Фінансова система України та напрями її реструктуризації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Дана науково - дослідна робота відповідає науковій темі кафедри “Проблеми формування ефективного функціонування фінансової політики на регіональному рівні.”

Метою науково - дослідної роботи є дослідження сутності, засад структуризації і механізму функціонування фінансової системи, визначення фінансових протиріч та системних засобів їх урівноваження, систематизація моделей фінансових відносин у суспільстві та інструментів фінансового впливу на темпи і пропорції соціально-економічного розвитку.

В роботі здійснено аналіз фінансового забезпечення економіки, уточнено поняття фінансової системи. Визначено проблеми макроекономічного рівня фінансової системи,передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи та наукові засади формування і вдосконалення фінансової системи України.

Досліджено реструктуризаційні процеси у фінансовій системі України та визначено завдання і напрямки структурно-інтегрованої фінансової політики. Оцінено вплив на розвиток національної фінансової системи взаємовідносин з міжнародними фінансовими інституціями.

Даний звіт містить 29 сторінок друкованого тексту, складається зі вступу, 4 пунктів змісту, висновків та пропозицій,2 таблиці, 2 рисунків,

14 літературних джерел.

Ключові слова: фінансова система, фінансова модель, фінансові ресурси, фінансовий ринок, бюджет держави, податкова система,фінансовий механізм.



Зміст

Вступ

Розділ 1: Сутність функціонування фінансової системи

1. Поняття фінансової системи

2. Структура фінансової системи України

3. Механізм функціонування фінансової системи України

4. Місце фінансової системи в соціально - економічному розвитку України

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Питання про сутність і функції сучасної фінансової системи України є дуже важливим і актуальним для українського народу, адже не можна було б здійснювати ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечувати національний політичний і господарський суверенітет без формування і розвитку національної фінансової, грошової і кредитної системи.

Трансформація фінансової системи України у контексті поглиблення ринкових засад функціонування економіки потребує відповідного теоретичного підґрунтя. Фінанси відображають сукупність складних і суперечливих взаємовідносин у суспільстві. Усі дії суб'єктів фінансових відносин мають бути узгоджені як з позицій індивідуальних, так і суспільних інтересів. Це вимагає комплексного підходу до управління фінансами на основі формування в країні цілісної фінансової системи. Усі складові цієї системи - державні фінанси, фінансовий ринок, страхування, фінанси суб'єктів господарювання - мають функціонувати злагоджено і забезпечувати реалізацію завдань фінансової політики. Важливим при цьому є наявність у держави обґрунтованої та виваженої фінансової стратегії, яку потрібно дослідити. Тому що правильна фінансова тактика забезпечує цілеспрямований фінансовий вплив на темпи й пропорції соціально - економічного розвитку.

Реалізація фінансової політики здійснюється через фінансову систему, яка в сучасних умовах є розгалуженою сукупністю різних суспільних і приватних інституцій, що сприяють вирішенню завдань економічного і соціального розвитку. Її функціонування як єдиного цілого охоплює два основні напрями. По-перше, вона покликана забезпечити потреби всіх суб'єктів у фінансових ресурсах. По-друге, забезпечити раціональний, справедливий і оптимальний розподіл і перерозподіл доходів у суспільстві.

В даній роботі метою є дослідити фінансову систему України з точки зору її становлення, аналізу головних складових та існуючих проблем, а також висвітлю зарубіжний досвід формування дієздатності фінансової системи.

Фінансова політика України в умовах перехідної економіки відображає конкретні завдання соціально-економічного розвитку суспільства і відповідні фінансові можливості держави. Сьогодні у зв'язку з виходом на позитивну економічну динаміку потрібні кардинальні зміни як щодо ідеології і спрямування цієї політики, так і напрямів використання окремих фінансових методів, інструментів і важелів. Насамперед вкрай необхідна узгодженість у сферах фіскальної і грошово-кредитної політики.

Отже, необхідність національної фінансової системи обумовлює державна

самостійність України і перехід економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу.



