Формування доходів місцевих бюджетів

Усі платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів зобов'язані самостійно визначати суми податків, своєчасно і в повному обсязі сплачувати їх до бюджету. У разі порушень чинного податкового законодавства платники податку притягаються до відповідальності.

Бюджетні установи фінансуються згідно з кошторисами доходів і видатків. Керівники цих установ зобов'язані використовувати бюджетні кошти раціонально, економко, ефективно, не допускати перевитрат коштів, забезпечувати їхнє цільове використання.

Усі суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності га підпорядкування, зобов'язані надавати необхідну інформацію фінансовим органам та іншим органам оперативного управління фінансами на їх вимогу.

Громадяни України, а також інші офіційні особи, зобов'язані сплачувати до бюджетів встановлені законами податки і збори та інші обов'язкові платежі і мають право одержувати за рахунок коштів бюджетів виплати, передбачені чинним законодавством.

Результати виконання бюджету дуже часто тією чи іншою мірою різняться від тих цілей і завдань, якими керувалися при його складанні і затвердженні. В окремих випадках такі розбіжності, хоча вони й не були заплановані, можна визнати корисними. Однак, як правило, одержання результатів, відмінних від запланованих, означає, що бюджетна політика, покладена в основу затвердженого бюджету, не проводилась, не було й дієвого контролю за її здійсненням.

Якщо розбіжність результатів із запланованими виявиться суттєвою, це може не тільки завадити досягненню стабілізації в економіці регіону, а й внести в господарське життя численні викривлення, які треба буде виправляти протягом наступного фінансового року чи навіть кількох років.

Звідси випливає необхідність дотримання бюджетної політики і суворого її виконання, відхилення при цьому повинні розглядатись як індикатори збоїв як у функціонуванні економіки в цілому, так і в самому бюджетному процесі, зокрема в заключній його стадії - виконанні бюджету.

Виконання бюджету - це здійснення комплексу заходів із забезпечення повного і своєчасного виконання плану доходів і витрат. При цьому виконання дохідної частини бюджету означає надходження не тільки загальної суми передбачених коштів, а й по кожному джерелу. Виконання плану по видатках означає фінансування усіх запланованих заходів і установ, економне й ефективне використання бюджетних ресурсів.

Україна вибрала шлях до формування правового економічного суспільства з розвинутою ринковою економікою з метою захисту і задоволення національних інтересів кожного свого громадянина. Досягнення зазначеної мети припускає розробку і реалізацію прогресивної економічної політики, а також створення ефективного механізму управління економікою. Одним з напрямків цього механізму є управління формуванням місцевих бюджетів.

Що стосується організації виконання місцевих бюджетів Бюджетним кодексом України затверджене наступне виконання місцевих бюджетів.

Згідно Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінанансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного Бюджету Уктраїни, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячнеий термін після набрання чинності Закону про Державниий бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюдженту з подальшим інформуванням про подальші внесені до нього зміни.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного Бюджету України вставленим бюджетним призначенням.

Місцевий бюджет як об'єкт виконання розглядається, по-перше, як самостійна категорія, що представляє собою централізований план доходів і витрат адміністративно-територіальних одиниць, що відображає відносини між державою в особі місцевих органів влади, та відносини між юридичними і фізичними особами. Та, по-друге, місцевий бюджет розглядається як структурний елемент, що входить до складу бюджетної системи держави, а отже, має економічні відносини з бюджетами різних рівнів.

Виконання місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється в наступному порядку.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 Бюджетного кодексу України.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 Бюджетного кодексу України.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками трьох кварталів при перевищенні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути також ухвалені відповідною радою у разі настання інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 Бюджетного кодексу України.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

3.2 Шляхи вдосконалення управління місцевими фінансами в Україні

Питання децентралізації влади в Українській державі вже давно набуло першочергового значення. Планується, що з його вирішенням державотворчий процес в Україні вийде на новий етап свого розвитку. За таких умов серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб'єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів спроможні розв'язувати будь-які соціально-економічні проблеми. І при вирішенні цих проблем на перше місце виступає питання реформування місцевого оподаткування, оскільки основною перепоною на шляху розширення ролі місцевого самоврядування в Україні є незабезпеченість територій фінансовими ресурсами, тобто невідповідність у співвідношенні “потреби відповідної території - забезпеченість території власними коштами”. Як переконує досвід розвинених країн, фінансові проблеми регіонів розв'язуються через надання місцевим органам влади стабільно закріплених дохідних джерел, розширення сфери місцевого оподаткування та реформування всієї системи міжбюджетних відносин у країні, адже, нестабільність доходів місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального розподілу державних доходів негативно позначаються на розвитку регіонів.

