Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Економічний фікультет

Кафедра оподаткування і страхування

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Податкове адміністрування в контексті реформування податкових систем»

Виконала:

студентка економічного факультету

1 групи ОС Магістр 1р.н.

спеціальності «Оподаткування»

Голентюк (Косаківська)Анастасія Анатоліївна

Перевірила:

К.е.н., доцент Долженко Інна Іванівна

Київ-2016



ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ТА ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

1.1 Сутність податкової системи як фінансової категорії

1.2 Теоретичн аспекти адміністрування податків

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ В УКРАЇНІ

2.1 Сучасний стан податкового адміністрування в Україні

2.2 Електронне адміністрування податку на додану вартість

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

У сучасних умовах адміністрування процесів оподаткування є однією з найважливіших складових досягнення ефективного зростання підприємницької активності у всіх сферах економіки. Усвідомлення платниками податків необхідності своєчасної та повної сплати податків є однією з умов зміцнення економіки держави і добробуту кожної людини.

Актуальність теми полягає в тому, що створення сприятливого податкового клімату, реального зниження податкового навантаження на платників податків, створення сприятливих умов для добровільної сплати податків, виведення з „тіні” капіталу, набутого незаконним шляхом та забезпечення прозорості відносин між податковими органами та платниками податків є пріоритетним напрямами діяльності податкових органів країни. Серед вітчизняних науковців питанням адміністрування податків приділяли увагу В.Л. Андрущенко, Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, Т.Демченко, А. Іванченко, В. Коротун, В. Мельник, С. Позняков, Т. Проценко, А. Селиванов, Ф. Ярошенко та ін. Однак поки що немає єдиних і усталених поглядів на цю проблему, а теоретичні засади управління процесом справляння розроблені недостатньо.

Метою дослідження є обґрунтування шляхів вдосконалення процесів адміністрування в контексті реформування податкової системи України.

Відповідно до мети необхідним є вирішення наступних завданнь:

- визначення сутності податкової системи та теоретичних основ адміністрування податків;

- аналіз сучасного стану податкового адміністрування в Україні;

- розгляд сутності та значення електронного адміністрування податку на додану вартість;

- визначення шляхів вдосконалення податкового адміністрування та реформування податкової системи України.

Об'єктом дослідження є податкова система України. Предметом дослідження виступає процедура адміністрування податків.

Для виpiшeння пocтaвлeних зaвдaнь бyлo викopиcтaнo тaкi мeтoди дocлiджeння: мeтoд aнaлiзy тa cинтeзy; мeтoди лoгiчнoгo; мeтoди порівняння; cтaтиcтичний метод; тaбличний тa гpaфiчний мeтoди.

Інформаційною базою дослідження слугували пiдpyчники, нaвчaльнi пociбники, нayкoвi жypнaли, пepioдичнi видaння, eлeктpoннi pecypcи, oфiцiйнi cайти, статистичка звітність Державної служби статистики, Державної казначейської служби, дані Державної фіскальної служби, Інституту бюджету та соціально економічних досліджень, тощо.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ТА ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

1.1 Сутність податкової системи як фінансової категорії

Податкова система - важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов'язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету.

Податкова система - це сукупність установлених у країні податків і обов'язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Як видно з визначення, вона дещо ширша від сфери оподаткування як механізму перерозподілу доходів. Водночас із погляду платників податків будь-які платежі на користь держави, що ведуть до зменшення їхніх доходів, розглядаються як податки, у зв'язку з чим подібне розширене трактування податкової системи цілком виправдане. [23]

Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів загалом ці взаємовідносини мають односторонній характер - від платників до держави. [18]

У фінансовій термінології вживаються п'ять термінів, що відображають платежі державі, - плата, відрахування і внески, податок, збір. Незважаючи на певні особливості, ці платежі характеризуються спільними ознаками, що дають змогу об'єднувати їх в одну групу як податки й обов'язкові платежі податкового характеру.

В основу класифікації податків покладено передусім вид суб'єкта оподаткування та характер взаємовідносин між платниками і фіскальними органами. За формою оподаткування розрізняють прямі та непрямі податки (табл. 1.1):

- прямі податки - обов'язкові безумовні платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування;

- непрямі податки - обов'язкові безумовні платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку збільшує ціну товару.

