Організація фінансів підприємства

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ (ОФЕК)

УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ (УДУФМТ)

ЗВІТ

про проходження виробничої практики

Організація фінансів підприємства

Студента: Плотного Роберта Романовича

спеціальності „Фінанси і кредит”,

освітньо-кваліфікаційного

рівня „Молодший спеціаліст”,

Одеса - 2015р.



Зміст

Вступ

1. Сутність і основи організації фінансів підприємств

2. Організація грошових розрахунків підприємств

3. Грошові надходження підприємства

4. Формування й використання прибутку

5. Оподаткування підприємств

6. Оборотні кошти та їх організація на підприємствах

7. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

8. Кредитування підприємства

9. Фінансове планування і прогнозування на підприємстві

Висновок

Аналіз практики

Список використаної літератури



Вступ

У кожній державі, як і в будь-якому суспільстві сільське господарство є однією із життєво необхідної галузі народного господарства і головною галуззю агропромислового комплексу країни. Статистика повідомляє, що понад 80% фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господарства, тому виробництво її є найбільшою умовою для існування людства. Від рівня розвитку сільського господарства залежить рівень життя і доходів на душу населення, рівень споживання товарів і послуг, соціальні умовижиття. Найважливішим показником, який характеризує діяльність підприємства є ефективність виробництва.

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва, її робочої сили за певний проміжок часу. Родовою ознакою ефективності (продуктивності) є необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві.

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою виробничою інтенсифікацією сільського господарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивність худоби та птиці

У звітній роботі об'єктом дослідження обрано Агрофірма "Евріка" ТОВ, яке розташоване в Овідіопольському районі Одеської області.

Предметом дослідження є процес виробництва і розподілу продукції. Метою даної звітної роботи є аналіз економічної ефективності виробництва, організації грошових розрахунків підприємства, фінансове забезпечення відтворення основних засобів,виявлення і формування основних шляхів ефективності виробництва та її підвищення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євріка » зареєстровано 19 серпня 1988 рішенням виконкому Приморської райради м. Одеса. Агрофірма "Евріка" ТОВ є правонаступником кооперативу "Евріка" і перереєстрована Приморської ДПІ 4 березня 1997 за № Ч-3535

Засновниками агрофірми являються 2 фізичних особи:

· Білий Михайло Іванович 50%

· Макарь Володимир Георгійович 50%

Основним видом діяльності агрофірми "Евріка" ТОВ є виробництво переробка і реалізація сільськогосподарської продукції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евріка » знаходиться в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Молодіжному,на вулиці Заводська 20 .

Основними постачальниками тари є ЗАТ "Консюмерс - Скло-Зоря", ТОВ "Мереф'янська скляна компанія", ТОВ "ЄВРОДАХ", ФОП "Кузьнецов С. В."

Основними покупцями консервної продукції агрофірми є: ТОВ "Евріка Південь", ТОВ "Дарніка", ТОВ "Дельта продукт", ФОП Смолій Є. Ф., СПД Тимошенко А. Л., а також інші контрагенти, що діють на підставі договорів дистрибуції.



1. Сутність і основи організації фінансів підприємств

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Функціонування фінансів підприємств здійснюється за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Організація фінансів підприємств -- форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх оборотом з метою досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок -- порівняння у вартісній формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності, що ґрунтується на таких основних принципах, як саморегулювання, самоокупність і самофінансування.

Визначний вплив на організацію фінансів підприємств мають:

-- організаційно-правова форма господарювання;

-- галузеві техніко-економічні особливості;

-- форма об'єднання підприємств, якщо підприємство входить до складу будь-якого об'єднання.

В Україні можуть діяти різні види підприємств, котрі відрізняються метою і характером діяльності, чисельністю власників капіталу, їхніми правами і відповідальністю. Організаційно-правова форма господарювання підприємств визначається у Господарському кодексі України.

Залежно від форм власності, передбачених Законом, підприємства можуть бути приватними, комунальними, колективними, державними, а також змішаними.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Господарські товариства залежно від характеру інтеграції (осіб або капіталу) та міри відповідальності за зобов'язаннями (повна чи часткова) поділяються на: повні, з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, командитні й акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) -- це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю -- товариство, що має статутний фонд, поділений на частинки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.

Товариством із додатковою відповідальністю вважається господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, згідно з установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями у розмірі своїх вкладів, а якщо їх недостатньо, то додаткову солідарну відповідальність у розмірі, кратному до вкладу кожного учасника.

