Бюджетний дефіцит України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність і причини бюджетного дефіциту

2. Сучасні заходи уряду щодо обмеження бюджетного дефіциту і збалансованості бюджету

3. Проблеми і шляхи оптимізації доходів і витрат державного бюджету україни в сучасних умовах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що формування засад ринкової економіки соціально орієнтованого типу супроводжується незбалансованістю головного фінансового плану - державного бюджету, що має своїми наслідками неоднозначні соціально-економічні та фінансові ефекти. При цьому, в Україні не сформовано стратегію розвитку та механізми вирішення основних економічних негараздів, не забезпечено створення умов для виходу вітчизняної економіки на траєкторію зростання.

Актуальність обраної тематики зумовлена й тим, що державний бюджет відіграє вагому роль у соціально-економічному розвитку держави, а проблеми, котрі виникають у цій сфері належать до найосновніших з погляду економічно безпеки.

Особливе значення у дослідженні питання бюджетної незбалансованості відіграють праці зарубіжних вчених: Р. Барро, Ш. Бланкарта, Дж. Б'юкенена, А. Лернера, Р. Масгрейва, Дж. Стігліц, М. Фрідмена, Дж. Хікса, М. Мейера. Серед відомих сучасних вітчизняних дослідників можемо виокремити напрацювання В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, В. Геєца, О. Кириленко, В. Опаріна, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія та багатьох інших.

Об'єктом дослідження курсової роботи є економічні відносини, пов'язані з виконанням державного бюджету.

Предметом дослідження курсової роботи виступає державний дефіцит України.

Метою курсової роботи є поглиблення теоретичних засад виникнення дефіциту бюджету та розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності управління ним.

У контексті даної мети необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити теоретичні основи бюджетного дефіциту;

- охарактеризувати сутність та причини його виникнення;

- проаналізувати джерела фінансування бюджетного дефіциту;

- визначити соціально-економічні наслідки дефіциту;

- обґрунтувати можливі шляхи оптимізації бюджетного дефіциту.

Основним завдання курсової роботи є дослідження економічної суті та виявлення основних причин дефіциту бюджету.

В основу курсової роботи покладені положення сучасної економіки, наукові праці вчених-економістів, в яких основна увага приділена проблемам та перспективам розвитку світової економіки та окремої країни.

Інформаційною базою є статті періодичних наукових видань, підручники, навчально-методичні посібники. Були використані також сайти державних організацій. Дана література дає змогу встановити суть та значення бюджетного дефіциту, проаналізувати основні джерела його фінансування та дослідити напрямки оптимізації.

1. Сутність і причини бюджетного дефіциту

Дефіцит державного бюджету - явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфетних виплат відповідно зменшуються.

Бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, його показники визначають фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту. Стан бюджету може характеризуватись трьома показниками: рівновагою доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.[12]

Отже, бюджетний дефіцит - це перевищення видатків бюджету над його доходами.[6] Він притаманний бюджетам більшості країн світу, у тому числі і країнам з розвиненою ринковою економікою. Його величина коливається від 2 до 15% валового національного продукту при середньосвітовій величині 4,5%. Вважається, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% ВНП, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.

Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відношення, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків у силу росту граничних витрат виробництва. Такі засоби утворюються головним чином унаслідок грошової і кредитної емісії, продажу облігацій державних позик, сертифікатів і інших видів цінних паперів, здійснення великомасштабних зовнішніх позик. Визначені дії, що призводять до дефіциту бюджету, обумовлюють необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, а також пошуку ефективних джерел покриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком, визначення платоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування. Фінансування бюджету займає важливе місце в бюджетних потоках, а отже потужно впливає на економічне середовище. Значення фінансування у формуванні ресурсів центральних урядів різних країн за останнє десятиріччя XX століття можна простежити шляхом розрахунку частки дефіциту у загальній сумі видатків і кредитування мінус погашення. Нині у розвинених країнах чітко спостерігається скорочення частки видатків, які уряд фінансує через дефіцити. Але обсяги операцій з фінансування, як буде показано далі на прикладі США, залишаються вагомими.

Для країн, які переживають формування і становлення ринкової економіки, джерела фінансування дефіциту відіграють важливу роль для виконання урядами взятих на себе зобов'язань.

Бюджетний дефіцит являє собою суму перевищення видатків бюджету над його доходами за бюджетний період. Фактично це означає, що доходів, які планується централізувати у бюджеті протягом року, недостатньо для повного покриття запланованих видатків. Тому, щоб здійснити бажаний обсяг бюджетних виплат, встановлюють додаткові джерела залучення до бюджету фінансових ресурсів - джерела фінансування. У вітчизняній економічній літературі часто не розрізняють фінансування бюджетного дефіциту та шляхи його скорочення, або ж згадують фінансування побіжно, акцентуючи увагу переважно на інфляційному чи неінфляційному характері його джерел.

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість як розвинутих країн, так і країн з перехідною економікою не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює необхідність дослідження цих процесів в економіці та виявлення граничного розміру дефіциту, його впливу на економіку в короткостроковому і довгостроковому періоді та джерел його фінансування.

Заслуговує на увагу думка про визначення необхідності застосування відносних показників оцінки рівня бюджетного дефіциту, а також їх структурний аналіз з метою більш грунтовного дослідження наявних тенденцій. Так, окрім абсолютних показників розміру дефіциту бюджету, його значення доцільно співвідносити з розміром валового внутрішнього продукту, доходами і видатками бюджетів відповідних років.