Розділ 1: Сутність функціонування фінансової системи

1. Понятття фінансової системи

Створення досконалої фінансової системи - одна з основних умов ефективного функціонування її економіки. Побудова такої раціональної та ефективної фінансової системи справа досить складна. Досвід свідчить, що фінансові системи розвинутих країн проходили своє становлення за 50 - 100 років.

Закордонна наукова думка визначає фінансову систему як сукупність фінансових ринків та інших інститутів, що використовуються для укладання фінансових угод, обміну активами та включає в себе ринки акцій, облігацій та інших фінансових інструментів, фінансові посередники, фірми, що пропонують фінансові послуги, а також органи, що регулюють діяльність всіх фінансових установ [1,с.45].

У найбільш загальному вигляді визначення фінансової системи таке - це сукупність економічних відносин та виокремлених різноманітних фондів фінансових ресурсів, які створюються в місцях їх акумулювання з певними намірами економічного та соціального розвитку, а також сукупність органів управління фінансами в країні.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян [4,с.58].

В науковій літературі немає єдиної думки щодо визначення поняття фінансової системи.Більшість сучасних науковців та практиків визначають фінансову систему , виходячи з її ролі в суспільному відтворенні(табл.1.1).



Таблиця 1.1. Основні підходи до визначення поняття фінансової системи

Автор	Визначення фінансової системи
Доброзіна Л.А., Родіонова В. М.	Фінансова система - сукупність різних сфер фінансових відносин, в процесі функціонування яких створюються та використовуються фонди грошових коштів[2,с.34].
Сабанті Б.М.	Фінансова система - це “ланки фінансів”, необхідність відокремлення яких зумовлена відмінністю в формах та методах їх створення[7,с.56].
Опарін В.Н.	Фінансова система - сукупність відокремлених певних складових фінансів, які мають свої характерні ознаки й особливості[9,с.67].
Василик О.Д.	Фінансова система держави - це різноманітні види фондів, сконцентрованих у її розпорядженні, а також в господарських субґєктів й інших фінансових інститутів з метою використання для економічного та соціального розвитку[5,с.78].
Булгакова С.О.	Фінансова система - сукупність різних сфер фінансових відносин, кожна з яких має свої особливості у формуванні та використанні грошових фондів[4,с.45].
Кулішов В.В.	Під фінансовою системою розуміється сукупність обовґязкових грошових платежів на користь субґєктів публічного права[7,с.89].
Депутат В.І.	Фінансова система - це сукупність відносин розподільчого характеру, які проявляються через здійснення розподілу доходів і видатків субґєктів господарювання[11,с.56].
Устенко О.А.	Фінансова система - специфічна форма економічних відносин, повґязана з процесом розподілу, перерозподілу частини вартості ВВП, з метою формування і використання фондів фінансових ресурсів[13,с.34].

фінансовий система україна економічний

Основою фінансової системи є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, суб'єктами господарювання та домогосподарствами. Фінанси забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві ВВП і забезпечують функціонування держави, юридичних та фізичних осіб достатніми фінансовими ресурсами [3.с.56]

Виникнення фінансів пов'язане з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, а причина їх появи - необхідність задоволення потреб держави і суб'єктів господарювання у фінансових ресурсах для здійснення належної діяльності.

Суть фінансів проявляється в русі грошових потоків між суб'єктами фінансових відносин, який відображає рух вартості створеного у суспільстві ВВП. Тобто матеріальну основу функціонування фінансів складає обіг грошей - економічний процес, що супроводжує рух вартості за допомогою платежів і розрахунків. Головним призначенням фінансів є забезпечення суб'єктів фінансових відносин належними для функціонування коштами.

П.В. Круш у своїх наукових працях зазначав: “Фінанси - це не просто гроші, доходи та видатки, суспільне чи персоніфіковане багатство, це сукупність відносин розподільчого характеру, які опосередковують процеси формування доходів та здійснення видатків суб'єктів господарської діяльності, держави, фінансових інституцій та міжнародних організацій” [12.с.67].

