Фінансова політика підприємств

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1 Економічна сутність та функції фінансів підприємств промисловості

1.2 Фінансові ресурси підприємств та джерела іх формування

1.3 Мета фінансово-господарської діяльності та фінансова політика підприємств

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ

2.1 Фінанси підприємств як основа фінансової системи

2.2 Внутрішній аналіз стану активів промислового підприємства

2.3Фінансове планування на підприємствах різних форм власності

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1 Шляхи удосконалення фінансового планування підприємств промисловості

3.2 Шляхи вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів підприємств промисловості



ВСТУП

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюють валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів.

Актуальність даної роботи полягає у необхідності поглиблення теми фінансів підприємств тому, що підприємства є важливою складовою в економічній системі не лише з огляду на значно більші, ніж в інших секторах економіки, розміри сукупного капіталу і чисельність зайнятих, а й тому, що саме вони створюють значну частку ВВП.

Метою курсової роботи є дослідження поняття фінансів підприємств промисловості, аналіз формування фінансів підприємств промисловості та шляхи його вдосконалення.

Завданням курсової роботи є:

- викладення теоретичної основи фінансів підприємств промисловості

- розкрити сутність поняття фінансів підприємств промисловості , дослідити погляди різних економістів щодо цього і сформувати визначення терміну фінанси підприємств

- розглянути формування фінансів підприємств промисловості

- здійснити на основі балансу і звіту про фінансові результати розрахунок основних фінансово-економічних показників досліджуваного підприємства і провести їх порівняння;

- запропонувати шляхи вдосконалення фінансів підприємств промисловості

Об'єкт дослідження ПАТ "Елакс"

Предметом дослідження курсової роботи є фінанси підприємств промисловості та шляхи підвищення його ефективності.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують функціонування підприємств різних форм господарювання, теоретичні та методологічні розробки вітчизняних і закордонних учених.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1 Економічна сутність та функції фінансів підприємств промисловості

Фінанси підприємств промисловості забезпечують діяльність сфери суспільного виробництва, яке створює матеріальні блага та послуги, формує валовий внутрішній продукт і національний дохід суспільства, а також, завдяки оподаткуванню, формує основну частину фінансових ресурсів держави. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб та фінансова стійкість країни.

Фінанси підприємств - це економічні відносини, що зв'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

Таким чином, фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто під поняттям "фінанси підприємств" розуміють грошові кошти та фінансові ресурси. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають повністю сутності фінансів. Так само як і загальнодержавні фінанси, фінанси підприємств являють собою певні грошові відносини на всіх рівнях господарювання (це також видно із визначення фінансів підприємств). Проте не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

До фінансів належать такі групи фінансових відносин:

- пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

- пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

- що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

- які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;

- які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;

- що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.

Фінансам підприємств притаманний ряд ознак, які можна поділити на загальні і специфічні (рис. 1.1)

Рис. 1.1 Ознаки фінансів



Фінанси підприємства виконують багато функцій, до яких можна віднести формування грошових і матеріальних фондів, їх розподіл, стимулювання та регулювання діяльності підприємства, контроль за формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства, функцію забезпечення, організації та ін. Однак, основними є три функції: формування, розподіл, та контролю.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається шляхом створення статутного капіталу, а також під час розподілу грошових надходжень унаслідок повернення авансованих коштів в основні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервного фонду тощо. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів. Саме тому більшість економістів (О.Р. Романенко, A.M. Ковальова, В.М. Опарін та ін.) головними функціями фінансів підприємств визнають розподільну та контрольну, хоча у науковій літературі і до сьогодні це питання залишається дискусійним [c.70]

Розподільна функція фінансів полягає в розподілі отриманих коштів і доходів підприємства. Наявність розподільної функції дає можливість розглядати фінанси підприємства як самостійну економічну категорію. Завдяки цій функції підприємство здійснює розподіл і перерозподіл фондів, які формуються на підприємстві в процесі виготовлення продукції та її реалізації.

