Аналіз видаткової частини Державного бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.1 Економічна сутність та класифікація видатків Державного бюджету

1.2 Принципи організації видаткової частини Державного бюджету..9

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2011--2014 РОКИ

2.1 Аналіз розподілу видатків Державного бюджету в розрізі окремих сфер діяльності

2.2 Аналіз частки міжбюджетних трансфертів у структурі видатків Державного бюджету

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕФЕКТИВНОСТФОРМУВАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 Сучасні проблеми організації та здійснення видатків із Державного бюджету України

3.2 Перспективи подальшого розвитку організації видатків Державного бюджету України

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Соціально-економічний розвиток країни безпосередньо пов'язаний із таким елементом бюджетної системи як Державний бюджет, що виступає дієвим інструментом регулювання економічних процесів і засобом реалізації державної політики. Основні функції Державного бюджету, що спрямовуються на розвиток національної економіки, виконуються за рахунок ефективного управління його складовими, в першу чергу, видатковою частиною.

Виконання державою функцій, що на неї покладено, забезпечується, в першу чергу, за рахунок відповідних обсягів та оптимальної структури видатків Державного бюджету. Проблеми організації видатків Державного бюджету залишаються предметом особливої уваги з боку суспільства, адже саме за рахунок видатків бюджетів, зокрема Державного забезпечується розвиток пріоритетних галузей економіки, соціально-культурної сфери, здійснюється підтримка належного рівня соціального захисту населення, обороноздатності країни та діяльності органів державної влади та управління.

Аналізом формування видаткової частини Державного бюджету України як інструменту досягнення справедливості у розподілі державних благ детально займались такі вчені: Алексєєв І. В., Богомолова Н. І., Кириленко О. П., Ковальчук С. В., Кузьминчук Н. В., Мацелик М. О., Проноза П. В.,Сагайдак І. В., Слухай С. В., Рафальська В. О., Рева Є. Р., Фещенко Л. В., Фролов С. М., Чушак-Голобородько А. М., Ярошевич Н. Б. та інші.

Особливу увагу слід приділити таким статтям:Богомолова Н. І. «Проблеми формування системи видатків Державного бюджету», Рева Є. Р. «Сучасний стан Державного бюджету України», Рафальська В. О. «Ефективність виконання видатків Державного бюджету України», в яких автори приділяють увагу визначенню слабких місць і недоліків бюджетної політики держави та дослідженню максимально ефективного розподілу видатків Державного бюджету.

Важливу роль також слід приділити Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Бюджетному кодексу України та Основні напрями бюджетної політики на 2015 рік.

Об'єктом дослідження є структура видатків Державного бюджету України.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, які виникають при формуванні видаткової частини Державного бюджету України.

Метою курсової роботи є аналіз динаміки показників, які характеризують видаткову частину Державного бюджету України.

Отже, вищезазначена мета зумовила вирішення наступних завдань:

- визначення економічного змісту та форми видатків Державного бюджету України;

- визначення структури видатків Державного бюджету України;

- виявлення проблем, що виникають при формуванні видаткової частини бюджету;

- визначення заходів, що сприятимуть підвищенню ефективності видаткової частини Державного бюджету.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі розглядається економічна сутність та значення видатків Державного бюджету, а також принципи організації видаткової частини бюджету.

Другий розділ включає в себе аналіз розподілу видатків Державного бюджету в розрізі окремих сфер діяльності, а також особливості здійснення трансфертів з Державного бюджету України.

В третьому розділі описуються сучасні проблеми та перспективи організації видаткової частини Державного бюджету України за умов нестабільної економічної ситуації.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.1 Економічна сутність та класифікація видатків Державного бюджету

Державний бюджет - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, шляхом формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, задля забезпечення виконання державою її функцій [2].

Основним завданням Державного бюджету є забезпечення фінансовими ресурсами ті сфери економіки, які їх найбільш потребують, і які здатні забезпечити економічний і соціальний розвиток в країні. Реалізація основного призначення Державного бюджету здійснюється на основі розподілу й перерозподілу ВВП в державі.

Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, які спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом [2].

Видатки Державного бюджету - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням. Функції держави виступають чинниками, що впливають на обсяги видатків та їх використання, тому під час складання бюджету, визначення його параметрів держава зобов'язана виходити не з обсягів доходів, а з потреби у видатках [4, 33-34].

До факторів, що впливають на напрями використання бюджетних видатків належать:

- необхідність утримання державних установ;

- рівень розвитку регіонів держави;

- зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками місцевих бюджетів;

- форми надання бюджетних коштів;

- інші фактори [19].

Класифікація видатків Державного бюджету проводиться з використанням багатьох критеріїв, зокрема:

- роллю у відтворюваних процесах;

- суспільним призначенням;

- роллю у виробництві ВВП [10, 167-168].

За роллю у відтворювальному процесі видатки всіх бюджетів, зокрема Державного, поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки - це видатки на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти, культури та мистецтва, фінансування національної оборони, державного управління, судової влади, правоохоронної діяльності та інших заходів. Ці видатки складають близько 85-90% суми видатків бюджету.

Капітальні видатки - це видатки, що спрямовуються на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Сюди відносять видатки на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширенням відтворення. Частка капітальних видатків становить близько 10-15% [4, 99-100].

За суспільним призначення видатки Державного бюджету можна поділити на такі групи:

- видатки на економіку;

- видатки на соціальні заходи;

- видатки на оборону;

- видатки на управління.