Таблиця 1.1. Розмежування прямих і непрямих податків

Показник	Прямі податки	Непрямі податки
Ознака сплати	сплачує та несе податкове навантаження одна особа	сплачує одна особа, а несе навантаження інша
Участь в утворенні ціни	включається в ціну на стадії виробництва	включається в ціну на стадії реалізації
Способи стягнення	за декларацією	за тарифами
Джерело сплати	дохід, майно	витрати та споживання товарів та послуг

Наукове забезпечення побудови теоретичної моделі податкової системи, окрім дослідження сутності і змісту категорії податків як своєї вирішальної передумови, передбачає визначення принципів, на яких має будуватися податкова система.

Вони викладені А. Смітом у чотирьох основних правилах:

- справедливості - яке стверджує загальність оподаткування і рівномірність його розподілу відповідно до доходів;

- визначеності - час сплати податку, спосіб і сума платежу повинні бути з точністю і заздалегідь відомі платнику і не залежати від суб'єктивних факторів;

- зручності - кожен податок повинен стягуватися у такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника;

- економії (раціональності) - будь-який податок повинен стягуватися таким чином, щоб із доходів платника вилучалося якомога менше понад те, що надходить до державної скарбниці [10].

Комплексне поєднання фундаментальних постулатів і врахування сучасної практики оподаткування дозволяє узагальнити класифікацію розглянутих вище принципів (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Класифікація принципів побудови податкової системи

Група принципів	Принципи оподаткування
Фіскально-бюджетні	Достатність, еластичність, здатність до збільшення, рухомість, вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків.
Політико-економічні	Спрямованість на економічне зростання, економічна нейтральність, економічна ефективність, стабільність, гнучкість, системність.
Соціально-етичні	Загальний характер, соціальна справедливість, відносна рівність зобов'язань, платоспроможність, рівномірність.
Організаційні	Наочність, визначеність, адміністративна зручність і зручність для платника, практичність і організаційна простота, контрольованість, максимальне зменшення витрат стягнення, чисельність, єдність.

Таким чином, податкова система являє собою сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми і терміни стягування податків та платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів. Податкова система діє на основі загальноприйнятих фіскально-бюджетних, політико-економічних, соціально-етичних та організаційних принципів.

1.2 Теоретичн аспекти адміністрування податків

Адміністрування податків і зборів є однією з найважливіших ознак держави та необхідною умовою її існування. Адміністрування (від англ. «administration») означає управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (контроль); у широкому розумінні, це -- організаційно-розпорядча діяльність керівників і органів управління, що здійснюється шляхом наказів і розпоряджень.

Початок активного вживання терміна адміністрування податків вітчизняними практиками й політиками припадає на другу половину 1990-х років. Кожне його озвучування фактично засвідчувало сутнісну різницю, а інколи й невизначеність змісту. У нормативно-правових актах юридична категорія «адміністрування податків» поки що не знайшла свого закріплення, хоча досить часто використовується політиками та урядовцями, при цьому виявляється нетотожне розуміння її змісту. Для наукової літератури це поняття також є новим.[5]

Згідно з науковими поглядами відомого фахівця у галузі адміністративного права А.Селіванова, адміністрування податків - це «...правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків».

Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В.В. Карпова запропонували визначення «адміністрування податкових зобов'язань», яке далі за змістом уподібнюють податковому адмініструванню та трактують як «процедуру реалізації прав і обов'язків суб'єктів податкового права щодо узгодження й погашення податкових зобов'язань». Адміністрування податків існує у практиці державного управління досить давно. У науковій літературі кінця XIX - початку XX століття згадуються терміни «податна техніка» й «фінансова техніка», які за змістом багато в чому перекликаються із сучасним адмініструванням податків. Що стосується англомовних словників, то дефініція «administration» є синонімічною «management», «execution», «performance», «supervision», тобто управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (контроль). Комплексного ж визначення «адміністрування податків» (tax administration), «система адміністрування податків» (tax administration system) не надається.[25]

Адміністрування процесів оподаткування об'єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Об'єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов'язань платників податків. Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Існують різні види адміністрування у фінансовій та економічній сферах. На відміну від них податкове адміністрування являє собою комплекс правових, економічних і фінансових заходів держави для формування системи оподаткування, забезпечення своєчасної і повної сплати податків і зборів з метою задоволення фінансових потреб суспільства в цілому, а також розвитку економіки країни шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.[15]

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Забороняється формування показників податкової звітності та митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами. Для обрахування об'єкта оподаткування платник податку на прибуток повинен використовувати дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат із врахуванням положень Податкового кодексу України.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання -- з передбаченого граничного терміну подання такої звітності.[18]

Адміністрування процесів оподаткування має суто економічний зміст та об'єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів.

