Главная
Коллекция "Revolution"
Финансы, деньги и налоги
Внутрішні джерела фінансування суб’єктів підприємництва
Внутрішні джерела фінансування суб’єктів підприємництва
Управління грошовими потоками підприємства з метою максимізації вартості. Аналіз внутрішніх джерел фінансування за використання касового підходу та методу нарахування. Чистий прибуток, амортизаційні відрахування, забезпечення наступних витрат і платежів.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.10.2016 |
| Размер файла | 106,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
кафедра фінансового менеджменту та фондового ринку
Курсова робота
на тему:
"Внутрішні джерела фінансування суб'єктів підприємництва"
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр
ОДЕСА 2012 р.
План
- Вступ
- Розділ 1. Суть джерел фінансування підприємств
- Розділ 2. Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використання касового підходу
- Розділ 3. Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використання методу нарахування
- Розділ 4. Управління грошовими потоками (cash flow) підприємства
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Актуальність дослідження. Управління грошовими потоками підприємства з метою максимізації його вартості здійснюється за рахунок управління грошовими потоками підприємства, які отримуються як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел фінансування, але саме внутрішні джерела фінансування в першу чергу підвищують вартість підприємства.
У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції управління грошовими потоками підприємства із внутрішніх джерел фінансування з метою максимізації його вартості. Перший підхід зорієнтований на управління фінансовими результатами, другий - на управління рухом грошових потоків.
Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду.
Наприклад, величина виручки від реалізації продукції, відображена у звітності, може не збігатися з грошовими надходженнями від реалізації в тому ж періоді. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов'язані з грошовими видатками.
До джерел фінансування за рахунок грошових потоків підприємства із внутрішніх джерел фінансування з метою максимізації його вартості здебільшого відносять такі:
чистий прибуток;
амортизаційні відрахування;
забезпечення наступних витрат і платежів.
Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування грошовими потоками підприємства з метою максимізації його вартості.
Віднесення згаданих надходжень до внутрішніх є виправданим, оскільки за їх рахунок можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх фінансових джерел, які мобілізуються на ринку капіталів. Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків і тим самим збільшують вартість підприємства.
Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов'язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.
Предмет дослідження - управління грошовими потоками підприємства
Методологічною основою є сукупність принципів, загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів досліджень, використання яких зумовлено метою та завданнями. Основою дослідження є базові принципи, наукові положення та сучасні здобутки в даному розділі науки.
Інформаційною базою є праці вітчизняних і закордонних фахівців, періодичні видання, статистичні збірки, звітні матеріали.
Завданням курсової роботи є співставлення двох основних концепції управління грошовими потоками підприємства, зробити порівняльну характеристику цих концепцій та виділити недоліки та переваги кожної з них.
джерело фінансування управління грошовий потік
Розділ 1. Суть джерел фінансування підприємств
За ринкових відносин важливе значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування підприємств. Фінансування підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (рис. 4.1).
Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:
рівень оподаткування доходів підприємства;
темпи зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
структура активів підприємства;
стан ринку капіталу;
відсоткова політики комерційних банків;
рівень управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.
Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.
Рис. 4.1 Джерела фінансування підприємств
Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не призводить до виникнення зобов'язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов'язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси є предметом особливої уваги менеджерів підприємства. [10]
У науково-практичній літературі можна зустріти дві основні концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на метод нарахування (зіставлення нарахованих доходів та нарахованих витрат із відповідною корекцією), другий - на касовий метод (зіставлення реальних грошових надходжень та грошових видатків). Наявність різних підходів зумовлена тим, що доходи та витрати підприємства, які відображені у звіті про фінансові результати, як правило, не збігаються з грошовими надходженнями (видатками) у рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду.
За логікою методу нарахування, який переважає у вітчизняній практиці, у Німеччині та у інших країнах, основними елементами внутрішніх джерел фінансування підприємств є такі:
чистий прибуток;
амортизаційні відрахування;
забезпечення наступних витрат і платежів.
З погляду використання касового підходу величина внутрішніх джерел фінансування в окремому періоді відповідає сальдо вхідних грошових потоків від операційної та інвестиційної діяльності підприємства і вихідних грошових потоків у рамках операційної діяльності. Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений у необоротні та оборотні (за вирахуванням грошових еквівалентів) активи, вивільняється і трансформується в ліквідні засоби у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. [14]
Розділ 2. Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використання касового підходу
Основним внутрішнім джерелом у цьому разі є самофінансування, яке пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті. У світовій економічній літера турі залежно від способу відображення прибутку у звітності, зокрема в балансі, виділяють:
а) приховане самофінансування (пов'язане із використанням прихованого прибутку), який виникає внаслідок формування прихованих резервів;
б) відкрите самофінансування (тезаврація офіційного прибутку).