Командитним визнається товариство, що включає разом із одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність котрих обмежується вкладом у майні товариства.

Акціонерне товариство має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими і закритими. Акції відкритого товариства поширюються шляхом відкритої підписки та купівлі -- продажу на біржах. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі.

Найпоширенішою формою господарювання є товариства з обмеженою відповідальністю, їх частка у загальній кількості об'єктів ЄДРПОУ (Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України) у 2006 р. становила 28 %.

2. Організація грошових розрахунків підприємства

Грошові розрахунки (підприємства) - система грошових відносин, що виникають в процесі господарської діяльності підприємства.

З точки зору фінансів підприємства будь-який актив чи господарська операція оцінюється з огляду величини і спрямованості грошових потоків, що породжується ними.

Грошові потоки - рух грошових коштів, які одержуються і витрачаються підприємством у готівковій і безготівковій формі

Фактори, що визначають структуру грошового потоку підприємства (рис.2.1).

Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі Він охоплює процеси розподілу й обміну.

Маса грошей, яка знаходиться в обороті має дві форми:

- готівкову;

- безготівкову.

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту. Між готівковими і безготівковими розрахунками існує тісний взаємозв'язок.

Готівкову форму розрахунку застосовують:

- для розрахунків із працівниками (виплата заробітної плати, грошових компенсацій, премій, дивідендів, пенсій тощо);

- забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання канцелярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);

- розрахунки між підприємствами - діловими партнерами (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо, але не більше ніж 10 000 грн. на день), за умови відсутності в них податкової заборгованості.

Розрахунки в готівковій формі для підприємств усіх видів діяльності і форм власності проводяться з оформленням таких документів:

- податкова накладна;

- прибуткові і видатковий касові ордери;

- касовий або товарний чек;

- квитанції;

- договір купівлі-продажу;

- актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг).

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека, що є розпорядженням банкові видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. Порядок ведення касових операцій в Україні, затверджено постановою НБУ "Про затвердження Змін до Положення ведення касових операцій у національній валюті України" від 22.12.2010 р. №573.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом каси.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Згідно чинного законодавства України до підприємств застосовуються штрафні санкції:

- за перевищення встановлених лімітів каси;

- не оприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки;

- перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки;

- використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням тощо.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

АФ «Евріка» ТОВ переважно використовує безготівкову форму розрахунків, крім виплати заробітної плати.

На підприємстві відкрито рахунок 31 «Рахунки в банка»,до якого відкрито 6 субрахунків :

· 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

· 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

· 312.1 «Поточний валютний рахунок»

· 312.2 «Розподільчий валютний рахунок»

· 313 «Інші рахунки в банках в національній валюті»

· 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті»

АФ «Евріка » ТОВ працює з Філія ПАТ КБ Инвест Банк м. Одеса.

В своїй роботі активно використовується система «Банк-клієнт», що значно полегшує роботу з банком і оптимізує грошові потоки. Також, ця система дозволяє своєчасно виконувати свої зобов'язання перед постачальниками за товари, роботи, послуги, а також полегшує роботу з покупцями.

3. Грошові надходження підприємств

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці, 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Підприємства можуть реалізовувати продукцію підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємств оприбутковуються у розділі «Виручка від іншої реалізації».

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюються і функціонують фінансовий та страховий ринки. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних, паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Штрафи, пені, неустойки виникають внаслідок порушення фінансових і господарських зобов'язань підприємств через порушення законодавства та умов договорів, котрі мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємств. Окрім того, протягом року можуть бути виявлені прибуток і доходи минулих років, погашатися дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, котрі у фінансових планах підприємств не передбачаються, хоча й включаються до складу операційного прибутку.

Надходження коштів до АФ «Евріка» ТОВ у 2014 році, від реалізації готової продукції склали -35 299,94грн.

Дохід від сільськогосподарської продукції склав у 2013році 4 532,20 тис.грн.

Дохід від реалізації виробничої продукції склав в 2013 році 82 401,42тис.грн

4. Формування й використання прибутку

Прибуток -- це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку.

Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток -- це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.

Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження

підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву -- чистий прибуток.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

а) продаж (реалізація) продукції (послуг);

б) продаж іншого майна;

в) позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

Джерела прибутку: Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

а) продаж (реалізація) продукції (послуг);

б) продаж іншого майна;

в) позареалізаційні операції. Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

Процес виробництва на АФ « Евріка » ТОВ здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію та надає виробничі й побутові послуги.

