Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

1.Подрібнення акцій власної емісії як інструмент дивідендної політики

У процесі реалізації обраного типу дивідендної політики підприємства вдаються до специфічних прийомів. Такими прийомами є: збільшення статутного капіталу та виплата дивідендів акціями; подрібнення акцій; викуп акціонерним товариством акцій власної емісії (або зменшення номіналу); формування резервів виплати дивідендів.

Важливим інструментом дивідендної політики є збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників. У такому разі відповідна частина прибутку підприємства трансформується у статутний капітал. Причому до статутного капіталу може спрямовуватися як прибуток звітного року, так і залишок нерозподіленого прибутку минулих років. Вдаючись до цього прийому, підприємства можуть досягти двох цілей: забезпечити певний рівень самофінансування, оскільки прибуток залишається на підприємстві; збільшити базу для нарахування дивідендів.

Збільшення статутного капіталу супроводжується, як правило, виплатою дивідендів акціями, які емітуються за номінальною вартістю, тобто без ажіо. Виплата дивідендів акціями здійснюється відповідно до частки участі кожного з власників у статутному капіталі. Зазвичай така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі підприємства-емітента. Акціонери, які бажають отримати грошові кошти, можуть реалізувати безоплатно отримані акції (Gratisaktien) на ринку. До цієї форми виплати дивідендів вдаються підприємства, які динамічно розвиваються і мають постійну потребу в капіталі. При емісії цих акцій необхідно стежити, щоб така операція суттєво не вплинула на «розмивання» статутного капіталу та на ринковий курс корпоративних прав. Після збільшення статутного капіталу можна підвищити абсолютну суму дивідендів за стабільної ставки їх нарахування.

Якщо збільшення статутного капіталу відбувається в рамках реалізації певного типу дивідендної політики, то курс емісії, як правило, встановлюється на рівні номіналу або дещо перевищує його. Курс емісії повинен бути встановлений таким чином, щоб це дало змогу забезпечити стабільний розмір дивідендів після збільшення номінального капіталу.

Досить відомим інструментом дивідендної політики, до якого вдаються підприємства європейських країн та США, є подрібнення акцій та викуп акціонерним товариством акцій власної емісії. Механізм подрібнення акцій у рамках дивідендної політики застосовується за високого ринкового курсу акцій та високого рівня капіталізації. За рішенням загальних зборів акціонерів АТ може бути проведене подрібнення акцій (спліт): кожна з випущених товариством акцій замінюється на кілька акцій меншого номіналу. Величина статутного капіталу при цьому не змінюється. Однак, як і у випадку зі збільшенням статутного капіталу, досягається зменшення ринкової ціни акції. Провівши подрібнення акцій, наприклад у співвідношенні 1 : 3, емітент може викупити у власника певну кількість акцій та анулювати їх, досягши при цьому зменшення загальної номінальної вартості акцій, які є в обігу, з одночасним зростанням їх ринкової ціни. Грошові компенсації за викуп акцій можна трактувати як дивідендні платежі, що до того ж не підлягатимуть оподаткуванню.

Приклад

Загальні збори акціонерного товариства на пропозицію правління прийняли рішення про подрібнення акцій у співвідношенні 1 : 5 та зменшення розміру статутного капіталу з 20 млн грн до 16 млн грн шляхом викупу та анулювання акцій. Номінальна вартість акцій до їх подрібнення становила 50 грн, ринкова -- 100 грн.

Визначимо дивіденди, які отримають акціонери в результаті здійснення цих операцій, та ринковий курс акцій. Внаслідок подрібнення одна акція номіналом у 50 грн конвертується у 5 акцій номіналом 10 грн та ринковою вартістю 20 грн. Для зменшення статутного капіталу з 20 до 16 млн грн, необхідно здійснити викуп кожної п'ятої акції, тобто співвідношення, з яким здійснюватиметься викуп та анулювання акцій, становитиме 5 : 1. З 2 000 000 акцій номіналом 10 грн в обігу залишиться 1 600 000 акцій. Таким чином, акціонер, який спочатку володів однією акцією номіналом 50 грн, отримує компенсацію в 10 грн. Після анулювання кожної п'ятої акції ринковий курс акцій, що залишилися в обігу, підвищиться і сумарно складе ту саму величину, що й до зменшення статутного капіталу.