Приховані резерви - це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді. Вони формуються шляхом недооцінки активів або переоцінки зобов'язань. До суттєвого недоліку прихованого самофінансування слід віднести порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів.
Тезаврація прибутку - це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів. [2]
До основних переваг самофінансування слід віднести такі:
залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;
відсутність затрат при мобілізації коштів;
не потрібно надавати кредитне забезпечення;
підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.
Недоліки відкритого самофінансування (тезаврації) стисло можна охарактеризувати так:
оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, у результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;
обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;
помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижчою середньоринкової процентної ставки, це може призвести до зниження ефективності ринку капіталів у цілому). [8]
Звертаємо увагу на те, що амортизаційні відрахування не належать до джерел самофінансування (як це досить часто можна зустріти у вітчизняній економічній літературі). Ефект фінансування завдяки амортизації виникає у результаті специфічного ви ду реструктуризації активів: заморожені в необоротних активах фінансові ресурси вивільняються і залишаються на поточному рахунку підприємства у вигляді відповідної частини виручки від реалізації. У результаті спрямування амортизаційних відрахувань на фінансування реальних інвестицій проявляється так званий ефект розширення потужностей, або ефект Ломана-Ружді. Згаданий ефект є наслідком незбігу періоду вивільнення капіталу, авансованого в необоротні активи, що амортизуються, з періодом вибуття зношених активів із виробничого процесу. Здебільшого авансований капітал повертається на підприємство швидше, ніж виникає потреба в оновленні засобів. [3]
Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригова-ного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають витрати на:
придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. [1]
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. [12]
Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності суб'єкта підприємництва, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1-2 відсотки; група 2-10 відсотків; група 3-6 відсотків; група 4-15 відсотків.
Суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:
(4.3)
де /а-1 - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.
До внутрішніх джерел фінансування відносять також створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов'язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також: залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень. [7]
Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування (нарахування) та використання (грошових виплат). Залежно від цього визначають можливий строк використання їх як джерела фінансування. Якщо забезпечення мають короткостроковий характер, однак нарахування здійснюється регулярно (револьверно) і зберігаються стабільні залишки на відповідних рахунках, то їх можна трактувати як довгостроковий капітал. Величина забезпечень визначається на основі прогнозних розрахунків" фінансових та бухгалтерських служб підприємства. Розмір забезпечень, які відносяться на валові витрати, лімітується податковим законодавством. [13]
За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення. До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на підприємствах, відносять такі:
забезпечення виплат персоналу;
на додаткове пенсійне забезпечення;
на виконання гарантійних зобов'язань;
на реструктуризацію;
на виконання зобов'язань за ризиковими (обтяжливими) контрактами тощо.
Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони 5^ли створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. [11]
Розділ 3. Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використання методу нарахування
Сучасна теорія корпоративних фінансів розглядає грошовий потік як стійку сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом підприємництва у результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Таким чином, грошовий потік можна представити як сукупність послідовних подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів з приводу виконання договірних зобов'язань між суб'єктами підприємництва, іншими економічними агентами (державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). З іншого боку, грошові потоки, генеровані суб'єктом господарювання протягом певного періоду, що аналізується, формують також грошовий потік, який називають сукупним грошовим потоком підприємства. Відповідно, виникнення та формування грошового потоку при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом цілеспрямованого прояву сукупності фінансово-економічних відносин та має певні ознаки, основними серед яких необхідно вважати такі:
1) рух грошових коштів відбувається у результаті виконання певної угоди між двома суб'єктами підприємництва, оформленої належним чином;
2) грошові потоки, що генеруються суб'єктом підприємництва, мають виключно фінансовий характер, адже їх результатом є формування, розподіл, перерозподіл чи споживання фондів грошових коштів;
3) грошові потоки визначають порядок та особливості реалізації інших фінансових відносин, що формують фінанси підприємства, у тому числі формування фінансових результатів, забезпечення ліквідності та платоспроможності і т.д. [13]
Коротко зупинимося на дослідженні основних (базових) функціонально-організаційних характеристик грошових потоків, які генеруються суб'єктом підприємництва у результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Так, грошовий потік представляється як комплексна категорія із власною структурною характеристикою, яка включає у себе сукупність окремих складових елементів. Серед таких складових грошового потоку можна розглядати такі елементи, як:
1) причина формування грошового потоку - визначає як джерело формування грошового потоку (господарська операція суб'єкта підприємництва або їх сукупність, виконання якої пов'язано із відповідним формуванням руху грошових коштів), так і фактори формування грошового потоку;
2) форма узгодження грошового потоку - фінансово-математична процедура ідентифікації та структурування грошового потоку, забезпечення його співставності, а також групування та зведення грошових потоків з метою формування інформаційної бази для аналізу руху грошових коштів, наприклад розрахунку Cash Flow від основної діяльності, Free Cash Flow тощо;
3) напрямок руху грошових коштів - форма впливу грошового потоку на фінансове положення суб'єкта підприємництва та основні фінансові показники його діяльності, зокрема зменшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів у розпорядженні, або ж їх збільшення;
4) кількісна оцінка грошового потоку передбачає ідентифікацію абсолютної величини руху грошових коштів у рамках як одного грошового потоку, так і сукупності грошових потоків, зокрема шляхом кількісної оцінки абсолютної величини сальдо руху грошових коштів. [15]
Базовою формою структурування грошових потоків є виділення вхідних (Cashlnflows) та вихідних (CashOutflows) грошових потоків. Необхідність виокремлення як вхідного, так вихідного грошових потоків як окремого виду пояснюється, окрім функціонально-організаційних його особливостей, ще й методологічними потребами інформаційного забезпечення фінансового аналізу та управління грошовими потоками суб'єкта підприємництва.