Важливими складовими собівартості продукції є: насіннєвий матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, заробітна і орендна плата.

Для отримання ефективного результату від господарської діяльності підприємство реалізує продукцію до : АФ «Евріка Південь» ТОВ,АФ «Дарника» ТОВ,а також інші контрагенти.

5. Оподаткування підприємства

Агрофірма «Евріка» ТОВ оподатковується за спрощеною системою оподаткування, а значить сплачує фіксований сільськогосподарський податок. Для розрахунку даного податку необхідно враховувати площу та вид сільськогосподарських угідь, їх грошову оцінку та відповідну ставку податку. Сплату провадять щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі 1/3 суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, в таких розмірах:

У І кварталі - 10%;

У ІІ кварталі - 10%;

У ІІІ кварталі - 50%;

У IV кварталі - 30%;

Податок перераховують до бюджету на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки. Суму податку визначають виходячи з площі земельних ділянок та їх грошової оцінки і ставок податку в розмірах, передбачених ст. 3 та ст. 4 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок». До земельних ділянок відносять сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) та/або землі водного фонду, які використовують рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

6. Оборотні кошти та їх організація на підприємствах

Оборотні кошти -- це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

Організація оборотних коштів включає:

* визначення складу і структури оборотних коштів;

* визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

* визначення джерел формування оборотних коштів;

* розпорядження та маневрування оборотними коштами;

* відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів.

Склад оборотних коштів -- це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів -- це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків (наприклад, вугільна промисловість, легка та харчова промисловість, машинобудування, нафтохімічна промисловість).

Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.Розуміння специфіки структури оборотних активів на підприємстві дає змогу не лише краще управляти ними, а й концентрувати увагу саме на тих ділянках, де має бути забезпечене найефективніше їх використання. Це можна віднести не лише до нормованих статей оборотних активів, а й до тієї їх частини, яка обслуговує сферу обігу.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить до створеного продукту і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається у процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі до продукту праці не входить (паливо).

Оборотні виробничі фонди становлять собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва.

Фонди обігу, хоч і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їхнього функціонування створює передумови для виділення їх у самостійне поняття "фонди обігу".

Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства.

7. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

· предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

· предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

· спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

· спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

· формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

A. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

B. Машини та устаткування, у тім числі:

· робочі машини та устаткування;

· вимірювальні та регулюючі прилади;

· лабораторне устаткування;

· обчислювальна техніка;

· транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

· основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

· у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

· нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

· основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

· заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

· капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

ТОВ «Євріка » використовує власні основні засоби (сільськогосподарська техніка і обладнання, машини, будівлі).

Для забезпечення ефективної роботи підприємства регулярно проводяться ремонтні роботи.

Крім цього підприємство купує сучасну імпортну техніку (комбайни, трактори, сівалки, плуги, борони). Одночасно виділити всю суму необхідних для купівлі коштів в підприємстві можливості немає, тому запроваджується застосування лізингових операцій, тобто отримання техніки з графіком погашення зобов'язань по ній на протязі 4-6 років.

8. Кредитування підприємства

грошовий оподаткування прибуток

АФ «Евріка» ТОВ розташоване в Одеській області, Овідіопольському районі,сел. Молодіжне,по вулиці Заводська 20, на відстані в 29.2 км від м. Одеса.

Територія господарства розташована в основному на рівнинному плато. Загальна земельна площа, станом на 31.12.2014 року складає 660 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 343 га.

АФ «Евріка» ТОВ здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її у встановленому порядку та обсязі до органів державної статистики.

Середньооблікова кількість штатних та позаштатних працівників, зайнятих у сільському виробництві за останній рік склало 230 осіб.