У табл. 1 наведено приклад оголошення про подрібнення та викуп акцій товариства за наведеними вище параметрами.

Як правило, на подрібнення акцій ринок реагує позитивно, оскільки до такого роду операцій вдаються великі, динамічні підприємства. Однак значним недоліком виплати дивідендів акціями та подрібнення акцій є значні накладні витрати, зокрема пов'язані з емісією акцій, їх вилученням, внесенням змін у статут тощо. Дослідженням проблематики подрібнення акцій і виплати дивідендів акціями займався провідний американський економіст Т. Копеланд. В його висновках увага акцентується на необхідності урахування при прийнятті рішень щодо здійснення згаданих операцій чинника транзакційних витрат, які виникають під час подрібнення чи виплати дивідендів акціями.

Таблиця 1. ОГОЛОШЕННЯ ПРО ДРОБЛЕННЯ ТА ВИКУП АКЦІЙ АТ «Х»

Резерв дивідендів. Підприємства здебільшого прагнуть забезпечити стабільний рівень дивідендних виплат, що позитивно впливає на стабілізацію курсу їх корпоративних прав. З цією метою в роки з високим обсягом чистого прибутку останній повністю не розподіляється, а спрямовується на формування резервів, у т. ч. прихованих. У роки з недостатнім рівнем прибутковості підприємство може спрямовувати на виплату дивідендів частину раніше сформованих резервів. Зазначені резерви також використовуються для забезпечення дивідендних виплат за привілейовани­ми акціями.

2.Особливості залучення підприємствами комерційних кредитів

статутний капітал дивідендний політика

Одним з джерел формування позичкового капіталу підприємства є комерційні кредити. Комерційний кредит -- це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб'єк­тами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Ці кредити принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором виступають комерційні партнери підприємства. До основних різновидів комерційних кредитів належать: товарні кредити; одержані аванси.

У результаті залучення товарного кредиту у підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий характер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів. Хоча в практиці можна також зустріти надання інвестиційних товарних кредитів, наприклад технологічних ліній.

Відносини товарного кредиту регулюються договором купівлі-продажу, в якому передбачена поставка товарів з відстроченням платежу. У вітчизняній практиці поширеними є договори, якими передбачено розрахунок за поставлену продукцію в міру її реалізації. Нереалізована продукція повертається постачальнику. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього.

Основною метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив'язка окремих перспективних клієнтів до постачальника. Зрозуміло, що за інших рівних умов клієнти закуповуватимуть товари у тих постачальників, які пропонують вигідніші умови розрахунків, зокрема надають товарні кредити чи знижки. Відповідні відстрочки платежів надаються, як правило, постійним клієнтам. Якщо відносини товарного кредитування є стабільними, то такого роду короткострокові кредити набувають довгострокового характеру.

Важливим питанням, пов'язаним з комерційним кредитуванням, є вартість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників: рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійснення дострокових розрахунків; періоду, протягом якого надаються знижки; періоду відстрочення платежів.

У разі, якщо постачальник відвантажує продукцію з відстрочкою платежу, не передбачаючи при цьому жодних знижок за дострокову оплату, то вартість залучення такого товарного кредиту для позичальника дорівнюватиме нулю. Якщо ж умовами контракту передбачена залежність ціни товару від строків розрахунків, тобто встановлені певні знижки до базової ціни у разі здійснення дострокових платежів, то втрачений дохід покупця (відповідно сплата завищеної ціни за товар) в результаті отримання товарного кредиту можна трактувати як плату за користування позичковим капіталом. Ефективна ставка процента для позича­льника (Re) за товарним кредитом може розраховуватися за такою формулою:

Re =  · 360, (6.3)

де SK -- величина знижки (%); h -- період дії знижки (днів); z -- тривалість відстрочки платежу (днів).

Зрозуміло, що чим більшими є знижка до базової ціни і період її дії, тим вищою буде вартість залучення товарного кредиту. За інших рівних умов чим більшим є період відстрочення платежів, тим нижчою буде вартість кредиту.