Фінансові відносини відображають рух вартості від одного їх суб'єкта до іншого; характеризують обмінні, розподільчі і перерозподільчі процеси, що проявляються у грошових потоках. За своєю суттю фінанси являють собою сукупність економічних відносин між державою, суб'єктами господарювання та громадянами, що виникають при розподілі і перерозподілі ВВП, пов'язаних з утворенням і використанням фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення виробництва та соціальної політики.

Фінансова діяльність будь-якого суб'єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат, у процесі формування і використання фондів грошових коштів. Суб'єктами фінансових відносин виступають:

1) держава у якості керуючої структури суспільства;

2) суб'єкти господарювання як виробники ВВП;

3) фізичні особи - наймані працівники;

4) фінансові інститути, які забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів (виступають своєрідними фінансовими фільтрами);

5) міжнародні фінансові установи та організації [14.с.45].

Фінанси є основою формування і дії економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку. За допомогою фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої сили, коштів, праці і предметів праці в єдиний виробничий механізм, в якому реалізовуються економічні стимули та інтереси людини, колективу і держави, створюються матеріальні передумови задоволення соціальних потреб суспільства.

Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх елементів економічної системи і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні [14,с.78].

Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.

Система фінансів в Україні тільки з 90-х років почала формуватися як національна. До того часу вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від її фінансової політики країни. Характер фінансової системи в той час відображав характер самої системи господарювання і був витратним і неефективним. Екстенсивні методи господарювання, відсутність стимулів до високоефективної праці приводили до збитковості підприємств в промисловості і господарств в агропромисловому комплексі. Регіональні бюджети і фонди розвитку підприємств формувалися по нормативах, певними центральними відомствами. Ними ж регламентували і використання цих фінансових ресурсів. Фінансова система формувала споживчу психологію виробників, відчужувала від підприємницької ініціативи, від уміння ризикувати під час створення нових виробництв, від потреби цінити кошти, ресурси, розраховувати витрати на виробництво [3.с.98].

В контексті розвитку сучасної економіки необхідність національної фінансової системи обумовлює державна самостійність України та становлення ринкових відносин економіки. Українська національна фінансова система повинна мати такі економічні відносини, за допомогою яких можна здійснювати ефективний розподіл сукупного суспільного продукту.

Фінанси, становлячи цілісну, однорідну систему, припускають певну видову диференціацію, яка випливає із кола відносин фінансово-правового регулювання. Сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових ін-ститутів), урегульованих фінансово-правовими нормами, за допомогою яких держава утворює, розподіляє і використовує централізовані та децент-ралізовані фонди коштів, становить фінансову систему держави.

2. Структура фінансової системи України

Фінансова система України за внутрішньою будовою охоплює різнобічні фінансові відносини, які відображаються в різноманітних грошових потоках. Внутрішня структура фінансової системи складається із сфер і ланок і є характерною для всіх країн світу. Сфери виділяються за рівнями економічної системи:

- світова економіка;

- макроекономіка;

- мікроекономіка;

- рівень забезпечення економіки.

Світовій економіці відповідає сфера міжнародних фінансів, що характеризує акумуляцію ресурсів,розподільчі відносини на світовому рівні.

Макроекономічний рівень обслуговує сфера державних фінансів, яка перш за все, характеризує фінансову діяльність держави.

Мікроекономічному рівню відповідає сфера фінансів субєктів господарювання , що відображає рух грошових потоків підприємств, включаючи державні підприємства.

Сфера фінансового ринку є специфічною і охоплює кругообіг фінансових ресурсів як виду товару, представляє собою обслуговуючу ланку фінансової системи.

Отже, фінансова система складається із сфер, що відповідають рівням економіки в державі, сфери, в свою чергу, поділяються на ланки або структурні елементи, які мають свої відповідні рівні. Ланка сфери фінансової системи відображає відносно окрему частину фінансових відносин. Кожна ланка національної фінансової системи має свої специфічні завдання і свою сферу функціонування [7.с.123].

