Проблеми формування та використання державного бюджету України. Екологічні аспекти у формуванні доходів та видатків державного бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Макроекономіка»

на тему:

«Проблеми формування та використання державного бюджету України. Екологічні аспекти у формуванні доходів та видатків державного бюджету»

Студента групи М-11

Соколової Аліни Олегівни

Керівник:доцент кафедри

Стасюк Ірина Василівна

м. Львів - 2016



Вступ

Актуальність теми. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі.В умовах перехідної економіки і створення ринкового середовища бюджет залишається важливим інструментом управління і формування фінансової політики держави.

Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування дохідної та видаткової частини державного бюджету враховуючи їх структуру для ефективного розвитку національної економіки.Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення.

Сьогодні все більшого значення набуває питання використання бюджету як найбільш дійового інструменту управління економіки, збалансованості його доходів і видатків, фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади при здійсненні перед ними Конституцією України функцій. У процесі докорінного реформування економіки важливим є визначення того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибокої перебудови державних фінансів у цілому і зокрема бюджету як центральної їх ланки. функцій.

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Нині в Україні у сфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного і соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх використання.

Питання змісту бюджетної системи та її складових розглядалися багатьма науковцями. До них, зокрема, належать С.О. Булгакова, О.Д. Василик, І.О. Лютий, В.М. Опарін, В.М. Федосов, С.І. Юрій, І.Я. Чугунов та ін. Є важливі напрацювання питань сутності й напрямів розвитку бюджетної системи України.

Актуальність проблеми та необхідність її дослідити і привела до вибору даної теми курсової роботи.

Метою роботиє дослідження принципів формування державного бюджету.

У відповідності до мети курсової роботи, були поставлені такі завдання:

Розкрити економічну природу, суть і значення державного бюджету, бюджетної системи України, їх становлення і розвиток.

Проаналізувати стан Державного бюджету України: його доходи та видатки.

Дослідження проблем формування і використання державного бюджету; видаток державний бюджет екологічний

Розробити пропозиції щодо вдосконалення існуючого механізму функціонування державного бюджету.

Об'ктом дослідження даної курсової є Державний бюджет України.

Предметом курсової роботи є теоретичні та практичні аспекти формування державного бюджету.

Теоретично-методологічну основу написання курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань формування та регулювання державного бюджету (Закони України: “Про бюджетну систему України”, “Про Державний бюджет на 2010 рік”, “Про Державний бюджет на 2014 рік” та ін.), Бюджетний кодекс України; інформаційну - дані Держкомстату України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, праці вітчизняних науковців, інші джерела інформації.

1. Теоретичні аспекти державного бюджету

1.1 Зародження та розвиток бюджету

Термін "бюджет" походить від старонорманського (старофранцузького) слова "bоugеtlе" - шкіряний мішок, торбина. Згодом від нього утворилося англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло у французьку мову. У ХІХ ст. воно набуває свого теперішнього значення в усіх європейських мовах. Походження терміна можна простежити за своєрідною історичною процедурою. У давнину в Англії канцлер казначейства (міністр фінансів), виступаючи в парламенті з інформацією про майбутні доходи та видатки держави, відкривав свій шкіряний портфель, або мішок, де й містився звіт про стан державних фінансів. Власне, цей звіт і дістав назву "budget", яка потім перейшла і в інші країни, означаючи державний розпис доходів та видатків, або зведений кошторис.

Появу державних бюджетів у сучасному їх розумінні відносять до Середніх віків. Середньовічні держави запроваджували звіт міністрів про становище держави та необхідність акумулювання нею коштів. З посиленням влади короля він особисто намагався встановлювати податки та збори, але це викликало обурення населення, а інколи навіть призводило до революційних подій.

У ХVІІ ст. в Англії право на затвердження бюджету було надане парламенту. Саме відтоді державний бюджет стає публічним та підлягає оприлюдненню. Англія - одна з перших країн установила порядок введення нових податків через попереднє погодження їх із представниками народу. Витрачання коштів залежало від короля та його міністрів, в окремих випадках - від представників народу.

В інших країнах бюджет складали і в період існування абсолютних монархій з метою забезпечення порядку в управлінні надходженням та витрачанням коштів держави. Недоліком складання бюджету у Франції, Пруссії, Австрії та інших державах у ХVІІI ст. була його таємність. Лише у другій половині ХІХ ст. в більшості держав показники бюджету підлягали оприлюдненню.

У Франції у 80-х роках ХVІІI ст. були спроби подати королю детальний звіт про стан державних фінансів. Так, у 1781 р. міністр фінансів Франції Жак Неккер звітував перед королем з метою виявлення можливих напрямів покращення стану фінансового господарства Франції, проте це не викликало підтримки. Утім саме 1781 р. вважається роком, коли був складений перший бюджет. Події Великої французької революції привели до розвитку публічності бюджету, і в 1791 р. у Конституції Франції було визначено порядок затвердження бюджету парламентом.

Поступово категорія "бюджет" набула поширення. Під бюджетом стали розуміти план доходів і видатків держави, розглянутий і затверджений законодавчим органом, майже всі країни почали його оприлюднювати.

