Бюджетний дефіцит та його вплив на пропозицію грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Обліково-економічний факультет

Кафедра банківської справи

Доповідь

З дисципліни: «Гроші та кредит»

На тему: «Бюджетний дефіцит та його вплив на пропозицію грошей»

Виконала: студентка III курсу, 3-ї групи,

Левурда Анжела Валентинівна

Перевірила: Стрільчук Любов Василівна

Київ 2016

Актуальність обраної теми зумовлена обширністю побічних проблем та питань які спричиняє дефіцит бюджету. Важливим є те, що питання державного дефіциту та проблеми його формування, визначення його розміру і пошук джерел погашення є одними з ключових при розробці не тільки стратегії розвитку держави на наступні періоди а й дослідженню впливів у сучасних умовах. Слід зазначити, що при цьому наявність дефіциту ще не дає остаточного уявлення про ефективність роботи економіки. Профіцитний бюджет може формуватися на етапах економічного підйому з метою створення додаткових резервів або погашення існуючого боргу. Зростання бюджетного дефіциту, в свою чергу, у більшості випадків впливає на підвищення боргової залежності країни, що виступає фактором стримування розвитку економіки та знижує інвестиційну привабливість. Відволікання коштів на виплату відсотків за зобов'язаннями автоматично зменшує інші соціальні чи інвестиційні витрати держави і є фактором сповільнення економічного розвитку. З другого боку, якщо кошти матимуть інвестиційне спрямування, то це полегшить обслуговування боргів за рахунок додатково отриманого прибутку.

Ще однією дуже важливою складовою при розгляді питання державного дефіциту, що безумовно зумовлює його актуальність, є його зв'язок з пропозицією грошей, адже для України й не тільки постає гостро проблема прийняття урядами рішень друкування грошей для фінансування дефіциту, використовуючи свої випущені Державною скарбницею платіжні засоби для оплати товарів і послуг. Хоча слід зазначити, що вплив бюджетного дефіциту на пропозицію грошей є суперечливий і двоякий.

Також не потрібно забувати про соціальну складову при будь-яких змінах в економіці. Так є актуальним те, що соціально-економічний розвиток держави є результатом використання як ресурсних її можливостей, так і економічних механізмів, у результаті яких формується та реалі зується політика розвитку, важливою складовою якої є саме бюджетна система. Недосконалий розвиток бюджетної системи будь-якої держави може негативно вплинути на розвиток соціально-економічної сфери та життєвий рівень громадян.

Стан економіки відбивається і на бюджеті, тому й виникають труднощі у плануванні і виконанні бюджетів різних рівнів. Дефіцит державного бюджету є основним фактором державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище в країні, стримуючи, прискорюючи її розвиток.

Аналіз публікацій. Автор статі «Економічна природа бюджету» І.Б.Нечаюк розглядає природу й причини виникнення бюджетного дефіциту. У своїй статті вона зазначає, що бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Автор наголошує, що реальністю сьогодення є те, що більшість як розвинутих країн, так і країн із перехідною економікою не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом.

І.Б. Нечаюк пише: «Бюджетний дефіцит виражає об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявні закріплені джерела прибутків через зростання граничних витрат виробництва.» Та класифікує бюджетний дефіцит так: - строк виникнення: плановий (затверджений в законі України про державний бюджет на відповідний рік), звітний (фактичний дефіцит на кінець року); - місце виникнення: зовнішній та внутрішній; - форма вияву: відкритий (офіційно затверджений у закон і про державний бюджет), прихований та квазіфіскальний (прихований дефіцит, зумовлений квазіфіскальною діяльністю держави); - причини виникнення: вимушений та невимушений; - напрями дефіцитного фінансування: активний (приводить до розвитку економіки) та пасивний (підлягає законам інфляції) - критерій визначення складових: фактичний (різниця між поточними видатками та доходами), циклічний (результат дії стабілізаторів), структурний (різниця між видатками та доходами в умовах повної зайнятості); - строк дії: стійкий та тим часовий; - зв'язок з дер жав ним боргом: пер вин ний (різниця між величиною дефіциту та виплатою відсотків за борг), операційний.

До причин бюджетного дефіциту автор відносить політичні, економічні, методологічні та технологічні фактори. Досліджую чинники виникнення бюджетного дефіциту, було зроблено висновок, що у своїй сукупності вони провокують негативні явища в економіці. Так, І.Б. Нечаюк наголошує, що спад виробництва веде до згортання кредитної діяльності банків, посилення податкового тиску, виникнення кризи неплатежів, зростання бартерних операцій і взаємозаліків, зменшення доходів бюджету та зростання його дефіциту і неможливості проведення заходів фінансової підтримки виробника, що ставить питання про відпрацювання методів погашення дефіциту бюджету

Також цікавим твердженням, яке публікує у своїй роботі автор є твердження згідно з яким дефіцитний бюджет в умовах «нормального» дефіциту є адекватним явищем. Він стимулює економіку країни до розвитку та пошуку нових альтернативних шляхів «фінансової еволюції».

Аналізуючи показники бюджетного дефіциту автор зазначає, що наявність бюджетного дефіциту свідчить про те, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення.

