Сутність, види, виникнення і розвиток фінансового контролінгу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

В економічній літературі не існує єдиного підходу до визначення сутності контролінгу. Більшість фахівців стверджує, що контролінг - спеціальна саморегульована система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію контроль і внутрішній консалтинг.

В англомовних країнах використовують термін «управлінський облік», однак працівників відділу управлінського обліку називають контролерами або фінансовими аналітиками.

В економічній літературі існує думка, що управлінський облік є складовою системи контролінгу яку обґрунтовують, порівнюючи функції контролінгу на сучасних підприємствах з функціями управлінського обліку у 50-60-х роках ХХ століття. Водночас, окремі фахівці вважають, що контролінг є складовою управлінського обліку. Однак, вивчення теорії та практики управлінського обліку і фінансового контролінгу дає можливість стверджувати, що концептуально призначення управлінського обліку в сучасному його розумінні на підприємствах англомовних країн відповідає призначенню системи фінансового контролінгу на підприємствах німецькомовних країн. Створення системи виробничого обліку, який іноді називають управлінським, в межах фінансового контролінгу призначене як правило для внутрішнього обліку доходів і витрат, що не відповідає призначенню управлінського обліку на сучасних підприємствах англомовних країн.

Сьогодні контролінг у широкому розумінні, визначають як систему управління досягненням кінцевих результатів діяльності підприємства, а у вузькому, контролінг - це система управління прибутком підприємства.

Передумовами створення концепції контролінгу були підвищення рівня конкуренції, фінансових ризиків, застосування складних форм фінансування діяльності підприємств.

В економічній літературі виділяють такі основні концепції контролінгу:

1. Контролінг орієнтований на функцію контролю, згідно якої контролінг охоплює планування і контроль;

2. Контролінг як функція координації, яка вбачає в основну функцію контролінгу в координації системи управління;

3. Контролінг як інформаційна функція, відповідно до якої основне призначення контролінгу полягає в інформаційному забезпеченні управління.

Контролінг поділяють:

1. За особливостями прийняття управлінських рішень:

Ш оперативний;

Ш стратегічний.

2. За сферами господарської діяльності:

Ш контролінг персоналу;

Ш фінансовий контролінг;

Ш контролінг маркетингу;

Ш контролінг логістики;

Ш контролінг інноваційної та інвестиційної діяльності.

Однак, контролінг будь-якої сфери господарської діяльності охоплює панування, моніторинг, контроль і аналіз фінансово-економічних показників, пов'язаних з цими видами діяльності підприємства та прийняття певних фінансових рішень. З огляду на це, виділяють фінансовий контролінг у вузькому розумінні як контролінг формування, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства. Фінансовий контролінг в широкому розумінні включає переважну більшість функцій і завдань, які стосуються загальної системи контролінгу.

Отже, Фінансовий контролінг як система підтримки управління передбачає інтеграцію методів та процедур стратегічного планування, бюджетування, фінансової діагностики, інформаційного забезпечення управління, координації, контролю і внутрішнього консалтингу, які спрямовують управлінські процеси на підвищення ринкової вартості підприємства.

Глобальною метою фінансового контролінгу є підтримка ефективності функціонування підприємства на ринку, орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризиків із збереженням ліквідності та платоспроможності підприємства.

Метою фінансового контролінгу є діагностування фактичного стану, визначення тенденцій економічного розвитку підприємства та попередження негативних наслідків впливу чинників внутрішнього та зовнішнього підприємницького середовища на фінансовий стан і фінансові результати підприємства.

Метою фінансового контролінгу на окремих підприємствах може бути отримання, обробка та трансформація інформації для управління і прийняття рішень.

Фінансовий контролер повинен:

· вміти використовувати методи стратегічного управління витратами;

· вміти координувати і методично забезпечувати процеси формування і реалізації фінансової стратегії;

· організувати і підтримувати процес бюджетування і бюджетного контролю;

· управляти ринковою вартістю підприємства;

· координувати та інтегрувати процеси управління у сферах розробок, закупівлі, виробництва, логістики, збуту, фінансування;

· організовувати і методично забезпечувати систему внутрішньогосподарського обліку, трансфертного ціноутворення;

· організовувати систему контролінгу фінансових ризиків.

