Оборотні кошти та їх планування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Завдання фінансового управління оборотними коштами й принципи їхньої організації

Активи підприємства, які в результаті його господарської діяльності повністю переносять свою вартість на собівартість продукції, перебувають у безперервному кругообігу, споживаються в одному виробничому циклі, змінюючи при цьому свою натуральну форму, називаються оборотними коштами.

У бухгалтерському балансі оборотні кошти представлені виробничими запасами й витратами, а також грошовими коштами й дебіторською заборгованістю. В Україні дві формальних ознаки визначають розмежування виробничих запасів від основних фондів:

1) період обороту менше одного року;

2) вартість активів менше 10 мінімальних розмірів заробітної плати.

У кожному кругообігу оборотні кошти проходять три стадії: грошову, виробничу й товарну.

Для забезпечення безперервності виробничого процесу оборотні кошти повинні перебувати одночасно на всіх цих трьох стадіях.

Таким чином, оборотні кошти - це інвестовані у виробничі фонди й фонди обігу кошти, що забезпечують безперервність виробничого процесу й своєчасність здійснення розрахунків.

Оборотні кошти класифікуються за наступними ознаками.

1. За стадіями кругообігу

а) виробничі фонди (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, незавершене виробництво);

б) фонди обігу (готова продукція на складі, грошові кошти й дебіторська заборгованість).

2. За методами планування, організації й регулювання: нормовані й ненормовані.

3. За джерелами формування: власні й позикові.

4. За рівнем ліквідності:

- такі, що повільно реалізуються (запаси сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції);

- що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість, грошові кошти на депозитах);

- активи в ліквідній, монетарній формі (грошові кошти і їх еквіваленти).

Система організації оборотних коштів заснована на наступних принципах:

- оперативної самостійності їх формування і використання;

- визначення планової потреби в цілому й за окремими елементами;

- розробки нормативів тривалої дії та їх щорічного корегування;

- вибору раціональних джерел фінансування оборотних коштів;

- контролю над раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів;

- вжиття заходів щодо прискорення оборотності оборотних коштів.

На практиці значна частина наших підприємств не відповідають деяким зазначеним принципам, що вкрай негативно позначається на їхній господарській діяльності.

2. Фактори, що визначають потребу у фінансуванні оборотних коштів

У фінансовому менеджменті капітал, інвестований в оборотні кошти, розглядається:

1) як капітал, необхідний для безперебійної роботи фірми;

2) іммобілізовані грошові кошти;

3) джерело додаткових витрат по зберіганню запасів.

При дефіциті оборотних коштів, можливі два варіанти або їхня комбінація.

1. Збільшуються видатки на їхнє залучення зі сторони.

2. Підприємство вчасно не розраховується за своїми зобов'язаннями. До нього втрачається довіра партнерів по бізнесу.

Наявність надлишку оборотних коштів еквівалентна втраченій вигоді за умов їх продуктивного використання, наприклад, перебуваючи на депозитному рахунку в банку.

У цьому зв'язку метою будь-якої фірми є формування й використання мінімально необхідного для роботи підприємства оборотного капіталу.

На величину потреби в оборотних коштах впливають наступні фактори:

- умови постачання: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, номенклатура матеріалів і комплектуючих, форми розрахунків;

- організація виробничого процесу в просторі й часі: тривалість виробничого циклу, номенклатура продукції, характер наростання витрат у незавершеному виробництві;

- умови реалізації продукції: кількість споживачів, їхня віддаленість, призначення продукції, умови транспортування, форми розрахунків.

Фінансовий менеджер управляє не тільки величиною, але й структурою оборотного капіталу, впливаючи на показники ліквідності й платоспроможності.

Питома вага оборотних коштів у підсумку балансу залежить від галузевої приналежності, ефективності менеджменту, кредитної політики підприємства.