Перші спроби формування на території України окремих елементів бюджету стосуються періоду існування Київської Русі. Перші надходження до казни мали форму данини, що сплачувалася князеві від переможених ним племен. Загалом формування казни великого князя відбувалося за рахунок таких надходжень:

1) контрибуцій, накладених на переможені народи і розділених між князями та його дружиною;

2) постійних зборів вини, яка складалася з оброків (податків, що справлялися натурою - медом, воском, хутром) тощо та уроків, тобто податків, які справлялися періодично;

3) подарунків населення;

4) зборів із власних володінь князя.

Окрім зазначених видів надходжень до доходів казни зараховувалися мито від проведення торгівлі та різні випадкові доходи. Отримані доходи спрямовувалися на княжий двір та його дружину.

У Російській імперії спроби складання кошторисів державних доходів та видатків на загальнодержавному рівні, за словами С. Вітте, відомі "вже в ХVІІ та ХVІІІ ст., але виключно з метою впорядкування фінансового господарства". Саме у ХVІІ ст. починають формуватися основи державного фінансового планування та складання державних кошторисів, які являли собою прототип сучасних бюджетів. Першим загальнодержавним російським бюджетом слід вважати розпис доходів і видатків на 1680- 1681 рр., а потім уже Петро I на початку 1700-х років започаткував складання щорічних відомостей доходів і видатків.

У ХІ-ХІІ ст. доходи казни, як і раніше, формувалися за рахунок данини та подушної податі, мита, доходів від княжого майна, проте сплачувати податі необхідно було дорогоцінними металами, шкіряними грішми або, в окремих випадках, хлібом, медом, рибою, хутром тощо. Розвиток бюджетних відносин обумовив необхідність визначення окремих осіб, які збирали податки. У Київській Русі таких осіб називали данниками, або старшинами.

У контексті дослідження еволюції бюджету варто зазначити, що "зазвичай бюджет складався на один рік; але в невеликих державах, господарство яких більш одноманітне, бюджети складалися і на кілька років, наприклад, у Баварії і Бадені - на 2 роки, в Гессені і Саксен-Ваймарі - на 3 роки". Принцип складання бюджету на один рік був зафіксований у Конституції Франції (1791 р.), яка декларувала необхідність обговорення та затвердження податків щорічно. Він давав можливість забезпечити більш реальний оперативний контроль за станом державних фінансів.

На початку ХХ ст. у деяких державах, а саме в Росії, Франції, Швеції, Бельгії, Голландії та в інших країнах, бюджетний період збігався з календарним роком. В інших державах для бюджетного періоду були встановлені інші терміни, наприклад в Англії, Німеччині, Пруссії та інших невеликих державах - з 1 червня до 31 березня, а в США, Італії, Іспанії, Португалії, Норвегії та в інших державах - з 1 липня до 31 червня.

Вибір бюджетного періоду залежав від традицій, національних особливостей, термінів проведення засідань представницьких органів тощо. Так, у Туреччині протягом чотирьох років тричі змінювалися хронологічні межі бюджетного періоду: до 1946 р. - початок 1 червня, з 1946 до 1949 р. - з 1 січня, а з 1950 р. - з 1 березня.

Перший самостійний бюджет України був складений за часів Гетьманату П. Скоропадського. Побудова бюджету базувалася на російському бюджетному праві та традиціях складання бюджету Російської імперії ХІХ ст. Насамперед було створено бюджетну комісію з представників Міністерства фінансів, Державного контролю, відомств та науковців. Перший Державний бюджет був затверджений на 1919 р. 24 січня того самого року. Радянський період характеризується жорсткою централізацією у сфері бюджетних відносин, відображенням якої було складання єдиного Державного бюджету СРСР. Відповідно до Закону УРСР "Про бюджетну систему Української РСР" було визначено, що бюджетна система складається з республіканського та місцевих бюджетів.

Після проголошення незалежності України у серпні 1991 р. розпочався процес побудови бюджетної системи, реформування та розвиток бюджетних відносин на якісно новому рівні. У 1992 р. був затверджений Закон "Про Державний бюджет України на 1992 рік", а вже 1995 р. внесено зміни і доповнення до Закону "Про бюджетну систему". Ці зміни не були суттєвими, і тому до 2001 р. бюджетна система України була, по суті, прототипом бюджетної системи Радянського Союзу з властивою їй централізацією бюджетних коштів у загальнодержавному бюджеті.

1.2 Поняття державного бюджету, його сутність та структура

Бюджет, як провідна ланка фінансової системи, найважливіша економічна категорія, що відображає грошові відносини між державою та учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві.

Бюджет - це баланс грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), який складається для держави, місцевих органів управління, суб'єктів господарювання, сімей або окремих громадян на певний термін.

З метою створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних даних Верховна Рада у липні 1996 р. прийняла Постанову "Про структуру бюджетної класифікації України".

Провідна роль у бюджетній системі України належить державному бюджету.