Основними процедурами адміністрування податків є:

1) облікова робота (облік платників податків і облік надходжень);

2) масово-роз'яснювальна й консультативна робота;

3) прогнозно-аналітична робота;

4) контрольно-перевірочна робота.

Названі напрями управлінської діяльності передбачають використання облікових, соціальних, аналітичних і контрольних технологій відповідно.[24]

Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур. Суб'єктами адміністрування податків є:

-платники податків, у тому числі ті, на яких покладено обов'язок утримувати податок;

- органи контролю;

- органи стягнення.[1]

Податкове адміністрування є частиною механізму правового регулювання та засобом реалізації податкової політики. Адміністрування податків, як вид державної діяльності, будується і базується на певних принципах.

Основними принципами, які використовуються у адмініструванні податків є:

-принцип єдиноначальності - всі рішення підпорядковуються конкретним вимогам керівника і виконуються відповідно до чітко сформульованих інструкцій;

-принцип плановості - рішення керівництва щодо організації виробничого процесу повинні бути чітко спланованими;

-принцип економічності - реалізація та виконання прийнятих рішень повинні забезпечуватись мінімальним обсягом витрат;

-принцип комплексності - комплексний підхід до управління процесом адміністрування.[13]

Адміністрування податків виконує такі функції:

-функція планування: тактичне планування ( 1міс. - 1 квартал); поточне планування ( до одного року);

-стратегічне планування ( до п'яти років).

-облікова функція - забезпечує облік платників податків та облік податкових надходжень;

-контрольна функція - полягає у здійсненні контролю за правильністю нарахування податкових зобов'язань, контролем за своєчасністю сплати податків і зборів;

-регулююча функція - передбачає регулювання за допомогою податкових стимулів і ставок.

Адміністрування податків має включати стратегію й тактику управління процесом справляння. Тактика управління спрямовується на досягнення основних цілей оподаткування в конкретних соціально-економічних, політичних і правових умовах. У ході поточної діяльності органів державної виконавчої влади, відповідальних за справляння, вирішуються питання забезпечення дотримання чинних правил, оптимізації адміністративних витрат, раціональної організації взаємовідносин із платниками податків тощо. Фіскальні служби, з одного боку, повинні максимізувати бюджетні надходження, а з другого - по можливості виключити прямі втручання у сферу господарської діяльності та своїми діями не призвести до погіршення умов ведення бізнесу.[17]

За нестійкої економічної ситуації й невизначеності політичного становища зростає значення вироблення стратегії адміністрування податків. Зміни політичного керівництва не повинні серйозно впливати на ефективність і безперебійність роботи фіскальних служб держави. Тому найпершим завданням є створення незмінюваного адміністративного апарату, який оперативно й компетентно проводив би в життя рішення будь-якої групи політичних лідерів.

Структура організаційної системи адміністрування податків реально складається відповідно до соціально-політичних, економічних і організаційно-технічних умов. Вона представлена фіскальними службами держави. В Україні це Державна податкова служба, Державна митна служба, Пенсійний фонд, фонди соціального страхування. Кожна з цих служб може розглядатися як самостійна організаційна система нижчого рівня, адже вони наділені всіма необхідними для цього рисами: мають чітку проблемну орієнтацію, центри управління, певну ієрархічну структуру.[24]

Таким чином, у межах податкового адміністрування здійснюються такі дії: взяття на облік, декларування податкових зобов'язань, визначення податкових зобов'язань органами контролю, зміна строків виконання податкових зобов'язань, повернення зайво сплачених податків, стягнення несплачених податків, застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів), оскарження рішень органів контролю і т. п. Податкове адміністрування діє на основі принципів єдиноначальності, плановості, економічності, комплексності та виконує ряд функцій, таких як планування, облік, контроль, регулювання.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ В УКРАЇНІ

2.1 Сучасний стан податкового адміністрування в Україні

Протягом існування незалежної України відбувалися глобальні процеси трансформації національної економіки від «закритого» до «відкритого» типу, формувався та вдосконалювався на ринкових засадах механізм господарювання, що обумовило зміни як у складі, так і в кількості адміністраторів податків та зборів.