Вхідний грошовий потік є складовою частиною сукупного грошового потоку суб'єкта підприємництва у результаті здійснення його основної, інвестиційної та фінансової діяльності. При цьому грошовий потік класифікується як вхідний за умови, коли рух коштів у рамках такого грошового потоку призводить до збільшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, що знаходяться у розпорядженні суб'єкта підприємництва на певний момент часу. У якості прикладу вхідних грошових потоків підприємства можна навести такі:
1) надходження виручки від реалізації товарів, робіт та послуг;
2) отримання банківського кредиту;
3) отримання безповоротної фінансової допомоги;
4) надходження від емісії корпоративних облігацій та інші. Крім того, необхідно відмітити, що вхідний грошовий потік забезпечує виконання сукупності функцій, у тому числі:
формування фінансових ресурсів суб'єкта підприємництва - грошових коштів;
збільшення ліквідності та платоспроможності підприємства;
фінансове забезпечення вихідних грошових потоків;
виконання зобов'язань між суб'єктами підприємництва у рамках господарських договорів тощо. [11]
У свою чергу, вихідний грошовий потік також є складовою частиною сукупного грошового потоку суб'єкта підприємництва у результаті здійснення його основної, інвестиційної та фінансової діяльності. Грошовий потік класифікується як вихідний за такою ознакою: рух коштів у рамках цього грошового потоку призводить до зменшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, які знаходяться у розпорядженні суб'єкта підприємництва на певний момент часу. Наприклад, оплата рахунків постачальників, погашення банківського кредиту, виплати дивідендів власникам корпоративних прав, викуп корпоративних облігацій, фінансування придбання основних засобів та інші. Вихідний грошовий потік забезпечує виконання сукупності функцій, у тому числі:
фінансування потреби підприємства у капіталі на основі грошових коштів, сформованих у рамках вхідних грошових потоків;
забезпечення виконання поточних зобов'язань підприємства;
виконання зобов'язань між суб'єктами підприємництва у рамках господарських договорів тощо.
Виділяють два напрями кількісної оцінки грошового потоку:
1) оцінка грошового потоку як одиничного факту руху грошових коштів;
2) узагальнююча оцінка грошових потоків - руху грошових коштів, об'єднаних спільною функціонально-організаційною характеристикою.
Абсолютна величина грошового потоку як одиничного факту руху грошових коштів має незначне практичне застосування, однак і особливих складнощів щодо її кількісної оцінки не виникає: достатньо проаналізувати первинний документ, який засвідчує проведення фінансово-господарської операції та, відповідно, містить усю необхідну інформацію. Основне її призначення - це інформаційне забезпечення управлінського фінансового обліку, а також формування основи розрахунку часткових та узагальнюючих показників руху грошових коштів з метою їх наступного аналізу.
Значно більше інформаційне навантаження несуть узагальнюючі показники руху грошових коштів суб'єкта підприємництва шляхом формування зведених показників грошових потоків (наприклад, грошовий потік від основної діяльності, Free Cash Flow та інші), кількісна оцінка таких показників реалізується як аналіз структури сукупності грошових потоків підприємства за таким алгоритмом:
узгодження грошових потоків суб'єкта підприємництва, що передбачає проведення, перш за все, вибірки необхідних для подальшої оцінки грошових потоків за обраним критерієм групування;
визначення абсолютної величини окремих грошових потоків;
ідентифікація форми впливу грошового потоку на фінансовий стан суб'єкта підприємництва, перш за все, класифікація грошового потоку як вхідного або вихідного;
математичний розрахунок кількісної оцінки абсолютної величини грошового потоку.