Державний бюджет - це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Бюджетна система (Державний бюджет) містить бюджет центрального уряду, а також бюджети всіх рівнів місцевої влади. Відповідно бюджети бувають центральними, обласними, місцевими. Часто, коли розглядають місцеві бюджети, мають на увазі всі бюджети, крім бюджету центрального уряду. В Україні до місцевих бюджетів належать бюджети областей, міський бюджет Києва, районні бюджети сільських районів, міські бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети внутрішньоміських районів, бюджети міст районного підпорядкування тощо. Між ними існують досить складні відносини, пов'язані з розподілом джерел бюджетних доходів, фінансуванням місцевих бюджетів з боку центрального уряду шляхом перерозподілу коштів у масштабі країни тощо. Отже, державний бюджет - це не тільки бюджет центрального уряду, а й сукупність бюджетів усіх рівнів державної адміністративно-територіальної влади. Сукупність різних видів бюджетів, що перебувають між собою в певному взаємозв'язку і взаємозалежності, створює бюджетну систему, що діє в країні.

Головне призначення бюджету - регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно - територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

Сутність бюджету держави проявляється через утворення централізованого фонду фінансів необхідних для виконання функцій держави, планування бюджетних показників доходів і витрат, використання централізованих фондів грошових коштів. У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двох позицій:

-- за сутністю економічної категорії;

-- за матеріальним вираженням цієї категорії.

Як об'єктивна економічна категорія бюджет відображає частину розподільних відносин, пов'язану з формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів держави. Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

-- розподільний характер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;

-- вартісне вираження відносин, тобто носієм бюджетних відносин виступають гроші;

-- формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева мета бюджетних відносин.

За матеріальним складом державний бюджет -- це централізований фонд фінансових ресурсів держави, а за соціально-економічною суттю -- це основний засіб перерозподілу національного доходу. Суть державного бюджету реалізується через такі основні функції:

1) розподільчу;

2) контрольну.

Зміст розподільчої функції виявляється у розподілі ВВП, який є основним джерелом формування державного бюджету. Державний бюджет використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території.

Бюджетні відносини виникають за такими напрямами грошових відносин:

- між державою і підприємствами різних форм власності, організаціями й установами;

- між державою і громадськими організаціями;

- між державою і населенням;

- між іншими державами і міжнародними організаціями;

- між державою і регіонами.

Контрольна функція дає змогу знати, чи своєчасно й у повному обсязі фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції перерозподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних коштів, який відображається в доходах і видатках бюджету.

Доходи бюджету формуються за рахунок джерел і в обсязі, передбаченими в Законі України "Про Державний бюджет" на поточний рік. Відповідно до статті 95 Конституції України: "Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків".

Державний бюджет України, починаючи з 2000 року, складається з загального та спеціального фондів. Кошти загального фонду мають загальний, тобто нецільовий характер і використовуються за напрямами, що визначаються законодавством у поточному році. Джерела надходження та напрями витрат зі спеціального фонду визначені заздалегідь і здійснюються в межах надходжень. Доцільність такого розподілу бюджету на два фонди повинна обґрунтовуватися в основних напрямах бюджетної політики і визначатися щорічно законом про Держаний бюджет України.

У залежності від співвідношення між доходами та видатками Державний бюджет може бути:

- збалансованим, коли видатки дорівнюють доходам, до чого, відповідно до Конституції України, і повинна прагнути держава;

- дефіцитним, тобто з від'ємним сальдо, коли видатки перевищують доходи;

- профіцитним, тобто з позитивним сальдо, що спостерігається у разі перевищення доходів над видатками.

Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою й іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація України містить такі розділи:

1) доходи бюджету;

2) видатки бюджету;

3) фінансування бюджету;

4) державний борг.

Вітчизняна бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, а також для проведення необхідного аналізу доходів та організаційних, функціональних і економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних показників.

1.3 Концепції формування державного бюджету

Існує три концепції формування державного бюджету.

1. Збалансування бюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає в суперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.

Припустимо, що економіка увійшла в фазу падіння. ВВП скорочується, тому автоматично зменшуються чисті податки, що спрямовує державний бюджет до дефіциту. Тепер припустимо, що нам потрібно збалансувати державний бюджет на щорічній основі. Для нього потрібно дискреційно підвищити чисті податки або зменшити державні закупки. Але ці заходи є стримуючими для економіки. Вони викличуть ще більше падіння виробництва, тоді як його потрібно збільшувати.

2. Збалансування бюджету на циклічній основі. Згідно з цією концепцією бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку.

Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит під час падіння виробництва і тому в межах економічного циклу бюджет повинен балансуватися. Але досвід показує, що зростання та падіння нееквівалентні між собою за глибиною й тривалістю. Тому в межах економічною циклу гармонії між надлишками і дефіцитами не досягається, що не забезпечує збалансованості державного бюджету.

Отже, одночасне дотримання стабілізаційної функції і збалансованого бюджету є для фіскальної політики несумісним. Тому вона змушена вибирати, що є більш пріоритетним - стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Як показує світовий досвід, при вирішенні цієї альтернативи перевага надається стабілізаційній функції. Це означає, що в основі фіскальної політики повинна лежати концепція функціональних фінансів.

3. Концепція функціональних фінансів. Згідно з даною концепцією бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення між стабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічна стабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет - це інструмент її досягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого - вона передбачає певні джерела його фінансування.

1.4 Фінансування дефіциту державного бюджету

Дефіцит бюджету представляє собою різницю між державними доходами і видатками. Це означає, що держава стає позичальником фінансових коштів у населення, банків і підприємств або іншої держави, у міжнародних фінансових організацій. Форми залучення позикових коштів для фінансування витрат бюджету можуть бути такими, як випуск і розміщення державних зобов'язань, різноманітні позики.

Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках. Допустимим або відносно безпечним рівнем бюджетного дефіциту визнається його значення в межах 2-3 %. Основна небезпека для економіки, що виходить з дефіциту державного бюджету, пов'язана з проблемою інфляції. За природою бюджетний дефіцит може бути активним і пасивним. Активний обумовлений законом зростання вартості, пасивний - зростанням темпів інфляції. Активний дефіцит бюджету стимулює розвиток країни. Наприклад, на кінець 80-х років у США бюджетний дефіцит складав 50 % від ВВП, це максимальна величина, яка була не пов'язана з економічним спадом. У США тільки у 1997 р. вперше після війни доходна частина перевищила витратну на 10 млн дол.

Згідно міжнародних стандартів, бюджетний дефіцит до 3 % ВВП виконує активну функцію в економіці. Фінансові ресурси використовуються не на поточне споживання, а в якості додаткового джерела фінансування державних інвестиційних програм. Провідні країни Заходу, в тому числі країни ЄС, здійснюють емісію національної валюти в основному через механізми обслуговування бюджетного дефіциту, використовуючи відповідні ресурси на цілі економічного розвитку. Через відзначені канали формуються механізми «довгих» фінансових ресурсів.

У 1999 - 2003 pp. у середньостатистичному вимірі мав місце фактично бездефіцитний бюджет, що стало одним з визначальних факторів послаблення боргової залежності держави і стабілізації гривні. У 2010 - 2014 - постійний дефіцит бюджету.

Способи фінансування дефіциту державного бюджету:

- грошово-кредитна емісія (монетизація);

- внутрішні і зовнішні позики (боргове фінансування);

- збільшення податкових надходжень до бюджету.

При грошово-кредитній емісії Національний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і з допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

При монетизації дефіциту бюджету держава отримує доход від друкування грошей - сеньйораж. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП.

Наслідки дуже негативні: розвивається не контрольована інфляція, підриваються стимули для довгострокових інвестицій, розкручується спіраль цін - заробітна плата і заощадження населення знецінюються. Даний засіб дає ефекти в короткостроковому періоді, але надалі все повертається в старе положення тільки в більших масштабах.

Основними методами фінансування бюджетного дефіциту є:

- кредитно-грошова емісія (монетизація);

- боргове фінансування;

- за рахунок податкової політики.

Кредитно-грошова емісія пов'язана з випуском в обіг додаткової маси грошей для фінансування саме бюджетного дефіциту. Але безконтрольна емісія грошей посилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, спричиняє тяжкі наслідки у сфері економічних та соціальних відносин.

Унаслідок монетизації дефіциту бюджету держава може отримати сеньйораж - дохід від друкування та карбування грошей. Він виникає, якщо темпи зростання грошової маси перевищують темпи зростання реального ВВП, у результаті чого середній рівень цін збільшується і в країні починає наростати інфляція. У зв'язку з цим усі економічні агенти платять своєрідний інфляційний податок, що виникає шляхом перерозподілу частини їх доходів на користь держави через які ціни зростають. Інфляційний податок - це втрата капіталу власниками грошових коштів унаслідок інфляції.

Такий метод фінансування бюджетного дефіциту є найпростішим у розв'язанні проблеми.

Покриття бюджетного дефіциту за допомогою боргового фінансування, тобто здійснення державних запозичень за рахунок випуску та реалізації державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів тощо) на внутрішньому та зовнішньому ринках за визначених умов, витісняє частину інвестицій із виробничого процесу, зумовлює зменшення чистого експорту, збільшення ринкової ставки відсотка і зниження споживчих видатків.

Державні цінні папери «зв'язують» частину грошових коштів населення та фінансових ресурсів підприємств, зокрема комерційних банків, які у зв'язку з цим виконують менше активних операцій, тобто згортають обсяги кредитних та інвестиційних операцій. Грошовий ринок реагує на підвищення попиту на гроші зростанням відсоткової ставки. Це зростання призводить до скорочення приватних інвестицій, що пов'язано з виникненням так званого ефекту витіснення, який значною мірою послаблює стимулюючий ефект фіскальної політики. Ефект витіснення визначається тим, що чим більший дефіцит, тим вищий обсяг заощаджень, який використовується з метою фінансування державних видатків і тим меншою є величина коштів, доступних для фінансування інвестицій.

Отже, розширення масштабу використання державних цінних паперів для покриття бюджетного дефіциту має неоднозначний вплив на економіку. По-перше, цей процес зумовлює вилучення з ринку валових заощаджень фізичних осіб і прибутків юридичних і, як наслідок, скорочення джерел фінансування інвестицій. Проблема залучення додаткових інвестицій в Україну з метою подальшого економічного зростання є найактуальнішою. По-друге, посилюється фінансова дестабілізація, оскільки державні цінні папери стають вагомим сегментом грошового ринку, який не залишає можливостей для спрямування капіталу в менш прибуткові, але вкрай необхідні для суспільства галузі економіки.

Проблему дефіциту державного бюджету не можна вирішити лише за допомогою боргового фінансування, адже категорії «бюджетний дефіцит» і «державний борг» взаємопов'язані. Державний борг складається із суми випущених, але непогашених державних запозичень з нарахованими відсотками за час існування держави. Шляхом боргового фінансування можна зменшити величину бюджетного дефіциту, але одразу автоматично починає зростати державний борг.