Розподільна функція виявляється в процесі розподілу вартості суспільного продукту і національного доходу. Цей процес відбувається шляхом отримання підприємствами грошової виручки за реалізовану продукцію і використання її на відшкодування витрачених засобів виробництва, утворення валового доходу. Фінансові ресурси підприємства також підлягають розподілу в цілях виконання грошових зобов'язань перед бюджетом, банками, контрагентами. Результатом розподілу є формування і використовування цільових фондів грошових коштів (фонду відшкодування, оплати праці та ін.), підтримка ефективної структури капіталу. Основним об'єктом реалізації розподільної функції виступає прибуток підприємства.

Під контрольною функцією фінансів підприємств слід розуміти внутрішньо властиву їм здатність об'єктивно відображати і тим самим контролювати стан економіки підприємства, галузі і всього народного господарства за допомогою таких фінансових категорій як прибуток, рентабельність, собівартість, ціна, виторг, амортизація, основні й оборотні кошти.

Контрольна функція фінансів підприємств сприяє вибору найраціональнішого режиму виробництва та розподілу суспільного продукту і національного доходу на підприємстві і в народному господарстві.

Контрольна функція фінансів полягає в здійсненні контролю за розподілом фондів підприємства за їх цільовим призначенням. Мета контролю - перевірка правильності витрачання фінансових ресурсів підприємства згідно діючого законодавства та нормативних документів.

Контроль на підприємстві може проводитись як самим підприємством (керівництвом), так і сторонніми організаціями та державними установами. При цьому здійснення контролю пов'язано із застосуванням різного роду важелів і стимулів, які сприяють поліпшенню діяльності підприємства та підвищенню ефективності його праці.

Фінансовий контроль охоплює всі сторони господарської і фінансової діяльності, зокрема формування, розподіл, перерозподіл, використання фінансових ресурсів підприємства.

Контрольна функція фінансів реалізується за наступними основними напрямами:

- контроль за правильністю і своєчасністю перерахування коштів до фондів грошових коштів за всіма встановленими джерелами фінансування;

- контроль за дотриманням заданої структури фондів грошових коштів з урахуванням потреб виробничого і соціального характеру;

- контроль за цілеспрямованим і ефективним використовуванням фінансових ресурсів.

Для реалізації контрольної функції підприємства розробляють нормативи, що визначають розміри фондів грошових коштів і джерела їх фінансування.

Отже, надзвичайно важливе значення фінансів у житті суспільства зумовлене тим, що вони: забезпечують розподіл валового внутрішнього продукту та фінансові потреби юридичних та фізичних осіб і держави; здійснюють перерозподіл фінансових ресурсів між галузями економіки, регіонами, соціальними верствами населення, юридичними і фізичними особами; забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і безперервність відтворювального процесу; а також здійснюють контроль за процесами формування і використання фінансових ресурсів як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів господарювання.

1.2 Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування

Фінансові ресурси підприємств -- це їх власний та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, -- у активі балансу. Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштами виявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансових ресурсів. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти

Власні джерела фінансування підприємства формуються за рахунок власного капіталу, тобто частини капіталу в акти- вах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До них належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток

Залучені кошти -- отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку

Власний та залучений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками -- державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання -- це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

Зобов'язання бувають довгострокові та поточні.

Довгостроковими є зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після операційного циклу або через 12 місяців з дня їх виникнення (довгострокові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання з оренди та ін.)

Поточними називають зобов'язання, які необхідно погасити протягом операційного циклу підприємств або протягом 12 місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.).

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні фінансової діяльності. Це виявляється, насамперед, у формуванні статутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяльності -- у формуванні відповідних джерел грошових коштів.

Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство.

При створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, інших аналогічних підприємств під час їх реорганізації тощо.

Рис. 1.2 Класифікація фінансових ресурсів за джерелами формування

При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески є статутним капіталом і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Власний капітал -- це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки. Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність.