У П (С) БО виділяють три види діяльності, відповідно до яких формуються грошові потоки: операційна діяльність (operating activity), інвестиційна діяльність (investing activity), фінансова діяльність (financing activity). [1]
Грошовий потік від операційної діяльності суб'єкта підприємництва розглядається як основне джерело фінансового забезпечення його господарської діяльності у наступні періоди. Тому однією із ключових характеристик ефективно функціонуючого підприємства є наявність протягом тривалого періоду часу позитивного операційного грошового потоку (Operating Cash Flow) із відносно стабільною абсолютною величиною, при цьому високий рівень абсолютної величини операційного Cash Flow розглядається як позитивне явище.
Інвестиційна діяльність суб'єкта підприємництва не є основним джерелом формування його фінансових ресурсів. Тому її розглядають як обслуговуючу відносно передбаченої статутними документами діяльності. Абсолютна величина інвестиційного грошового потоку (Investing Cashflow), як правило, незначна. У випадку ж реалізації підприємством певного проекту (наприклад, модернізації обладнання) формується значний негативний інвестиційний Cash Flow. [9]
Величини фінансового грошового потоку (finance Cash Flow) є основою для розрахунку як сукупного грошового потоку суб'єкта підприємництва, так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються при управлінні грошовими потоками суб'єкта підприємництва. Грошовий потік від фінансової діяльності суб'єкта підприємництва розглядають як корегуючий механізм формування фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності. При цьому у якості сигналу щодо формування передумов потенційної фінансової кризи на підприємстві можна розглядати наявність значного за абсолютною величиною позитивного фінансового Cash Flow протягом відносно тривалого періоду часу - загроза втрати платоспроможності суб'єкта підприємництва. Так, перманентність формування позитивного фінансового Cash Flow свідчить про значну частку зовнішнього (перш за все, позикового) фінансування, що ставить питання про спроможність підприємства забезпечити формування у майбутньому необхідної абсолютної величини операційного грошового потоку - забезпечити джерело погашення таких фінансових зобов'язань.
Важливим показником структурування грошових потоків суб'єкта підприємництва є чистий сукупний грошовий потік (Cash Flow), що є зміною абсолютної величини грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні підприємства, за певний період часу. Така зміна грошової позиції суб'єкта підприємництва еквівалентна арифметичній сумі грошових потоків від його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, кількісна оцінка абсолютної величини яких і є основною для розрахунку чистого сукупного грошового потоку підприємства. Розрахунок величини грошового потоку може здійснюватися за одним із двох представлених нижче алгоритмів.
1. Прямий метод розрахунку операційного (інвестиційного чи фінансового) грошового потоку, який передбачає аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, який генерується у межах такої операції, та визначання напряму руху грошових коштів (вхідний грошовий потік або ж вихідний грошовий потік). Отримані абсолютні величин окремих грошових потоків формують цільовий показник у такому порядку:
Cash Flow = (4.4)
Для аналізу грошових потоків підприємства та їх складових елементів для цілей прогнозування, планування та контролю за останніми використовується сукупність фінансово-математичних моделей, основу яких складають фінансові показники та коефіцієнти.
Окрім розрахунку сукупного грошового потоку суб'єкта підприємництва, можуть бути використані такі основні фінансові показники, у тому числі:
операційний грошовий потік (operating Cash Flow);
інвестиційний грошовий потік (investing Cash Flow);
фінансовий грошовий потік (finance Cash Flow);
грошовий потік до фінансування (Free Cash Flow): Free Cash Flow = operating Cash Flow + investing Cash Flow;
нетто грошовий потік (netto Cash Flow):, netto Cash Flow = =Gash Flow - грошові дивіденди;
корпоративний грошовий потік (corporate Cash Flow): Corporate Cash Flow = Finance Cash Outflows + interests, де Corporate Cash Flow - корпоративний грошовий потік суб'єкта підприємництва, Finance Cash Outflows - вихідний грошовий потік від фінансової діяльності суб'єкта підприємництва, interests - абсолютна величини сплачених суб'єктом підприємництва відсотків по кредитам та іншим позикам.
Для потреб моделі управління грошовими потоками,. зокрема оцінки її ефективності, можуть використовуватися синтетичні показники впливу грошових потоків суб'єкта господарювання на інші фінансові аспекти його господарської діяльності.
