Принципи проведення податкового аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах ринкової економіки головним джерелом доходів бюджету є податки. Від їх систематичного і повного надходження залежить рівень виконання бюджету. Проте підприємства не завжди чітко виконують податкові зобов'язання. Для того, щоб підприємства вчасно сплачували податки держава здійснює контроль. Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Основна форма податкового контролю - податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найефективнішою з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.

Податкова перевірка як форма податкового контролю - це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

1. Класифікація податкових перевірок

Ще донедавна види податкових перевірок закріплювалися у багатьох законодавчих актах. Накопичений нормативний матеріал потребував усунення у ньому протиріч та прогалин, які намагалися заповнити правознавці-теоретики, надаючи власні класифікації та визначення видів податкових перевірок. Так, Н.А. Маринів класифікувала податкові перевірки:

1) залежно від обсягу контрольованих дій на: вибіркові (перевірки, що здійснюються для аналізу конкретних питань у діяльності контрольованого суб'єкта), комплексні (перевірки, що здійснюються для аналізу усієї діяльності контрольованого суб'єкта), цільові чи тематичні (перевірки окремого напряму діяльності чи виду операцій суб'єкта, що контролюється);

2) залежно від повноти охоплення предметів контролю на: часткові (перевірка частини документів, що виділяються за певним принципом) та суцільні (перевірка усіх документів контрольованого суб'єкта, що стосуються виконання ним податкового обов'язку);

3) залежно від місця проведення на: камеральні, які своєю чергою вона поділяє на формальні (перевірка наявності необхідних документів та форм звітності, порядку та форми їх заповнення, усіх передбачених законодавством підписів тощо), арифметичні (перевірка правильності арифметичного підрахунку підсумкових сум у документах) та безпосередньо камеральні (перевірка цифрових даних, відповідно з якими визначається сума податку, його ставки, пільги та відшкодування), та виїзні;

4) залежно від періодичності їх проведення на: планові, позапланові (до яких вона зараховує і повторну перевірку). Окремо вчена виділяла зустрічну податкову перевірку та перевірку стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі [2, с. 78]. Вона наголошувала на недосконалості того, що критерій періодичності проведення податкових перевірок застосовується лише до виїзних перевірок, а також зазначала, що за своєю природою камеральні перевірки і є документальними невиїзними перевірками. Вона вказувала, що за змістом вони збігаються, проте за підсумками їх проведення у разі виявлення фактів порушення вимог законодавства виникають проблеми при застосуванні штрафних санкцій і пропонувала законодавчо змінити поняття «камеральні перевірки» на «документальні невиїзні перевірки» [2, с. 205]. Ю.В. Гаруст поділяє податкові перевірки на: камеральні, виїзні, комплексні, тематичні, тактичні, зустрічні, планові, позапланові, повторні, формальні, оперативні [3, с. 109], Д.М. Рева - на камеральні, виїзні (планові та позапланові), повторні, а також ті, що здійснюються за особистим проханням платника податків та ті, що проводяться відповідно до кримінально - процесуального законодавства [4, с. 93]. Як особливі види податкових перевірок П.М. Чистяков виділяв повторні (вторинні), тематичні, спеціальні (спеціалізовані), оперативні перевірки [4, с. 112]. Значна увага приділялася і зустрічним перевіркам. На думку П.М. Чистякова, зустрічна перевірка - лише різновид позапланової перевірки [5, с. 156], Ю.В. Кваши - метод податкового контролю, який застосовується при проведенні податкових перевірок [6, с. 30-31]. Завданням Податкового кодексу України було, застосувавши накопичений досвід визначення видів податкових перевірок, систематизувати і упорядкувати всі їх види, що містилися в законах і підзаконних актах, та удосконалити з метою оптимізації податкової системи. Главою 8 розділ 2 Податкового кодексу України встановлюється, що органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки [5]. Розподіл, застосований законодавцем щодо визначення видів перевірок, не дуже вдалий. У ньому об'єднані кілька критеріїв класифікації перевірок - залежно від місця проведення (камеральні, виїзні та невиїзні), залежно від періодичності їх проведення (планові, позапланові) та залежно від предмета перевірки (документальні та фактичні).

2. Процедури проведення податкової перевірки

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення до документальної виїзної, фактичної перевірки за умови пред'явлення таких документів:

направлення на проведення перевірки;

копія наказу;

службове повідомлення посадових осіб, які зазначені в направленні.

Не пред'явлення платником податку цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням встановлених вимог є підставою до недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Відмова платника податку від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.

При пред'явленні направлення платника податку посадової особи контролюючого органу дають можливість службовим особам платника податку розписатися у направленні із зазначенням прізвища, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платником податку розписатися у направленні посадової особи контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову є підставою про проведення такої перевірки.

Керівники і відповідальні посадові особи платники податку під час перевірки зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень і підписати акт чи довідку про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт чи довідку.

Основною частиною проведення податкового аудиту є виконання комплексу контрольно-перевірочних дій , які називаються безпосередньо виконання податкових перевірок.

Основні процедури податкової перевірки:

вирішення організаційних питань з платником податків стосовно перевірки (приміщення, час роботи, представник платника податку);

застосування заходів впливу до платника податку у разі його протидії законним вимогам протидії;

вивчення документальних господарських операцій і записів в облікових регістрах та звітності;

надання вказівок щодо відновлення обліку в платника податку;

проведення контролюючих перевірочних процедур фактичного контролю;

проведення зустрічних перевірок;

вивчення та аналіз виявлених порушень;

надання інформації податковій міліції для операційного супроводу;

відбір пояснень у посадових осіб платника податків;

передання матеріалів для продовження перевірки податковій міліції;

вилучення документів.