Фінансова система за організаційною будовою представляє сукупність фінансових органів і інструментів, що входять до системи управління фінансами. Така побудова повґязана з тим, що рух грошових потоків не здійснюється обґєктивно сам по собі, а спрямовується за певними правилами, тобто у відповідності до фінансового механізму, і керується управлінськими структурами. Формування фінансової системи держави за організаційною будовою відображає конкретні умови кожної країни і відповідає типу фінансової політики(рис.2.1).



Рис.2.1. Фінансова система України [8.с.143]

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян [4,с.58].

Фінансові системи держав можуть відрізнятися за структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячих верхівок, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмінностей вони мають спільну основу в переліку окремих ланок (рис.2.2).



Рис. 2.2: Структура фінансової системи України [5.с.56]

Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси не фінансового сектора економіки, тобто фінанси підприємницьких структур.Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту - основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, залежно від форми власності, як на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо. До цієї ланки належать також фінанси так званої невиробничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров'я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Характерною особливістю створення й використання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність, поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування. У нефінансовому секторі економіки провідне місце належить підприємствам державної форми власності. З розвитком ринкових реформ питома вага підприємств недержавної форми власності зростає [11.с.56].

Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка фінансової системи. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави. Зведений бюджет - це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної системи. Державний бюджет - це виражений в грошових сумах розклад майбутніх прибутків і витрат держави, який складають щорічно.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення. Страхові та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких - покрити втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави. Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди й резерви - об'єктивне явище в економіці держави, що пов'язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

Наявність страхових і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати економіки та окремих громадян, пов'язані з фактами стихійного лиха і непередбачених обставин. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності [5.с.234].

Фінансовий ринок - ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

1. Ринок грошей або валютний ринок - це створення фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Тут має місце обмін валюти однієї держави на валюту іншої. При девальвації національної грошової одиниці, власники національної грошової маси несуть втрати пропорційні темпам знецінення національної грошової одиниці, а власники валюти іноземної держави одержують додатковий дохід. Втім, девальвація національної грошової одиниці має й деякі позитивні ознаки. Вона, зокрема, впливає на зменшення імпорту і, отже, розширює ринок збуту для власних товаровиробників.

2.Ринок кредитних ресурсів - це форма залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Ринок кредитних ресурсів регулюється за допомогою облікової ставки національного банку.

3. Ринок цінних паперів - це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом їх створення є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержанні від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо. До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг і виконаних робіт, формування заощаджень, купівлю цінних паперів та інші витрати [6.с.89].

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі й функціях державної влади та управління стосуються і фінансової системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

3. Механізм функціонування фінансової системи України

Термін “механізм” в наукових економічних працях дістав особливий розвиток в постсоціалістичних країнах в другій половині 60-х років, коли науковці навперебій заговорили про “господарський механізм економічної системи”. Незважаючи на відносну “молодість” цього терміну в економіці, він у цій галузі знань набув багатозмістовності. Так, Л.І.Абалкін наступним чином визначав зміст згаданого вище терміну: “Господарський механізм соціалістичного суспільства володіє досить складною структурою. Серед найважливіших його структурних ланок можна виділити: форми організації суспільного виробництва;форми господарських зв'язків, завдяки яким здійснюється своєрідний “обмін речовин” в економіці, в тому числі оборот засобів виробництва, фінансово-кредитні відносини та ін.” [14,с.42].

Разом з тим термін “механізм” прижився, і сучасні економічні дослідження рясніють такими поняттями як “фінансовий механізм”, “механізм управління”, “господарський механізм”, “механізм соціально-економічного розвитку” тощо. Причому, в одних випадках під одним і тим же терміном розуміють сукупність станів системи, наприклад “фінансовий механізм” (сукупність станів фінансової системи). Існують і дещо відмінні від попередніх погляди на зміст поняття “механізм”. Зокрема, В.Н.Черковець говорить, що господарський механізм представляє собою систему взаємозв'язаних, взаємообумовлених форм і методів планового управління суспільним виробництвом і його структурними складовими частинами, вважаючи, що з однієї сторони, вони вони виступають як специфічні об'єктивні форми прояву виробничих відносин (народногосподарське планування, суспільні нормативи, стандарти, ціна, прибуток, кредит і т.п.), а з іншої сторони, ці форми використовуються на практиці як методи господарювання [14.с.78].