Розділ 4. Управління грошовими потоками (cash flow) підприємства
Модель управління грошовими потоками суб'єкта підприємництва передбачає визначення та обґрунтування цілей та завдань управління, використання фінансово-математичних методів, які поряд із критеріями прогнозування та планування руху грошових коштів забезпечують методологічну основу такої моделі управління. Загалом механізми (моделі) прогнозування та планування руху грошових коштів суб'єкта у плановому періоді можна визначити таким чином: метод прогнозування (планування) грошових потоків - сукупність конкретних методик, способів та прийомів визначення якісних характеристик та проведення кількісної оцінки основних параметрів руху грошових коштів Так, у сучасній фінансовій літературі до основних методів, які можуть використовуватися при прогнозуванні та плануванні грошовими потоками підприємства, належать такі:
1) нормативний метод;
2) розрахунково-аналітичний метод;
3) метод оптимізації фінансових рішень;
4) фінансово-математичне моделювання. Розглянемо кожен із наведених вище методів більш детально. [6]
В основі нормативного методу лежить система фінансових норм та техніко-економічних нормативів, що описують процедуру формування грошових потоків суб'єкта підприємництва, а також характеризують джерела їх формування та фінансового забезпечення. Слід зазначити, що згадані норми та нормативи можуть бути розділені за категоріями джерел формування грошових потоків, видів господарських операцій, що генерують рух грошових коштів, строків виникнення та формування грошових потоків тощо. Прогнозування та планування грошових потоків підприємства на основі нормативного методу є досить простим. Цей метод не потребує також значних затрат трудових ресурсів і може бути застосований на підприємствах незалежно від їх організаційно-правової форми, розмірів та сфери діяльності. Але все ж таки спектр його використання обмежений через методологічні його особливості та обмеження. Так, застосування нормативного методу оцінки прогнозних та планових величин руху грошових коштів підприємства можливе лише у випадку можливості встановлення абсолютних та відносних нормативів для організації окремих видів грошових потоків, які можуть бути виражений у кількісній формі.
Сутність розрахунково-аналітичного методу для оцінки прогнозних та планових величин руху грошових коштів підприємства полягає у тому, що на основі фінансово-економічних характеристик грошових потоків за попередні періоди, які приймаються за базові, та індексів його зміни у плановому періоді відповідно до зміни інших показників операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта підприємництва розрахунків розраховується цільова (прогнозна або планова) величина руху грошових коштів підприємства. Розрахунково-аналітичний метод застосовується у якості доповнення до нормативного і дозволяє формулювати цільові показника та орієнтири при формуванні стратегії управління грошовими потоками суб'єкта підприємництва. Слід відзначити, що використання цього методу супроводжується певним суб'єктивізмом, адже аналіз і прийняття управлінських фінансових рішень базується на проведенні експертної оцінки базових параметрів рух грошових коштів у результаті здійснення сукупності тих чи інших господарських операцій, основу якої, звичайно, складає особиста думка експертів. [4]
Сутність методу оптимізації фінансових рішень щодо управління грошовими потоками полягає у розробці кількох сценарії з метою вибору найбільш оптимального варіанту за визначених та фіксованих інших умовах. У межах методу оптимізації фінансових рішень при визначені окремих параметрів руху грошових потоків логічним та доцільним бачиться широке використання інших методів та прийомів фінансового менеджменту. Розробка стратегії та тактики, а також обґрунтування окремих параметрів руху грошових потоків суб'єкта підприємництва у плановому періоді може здійснюватися, базуючись на різних критеріях здійснення оптимізації параметрів та показників моделі грошових розрахунків на підприємстві. Так, враховуючи специфіку фінансово-господарської діяльності в умовах ринкової економіки, при прогнозуванні та плануванні грошових потоків суб'єкта підприємництва, а також визначенні та обґрунтуванні розрахункових операцій на основі використання методу оптимізації фінансових рішень доцільно використовувати такі критерії оптимізації фінансових рішень та реалізації моделі управління грошовими потоками:
максимізація вартості капіталу підприємства;
мінімізації накладних витрат;
скорочення строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу;
максимізація використання ефекту фінансового лівери-джу;
максимізація абсолютної суми прибутку підприємства та максимізація прибутку на одиницю вкладеного капіталу;
максимізація рентабельності власного капіталу;
мінімізація тривалості обороту капіталу, тобто прискорення оборотності капіталу;
мінімізація податкових зобов'язань тощо. [2]
Що ж стосується фінансово-математичного моделювання як метода управління грошовими потоками, то його сутність полягає у тому, що даний метод дозволяє здійснити кількісну оцінку взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та факторами, що впливають на них. Цей взаємозв'язок виражається через фінансово-математичну модель, що являє собою максимально наближену до реального життя математичну інтерпретацію фінансових процесів (у нашому випадку - руху грошових коштів суб'єкта підприємництва у результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності), тобто опис факторів, що характеризують структуру та основні закономірності формування грошових потоків через математичні символи та прийоми - рівняння, нерівності, функції, таблиці, графіки тощо. До основних методів проведення кількісного аналізу у процесі моделювання прогнозних та планових параметрів грошових потоків суб'єкта підприємництва відносять такі:
теорія проценту та часова вартість грошей. Це дозволяє здійснювати порівняння вартості відділених у часі грошових потоків на підприємстві, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування чи компаудинування;
диференційне та інтегральне числення. Цей метод дозволяє, з одного боку, визначити швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншого боку - провести оптимізацію цільової функції через пошук її екстремумів - максимуму та мінімуму;
теорія ймовірності та статистичні висновки. Дозволяє оцінити величину ймовірності настання певної події, на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побудованого на основі минулих періодів тренду зміни величини параметра;
регресивний аналіз - дозволяє оцінити взаємозв'язок між залежним параметром і одним із незалежних змінних (фактором);
аналіз часових рядів - дозволяє побудувати та оцінити однофакторний стохастичний процес, тобто стохастичний процес, члени якого знаходяться у функціональній залежності від однієї змінної, що досліджується;
метод Монте-Карло є процесом знаходження рішень через імітацію випадкових процесів (модель являє собою середнє значення, знайдене на основі здійснення багатократних розрахунків математичної моделі);
оптимізація рішень на основі математичного програмування;
багатовимірний аналіз;
аналіз головних компонентів та факторний аналіз дозволяє провести аналіз багатофакторних моделей шляхом оцінки взаємозв'язку між внутрішніми параметрами моделі, мінливість багатофакторної структури та кореляцію чи коллініарність параметрів.
Структурно-логічна схема виникнення та використання операційного Cash-flow наведена на рис. 2
Рис. 2. Виникнення та використання операційного [10]
Базу для визначення Cash-flow від операційної діяльності утворюють дані звіту про фінансові результати (про прибутки і збитки) та баланс підприємства. Серед економістів до цього часу немає єдності щодо методології визначення Cash-flow. Класичний спосіб розрахунку операційного Cash-flow полягає в тому, що до чистого прибутку підприємства (після оподаткування) за визначений період додаються амортизаційні відрахування, нараховані у цьому самому періоді, та приріст забезпечень.
Оцінка ефективності управління грошовими потоками є складовою моделі управління грошовими потоками підприємства як на етапі кількісної та якісної оцінки результатів (досягнення поставлених цілей), так і на етапі прогнозування та планування грошових потоків, а також корегування планових показників відповідно до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання. [5]
Виділяють такі завдання, що можуть ставлять перед фінансистом при проведенні "оцінки ефективності моделі управління грошовими потоками, зокрема:
1) ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;
2) дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трен-дів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта підприємництва та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією;
3) визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;
4) оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта підприємництва та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства;
5) визначення форм та методів впливу фінансової діяльності підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта підприємництва та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.
Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напряму грошових потоків, а отже, необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків їх потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта підприємництва. Серед основних напрямів такого узгодження виділяють такі:
1) розподіл у часі абсолютної величини грошового потоку;
2) взаємоузгодження абсолютних величин вхідних та вихідних грошових потоків суб'єкта підприємництва з позицій максимального покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел фінансових ресурсів (перш за все, вхідних грошових потоків від операційної діяльності);
3) забезпечення своєчасності та повноти формування грошового потоку (як з позицій інкасації виручки від реалізації та дебіторської заборгованості, так і фінансування грошових та фінансових зобов'язань підприємства) тощо. [3]
Оптимізація грошових розрахунків як напрямок управління грошовими потоками суб'єкта підприємництва тісно переплітається І із формування, обігом та погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості. Модель управління дебіторською заборгованістю включає такі складові елементи:
1) статичний аналіз фінансової інформації щодо дебіторської заборгованості суб'єкта підприємництва, інтерпретація значень основних фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для такого аналізу;
2) динамічний (трендовий) аналіз та оцінка тенденцій розвитку ситуації із погашенням контрагентами дебіторської заборгованості;
3) обґрунтування оптимального терміну надання відстрочки оплати рахунків покупцями;
4) рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (використання обліку векселів, факторингу та форфейтингу боргових вимог підприємства до третіх осіб для покриття поточної потреби у капіталі);
5) контроль простроченої дебіторської заборгованості та попередження формування безнадійної заборгованості тощо. Модель управління кредиторською заборгованістю включає такі складові елементи:
1) статичний та динамічний аналіз формування та погашення кредиторської заборгованості суб'єкта підприємництва та її впливу на величину його грошових потоків;
2) обґрунтування доцільності отримання відстрочки оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну такої відстрочки;
3) попередження формування прострочення кредиторської заборгованості та забезпечення за необхідності пролонгації кредиторської заборгованості.