Відповідно до даної кваліфікації, за рахунок Державного бюджету можна забезпечити всі напрями суспільної діяльності держави, такі як: державне управління, міжнародну діяльність, національну оборону, правоохоронну діяльність, освіту та охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, державні інвестиційні проекти, охорону навколишнього середовища та ядерної безпеки, створення та поповнення державних запасів і резервів, обслуговування державного боргу, проведення виборів та референдумів та інші.

За роллю у виробництві ВВП видатки з Державного бюджету поділяються на дві категорії: видатки, що спрямовуються у виробничу сферу та видатки, за рахунок яких забезпечується функціонування і розвиток сфери послуг [6, 246]. Таким чином, держава за рахунок видатків здатна впливати на співвідношення між виробничою сферою, а саме тих галузей та окремих підприємств, що сприяють значному збільшенню ВВП та невиробничою - установ та організацій, що забезпечують існування та розвиток держави, якісне виконання нею своїх функції. Також, за рахунок видатків держава здатна впливати на вартісну структуру виробництва і здійснювати стимулювання пріоритетних галузей економіки.

Згідно Бюджетного кодексу України структуризація видатків бюджетів, зокрема і Державного, здійснюється за функціональною, відомчою, програмною та економічною класифікацією [2].

За функціональним призначенням видатки Держбюджету поділяються на групи відповідно до функцій держави: загальнодержавні функції, оборону, безпеку та судову владу, економічну діяльність, громадський порядок, охорону навколишнього природного середовища, житлово-комунальне господарство, охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток, освіту, соціальний захист та соціальне забезпечення. Співвідношення видатків між цими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. У зв'язку з необхідністю соціального захисту громадян з низьким рівнем доходів у сучасних умовах найбільша частка видатків спрямовується на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Класифікація видатків за відомчим призначенням здійснюється відповідно до відомчої класифікації, де кількість груп залежить від кількості головних розпорядників бюджетних коштів.

Програмне призначення передбачає поділ видатків за відповідними програмами. Такі програми можуть бути довго-, середньостроковими і річними. Перелік програм та обсяг річних видатків на їх виконання визначаються щорічно законом про Державний бюджет України.

Економічна класифікація передбачає поділ видатків бюджету за економічною характеристикою операцій, на проведенні яких здійснюються ці видатки.

Незадовільний стан виконання Державного бюджету негативно впливає на економічні процеси в країні. Невиконання бюджетних зобов'язань призводить до виникнення нових неплатежів. В нинішніх умовах на формування видатків Державного бюджету в Україні впливають:

- зростання державного боргу, що зумовлює зростання видатків на його покриття та зменшення обсягу державних інвестицій у сфері виробництва;

- економічна криза, що спричиняє зростання видатків на соціальний захист населення та зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектору від банкрутства;

- дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління;

- залучення зовнішніх ресурсів, для покриття бюджетного дефіциту, призводить до зростання платежів по відсотках.

Таким чином, видатки Державного бюджету - це кошти, що спрямовуються на виконання державою своїх функцій, від обсягу яких залежить соціально-економічний розвиток регіонів України. Поділ видатків Державного бюджету здійснюються відповідно до різноманітних класифікацій, найбільшого практичного застосування з яких набула класифікація відповідно до Бюджетного кодексу України.

1.2 Принципи організації видаткової частини Державного бюджету

Практичне спрямування державних видатків, відповідно до затвердженого бюджету, здійснюється за допомогою бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - сукупність грошових відносин, пов'язаних із розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом [10, 34].

Існують три основні форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та державні трансферти.

Кошторисне фінансування - виділення державою бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджету суб'єктам господарювання на цілі, передбачені їхніми кошторисами. У визначенні вказується джерело коштів, документ, який регулює розподіл коштів, отримувачі коштів та основний документ, який відображає цілі, на які виділяються кошти.

Наступною формою бюджетного фінансування є бюджетне інвестування, що полягає у виділенні бюджетних коштів на інвестиційну чи інноваційну діяльність. Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді фінансування державних капітальних вкладень, проектного фінансування, конкретних інвестиційних проектів, придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством.

Третя форма бюджетного фінансування полягає у наданні державних трансфертів та державної допомоги населенню [7, 275].

Здійснення бюджетного фінансування базується на наступних принципах:

- цільовий характер бюджетних асигнувань;

- отримання максимального ефекту при мінімумі витрат;

- безповоротність та безоплатність бюджетних асигнувань;

- плановості;

- постійного контролю;

- фінансування в міру виконання планів;

- нормування видатків.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що бюджетні асигнування плануються, відпускаються та використовуються виключно за призначенням, спрямовуються на цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип отримання максимального ефекту при мінімумі витрат має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу досягається при оптимальному фінансуванні завдань як економічного, так і соціального розвитку держави, супроводжується вдосконаленням управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва [7, 269].

Принцип безповоротності та безоплатності фінансування державних витрат полягає в наданні коштів без прямого їх відшкодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо).

Принцип плановості полягає в тому, що витрати з Державного бюджету визначаються законом про Державний бюджет України на кожний рік.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу [5, 122-123].

Принцип фінансування в міру виконання планів означає, що кошти виділяються не автоматично, а відповідно до фактичного виконання робіт, кількісних та якісних показників, що зумовлюють обсяги витрат на конкретні цілі в момент виникнення реальної потреби у наданні коштів.

При складанні бюджету на рік використовується метод нормування видатків. Нормування видатків - це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи.

Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету.