Для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставою для висновків є:

перевірка документів, облікових регістрів, звітності;

податкова інвентаризація (податкової декларації, звітів);

експертні висновки;

судові рішення;

інші матеріали отримані у законному порядку і в законний спосіб.

Заборонено вимагати документи від платника податку будь яким посадовим особам контролюючого органу не передбачених Податковим кодексом України. Платник податку зобов'язаний надати посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що пов'язані або належать до предмету перевірки. Такий обов'язок у платника податку виникає після початку перевірки[1].

Великий платник податку зобов'язаний надати також в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису копії документів з обліком доходів, витрат та інших показників пов'язаних з об'єктом оподаткування, перевіркою документів, регістрів обліку, звітності та інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів не пізніше наступного робочого дня за днем початку документальної виїзної, планової або позапланової перевірки.

Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними передають окремо із зазначенням посадової особи контролюючого органу, що їх отримує. Передача таких документів для їх огляду, вивчення оформлюються актом у довільній формі. У великих підприємствах з такою посадовою особою контролюючого органу укладають договір про нерозголошення комерційної таємниці.

При проведення перевірки посадові особи контролюючого органу мають право отримати у платника податку належним чином завірену копії первинних документів, які свідчать про заниження податків і зборів. Заборонено вилучати оригінали первинних документів посадовою особою контролюючого органу. Така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує акт відмови із зазначенням підпису і переліку документів, які запропоновано подати.

У разі відмови платника податку від підпису акту в ньому зазначається відповідний запис отриманих копій оформлених описом. У разі коли до початку проведення перевірки опис документів, облікових регістрів, звітність були вилучені правоохоронними та іншими органами, то ці органи зобов'язані надати контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до таких документів.

У разі, коли документи вилучені правоохоронними органами у термін перевірки, то перевірка переноситься до дати отримання копій. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки тощо[1].

Залучення експерта здійснюється на договірних засадах і за рахунок коштів сторін, що є ініціаторами. Експертиза призначається за заявою платника податку або за рішенням керівництва чи заступника контролюючого органу, який призначений для проведення експертизи зобов'язаний ознайомити платника податку з рішенням про проведення експертизи зобов'язаний ознайомити платника податку з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення з висновком експертизи. Експерт має право ознайомитися з податковим матеріалом, які стосуються предмета експертизи і просити надати додаткові матеріали. За надання не правильного висновку експерт несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Підсумком проведення будь-якої перевірки є документальне підтвердження та закріплення її результатів. Документами, які фіксують результати податкового контролю, в основному, є акти та довідки податкових перевірок, які складаються з дотриманням встановленої форми та відповідних вимог. Податкове зобов'язання, нараховане під час перевірки контролюючими органами, вважається узгодженим після отримання підприємством, що перевірялося, податкового повідомлення, якщо підприємство не має наміру його оскаржити. Під час ознайомлення з рішенням та податковим повідомленням доцільно звернути увагу на правильність розрахунку сум штрафних санкцій органами державної податкової служби.

Висновок

податковий перевірка контролюючий документ

Враховуючи викладене, можемо констатувати таке: предметом камеральної перевірки є дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а предметом документальної невиїзної перевірки - податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів виконанням вимог іншого законодавства, що підтверджують своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати усіх передбачених податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, а також отримані в установленому законом порядку органом ДПС документи та податкову інформацію. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок, а якщо її проведення не передбачається, то вона проводиться за наявності передбачених у Податковому кодексі обставин, а документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу ДПС і проводиться за наявності визначених обставин. На нашу думку, закріплення цих видів документальної перевірки у Податковому кодексі є помилковим. План-графік перевірок є внутрішнім документом органів ДПС, планові чи позапланові перевірки є лише різновидами камеральних чи виїзних перевірок. Звичайно, прийняття Податкового кодексу в Україні - це важливий крок в побудові цивілізованих відносин між органами ДПС та платниками податків, проте лише час та практика покажуть, чи життєздатні норми цього документу, які стосуються визначення податкових перевірок.

Незважаючи на те, що ПКУ передбачив певні вдосконалення податкової системи, зокрема: порядок організації та проведення податкового контролю органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами; перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки суб'єктів господарської діяльності; форми проведення податкового контролю; загальні правила проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних); терміни тривалості податкових перевірок тощо, але є певні питання, які потребують систематизації та налагодження для підтримання балансу інтересів платників податків та органів, що здійснюють податковий контроль, що сприятиме ефективності, єдності та самостійності податкової системи.

Список використаної літератури

Податковий кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112) зі змінами і доповненнями.

Маринів Н.А. Податкова перевірка як організаційно-правова форма реалізації податкового контролю: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Маринів Наталя Анатоліївна. - Х., 2007. - 204 с.

Гаруст Ю.В. Правове забезпечення контрольної діяльності податкових органів України: дис. кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Гаруст Юрій Віталійович. - Ірпінь, 2008. - 258 с.

Рева Д.М. Правове регулювання податкового контролю в Україні: дис. кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Рева Дар'я Миколаївна. - Х., 2005. - 230.

Чистяков П.М. Контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню: теорія та практика реалізації: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Чистяков Петро Михайлович. - Запоріжжя, 2004. - 256 с.

Налоговый контроль: налоговые проверки и производство по фактам налоговых правонарушений : учеб.-практич. пособ. / [Горяинов К.К., Кваша Ю.Ф., Сурков К.В. и др.]; под общ. ред. Ю.В. Кваши. - М. : Юрист, 2001. - 537 с

Размещено на Allbest.ru