Історія виникнення податків у світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет ім. І.Франка

Реферат

на тему: «Історія виникнення податків у світі»

Львів 2016

План

Вступ

1. Перший етап: прямі податки

2. Другий етап: податки господарські

3. Третій етап: те, чого ніколи не буває

4. Четвертий етап: оборот під прицілом

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Система оподаткування, нехай спочатку й примітивна, з'явилася з виникненням найпростішої державної моделі. Багато грошей витекло з державних скарбниць, доки способи й види справляння податків не вдосконалилися настільки, що зробили їх одним з основних джерел доходу держави.

1. Перший етап: прямі податки

Витоки оподаткування дехто вбачає в стародавніх поганських жертвопринесеннях, що практикувалися як майже добровільна данина вищим силам ще до того, як було сформовано християнську 1О% ставку: «И всяка десятина на землі з насіння, землі і з плодів дерева належить Господові: це святиня Господня».

Отже, першими джерелами податків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І самі податки були «прямими», справлялися безпосередньо з громадян, що одержують прибуток від майна. Ще одне первісне джерело податкових надходжень -- податок з переможених -- можна віднести вже до «державного підприємництва» -- якщо розглядати завоювання як проект зі своїми витратами (військо) і доходом (одноразовий податок на завойовані землі та постійна данина з переможених).

Кожна з розвинутих на той час держав підходила до оподаткування по-своєму. У Стародавньому Єгипті основним доходом скарбниці була плата за користування землею, що належала фараонові. У Стародавній Греції першість належала податкові на прибуток, але вільні громадяни міст його не сплачували, віддаючи перевагу щедрим добровільним пожертвуванням. Для інших же громадян ставка цього податку становила від 10 до 20 відсотків. Однак якщо держава опинялася перед необхідністю великих витрат (війна або велике будівництво), народні збори запроваджували обов'язкове оподаткування для всіх. Гроші платників податків витрачалися на утримання найманих армій, зведення храмів і оборонних споруд, будівництво доріг, роздавання грошей біднякам та інші громадські потреби.

Позитивним і повчальним прикладом для нащадків стали державний устрій і податкова система Римської імперії. Такі насущні поняття, як «ценз», «акциз», «фіскал», «відкупник» сформувалися ще в її часи. Доки Рим залишався містом-державою, його податкова система була не дуже складною. У мирний час податки не справлялися зовсім, а витрати покривалися шляхом надавання в оренду громадських земель. Державний же апарат фактично утримував себе сам. Більше того, обрані магістрати не тільки виконували державні обов'язки безоплатно, а ще й вносили на громадські потреби власні кошти, вважаючи це почесною справою. А от у воєнний час (який практично тривав постійно) громадяни Риму обкладалися податками відповідно до їх статку, для чого раз у п'ять років подавали обраним чиновникам-цензорам звіти про свій майновий і родинний стан (ці документи цілком можна розглядати як найпростіші зразки сучасних податкових декларацій).

З перетворенням Римської держави на імперію ускладнювалася й податкова система. На завойованих землях запроваджувалися комунальні (місцеві) податки й повинності, причому що запекліший опір чинили римським легіонерам жителі скорених земель, то більшим податком їх обкладали. Римські громадяни, які жили поза Римом, сплачували як державні, так і місцеві податки. Але якщо за мирного часу вони від державних податків звільнялися, то корінне населення провінцій таких «податкових пільг» не мало, що правило за символ їхнього підлеглого стану. Збиранням податків у римських провінціях займалися відкупники. Контролювати їх «діяльність» було складно, а тому корупція і зловживання владою неминуче вели до економічної кризи, яка й вибухнула у І ст. до н. є.