Отже, найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

1.3 Мета фінансово-господарської діяльності та фінансова політика підприємств

Основною метою фінансово-господарської діяльності підприємства є задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Але треба одразу зазначити, що досягнення цієї мети будь-якою ціною на сучасному етапі розвитку економіки дозволити не можна. Цивілізовані ринкові відносини вимагають розумного співвідношення обох цілей: задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

Утворюючи підприємство, власники (засновники) повинні мати перед собою чітку і ясну (зрозумілу) ідею. Ця ідея повинна бути підкріплена системою постійного одержання замовлень на свою продукцію або послуги. Передбачений випуск продукції або надання послуг повинні бути забезпечені усіма необхідними матеріальними ресурсами. Крім того, почи- наючи нову справу, необхідно подумати про можливості постійного поповнення свого капіталу. Всі ці питання повинні бути конкретно відображені в основному документі - статуті підприємства або в підприємницькому бізнес-плані.

Важливою якісною рисою будь-якого підприємця сучасного підприємця є здатність гнучко реагувати на зміну ситуації. Для цього треба бути компетентним у вибраній сфері діяльності, володіти необхідними рисами характеру: цілеспрямованість, наполегливість, готовність до невдач, здатність навчатися і робити висновки зі своїх помилок. Необхідно підібрати надійних партнерів і соратників. Треба бути готовим до конкурентної боротьби. Необхідно чітко організувати маркетинг, вміти підтримувати неформальні зв'язки й офіційні відносини як з постачальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, так і зі споживачами продукції, із замовниками.

Будь-яка діяльність підприємства повинна бути спрямована на організацію взаємозв'язків між людьми. І чим більш обґрунтованою вона створена і уміло регулюється, тим більше надії на одержання економічної вигоди, на прибуткове покриття втілених у виробництво затрат.

Кожне підприємство розглядається як самостійний майновий комплекс, який може

бути охарактеризований із позиції його економічного потенціалу, який розглядається як сукупність ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових) і зобов'язань (в широкому значенні) підприємства. Фінансовою моделлю, що характеризує економічний потенціал підприємства і результативність його використовування, є його бухгалтерська звітність.

Стійке фінансове положення підприємства залежить перш за все від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача, а також виконання плану з прибутку. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє правильна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обороту, тощо. Тому на сучасному етапі розвитку економіки країни доцільно якомога більше уваги приділяти організації фінансово-господарської діяльності підприємства. Під фінансово-господарською діяльністю будемо розуміти доцільну діяльність підприємства, яка спрямована на досягнення ієрархічно впорядкованої системи цілей, сформульованих його власниками, і є системою ефективного використання економічного потенціалу підприємства. Доцільність може розумітися як в соціальному, так і в економічному аспектах, причому економічна ефективність в більшості випадків розглядається як домінуючий критерій.

На основі загальної місії підприємства формуються і встановлюються загальнофірмові цілі, що визначаються інтересами власника, розмірами капіталу, ситуацією усередині підприємства, зовнішнім середовищем і повинні відповідати наступним вимогам: бути конкретними і вимірними, орієнтованими в часі, досяжними і взаємно підтримуваними.

У найбільш загальному вигляді під фінансовою політикою розуміють спосіб організації та використання фінансових відносин. «Під фінансовою політикою підприємства слід розуміти сукупність заходів з організації та використання фінансів для здійснення конкретних цілей і завдань» . Інакше кажучи, фінансова політика - це сукупність заходів з накопичення та використання грошових коштів для здійснення конкретних цілей та завдань.

Основну мету фінансової політики підприємства можна сформулювати як забезпечення здійснення поточної фінансово-господарської діяльності підприємства, виконання тактичних цілей та завдань і забезпечення досягнення стратегічної мети в майбутньому через формування оптимального грошового потоку, ефективного використання фінансових ресурсів та успішної реалізації фінансового менеджменту.

Фінансова політика має бути:

- оптимальною для впровадження на підприємстві;

- раціональною для використання;

- ефективною за результатами.