Для визначення суми видатків за нормативним методом розрахунку треба знати норму видатків на розрахункову одиницю. Норма видатків - це розмір затрат на планову розрахункову одиницю.

Залежно від того, в яких одиницях вимірювання відображаються норми, вирізняють дві основні групи: матеріальні та фінансові. Матеріальні норми визначають затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Фінансові норми - це грошовий вираз матеріальної норми, виходячи із діючих державних цін.

Норми видатків поділяються також на обов'язкові та розрахункові. До обов'язкових належать норми, розмір яких встановлюється, як правило, урядом і вона суворо обов'язкова при складанні і виконанні єдиних кошторисів видатків бюджетних. Розрахункові норми, як середні норми видатків встановлюються відомствами за згодою з фінансовими органами [16].

Отже, видатки бюджету здійснюються через бюджетне фінансування, що ґрунтуються на ряді принципів, головними з яких є цільовий характер бюджетних асигнувань, отримання максимального ефекту при мінімумі витрат, плановості, контролю та нормування видатків. Виконання даних принципів у сукупності дає змогу ефективно організувати процес здійснення виплат з Державного бюджету.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2011-- 2014 РОКИ

2.1 Аналіз розподілу видатків Державного бюджету в розрізі окремих сфер діяльності

Виконання бюджету в 2014 року здійснювалося в умовах фінансової дестабілізації, пов'язаної з військовими діями на сході країни та девальвацією національної валюти.

Державний бюджет України на 2014 рік був спрямований на фінансове забезпечення стабілізації стану економіки та проведення стимулюючої податково-бюджетної політики, спрямованої на продовження поступового підвищення рівня життя населення.

Незважаючи на дестабілізаційні чинники, дохідна частина Державного бюджет України за 2014 рік становила 356957,7 млн. грн., що на 17730,8 млн. грн. або на 5,2 % більше за аналогічний період минулого року.

Касові видатки Державного бюджету України за 2014 рік становили 430108,8 млн. грн., що на 6,6% або на 26652,7 млн. грн. більше за відповідний показник 2013 року [15].

Видатки державного бюджету на загальнодержавні функції, без урахувань витрат на обслуговування боргу, у 2014 році становили 17859,8 млн. грн., що на 3,1% менше за аналогічний показник 2013 року. Однак витрати на обслуговування боргу зросли на 51,5 % порівняно з 2013 роком і становили 47976,7 млн. грн. ( рис. 2.1.).

У структурі видатків на загальнодержавні функції близько третини займають видатки на утримання вищих органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансову та зовнішньополітичну діяльність.



Рис. 2.1. Динаміка видатків Державного бюджету на загальнодержавні функції та обслуговування державного боргу за 2011-2014 роки, у млн. грн.

На відміну від видатків на загальнодержавні функції, показник яких є відносно стабільним, витрати на обслуговування державного боргу щороку зростають, так у 2014 р. даний показник сягнув 47976,7 млн. грн., що на 51,5% більше за попередній рік. За останні чотири роки витрати на обслуговування державного боргу зросли більш ніж у два рази.

Рис. 2.2. Динаміка видатків Державного бюджету на оборону за 2010-2014 роки, у млн. грн.

Основною причиною зростання державного боргу та видатків, що пов'язані із його обслуговуванням, є девальвація гривні.

Видатки на оборону за Державним бюджетом зросли на 84,4 % до 27363,3 млн. грн. (рис. 2.2.).

Причиною різкого зростання видатків на оборону є ведення військових дій на сході країни, і пов'язана з нею необхідність підвищити обороноздатність і безпеку держави.

У структурі видатків на оборону в 2013 році основна частка припадала на:

- військову оборону - 79,9%;

- цивільну оборону - 3,5%;

- військову освіту -- 6,2%;

- іншу діяльність у сфері оборони - 10,4% [17].

Видатки Державного бюджету на громадський порядок, безпеку та судову владу у 2014 році становили 44617,2 млн. грн., що на 13,8% більше за аналогічний показник 2013 року (дод. Б).

У загальній структурі видатків Державного бюджету на 2014 рік видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу складають 10,4%, що визначається необхідністю забезпечити громадський порядок, боротьбу зі злочинністю, охорону державного кордону, протипожежний захист і рятування, судову владу, кримінально-виконавчу систему та виправні заходи, діяльність у сфері безпеки держави, нагляд за дотриманням закону та представницькі функції у суді, дослідження і розроблення у сфері громадського порядку.

Важливу частку в Державному бюджеті України займають видатки на економіку. У структурі видатків Державного бюджету України на економічну діяльність у 2014 році найбільша частка припадає на транспорт - 37,6% (14632,1 млн. грн.), паливно-енергетичний комплекс - 36,8% (14328,5 млн. грн.) та сільське господарство - 10,8% (4189,7млн. грн.). Близько 2,2% припадає на фундаментальні та прикладні дослідження, пріоритетними залишаються сфери зв'язку, телекомунікацій та інформатики, однак, на них припадає лише 0,2% (дод. А).

Протягом 2011-2012 рр. на сфери економічної діяльності припадало близько 12,5-13,5% видатків Держбюджету, однак, протягом 2013-2014 року цей показник зменшився і в 2014 році становив 9,6% [15].

Обсяг видатків в галузі економіки в 2014 році порівняно з 2013 скоротився на 6888,4 млн. грн., що становить 16,7%.