Та ось, нарешті, імператор Октавіан Август, що правив у 27 р. до н. е. --14 р. н. є., здійснив реформу фінансової системи. До нас дійшла легенда про те, що давньоримський філософ Агриппа, один із найближчих друзів і радників Октавіана, брав участь у бесіді про необхідність стягування податків: «Навіть якби у нас була демократія, гроші для державного бюджету все одно знадобилися б. Тому що без солдатів держава існувати не може, а без грошових надходжень ми не в змозі утримувати армію. Отже, оподаткування зовсім не відмітна риса монархії.

Будь-яка форма правління вимагає справляння податків. Нам варто обкладати зборами будь-яку власність, що приносить прибуток її власникові. І для цього будемо справляти податки в імперії повсюдно».

Дослухаючись цих розумних аргументів, імператор створив у провінціях установи, що контролювали оподаткування, здійснив переоцінювання податкового потенціалу провінцій, для чого було обміряно кожну міську громаду з її земельними угіддями, складено земельні кадастри та проведено перепис майнового стану громадян. Справлянням податків, головним з яких був поземельний, почали завідувати державні чиновники. Саме з часів Стародавнього Риму провадиться поділ податків на прямі й непрямі. До непрямих відносили податок з обороту (1 %), податок при торгівлі рабами (4%), податок на звільнення рабів (5% їхньої ринкової вартості), а також податок зі спадщини (5%), яким обкладалися тільки громадяни міста Рима. Останній податок, до речі, мав цільове призначення -- витрачався на пенсійне забезпечення професійних солдатів.

У Візантійській імперії справляли вже 21 різновид тільки прямих податків, а також усілякі непрямі й зовсім дивні. І цей податковий тягар призвів, як відомо, не до процвітання, а до ослаблення держави.

Отже, основні принципи оподаткування (зі своїми мінусами й плюсами) сформувалися ще за стародавніх часів. Шкода тільки, що нащадки рідко вчаться на помилках, бо Історія ж повторюється.

2. Другий етап: податки господарські

З розвитком поділу праці і розвитком міст податкова система істотно «збагатилася» порівняно зі зразково-показовою податковою системою Римської імперії. Держави наближалися до рубежу середньовіччя. На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові податки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У торгівлі поширилися митні збори й непрямі податки. Цей воістину «фіскальний розквіт» того часу характеризувався величезною кількістю узаконених поборів. Причому до податкової бази потрапив абсурдно широкий спектр об'єктів, аж до найбільш екзотичних та зовсім безглуздих: від штрафу за перевищення будинком установлених розмірів (знаменитий «податок на повітря») -- до так званого «подимного податку». Йдеться про податок на нерухомість, первісно запроваджений в Англії. Його розмір спершу обчислювався залежно від кількості вогнищ, а згодом від -- кількості вікон, або розраховувався за довжиною фасаду... До речі, усі ці прояви «податкових вакханалій», крім морального збитку, істотно вплинули на архітектуру Європи. оподаткування надходження фінансовий криза

Збір грошей був у руках відкупників, тобто ділків, які називали на торгах найвищу ціну за право збору чергового податку й у такий спосіб відкуповували його, намагаючись при цьому отримати максимальний прибуток за рахунок комісійних. Чи треба говорити, до яких зловживань це призводило і наскільки, м'яко кажучи, непопулярними особистостями були відкупники у населення. Загалом уся система викликала безліч дорікань у підданих і трималася лише на силі та підтримці з боку дворянства й духівництва завдяки звільненню їх від податків, що дало цілковите право середньовічному філософові й Божій людині Фомі Аквінському називати податки «узаконеною формою грабежу».

Тож і не дивно, що, як і багато сотень років тому у Візантії, розмаїття податків і свавілля влади при їх стягненні аж ніяк не вели до збільшення скарбниці, а, навпаки, стали істотним гальмом економічного зростання. Крім того, наслідком «узаконеного грабежу» були постійна напруженість усередині держав і непокора громадян.

Англійський філософ Френсіс Бекон [1561 -- 1626 рр.] у своїй знаменитій праці «Досліди або настанови моральні й політичні» писав: «Податки, стягнуті за згодою народу, не так послаблюють його мужність...