Призначення фінансової політики підприємства полягає в:

* упорядкуванні фінансових відносин підприємства;

* наданні фінансам планомірності та послідовності;

* удосконаленні управління грошовими потоками підприємства;

* підвищенні ефективності фінансових відносин підприємства;

* забезпеченні виконання завдань визначених керівництвом підприємства;

* оптимізації грошових потоків за джерелами поступлення, напрямками

використання відповідно до визначених управлінням цілей;

* прискоренні грошового обороту на підприємстві;

* оптимізації складу та використання фінансових інструментів

підприємства;

* ефективному використанні фінансових ресурсів;

* забезпеченні реалізації фінансового менеджменту.

На формування фінансової політики підприємства впливає багато факторів, але визначальним є стратегія фінансово-господарського розвитку підприємства, яка формується на основі політики капітальних вкладень, політики цін, виробничої, технічної, інформаційної, управлінської, облікової політики. Отже, фінансова політика підприємства визначається метою, цілями та завданнями економічного розвитку підприємства; його поточними та перспективними планами; можливістю залучення кредитних ресурсів; здійснення інвестиційних програм тощо. Разом з тим, від уміло сформованої фінансової політики підприємства залежить успіх управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, його ефективність та стратегія розвитку на тривалу перспективу. фінансовий економічний менеджмент



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ

2.1 Аналіз фінансових відносин підприємств промисловості

Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства

Фінанси підприємств функціонують на мікрорівні тому мають спільні ознаки та певні відмінності від фінансів держави в цілому. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони відображають сукупність економічних відносин, пов'язаних із розподілом ВВП.

Специфічні ознаки виражають економічні відносини, що характеризують первинний розподіл вартості ВВП, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Особливості фінансів підприємств зумовлені їх функціонуванням у різних галузях економіки, різноманітними організаційно-правовими формами господарювання.

У процесі підприємницької діяльності виникають господарські відносини між підприємствами та їх контрагентами: постачальниками і покупцями, партнерами із суспільної діяльності, об'єднаннями й асоціаціями, фінансово-кредитною системою, в наслідок яких виникають фінансові відносини, пов'язані з організацією виробництва та реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяльності, податкових платежів у бюджет і цільові фонди, внутрішньовиробничим розподілом доходів.

Отже, фінанси підприємств -- це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення

Фінансові відносини підприємств залежно від економічної сутності групуються за такими основними напрямами (рис. 2.1):

1) відносини з іншими підприємствами й організаціями -- найбільша за обсягом грошових платежів група. Це відносини між підприємствами, пов'язані з виконанням договірних зобов'язань (із постачальниками, покупцями, будівельниками, транспортниками та іншими підприємствами як всередині країни, так і за її межами).

Фінансові відносини між підприємствами виникають у такому зв'язку: реалізація виробленої продукції; купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей для господарської діяльності; сплата й отримання штрафів, пені й інших платежів; перерахування коштів у цільові фонди інших підприємств; розподіл прибутку від спільної діяльності.

Ця група відіграє первинну роль, оскільки у сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства одержують виручку від реалізації продукції та прибуток;

2) фінансові відносини всередині підприємства -- відносини між окремими структурами, підрозділами підприємства (філіалами, цехами, відділами), а також відносини адміністрації з робітниками підприємства. Такі відносини виникають у зв'язку з формуванням статутного фонду, формуванням і розподілом прибутку, фондів спеціального призначення; оплатою праці робітників та службовців, виплатою премій і матеріальної допомоги;

3) фінансові відносини підприємств із вищими організаціями, всередині фінансово-промислових груп -- виникають в умовах концентрації та монополізації виробництва.

Вони пов'язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів з метою фінансування інвестицій, наукових і маркетингових досліджень, поповнення основних та оборотних коштів, фінансування імпортних операцій;

4) відносини з фінансово-кредитною системою. До них належать відносини з бюджетною системою (державним та місцевими бюджетами), позабюджетними фондами, кредитно-банківськими установами, страховими організаціями, фондовим ринком, різними фондами й інші відносини.