Основними завданнями системи фінансового контролінгу є:

1) формування і забезпечення функціонування інформаційної системи контролінгу;

2) визначення методології та організації стратегічного аналізу і планування діяльності підприємств;

3) збір інформації для управління на основі обліку та обробки даних;

4) організація контролю на основі порівняння фактичних і планових показників та виявлення вузьких місць;

5) організація спеціальної системи спостереження за зовнішнім середовищем;

6) забезпечення координації планових завдань функціонування структурних підрозділів підприємства;

7) здійснення внутрішнього консалтингу та формування методичного забезпечення щодо планування і контролю та прийняття управлінських рішень.

1. Предмет і методи фінансового контролінгу

Предметом фінансового контролінгу є мікроекономічні процеси і явища на підприємстві, які характеризуються певними фінансовими показниками-індикаторами в їх динаміці, а також макроекономічні процеси в країні, які безпосередньо впливають на фінансовий стан і фінансові результати підприємства.

Методи фінансового контролінгу - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких суб'єкти впливають на об'єкти фінансового контролінгу для досягнення певних результатів діяльності. Виділяють такі основні групи методів:

1. Загальнометодологічні:

Ш спостереження;

Ш аналіз;

Ш синтез;

Ш порівняння

2. Загальнонаукові:

Ш планування і прогнозування, організування, мотивування;

Ш облік;

Ш аналіз;

Ш контроль і регулювання.

3. Специфічні:

Ш моделювання процесів і явищ на основі визначення конкретних завдань системи;

Ш метод директ-кост;

Ш аналіз беззбитковості;

Ш бюджетування;

Ш система раннього попередження;

Ш бенчмаркінг тощо.

За особливістю управлінських рішень специфічні методи контролінгу поділяють на дві основні групи:

1. Методи стратегічного фінансового контролінгу, до яких відносять: аналіз ланцюжка цінностей, SWOT-аналіз, портфельний аналіз, побудову стратегічного бюджету, організаційний аналіз, модель життєвого циклу, систему раннього попередження і реагування, дискримінантний аналіз, формування збалансованої облікової відомості, бенчмаркінг, методи моделювання сценарного прогнозування тощо.

2. Методи оперативного фінансового контролінгу, зокрема, директ-кост, нормативний метод обліку і контролю, АВС-аналіз, XYZ-аналіз, аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг діяльності - прибуток», методи оптимізації обсягів виробничих запасів та випуску продукції, метод оптимізації суми цінових знижок, бюджетування тощо.

2. Функції фінансового контролінгу

контролінг фінансовий менеджмент конкуренція

Фахівці виділяють дві найважливіші функції контролінгу:

Ш сервісну;

Ш управлінську

Сервісна функція полягає у наданні необхідної інформації для управління.

Управлінська функція охоплює формування методології прийняття рішень, їх координацію і використання результатів аналізу відхилень фактичних даних від планових для прийняття рішень з управління.

В економічній літературі існують й інші підходи до виокремлення функцій фінансового контролінгу, зокрема виділяють такі функції як діагностика фінансово-економічного стану, участь у формуванні фінансової стратегії, організація планування і бюджетування, координування і контроль, внутрішній консалтинг (див. табл. 1).

Таблиця 1. Функції та завдання фінансового контролінгу на підприємстві

Контролінг забезпечує швидке, а іноді передчасне отримання інформації на основі раннього виявлення проблеми.

Система раннього виявлення - це система інформаційного забезпечення, яка інформативно сигналізує про можливі ризики в діяльності підприємства. Збирається інформація про обставини, які ще чітко не проявились і точно не окреслені.

Для забезпечення належної якості фінансовому контролінгу необхідно належну увагу звернути на формування внутрішньої звітності.

Виділяють такі види внутрішньої звітності:

1) стандартна, яку формування систематично, зокрема щодо структури витрат, руху грошових коштів;

2) звітність про відхилення фактичних показників від бюджетних;

3) звітність за вимогою.

Контролінг є компонентом управління, оскільки забезпечує систему управління інформацією для планування, прогнозування, координації, контролю організації і регулювання об'єктів управління.

Фінансовий контролінгу можна розглядати як особливу складову системи сервісного обслуговування управління діяльністю підприємства, що спрямована на досягнення максимальної ефективності у сфері фінансових відносин шляхом визначення раціональної структури пасивів, формування оптимальної структури активів, підтримки ліквідності і фінансової стійкості підприємства.

Водночас, фінансовий контролінгу є окремим напрямом фінансової роботи на підприємстві, спрямованим на підвищення її загальної ефективності в досягненні поставлених завдань шляхом їх координації, моніторингу та випереджувального контролю процесу їх досягнення тощо. Ця точка зору притаманна менеджеру-контролеру, а фінансовий контролінгу згідно неї - підсистема фінансового менеджменту.