Так, для визначення реального стану економіки вводиться поняття структурного дефіциту, який мав би місце при даній системі формування доходів і видатків бюджету держави в умовах повної зайнятості. Величина структурного дефіциту (в % до валового внутрішнього продукту) більш стійка у часі на відміну від фактичного дефіциту, а тому застосовується у визначенні дефіциту у довгостроковій перспективі.

Отже, бюджетний дефіцит - це стан державного бюджету, при якому державні витрати перевищують бюджетні надходження. Інакше дискреційна бюджетно-податкова політика - це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного розвитку [8, с. 23-25].

Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету.

Відомо три класичних концептуальних підходи до збалансування державного бюджету:

1) збалансування на щорічній основі;

2) збалансування в ході економічного циклу;

3) функціональні фінанси.

Кожна з цих концепцій має характерні риси та економічні наслідки.

Загалом, за причинами виникнення дефіцит бюджету поділяється на свідомий та вимушений. Свідомий дефіцит є наслідком використовуваної політики „дефіцитних фінансів”. За таких умов, формування бюджетного відбувається для певних визначених цілей (стимулювання економічного розвитку, збільшення соціальних стандартів тощо), а його фінансування часто передбачає залучення державних позик. Натомість, вимушений бюджетний дефіцит своїм початком має соціально - економічні та політичні негаразди та пов'язаний із необхідністю використання фінансових ресурсів понад наявні у розпорядженні.

Для прикладу, в нашій державі рівень ВВП, існуючі пропорції його розподілу та структура бюджетних видатків не дозволяє водночас зменшити державні соціальні, управлінські чи інші видатки. Окрім того, можна вести мову про відкриту та приховану форми прояву бюджетного дефіциту. Як зазначає професор В. Федосов, „ відкритий дефіцит - це офіційно зафіксований стан бюджету під час його затвердження у відповідному документі..., - натомість, - прихований дефіцит офіційно не визнається” [9]. Зауважимо, що теорія та практика бюджетного процесу знає кілька ймовірних прийомів, за допомогою яких можна приховати запланований або вже існуючий рівень дефіциту. Так, зокрема, при плануванні та затвердженні бюджету, дефіцит не показується, натомість до дохідної частини включаються надходження, що можуть розглядатися як джерела його фінансування. Інший спосіб передбачає свідоме завищення показників доходів або заниження видаткової частини (неврахування зростання цін на енергоносії, рівень інфляції тощо). На наш погляд, така діяльність спрямована на досягнення певних політичних та соціально-економічних цілей та може розглядатися як підміна реальних економічних показників, чи нехтування принципами формування бюджетної системи. Окрім того, необґрунтоване завищення запланованих доходів не вирішує проблеми, а лише її загострює, оскільки передбачені видатки вимагатимуть відповідного фінансування у майбутньому, а відмовитись від нього шляхом секвестру - політично непопулярною. Отож, існування прихованого дефіциту доволі небажане макроекономічне явище і вимагає якнайшвидшого виправлення.

Характеризуючи причини виникнення бюджетних дефіцитів, варто розглянути два випадки. Перший, коли дефіцит бюджету зумовлений певними умовами функціонування економіки, а, отже має своїм початком об'єктивні фактори:

- соціально-економічні кризові явища, що включають циклічні економічні коливання, соціальні негаразди, старіння нації тощо;

- форсмажорні обставини, виникнення котрих неможливо вчасно спрогнозувати.

Перелічені чинники стимулюють появу пасивної форми бюджетного дефіциту. Професор Юрій С. зазначає, що в такому випадку „... бюджетний дефіцит тяжіє... до законів інфляції” [10, с. 190]. На думку фахівця „пасивну економічну форму бюджетного дефіциту в умовах стабільної ринкової економіки слід обмежувати 5% до видаткової частини бюджету.

Фінансовий маневр у такому розмірі хоча і сповільнює падіння рентабельності через зростання баричних суспільних витрат виробництва, проте не зупиняє економічного росту.

Однак, з позицій загальної політики бюджетного дефіциту цього не достатньо, тому що покриваються лише вкрай необхідні соціальні витрати, а фінансовий маневр зростання вартості повністю не виконується” [10, с. 190-191]. Поряд із цим, практичний досвід підтверджує необхідність застосування державної експансії, зумовленої необхідністю „теоретичного осмислення та пояснення нових соціально-економічних функцій держави” [10, с. 10]. За таких обставин, як свідчать дослідження науковців, темпи зростання державної активності можуть перевищувати темпи росту ВВП. В такому випадку можемо говорити про активний бюджетний дефіцит, поза як він пов'язаний з осмисленим рішенням влади щодо розширення своєї діяльності, а не із несприятливою економічною кон'юнктурою. У своїх спостереженнях С. Юрій передбачає, що застосування активного дефіциту передбачає збільшення фінансування різних галузей економіки та заохочення ділової активності громадян [10, с. 191].

Другий, коли дефіцит розглядається як можливий економічний інструмент, а фактори його появи вважаються суб'єктивними. До них можна зарахувати:

- політичні рішення щодо різкого зниження податкового навантаження чи стрімкого зростання бюджетних видатків (можуть характеризуватися як прояви економічного волюнтаризму);

- прийняття дефіцитостимулюючих рішень у бюджетній та податковій сферах, базуючись на певних економічних теоріях (наприклад, застосування ідей кейнсіанства тощо).