Сучасні дослідники під господарським механізмом розуміють в сукупності:

- господарську систему, її будову (компонентну чи галузеву та територіальну структури);

- взаємозв'язки між компонентними та територіальними елементами системи;

- спосіб існування господарської системи;

- система форм і методів управління функціонуванням господарської системи, послідовною зміною її соціально-економічних станів;

- спосіб і якість життєдіяльності населення.

У процесі здійснення фінансової політики та функціонування закладів інфраструктури фінансових ринків складається фінансовий механізм реалізації намічених напрямків економічного і соціального розвитку

Фінансовий механізм - це складова частина господарського механізму, яка представляє собою сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відношень. Фінансовий механізм включає насамперед ціни, податки, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, тарифи [1,с.123].

Фінансові механізми “здійснюють” кругообіг придбаного капіталу. Економіка, складовими частинами якої є трудовий, науковий, техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.

Концентрованим виразом функціонування державних фінансів є бюджетна система - сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії. Вона є основною ланкою фінансової системи. Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни. Бюджетна система України грунтується на єдності бюджетної системи, збалансованості, самостійності, цільового використання фінансових коштів. Основними складовими системи є державний бюджет та місцеві бюджети.

Бюджет - це план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами центральної і місцевої державної влади. Бюджет складається з двох частин - доходів і видатків, які повинні бути збалансованими між собою(табл.3.1).



Таблиця 3.1.Динаміка доходів і видатків державного бюджету України [12 с.56]

Показник	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.
ВВП,у фактично діючих цінах, млн. грн.	170070	204190	225810	264165	345000
Доходи державного бюджету, млн. грн.	120,1	110,6	117,0	130,6	146,8
Видатки державного бюджету, млн.грн.	31957	37518	45467	55077	70278
Бюджетний дефіцит « - », млрд. грн.	- 1482	- 2889	- 1119	- 1043	- 9222

Центральне місце бюджету у фінансовій системі визначається насамперед тим, щоза його допомогою перерозподіляється значна частина валового національного продукту (ВНП) та національного доходу. Так через фінансову систему перерозподіляється: в США і Японії 1/3 ВНП, у Франції, Нідерландах - 1/3, в Швеції - 2/3 валового внутрішнього продукту [4,с.67].

На основі використання фінансових ресурсів на підприємствах створюється ВВП, певна частина якого набуває форми централізованих доходів (централізується державою в бюджеті та цільових фондах), а інша -- форми індивідуальних доходів підприємств (прибуток) та робітників і службовців (заробітна плата).

Бюджет є формою планомірного накопичення і використання фінансів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування. Планомірне накопичення коштів відбувається у галузях виробництва, а тому підприємства усіх форм власності є ведучою ланкою в утворенні фінансів держави, оскільки фінанси підприємств опосередковують грошові відносини, що виникають при створенні і використанні грошових доходів для формування основних і бігових фондів, розрахунків з державою через систему податків та обслуговування кругообігу коштів підприємств і зміну форм вартості у процесі цього кругообігу.

Якщо фінанси підприємств обслуговують процес виробництва суспільного продукту, його розподіл всередині підприємств і нагромадження капіталу для розширеного відтворення та розрахунків з державою через податкову систему, то загальнодержавні фінанси використовуються для розподілу і перерозподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного споживання через державний та місцеві бюджети й численні централізовані позабюджетні фонди: соціального страхування, пенсійний фонд тощо [3.с.76].

Отже, державний бюджет, як головна складова частина фінансової системи повністю й в усіх деталях відображає механізм функціонування фінансової системи України.

4. Місце фінансової системи в соціально - економічному розвитку України

Фінансова система відіграє надзвичайно вагому і багатопланову роль в економічній системі кожної держави, де визнається і діє фінансово спроможне місцеве самоврядування. Фінанси, як специфічна сфера економічних відносин, впливають на соціально-економічне становище країни та її фінансову безпеку, сприяють розвитку демократії в суспільстві, визначають умови життєдіяльності громадян та рівень їх добробуту.