На практиці досить часто використовують ще один алгоритм розрахунку ставки процента за користування товарним кредитом, який, на думку багатьох фінансистів, дає можливість точнішого визначення вартості залучення товарного кредиту:

Re = .  (6.4)

Товарний кредит доцільно використовувати в тому разі, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на аналогічний період.

Приклад

Передбачений контрактом строк оплати відвантажених товарів становить 45 днів з моменту їх надходження на склад клієнта. При здійсненні розрахунків протягом перших 15 днів після надходження товару сконто (знижка) до базової ціни дорівнює 3 %. Розрахуємо ефективну ставку процента за товарним кредитом, а також доцільність його використання, якщо ставка за аналогічним банківським кредитом -- 40 % річних.

Якщо підприємство здійснює розрахунки за базовою ціною з відстрочкою платежу в 45 днів, то це означає, що воно втратило можливість отримати знижку у розмірі 3 % базової ціни. Підставивши відповідні значення у формулу 6.3, знайдемо ефективну ставку процента за користування кредитом: 36 % річних ; точніший показник отримаємо, скориставшись формулою (6.4): 37 %.

Якщо оплата здійснюється протягом перших 15 днів, то підприємство отримує відповідну знижку, отже, плата за користування товарним кредитом протягом цього періоду становитиме нуль.

Можна дійти висновку, що для підприємства вигіднішим є використання товарного кредиту порівняно з банківським. Однак з погляду зниження затрат для підприємства оптимальним буде розрахунок у кінці строку, протягом якого діє знижка.

Порівнюючи ефективність використання банківського і товарного кредитів, слід проаналізувати всі переваги та недоліки залучення останнього. До основних переваг товарного кредиту належать: відносна швидкість і технічна зручність отримання; кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити; вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника); порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту. Слід враховувати також типові недоліки залучення товарних кредитів: процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту; небезпека високої залежності від постачальників; застереження щодо заборони надавати в заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника; знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.

У вітчизняній практиці господарювання досить поширеним є покриття фінансового дефіциту шляхом порушення строків виконання платіжних зобов'язань, тобто використання як джерела поповнення обігових коштів прострочених товарних кредитів. Така політика є надзвичайно ризиковою. Вона може призвести до накладення на підприємство штрафів у ході доарбітражного чи арбітражного врегулювання господарських спорів. Це, в свою чергу, впливає на імідж суб'єкта господарювання як надійного партнера і врешті-решт призводить до його фінансової кризи.

Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Аванси можуть бути як коротко-, так і довгостроковими.

Оцінка вартості залучення короткострокових авансів здійснюється за тією ж методологією, що і товарних кредитів. Одним з чинників виникнення поточної заборгованості за авансами одержаними є уникнення ризику неплатежів за поставлені товари.

Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших галузях. Аванси від замовників відіграють такі функції: фінансування та підтримання ліквідності позичальника; перевірки платоспроможності замовника; гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його готовності.

З метою зменшення ризику нецільового використання авансів і невиконання замовлення в зарубіжній практиці замовники за кредитне забезпечення, як правило, вимагають надання банківських гарантій[1].

Строки, на які одержуються аванси, залежать від стандартних умов оплати замовлень у тій чи іншій галузі, строків виконання замовлення та результатів переговорів між замовником і виконавцем. Частина суми контракту може бути сплачена одразу після його укладення, частина -- після виконання певного (проміжного) етапу замовлення, решта -- після підписання акту приймання здачі.

Як правило, на кредит у формі авансів проценти не нараховуються. Однак у теорії і практиці можна зустріти різні методи оцінки вартості залучення цього виду позичкового капіталу. За одним з методів вартість капіталу визначається як різниця між ціною виконання замовлення за відсутності авансових платежів та ціною цього ж замовлення із здійсненням таких платежів. За іншим методом ставка процента за користування авансом визначається на основі інструментарію розрахунку вартості грошей у часі з використанням як ставки дисконтування (чи нарощування) середньої процентної ставки на кредитному ринку.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті можуть регулювати свої господарські відносини та створювати платіжні засоби у вигляді векселів -- зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Вексель допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів. Векселі можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою векселя, може здійснюватися шляхом: сплати боржником за векселем; передачі (індосаменту) векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); врахування векселя -- придбання векселя банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом (переоформлення комерційного кредиту на банківський).