Звичайно, чітко розмежувати всю гаму причин появи дефіциту бюджету на такі, що пов'язані лише з активною чи пасивною його формами, або розділити на суто суб'єктивні та об'єктивні фактори неможливо, оскільки завжди спостерігатимуться „дотичні” випадки.

Таким прикладом може бути використання бюджетно - податкової політики держави на основі вбудованих автоматичних стабілізаторів. За таких умов, спершу ухвалюється рішення щодо їх активного впровадження, що можна розглядати як застосування дискреційного заходу, а пізніше - змінюючи власний вплив в залежності від стану економічного циклу, вони стимулюють коливання балансу бюджету.

2. Сучасні заходи уряду щодо обмеження бюджетного дефіциту і збалансованості бюджету

Міністерство фінансів відповідно до статей 21 та 34 Бюджетного кодексу України, з метою складання проекту державного бюджету на 2015 рік і проекту прогнозу державного бюджету на 2016-2017 роки доводить граничні показники видатків та надання кредитів загального фонду державного бюджету на 2015 рік та індикативні прогнозні показники обсягів видатків і надання кредитів з державного бюджету на 2016-2017 роки та лист щодо формування бюджетних запитів.

Граничні обсяги видатків та надання кредитів на 2015 рік та індикативні прогнозні показники обсягів видатків і надання кредитів з державного бюджету на 2016-2017 роки розраховані на основі положень програми діяльності Кабінету Міністрів України, Основних напрямів бюджетної політики на 2015 рік (розпорядження КМУ від 16.04.2014 № 365-р), протоколу наради, проведеної під головуванням Прем'єр-міністра 26 травня 2014 року, щодо шляхів вирішення проблемних питань, пов'язаних з розробленням проекту Державного бюджету України на 2015 рік та прогнозу Державного бюджету України на 2016 і 2017 роки.

Показники проекту державного бюджету на 2015 рік та індикативні прогнозні показники на 2016-2017 роки можуть бути скореговані з урахуванням можливих змін до Конституції України, що передбачатиме децентралізацію владних повноважень, Податкового та Бюджетного кодексів України (Указ Президента України від 13.04.2014 № 399/2014, Основні напрями бюджетної політики на 2015 рік від 16.04.2014 № 365-р), а також з урахуванням рішень, які будуть прийняті за результатами домовленостей, досягнутих з Міжнародним валютним фондом стосовно уточнення основних прогнозних макропоказників на 2015 рік та середньострокову перспективу.

І. При розробці граничних обсягів видатків та надання кредитів на 2015 рік враховувались поточні тенденції та прогнози на наступний рік щодо розвитку світової економіки та України зокрема.

В середньостроковій перспективі Уряди країн намагаються зменшити свої дефіцити до економічно безпечного рівня - 3% ВВП відповідно до Маастрихтських критеріїв.

За оцінками МВФ, бюджетні дефіцити країн світу у 2015-2017 роках скорочуватимуться, зокрема: у Японії з 6,4% до 5,2% ВВП, у США з 5,6% до 5,4% ВВП, в цілому у Європейському Союзі з 2,2% до 1,0% ВВП, у тому числі у Іспанії з 4,8% до 2,9% ВВП, у Словенії з 4,1% до 3,6% ВВП, у Великобританії з 4,1% до 1,5% ВВП, у Ірландії з 3,0% до 1,7% ВВП, у Франції з 3,0% до 1,3% ВВП, у Греції з 1,9% до 0,7% ВВП.

Для забезпечення досягнення рівнів дефіцитів у запланованих межах у 2014-2017 роках більшість країн вимушена проводити жорстку бюджетну політику щодо скорочення видатків бюджету, у тому числі і соціальних, а також підвищення податкового навантаження на економіку.

При розрахунках граничних обсягів видатків та надання кредитів проекту державного бюджету на 2015 рік враховано основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку, визначені в проекті Основних напрямах бюджетної політики на 2015 рік (розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року № 385-р):

-валовий внутрішній продукт номінальний (за міжнародним стандартом системи національних рахунків 1993 року) -- 1 686,5 млрд. гривень;

-валовий внутрішній продукт реальний, темпи зростання (за міжнародним стандартом системи національних рахунків 1993 року) -- 101,7 відсотка;

-індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) -- 105,4 відсотка;

-індекс цін виробників (грудень до грудня попереднього року) -- 107,3 відсотка;

-рівень безробіття населення віком 15 -- 70 років за методологією Міжнародної організації праці -- 7,8 відсотка.

Основні прогнозні макропоказники є попередньо орієнтовною оцінкою розвитку економіки, можуть бути уточнені після оперативних даних щодо поточного стану соціально-економічної ситуації у 2014 році і прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо прогнозу макроекономічних показників на 2015 рік та враховані під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2015 рік.

Дохідна частина бюджету на 2015 рік розроблена на основі норм чинного Бюджетного та Податкового кодексу України, а також з урахуванням норм Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів від капіталу", прийнятого Верховною Радою України 4 липня 2014 року.

Проте на даний час Міністерством фінансів створено 9 робочих груп з метою удосконалення податкового законодавства, за результатами роботи яких будуть напрацьовані законодавчі зміни, в разі прийняття яких показники дохідної частини бюджету можуть уточнитися.