2. Аналіз державного бюджету України

2.1 Аналіз стану державного бюджету України за останні 5 років

Слід згадати, що починаючи з 2000 року Державний бюджет поділено на дві частини: загальний фонд і спеціальний фонд відповідно. Загальний фонд включає всі доходи бюджету, крім тих, які призначені для зарахування в спеціальний фонд, тобто не має цільового спрямування.

Як правило, загальний фонд наповнюється за рахунок надходження податків і інших платежів. Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретних джерел надходжень, гранди або подарунки (з розрахунком вартості), отримані розпорядником бюджетних коштів на конкретні цілі.

У таблиці 2.1 наведено основні макроекономічні показники формування та використання Державного бюджету за останні 7 років.

Таблиця 2.1

Аналіз державного бюджету України за 2010-2016 рр.

Роки	Державний бюджет, млн. грн.
	Доходи	Видатки	Кредитування	Дефіцит (-) /профіцит(+)
2010	240 615	303 589	1 292	- 64 265
2011	314 617	333 460	4 715	-23 558
2012	346 054	395 603	3 818	- 53 445
2013	339 227	403 456	477	- 64 708
2014	357 084	430 218	4 919	- 78 053
2015	534 648	576 848	2 950	- 45150
2016	595 163	667 815	-	- 72 652

Як видно з таблиці 2.1, надходження до державного бюджету у 2016 р. зросли на 354 548 млн.грн. у порівнянні з 2010 р. Однак, слід відмітити, що у 2013 р. порівняно з 2012 р., навпаки, доходи до державного бюджету зменшилися на 6,827 млн. грн.., або на 0,02%.

Значний вплив на дохідну частину бюджету мають такі показники, як зростання ВВП, експорту та імпорту, прямі іноземні інвестиції, зростання середньої зарплати та ін.

Відповідно за період 2010-2016 рр. зросла і видаткова частина бюджету. У 2016 р. видатки бюджету зросли на 54,5% порівняно з 2010 р.

Оскільки видатки перевищують доходи, то дефіцит державного бюджету також зростає. У динаміці протягом останніх семи років, дефіцит Державного бюджету збільшувався, а саме у 2010 році дефіцит зріс з 64,3 млрд. грн. до 72,6 млрд. грн.. у 2016 р. що складає 11,5%. У 2011 р. , навпаки, дефіцит бюджету зменшився у порівнянні з 2010 р. у 2,7 рази, абсолютне значення 40,7 млрд., грн. Надалі спостерігається негативна тенденція зростання дефіциту державного бюджету. У 2013 р. цей показник зріс на 11,3 млрд до 2012 р., а у 2014р. - на 13,4 млрд грн. до попереднього року. У 2015 році рівень дефіциту зменшився на 30,9 млрд грн., але вже 2016 року знову збільшився на 30,4 млрд грн. Суттєве зростання дефіциту державного бюджету є наслідком спаду виробництва, зростанням внутрішнього і зовнішнього державного боргу, значне зростання і нераціональна структура бюджетних витрат, збільшення частки тіньової економіки в України; відсутність волі влади проводити реформи, недосконале законодавство і податкова система, нестабільна ситуація в країні та інші пов'язані з цим причини.

Також, за період з 2010 р. по 2015 р. кредитування бюджету збільшилося у 2,3 рази.

2.2 Доходи державного бюджету та їх структура. Екологічна складова у доходах державного бюджету

Державні доходи (доходи державного бюджету) - це сукупність грошових відносин, які складаються між державою, фізичними та юридичними особами в процесі витягу й акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавний фонд (бюджет) з метою подальшого використання цих коштів, тобто для виконання державою своїх функцій.

Склад доходів Державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та Законом України про Державний бюджет на відповідний рік і затверджується Верховною Радою України.

Важливе значення у формуванні доходів державного бюджету має виконання показників загального фонду, за рахунок якого здійснюється фінансування захищених статей видатків (заробітної плати, соціальних виплат тощо). У 2014-2015 роках доходи загального фонду державного бюджету збільшилися на 41,9 млрд грн. Динаміка доходів Державного бюджету за 2014-2015 рр. наведена у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Структура доходів державного бюджету України у 2014-2015

Доходи	Державний бюджет
	2014	2015
	Млн. грн.	%	Млн. Грн.	%
Податкові надходження, з них:	280 178	78,5	409 417	76,6
податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	52 588	14,7	79 838	14,9
податок та збір на доходи фізичних осіб	12 646	3,5	45 062	8,4
податок на прибуток підприємств	39 942	11,2	34 776	6,5
збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів	19 036	5,3	39 803	7,4
збір за спеціальне використання лісових ресурсів	206	0,1	274	0,1
збір за спеціальне використання води	630	0,2	553	0,1
плата за користування надрами	18 199	5,1	36 989	6,9
внутрішні податки на товари і послуги	183 965	51,5	241 563	45,2
податок на додану вартість	139 024	38,9	178 452	33,4
акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів	28 244	7,9	38 783	7,3
акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів	16 855	4,7	24 326	4,5
податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	12 609	4,7	40 300	7,5
ввізне мито	12 389	3,5	39 881	7,46
вивізне мито	220	0,1	420	0,04
збори на паливно-енергетичні ресурси	4 522	1,3	7 245	1,4
Інші податки та збори	5 993	1,7	666	0,1
Неподаткові надходження, з них:	68 335	19,1	119 960	22,4
доходи від власності та підприємницької діяльності	28 469	8,0	71 085	13,3
адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності	5 306	1,5	15 008	2,8
інші неподаткові надходження	12 496	3,5	7 508	1,4
власні надходження бюджетних установ	22 084	6,2	26 359	4,9
Доходи від операцій з капіталом	888	0,2	171	0,03
Доходи від урядів зарубіжних країн	5 383	1,5	1 800	0,3
Цільові фонди	162	0,05	155	0,03
Офіційні трансферти	2 118	0,6	3 144	0,6
Усього	357 084	100	534 694	100