3. Організація фінансового контролінгу на підприємстві

Виділяють функціональну та дивізійну структуру управління діяльністю суб'єктів господарювання. Функціональна структура управління ґрунтується на формуванні підрозділів, які здійснюють управління окремими сферами діяльності підприємства.

Дивізійна структура управління передбачає орієнтацію на окремі завдання та об'єкти управління задля досягнення запланованих завдань.

Дивізійна структура має декілька видів:

Ш дивізійно-споживча (продуктова);

Ш дивізійно-управлінська зорієнтована на споживача;

Ш регіональна

В умовах функціональної організаційної структури може бути виокремлений підрозділ контролінгу, який підпорядковується президенту і входить до складу управління.

В дивізійній структурі контролер виконує сервісну функцію і підпорядковується вищому рівню управління

У сучасній економічній літературі виділяють дві основні концепції організації контролінгу:

ь якісно орієнтовану концепцію;

ь кількісно орієнтовану концепцію

Якісно орієнтована концепція орієнтована на систему мислення, враховує стан не тільки підприємства, але й стан навколишнього середовища та людини в ньому, орієнтована на матеріальні і нематеріальні фактори, управління зорієнтоване на головну мету і забезпечення довгострокового якісного росту та ґрунтується на управлінні потенціалом підприємства.

В кількісно орієнтованій концепції домінує логіка послідовного мислення (постачання, виробництво, збут). Ця концепція орієнтується на матеріальні фактори, управління здійснюється на основі числових показників, метою управління є максимізація прибутку, ґрунтується на управлінні прибутком.

На сьогодні не існує єдиного рецепту організації служби фінансового контролінгу. Як правило, служби контролінгу організовують на великих підприємствах. Основні функції служби фінансового контролінгу представлені у таблиці 2.

Таблиця 2. Основні функції служб фінансового контролінгу на підприємствах (на основі даних підприємств України і Росії)

В світовій практиці використовують два принципових варіанти (підходи) до організації служби контролінгу. У США, Канаді використовується інтегрований підхід, коли контролеру підпорядковуються відділи внутрішнього аудиту, бухгалтерії, організації виробництва та ін., при цьому рахунки фінансового та управлінського обліку існують в єдиній системі рахунків та кореспондуються між собою. У європейських країнах (окрім Англії) використовують автономний підхід до організації контролінгу, при якому головний бухгалтер безпосередньо не підпорядковується контролеру, а рахунки фінансового і управлінського обліку існують як дві автономні системи.

Окрім цього, виділяють централізовану і децентралізовану організацію служби контролінгу.

При централізованій організацій служби контролінгу всі контролери працюють у відповідному підрозділі, розміщеному в офісі.

За децентралізованої служби контролінгу контролери працюють в окремих структурних підрозділах, для того щоб бути більше наближеними до місць виникнення доходів і витрат. В центральному офісі лише перебувають контролери з маркетингу, логістики та формують узагальнену інформацію для управління.

В умовах децентралізації можливі такі чотири найпоширеніші варіанти підпорядкування служби контролінгу:

1) контролер підрозділу адміністративно підпорядковується керівникові підрозділу, а інструктується в головного контролера.

2) контролер підрозділу адміністративно підпорядковується керівникові підрозділу, а функціонально - головному контролеру.

3) контролер підрозділу функціонально підпорядковується керівнику підрозділу, а адміністративно - головному контролеру.

4) контролер підрозділу зорієнтований на спільну роботу з керівником підрозділу, а функціонально й адміністративно підпорядковується головному контролеру. Цей варіант рекомендують застосовувати у кризовій ситуації за необхідності швидкого прийняття управлінських рішень.

Відділ контролінгу як правило формують з трьох-чотирьох працівників, а саме:

– начальник служби контролінгу;

– контролер-куратор виробничих цехів;

– контролер-фахівець з управлінського обліку;

– контролер-фахівець інформаційних систем.

Впровадження контролінгу на підприємстві доцільно здійснювати за такими етапами:

1) Підготовчий - визначають відповідальних за впровадження служби контролінгу, визначають вимоги до служби контролінгу, відбирають фахівців.

· Проводять економічний аналізу стану фірми та системи управління витратами і фінансовими результатами;

· Визначають форми звітності і порядок їх подання:

2) Організація і забезпечення функціонування системи контролінгу,

3) Оцінка ефективності системи контролінгу,

4) Формування заходів щодо вдосконалення системи контролінгу.

Размещено на Allbest.ru