Особливості державного фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

по предмету: Фінанси

на тему: Особливості державного фінансування

Завдання 1

Використовуючи дані щодо видатків загального фонду Державного бюджету України обчисліть необхідний обсяг Резервного фонду Державного бюджету України за попередні 3 роки. Оцініть зміну(абсолютне відхилення) і динаміку показників (темпи росту і приросту). Вкажіть особливості фінансових резервів як різновиду фінансових ресурсів? З якою метою формується Резервний фонд Державного бюджету та на які цілі використовуються кошти Резервного фонду Державного бюджету? Хто має право приймати рішення про виділення коштів Резервного фонду Державного бюджету України?

Видатки загального фонду Державного бюджету України за попередні 4 роки становлять:

2010р.- 238 314,9 млн. грн.,2011р.- 287 286,7 млн. грн., 2012р.- 343 590,8 млн. грн., 2013р.- 360 841,3 млн. грн.

Згідно порядку використання коштів резервного фонду, резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету, тому:

Таблиця 1. Оцінка Резервного фонду Державного бюджету

Показники	2010	2011	2012	2013
Резервний фонд державного бюджету, млн. грн.	2383,149	2872,867	3435,908	3608,413
Абсолютне відхилення, млн. грн.	-	489,718	563,041	172,505
Темп росту, % до попереднього року	-	120,55	119,60	105,02
Темп приросту,%	-	20,55	19,60	5,02

Висновок: Отже, з проведених розрахунків, можна сказати , що обсяг необхідного Резервного фонду Державного бюджету зростав: а) в порівнянні 2011 року з 2010 на 489,718 млн. грн. або на 20, 55%; б) в порівнянні 2012 року з 2011 на 563,041 млн. грн. або на 19,60%;

в) в порівнянні 2013 року з 2012 на 172,505 млн. грн. або на 5,02%.

Фінансові резерви, як різновид фінансових ресурсів - це частина грошових коштів, що призначена для спеціальних потреб, покриття непередбачених витрат, фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій, непередбачені витрати, пов'язані з введенням законів, фінансування інших заходів, не передбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України, з визначенням при цьому розміру коштів, який не може перевищувати 20 відсотків загального обсягу резервного фонду.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету виключно за наявності висновків Мінекономрозвитку та Мінфіну (уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу).

Завдання 2

Кросворд на тему: «Фінанси домогосподарств»

По горизонталі:

1. Потоки коштів домогосподарств, що регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів через мікрорівневу систему грошових фондів.

2. Господарські структури виняткового зразка, діяльність яких, ґрунтується на створенні й використанні фондів фінансових ресурсів це -… .

3. Функція фінансів домогосподарств,яка підтримує збалансований розвиток домогосподарства як економічної одиниці.

4. Функція, яка має місце за умови неповного використання поточних доходів на споживання.

5. Основним видом діяльності домогосподарства, окрім трудової,інвестиційної та ведення підсобного господарства , є - … .

6. Вторинний … ВВП- це фаза при якій відбувається формування фінансів домогосподарства.

7. Система зовнішніх грошових потоків домогосподарств включає рух грошових коштів між домогосподарством та … банки.

8. Баланс доходів і витрат домогосподарства.

9. Такі групи як : придбання дорогих товарів, непередбачувані витрати,витрати майбутніх періодів називаються - … заощадження.

10. Заощадження населення,мобілізація і розміщення яких, здійснює банківська система називаються -… .

11. Вартісна величина набору продуктів харчування,достатнього для забезпечення необхідного функціонування організму людини, збереження здовов'я, а також набір непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення соціальних і культурних потреб особистості це - … мінімум.

12. Ведення запису про доходи і витрати.

13. Виробничі активи первинних доходів домогосподарства від власності.

14. Призначення фонду відновлення домогосподарства.

15. Кредит, що є довгостроковою позикою, за рахунок якої, фінансується придбання житла.

По вертикалі:

1. Досягнення високого рівня облаштування домашнього побуту і підвищення матеріального достатку - загальна … ведення домогосподарства.