З 2014 року адміністратором податків, зборів, митних платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є Державна фіскальна служба України, місією якої є надання послуг громадянам і бізнесу та, як результат, забезпечення наповнення дохідної частини бюджету, створення умов для розвитку підприємництва та міжнародної торгівлі.

Варто зазначити, що Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

ДФС здійснює адміністрування податків і зборів за напрямками, поданими на рис.2.1.



Рис. 2.1. Складові адміністрування податків та зборів органами державної фіскальної служби [25]

Реєстрація та облік платників податків є однією з основних функцій органів податкової служби, як структурного підрозділу ДФС, який створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і до державних цільових фондів.

Процедура прийняття та обробка податкових декларації полягає у вчиненні посадовою особою фіскального органу фактичних дій із:

1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України;

2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.[19]

Відповідно до норм Податкового кодексу України, органи державної фіскальної служби здійснюють прийняття та обробку податкових декларацій (розрахунків) з метою проведення контролю за правильним нарахуванням грошових зобов'язань з податків і зборів.

Облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій органу ДФС (далі - територіальні органи) відповідно до функціональних повноважень.

Облік митних платежів та передоплати ведеться підрозділами головних управлінь ДФС в областях та місты Києві відповідно до функціональних повноважень. [20]

Облік податків, зборів та єдиного внеску в об'єднаних територіальних органах ДФС ведеться з обов'язковою ознакою належності платника до відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Забезпечення контролю за достовірністю відображення в інформаційній системі показників стану розрахунків платників, механізму виявлення, усунення та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників структурними підрозділами за закріпленими напрямами роботи, некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних здійснюється в порядку, установленому ДФС.

2.2 Електронне адміністрування податку на додану вартість

Система електронного адміністрування ПДВ, що організована на центральному рівні ДФС, забезпечує автоматичний облік у розрізі платників податку:

- сум податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), та розрахунках коригування до них;

- сум податку, сплачених платниками при ввезенні товарів на митну територію України;

- сум поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.[19]

Система електронного адміністрування ПДВ не вносить кардинальних змін до загальних принципів справляння ПДВ, затверджених Кодексом. Норми Кодексу, які визначають коло платників ПДВ, об'єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, залишаються незмінними.

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (розрахунок коригування) в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Для кожного платника податку Казначейством відкрито один електронний рахунок.[17]

Відкриття та обслуговування електронних рахунків Казначейством здійснюється на безоплатній основі. Інформація про рух коштів на електронних рахунках платникам податку надається ДФС України за відповідним запитом платника на безоплатній основі без обмеження кількості запитів та у часі.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що повинна бути сплачена;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, тоща;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки платників сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим оподаткування, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

За підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом. адміністрування податок україна електронний

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми податку така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми податку така сума:

-враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

-або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

-та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до кожного відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У 2015 році до державного бюджету надійшло 178,5 млрд грн. податку на додану вартість, що на 39,4 млрд грн. або на 28,4% більше відповідного показника попереднього року. Збільшення відбулося за всіма складовими податку: з вироблених в Україні товарів - на 26,9 млрд грн. або на 33,1%, із ввезених на територію України товарів - на 31,5 млрд грн. або на 29,3%. Збільшився проти попереднього року обсяг відшкодованого податку з бюджету - на 18,2 млрд грн, або на 36,2%.

Щомісячна динаміка надходжень ПДВ представлена на рисунку 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка щомісячних надходжень податку на додану вартість до державного бюджету у 2010-2015 роках.[3]

Середньомісячний обсяг відшкодування податку з бюджету у 2015 році дещо збільшився і становив 5,1 млрд грн. на місяць. (див. рис. 2.3). Попри збільшення обсягу відшкодування ПДВ з бюджету, його частка в загальному обсязі надходжень податку скоротилася з 43-45 % у 2013-14 роках до 35,0% у 2015 році. При цьому згідно з даними Голови Державної фіскальної служби, заборгованість відшкодування ПДВ на 1 жовтня 2015 року перевищувала 20 млрд грн.