На думку автора,з якою важко не погодитись, основні шляхи вдосконалення процесу формування бюджетів та їхніх дефіцитів мають бути направлені на:

1) запровадження жорстокого контролю за раціональним та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів;

2) відмову від практики залучення кредитів Національного банку для покриття дефіциту бюджету;

3) відмову від покриття дефіциту бюджету за рахунок залучення коштів від розміщення державних цінних паперів;

4) запровадження виваженої податкової полі тики за рахунок упровадження системи оподаткування, яка базується на зменшенні кількості податків, та інші. дефіцит державний бюджет фінансування

І.Л. Шевчук, В своїй статті присвяченій бюджетному дефіциту та джерелам його фінансування в сучасних умовах як і попередній автор не погоджується з твердженням про те, що бюджетний дефіцит це цілком негативне явище, і наводить приклад думки щодо цього питання представників кейнсіанської школи, які стверджують що поміркований бюджетний дефіцит - це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних видатків. Сам автор пише: «Дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету, до яких належать податки і збори, що відповідно до Бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету.

Тотожним з попереднім автором є тлумачення основної причини виникнення бюджетного дефіциту як випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно із зростанням доходів бюджету.

І.Л. Шевчук підкреслює, що в умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит може бути знижений або за рахунок збільшення доходів держави, або шляхом державних запозичень. На його погляд, найбільш оптимальним засобом боротьби з бюджетним дефіцитом є збільшення доходів держави. Таким чином, стратегічним завданням під час вирішення проблем збалансування бюджету має стати підвищення ефективності суспільного виробництва, яке сприятиме зростанню обсягів фінансових ресурсів суспільства, що є основним джерелом доходів бюджетів.

Найбільш важливим напрацюванням автора, на мою думку є наведені заходи щодо вирішення проблеми бюджетного дефіциту станом на 2013 рік автор пише: «На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, у сучасних умовах у української влади є лише три можливості, щоб вирішити проблему бюджетного дефіциту. Це - дешеві гроші МВФ, політичний кредит з боку Росії та кредит Китаю, оскільки джерела фінансових коштів усередині країни практично вичерпані»

Довгань Л.П., Пімонова І.О. у своїй статті «Теорія і практика фінансування дефіциту державного бюджету України на сучасному етапі» зазначає, що бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансово-кредитної політики, засобом впливу на економіко-соціальне становище країни.

До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету автори відносять такі: - ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання; - мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- і довгострокових перспектив; - у майбутньому погашення боргових зобов'язань має бути рівномірним і

не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді; - залучення ресурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій; - для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

Стосовно перебігу справ на 2012 рік, то Закон України «Про державний бюджет України на 2012 рік» мав досить оптимістичні показники, в тому числі щодо дефіциту державних фінансів в обсязі 37,1 мільярда гривень, що становить 2,5 % ВВП. Проте у фахів є сумніви щодо можливості його виконання, що підтвердилось в майбутньому. За словами експертів, виконання бюджету, навіть за сприятливих економічних умов, неможливе без підвищення тарифів для населення. Але ці непопулярні заходи бюджетом не передбачені.

Проте автори пишуть, що у нашій державі використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Зазначають, що наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу.

Тетяна Василівна Паєнтко, в публікації «Інституціональна природа дефіциту бюджету та державного боргу в Україні» характеризує дефіцит бюджету в Україні наявністю суттєвих інституціональними диспропорціями, які формуються переважно внаслідок недостатньо ефективних способів збалансування бюджету. Найбільшу загрозу щодо перетворення дефіциту бюджету на інституціональну деформацію вона вбачає в невиваженій борговій політиці держави.

Тетяна Василівна Паєнтко наголошує, що стратегія подолання виявлених інституціональних деформацій має ґрунтуватися на такому: прискорення темпів відновлення конкурентоспроможності реального сектору економіки шляхом оптимізації податкового стимулювання та бюджетної підтримки. 2. Вироблення чіткої стратегії скорочення зовнішнього боргу, попередження його нарощування у майбутньому. Фінансування бюджету переважно за рахунок внутрішніх запозичень. 3. Забезпечення гнучкості фіскального регулювання фінансових потоків в умовах швидкої зміни макроекономічної кон'юнктури. 4. Збалансування політики видатків, направлене на усунення інституціональних асиметрій, а саме припинення тенденції випередження темпів зростання видатків на соціальні заходи порівняно з видатками на економічний розвиток. 5. Оптимізація величини бюджетного дефіциту у межах правил, викладених у Маастрихтській угоді, - не більше 3% ВВП. 6. Трансформація пасивного дефіциту бюджету в активний.