На загальний обсяг прогнозу доходів та основних податків суттєвий вплив мають макроекономічні показники, зокрема фонду оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців, прибутку прибуткових підприємств, кінцевих споживчих витрат домашніх господарств, експорту та імпорту товарів і послуг, обмінного курсу гривні до долара США, а також обсяги виробництва підакцизних товарів, видобутку корисних копалин та інші показники.

Таким чином, після прийняття Кабінетом Міністрів рішення щодо прогнозу основних макропоказників на 2015 рік, показники бюджету можуть бути уточнені.

На виконання Основних напрямів бюджетної політики на 2015 рік та з метою зменшення дефіцитності бюджету та зменшення боргового тягару у 2015 році, передбачається зниження дефіциту державного бюджету до 3 % ВВП (у2014 році - 4,5 % ВВП) у межах маяка Міжнародного валютного фонду.

Виважена політика Уряду щодо управління державним боргом забезпечить задоволення потреб держави у позикових ресурсах шляхом фінансування державного бюджету за мінімально можливої вартості обслуговування державного боргу з урахуванням ризиків. При цьому значну увагу буде приділено подальшому розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів за рахунок широкого спектру боргових інструментів.

Протягом 2015 року, враховуючи складну ситуацію на зовнішніх фінансових ринках, урядом здійснюватиметься комплекс заходів, спрямований на залучення позикових коштів від міжнародних фінансових інститутів, таких як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський інвестиційний, а також Європейської Комісії тощо.

Також складовими державної боргової політики будуть заходи щодо запобігання виникнення пікових навантажень на державний бюджет та підвищення рівня ліквідності державних боргових цінних паперів, що дасть змогу підвищити попит на них з боку інвесторів.

З урахуванням наближення порогового значення граничного безпечного рівня державного та гарантованого боргу до ВВП доцільним є утримання від надання державних гарантій та збільшення гарантованого державою боргу.

З метою збалансування бюджету, скорочення його дефіциту та упорядкування сфери державних видатків, що є основним завданням бюджетної політики на 2015 рік, головні розпорядники бюджетних коштів повинні здійснити заходи щодо проведення дієвих реформ в усіх галузях економіки та сферах діяльності з максимально можливим економічним ефектом при мінімальних затратах відповідно до завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, Основними напрямами бюджетної політики на 2015 рік (розпорядження КМУ від 16.04.2014 № 365-р), досвіду проведення реформ у зарубіжних країнах, спрямованих на економію коштів державного бюджету України та зменшення його дефіциту, зокрема щодо:

-забезпечення оптимізації витрат головних розпорядників коштів державного бюджету шляхом виключення непріоритетних та неефективних витрат, насамперед тих, що не забезпечують виконання основних функцій і завдань відповідного головного розпорядника;

-недопущення включення до проекту бюджету на 2015 рік коштів на бюджетні програми, повноваження для проведення яких з державного бюджету безпосередньо не визначені нормативно-правовими актами Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

При розрахунку граничних обсягів видатків та надання кредитів на 2015 рік враховано проти базових показників бюджету 2014 року таке.

1.Проектом Основних напрямів бюджетної політики на 2015 рік, схваленим Кабінетом Міністрів (розпорядження від 16 квітня 2014 року № 385-р), одним з основних завдань бюджетної політики визначено встановлення розміру мінімальної заробітної плати та посадового окладу (тарифної ставки) працівника I тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з урахуванням реального стану розвитку економіки та фінансових можливостей бюджету, що забезпечить їх зростання не нижче індексу споживчих цін.

Таким чином, враховуючи прогнозний індекс споживчих цін на 2015 рік у розмірі 105,4 % грудень до грудня,мінімальну заробітну плату у 2015 році пропонується встановити у розмірах: з 1 січня - 1 257 гривень; з 1 грудня - 1 284 гривні.

2. Прогнозний розмір прожиткового мінімуму на 2015 рік розрахований з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2015 рік, визначеного у проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2015 рік.

У 2015 році прожитковий мінімум становитиме в середньому на одну особу з 1 січня 2015 року 1 214 гривні, з 1 грудня - 1 240 гривень, а для основних соціальних та демографічних груп населення:

-для дітей віком до 6 років з 1 січня 2015 року - 1 065 гривень, з 1 грудня - 1 088 гривень;

-для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року - 1 327 гривень, з 1 грудня - 1 356 гривень;

-для працездатних осіб з 1 січня 2015 року - 1 257 гривень, з 1 грудня - 1 284 гривні;

-для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2015 року - 979 гривні, з 1 грудня - 1 000 гривень.

Враховуючи те, що прожитковий мінімум відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні гарантії" є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються розміри основних державних соціальних гарантій, у наступному році підвищуватимуться розміри пенсій, державних допомог.

3. Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (КЕКВ 2270) передбачено в обсягах не вище, ніж у 2014 році, відповідно до абзацу дванадцятого пункту 2 протоколу наради у Прем'єр-міністра України 26 травня 2014 року(від 04.06.2014 № 20923/0/1-14).

При цьому, головним розпорядникам бюджетних коштів необхідно вжити заходи щодо здійснення бюджетними установами заходів, спрямованих на максимальну економію споживання енергоносіїв, але не менше, ніж на 10 %, забезпечення повних розрахунків за енергоносії в повному обсязі в межах доведених бюджетних призначень.