Рис. 2.3. Динаміка видатків Державного бюджету на економічну діяльність за 2010-2014 роки, у млн. грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обсяг видатків на економічну діяльність повинен був становити 38905,9 млн. грн., хоча реальна цифра становила 34410,8 млн. грн. Причиною невідповідності між запланованими і виконаними показниками стали сформовані у попередніх роках зовнішні та внутрішні дисбаланси, несприятлива цінова кон'юнктура на зовнішніх ринках, військовий конфлікт на сході України, анексія АР Крим і м. Севастополя та торговельні обмеження з боку Російської Федерації, що вплинуло на зменшення дохідної частини Державного бюджету, а також на зміну структури видаткової частини.

Видатки Державного бюджету на охорону навколишнього природного середовища у 2014 році сягнули мінімального значення за період з 2010 по 2014 роки і становили 2597,4 млн. грн. (рис.2.4.).

Рис. 2.4. Динаміка видатків Державного бюджету на охорону навколишнього середовища за 2010-2014 роки, у млн. грн.

Порівняно з минулим роком розмір видатків на охорону навколишнього середовища зменшився на 76,9% або на 1007,6 млн. грн., що пов'язано зі здійсненням у січні-грудні 2014 року видатків за рахунок коштів, отриманих від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів, передбаченого статтею 17 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату у сумі 388,5 млн. грн. проти 1834,0 млн. грн. за аналогічний період 2013 року [15].

Таблиця 2.1

Витрати Державного бюджету на охорону природного середовища за 2011-2013 рокимлн. грн.

Напрями природоохоронної діяльності	2011 р.	2012 р.	2013 р.
	у млн. грн.	у % до заг. сум.	у млн. грн.	у % до заг. суми	у млн. грн.	у % до заг. суми
Запобігання та ліквідація забруднень	2017,4	67,1	3193,2	77,2	3833,9	83,4
Збереження природно-заповідного фонду	220,8	7,3	70,0	1,7	61,4	1,4

Найбільша частка видатків у структурі природоохоронної діяльності спрямована на запобігання та ліквідацію забруднень навколишнього природного середовища. Дані витрати постійно зростають, і в 2013 році становили 83,4%. Найменше ж видатків напрямлених на дослідження і розробки у природоохоронній сфері, даний показник щороку зменшується і в 2013 р. становив 1,5% (табл. 2.1).

Видатки Державного бюджету на житлово-комунальне господарство у 2013 році становили 96,9 млн. грн. Рівень виконання річного плану зі змінами в 2013 році становив 75,9 %. Порівняно з минулим роком вони зменшились на 282,8 млн. гривень (рис.2.5.).

Рис. 2.5. Зміна обсягу видатків на житлово-комунальне господарство за 2011-2014 роки, у млн. грн.

Видатки на житлово-комунальне господарство за Державним бюджетом у 2014 році зросли в 1,2 рази до 111,5 млн. грн., що пов'язано із проведенням у січні-грудні 2014 року субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах у сумі 12423,1 млн. грн., проти 2052,5 млн. грн. за аналогічний період 2013 року.

Видатки на охорону здоров'я за Державним бюджетом 2014 року зменшились до 10475,8 млн. грн., натомість видатки на духовний та фізичний розвиток за зведеним бюджетом зросли на 1,4% до 13854,6 млн. грн., при цьому за Державним бюджетом зменшились на 4,7 % до 4871,8 млн. грн.

Рис. 2.6. Динаміка видатків Державного бюджету на охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток за 2011-2014 роки, у млн. грн.

Видатки на охорону здоров'я характерезуються відносно стабільними показниками - від 2,5 до 3,5% від загальної суми видатків. У структурі видатків на охорону здоров'я протягом 2013 року найбільшу частку займали видатки на:

- функціонування поліклінік і амбулаторій, швидку та
невідкладну допомогу - 1639,4 млн. грн.;

- функціонування лікарень та санаторно-курортних закладів - 6621,7 млн. грн.;

- санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади - 1069,3 млн. грн.;

- фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у
сфері охорони здоров'я - 331,2 млн. грн. [17].

Видатки на духовний та фізичний розвиток в 2014 р. становили 4871,8 млн. грн., що на 4,7% менше за попередній рік [15]. У структурі видатків на духовний і фізичний розвиток найбільшу частку займають витрати на проведення роботи з розвитку фізичної культури і спорту, культуру та мистецтво, засоби масової інформації, дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку.

Видатки на освіту за Державним бюджетом 2014 р. зменшились на 7,3 %, хоча дані витрати залишаються значними - у розмірі 28674,6 млн. грн., що становить 6,7% до загальних видатків Держбюджету [21]. Причину зменшення видатків на освіту пов'язують із намаганням стимулювати вищі навчальні заклади до самофінансування в процесі власної діяльності, оскільки в 2013 році витрати на вищу освіту становили 87,4% у загальній структурі витрат на освіту (дод. В).

З усіх видатків на соціально-культурні заходи близько четвертої частини припадає на соціальний захист і соціальне забезпечення населення (дод. Б).

Соціальний захист та соціальне забезпечення - найбільша видаткова стаття Державного бюджету України, яка за обсягом випереджає охорону здоров'я, освіту та видатки на економічну діяльність.

Рис. 2.7. Динаміка видатків Державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення за 2011-2014 роки, у млн. грн.