До державного бюджету у 2015 році надійшло 534,7 млрд грн., що на 78,6 млрд грн., або на 33,2% більше аналогічного показника попереднього року. Річний план виконано на 103,4 %.

Перевиконання плану відбулося в частині неподаткових надходжень, водночас податкові надходження виконано на 99,9 %.

Дані таблиці 2.2 свідчать, що протягом останніх двох досліджуваних років найбільшу частку займали податкові надходження - в середньому це 77,5%, а найменшу -доходи від операцій з капіталом та цільові фонди - 0,03% .

Домінування податкових надходжень в структурі доходів Державного бюджету України здебільшого пояснюється вступом в дію Податкового кодексу України.

При аналізі показників податкових надходжень можемо спостерігати у деяких з них зміни надходжень майже вдвічі, а саме, податок та збір на доходи фізичних осіб збільшився на 41,7%, а податок на прибуток підприємств навпаки у 2015 році зменшився на 42,0%. Також прослідковується збільшення зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів на 52,2%. Внутрішні податки на товари і послуги у 2015 році так само зазнали змін, а саме збільшились на 23,8%. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції та збори на паливно-енергетичні ресурси теж збільшились на 68,7% та 37,6% відповідно. В той час коли інші податки на збори зменшились в порівнянні з 2014 роком на 88,9%.

В свою чергу в 2015 році відбулись зміни і в неподаткових надходженнях доходів державного бюджету. Загалом неподаткові надходження у порівнянні з 2014 роком збільшились на 43%. Якщо розглядати детальніше, можна спостерігати збільшення доходів від власності та підприємницької діяльності на 60%, адміністративних зборів та платежів, доходів від некомерційної господарської діяльності - 35,4% та власних надходжень бюджетних установ - 16,2%. Проте у неподаткових надходженнях також спостерігаються і зменшення, а саме у показниках інших неподаткових надходжень на 39,9%.

На доходи державного бюджету, безумовно, негативно вплинули доходи від операцій з капіталом, доходи від урядів зарубіжних країн та цільові фонди, які зазнали зменшень. Ці показники зменшились у 2015 році на 80,7 %; 33,4 % та 4,3% відповідно. Слід зауважити, що офіційні трансферти у порівнянні з 2014 роком збільшились на 32,6 %.

Вагомий вплив на дохідну частину державного бюджету мали її екологічні складові.

Таблиця 2.2.

Екологічна складова доходів державного бюджету України за 2014-2015

Доходи	Державний бюджет
	2014	2015
	Млн.грн.
Збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів	19 036	39 803
Екологічний податок	3 614	1 105
Збір за забрудненнянавколишнього природного середовища	1	2
Загальна сума доходів від екологічних показників	22 651	40 910
Усього доходів	357 084	534 694



Враховуючи дані наведені вище, можна спостерігати зміни в порівнянні з попереднім роком. Так екологічна складова за рік збільшила доходи держави на 18 259 млн.грн., або на 3,4 %, що позитивно відобразилось на дохідній частині державного бюджету. Загалом це відбулось на рахунок підвищення зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів, які збільшились на 52,2% у порівнянні з минулим роком та подвоєнні збору за забруднення навколишнього природного середовища, хоча останній не надто вплинув на дохідну частину державного бюджету загалом. Та не зважаючи на це, слід зазначити, що екологічний податок навпаки зменшився на 69,4 %.

Отже, моніторинг та аналіз виконання бюджету засвідчують, що є три основні чинники, від реальності і дієвості яких залежить стан мобілізації податкових зобов'язань і наповнюваності доходів бюджету, - це:

1)діюче законодавче поле, його прогресивність, однозначність та ефективність щодо забезпечення сталого, адекватність соціально-економічного стану розвитку держави;

2)діюча система адміністрування та застосування методів стягнення податків, зборів і обов'язкових платежів, їх прогресивність і відповідність вимогам часу та суспільним інтересам;

3) повага до Закону і рівень відповідальності усіх суб'єктів бюджетного процесу, фінансової культури й етики в розподілі доданої вартості, сформованої протягом року, з метою збалансованого розвитку державних та приватних інтересів.

2.3 Видатки державного бюджету та їх структура

Державні видатки - сукупність фінансових відносин з приводу використання державних фондів грошових ресурсів із метою фінансування соціально-економічного розвитку держави.