Рис. 2.1

Фінансові відносини між підприємствами і державою пов'язані з формуванням та використанням бюджетних і позабюджетних фондів. Ці відносини виникають у процесі сплати податків й інших обов'язкових внесків і платежів у бюджетну систему та позабюджетні фонди, під час отримання в бюджет грошових коштів у вигляді асигнувань, дотацій, субсидій тощо.

Об'єктами фінансових відносин між підприємствами і кредитно-банківською системою є організація безготівкових розрахунків, одержання та повернення позик, сплата відсотків за отримані кредити, внесення коштів на депозитні рахунки банків та одержання за них відсотків. Банки також надають підприємствам різні фінансові послуги: лізингові, факторингові, трастові (довірчі), консультативні та ін.

До складу цієї групи відносин входять також різні фінансові відносини підприємств з іншими інститутами ринкової економіки: із страховими організаціями (у зв'язку із страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування), фондовим ринком (випуск цінних паперів, їх розміщення, купівля-продаж на фондових біржах цінних паперів інших підприємств), інвестиційними фондами (залучення довготермінових кредитів з метою розширення виробництва) та ін.

2.2 Оцінка структури фінансових активів промислових підприємств України

Кожен суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності повинен мати фінансові ресурси, які формуються за рахунок власних і прирівняних до них джерел (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові надходження і фінансування, які мобілізуються на фінансовому ринку в результаті операцій із цінними паперами), а також позичених коштів (кредитів банку, позичок, кредиторської заборгованості).

За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу коштів підприємства. Фінансовим результатом процесу кругообігу коштів є прибуток, розподіл і перерозподіл якого можна розглядати як завершальну стадію кругообігу. На діючих підприємствах фінансові ресурси перебувають одночасно на всіх стадіях кругообігу, і цей процес безперервний.

Концентрованим вираженням ефективності використання фінансових ресурсів є фінансовий стан підприємства, тобто стан фінансів, який характеризується утворенням, розподілом і використанням таких ресурсів:

* фінансові;

* грошові кошти, які надходять за реалізовану продукцію, роботи і послуги;

* кредити і позички банку;

* тимчасово залучені кошти: заборгованість постачальникам та іншим кредиторам, вільні кошти спеціальних фондів тощо.

Комплексне вивчення формування фінансових ресурсів, ефективності їх використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу. Він є одним з методів спостереження і пристосування до умов ринку, які постійно змінюються. Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті:

* оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

* оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції , фінансового їх забезпечення;

* виявити доступні джерела засобів та оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;

* спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним).

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

- баланс підприємства за попередній рік та звітний період;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про власний капітал;

звіт про рух грошових коштів;

- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

- матеріали маркетингових досліджень;

- висновки аудиторських перевірок;

- інша інформація.

Безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Перебої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходжень коштів на рахунки підприємства, як наслідок погіршується платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак грошових коштів може призвести до збоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, й у виробничому процесі.

Під час вивчення та оцінки показників використовують різні види аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий.

За допомогою горизонтального аналізу визначають абсолютні і відносні відхилення статей, порівнюючи з початком звітного періоду, попереднім періодом.

Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури коштів і джерел шляхом розрахунку питомої ваги (у процентах або коефіцієнтах) окремих статей у підсумкових показниках, наприклад, питома вага основних і оборотних активів у загальній сумі коштів підприємства і таке інше.

Трендовий аналіз базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року, для якого всі показники беруть за 100 відсотків.

Для проведення внутрішнього аналізу стану активів слід згрупувати оборотні активи за категоріями ризику.

Дебіторську заборгованість в окремих випадках легше реалізувати, ніж незавершене виробництво чи витрати майбутніх періодів. Разом з тим, проводячи внутрішній аналіз, ми самі краще знаємо, що на нашому підприємстві є більш ліквідним.

Однак існує така залежність: активи, які можуть бути використані тільки з певною метою, мають високий рівень фінансового ризику (спеціальне обладнання).