Протягом останніх років до 12 % вартості валового внутрішнього продукту України перерозподіляється через систему місцевих фінансів; закономірно, що основна частина цих коштів акумулюється у місцевих бюджетах. Зосередження досить значних грошових засобів у місцевих бюджетах відповідає новим більш широким і складним завданням, які постають перед органами місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку держави. Кошти, які надходять до місцевих бюджетів, використовуються на утримання установ соціально-культурної сфери, підприємств житлово-комунального господарства, спрямовуються на виплати допомог із соціального захисту і соціального забезпечення. Таким чином, місцеві фінанси, у тому числі місцеві бюджети, виступають як інструменти перерозподілу суспільного продукту між різними сферами діяльності, соціальними верствами населення, окремими адміністративно-територіальними формуваннями [10.с.121].

В умовах ринкових трансформацій місцеві фінанси і місцеві бюджети стають основними фінансовими гарантами існування і розвитку демократії та надання населенню соціальних послуг. Місцеві бюджети перетворилися на основне джерело фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них функцій відповідно до чинного в державі розподілу повноважень між рівнями і гілками влади. У зв'язку з цим особливої ваги набувають проблеми забезпечення місцевого самоврядування фінансовими ресурсами адекватними новим завданням, які стоять перед ними.

Фінансова система відіграє важливу роль у забезпеченні в державі фінансової безпеки, яка є однією з найважливіших складових економічної безпеки країни. Фінансова безпека має вирішальне значення у функціонуванні економічної системи загалом, впливає на всі сфери суспільного життя; без її забезпечення неможливе досягнення як поточних, так і перспективних загальнонаціональних цілей розвитку [6,с.78].

Фінансова безпека -- порівняно нова і надзвичайно широка за своїм змістом категорія, яка протягом останніх років активно досліджується у сучасній економічній літературі. До основних індикаторів фінансової безпеки належать, перш за все ступінь виконання зведеного і державного бюджету, дефіцит державного бюджету та його фінансування, формування і використання позабюджетних фондів, рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет тощо. Дослідження цих показників дає можливість зробити висновок щодо безпосереднього впливу на їх розмір загального стану місцевих фінансів і місцевих бюджетів, їх збалансованості, забезпечення власними доходними джерелами, механізму надання бюджетних трансфертів з державного бюджету.

Місцевим фінансам відводиться належне місце у втіленні загальних національних цілей, визначених програмними документами соціально - економічного розвитку українського суспільства, перш за все це: поліпшення життя народу, підвищення конкурентоспроможності України в глобальній системі, зміцнення основ демократії [9,с.67].

Центральний інститут системи місцевих фінансів -- місцеві бюджети, які є інструментом фінансування державних видатків, головним чином тих, які безпосередньо пов'язані з вирішенням проблем економічного і соціального розвитку територій. За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється переважна частина державних видатків на житлово-комунальне господарство, охорону здоров'я, освіту, фізичну культуру і спорт, культуру, мистецтво та засоби масової інформації, соціальний захист і соціальне забезпечення населення, транспорт, дорожнє господарство, зв'язок та інформаційні засоби існування.

Фінансова система в сучасних умовах значною мірою зумовлює рівень суспільного добробуту, є одним із основних джерел задоволення життєвих потреб громадян. За рахунок її коштів здійснюється оплата праці працівникам бюджетної сфери, проводяться додаткові виплати населенню допомог і пільг [9.с.78].

За рахунок бюджетних коштів забезпечується розвиток стратегічно важливих регіонів і територій, проводиться структурна перебудова народного господарства, фінансується капітальне будівництво. Як показує досвід, фінансова підтримка конкретних підприємств найбільш ефективна саме на місцевому рівні, оскільки тим самим створюються можливості для обґрунтованого підходу, контролю за витрачанням виділених коштів.