2. Грошові кошти, що перебувають у розпорядженні та призначені для виконання фінансових зобов'язань та здійснення різного роду витрат.

3. Функція домогосподарств, яка полягає у постачанні на відповідні ринки праці, капіталу та інших ресурсів.

4. Функція,яка полягає у виробництві готової продукції та наданні послуг,забезпеченні ними ринку.

5. Один із факторів виробництва(земля,праця,…).

6. Виділяють … і змінні доходи і витрати домогосподарств.

7. Соціальні допомоги домогосподарствам.

8. Грошові доходи домашніх господарств є у вигляді заробітної плати, пенсій, … , а також натуральні доходи.

9. Частина грошових доходів населення, яка витрачається на споживання і призначається для забезпечення потреб у майбутньому.

10. Фонд домогосподарства, що призначений на непередбачені випадки.

11. Форма утворення фонду у фінансах домогосподарств без спеціальної концентрації і обмеження.

12. Грошові фонди,що призначені для оплати медичних та освітніх послуг окремих членів домогосподарства.

13. Істотна перевага зберігання коштів у готівці є високий рівень … .

14. Форма кредиту,яка характеризується одноразовим погашенням всієї суми.

15. Домогосподарство може здійснювати заощадження та створювати нагромадження капіталу, коли діяльність домогосподарства є … .

Завдання 3

Проаналізуйте обсяги надходжень податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України за три роки: визначте частку надходжень даного податку у доходах зведеного бюджету, розрахуйте відхилення (абсолютне,відносне, структурне), обчисліть динаміку надходжень податку з доходів фізичних осіб. Зробіть аналітичні висновки. Назвіть елементи даного податку. Назвіть характерні особливості податків як виду обов'язкових платежів. Що є об'єктом і базою оподаткування даного податку?

Таблиця 2. Оцінка податкових надходжень з доходів фізичних осіб Зведеного бюджету України за 2011-2013рр.

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.
	Сума,млн. грн.	Частка, %	Сума,млн. грн.	Частка, %	Сума,млн. грн.	Частка, %
Податок з доходів фізичних осіб	60224,5	15,11	68092,4	15,28	72151,1	16,30
Доходи зведеного бюджету	398553,6	100,00	445525,3	100,00	442742,9	100,00

Відхилення	Динаміка,%
Суми, млн. грн.	Частки, %	Структурне, %	2011 р.	2012 р.	2013 р.
11926,6	26,99	1,19	-	13,06	5,96
44189,3	-	-	-	11,79	-0,62

Висновок: Отже, з результатів дослідження, можна сказати, що обсяги надходжень податку з доходів фізичних осіб за період 2010-2013 рр. зростали таким чином, що їх частка в обсязі доходів державного бюджету змінювалась таким самим чином, тобто при зростанні обсягів зростала і частка, коли обсяги надходжень скорочувались, зменшувалась і частка їх у доходах державного бюджету.

Основними елементами податку з доходів фізичних осіб є : платники, об'єкт, база оподаткування.

Згідно з Податковим кодексом, платниками податку на доходи фізичних осіб є:

1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

3. податковий агент.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобовязань як нерезидента згідно з Податковим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Якщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Обєктом оподаткування резидента є:

1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Обєктом оподаткування нерезидента є:

1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Податкового Кодексу.

Податки -- дуже складна фінансова категорія, яка здійснює вплив на всі економічні явища та процеси. Це обов'язковий елемент економічної системи будь-якої держави незалежно від моделі економічного розвитку та політичних сил при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і, в кінцевому підсумку, позбавленою будь-якого сенсу.

Основні характерні особливості податку, порівняно з іншими обов'язковими платежами до бюджету:

-- справляння на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки у разі його переплати або якщо законодавством передбачені пільги щодо цього податку;

-- односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

-- сплачується лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

-- не має цільового призначення;

-- є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Завдання 4

Проаналізуйте обсяги доходів від операцій з капіталом загального фонду державного бюджету за останні три роки: визначте динаміку показників, питому вагу доходів від операцій з капіталом в операційних доходах загального фонду державного бюджету. Які доходи віднесені до загального та спеціального фондів? Розкрийте сутність державного бюджету як економічної категорії.