Що більше коштів вкладено в активи, які належать до категорії високого ризику, то нижча фінансова стійкість підприємства.

Отже, для поліпшення фінансового стану на фірмі потрібно здійснювати такі заходи:

1) удосконалювати організацію розрахунків зі споживачами;

2) проводити інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів, які необхідно списати.

2.3 Фінансове планування на підприємствах різних форм власності

Фінансове планування дає змогу менеджерам підприємства орієнтуватись у розмірах грошових коштів, що їх може отримати підприємство у своє розпорядження, джерелах надходження коштів, достатності фінансових ресурсів для здійснення операційної та інвестиційної діяльності, обсягу коштів, який має бути перерахований в бюджет, державні цільові фонди, сплачений за позиками банків та інших кредиторів, напрями розподілу і використання прибутку на підприємстві, рівень забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності і самофінансування.

Тобто, фінансове планування на підприємствах сприяє більш повному виявленню внутрішніх резервів, забезпечує необхідний попередній контроль за створенням і використанням фінансових ресурсів [3].

Фактори, які обмежують використання фінансового планування на підприємствах:

1. Високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);

2. Незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів.

Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення власних резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

- виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства [1].

Аналіз складання фінансових планів дозволяє виділити основні причини, що стримують впровадження фінансового планування на підприємствах України:

- високий рівень невизначеності на ринку, пов'язаний з тривалими глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (непередбачуваність цих змін ускладнює фінансове планування);

- загальне зниження рівня та ролі планування на підприємствах, що зумовлене об'єктивними і суб'єктивними причинами. Об'єктивні причини полягають в недоліках централізованої системи планування, існуючої створеної в умовах планової економіки, яка не є адекватною в ринкових умовах функціонування підприємств.

Фактично, по своїй суті фінансове планування на промислових підприємствах залишається результатом перерахуванням виробничих показників у фінансові, стимулюючи і мотиваційні фактори при цьому незадіяні.

Ринкові вимоги змінюють зміст фінансового планування, оскільки, раніше підприємства орієнтувались на збільшення обсягу виробництва продукції відповідно до плану, а зараз на збільшення прибутку. У зв'язку з цим, потрібен значно вищий, ніж ми маємо сьогодні, науково - обґрунтований рівень планування фінансового - господарської діяльності підприємств.

Точність планування можна підвищити, якщо підприємства почнуть заздалегідь (до випуску продукції) домовлятися між собою і укладати контракти [2].

Як виявляється підприємства, на яких застосовуються методи фінансового планування, мають змогу ефективніше організувати свою виробничо-господарську та економічну діяльність, адже фінансове планування це реальна економія грошей і часу.

Планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи, дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління.

Якщо при плануванні щось випаде з сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і як наслідок цього зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, узагальнюючи особливості фінансового планування на підприємствах можна виділити основні напрями підвищення якості планування, зокрема: удосконалення методичної основи, яка полягає у підвищенні точності порівняння затрат і результатів майбутньої господарської діяльності; розвиток нормативної бази; підвищення рівня професійної підготовки фахівців та інформаційно-технологічного забезпечення.



РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1 Шляхи удосконалення фінансового планування підприємств промисловості

В управлінні господарською діяльністю підприємства планування займає основне місце, є організаційним началом всього процесу реалізації обґрунтованих напрямків подальшого розвитку підприємства. Саме тому вдосконалення системи планів на підприємстві, втілення нових прогресивних методів прогнозування стають сьогодні необхідними на підприємстві, оскільки стимулюють використання наявних і прихованих ресурсів та підвищують економічну ефективність фінансово-господарської діяльності будь-якої фірми.

Фінансове планування -- технологія планування, обліку, та контролю за грошима та фінансовими результатами. Фінансовий план -- план діяльності та розвитку підприємства на визначений період, виражений в грошовій формі. Він виконує наступні функції внутрішньо фірмового планування:

* Фінансовий план як економічний прогноз. Основні планові рішення приймаються при розробці стратегічного планування. Процес формуванню фінансово плану є, по суті, формалізацією цих прогнозів.