Місцеві фінанси сприяють досягненню пропорційності у розвитку регіонів, є одним з інструментів міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішнього продукту і здійснення фінансового вирівнювання. На практиці це завдання реалізується шляхом надання бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій) з Державного бюджету України місцевим бюджетам. У процесі бюджетного регулювання проводиться вирівнювання бюджетної забезпеченості територій і поступове усунення відмінностей. В останні роки відбувається збільшення абсолютних розмірів бюджетних трансфертів, зокрема дотацій вирівнювання та цільових субвенцій [2,с.89].

Держава, використовуючи фінансові методи, може регулювати темпи й пропорції розвитку окремих галузей економіки. Для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові пільги, вона сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів, розширенню фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, держава може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна запроваджувати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення офшорних зон, технополісів, спеціальних економічних зон тощо.

Державні фінанси, тобто насамперед система бюджетів держави, в ринкових умовах є одним із найдієвіших інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні [7,с.98].

Усі централізовані та децентралізовані фонди на сьогодні концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. Кошти цих фондів витрачаються, як правило, на соціальні потреби, вони допомагають насамперед підтримувати життєвий рівень значної частини населення, які закінчили свою трудову діяльність за віком, у зв'язку з втратою працездатності або безробіттям. Ці фонди сприяють локалізації негативних соціальних виявів у суспільстві, допомагають певним громадянам здійснити перекваліфікацію тощо [4.с.165].

Створення повноцінного фінансового ринку потребує прискореного розвитку ринку кредитів і ринку грошей. Надалі ці напрямки матимуть сприятливі умови для свого удосконалення й активніше впливатимуть на стабілізацію фінансового стану в державі. Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну [12,с.134].

Отже, фінансові відносини, як цілісна і складна система економічних звґязків мають відіграти важливу роль у реформуванні вітчизняної економіки, створенні основ ринкового господарювання, формуванні демократичної соціально-орієнтованої держави. Сучасні зміни у сфері фінансів спрямовані на їх подальшу розбудову і вдосконалення з метою досягнення таких цілей: стабілізація економічної системи; адаптація суб'єктів господарювання, зокрема малих і середніх підприємств, до ринкових перетворень; формування інвестиційно-інноваційної моделі суспільного розвитку; забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування; формування самодостатніх територіальних утворень; реалізація завдань державної регіональної політики; стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності; вирішення соціальних, демографічних, екологічних, національних та інших проблем регіонів.



Висновки та пропозиції

Фінансові та кредитні відносини є важливими елементами економічної системи. Вони повґязані з утворенням та використанням грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення, регулюванням мікроекономічних процесів у суспільстві, проведенням економічної та соціальної політики.

У процесі взаємодії окремих ланок фінансів виникає фінансова система. Основним елементом фінансової системи є фінанси. Під час взаємодії різних видів фінансів, виконанння ними своїх функцій за наявності господарського механізму відбувається формування фінансової системи.

Незважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо повґязане з існуванням грошей, причиною, що зумовила виникнення і існування фінансів, є не гроші, а потреби субґєктів економіки у ресурсах, які забезпечують їхню життєдіяльність.

Концентрованим виразом розвитку державних фінансів є бюджетна система - сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії. На державний бюджет покладаються функції оборони, управління народним господарством, зовнішні звґязки держави, охорона кордонів.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян.

Становлення фінансової системи України відбувалося одночасно із становленням її державності. Хоча ще передчасно говорити, що цей сектор економіки придбав завершений образ, основні його елементи так чи інакше сформувалися і функціонують. Це системи державних фінансів, фондових і валютних бірж, страхових, довірчих та інвестиційних компаній.

Незалежній Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему, яка була б позбавлена всіх негативних меж попередньої, яка б стимулювала високоефективну працю, ліквідувала будь-яку форму експлуатації людини, яка стала б знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого суспільства, підйому життєвого рівня народу. Перші кроки України до створення національної фінансової системи показують, що держава орієнтується на посилення економічної незалежності, підприємницької діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових розрахунках.