Висновок
Джерела фінансування - це функціонуючи і очікувані канали отримання фінансових коштів, а також список економічних суб'єктів, які можуть надати ці кошти. Фінансування підприємства має вирішувати завдання забезпечення розширеного відтворення. Саме тому своєчасне та в необхідному обсязі фінансування підприємства з різних джерел дозволяє йому вирішувати завдання ведення бізнесу та власного розвитку. Однак для залучення такого фінансування підприємство:
1) має у своєму розпорядженні певні джерела коштів;
2) повинен визначити оптимальне джерело фінансування.
Джерела фінансування підприємства діляться на внутрішні і зовнішні. Внутрішні джерела фінансування підприємства - це його власні кошти: прибуток і амортизаційні відрахування. Зовнішні джерела фінансування - це різні позичкові і притягнуті засоби: надходження від емісії та розміщення акцій, кредити банків, продаж часток у статутному капіталі і так далі. [12]
Внутрішні і зовнішні джерела фінансування підприємств мають свої особливості. Так, використання для розвитку власних ресурсів дозволяє керівництву підприємства зберігати незалежність у виробничій діяльності, швидко приймати рішення і не нести витрат на повернення коштів.
Однак досить часто власні кошти підприємства не можуть покрити всієї потреби у фінансуванні, і тоді залучення зовнішніх джерел є єдиною можливістю розвивати компанію. У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий - на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. Наприклад, величина виручки від реалізації продукції, відображена у звітності, може не збігатися з грошовими надходженнями від реалізації в тому ж періоді. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов'язані з грошовими видатками.
До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:
- чистий прибуток;
- амортизаційні відрахування;
- забезпечення наступних витрат і платежів.
Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування.
Список використаної літератури
1. Звіт про рух грошових коштів: П (С) БО 4, затверджено наказом і Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87. - [Чинний від 1999-03-31].
2. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.
3. Філіна Г.І. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. / Г.І. Філіна. - К.: ЦУЛ, 2007. - 320 с
4. Фінансова діяльність підприємств: навч. посіб. / [В.І. Аранчій, В.Д. Чумак, О.Ю. Смоленська, Л.В. Черненко]. - К.: Професіонал, 2004. - 240 с
5. Фінансова діяльність підприємства: підручник / [О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова]. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.
6. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / [О.О. Терещенко, Я.І. Невмержицький,' А.П. Куліш та ін.]; за заг. ред.О. О. Терещенка. - К.: КНЕУ, 2006. - 312 с.
7. Балашов В.Г. Технологии повышения финансового результата предприятий и корпораций: Практика и методы / В.Г. Балашов,
8. B.А. Ириков. - М: ПРИОР, 2002. - 512 с.
9. Господарський кодекс України: за станом на 30 квіт. 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. - № 18, № 19-20, № 21-22. - 2003.
10. Законодавство України про банкрутство та судова практика / [упорядн. Б.М. Поляков]. - К.: Концерн "Видавничий дім "ІнЮре", 2003. - 664 с
11. Законодавство України про банкрутство. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - № 4. - 336 с
12. Ли Ч.Ф. Финансы корпораций: Теория, методы и практика: учеб. для вузов / Ч.Ф. Ли, Д.И. Финнерти; пер. с англ. - М.: ИНФРА. - М., 2000. - 686 с.
13. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakonl. rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main. cgi.
14. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. - метод. Ніосіб. для самост. вивч. дисц. / [О.О. Терещенко, Я.І. Невмержицький, Щк.П. Куліш таін.]; за заг. ред.О. О. Терещенка. - К.: КНЕУ, 2006.
15. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2009_3/met_rek. pdf
16. http://www.cul.com.ua/preview / Fin%20diyaln%20sub%20gospod%20Kravchuk. pdf
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Теоретичні основи грошового потоку як джерела фінансування підприємства, чистий грошовий потік та його загальна характеристика, значення методу розрахунку. Дослідження наявності структури капіталу і факторний аналіз прибутку від реалізації продукції.
курсовая работа [88,0 K], добавлен 24.05.2012Сутність джерел фінансування підприємства, позичковий капітал як один з джерел фінансування. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу. Проведення оцінки ефективності управління капіталом підприємства на прикладі ТОВ "Прометей".
курсовая работа [68,9 K], добавлен 03.08.2010Інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства. Аналіз вартості капіталу та оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі ефекту фінансового важеля. Оцінка структури джерел фінансових ресурсів ТОВ "Віват".