Таблиця 3. Аналіз надходжень від операцій з капіталом Державного бюджету України за 2011-2013рр.

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення	Динаміка, %
	Сума, млн. грн.	Частка, %	Сума, млн. грн.	Частка, %	Сума, млн. грн.	Частка, %	Суми, млн. грн.	Частки, %	Структури, %	2011р.	2012р.	2013р.
Доходи від операцій з капіталом	184,2	0,07	152,9	0,05	68,4	0,02	-115,8	-0,45	-0,05	-	-16,99	-55,26
Доходи бюджету	265822,6	100,00	289577,1	100,00	291572,5	100,00	25749,9	-	-	-	8,94	0,69

Висновок: Отже, з результатів аналізу надходжень від операцій з капіталом до Державного бюджету можна сказати ,що дані надходження охоплюють незначну частку у загальному обсязі доходів бюджету України. Протягом 2011-2013рр. обсяги даних надходжень скоротились у порівнянні з 2011р. на 16,99% та 55,26% відповідно. Причиною такої тенденції можуть бути зміни у податковому законодавстві, які регулюють порядок справляння надходжень від операцій з капіталом.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету.

.Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); бюджет україна резервний пенсійний

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Бюджет є самостійною економічною категорією: ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До цих особливостей відносять:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаних з відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл валового внутрішнього продукту, рідше - національного багатства, між окремими галузями економіки, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим положенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету - забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами називаються бюджетними. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій, таких як управління суспільством, оборона країни, економічна і соціальна.

Крім того, держава, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, здійснює підприємницьку діяльність і відповідно є одним із суб'єктів створення і розподілу ВВП. Як доводить світовий досвід, роль держави у розподільних процесах із розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення перерозподілу фінансових ресурсів зокрема і національного багатства в цілому.

Завдання 5

На основі даних таблиці визначити: 1) частку зовнішньої та внутрішньої складових у структурі прямого державного боргу України у 2014 р. ; 2) частку зовнішньої та внутрішньої складових у структурі гарантованого державного боргу України у 2014 р.

Таблиця 4. Прямий та гарантований державний борг України за 2011-2014 рр. (млрд. дол. США)

Показники	Станом на
	31.12.2011р.	31.12.2012 р.	31.12.2013 р.	30.09.2014 р.
Загальна сума державного та гарантованого боргу	59,22	64,50	73,11	74,3
В тому числі: Внутрішній борг(усього)	21,74	25,84	35,5	32,6
Зовнішній борг(усього)	37,48	38,66	37,57	41,7
Прямий державний борг	44,72	49,95	60,08	62,1
В тому числі: Внутрішній прямий борг	20,21	23,81	32,15	30,3
Зовнішній прямий борг	24,51	26,14	27,93	31,8
Гарантований державний борг	14,50	14,55	13,03	12,2
В тому числі: Внутрішній гарантований борг	1,53	2,03	3,35	2,3
Зовнішній гарантований борг	12,97	12,52	9,64	9,9

Розв'язок:

1) Частка внутрішнього прямого боргу станом на 30.09.2014 р.: (30,3/62,1)*100=48,79%

Частка зовнішнього прямого боргу станом на 30.09.2014 р.:(31,8/62,1)*100 =51,21%

2) Частка внутрішнього гарантованого боргу станом на 30.09.2014 р.: (2,3/12,2)*100=18,85%

Частка зовнішнього гарантованого боргу станом на 30.09.2014р.: (9,9/12,2)*100=81,15%

Висновок: Отже, станом на 30.09.2014р. загальна сума державного та гарантованого боргу становить 74,3 млрд. дол. США; сума прямого боргу складає 62,1 млрд. дол. США , який складається з внутрішнього прямого боргу, що становить - 30,3 млрд. дол. США і складає 48,79% від суми прямого боргу та зовнішнього прямого боргу, що становить - 31,8 млрд. дол. США і складає 51,21% від суми прямого боргу. Також, гарантований державний борг станом на 30.09.2014р. становить 12,2 млрд. дол. США, який складається з внутрішнього гарантованого боргу, що становить - 2,3 млрд. дол. США і складає 18,85% від загальної суми гарантованого боргу та зовнішнього гарантованого боргу,що становить - 9,9 млрд. дол. США та складає 81,15% від суми загального гарантованого боргу.