В умовах розвитку сучасної економіки України основними напрямами фінансової політики, направленої на вдосконалення фінансової системи мають бути:

- вдосконалення фінансового законодавства і права;

- подолання прихованого дефіциту місцевих бюджетів;

- створення на якісно новій основі організаційно - економічного механізму управління фінансами;

- підвищення ефективності всього фінансового механізму;

- створення цивілізованого механізму фінансової підтримки підприємницької діяльності;

- посилення ролі фінансів в Україні;

Фінансова сфера держави продовжує знаходитися в кризовому стані. Його подолання можливе тільки за умови цілого комплексу ринкових реформ, покликаних забезпечити входження України до складу розвинених держав. Можна говорити про те, що тільки при комплексному підході до проблеми вдосконалення фінансової системи України можна отримати бажані результати, тобто сформувати сучасну соціально - орієнтовану фінансову систему, що на досить високому рівні функціонуватиме в умовах ринкових відносин.



Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д.,Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник/ За загальною редакцією Базилевича В. Д.--К .: Атака , 2002.--368с.

2. Боголепов Д.В. Краткий курс финансовой науки. --М. : Пролетарий , 1979. - 256с.

3. Боголепов М.И. Финанси, правительство и общественные интересы -- М.: Прлетарий, 1989. - 425с.

4. Булгакова С.О,Василенко Л.І. Фінанси.Бюджетна система України. - К. - 2004. - 258с.

5. Боги без обліку, що гроші без номіналу. // Урядовий кур`єр.--2000.--17 травня.

6. Василик О. Д. Державні фінанси України.-- К. :Вища школа, 1997. - 345с.

7. Геєць В.М. Формування дохідної частини бюджету: підсумки, проблеми, перспективи // Економіка і прогнозування.--2004.--№1. C. 9 - 30.

8. Кулішов В.В. Основи економічної теорії. - Львів. - 2005, - 567с.

9. Нитти Ф. Основные начала финансовой науки.--M., 1964. - 567с.

10. Опарін В.М. Фінанси.Навчальний посібник. - К. - 2001. - 367с.

11. Рудавка С.І.,Ольшевський Л.Б. - Основи економічної теорії. - Вінниця. - 2003. - 367с.

12. Сова. О. Ю. Фінанси України. К. --2004.с. 83-87.

13. Фішер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р.Економіка.--М.,1993.

14. Штурм Р. Цитована праця.К.- 1995. - 245с.



Додатки

Додаток А

Таблиця 1.1. Основні підходи до визначення поняття фінансової системи

Автор	Визначення фінансової системи
Доброзіна Л.А., Родіонова В. М.	Фінансова система - сукупність різних сфер фінансових відносин, в процесі функціонування яких створюються та використовуються фонди грошових коштів[2,с.34].
Сабанті Б.М.	Фінансова система - це “ланки фінансів”, необхідність відокремлення яких зумовлена відмінністю в формах та методах їх створення[7,с.56].
Опарін В.Н.	Фінансова система - сукупність відокремлених певних складових фінансів, які мають свої характерні ознаки й особливості[9,с.67].
Василик О.Д.	Фінансова система держави - це різноманітні види фондів, сконцентрованих у її розпорядженні, а також в господарських субґєктів й інших фінансових інститутів з метою використання для економічного та соціального розвитку[5,с.78].
Булгакова С.О.	Фінансова система - сукупність різних сфер фінансових відносин, кожна з яких має свої особливості у формуванні та використанні грошових фондів[4,с.45].
Кулішов В.В.	Під фінансовою системою розуміється сукупність обовґязкових грошових платежів на користь субґєктів публічного права[7,с.89].
Депутат В.І.	Фінансова система - це сукупність відносин розподільчого характеру, які проявляються через здійснення розподілу доходів і видатків субґєктів господарювання[11,с.56].
Устенко О.А.	Фінансова система - специфічна форма економічних відносин, повґязана з процесом розподілу, перерозподілу частини вартості ВВП, з метою формування і використання фондів фінансових ресурсів[13,с.34].



Додаток Б

Рис 2.2: Структура фінансової системи України

Размещено на Allbest.ru

...