Зауважте, що йдеться зараз не про гаманець, а про серце. Подать, стягнута за згодою народу або без неї, може бути однакова для гаманців, але не однакова її дія на дух народу»...

Це колесо історії, вірніше -- її замкнене коло, на рубежі XVII -- XVIII ст. спробували розірвати в Європі, що починала прогресивно мислити, поступово переходячи до простішої, раціональної, зрозумілої й стабільної податкової системи. На той час у європейських державах вже переважно сформувався розвинутий чиновницький апарат, який давав змогу реалізувати їх наміри. Однак протиріч уникнути все одно не вдавалося, адже, за словами французького письменника і вченого-просвітника Шарля Луї Монтеск'є, ніщо не потребує стільки мудрості й розуму, як визначення тієї частини, яку у підданих забирають, і тієї, яку їм залишають...

Одним з тих, хто все-таки спробував створити якусь подобу наукової теорії оподаткування, став видатний шотландський економіст і вчений XVIII ст. Адам Сміт. На противагу людинолюбному Фомі Аквінському, він стверджував, що податки для платника -- ознака не рабства, а волі. Праця «Дослідження про природу і причину багатства народів», нарешті, визначила основні принципи оподаткування, які актуальні й дотепер. Як ось: принцип справедливості («піддані держави повинні в міру можливості... брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до прибутків, якими вони користуються під заступництвом і захистом держави»]; принцип визначеності («податок, що його зобов'язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу -- усе це має бути ясним і зрозумілим для платника.... Невизначеність оподаткування розвиває нахабність і сприяє підкупності розряду людей, які й без того не користуються популярністю, навіть якщо вони не відзначаються нахабністю й підкупністю»; принцип зручності («кожен податок має стягуватися в той час або в такий спосіб, у який чи який платникові мають бути зручніші для сплати його»); принцип економії («кожен податок має бути так задумано й розроблено, щоб він брав і утримував з кишень народу якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству... Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди»).

Ця воістину епохальна праця свідчила про перехід до третього етапу -- наукового підходу до найважливішого державного питання.

3. Третій етап: те, чого ніколи не буває

Отже, у XVIII от. Європа вже могла пишатися досить стрункою й раціональною системою справляння податків, як прямих, так і непрямих. З останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й прозорою -- зазвичай він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й вивозилися. Іноді податком обкладалося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%. Якогось наукового обґрунтування розмірів цієї ставки не було, і подібні «перегини на місцях» неабияк стримували розвиток торгівлі.

З прямих податків основна маса припадала на подушне й прибутковий (від них звільнялися дворянство й духівництво). Буржуазія й селянство віддавали державі у вигляді прямих податків 10--15% усіх своїх доходів.

Теоретично осмислити роль непрямих податків у фінансуванні витрат держави та раціонально обгрунтувати справедливість оподаткування з урахуванням максимальної вигоди для суспільства й мінімальної втрати для громадян спробував Адам Сміт. Основні принципи, сформульовані цим шотландським економістом, дістали свій розвиток і в Росії, щоправда із запізненням на кілька десятків років. Перша досить фундаментальна російська праця у сфері оподаткування -- «Досвід теорії податків» -- належить Миколі Тургенєву, одному з прогресивно мислячих декабристів. Книга, що вийшла у світ в 1818 р., свідчить про те, що в Росії добре знали праці західних економістів і європейську практику оподаткування.

Залишилося тільки втілити цей досвід, за що й ратували кращі уми того часу „Усі податки взагалі виникають із трьох джерел доходу суспільного, а саме: 1) з доходу від землі, 2) з доходу від капіталів, 3) з доходу від роботи... Податок має бути завжди стягуваним з доходу і притім з чистого доходу, а не із самого капіталу, щоб джерела доходів державних не виснажувалися», -- цей постулат М. Тургенєв вважає загальним правилом при справлянні податків, яке має доповнити основні принципи А. Сміта.