Якщо аналізувати динаміку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення Державного бюджету в абсолютному виразі, то спостерігається різке їх зростання у 2013 році. Обсяг видатків Державного бюджету України на соціальний захист становив у 2013 році 88547,2 млн. грн., що на 28616,8 млн. грн. більше порівняно з 2012 роком. Зменшення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення відбулося у 2014 році порівняно з 2013 роком на 7998,1 млн. грн., але порівняно з 2011 роком спостерігається зростання на 34770,7 млн. грн. (рис. 2.7.).

Однак незважаючи на значний обсяг соціальних видатків, якість соціальних послуг та інших заходів соціального захисту в Україні досі залишається відносно низькою у порівнянні з іншими країнами, а соціальні потреби найбільш вразливих категорій населення не задовольняються достатньою мірою.

Отже, в 2014 році суттєво зросли видатки на обслуговування державного боргу, на громадський порядок, безпеку та судову владу, а також, у зв'язку з зовнішньою військовою агресією, на оборону.

Частка видатків на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення за Державним бюджетом в 2014 році зменшилась.

Також зафіксовано зниження видатків за Державним бюджетом на економічну діяльність на 13,9% до 27,3 млрд. грн. і на охорону навколишнього природного середовища до 1,76 млрд. грн.

2.2 Аналіз частки міжбюджетних трансфертів у структурі видатків Державного бюджету

Місцеві бюджети виконують роль провідника державної бюджетної політики на місцях, у разі незбалансованості місцевих бюджетів виникає потреба у міжбюджетних трансфертах.

Згідно БКУ, міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого [2].

У вітчизняній практиці вчені, зокрема С. Слухай, у своїх дослідженнях як синонім міжбюджетних трансфертів використовують поняття «міжсекторальні трансферти», оскільки вони йдуть до кінцевого адресата через представників органів місцевого самоврядування [9].

Трансферти, що виплачуються з Державного бюджету поділяються на:

- дотації вирівнювання (надаються для вирівнювання дохідної спроможності бюджету-реципієнта);

- субвенції (надаються у використання місцевим бюджетам з певною метою і в певному порядку);

- інші дотації (надаються задля вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів для компенсації втрат доходів місцевих бюджетів, внаслідок надання пільг суб'єктам господарської діяльності) [5, 288].

Рис. 2.8. Структура трансфертів Державного бюджету за 2014 рік, у %

Традиційно у структурі трансфертів значна частка припадає на дотацію вирівнювання, у 2014 році цей показник становив - 46,3%.

Розмір дотації вирівнювання щороку зростає - з 43629,9 млн. грн. у
2011 р. до 55695,4 млн. грн. у 2013 р., і 60480,8 млн. грн. у 2014 р. (рис 2.9.).

В абсолютному виражені розмір дотацій вирівнювання за період із 2011 по 2014 роки зріс на 38,6%, активне зростання розміру даних дотацій спричинене посиленням дисбалансу у структурі доходів місцевих бюджетів.

Розмір дотації вирівнювання місцевим бюджетам визначається на основі формули, яка затверджується Кабінетом Міністрів України і враховує наступні параметри:

- фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;

- кількість населення та кількість споживачів гарантованих послуг;

- індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету;

- розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів;

- коефіцієнт вирівнювання;

- норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості населення [2].

Рис. 2.9. Динаміка перерахування дотацій вирівнювання, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів, за 2011-2014 роки, у млн. грн.

Значна частка у структурі трансфертів, які здійснюються з Державного бюджету, належить субвенціям. У 2014 році цей показник становив 62309,6 млн. грн. , що становить 47,7% від загальної суми трансфертів (рис. 2.8.).

Із Державного бюджету України місцевим бюджетам надаються такі види субвенцій:

- субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

- субвенція на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах;

- субвенція на виконання інвестиційних програм;

- інші субвенції [8, 132].

Найважливішу роль у структурі субвенцій відіграють субвенції на здійснення державних програм соціального захисту населення.

У 2011 році з Державного бюджету субвенції із соціального захисту профінансовані у сумі 36305,2 млн. грн., що становить 38,3% у загальній структурі державних трансфертів, а в 2014 р. - у сумі 53887,1 млн. грн., тобто 41,3% [15].

Рис. 2.10. Динаміка перерахування субвенцій, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів, за 2011-2014 роки, у млн. грн.

Динаміка інших субвенцій є досить неоднозначною, що спричинено щорічною зміною їх структури, внаслідок зміни завдань місцевих бюджетів. Так сума інших субвенцій сягнула 39731,4 млн. грн. в 2012 р.,
в 2013 р. зменшилась до 11519,5 млн. грн., а в 2104 - зросла до 16232,8 млн. грн., що становить 56,4% інших субвенцій 2012 року (рис. 2.10.).

Незважаючи на те, що субвенції з соціального захисту мають тенденцію до зростання, загальна кількість субвенцій, що передаються із Державного бюджету місцевим, мають синусоїдний ритм. У 2012 р. порівняно з 2011 р. кількість субвенцій зросла на 21564,4 млн. грн., тобто 42,1%, однак, у 2013 р. зменшилась на 12656,8 млн. грн. - 21,0%. У 2014 р. субвенцій профінансовано на суму 70119,9 млн. грн., що на 16,6% більше за аналогічний показник 2013 р., однак, на 3,7% менше за 2012 р.