Фінансове управління оборотними коштами має на меті їх планування, організацію, контроль. При цьому прагнуть використовувати мінімально необхідну величину оборотних коштів.

Контроль використання оборотних коштів передбачає порівняння фактичної величини оборотних коштів з нормативним (плановим) значенням.

Найбільш точно потреба в оборотних коштах встановлюється в процесі їх нормування. Головне завдання нормування - визначення мінімальної величини оборотних коштів для безперебійного фінансування витрат на виробництво й продаж продукції, здійснення розрахункових операцій у встановлені строки.

Норматив оборотних коштів розраховується за формулою (1):

Н=NЧО, (1)

де N - норма оборотних в днях запасу;

О - одноденні витрати матеріальних ресурсів. Встановлюються на основі кошторису витрат на виробництво (звичайно за 4 -й квартал).

Завдання нормування оборотних коштів.

Оборотні кошти варто нормувати з наступних причин.

По-перше, правильне визначення нормативу обігових коштів забезпечує безперебійність операційного циклу, своєчасне виконання замовлень клієнтів.

По-друге, нормування оборотних коштів дозволяє раціонально використовувати грошові кошти, інвестовані в оборотний капітал.

По-третє, обґрунтовані нормативи оборотних коштів забезпечують надійність поставок, зниження ризиків підприємницької діяльності.

Розрахунок планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм запасу на відносно тривалий період і нормативів за окремими елементами оборотних коштів на більш короткі проміжки часу (квартал, рік). Розробка часткових нормативів обігових коштів за окремими їх елементами (сировина й матеріали, незавершене виробництво, готова продукція на складі) має свої особливості, які будуть розглянуті у подальшому викладі.

3. Нормування оборотних коштів, іммобілізованих у виробничих запасах сировини, матеріалів і комплектуючих виробів

Якби поставити під контроль 75% товарно-матеріальних запасів, вітчизняна економіка не випробовувала таких кризових явищ.

Створення товарно-матеріальних запасів сировини й матеріалів викликано прагненням здійснювати виробництво й поставки економічними партіями. Вони мають місце в промисловців, оптовиків, роздрібних торговців.

Крім того, товарно-матеріальні запаси покликані забезпечити стабільність системи матеріально-технічного забезпечення виробництва й надійність поставок.

Сильним стимулом до створення запасів є прагнення уникнути наслідків дефіциту й перебоїв у постачанні:

- зрив строків поставки генерує додаткові витрати на закупівлю матеріалів для виконання замовлення;

- зрив строків поставки товарно-матеріальних запасів супроводжується втратою доходу;

- невиконання строків поставки загрожує втратою замовника.

Транспортний запас необхідний тому, що час руху платіжних документів і вантажів не збігається. У випадку, якщо постачальник перебуває на далекій відстані, платіжні документи на сировину прибувають і оплачуються підприємством раніше, ніж надходить вантаж. Тому транспортний запас дорівнює відрізку часу між оплатою рахунку й надходженням сировини й матеріалів на підприємство.

Підготовчий запас - це час, необхідний для приймання, розвантаження, сортування, вхідного контролю якості, складування матеріалів і комплектуючих. Визначається на основі хронометражу або на підставі звітних даних попереднього періоду.

Якщо отримані від постачальників матеріали й комплектуючі не можуть бути відразу пущені у виробництво, а вимагають попередньої підготовки (сушіння деревини, різка металу), то визначається технологічний запас.

Поточний запас забезпечує безперервність процесів постачання й реалізації між двома поставками і є основним. Він циклічно міняється від нуля в момент вичерпання чергової партії поставки до максимуму в момент поставки.

Можна постаратися скоротити інтервал поставки, розділивши його, наприклад, на чотири заявки. При цьому середній складський запас скоротиться в 8 разів. Але треба при цьому варто одержати згоду постачальника, щоб він при цьому не збільшував свої ціни, тому що це змушує його знизити партії запуску у виробництво й збільшити витрати. Крім того, при цьому виростуть витрати на оформлення заявок і транспортування партій.