М. Тургенєв висунув нове в умовах тогочасної Росії завдання, актуальне й донині, -- заздалегідь вивчати й прогнозувати можливі наслідки від запровадження або зміни податків: «Через вади попереднього дослідження вибір податків буває часто невигідним для уряду. Бажаючи накласти подать на одного, уряд накладає її насправді на іншого. Бажаючи запровадженням податі обмежити прибуток купця, він замість того тільки змушує споживача платити за товари, що купуються, дорожче, а виграш купця не зменшується. Іноді уряд, накладаючи великі податі на предмети розкоші, сподівається, що ці податі не заподіють шкоди нікому, крім багатих і розкошуючих людей, але ці багаті люди без натуги відмовляються від споживання таких предметів, а ось ті, хто займався перероблюванням і продажем їх, унаслідок знищення попиту, повинні облишати свої заняття, братися за інші або розоритися».

Мислячий М. Тургенєв закликає до вкрай обережного поводження з податками. Він постійно нагадує, що податки зменшують народне багатство, бо частина прибутку витрачається, не помножуючи цей прибуток. Віднімаючи у промисловості частину капіталів, податки стримують її розвиток. Високі податки болісно позначаються навіть на родинах із середніми статками. Виходячи з цього, говорячи про податки на споживання, він вважає за бажане, щоб предмети, необхідні для життя, були завжди вільні від податків... «Але цього ніколи не буває», -- сумно резюмував М. Тургенєв. І, виявилося, мав рацію.

4. Четвертий етап: оборот під прицілом

Четвертий етап у розвитку податків припав у Європі на XIX ст. і був пов'язаний з піднесенням виробництва й економіки. Держава змінила пріоритети: головним об'єктом оподаткування став оборот -- перехід цінностей від одного суб'єкта до іншого. Відчутним виявився для громадян також податок на спадщину. Поширилися податки на операції та капітал -- в основному на його приріст у вигляді відсотків за цінними паперами або вкладами, дивідендів за акціями, зростання вартості активів.

Із запровадженням усіх цих нововведень у Європі намітився спад інтересу до систем оподаткування. Настільки індивідуальні колись податкові системи в різних державах стають дедалі подібнішими. Цю уніфікацію зумовили фактори, що обмежують бурхливу винахідливість влади щодо стягування податків.

Тепер з одного боку її стримують процедури прийняття рішень, а з іншого -- тверді рамки невблаганної економічної теорії.

Водночас у Росії, що йде трохи позаду «за планетою всією», у 80-ті роки того самого століття настала велика реформа в оподаткуванні. Це було пов'язане як з недостатнім наповненням скарбниці (у 1881 р. розпис державних доходів Російської імперії було зведено а дефіцитом у 50 млн. карбованців), так із наслідками російсько-турецької війни. Виправляти становище імператор Олександр III доручив колишньому професорові Київського університету, відомому діячеві селянської реформи, ученому, шанованій в громадських і урядових колах людині, -- Миколі Бунге, міністрові фінансів з 1881 по 1887 р. Загалом кінець XIX ст. позначений у Росії економічним піднесенням, небувалим фінансовим злетом. Уперше головною особою в державі стає не міністр внутрішніх справ, а міністр фінансів.

У М. Бунге виникла думка про необхідність запровадження при казенних палатах посад «податних інспекторів» як близьких населенню виконавчих чинів фінансового відомства. На податних інспекторів передбачалося покласти найближче ознайомлення з умовами прибутковості майна, що підлягало оподаткуванню. Тому наприкінці XIX -- початку XX ст. почали створюватися «присутствія» за різними видами оподаткування, що зберігалися аж до 1917 р. Ефект від реформи був очевидним: напередодні Першої світової війни у Росії був досить міцний фінансовий стан, у бюджеті на 1914 р. прибуткова частина майже на 220 млн. карбованців перевищувала видаткову, а більшу частину доходів планувалося одержати за рахунок податкових надходжень. Але здійснитися цьому не судилося: указ про запровадження прибуткового податку, підписаний у січні 1917 р., став останнім указом у житті останнього російського імператора--Миколи II...