4. Обсяг видатків на забезпечення діяльності органів державної влади та інших державних органів визначено з урахуванням:

-скорочення граничної чисельності працівників цих органів, зокрема відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85, від 25.03.14 № 91 та відповідних указів Президента України (у 2014 році скорочення чисельності враховувалось в розрахунку на п'ять місяців, у граничному обсязі на 2015 рік скорочення передбачено з розрахунку на рік);

-виключення видатків на забезпечення діяльності органів, що утворені на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, які повинні здійснюватися з місцевих бюджетів Автономної Республіки Крим;

-виключення видатків на забезпечення діяльності Міністерства промислової політики, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 № 94 вказане міністерство реорганізовано;

-врахування Мінрегіону видатків на забезпечення діяльності новоутвореної Державної служби з питань електронного урядування шляхом перерозподілу передбаченого у 2014 році обсягу видатків Держінформнауки;

-ініційованих законодавчих змін, які передбачають уточнення норм або перенесення термінів набрання чинності законів, які не забезпечені фінансуванням із бюджету, зокрема, Законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про безоплатну правову допомогу".

5. При розрахунку граничних обсягів видатки на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації та здійснення їх методичного забезпечення, підпорядкованих Міністерству культури, Міністерству аграрної політики та продовольства України, Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству доходів і зборів України, враховані Міністерству освіти і науки.

6. Головні розпорядники бюджетних коштів разом з бюджетним запитом в обов'язковому порядку повинні подати до Міністерства фінансів перелік інвестиційних програм (проектів) та пропозиції щодо бюджетних програмам, за якими пропонується їх реалізовувати, сформованих відповідно до показників, включених до бюджетних запитів (згідно з додатком № 6).

Відповідно до статті 35 Бюджетного кодексу, показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів), включаються до бюджетних запитів у разі їх схвалення у встановленому законодавством порядку та на підставі розрахунків обсягу витрат і вигод щодо реалізації таких інвестиційних програм (проектів).

Пропозиції щодо інвестиційних програм (проектів), реалізація яких передбачається із наданням державної підтримки у плановому та прогнозних роках, можуть бути включені до бюджетних запитів, виключно після державної реєстрації таких інвестиційних програм (проектів) та оцінки їх економічної ефективності, відповідно до статті 12¹Закону України "Про інвестиційну діяльність".

7. Головним розпорядникам бюджетних коштів необхідно:

вдосконалити систему оцінки ефективності бюджетних програм на основі Методичних рекомендацій щодо здійснення оцінки ефективності бюджетних програм, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 17.05.2011 № 608 та врахувати результати такої оцінки при підготовці проекту державного бюджету на 2015 рік;

-упорядкувати структуру та назви бюджетних програм виходячи з необхідності підвищення якості реалізації таких програм та досягнення їх кінцевої мети відповідно до положень Стратегії оптимізації кількості бюджетних програм, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 № 292 "Питання оптимізації кількості бюджетних програм" та звіту технічної місії Міжнародного валютного фонду щодо раціоналізації видатків.

8. Головні розпорядники бюджетних коштів мають забезпечити скорочення обсягів державного замовлення на підготовку кадрів для державних потреб не менш як на 10 відсотків за денною формою навчання.

9. Відповідно до завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів, Основними напрямами бюджетної політики на 2015 рік, головні розпорядники бюджетних коштів повинні здійснити заходи щодо проведення дієвих реформ в усіх галузях економіки та сферах діяльності, зокрема щодо:

-урегулювання питань формування державного замовлення у сферах телебачення, радіомовлення (виробництво, трансляція) і кінематографії;

-посилення відповідальності виконавців наукових досліджень та науково-технічних розробок за порушення бюджетного законодавства під час використання бюджетних коштів;

-удосконалення механізму державної підтримки державних вугледобувних підприємств з урахуванням міжнародного досвіду;

-прийняття національного плану дій з енергоефективності на період до 2020 року та національного плану дій з відновлювальної енергетики на період до 2020 року;

-підвищення рівня раціонального використання водних ресурсів та ефективності водокористування шляхом приведення вартості послуги з подачі води у відповідність з економічно обґрунтованою.

10. Реалізація пріоритетних державних цільових програм здійснюватиметься в межах видатків Державного бюджету України на 2015 рік з урахуванням Програми діяльності Кабінету Міністрів України в частині припинення підготовки проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету, та підготовка в місячний строк проектів про внесення змін до державних цільових програм щодо уточнення строків, обсягів і джерел фінансування, інших показників виконання програм відповідно до реальних можливостей державного бюджету та з урахуванням результативності їх виконання у минулі роки. (пункт 16 постанови Кабінету Міністрів від 1.03.2014 № 65).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні цільові програми" Міністерство економічного розвитку і торгівлі України веде облік державних цільових програм.

Таким чином, головним розпорядникам необхідно погодити з Мінекономрозвитку перелік та обсяг видатків на виконання державних (цільових) програм (пункт 10 Форми 2015-2 бюджетного запиту) в межах граничних обсягів видатків та з урахуванням вимог цього листа та надати уточнену інформацію Мінфіну одночасно з поданням бюджетних запитів.