Отже, нині трансферти посідають важливе місце у міжбюджетних відносинах. Разом із введенням у дію Бюджетного кодексу України вони стали основним методом бюджетного регулювання. У 2013 році відбулося зменшення на 6,9 % обсягів міжбюджетних трансфертів порівняно з попереднім роком, однак, в 2014 році дотації вирівнювання з Державного бюджету місцевим бюджетам профінансовані у сумі 60480,8 млн. грн., що на 8,6 % більше за 2013 рік, а субвенції та інші трансферти - у сумі 70119,9 млн. грн., тобто на 16,6 % більше ніж за аналогічний період 2013 року. У загальній структурі видатків Державного бюджету на міжбюджетні трансферти припадає близько 30%.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 Сучасні проблеми організації та здійснення видатків із Державного бюджету України

Виконання державою своїх функцій та розвиток економіки країни безпосередньо залежить від ефективності організації та здійснення видатків Державного бюджету України. Однак проведені дослідження вказують, що Державний бюджет України має ряд проблем щодо використання бюджетних коштів.

На ефективну структуру видаткової частини Державного бюджету впливають наступні проблеми:

- дефіцит Державного бюджету;

- стрімке зростання державного боргу;

- нецільове використання бюджетних коштів;

- значні витрати на апарат державного управління та оборону;

- зменшення витрат на економічний розвиток;

- незбалансованість міжбюджетних відносин «держава-регіони»;

- неефективний контроль за виконанням бюджету.

Стадія прийняття бюджету та проблеми, що виникають на ній, призводять до актуалізації такої проблеми як порядок затвердження бюджету. Недоліки в плануванні якого призводять до логічного результату - фактичного дисбалансу доходів і витрат, що в Україні приймає форму бюджетного дефіциту [11, 35].

Протягом останніх років дефіцит Державного бюджету має чітку тенденцію до зростання. У 2014 році даний показник сягнув 73151,1 млн. грн., що становить 4,7% ВВП України за відповідний рік [15]. Однак, згідно із загальноприйнятими нормами дефіцит Державного бюджету не має перевищувати 2-3% від ВВП [6, 248].

Проблема хронічного дефіциту бюджету викликає проблему державного боргу і необхідність його фінансування.

Проведений аналіз показав, що видатки Державного бюджету на обслуговування державного боргу за аналізований період зросли більше, ніж у два рази (рис. 2.1.). Через різке зростання обсягу державного боргу в 2014 році частка видатків на обслуговування державного боргу в структурі видаткової частини бюджету зросла до 11,6%, проти 5,4% у 2011 році. Активне зростання частки видатків на обслуговування державного боргу призводить до скорочення фінансування пріоритетних сфер діяльності.

Однією із основних проблем, з якою стикається бюджетна система є нецільове використання бюджетних коштів.

До злочинів, пов'язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів належать:

- невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат;

- шахрайство з фінансовими ресурсами;

- привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом
зловживання службовим;

- службове підроблення;

- службова недбалість;

- інші злочини у сфері службової діяльності.

Протягом 2014 року Держфінінспекцією та її територіальними органами виявлено більше чотирьох тисяч фінансових правопорушень на загальну суму 7583,9 млн. грн., що призвели до значних втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Серед яких на правопорушення пов'язане з нецільовими використанням державних ресурсів припадає понад 160,5 млн. грн. (у тому числі коштів Державного бюджету - 97,5 млн. грн.) [14].

Важливою проблемою, що пов'язана з функціонуванням Державного бюджету, є його обтяженість витратами на апарат державного управління, зокрема витратами на функціонування законодавчої та виконавчої влади, утримання Президента України та його апарату.

Ключові проблеми витрачання бюджетних коштів на державне управління зводяться до неефективності політики оплати праці та матеріального стимулювання державних службовців, відсутності цілеспрямованого оновлення кадрового складу державної служби й повномасштабного освоєння інформаційних технологій, недостатності використання переваг конкуренції як у кадровій роботі, так і в сфері забезпечення апарату державного управління. Їх вирішення на сучасному етапі демократичних перетворень має стати стратегічним завданням уряду.

Ключовим принципом планування видатків є необхідність дотримання пропорційності розподілу коштів. Важливою є проблема обґрунтування норм витрат бюджетних коштів по окремих статтях. Актуальним залишається урахування особливостей певного року, при формуванні системи видатків, такими в 2014 р. були:

- ведення військових дій на території Східної України;

- позачергові вибори Президента України;

- позачергові вибори народних депутатів Верховної Ради України.

Найважливіший вплив на Державний бюджет України здійснює проведення антитерористичної операції, що змусило збільшити майже вдвічі видатки на оборону.

Проблемою бюджетного процесу останніх років є падіння витрат на економічний розвиток держави. Видатки Державного бюджету за останній рік зменшились на 16,7%, порівняно з 2013 р. Це зменшення, багато в чому обумовлено передчасною орієнтацію бюджетів України на інші складові.

Однією з головних проблем бюджетного процесу в Україні є незбалансованість міжбюджетних відносин «держава-регіони», тобто проблема місцевих бюджетів, їх самостійності та фінансування. Оскільки рівень доходів місцевих бюджетів відрізняється, виникає необхідність щодо їх вирівнювання.

Незважаючи на те, що обсяг трансфертів з Державного бюджету має відносно стабільну тенденцію, держава майже утричі скоротила фінансування на соціально-економічний розвиток територій, окрім того, кошти розподіляються нерівномірно, найбільше отримали Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Львівська, Київська, Одеська області, натомість найменше коштів надійшло Закарпатській, Тернопільській, Черкаській, Херсонській, Полтавській і Миколаївській областям [3].