Завдання 6

1) Визначити суму єдиного соціального внеску , що має сплатити підприємство до Пенсійного фонду за звітний період відповідно до класу професійного ризику виробництва , провести розподіл визначеної суми єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування згідно варіанту і визначених пропорцій розподілу.

Таблиця 5

База нарахування, тис. грн.	Клас професійного ризику	Розмір єдиного внеску, %	Пропорції розподілу єдиного соціального внеску, %
			ПФ	ФССБ	ФССП	ФССНВ
280	5	36,8	90,2174	4,0761	3,8043	1,9022

Єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування визначається: Розмір єдиного внеску(%)* База нарахування( тис. грн.), тому

ЄСВ=(36,8*280)/100 = 103,04 тис. грн.

Розподіл суми єдиного внеску за видами загальнообов'язкового страхування:

1) ПФ

(103,04*90,2174)/100=92,96 тис. грн.

2) ФССБ

(103,04*4,0761)/100=4,2 тис. грн.

3)ФССП

(103,04*3,8043)/100=3,92 тис. грн.

4)ФССНВ

(103,04*1,9022)/100=1,96 тис. грн.

Висновок: Отже, Єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування становить 103,04 тис. грн. Його розподіл, згідно визначених пропорцій є таким: а)на Пенсійний фонд - 92,96 тис. грн.; б) на Фонд соціального страхування безробіття - 4,2 тис грн.; в) на Фонд соціального страхування по втраті працездатності, зумовленими похованнями -3,92 тис. грн.; г) на Фонд соціального страхування від нещасних випадків - 1,96 тис. грн.

Завдання 7

Джерела формування доходів Фонду загальнообов'язкового державного страхування з тимчасової втрати працездатності і витрат, зумовленими похованням

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:

1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом;

2) суми, не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до актів законодавства;

3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб,

4) асигнування із Державного бюджету України;

5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;

6) часткова сплата за путівки на санаторно-курортне лікування;

7) інші надходження відповідно до законодавства.

Завдання 8

Проаналізуйте структуру активів будівельних підприємств України в розрізі необоротних, оборотних активів і витрат майбутніх періодів на початок і на кінець року за звітній період, визначте динаміку показників. Назвіть джерела формування оборотних і необоротних активів підприємства. З дотриманням яких принципів здійснюють фінансово-господарську діяльність підприємства реального сектору економіки?

Таблиця 6. Структура активів будівельних підприємств України в 2012р.

Показники	На початок року	На кінець року	Динаміка,%
	Сума, млн. _грн.	Питома вага, %	Сума, _млн. _грн.	Питома вага, %
Активи: необоротні	92592,7	41,50	100791,7	38,86	8,85
Оборотні	127099,0	56,97	154824,2	59,70	21,81
Витрати майбутніх періодів	2869,4	1,29	3390,0	1,31	18,14
Необоротні активи і групи вибуття	528,2	0,24	339,1	0,13	-35,80
Баланс	223089,3	100,00	259345,0	100,00	16,25

Висновок: Отже, з результатів аналізу можна сказати, що в структурі активів будівельних підприємств найбільшу частку займають оборотні активи. При цьому, в порівнянні початку та кінця звітного року динаміка зросла на : 8,85% - необоротні активи; 21,81% - оборотні активи; 18,14% - витрати майбутніх періодів. Проте, динаміка необоротних активів та груп вибуття зменшилась на 35,80%, але так як цей показник має надзвичайно малу питому вагу , він має дуже малий вплив на загальну суму активів.