У виробництві, де споживається обмежене число найменувань матеріалів і комплектуючих, поточний складський запас може встановлюватися в розмірі 100% тривалості інтервалу поставки.

Поставки від декількох постачальників можуть істотно відрізнятися за розміром партії поставки й інтервалом поставки. Це залежить від багатьох причин: інтенсивності споживання матеріалів, умов транспортування тощо.

Страховий запас створюється з метою попередження можливих збоїв у постачанні. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється, як правило, у межах 50% поточного запасу або визначається аналітичними розрахунками.

4. Нормування оборотних коштів, вкладених у незавершене виробництво

Незавершене виробництво - це незакінчена обробкою й складанням продукція, що перебуває на робочих місцях і міжцехових складах.

Обсяг оборотних коштів, вкладених у незавершене виробництво, пропорційний:

- одноденній операційній собівартості товарної продукції (а виходить, і обсягу виробництва);

- тривалості виробничого циклу (що залежить, від особливостей конструкції, технології, організації виробництва, структури продукції, що випускається);

Одноденна операційна собівартість визначається як частка від ділення витрат на виробництво продукції за період (звичайно за 4 -й квартал) на тривалість періоду.

Проблема забезпечення надійності нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві полягає в тім, що тривалість виробничого циклу не є об'єктом виробничого обліку, а визначається лише приблизно на основі періодичних досліджень.

Коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві визначається як частка від ділення середньої операційної собівартості незавершеного виробництва на операційну собівартість товарної продукції.

Варто пам'ятати, що нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві для підприємств із великою номенклатурою продукції здійснюється за групами однотипних виробів - по типовому представнику від кожної групи. Для кожного виду продукції визначається середньозважена тривалість виробничого циклу, а потім - і середньозважена тривалість виробничого циклу по підприємству в цілому.

5. Нормування оборотних коштів по готовій продукції на складі

До готової продукції на складі відноситься продукція, повністю завершена обробкою й складанням, здана на склад готової продукції, про що оформлені відповідні документи.

Норма запасу оборотних коштів у днях запасу, N, включає наступні відрізки часу:

- на комплектування виробів по кожному замовленню,

- на пакування замовленої партії товару;

- на оформлення й здачу платіжних документів у банк.

Сукупний норматив за всіма елементами нормованих оборотних коштів підприємства розраховується як їхня сума. Ці дані використовуються при розробці фінансового плану й визначенні необхідного приросту (вивільнення) нормативу обігових коштів.

6. Фінансовий цикл

Фінансовий цикл - це проміжок часу між фактичною оплатою закупівель (погашенням кредиторської заборгованості) і надходженням грошових коштів від покупця за реалізовану продукцію.

Чим триваліше фінансовий цикл, тим вища потреба в оборотних коштах. Скорочення тривалості фінансового циклу служить одним із критеріїв оцінки ефективності фінансового менеджменту.

На тривалість операційного циклу впливає період обороту складських запасів сировини, матеріалів і готової продукції плюс період виробничого циклу, (в сумі дорівнюють періоду обороту товарно-матеріальних запасів), а також період виробничого циклу.

Тип виробництва і тривалість фінансового циклу залежить від співвідношення комерційного, виробничого, операційного і фінансового циклів.

Комерційний цикл характеризує відрізок часу між одержанням заявки на поставку продукції й датою поставки.

Тривалість виробничого циклу - це відрізок часу між запуском матеріалів і комплектуючих у виробництво й здачею товарів на склад готової продукції.

Згадаємо, що фінансовий цикл - тривалість часу між розрахунками з постачальниками й платежами клієнтів.