Важливою проблемою організації та реалізації бюджетного процесу є контроль за виконанням бюджету. В Україні він здійснюється Рахунковою палатою, але поточне законодавство не достатньо повно і чітко прописує її функції та повноваження. Зокрема функція контролю не має результативного впливового значення. Рахункова палата не має права накладати фінансові санкції, адміністративні стягнення до порушників бюджетного законодавства. Вона обмежується лише обов'язком інформувати органи влади та надавати консультації [11, 39].

Отже, на нинішньому етапі розвитку бюджетної системи України існує ряд проблем в організації і реалізації видатків Державного бюджету, зокрема найважливішими з них є нецільове використання бюджетних коштів, стрімке зростання витрат на обслуговування державного боргу, органів управління та оборону, що значно обмежує обсяги витрати на економічний розвиток та соціальний захист.

3.2 Перспективи подальшого розвитку організації видатків Державного бюджету України

Вирішення основних проблеми та забезпечення ефективності видатків Державного бюджету є ключовим завданням бюджетної політики України, і тісно пов'язане із забезпеченням економічної стабільності країни. Шляхи оптимізації видатків Державного бюджету включають структурні та організаційні методи [12].

Структурні методи визначають основні пріоритети фінансування та оптимізують склад видатків Державного бюджету.

Відповідно до проекту основних напрямів бюджетної політики на 2015 рік основними структурними методами забезпечення ефективності видатків Державного бюджету є:

- у сфері управління необхідним є зменшення до стабілізаційного рівня видатків на утримання органів державної влади і управління, судів і прокуратури. Важливим є також упорядкування і цілеспрямоване оновлення кадрового складу названих органів;

- у сфері оборони - оптимізація структури і чисельності військових формувань та правоохоронних органів, із спрямуванням вивільнених бюджетних коштів на розвиток озброєння та військової техніки, підвищення інтенсивності бойової підготовки і соціальний захист військовослужбовців;

- у сфері економічної діяльності - збільшення до оптимального рівня видатків державним підприємствам, що сприятиме підвищенню їх конкурентних позицій на ринку.;

- у соціальній сфері - чітка раціоналізація видатків на соціальну сферу, зокрема удосконалення механізму надання державної підтримки закладам та установам культури, перегляд пільг, встановлення розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням реального стану розвитку економіки та фінансових можливостей бюджету, встановлення розміру прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення на основі зростання показників реального сектору економіки та індексу споживчих цін [18].

В останні роки дедалі більшого значення відіграють організаційні заходи, оскільки під час виконання Державного бюджету України виникають проблеми з процесом розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, а також спостерігається активна тенденція до неповного виконанням бюджетних програм [20].

Забезпечення більшої прозорості видаткової частини, що насамперед включає забезпечення оприлюднення головними розпорядниками бюджетних коштів на власних веб-сайтах інформації про мету, завдання та результативні показники бюджетних програм, забезпечення оприлюднення Мінфіном на власному веб-сайті додаткових інформаційно-аналітичних матеріалів про державний бюджет, в яких пояснюватимуться у доступний для широких верств населення спосіб основні показники та завдання бюджету [18].

Подальше впровадження програмно-цільового методу. Програмно-цільове планування видатків - це планування, спрямоване на результат. Необхідність програмно-цільового методу визначається встановленням прямого зв'язку між формуванням видатків і досягненням конкретних результатів по бюджетних програмах. Метод базується на проведенні системного аналізу корисності та доцільності видатків, результати якого відображують кількісне вираження економічної ефективності різних бюджетних програм, що дозволить визначити ті програми, які матимуть максимально можливий економічний ефект при мінімальних затратах.

Організація державного контролю за використанням бюджетних ресурсів, що визначає необхідність чіткого нормативного регламентування функцій та повноважень Рахункової палати, що здійснює контроль за виконанням бюджету.

Дотримання загальних принципів удосконалення бюджетної системи. Принципи видаткової політики формуються на базі вимог до бюджетної системи країни, що закріплені Бюджетним кодексом, та на сучасному етапі розвитку економіки набувають наступних форм вираження:

- розробка узгодженої концепції, стратегії та тактики бюджетного планування, на базі підвищення якості прогнозів макроекономічних показників;

- гармонізація, уніфікація та спрощення побудови фінансової системи країни та її інституцій, зростання рівня її прозорості, подолання суперечливості, невизначеності та подвійності функцій державного управління;

- формування системи оцінки ефективності бюджетних видатків за рахунок орієнтації бюджетної системи на досягнення конкретних результатів;

- утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 3% ВВП;

- вжиття заходів, до проведення активних операцій, пов'язаних з управлінням державним боргом та ліквідністю єдиного казначейського рахунку, у межах граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду [12].

Таким чином, задля ліквідації значних недоліків бюджетної політики у сфері видатків Державного бюджету України необхідним є здійснення ряду структурних заходів, зокрема оптимального розподілу бюджетних коштів між економічною, соціальною сферами та сферою державного правління, а також організаційних завдань, що передбачають забезпечення прозорості, ефективності та контролю за виконанням державного бюджету

Перелічені заходи сприятимуть оптимізації видатків Державного бюджету України, і дозволять розробити та впровадити виважену фіскально-бюджетну політику, що надасть можливість сформувати в державному бюджеті прерогативні статті видатків держави.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Видатки Державного бюджету - це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій.

Видатки бюджету характеризуються певними ознаками. Наукову класифікацію видатків доцільно здійснювати за такими ознаками: роллю у виробництві ВВП, роллю у відтворювальних процесах, суспільним призначенням, функціональним призначенням, відомчим призначенням, цільовим призначенням, програмним призначенням.