Джерела формування оборотних активів відображаються в пасиві бухгалтерського балансу підприємства. Логіка побудови балансу як основної фінансової моделі підприємства підказує, що кожна стаття активів повинна мати джерело фінансування.

Для діючих підприємств коло можливих джерел поповнення залежить від фінансового стану та результативності економічної діяльності. Власним джерелом поповнення оборотних активів є прибуток.

Однак цим джерелом володіють тільки прибуткові підприємства, в яких вартість вкладеного оборотного капіталу після завершення кругообігу збільшується за рахунок частини отриманого чистого прибутку.

А у збиткових підприємств вартість вкладеного оборотного капіталу, навпаки, зменшується на величину отриманих збитків.

Серед джерел формування оборотних коштів слід виділити перш за все власний капітал підприємства у вигляді таких його елементів, як:

- статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів);

- відрахування від прибутку;

- цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

- приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов'язкове пенсійне

- страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців).

Не менш важливим власним джерелом поповнення оборотного капіталу є вільні залишки амортизаційних відрахувань. Хоча безпосереднє призначення амортизації - це фінансування відтворення основного капіталу, але процес нагромадження її необхідного обсягу для здійснення капітальних інвестицій довготривалий. Протягом цього періоду амортизацію можна тимчасово використовувати як джерело поповнення оборотного капіталу.

Проте в процесі діяльності підприємство має реальну змогу поповнювати оборотний капітал за рахунок коштів, що йому не належать, але постійно перебувають у його обігу і можуть бути використані в сумі їх мінімальних залишків. Це мінімальна заборгованість із оплати праці та тимчасово вільні залишки резерву на покриття майбутніх платежів, заборгованість бюджету та державним цільовим фондам тощо. Названі ресурси формують планову кредиторську заборгованість підприємства. На практиці її прирівнюють до власного оборотного капіталу. Однак в умовах ринкового господарювання функція такого джерела поповнення обмежується, оскільки щодо всіх поточних зобов'язань зменшується період їх перебування на підприємстві.

Власний капітал та довгострокові зобов'язання об'єднуються в так звані постійні пасиви. Короткострокові кредити і позики, кредиторська заборгованість й та частина довгострокових зобов'язань, термін погашення якої настає в поточному періоді, складають короткострокові (поточні) пасиви.

Існують і так звані прирівняні до власних додаткові привернуті джерела, які раніше мали назву стійких пасивів. Це перш за все мінімальна заборгованість по оплаті праці і відрахуванням на соціальні потреби, тимчасово вільні цільові кошти підприємства, мінімальна заборгованість по податках до бюджетів різних рівнів, резерви майбутніх витрат, доходи майбутніх періодів і т. д.

При недостатності власних та прирівняних до них ресурсів для фінансування оборотних активів залучаються позикові кошти.

До позикових джерел формування оборотних засобів відносяться в основному короткострокові кредити і позики. Перш за все це банківські і комерційні кредити, позики. Як правило, вони покривають тимчасову, додаткову потребу в ресурсах. Основні напрями залучення кредитів для формування оборотних засобів: кредитування сезонних запасів сировини, матеріалів і витрат; тимчасовий дефіцит власних оборотних засобів.

Джерела формування необоротних активів.

До вкладеннях у необоротні активи, у свою чергу, відносяться вкладення в нефінансові активи та довгострокові фінансові вкладення. Вкладення в нефінансові активи представляють собою витрати організації в об'єкти основних засобів, земельних ділянок та об'єктів природокористування, нематеріальні активи, а також витрати організації з формування основного стада продуктивної і робочої худоби. А довгострокові фінансові вкладення являють собою ті кошти, які відвернуті з обігу підприємства і вкладені в інші підприємства або у вигляді довгострокових кредитів, або у вигляді придбання акцій цих підприємств. І в тому, і в іншому випадку підприємство отримує додатковий дохід у вигляді відсотків або дивідендів.