До основних операцій з векселями, які можуть здійснюватися підприємствами, належать: купівля-продаж, застава, передача до врахування; міна; передача іншій особі шляхом індосаменту тощо. Важливим є те, що на передачу (індосамент) векселя в розрахунок за отримані товари (роботи, послуги) не нараховується ПДВ. Ми не будемо детально зупинятися на характеристиці операцій підприємств з векселями, оскільки це питання досить повно висвітлено у вітчизняній науково-практичній літературі та відповідних нормативних актах.

3. Кредитоспроможність підприємства та її вплив на залучення позичкового капіталу

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фі­нансових зобов'язань виникає потреба в залученні нових позико­вих засобів. Джерела й форми залучення позикових засобів підп­риємством дуже різноманітні (табл. 2).

Аналіз кредитоспроможності позичальників проводиться з метою прийняття рішень про надання фінансового або комерцій­ного кредиту. Дефініції кредитоспроможності зводяться до ная­вності передумов для одержання і погашення кредиту, здатності позичальника своєчасно і повною мірою погасити кредит, вірогід­ності його повернення.

Таблиця 2. Класифікація позикових засобів підприємства

Кредитоспроможність підприємства тісно пов'язана з його фінансовою стійкістю, в основу її аналізу покладено оцінку фінансового стану підприємства. Для оцінки кредитоспроможності використовують такі методи: коефіцієнтний, бальний, ієрархіч­ний, дискримінантний аналіз тощо.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника -- юридичної особи банк враховує такі основні економічні показники його діяльності: платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточ­ної та загальної ліквідності); фінансова стійкість (коефіцієнти ма­невреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів); обсяг реалізації; обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний ро­ки); собівартість продукції (у динаміці); прибутки та збитки (у ди­наміці); рентабельність (у динаміці); кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів). Також враховуються суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками: ринкова позиція позичальника та його зале­жність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі про­мисловості; наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника; ефективність управління позичальника; професіо­налізм керівництва та його ділова репутація; інша інформація.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника -- фізичної особи враховуються: загальний матеріальний стан кліє­нта (доходи і витрати, майно, право власності); соціальна стабі­льність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан; вік клієнта; інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і від­сотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими бан­ківськими послугами тощо; ділова репутація; інша інформація.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відпо­відні бали для кожного показника залежно від його вагомості (зна­чущості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбіль­шу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями. Вагомість кожного показни­ка визначається індивідуально для кожної групи позичальників (кон­трагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливос­тей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фі­нансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями. За результатами аналізу кредито­спроможності позичальника виділяють п'ять класів: А, Б, В, Г, Д в міру її погіршення.

Ефективне управління дебіторською заборгованістю під час надання комерційних кредитів потребує визначення стандартів кредитоспроможності покупця (дебітора), умов торгівлі, політики інкасації тощо.

Для визначення кредитоспроможності дебіторів підприємс­тва можуть користуватися інформацією спеціальних агентств. В Україні визначено правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів Бюро кредитних історій, вимоги до захисту інфор­мації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльнос­ті та ліквідації бюро кредитних історій. Користувачами Бюро можуть бути банки, небанківські фінансові установи та інші су­б'єкти господарської діяльності, які надають послуги з відстро­ченням платежу або надають майно в кредит.

4.Практичні завдання

Задача 1

ПрАТ «Гном» проводить господарську операцію щодо збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення простих акцій нової емісії. Емісія акцій здійснюється у співвідношенні 9:4. Акції розміщуються за курсом емісії 125 % із використанням послуг андеррайтера. На момент проведення господарської операції власний капітал ПрАТ «Гном» характеризується такими даними.