Практичне спрямування державних видатків відповідно до затвердженого бюджету здійснюється за допомогою бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом.

Здійснення бюджетного фінансування ґрунтується на ряді принципів, зокрема цільовий характер бюджетних асигнувань, отримання максимального ефекту при мінімумі витрат, безповоротність та безоплатність бюджетних асигнувань, плановості постійного контролю, фінансування в міру виконання планів, нормування видатків.

Виконання бюджету в 2014 року здійснювалося в умовах посилення економічної кризи та фінансової дестабілізації, пов'язаної з військовими діями на сході країни та девальвацією національної валюти.

В цілому, доходи Державного бюджету були збільшені на 17,7 млрд. грн., видатки збільшені на 26,7 млрд. грн., однак, дефіцит зріс на 9,0 млрд. гривень. Видатки Державного бюджету України за 2014 рік становили 430,1 млрд. грн., що на 6,6% або на 26,6 млрд. грн. більше за відповідний показник 2013 року.

У 2014 році активно зросли видатки на обслуговування державного боргу, що становить 151,5% попереднього року, оборону - 184,4%; громадський порядок, безпеку та судову владу -- 113,8%, а також на житлово-комунальне господарство та міжбюджетні трансферти - 115,1% і 112,7% відповідно. Це спричинено спрямуванням Державного бюджету України 2014 року на фінансове забезпечення стабілізації стану економіки та проведення стимулюючої податково-бюджетної політики, спрямованої на продовження поступового підвищення рівня життя населення.

Однак у 2014 році зменшилось фінансування економічної діяльності, що становить 83,3% попереднього року, охорони навколишнього природного середовища -56,5%, охорони здоров'я - 81,3%, а також видатків на соціальний захист - 91,0%. Позитивним показником 2014 року є зменшення видатків на загальнодержавні функції з 17,4 млрд. грн. в 2013 р. до 17, 9 млрд. грн. в 2014, тобто на 3,1% .

Основними проблемами видаткової частини Державного бюджету є дефіцит Державного бюджету, стрімке зростання державного боргу, нецільове використання бюджетних коштів, неоптимальна структура розподілу видатків, незбалансованість міжбюджетних трансфертів та неефективний контроль за виконанням бюджету.

Ліквідація проблем та оптимізації видатків Державного бюджету України можлива за рахунок здійснення структурних та організаційних заходів.

Структурні заходи займають головне місце в процесі оптимізації складу видатків Державного бюджету. Ці заходи стосуються зміни пріоритетів фінансування у сферах управління, оборони, економічної діяльності та соціальної сфери.

Серед організаційних заходів, що спрямовані на вирішення проблеми процесу розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, важливе значення для оптимізації видатків Державного бюджету України має забезпечення більшої прозорості видаткової частини, подальше впровадження програмно-цільового методу, організація державного контролю за використанням бюджетних ресурсів, дотримання загальних принципів удосконалення бюджетної системи.

Перелічені заходи сприятимуть оптимізації видатків Державного бюджету України, що стимулюватиме вирішення основних проблем видаткової частини Державного бюджету, і дасть значний поштовх у напрямку покращання економічної ситуації в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 16.01.2014 р. № 719-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

3. Деякі питання соціально-економічного розвитку окремих територій у 2014 році: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2014 р. № 369 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/

4. Алексєєв І. В. Бюджетна система: навч. посіб. / І. В. Алексєєв,
Н. Б. Ярошевич, А. М. Чушак-Голобородько - К.: «Хай-Тек Прес», 2008. - 376с.

5. Кириленко О. П. Місцеві фінанси: [Підручник] / О. П. Кириленко. - К.: Знання, 2006. - 677 с.

6. Ковальчук С. В. Фінанси: навч. посіб. / С. В. Ковальчук,
І. В. Форкун. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 568 с

7. Мацелик М. О. Фінансове право: навч. посіб. / М. О. Мацелик,
Т. О. Мацелик, В. А. Пригоцький; За ред. В. К. Шкарупи. - К. : Знання, 2011. - 815 с.

8. Сагайдак І. В. Сучасний стан, формування та розподіл міжбюджетних трансфертів в Україні / І. В. Сагайдак // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. -- 2012. - №1. - С.131-135.

9. Слухай С. В. Міжбюджетні трансферти у постсоціалістичних країнах: від теорій до реалій: Монографія / С. Слухай. - К.: «АртЕк», 2002. - 288 с.

10. Фещенко Л. В. Бюджетна система України: навч. посіб. /
Л. В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук - К.: Кондор, 2008. 440 с.

11. Фролов С. М. Дослідження проблем організації і реалізації бюджетного процесу в Україні / С. М. Фролов // Механізм регулювання економіки. - 2010. - №3, Т.2. - С. 32-40.

12. Богомолова Н. І. Проблеми формування системи видатків Державного бюджету / Н. І. Богомолова // Ефективна економіка: [Електронне видання]. - 2012. - № 2. - Режим доступу до журн.: http://www.economy.nayka.com.ua/

13. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2013 рік / Сайт Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ibser.org.ua.

14. Звіт про результати діяльності Держфінінспекції та її територіальних органів за січень - грудень 2014 року [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Державної фінансової інспекції України. - Режим доступу : http://www.dkrs.gov.ua/

15. Інформація про стан виконання Зведених та Державних бюджетів України за 2010 - січень 2015 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/

16. Нормативний метод планування доходів і видатків [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.readbook.com.ua/

...