За своїм характером ці вкладення пов'язані з:

· здійсненням капітального будівництва, а також реконструкцією розширенням, технічним переозброєнням діючих підприємств та об'єктів невиробничої сфери;

· придбанням будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів та інших окремих об'єктів (або частин) основних засобів;

· придбанням земельних ділянок та об'єктів природокористування;

· придбанням та створенням активів нематеріального характеру.

Таким чином, необоротні активи - це активи, що приносять підприємству доходи протягом більше одного звітного періоду.

До позаоборотних активів відносяться основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи.

До вкладеннях у необоротні активи, у свою чергу, відносяться вкладення в не фінансові активи та довгострокові фінансові вкладення. За своїм характером ці вкладення пов'язані з придбанням та створенням необоротних активів.

Завдання 9

Проаналізуйте показники сукупних ресурсів домогосподарств України в розрізі домогосподарств,що проживають у міських поселеннях та в сільській місцевості за 2 роки: визначте показники динаміки, абсолютне відхилення та структуру сукупних ресурсів домогосподарств за місцевістю проживання населення. З чого складаються сукупні доходи домогосподарства? Наведіть приклади зовнішніх грошових потоків домогосподарства.

Таблиця 7. Сукупні ресурси і витрати,грошові доходи і витрати домогосподарств за 2011-2012рр.(в розрахунку на одне домогосподарство)

Показники	Роки	Відхилення (+,-)	Динаміка, %
	2011р.	2012р.
Усього грошові доходи, грн., в т. ч.: 1)грошові доходи населення,яке проживає в міських поселеннях;	3693,6	4018,0	324,4	8,78
2)грошові доходи населення, яке проживає в сільській місцевості	2912,5	3270,1	357,6	12,28
Усього грошові витрати домогосподарств: 1)грошові витрати населення,яке проживає в міських поселеннях;	3388,8	3550,2	161,4	4,76
2)грошові витрати населення, яке проживає в сільській місцевості	2532,2	2736,0	203,8	8,05
Усього сукупні витрати домогосподарств: 1)сукупні витрати населення,яке проживає в міських поселеннях;	3621,6	3754,0	132,4	3,66
2)сукупні витрати населення, яке проживає в сільській місцевості	3084,6	3225,7	141,1	4,57
Усього сукупні ресурси домогосподарств: 1)сукупні ресурси населення,яке проживає в міських поселеннях;	3984,2	4272,0	287,8	7,22
2)сукупні ресурси населення, яке проживає в сільській місцевості	3522,1	3823,3	301,2	8,55
Заощадження домогосподарств, млн. грн.	113 925	104560	-9365	-8,22

Висновок: Отже, з результатів аналізу сукупних показників ресурсів домогосподарства динаміка грошових доходів населення,яке проживає в сільській місцевості в 2012р. в порівнянні з 2011р, зросла на 12,28%, що є позитивним. При цьому динаміка сукупних витрат є невеликою і склала: а)населення ,що проживає в міських поселеннях-3,66%, б)населення,яке проживає в сільській місцевості-4,57%. Проте, негативним фактором є зменшення динаміки заощаджень домогосподарств на 8,22%.

Сукупний дохід домогосподарства -- це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Система зовнішніх грошових потоків домогосподарства включає рух грошових коштів між домогосподарством та:

-- іншими домогосподарствами з приводу формування і використання спільних грошових фондів;

-- підприємствами -- роботодавцями з приводу розподілу частини виробленого валового внутрішнього продукту в його вартісній формі;

-- комерційними банками;

-- страховими організаціями;

-- державою з приводу формування і використання бюджетних та позабюджетних фондів.

Завдання 10

Охарактеризуйте мету, цілі, завдання діяльності міжнародних організацій та фінансово-кредитних операцій як інститутів багатосторонніх міжнародних відносин за допомогою яких функціонує міжнародний неринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів згідно обраного варіанту.