курсовая работа [94,8 K], добавлен 01.12.2010Організація фінансової діяльності суб’єктів підприємництва. Напрямок оптимізації джерел фінансування ресурсів підприємства та їх аналіз. Фінансова діяльність із формування операційного прибутку суб’єкта підприємництва. Планування інвестиційного розвитку.
дипломная работа [859,0 K], добавлен 24.07.2011Поняття внутрішніх джерел фінансування підприємства, їх сутність і особливості, значення в діяльності організації. Способи формування прихованих резервів у балансі, визначення їх величини, порядок мобілізації. Поняття та використання тезаврації прибутку.
контрольная работа [30,5 K], добавлен 12.04.2009Процес формування та використання фінансових ресурсів як основи забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності господарюючих суб’єктів. Класифікація форм фінансування підприємств. Переваги та недоліки внутрішніх і зовнішніх джерел.
научная работа [61,8 K], добавлен 26.03.2015Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Особливості фінансування підприємств різних форм власності. Формування власного капіталу, самофінансування та дивідендна політика підприємства. Фінансування підприємства за рахунок запозичених джерел.
отчет по практике [681,1 K], добавлен 16.04.2011Засади управління грошовими потоками підприємства, їх сутність та класифікація. Аналіз стану і рівня збалансованості та ефективності грошових потоків ЗАТ "Богуславський маслозавод". Вдосконалення системи управління грошовими потоками на підприємстві.
курсовая работа [154,9 K], добавлен 13.11.2009Джерела формування фінансових ресурсів. Прибуток і амортизаційні відрахування. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів. Удосконалення процесу управління власним капіталом на підприємстві.
курсовая работа [84,3 K], добавлен 04.09.2007Сутність і класифікація інвестицій, їх відмінні риси та особливості використання. Характеристика капітальних вкладень підприємства, загальні підходи до їх планування. Аналіз визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 19.01.2010Теоретичні засади управління грошовими потоками підприємства, їх сутність, класифікація та рух. Макроекономічний аналіз виробничо-господарської діяльності ВАТ "КВБЗ"; рекомендації по вдосконаленню механізму формування та управління грошовими потоками.
курсовая работа [182,5 K], добавлен 08.02.2011Аналіз прибутку - основного фінансового результату підприємства. Сутність приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь", його фінансовій аналіз. Поняття капітальних вкладень підприємства, основні джерела фінансування, напрями капіталовкладень.
курсовая работа [78,5 K], добавлен 18.03.2012Структура витрат підприємства, прибуток як основний результат його фінансово-господарської діяльності. Аналіз процесу управління формуванням прибутку ФГ "Еколан" та доцільності управлінських рішень щодо використання чистого прибутку підприємства.
дипломная работа [579,7 K], добавлен 07.09.2010Сутність, види, структура та методи оптимізації надлишкових та дефіцитних грошових потоків підприємства як категорії фінансового менеджменту. Принципи, зміст та завдання управління грошовими потоками організації. Розробка плану надходжень і витрат коштів.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 17.12.2010Аналіз альтернативних варіантів фінансування придбання підприємством необхідного виробничого обладнання. Обрання найбільш ефективного варіанту фінансування технічної реконструкції виробництва. Розрахунок чистої приведеної вартості лізингу устаткування.
контрольная работа [170,4 K], добавлен 03.02.2011Сутність та класифікація бюджетних видатків. Кошторисне фінансування бюджетних установ України. Аналіз фінансового забезпечення місцевої влади. Ефективність фінансового забезпечення органів управління. Оптимізація витрат на державне управління.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 15.03.2012Проведення експрес-аналізу показників платоспроможності АТП "Транзит" для вибору інвестиційної стратегії. Порядок планування джерел фінансування інвестиційної програми підприємства. Складання бюджету фінансування інвестиційних витрат на плановий рік.
контрольная работа [164,3 K], добавлен 06.12.2010Розрахунок та аналіз показників підприємства, що характеризують грошові надходження та видатки. Джерела формування фінансових ресурсів. Основний капітал підприємства та джерела його фінансування і відтворення. Оцінка показників прибутковості підприємства.
контрольная работа [54,7 K], добавлен 02.02.2011Теоретичні аспекти фінансового забезпечення підприємств комунальної форми власності. Загальна характеристика та аналіз джерел фінансування КП УЖКГ в м. Павлоград. Особливості реформування комунального сектору в умовах української моделі самоврядування.
курсовая работа [200,5 K], добавлен 04.01.2012Аналіз ефективності організації та методів фінансування видатків бюджету України. Аналіз використання коштів протягом 2010-2012 років. Пропозиції щодо покращення ефективності видаткової частини державного бюджету. Зарубіжний досвід фінансування витрат.
курсовая работа [162,1 K], добавлен 21.01.2014