Виконання державою її функцій залежить від рівня їх фінансування та ефективності використання виділених коштів. Аналіз структури видатків бюджету, а саме частки видатків на виконання кожної функції держави у їх загальній сумі дає змогу визначити, які функції є пріоритетними на кожному етапі соціально-економічного розвитку країни.

Видатки державного бюджету України за 2015 рік виконано у сумі 576,9 млрд. грн., що на 146,7 млрд. грн. більше показника минулого року.

Таблиця 2.3.

Видатки державного бюджету за функціональною ознакою за 2010 - 2014

Види функцій	2014	2015
	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%
Загальнодержавні функції	65 825	15,3	103 116	17,9
обслуговування державного боргу	47 976	11,2	84 505	14,6
Оборона	27 363	6,4	52 005	9,2
Громадський порядок, безпека та судова влада	44 619	10,4	54 643	9,5
Економічна діяльність	34 410	8,0	37 135	6,4
Охорона навколишнього середовища	2 597	0,6	4 052	0,7
Житлово-комунальне господарство	111	0,03	21	0,004
Охорона здоров'я	10 580	2,5	11 450	2,0
Духовний та фізичний розвиток	4 872	1,1	6 619	1,1
Освіта	28 677	6,7	30 185	5,2
Соціальний захист та соціальне забезпечення	80 558	18,7	103 700	18,0
Міжбюджетні трансферти	130 600	30,3	173 979	30,2
Усього	430 217	100	576 911	100

За статтями у розрізі функціональної класифікації порівняно з груднем 2014 року спостерігалися такі зміни:

видатки на загальнодержавні функції збільшились на37,3 млрд. грн. у тому числі обслуговування державного боргу зросли на36,5 млрд. грн.;

видатки на оборону збільшилися на24,6 млрд. грн.;

видатки на громадський порядок, безпеку і судову владу збільшилися на 10 млрд. грн.;

видатки на економічну діяльність збільшились на2,7 млрд. грн.;

видатки на охорону навколишнього середовища збільшились майже на 1, 455 млрд. грн.;

видатки на житлово-комунальне господарство зменшилися на90 млн. грн.;

видатки на охорону здоров'я збільшилися до 870 мллн. грн.;

видатки на духовний та фізичний розвиток збільшилися та склали 1,74 млрд. грн.;

видатки на освіту збільшилися до 1,5 млрд. грн;

видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення у 3,1 рази, їх обсяг становив 23,1 млрд. грн.

Отже, проведені дослідження вказують, що державний бюджет України як за доходами, так і за видатками має ряд проблем використання бюджетних коштів. Аналіз результатів проведених упродовж останніх років контрольно- аналітичних заходів Рахункової палати України свідчить, що багато проблем із використанням бюджетних коштів є наслідком прямих правопорушень, які повторюються із року в рік. Найбільш характерними за кількістю виявлених випадків та обсягів порушень є наступні:

- використання коштів Державного бюджету України з порушенням бюджетного законодавства;

- втрати Державного бюджету України внаслідок прийняття незаконних управлінських рішень;

- незаконне виділення коштів з резервного фонду державного бюджету;

- порушення нормативно - правових актів, які регламентують порядок закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

- планування видатків державного бюджету з порушенням чинного законодавства та за відсутності правових підстав;

- здійснення видатків на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;

- бюджетні правопорушення, пов'язані з розміщенням та виконанням державного замовлення тощо.



3. Проблеми формування державного бюджету України та шляхи їх вирішення

Державний бюджет -- це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Доходи бюджету формуються насамперед за рахунок податків (понад 90 % центрального і 70 % місцевих бюджетів).

Державний бюджет є самостійною економічною категорією і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використанням на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносини складаються між державою, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населенням -- з іншого, з приводу сплати податків, зборів, а також при використанні бюджетних коштів . Реальний процес прийняття бюджетних рішень і здійснення суспільного вибору базується на голосуванні у парламенті за правилом більшості, оскільки цей спосіб, реалізуючи взаємні вигоди шляхом досягнення публічних компромісів, обходиться суспільству дешевше, ніж забезпечення консенсусу між усіма політичними силами з кожного окремого питання.

Однією з головних проблем,щодо наповнення державного бюджету є приватизація. Приватизація в Україні проводилася в нестабільній економіці, де стара політична і господарська еліти намагалися створити штучні псевдоринкові структури, зберігаючи та зміцнюючи тим самим свою колишню владу. Основною метою приватизації на її перших етапах було максимально швидке створення "критичної маси" недержавної власності у виробничому секторі економіки, щоб позбавити державу монополії та передати частину економічної влади недержавному капіталу. На шляху приватизації було чимало труднощів ідеологічного, політичного і соціально-економічного характеру.

Світова практика показує, що велика приватизація здійснюється після закінчення малої приватизації, яка дає можливість нагромадити капітал для купівлі великих об 'єктів. Велика приватизація в Україні здійснювалася поряд з процесами малої приватизації, яка за даними Фонду державного майна України на початок 1997 року практично завершилася. Причому на початку приватизаційного процесу були продані не збиткові великі підприємства, а ті, що в існуючих умовах були ще відносно прибутковими і могли функціонувати. Так, серед перших великих об'єктів державної власності, які були приватизовані, можна виділити: "Укррічфлот", Одеський м'ясокомбінат, Тростянецька шоколадна фабрика "Україна", ЗАТ "Кіспо", Одеська кондитерська фабрика тощо.