11. Головні розпорядники коштів, яким плануються видатки на науку, в 3-денний термін з дня отримання граничних обсягів подають до Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України проекти тематичних планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт із зазначенням обсягів по кожній роботі (в межах граничного обсягу).

Міністерство освіти і науки України забезпечує погодження переліку та обсягу видатків на виконання відповідних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Експертиза тематики замовлення на виконання фундаментальних наукових досліджень здійснюється Експертною радою з питань оцінювання тем фундаментальних досліджень при Національній академії наук.

Разом з бюджетними запитами головні розпорядники коштів, яким плануються видатки на науку, подають листи Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України про погодження переліку та обсягу видатків на виконання відповідних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

12. При розподілі граничного обсягу загального фонду державного бюджету на 2015 рік прогнозу державного бюджету на 2016-2017 роки головним розпорядникам бюджетних коштів не дозволяється змінювати видатки, що виділені окремими рядками у додатку № 1 до цього листа, зокрема:

-зменшувати видатки на окремі бюджетні програми, визначені у додатку № 1 до цього листа;

-змінювати обсяги видатків, доведені Міністерством фінансів за бюджетними програмами "Керівництво та управління", у тому числі обсяги видатків за вказаними програмами на оплату праці;

-за наявності законодавчих підстав перерозподіл видатків може здійснюватися за погодженням з відповідними структурними підрозділами Мінфіну.

При цьому необхідно зазначити, що планування капітальних видатків у 2015 році буде здійснюватися в межах можливостей балансу проекту Державного бюджету України на 2015 рік та прогнозу на 2016-2017 роки.

Крім того, враховуючи обмежений ресурс проекту державного бюджету на 2015 рік, негативний вплив нестабільної ситуації у східних областях України та необхідність покращення управління капітальними видатками передбачається централізувати капітальні видатки за окремою бюджетною програмою.

Після подання в установленому порядку головними розпорядниками бюджетних запитів на 2015 рік запити на капітальні видатки будуть проаналізовані в процесі узгодження показників проекту бюджету на 2015 рік до подання на розгляд Кабінету Міністрів України виходячи із пріоритетності та обґрунтованості потреб з урахуванням визначення єдиних підходів та чітких і прозорих критеріїв розподілу на підставі інформації, поданої за формою згідно з додатком № 4 до цього листа.

ІІ. Розрахунок індикативних прогнозних показників видатків та кредитування на 2016 і 2017 роки, згідно з абзацом восьмим пункту 2 протоколу наради, що відбулася 26 травня 2014 року під головуванням Прем'єр-міністра України Яценюка А. П., здійснений виключно в межах можливостей ресурсної частини бюджету в умовах чинного законодавства. Враховуючи прогнозні показники доходів, фінансування та повернення кредитів до державного бюджету, індикативні прогнозні показники видатків та надання кредитів визначаються на рівні, що не перевищує граничні обсяги видатків на 2015 рік, з урахуванням обсягів, передбачених чинними нормативно-правовими актами.

Стрімке зростання дефіциту державного бюджету України у 2011-2013 роках призвело до накопичення державного боргу та необхідності збільшення видатків державного бюджету на його обслуговування. Вказане вимагає вжиття невідкладних заходів щодо скорочення дефіциту державного бюджету.

З метою зменшення темпів зростання загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу, подальшого зростання боргового навантаження на економіку у середньостроковій перспективі планується скорочення дефіциту державного бюджету з 3 % ВВП у 2015 році до близько 2 % ВВП у 2016 році та близько 1 % ВВП - у 2017 році.

ІІІ. При заповненні бюджетних запитів на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди необхідно враховувати результати аналізу результативних показників бюджетних програм на предмет їх взаємозв'язку із завданнями, визначеними стратегічними документами держави у відповідній галузі, та забезпечення вимірності результатів виконання бюджетних програм, здійсненого в рамках виконання Плану заходів з реалізації Стратегії розвитку системи управління державними фінансами, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 774-р, та рекомендації, надані листом Міністерства фінансів від 17.06.2014 № 31-04120-15-5/15160.

Кількість результативних показників бюджетної програми має бути достатньою для оцінки ефективності бюджетної програми, при цьому слід утримуватися від використання малоінформативних та несуттєвих показників.

З метою посилення обґрунтованості планових і прогнозних показників та концентрації бюджетних коштів на фінансуванні пріоритетних напрямів державної політики головні розпорядники бюджетних коштів мають забезпечити формування бюджетних показників на 2015-2017 роки виходячи із принципу обґрунтування видатків "від першої гривні", що передбачає детальні розрахунки за кожною бюджетною програмою як за загальним, так і за спеціальним фондами у розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету з урахуванням кількісних та вартісних факторів, що впливають на обсяг видатків та надання кредитів.

Одним із завдань, визначених Основними напрямами бюджетної політики на 2015 рік, схваленими розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 № 385, є створення умов та вжиття заходів з метою забезпечення оприлюднення головними розпорядниками бюджетних коштів на власних веб-сайтах інформації про мету, завдання та результативні показники бюджетних програм, а також забезпечення оприлюднення Мінфіном на власному веб-сайті додаткових інформаційно-аналітичних матеріалів про державний бюджет, в яких пояснюватимуться у простий та доступний для широких верств населення спосіб основні показники та завдання бюджету. Отже, звертаємо увагу на необхідність покращення якості та доступності сприйняття інформації розпорядників про результати використання ними бюджетних коштів.