Міжнародний центр з розв'язання інвестиційних суперечок (МЦРІС)

Інтернаціоналізація економічних зв'язків, серед яких важливу роль відіграють інвестиційні процеси, викликала необхідність створення міжнародних механізмів вирішення інвестиційних спорів. Ратифікація Україною 16 серпня 2000 р. Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами від 18 травня 1965 р., так звана Вашингтонська конвенція стала позитивним кроком на шляху вдосконалення національного законодавства з питань захисту іноземних інвестицій.

Конвенція є одним із перших універсальних багатосторонніх міжнародно-правових документів, який призначений для регулювання відносин між державами, суб'єктами національного права окремих держав. Виключною сферою дії цього акта є інвестиційні спори, які виникають між інвестором і урядом приймаючої країни з приводу тлумачення угод про ввіз капіталовкладень або націоналізації майна, пов'язаного із здійсненням інвестицій. Відповідно до цієї Конвенції, яку до вересня 2008 р. ратифікували 143 держави, був створений Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (англ. ICSID - International Centre for Settlement of Investment Disputes; далі - Центр). Центр є самостійною організацією, одним із 5 тісно пов'язаних між собою інститутів Всесвітнього банку, загальна мета яких - підвищення рівня життя в країнах, які розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинутих країн.

Мета Центру - забезпечення правових можливостей для проведення примирювальних і арбітражних переговорів між урядами країн та іноземними інвесторами. Центр намагається усунути зовнішньоекономічні перешкоди на шляху приватних інвестицій і розглядається як авторитетна міжнародна арбітражна установа при врегулюванні спорів між державами й приватними інвесторами. Конвенція розглядає два основні шляхи вирішення спорів: примирення сторін або, якщо не була досягнута згода протягом трьох (шести) місяців від отримання письмового повідомлення з точним викладенням позиції щодо предмету спору - арбітражне провадження. Конвенція містить процедурні правила для порушення провадження в справі, для слухань із питань примирення сторін і для проведення арбітражу. До компетенції Центру входить вирішення правових спорів, які виникають з відносин, пов'язаних із інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим органом Договірної держави, про який повідомлено Договірною державою Центру) й особою іншої Договірної держави, за умови наявності письмової згоди учасників спору про передачу такого спору для вирішення Центру. Досягнення такої згоди позбавляє сторони права відмовитися від неї в односторонньому порядку. Підкреслимо, що згода на передачу спору на розгляд у Центрі має бути добровільною, без будь-якого втручання третьої сторони. Слід мати на увазі, що тільки ратифікації Конвенції недостатньо для автоматичного звернення до примирювальної або арбітражної процедури, яка була встановлена за нею. Механізм реалізації норм Конвенції передбачає імплементацію положень Конвенції у внутрішнє законодавство держави-учасниці та/або укладання окремої двосторонньої угоди з державою-учасницею Конвенції, чи з особою (приватною чи юридичною) держави-учасниці. Згода може бути надана й шляхом підписання угоди про арбітраж для розв'язання окремого спору. Цікаво, що положення про розгляд Центром інвестиційних спорів були включені до двосторонніх договорів України ще до того, як Україна приєдналася до Конвенції 1965 р. Підставою для розгляду спорів може бути тільки письмова заява сторін, яка, як зазначено в преамбулі документа, «являє собою зобов'язувальну угоду, що потребує, зокрема, щоб рекомендації примирювача враховувалися повною мірою, а арбітражні рішення виконувалися». Важливою умовою Конвенції є передбачене в ст. 27 правило, за яким жодна з держав-учасниць не надаватиме дипломатичного захисту або не висуватиме претензії, якщо інша держава не виконає рішення Центру. Відповідно до п. І ст. 27 держава-учасник Конвенції може вжити тих чи інших заходів у інтересах свого інвестора, справа якого розглядається в Центрі, тільки після прийняття рішення в конкретній справі й тільки у випадку, якщо протилежна сторона відмовилася виконувати арбітражне рішення.