Причина інтересу фірми до операційного циклу полягає в тому, що він визначає потребу фірми в поточних активах. Фірма, що має короткий операційний цикл, забезпечує внаслідок цього високу оборотність активів. Вона може працювати при відносно невеликих поточних активах і характеризуватися порівняно меншими показниками поточної і проміжної ліквідності. Відносно короткий операційний цикл свідчить, як правило, про ефективне управління дебіторською заборгованістю і товарно-матеріальними запасами.

На тривалість фінансового циклу впливає одночасно ефективність операційного і фінансового менеджменту, а саме кредитна політика підприємства, співвідношення між кредиторською і дебіторською заборгованістю.

7. Управління дебіторською заборгованістю і її прогнозування

Більшість підприємств віддає перевагу продажу товарів не в кредит, а за фактом або навіть на основі попередньої оплати. Однак конкуренція диктує свої умови: фінансові менеджери змушені використовувати прийняті в діловій практиці форми розрахунків з покупцями, у результаті чого формується товарний кредит (дебіторська заборгованість) з відстроченням платежу за умовами контракту. Найчастіше товари відвантажуються на умовах платного кредиту (з оформленням заборгованості векселем, по відкритому рахунку). Іноді клієнти невчасно погашають свої зобов'язання.

Контроль над цією ситуацією дає можливість продавцеві не тільки зменшити саму дебіторську заборгованість, але й підвищити ефективність використання оборотних коштів.

Як показує практика вітчизняних підприємств і більшості західних фірм, дебіторська заборгованість у їхніх активах становить 20-21% і більше.

Дебіторська заборгованість характеризується чотирма наступними особливостями:

1) дебіторська заборгованість є для клієнта формою безкоштовного використання залучених коштів постачальника (в рамках умов контракту) і платного товарного кредиту (за умов продажу товарів у кредит);

2) розмір дебіторської заборгованості, виражений у днях її обороту, впливає на тривалість фінансового циклу підприємства. Чим вище дебіторська заборгованість, тим більший обсяг грошових коштів (за інших рівних умов) треба залучати підприємству для поточного фінансування своєї господарської діяльності;

3) сума сформованої підприємством дебіторської заборгованості перебуває в прямій залежності від обсягу господарської діяльності підприємства, у першу чергу - від обсягу виробництва й реалізації продукції;

4) прогнозований розмір дебіторської заборгованості має лише оцінний характер.

Високий ступінь залежності періодичності платежів по дебіторській заборгованості від зовнішніх факторів визначає низький рівень можливості регулювання цього джерела коштів.

Види дебіторської заборгованості:

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, строк оплати яких не наступив;

- дебіторська заборгованість за товари, роботи й послуги, не погашена в строк;

- дебіторська заборгованість за векселями отриманими;

- дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом;

- дебіторська заборгованість по розрахунках з персоналом;

- дебіторська заборгованість по сумнівних боргах (на цю суму повинен бути сформований резерв по сумнівних боргах).

Політика управління дебіторською заборгованістю складається з наступних етапів:

1) аналіз стану погашення дебіторської заборгованості в попередньому періоді й розрахунок коефіцієнтів інкасації;

2) формування принципів кредитної політики щодо основних покупців;

3) оцінка необхідної суми оборотного капіталу, інвестованого в дебіторську заборгованість;

4) формування умов надання товарного кредиту;

5) визначення стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання товарного кредиту;

6) інкасація дебіторської заборгованості;

7) використання сучасних форм рефінансування простроченої дебіторської заборгованості.

Аналіз стану погашення дебіторської заборгованості ґрунтується на її класифікації Найпоширенішою є наступна класифікація дебіторської заборгованості: за строком погашення: 90 30 днів; від 30 до 60 днів; від 60 до 90 днів; від 90 до 120 днів; понад 120 днів.