Для забезпечення процесу виробництва АФ «Евріка» ТОВ активно використовує залучення кредитних коштів

Так підприємство в 2014 році заключило кредитний договір на отримання не відновлювальної кредитної лінії з лімітом фінансування 5 000 000,00 (П'ять мільйонів грн.) на придбання виробничих запасів, інструментів, інвентарю, сплати послуг сторонніх організацій, сплати за оренду виробничого обладнання, землі та сільськогосподарської техніки,сплату за воду,газ,електропостачання, сплату заробітної плати,сплату податків та зборів у бюджет, сплату за малоцінні швидкозношувані предмети, матеріали та запчастини на устаткування та техніку шляхом оплати документів, пред'явлених до кредитного рахунку або шляхом оплати по імпортним контрактам шляхом купівлі іноземної валюти за кредитні кошти на міжбанківському валютному ринку шляхом оплати документів, пред'явлених до кредитного рахунку, а Позичальник зобов'язаний повернути банку та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі, на умовах і в строки, визначені в договорі. Строк видачі кредиту 18.07.2014 року

Строк повернення кредиту 30 грудня 2014 року.

№ п.п.	Дата повернення	Сума повернення грн.
1	28 серпня 2014 року	1 000 000,00
2	29 вересня 2014 року	1 000 000,00
3	28 жовтня 2014 року	1 000 000,00
4	28 листопада 2014 року	1 000 000,00
5	30 грудня 2014 року	1 000 000,00
	Всього:	5 000 000,00

У разі не отримання позичальником кредиту в повній сумі, строки та суми його повернення згідно з графіку не змінюються . При цьому загальна сума повернення кредиту обмежується фактичною заборгованістю Позичальника. За користування цим кредитом Позичальник щомісяця сплачує Банку відсотки з розрахунку 23% річних за період користування кредитом починаючи з дати укладання цього договору .



9. Фінансове планування і прогнозування на підприємстві

У сучасних умовах діяльності будь-яких підприємств, безсумнівно, особливої актуальності набуває підвищення якості та економічної ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства. В Україні ж процес впровадження основ практичного менеджменту взагалі знаходиться лише на етапі становлення, і основною проблемою, що спричиняє дану ситуацію, виступає відсутність належного рівня розробки саме теоретичної бази та системи управління грошовими потоками зокрема.

Вихідною складовою фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування. За його допомогою залучаються інші структурні елементи фінансового механізму, такі як фінансові показники, норми і нормативи, ліміти, резерви, фінансові стимули.

У процесі фінансового планування й прогнозування визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, які перебуватимуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення.

Фінансове планування - діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх корпоративних об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом - різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план - це план формування і використання фінансових ресурсів.

За чинною практикою всі фінансові плани поділяються на дві великі групи - зведені та індивідуальні. У свою чергу, зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, плани окремих господарських об'єднань (промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій тощо) і територіальні. Індивідуальні - це фінансові плани окремих суб'єктів господарювання.

Фінансові плани мають форму балансу, тобто прибуткові й видаткові розділи. Фінансовий план тільки тоді має практичне значення, коли існує збалансованість прибуткової й видаткової частини. Тому фінансовий баланс і фінансовий план - поняття тотожні.

Прогнозування та планування грошових потоків підприємства як складові елементи системи управління ними.

У науковій економічній літературі виділяють наступні методи передбачення майбутнього: гіпотеза, прогноз та план. При цьому градація відбу¬вається залежно від ступеня визначеності та конкретності.

В даному контексті під плануванням розуміється складання моделі майбутнього стану фінансово-господарської діяльності підприємства, економічної системи країни, регіому,області, району тощо. План фіксує показники, що характеризують стан системи в кінці планового періоду визначає способи досягнення поставлених цілей, обсяги необхідних для цього фінансових ресурсів та джерела їх формування.

Під прогнозом розуміють науково обґрунтовані передбачення ймовірного майбутнього стану фінансово-економічної діяльності підприємства в цілому та його елементів зокрема. Прогнозування використовується як попередній етап розробки планів підприємства. Однак досить часто прогнозування виконується й відособлено (наприклад при прогнозуванні попиту та пропозиції, інфляції, кон'юнктури ринку тощо, коли показники, що прогнозуються не піддаються плануванню.

В економічній практиці виділяють дві основні групи методів прогнозування: інтуїтивні та формалізовані.

Інтуїтивні методи прогнозування (методи експертних оцінок) здебільшого застосовуються для вирішення складних неформалізованих проблем, що дозволяє отримати прогнозну оцінку стану об'єкта в майбутньому незалежно від інформаційної забезпеченості. До даної групи методів прогнозування належать дві основні підгрупи, а саме методи індивідуальних та колективних експертних оцінок.