Від фінансового краху, що настав незабаром після жовтня 1917р., молоду державу врятувала нова економічна політика (неп), запроваджена в 1921 р. Було знято заборони на приватну торгівлю, місцевий кустарний промисел. Продрозкладку замінив продподаток, з'явилися іноземні концесії. Було розроблено систему податків, позик, кредитних операцій, вжито заходів для зміцнення грошової одиниці. Фінансова система непу відштовхувалася від податкової системи дореволюційної Росії, але прагнення держави поставити все під свій непорушний контроль робило ідею «державного капіталізму» утопічною. І хоч досвід 20-х років вочевидь довів, що тільки господарська самостійність підприємств, їхня правова відокремленість від державного апарату дають змогу створити умови для формування ринку капіталів і створення правильної системи оподаткування, унікальна в своєму роді фінансова система Радянської держави розвивалася зовсім в іншому руслі. На зміну податкам прийшли адміністративні методи вилучення прибутку підприємств і перерозподіл фінансових ресурсів через бюджет країни. Відрахування державі від прибутку підприємств становили від 66 до 93%. Більшість громадян сплачувала Належні 13% прибуткового податку, які бухгалтерії автоматично вираховували з їхньої зарплати.

Повна централізація коштів і відсутність будь-якої самостійності підприємств стали головними причинами фінансової кризи, що вибухнула в країні на рубежі 80--90 років XX ст. і закінчилася майже вимушеним переходом до ринкової економіки.

Висновки

А тепер, копи все начебто стало на свої місця, економістів цікавить інше питання: формувати бюджет чисто фіскальними методами чи стимулювати підприємницьку діяльність і розширення податкової бази шляхом зниження податків?

Практика показала, що реальне зниження податків можливе лише в державі з міцною економічною базою. Тільки тоді зниження ставки оподаткування приведе до зростання виробництва, що в подальшому й компенсує тимчасове зменшення податкових надходжень. На такому принципі й будують свою податкову політику провідні країни світу. Суть податкових реформ, проведених у нихуаО-90-ті роки нашого століття, -- у прагненні прискорити нагромадження капіталу й стимулювати ділову активність. Знижуються ставки податку на прибуток корпорацій (у США Із 46 до 34%, у Великобританії з 45 до 35%, у Японії з 42 до 40%). Крім того, знижена верхній рівень оподаткування особистих доходів фізичних осіб, розширено рамки неоподатковуваного доходу. Зниження прямих податків компенсується ростом непрямих -- податку з продажу, податку на додану вартість і низки інших. Однак водночас посилено контроль за дотриманням податкового законодавства й посуворішали економічні та юридичні санкції до його порушників...

Україна, на жаль, поки що не є країною з міцною економічною базою. Тому про такі подарунки долі, як стимулювання підприємницької діяльності зниженням податків, ми можемо лише помріяти. Надто вже велике навантаження на бюджет роблять сьогодні соціальні проблеми. Однак час--хороший лікар. Навіть в оподаткуванні...

Список використаних джерел

1. Литвіцька Н.Ю., Історія виникнення податків.

2. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: Ніос, 2000.

3. Кэмпбелл Р.Макконнелл, Стенлі Л.Брю - Экономикс, М, 1996.

4. Налоговые системы зарубежных стран: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В. Г. Князева, проф. Д. Г. Черника. -- М.: Закон и право, 1997. --191 с.

5. Налоговые системы развитых стран мира: Справочник. -- М.: Фонд “Правовая культура”, 1995. -- 240 с.

6. Нечай Н. В. Нариси з історії оподаткування. -- К.: Вісник податкової служби України, 2002. -- 144 с.

7. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: Кн.3 / Рос. АН, Институт экономики; Отв. ред. Л. И. Абалкин. -- М.: Наука, 1993. -- 570 с.

Размещено на Allbest.ru