Застосування неконкурентних способів приватизації привело до того, що вартість приватизованих великих підприємств не відповідала їх фактичній ринковій вартості, тобто вони продавалися за безцінь, що призвело до значних збитків, щодо наповнення державного бюджету.

Важливим для держави є подолання тіньової економіки, яке може бути успішним лише в умовах стабільного економічного зростання.

Тінізація економіки України в умовах фінансово-економічної кризи набула всеосяжного характеру й оцінюється окремими експертами в обсязі до 60% ВВП, який представляє на сучасному етапі реальну загрозу національній безпеці держави.

Нейтралізація тіньової економіки залежить від вдалого визначення і компонування пріоритетів держави у сфері бачення власних національних інтересів та їхнього захисту. Досвід останніх років свідчить на користь необхідності мобілізувати ресурси на подолання проблем внутрішнього соціально-економічного розвитку, намагаючись максимально нейтралізувати зовнішні впливи, здебільшого спрямовані на стимулювання відцентрових тенденцій в українському суспільстві та зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Одним із пріоритетних напрямів державної політики Програмою економічних реформ на 2010-2015 роки визначена детінізація фінансових потоків. Неабияким стимулом для подолання тіньових явищ в економіці є зростання рівня життя населення та формування міцного середнього класу, зацікавленого у зрозумілих та загальнообов'язкових правилах ведення економічної діяльності на всіх рівнях.

Таким чином, можна констатувати, що проблема наповнення доходної частини Державного бюджету України на сьогодення є однією з найбільш гострих.

Виходячи з викладеного, основними шляхами вирішення проблем формування державного бюджету в Україні є:

1) Зменшення кількості податків та зборів,що значно поліпшить становище підприємств та установ та буде сприяти їх подальшому розвитку;

2) Мають бути розроблені стратегічні завдання держави на довгострокову (10-15 років) та середньострокову (3-5 років) перспективу з визначенням пріоритетів державної економічної, фінансової, соціальної політики на законодавчій основі.

3)Подолання тіньової економіки.

4)Посилити контроль за сплатою податків бюджетоформуючими приватизованими підприємствами.

Важливим є посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної та соціально-економічної стратегії держави. Доцільним є виважене використання дефіциту бюджету виходячи із циклічності економічного розвитку та збалансованості бюджетної системи у середньостроковій перспективі.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації - основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.



Висновки

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державнапрограма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

В результаті проведеного дослідження можна також зробити такі висновки:

1. На сьогоднішній день на збільшення дохідної частини бюджету України негативно впливає чимало факторів, зокрема: існування тіньових схем ведення бізнесу, надання податкових пільг, неузгодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх отримання; недосконалість правових норм щодо забезпечення державного контролю в процесі управління ресурсами, низький рівень частки власних доходів місцевих бюджетів, що породжує збільшення обсягів міжбюджетних трансфертів.

2. Аналіз бюджетної політики у сфері видатків бюджету в Україні показує, що здійснені заходи є непослідовними і не забезпечують формування сталих тенденцій до посилення економічної та стимулюючої функцій бюджету. З огляду впливу на темпи економічного зростання, істотним недоліком бюджетної політики є коливання обсягів державних інвестицій та соціальних виплат населенню.

3. Тенденції суспільного розвитку свідчать, що сьогодення вимагає від усіх учасників бюджетного процесу нових підходів до форм і методів роботи. Передусім треба навчитись ефективно управляти фінансовими ресурсами держави з метою досягнення цілей у найбільш економний, ефективний і результативний спосіб, аби повною мірою забезпечити соціально - економічні потреби і прагнення громадян України.

Перелічені заходи сприятимуть оптимізації видатків державного бюджету України і дозволять розробити та впровадити виважену фіскально-бюджетну політику, в якій буде враховано досвід провідних країн світу, що в кінцевому підсумку надасть можливість сформувати в державному бюджеті прерогативні статті видатків держави.



Список використаної літератури

Бюджетний кодекс України {Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011}

Поняття і роль бюджету - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://readbookz.com/book/59/2302.html

Звіт про виконання законів України про державний бюджет України Міністерства фінансів України за 2014 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/

Звітпро виконання законів України про державний бюджет України Міністерства фінансів України за 2015 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/

Звіт Національного банку України за 2014 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/control/uk/index

Бюджетна система. Вишкіл студії: навч. посіб. / С. І. Юрій, О. П. Кириленко, В. Г. Дем'янишин [та ін.] ; за ред. С. І. Юрія, О. П. Кириленко. - Тернопіль : Економічна думка, 2010

"Мікроекономіка і макроекономіка" за загальною редакцієюЕ.Будаговської. Київ "Основи", 1998 р.

Радіонов Ю.Д. Проблема ефективності використання бюджетних коштів / Ю.Д. Радіонов // Фінанси України. - 2011. - № 5

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. К. : Атіка, 2009

Ісмаїлов А.Б. Бюджетний процес та напрями його удосконалення // Фінанси України. - 2012.

Януль І. Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення // Фінанси України. - 2014.

Шляхов О.В. Шляхи оптимізації видатків державного бюджету України : підручник / Шляхов О - К. : Донецьк. нац. університет, 2012.

Размещено на Allbest.ru

...