Іншу суттєву умову містить ст. 42: арбітражний трибунал, якщо сторони не домовляться про інше, буде використовувати під час розгляду спору право сторони - держави, яка домовляється (включаючи правило про колізію законів) - і такі норми міжнародного права, які можуть бути використані. Арбітраж проводиться у Вашингтоні (округ Колумбія), якщо не застережене інше. Відповідно до п. 2 ст. 25 Конвенції, учасником спору може бути юридична особа іншої держави, ніж держава - учасник спору, а також будь-яка юридична особа, яка має національність держави, що домовляється, сторони спору, але яку сторони домовились уважати суб'єктом національного права іншої договірної держави, через існуючий іноземний контроль.

Таким чином, юридична особа набуває подвійної державної належності (національності). Найчастіше це держава сторони спору, який визначається за колізійною прив'язкою права, яке застосовуватиметься (місце інкорпорації, місце здійснення основної діяльності, місце знаходження органу управління). Якщо одна зі сторін заперечує компетенцію Центру щодо спорів, які випливають безпосередньо з інвестицій, між державою, яка домовляється, і громадянином іншої договірної держави, то це питання може бути розв'язане арбітражним судом (правило 41) й оскаржене згодом (правило 52) у спеціально створюваному для цього комітеті. Такий комітет складається з осіб, обраних Адміністративною радою Центру з групи арбітрів згідно з Конвенцією (правило 52). Однак таке арбітражне рішення, прийняте відповідно до Конвенції, але некомпетентним арбітражним судом, найімовірніше, буде визнане американським судом неостаточним. Обмеження компетенції в Конвенції 1966 р. спонукали Адміністративну раду Центру створити додатковий орган для примирення й арбітражного розв'язання спорів, які безпосередньо не випливають із інвестицій та інвестиційних спорів. Цей орган не призначений для розв'язання спорів, які підпадають під дію Конвенції 1966 р., або спорів, які випливають зі звичайних комерційних угод. Слід мати на увазі, що генеральний секретар Центру має заздалегідь затвердити угоду, яка передбачає використання додаткового органу. Оскільки додатковий орган діє поза сферою застосування Конвенції 1966 р., то він має свої арбітражні правила. Сторони за бажанням можуть розглянути питання про доцільність використання для арбітражного розгляду інших організаційних рамок, які передбачені міжнародними договорами (конвенціями про міжнародний комерційний арбітраж). Крім того, сторони можуть виявити бажання розглянути питання про застосування правил арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті в Парижі або одного з її національних комітетів: наприклад, Міжнародний комерційний комітет Американської арбітражної асоціації. Як відомо, правила цього суду були модернізовані й часто застосовуються в міжнародному арбітражі. Вашингтонська конвенція пропонує набір застережень для включення в державні інвестиційні контракти, а також, що дуже важливо, варіантів застережень для включення в інвестиційні міжнародні угоди.

Зі змісту застережень випливає, що вони зобов'язують до:

1) прийняття юрисдикції згаданого Центру;

2) відмови від дипломатичного захисту;

3) відмови від інших процедур урегулювання спорів, які можуть бути передбачені в угоді, у такій мірі, щоб могли бути застосовані процедури, передбачені Вашингтонською конвенцією;

4) відмова від прав суброгації;

5) призначення державної уповноваженої установи для участі в процедурах, передбачених Конвенцією;

6) прийняття інвестором юрисдикції Центру;

7) відмови від дипломатичного захисту інвестора, який не погодився прийняти юрисдикцію Центру;

8) прийняття сторонами інвестиційної міжнародної угоди-зобов'язання (якщо раніше вони не зробили цього) підписати й ратифікувати Вашингтонську конвенцію. Безперечно, Вашингтонська конвенція дала імпульс для включення у двосторонні міжнародні угоди про заохочення й захист інвестицій застережень про врегулювання спорів не тільки між договірними сторонами угод про заохочення й захист інвестицій, але й спорів інвесторів із договірною стороною, яка приймала інвестиції. Аналізуючи практику Центру в справах про порушення арбітражного провадження, у яких Україна є відповідачем, можна впевнено сказати, що механізм вирішення інвестиційних спорів за Конвенцією 1965 р. діє по відношенню до України й відповідає потребам інвесторів.

Размещено на Allbest.ru

...