В статті «Дефіцит Державного бюджету України: причини та заходи щодо вирішення проблеми» Куніцин О.М. відзначає, що важливою реформою має стати створення Державного стабілізаційного фонду України - спеціального фінансового фонду для усунення дефіциту бюджету. Прикладами подібного фонду можуть бути стабілізаційні фонди Кувейту, Оману, ОАЕ, Норвегії та Венесуели. Але в цих країнах стабілізаційні фонди залежать від доходів від видобутку та реалізації нафти. Автор пише, що для створення та наповнення Державного стабілізаційного фонду України можна застосувати такий механізм: необхідне введення додаткового збору, він може бути включений в якості невеликої надбавки до найбільш дохідних статей податкових і неподаткових надходжень, що дозволить зробити наповнюваність фонду ефективною. Або збір можна офіційно включити в перелік відрахувань до цільових фондів, що може бути менш ефективно в сучасній економічній ситуації. Слід звернути увагу на Європейський фонд фінансової стабільності, де кожна країна-учасниця має свою обов'язкову частку. Подібний механізм може бути застосований щодо регіонів України для наповнення Державного стабілізаційного фонду. Разом з тим Куніцин О.М. підкреслює, що створення Фонду буде більш ефективним у разі проведення усіх запропонованих заходів.

Висновки

Всі автори солідарні у визначенні бюджетного дефіциту і визначають його як такий, що характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами.

Також вони погоджуються з представниками кейнсіанської школи, які стверджують що поміркований бюджетний дефіцит - це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних видатків. А до основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету в проаналізованих статтях слід віднести такі:

- ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно

направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;

- мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення

економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- і довгострокових перспектив;

- у майбутньому погашення боргових зобов'язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді;

- залучення ресурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;

- для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

Один з авторів наголошує також, що слід звернути увагу на Європейський фонд фінансової стабільності, де кожна країна-учасниця має свою обов'язкову частку. Подібний механізм може бути застосований щодо регіонів України для наповнення Державного стабілізаційного фонду. Однак створення Фонду буде більш ефективним у разі проведення усіх запропонованих заходів. У наслідку Державний стабілізаційний фонд повинен взяти на себе функції НБУ щодо усунення дефіциту бюджету України. Автор наголошує, що усі ці заходи дозволять змінити структуру, обсяги і напрями дохідної та видаткової частин бюджету України, скоротити дефіцит Держбюджету, а також дозволять забезпечити подальший розвиток вітчизняної економіки.

Актуальним і обов'язковим питанням при вивченні бюджетного дефіциту є співвідношення доходів та витрат, так от на мою думку, слід додати ще й те, що при ризику скорочення державних доходів актуальним стає питання зниження видаткової частини. Україна за останні десять років не проводила секвестр бюджету, а проблему нестачі грошей вирішувала, крім зростання боргового навантаження, шляхом зростання поточної бюджетної заборгованості, тобто недофінансування витрат або відкладання платежів на наступні бюджетні періоди. Такий спосіб вирішення проблем державних фінансів обумовлений відсутністю практики нарахування пені за прострочений платіж з бюджету. Це призводить до того, що Мінфін зловживає своїм «монопольним» положенням, затримуючи платежі або не виконуючи того, що було заплановано в бюджеті. Теоретично ці недоплати колись погашаються, але практично ці зобов'язання дуже розмиті. Таким чином згідно моїх переконань, державна політика в сфері бюджетного дефіциту повинна здійснюватись з метою підвищення ефективності функціонування фінансової системи, стимулювання державного розвитку та підвищення життєвого рівня населення.

Також одними з ключових при розробці стратегії розвитку держави на наступні періоди є проблеми формування бюджетного дефіциту, визначення його розміру і пошук джерел погашення. При цьому наявність дефіциту ще не дає остаточного уявлення про ефективність роботи економіки. Профіцитний бюджет може формуватися на етапах економічного підйому з метою створення додаткових резервів або погашення існуючого боргу. Зростання бюджетного дефіциту, в свою чергу, у більшості випадків впливає на підвищення боргової залежності країни, що виступає фактором стримування розвитку економіки та знижує інвестиційну привабливість. Відволікання коштів на виплату відсотків за зобов'язаннями автоматично зменшує інші соціальні чи інвестиційні витрати держави і є фактором сповільнення економічного розвитку. З другого боку, якщо кошти матимуть інвестиційне спрямування, то це полегшить обслуговування боргів за рахунок додатково отриманого прибутку.

Список використаних публікацій

1. Паєнтко Т. В. Інституціональна природа дефіциту бюджету та державного боргу в Україні / Т. В. Паєнтко //Економіка промисловості . - 2014. - № 1-2. - С. 181-187.

2. Куніцин О. М. Дефіцит Державного бюджету України: причини та заходи щодо вирішення проблеми / О. М. Куніцин // Управління розвитком . - 2014. - № 16. - С. 137-140.

3. Довгань Л. П. Теорія і практика фінансування дефіциту державного бюджету України на сучасному етапі / Л. П. Довгань, І. О. Пімонова // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України . - 2013. - № 1. - С. 118-125.

4. Нечаюк І. Б. Економічна природа дефіциту бюджету / І. Б. Нечаюк // Формування ринкових відносин в Україні . - 2014. - № 3. - С. 35-38.

5. Шевчук І. Л. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування в сучасних умовах / І. Л. Шевчук // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг . - 2014. - Вип. 1(1). - С. 226-232.

Размещено на Allbest.ru