З метою проведення порівняльного аналізу показників, що характеризують сферу діяльності головних розпорядників бюджетних коштів України, з відповідними показниками інших країн, показники результату, що визначаються у Формі 2015-1 бюджетного запиту, мають бути сформульовані таким чином, що дозволяло б здійснювати їх порівняння з відповідними показниками країн ЄС, у тому числі країн колишнього соціалістичного табору, та країн СНД.

Інформацію просимо надати за формою, що додається (додаток 7).

Для визначення показників може бути використано інформацію, розміщену на офіційних сайтах міністерств іноземних держав, а також інших загальнодоступних сайтах міжнародних організацій (МВФ, Світового Банку, ОЕСР, Інституту статистики ЮНЕСКО, Євростату тощо).

У разі наявності пропозицій щодо збільшення видатків/надання кредитів понад обсяги, визначені відповідно до вимог цього листа, головні розпорядники заповнюють Додатковий бюджетний запит (Форма 2015-3).

Головні розпорядники подають повний пакет бюджетних запитів на 2015-2017 роки до Управління планування державного бюджету Департаменту державного бюджету Міністерства фінансів (к. 348) для перевірки дотримання загальних вимог до заповнення бюджетних запитів на 2015-2017 роки та завантаження в електронну базу даних.

3. Проблеми і шляхи оптимізації доходів і витрат державного бюджету України в сучасних умовах

Держава у своїй діяльності прагне до збалансованого розподілу видатків і доходів. Для того, щоб досягти цього необхідно мати чітко налагоджену систему управління бюджетом, яка змогла б забезпечити ефективне використання коштів.

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, що необов'язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом.

Переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому.

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів [3, с.122]. Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу, бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору [2].

У світовій практиці одним із найважливіших методів боротьби з хронічними дефіцитами, основним видом діяльності, спрямованої на зниження обсягів державного боргу, інфляції і досягнення сталого розвитку, було застосування спеціальних фіскальних правил. Це правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення у сфері фіскальної політики стосовно величини і розподілу державних видатків і джерел їхнього фінансування (податкового чи боргового). Ці правила набувають форми законодавчих норм, процедур бюджетного процесу і цифрових задач (граничних показників).

У різних країнах фіскальні правила мають свої особливості. Усі правила можна об'єднати у певні групи.

1. Правила збалансованого бюджету, серед яких центральне місце займає "золоте правило" державних фінансів, що передбачає збалансованість поточних бюджетних доходів і видатків (застосовується у Німеччині, Японії, щодо місцевих бюджетів у США), циклічний бюджетний баланс (Нідерланди, Швейцарія), встановлення граничних розмірів частки бюджетного дефіциту у ВВП (країни Європейського Співтовариства).

2. Правила запозичень, щодо обмежень або заборони використання окремих джерел державних запозичень. Серед цих правил можна виділити: заборону внутрішніх державних запозичень (використовується у країнах з недостатньо розвинутими фінансовими ринками, наприклад в Індонезії), заборону державних запозичень у центрального банку (країни ЄС, США, Японія, Канада, Аргентина, Угорщина) або обмеження їхнього розміру у відсотках до минулорічних доходів чи видатків уряду (Бразилія, Єгипет, Марокко).

3. Боргові та резервні правила, які полягають у встановленні лімітів щодо акумулювання валового (або чистого) державного боргу у відсотках до ВВП (країни ЄС), а також пов'язані з формуванням спеціальних резервних фондів для запобігання фінансової кризи у несприятливі періоди, коли виникає необхідність підтримувати соціальні виплати на фоні зменшення доходів.

Однак у сфері фіскальних правил не має уніфікованих вимог. Кожна країна сама встановлює свої фінансові обмеження, враховує власні потреби й враховує особливості свого бюджетного процесу. У країнах ЄС, до якого прагне вступити Україна, правове регламентування бюджетного дефіциту включає:

-- маастрихтські критерії;

-- фінансові санкції за їх порушення;

-- моніторинг з боку Єврокомісії (із застосуванням скоригованого дефіциту для своєчасного виявлення негативних тенденцій, а також для вжиття запобіжних заходів);

-- процедуру надмірного дефіциту, за результатом якої можуть вживатися фінансові санкції до країн -- порушниць маастрихтських критеріїв.

Щодо України, то, на жаль, у вітчизняній економічній науці донедавна привілеював від'ємний погляд на бюджетний дефіцит. Він розглядався як вкрай від'ємна властивість, що характерна лише бюджетам розвинутих держав. В літературі стверджувалося, що в нашій економіці з її планомірним розвитком бюджетний дефіцит не є характерним. Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активної фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету - це сьогодні одна з головних задач [4].

Швидка ліквідація бюджетного дефіциту, не підкріплена реальними кроками в напрямку стабілізації самої економіки лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні, створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи.