Розподіл доходів між окремими видами бюджетів повинен забезпечити бюджет кожного рівня величиною доходів, достатніх для фінансування закріплених за цим рівнем видаткових зобов'язань, так звана затратна система. Ситуація, що склалася, позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищих органів влади вирішувати проблеми, що виникли в межах певної адміністративно-територіальної одиниці. Назріла необхідність пошуку ефективного механізму поповнення фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси - видатків кожного виду бюджету, і, що головне - доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування та міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватися комплексно, оскільки вони тісно взаємопов'язані, і жоден з цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

Для підвищення фінансової незалежності місцевих органів влади потрібно всебічно розвивати систему місцевих облігаційних запозичень як додаткового ресурсу місцевої влади. Відповідно до чинного законодавства, запозичення до місцевих бюджетів можуть здійснюватися двома шляхами: по-перше, через укладання між місцевими органами влади та фінансовими установами угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній; по-друге, через випуск облігацій внутрішніх та зовнішніх позик. При цьому більша частина запозичень здійснюється саме у формі випуску облігацій. Можливість одержати значні додаткові фінансові ресурси для розвитку інфраструктури великих населених пунктів через випуск облігацій є однією з найважливіших передумов досягнення високих темпів розвитку ринку місцевих запозичень, приводить до поліпшення інвестиційного клімату регіонів, залучення внутрішніх та зовнішніх інвесторів. Можна виділити такі переваги випуску облігацій місцевих позик:

забезпечується зростання обсягу забезпеченості місцевих бюджетів додатковими фінансовими ресурсами для потреб фінансування соціально-економічного розвитку; місцева влада налагоджує безпосередні стосунки з інвесторами; завдяки вчасному погашенню облігацій місто створює свою публічну, позитивну історію кредитоспроможності, що в майбутньому дозволить емітувати більші обсяги муніципальних облігацій; детальне публічне розкриття інформації про фінансовий стан сприяє прозорості процесів управління та сприяє поліпшенню загальної довіри населення до місцевих органів влади. Узагальнюючи наявні проблеми та напрями вдосконалення вітчизняної системи місцевих фінансів, слід зазначити, що будь-які реформи у даній сфері повинні здійснюватись у поєднанні з основними цілями регіональної економічної політики, а такими на сьогодні є: збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природоресурсного і науково-технічного потенціалу кожного регіону та тісного співробітництва між регіонами; забезпечення поступового підвищення рівня соціально- економічного розвитку регіонів та ефективного територіального поділу праці; проведення економічних реформ з урахуванням економічних, природних, соціальних та інших особливостей регіонів; збалансованість соціально-економічного й екологічного розвитку регіонів, підвищення рівня добробуту та забезпечення єдиних мінімальних соціальних стандартів і соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів тощо. Таким чином, вирішення цілого комплексу проблем стосовно формування і використання місцевих фінансів значною мірою визначило б розширення економічної самостійності регіонів України, адже від того, наскільки політично незалежні і фінансово забезпечені адміністративно- територіальні одиниці, залежить стабільність і незалежність всієї держави.

Висновки

Бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів в ринкових умовах. Вагоме значення у формуванні бюджетного фонду країни відіграють місцеві бюджети. Місцеві бюджети концентрують потоки бюджетних коштів певного населеного пункту, району чи області. Через них здійснюється перерозподіл бюджетних коштів з метою виконання бюджетних зобов'язань, визначених законодавством, зокрема надання соціальних благ та послуг населенню. Через видаткову частину місцевих бюджетів перерозподіляється близько 7% ВВП. Від того, наскільки стабільним і ефективним є процес формування і виконання бюджету, від наповненості доходної частини місцевих бюджетів залежить розвиток соціальної сфери і місцевого господарства.

За дев'ять місяців 2012 року обсяг місцевих бюджетів за їх доходами, збільшився у порівнянні з відповідними минулорічними показниками в 1,5 раза. Водночас, як і в попередні роки, в 2006 році продовжувалася централізація бюджетних ресурсів для подальшого розподілу їх між місцевими бюджетами. За січень-вересень 2006 року частка трансфертів з державного бюджету в доходах місцевих бюджетів становила 45,2 відсотка і збільшилась у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 5,2 відс. пункти. При цьому питома вага власних та закріплених доходів місцевих бюджетів у загальному їх обсязі зменшилась, відповідно, на 6,8 відс. пункти і становила 53,2 відсотка.