Вся система бюджетування грошових коштів на підприємстві має включити прогноз руху грошових коштів підприємства і слугувати виконанню таких завдань:

· визначенню у розрізі простору та часу потреби підприємства у капіталі для фінансування господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у плановому періоді - прогнозного значення абсолютної величини сукупного вихідного грошового потоку та його складових;

· визначенню у розрізі простору та часу джерел покриття потреби підприємства у капіталі та їх обсягів - прогноз значення абсолютної величини сукупного та часткових вихідних грошових потоків підприємства тощо.



Висновок

Маючи можливість проходити практику на АФ „Евріка” ТОВ я спостерігав і виконував бухгалтерську роботу. Ознайомився з історичною довідкою підприємства, його структурою, структурою бухгалтерії, основними техніко-економічними показниками.

На АФ „Евріка” ТОВ я вивчив облік: основних засобів, розрахунків з постачальниками та підрядчиками, доходів підприємства, витрат підприємства, розрахунків з оплати праці, розрахунків з бюджетом за податками і платежами.

Ознайомившись з програмою 1C "Бухгалтерія" я переконався, що комп'ютеризацією обліку на АФ „Евріка” ТОВ охоплений оперативний облік витрат па виробництві, який полягає в щоденному контролі за витрачанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів у виробництві, і результатами їх використання. Такий контроль забезпечується організацією достовірного обліку руху деталей у виробництві та їх залишків у незавершеному виробництві.

На АФ „Евріка” ТОВ бухгалтерія, охорона праці, техніка безпеки і безпосередньо сама робота підприємства ведеться чітко і досконало, але, звичайно, є деякі недоліки, на які я звернув увагу керівнику підприємства та головному бухгалтеру. Мої пропозиції та зауваження були ними прийняті до уваги.



Список використаної літератури

1. «Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподатковуванні прибули». Економічна газета. «Економіка і життя», № 33, серпень 2001 р.

2. Крейнина М.А. Аналіз фінансового стану й інвестиційної приналежності акціонерних товариств у промисловості, будівництві і торгівлі. - М.: ДИС, МВ-Центр, 2007 р.

3. Пошук оптимальної кількості продукції і прибутку (теорія ігор). - Дослідження операцій.: ХТРЕІУ М.: Економічне утворення, 2000 р.

4. Інструкція про порядок доведення інформацію про умовах кредитування та повної відсоткової ставці користування кредитом,утв.Поста-новлением Правління Нацбанку РБ 13.11.2008 р. №173 (з ізм. ідоп. від 23.12.2009 р. №207).

5. Казакевич І. Аналіз використання ресурсів в сільськогосподарських підприємствах Ураїни /Агроекономика: 2004.

6. Молчанов А.М., Зайцева О.С. Шляхи вдосконалення кредитування капітальних капіталовкладень у АПК// Матеріали конференції «Сучасні технології сільськогосподарського виробництва».

7. Про кредитуванні господарюючих суб'єктів (Національний банк України).

8. Одинцова М. Страхування кредитів чи захист інтересів кредитора. БазаExpert.

9. Петракович А. Формування ринкового середовища ефективного функціонування агробізнесу РБ за умов міжнародної інтеграції і глобалізації// Матеріали науково-практичній конференції, Горок: 2005.

10. Положення про порядок надання гарантій України за кредитами, видаваним банками, Указом Президента України від 30.06.2008 р. №359 (з ізм. ідоп. від 12.05.2009 р. №241).

11. Правила видачі довгострокових кредитів населенню,утв. Правлінням Ощадбанку Укарїни .

12. Прокопович П. Перше півріччя: як справи з фінансами// Інформаційний бюлетень Адміністрації Президента України у. - 2010. - №8.

13. РайзбергБ.А., ЛозовськийЛ.Ш. Кредит, види кредитів// Сучасний економічний словник. - М.,Инфра-М, 2000. - з. 198.

14. Соловйов Л. Отримуємо повну інформацію щодо умов кредитування// Податковий вісник: журнал про податки, зборах і відрахуваннях. - 2010. - №8.

15. Тоболич З. Аналіз кредитних вкладень банків сільському господарстві// Аграрна економіка. - 2009. - №8. - з. 25-27.

16. Тоболич З. Зарубіжний досвід кредитування сільського господарства// Аграрна економіка: Щомісячний інформаційний бюлетеньБелНИИекон. іинформ. АПК з питань ринкових відносин.- 2010. - №3. -с.61-65.

17. Тоболич З. Методичні основи оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських організацій// Аграрна економіка. - 2009. - №4.

Размещено на Allbest.ru

...