Вагомим кроком у боротьбі за скорочення дефіциту бюджету в Україні може стати розроблення оптимальної моделі фіскального правила, яка б відповідала критеріям чіткості визначення, прозорості, адекватності, сумісності, простоти, гнучкості, обов'язковості виконання, підтримки з боку інших напрямів економічної політики. Без таких правил боротьба з бюджетним дефіцитом має хаотичний, нецілеспрямований і безсистемний характер. Українська модель фіскального правила, враховуючи надбання світової фінансової науки і практики і євростандартів, могла б розкрити такі позиції:

-- вибір виду фіскального правила;

-- постановку загальної мети введення фіскального правила;

-- встановлення строків досягнення поставлених завдань (це потрібно для контролю ефективності дій фіскальних обмежень);

-- визначення нормативно-правового інструменту, який закріпить правило і регламентуватиме його застосування (це може бути Конституція, закон тощо);

-- деталізацію суб'єктів (органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування), а також операцій (окремих статей доходів, видатків, запозичення тощо) щодо яких застосовується фіскальне правило;

-- встановлення граничних значень для конкретних контрольних показників;

-- умови відхилень від дотримання вимог, встановлених фіскальним правилом;

-- чітке визначення стадії контролю за дотриманням правила (під час складання, затвердження, за фактом виконання бюджету);

-- призначення суб'єктів контролю застосування фіскального правила;

-- розроблення санкцій за порушення правила.

Відповідно до фіскальних правил щорічно у процесі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету доцільно проводити комплекс тактичних заходів, пов'язаних зі збалансуванням бюджету, скороченням бюджетного дефіциту [10].

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. За даними Прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [10] передбачається скорочення дефіциту державного бюджету з 1,6 відсотка ВВП у 2012 році до 1 відсотка у 2013 та 1,5 відсотка у 2014 році, що забезпечить помірковане зростання темпів державного боргу, яке не перевищуватиме темпи зростання ВВП. Утримання зазначеного рівня дефіциту планується досягти завдяки зростанню доходів бюджету та оптимізації бюджетних видатків.

В Україні боротьба із незбалансованістю бюджету розпочалася з прийняття Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", нової редакції Бюджетного кодексу, прийняття Податкового кодексу, Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Висновки

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це - перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування. Отже, необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету у зв'язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту.

Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна назвати бюджетною пустотою. Тобто в бюджет включається певна сума видатків, що не мають відповідного забезпечення. Таке явище загалом неприпустиме.

Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники.

З метою покриття бюджетного дефіциту і досягнення балансу між надходженнями до бюджету і платежами з нього встановлюються джерела його фінансування. При цьому прийняття рішень щодо зміни обсягів доходів, у тому числі зміна ставок оподаткування, а також у сфері бюджетних видатків (зміна їх обсягів) ведуть до зменшення або ж збільшення від'ємного сальдо бюджету, а не фінансують його. Дефіцит, який виявляється при вже заданих обсягах і структурі бюджетних доходів і видатків, визначатиме розмір необхідних джерел його фінансування.

Загалом зазначимо, що бюджетний дефіцит - особливе фінансове явище, що характеризується у різних аспектах, і не обов'язково є чимось надзвичайним та негативним. Навіть більше того, причини виникнення, форми прояву та економіко-політичні ефекти дефіциту індивідуальні для кожної держави, що зумовлено характером та станом економіки тієї чи іншої країни, її бюджетною, фіскальною та грошово-кредитною політикою тощо. В Україні ж, до цього часу, недостатньо уваги приділяли науковому обґрунтуванню проблеми бюджетного дефіциту та пошуку ефективних інструментів управління ним.

Саме тому наступні дослідження у цьому напрямку стимулюватимуть якісне оновлення підходів до розуміння сутності цього явища та формування новітніх принципів бюджетного менеджменту у сфері дефіциту державного бюджету.

Класичними напрямами скорочення дефіциту бюджету є збільшення доходів бюджету, зменшення його видаткової частини, зовнішні і внутрішні запозичення. Проте необхідно враховувати позитивні і негативні заходи застосування кожного з них та виробляти всередині кожного з цих інструментів ефективні заходи по стимулюванню зменшення дефіциту бюджету в Україні.

бюджет дефіцит фіскальний

Список використаної літератури

1. Податковий кодекс України / Верховна Рада України - К.: ДП „ІВЦ ДПА України”, 2010. - 336 с

2. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи: закон України від 08.07.2011 № 3668-VI/ Верховна Рада України

3. Програма економічних реформ Президента України на 210-2014 роки

4. "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава"

5. Антологія бюджетного механізму. Монографія. / Під ред. проф. С.І. Юрія. - Тернопіль, Економічна думка. 2001. 250 с.

6. Бюджетний дефіцит можна покрити - експерт

7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.

8. Вплив світової кризи ліквідності на Україну та шлях до економічного відновлення. Міжнародного фонду Блейзера. Неофіційний переклад.

9. Дем'янишин В. Бюджетний дефіцит та його вплив на кризову ситуацію в Україні// Вісник Тернопільського державного економічного університету.- 2009.- №5.- С. 120-123;

10. Колісник О. Напрями реформування бюджетного контролю на шляху до забезпечення бюджетної безпеки держави / Олег Колісник // Теорія і практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [тези доп.], м. Вінниця, (20-22 березня 2008 р.). - Вінниця, 2008. - Т. 3. - С. 88 - 91.

11. Лещук В. Причини і наслідки формування бюджетного дефіциту в Україні / В. Лещук.

12. Машко А. Дефіцит бюджету: сутність, причини виникнення та проблеми управління / А. Машко // Соціально-економічні проблеми і держава. -- 2012. -- Вип. 2 (7). -- С. 308-314.

13. Машко А.І. Управління дефіцитом державного бюджету// Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки.- 2010.- №5. Т.1.- С. 152-158;

...