* Фінансовий план як основа для контролю. По мірі реалізації передбачених в плані дій, необхідно фіксувати фактичні результати діяльності підприємства. Порівнюючи фактичні показники із запланованими, можна здійснювати контроль виконання плану.

* Фінансовий план як засіб координації. План являє собою виражений в вартісних показниках план виробництва, закупівель сировини чи товарів, реалізації продукції, інвестиційної діяльності і т.д.

* Фінансовий план як основа для постановки задачі. Складаючи фінансовий план на наступний період, необхідно приймати рішення завчасно, до початку діяльності в цьому періоді.

Природно, що планування в умовах ринку набуває іншого значення. Воно повинно забезпечити процес виробництва конкурентоздатної продукції за умови оптимального використання всіх ресурсів, тобто забезпечити гнучкий розвиток підприємства. Якщо одне підприємство здійснює повноцінне регулярне планування, а інше тільки намагається реагувати на ситуацію, виграш у конкурентній боротьбі буде на стороні першого підприємства. Можна виділити наступні способи досягнення такої переваги:

-- управління грошовими потоками. У підприємства, що планує свою діяльність, виникає менше касових розривів. Як наслідок, відсутня необхідність залучати термінові незаплановані кредити;

-- управління витратами та собівартістю. Істотні відхилення планових витрат від фактичних викликають проблеми дисбалансу, а також питання: хто винен в такому відхиленні;

-- управління бізнесами. Підприємство може заздалегідь передбачити, яка діяльність принесе найбільший прибуток та направляти ресурси на найбільш важливі напрямки. В рамках кожного бізнесу підприємство може будувати оптимальну асортиментну політику, вчасно відмовлятися від застарілих та збиткових товарів;

-- управління потоками сировини та матеріалів. Відсутність планування в закупках матеріальних ресурсів призводить до зростання запасів та заморожування в них фінансових ресурсів;

-- управління потоками готової продукції. Заморожування фінансових ресурсів в готову продукцію також веде до втрат, пов'язаних із залученням зайвих кредитів;

-- управління інвестиціями, фінансуванням і кредитуванням. Його відсутність веде до ризику для бізнесу, а саме, у випадку затримок у віддачі від реалізації проектів;

-- управління взаємовідносинами із клієнтами. Дебіторська заборгованість, по суті, являє собою безоплатне кредитування покупців. Відсутність управління заборгованістю призводить до значних втрат.

Вищеперелічені методи підвищення ефективності дозволяють підприємству знизити собівартість продукції, сформувати резерви для модернізації виробництва.

Одним із складових фінансового плану підприємства є інвестиційний план. Його зміст перш за все залежить від запланованої виробничої програми підприємства, науково-технічної та інвестиційної політики. Методика планування вкладень повинна бути суттєво змінена завдяки переходу на ринкові відносини, а також необхідності більшості підприємств планувати не тільки капітальні вкладення, реальні інвестиції, але і фінансові (портфельні) інвестиції. Важливість процесу планування інвестицій полягає в тому, що, плануючи інвестиції, створюється основа діяльності підприємства на майбутнє. Тобто узгодженість такого плану із довгостроковою стратегією підприємства є обов'язковою. В загальному вигляді план інвестицій повинен складатися з двох розділів: плану портфельних інвестицій і плану реальних інвестицій. Можна виділити такі правила складання інвестиційного плану:

1. План інвестицій підприємства повинен виходити із довгострокової стратегій підприємства.

2. Інвестувати кошти в виробництво і цінні папери має сенс тільки в тому випадку, якщо підприємство отримує більшу вигоду від зберігання їх у банку.

3. Інвестувати кошти має сенс тільки в найбільш рентабельні, з урахуванням фактору часу, проекти.

4. Інвестувати кошти має сенс, тільки якщо рентабельність інвестицій перевищує темпи інфляції.

5. Приймати кінцеві рішення щодо інвестування тільки в тому випадку, якщо забезпечується найбільша економічна вигода з найменшим ступенем ризику.