Рефінансування дебіторської заборгованості: (переведення боргу, оформлення заборгованості векселем, уступка права вимоги й факторинг) дає можливість не тільки зменшити тягар дебіторської заборгованості, але й одержати реальні кошти замість наявних боргових зобов'язань. Використання підприємством у своїй діяльності такого інструмента як вексель певним чином є способом фінансування, оскільки дозволяє відстрочити виконання зобов'язань, як на процентний, так і на безпроцентній основі. Отримані від інших контрагентів векселя в будь-який момент можуть бути використані як грошові кошти для розрахунків або, хоча й з певним дисконтом, можуть бути конвертовані в грошові кошти.

Рекомендується:

- якщо в складі дебіторської заборгованості підприємства є векселі з далекими строками погашення, але існує поточна потреба в оборотних коштах у сумах, порівнянних з номіналом векселів, підприємству доцільно здійснити облік векселів;

- якщо має місце дебіторська заборгованість із далекими строками погашення, скористатися операцією факторингу;

- виписати вексель, якщо існує можливість придбання товару з відстроченням платежу, або одержання відстрочки щодо сплати податку на додану вартість, при імпорті товарів.

З метою збільшення надходження грошових коштів підприємству варто розробити системи договорів із гнучкими умовами щодо строків і форм оплати:

1) попередня оплата звичайно передбачає наявність знижки;

2) часткова передоплата поєднує попередню оплату й продаж у кредит;

3) передача на реалізацію (на консигнацію) означає, що підприємство зберігає права власності на товари, поки вони не будуть оплачені;

4) доцільно виставляти проміжний рахунок в довгострокових контрактах, що забезпечує регулярний приплив коштів у міру виконання окремих етапів роботи;

5) забезпечення банківської гарантії означає, що банк відшкодує необхідну суму у випадку невиконання зобов'язань дебітором;

6) гнучке ціноутворення (ковзаючі ціни) використовується у довгострокових контрактах для захисту підприємства від інфляційних збитків.

Стратегія укладання контрактів полягає в тому, що вони мають бути гнучкими. У випадку, якщо:

- повна попередня оплата неможлива, то варто спробувати одержати часткову передоплату;

- необхідно ввести систему знижок, а не кілька розрізнених знижок;

- варто оцінити вплив знижок на фінансові результати діяльності підприємства;

- треба встановити цільові орієнтири для різних видів продажів, наприклад, частина продаж у кредит може бути зарезервована тільки для: перспективних клієнтів, для виходу на нові важливі ринки, надзвичайних випадків, винагороди персоналу відділу збуту залежно від ефективності заходів щодо збільшення обсягу реалізації й одержання платежів.

Знижки в контрактах доцільні у випадках:

- якщо вони приводять до збільшення обсягу продажів і більшого загального прибутку;

- якщо підприємство відчуває дефіцит грошових коштів, знижки можуть бути надані з метою збільшення надходження грошей, навіть коли у віддаленій перспективі загальний фінансовий результат від конкретної угоди буде негативним;

- за умов дострокової оплати.

П'ять кроків управління дебіторською заборгованістю у випадку реалізації товарів у кредит:

1) розробка умов надання кредиту, а саме, системи знижок і строку кредиту;

2) визначення гарантій, за якими надається кредит;

3) оцінка надійності покупця;

4) визначення суми кредиту кожному конкретному покупцеві, заснованої на аналізі ризику, що зводить до мінімуму можливість понесення компанією збитку;

5) встановлення політики стягнення дебіторської заборгованості. Наприклад, передача за певну плату права на одержання грошей по дебіторській заборгованості спеціалізованій фірмі.

Література

оборотний фінансовий собівартість дебіторський

1. Фінанси підприємств. Підручник / А.М.. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. К.:КНЕУ, 2008. - С. 186-222.

2. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємства. - Харків, ВД ІНЖЕК, 2007. - С. 147- 165.

3. Ван Хорн Дж., Вахович мл. Дж. Основы финансового менеджмента: Пер англ.. . - М.: ИД «Вильямс», 2003. - С. 287-424.

4. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.П. Стояновой. - М.: Изд.-во «Перспектива», 2000. - 264-382.

Размещено на Allbest.ru

...