Таблиця 3

Визначте вплив господарської операції на власний капітал ПрАТ «Гном» та складіть баланс суб'єкта господарювання після завершення публічного розміщення нових акцій, якщо результати відкритої підписки на акції характеризуються такими даними:

номінальна вартість акції товариства -- 10 грн.;

накладні витрати на оплату емітентом послуг андеррайтера склали відповідно до договору 2,5 % виручки від розміщених акцій;

від інвесторів (фізичних та юридичних осіб) надійшли заявки на придбання 77,5 % простих акцій;

на момент завершення відкритої підписки 70 % передплатників оплатили акції повністю за курсом емісії, решта -- по 80 % від емісійної вартості акцій;

усі розрахунки в процесі проведення відкритої підписки проводились виключно грошовими коштами.

Розв'язання кількість акцій до емісії:

900 00010 = 90 000

Кількість простих акцій нової емісії:

n1 = = 40 000

заявки на придбання акцій 77,5 %

n2 =

70 % передплатників оплатили акції повністю:

решта 31 000 - 21 700 = 9 300 передплатників оплатили 80 % від емісійної вартості 9 300 10 = 93 000 оплата послуг андеррайтера складає 2,5 % виручки

.

після завершення оплати послуг андерайтера повний статусний капітал становить 900 000 + (364 250 - 9 106) = 1 255 144 грн.

Задача 2

Визначте параметри точки беззбитковості для МП «Люкс» та запас його фінансової міцності на підставі таких даних.

Оптова ціна підприємства становить 12,0 грн. за одиницю продукції, а умовно-змінні витрати на одиницю продукції -- 5,75 грн. При цьому у звітному періоді при обсязі реалізації у 254 000 одиниць продукції підприємство отримує прибуток у розмірі 453,3 тис. грн. У плановому періоді структура витрат підприємства не зміниться.

Розв'язання

Для обчислення точки беззбитковості спочатку записується формула розрахунку прибутку підприємства: виручка від реалізації продукції - змінні витрати - постійні витрати = прибуток.

ПВ = 254 000 ( 12 5,75 ) - 453,3 = 1 587,5 тис. грн.

Точка нульового прибутку = 1 587, 5 тис. грн.

Запас фінансової міцності:

( 12 - 5,75 ) х - 1 587,5 = 453,3

х =

326 528 - 254 000 = 72 528 шт.

Задача 3

Визначити валовий і операційний прибуток унітарного підприємства за підсумками в І кв. звітного року.

Дохід від продажу продукції - 612,0 тис. грн.(у тому числі на 50 тис. грн. отримано безпроцентний вексель, термін погашення якого 15 липня звітного року).

Прямі витрати на виробництво продукції (виробнича собівартість) -300,3 тис. грн:

Нереалізована продукція (виробнича собівартість):

на початок кварталу - 21,0 тис. грн.;

на кінець кварталу - 42,0 тис. грн.

Нерозподілені постійні витрати - 5,6 тис. грн.

Наднормативні виробничі витрати - 6,2 тис. грн.

Адміністративні витрати - 63,0 тис. грн.

Витрати на збут - 36,0 тис.грн.

Інші витрати - 2,7 тис.грн.

Підприємство є платником ПДВ.

Розв'язання

Валовий продукт - це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації продукції над їх собівартістю.

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) обчислюють вирахуванням з доходу від продажу продукції, сум акцизного збуту, податку на додану вартість та інших вирахувань (отриманих від страховиків страхових сум, вартості повернених товарів, тощо). Собівартість реалізованої продукції включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі виробничі витрати, загальновиробничі витрати.

Собівартість реалізованої продукції:

300,3 + 21,0 + 42,0 + 5,6 + 6,2 + 2,7 377,8 тис. грн.

Чистий дохід від реалізації продукції:

612,0 - 75,56 = 536,44 тис. грн.

Валовий прибуток:

536,44 - 377,8 = 158,64 тис. грн.

Прибуток від операційної діяльності витрачається як алгебраїчна сума валового прибутку іншого операційного доходу та операційних витрат підприємства за звітний період.

До операційних витрат належать адміністративні витрати, витрати на збут, та інші операційні витрати.

36,0 + 63,0 = 99 тис. грн.

Прибуток від операційної діяльності:

158, 64 + 99,0 = 257,64 тис. грн.

Список використаних джерел

1.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://buklib.net/books/24638/

2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://buklib.net/books/25106/3.

3. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://p-for.com/book_404_glava_61_9.5._Analіz_kreditospromozhno.html

Размещено на Allbest.ru