Для оперативного планування та коригування фінансового плану широко застосовується система управління відносинами з клієнтами. Серед головних переваг застосування такої системи є:

-- прийняття вірних та обґрунтованих рішень стосовно кожного контракту;

-- підвищення ступеню вірогідності успіху будь-якого маркетингового або комерційного заходу;

-- ефективні заходи щодо зменшення дебіторської заборгованості.

Отже, фінансове планування відіграє важливу роль в фінансово-господарській діяльності будь-якої фірми.

3.2 Шляхи вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів підприємств промисловості

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів головне місце займає прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, - він формує більшу частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу і відповідно ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю використовуваних власних основних засобів та нематеріальних активів; однак суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише містять засоби його реінвестування. Інші внутрішні джерела не займають значної частки у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства. Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових ресурсів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити об'єм господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Тому так важливо приділяти достатньо уваги заходам, які будуть спрямовані на вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.

Сьогодні потрібно врахувати й ті обставини, що на багатьох підприємствах не створені умови для ефективного функціонування фінансового механізму, управління відтворювальними процесами і ресурсною базою підприємства. Наприклад, це низький ступінь технічного забезпечення і енергозабезпечення, високий рівень зношеності основних засобів, неконкурентоспроможність продукції, зростання простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, відсутність грошової готівки, зниження частки централізованих джерел фінансування, порушення фінансової рівноваги і як наслідок, неплатоспроможність, висока частка збиткових підприємств, нестійке фінансове становище.

Основним способом формалізації процесу управління фінансовими ресурсами підприємства є формування бюджетів, які містять інформацію про запланований рух фінансових ресурсів підприємства, необхідну для якісної підготовки управлінських рішень у рамках визначеного інформаційного зрізу на встановлений період. Об'єктом управління в такій системі є фінансові потоки підприємства. Суб'єктом управління є фінансова служба підприємства, або його керівник (що характерно для малого бізнесу через обмеження кількості працюючих). Основними функціональними елементами в системі управління є планування, оперативне управління, спрямоване на виконання планових нормативів та контроль. Так, при впровадженні фінансовою службою підприємства будь-якої форми планування підприємство може досягти значних результатів: зменшення собівартості продукції або послуг, що надаються, й збільшення тим самим валового прибутку; збільшення основних фондів підприємства; раціонального розподілу грошових потоків у процесі діяльності (що найбільш важливо у теперішній кризовий час); і навіть, як наслідок ефективної діяльності, залучення інвестицій.

Проблему управління формуванням та використанням фінансових ресурсів слід розглядати від первинного суб'єкта господарювання до безпосередньо держави.

Управління фінансовими ресурсами підприємства зводиться до безперервного процесу обробки фінансової інформації, її аналізу і подальшої розробки і прийняття управлінських рішень за результатами аналізу. Безперервність процесу обумовлюється наявністю: організаційного, методологічного, кадрового, інформаційного, технічного та нормативно-правового забезпечення.

Запропоновані головні положення формування стратегії управління фінансами підприємства, а саме:

1. Фінансова стратегія має спрямовуватися на реалізацію головної мети бізнесу - підвищення багатства власника.

2. Стратегія управління фінансами має бути частиною загальної стратегії підприємства.

3. Оцінювати результативність бізнесу треба на підставі найінформативніших фінансових показників. Ефективне управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства дасть змогу забезпечити зростання достатку акціонерів (власників) підприємства як фундаментальної цілі фінансового менеджменту, що проявляється в зростанні вартості підприємства та створенні грошової вартості доданої.

Отже, можна стверджувати, що для ефективної не тільки господарської, але й фінансової діяльності підприємства в цілому, кожний суб'єкт господарювання повинен сформувати власну стратегію управління фінансами. Практика показує, що, як правило, ця стратегія полягає в створенні фінансових планів: довгострокових (більше 1 року), середньострокових (річних, квартальних), короткострокових (щомісячних).

Размещено на Allbest.ru

...