Основним джерелом зростання доходів місцевих бюджетів в Україні залишається податок на доходи фізичних осіб. Основною умовою для збільшення даного показника, з урахуванням соціально-економічного становища в країні є збільшення заробітної плати, ліквідація тінізації доходів.Невеликий відсоток доходів від плати за землю зумовлений заниженою грошовою оцінкою вартості земель. Як вирішення даної проблеми необхідно регулярно проводити індексацію грошової оцінки.Важливим напрямом розв'язання проблем фінансового забезпечення місцевих бюджетів є посилення зв'язку між соціально-економічним і бюджетним плануванням адміністративно-територіальних одиниць. На розрахунок доходів місцевих бюджетів практично не впливає соціально-економічна ситуація на території місцевого самоврядування та виконання програм розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, вітчизняна система формування місцевих бюджетів потребує докорінного реформування. Позитивними змінами стануть зростання наповненості доходної частини місцевих бюджетів і розширення законодавчих рамок, у межах яких місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення, розвиток місцевої ініціативи, вирівнювання соціальних показників, зменшення соціальної напруженості, проведення виваженої політики у сфері міжбюджетних трансфертів. Ефективним заходом стане розвиток суто місцевого податку на нерухоме майно. Податок на нерухомість будівлі та споруди є досить привабливим, оскільки він сприяє ефективному використанню житлових та комерційних приміщень.

Список використаних джерел

1.Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. / Урядовий кур'єр. 2000. с. 32-35.

2. Шевчук В. Становлення та розвиток системи державного фінансового контролю в Україні // Фінанси України. 2002. с. 61-72.

3. Кіріленко О.П. Зміцнення доходної бази місцевіх бюджетів // Фінанси України. 2001. с. 35-39.

4. Конрад Ю., Луніна І. Податкова політика в Україні: підходи і перспективи // Економіка України. 2003. с. 29-36.

6. Кравець В. Про стратегію банку "Україна" в умовах здійснення економічних реформ АПК // Економіка України. 2000. с. 35-40.

7. Крініця С.О. Зміцнення Фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування // Фінанси України. 2010. с. 357-360.

8. Крісоватій А., Мельник В. Місцеві податки у США та Особливостігри їх Справляння // Фінанси України. 2009. с. 100-106.

9. Крісоватій А.У. Державна податкова політика и система податків // Фінанси України, 1998. с. 64-68.

10. Юрко Є. Про шляхи подолання платіжної кризи // Економіка України. 2000. с. 18-23.

11.Кучерявенко Н. Основи податкового права. Харків: Еспада, 2005. с. 385.

12. Лапіченко М. Основи фінансово-статистичного АНАЛІЗУ економічних процесів. Львів: Світ, 2007. с. 328.

13. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник / Под ред. Л.А. Дробозіной. М.: Фінанси. ЮНИТИ, 2000. с. 479.

14.Мельнік А. Державне регулювання економіки перехідного ПЕРІОДУ (світовий досвід і проблеми України). Тернопіль: Збруч, 2009. с. 179.

15. Міхасюк I., Побурко О., Яцура В. Основи регулювання економічного и СОЦІАЛЬНОГО розвитку регіонів. К.: Віпол, 2008. с. 231.

16. Мітюков 1.0. Бюджет и бюджетна політика у 2003 році. // Фінанси України. 2004. С. 3-17.

17. Москвін А. Проблеми і альтернативи агрореформи // Економіка України. 1998. С. 44-52.

18. Онішко С. Реальності та Перешкода на шляху до ефектівної системи оподаткування // Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній економіці: Збірник наукових праць. К.: Інститут економіки НАНУ. 2007. С. 46-52.

19. Оніщенко А., Юрчишин В. Сучасний етап формування аграрної політики: особливості та проблеми // Економіка України. 2003. № 9. С. 4-15.

20.Падалка В.М., Михайлик Ю.О., Кропивка В.І. Економічні моделі як засіб прогнозування доходів регіональних бюджетів // Фінанси України. 2001. С. 8-18.

21. Панасюк Б. Криза платежів: шляхи її подолання // Економіка України. 2007. С. 4-15.

22. Буковінській С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України. // Фінанси України. 2008. С. 3-11.

23.Васіленко Л.І., Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність // Фінанси України. 2008. 112-117.

Размещено на Allbest.ru