Рис. 2.3. Щорічні обсяги надходжень ПДВ та відшкодувань податку з бюджету в 2014-2015 роках

Характерною особливістю адміністрування податку на додану вартість у 2014 році став випуск ПДВ-облігацій. Так, 8 липня 2014 року Міністерство фінансів здійснило випуск облігацій внутрішньої державної позики для оформлення відшкодування податку на додану вартість відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість» та в межах встановленого постановою Кабінету Міністрів України граничного обсягу в сумі 7,0 млрд грн.[2]

Загалом введення електронного адміністрування податку на додану вартість значно полегшило та спростило як сам процес адміністрування з боку податкових органів так і мжливіть швидкої сплати податку з боку платників. Скорочення процесуальних дій адміністрування податку дало значний вклад у підвищенні Україні в рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу», таким чином полегшивши процес ведення бізнесу в Україні.



РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

В умовах ринкових відносин роль податків як активних фіскальних регуляторів економічного зростання й важелів управління суспільним розвитком дедалі істотно посилюється. Розбудова цивілізованого демократичного суспільного ладу потребує також створення адекватної йому податкової системи, спроможної через перерозподільний механізм забезпечити соціальну гармонію та фінансово-економічну рівновагу в країні. Сьогоднішній стан національної податкової системи є далеко не ідеальним, що засвідчує його невідповідність дійсним запитам та можливостям суспільства. Необхідність здійснення кардинальних реформ у податковій системі держави диктується нагальністю вимог виправлення кризовоїсоціально-економічної ситуації [1].

Досліджуючи категорію «податкова система» необхідно звернути увагу на те, що вона є однією з базових у податковому праві. Не дивлячись на досить широке її застосування і закріплення у податковому законодавстві ряду країн, в тому числі і в Україні, вона не має єдиного тлумачення серед вчених. Їх погляди, умовно, можна поділити на дві групи. Перша - розглядає податкову систему як просту систему, що складається з сукупності взаємопов'язаних однорідних елементів, а саме, сукупності встановлених в законодавчому порядку податків та зборів . Друга група розглядає податкову систему як складне явище, яке включає різні підсистеми елементів. При цьому, різні автори виділяють різні елементи податкової системи, а саме: контролюючі органи, податкове законодавство, принципи податкової системи та інші.

В Україні формування цілісної податкової системи ще не завершено. Державні органи управління недостатньо згруповано в єдиний механізм управління податками України.

Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю. Водночас її регулювальна функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження на використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки. Щодо нормативно-правової бази оподаткування, на сьогодні вона є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюється не тільки законами, а і Кабінетом Міністрів України, указами Президента України.

Такий стан правової бази може бути виправданий на початковому етапі формування податкової системи, однак не прийнятний на даному етапі розвитку економіки. Тому податкова система України потребує подальшого вдосконалення та розвитку [7].

Основними напрямами реформування податкової системи в Україні є :

1.Зниження загального рівня податкового навантаження.

2.Забезпечення і реалізація інвестиційної та соціальної спрямованості податкової системи.

3.Поліпшення адміністрування податків та податкової дисципліни.

У процесі встановлення та сплати податків має забезпечуватися збалансованість загальнодержавних та місцевих інтересів, що є необхідним для виконання законодавчо визначених функцій як державою в цілому , так і кожною адміністративно - територіальною одиницею[12].

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

-податкова система повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;

-зміни в системі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;

-розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди та продажу державного майна;

-основу податкової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;

-непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

-потрібно збільшити перелік податків за забруднення навколишнього середовища, наприклад, засмічення місць суспільного призначення;

-застосування при оподаткуванні обґрунтованої різності ставок податків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;

-умови оподаткування мають бути прості й зрозумілі платникові, податок має стягуватися у зручний для платника час і прийнятним методом;

-чітке розмежування податків, що зараховуються до державного і місцевих бюджетів, розширення прав органів самоврядування у сфері оподаткування.

Отже, податкова система України не повною мірою відповідає вимогам ринкової економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цього не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів. Тому для розвитку податкової системи доцільно ставити головні цілі, а саме послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставок окремих податків; здійснити податки нейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні, а також спростити адміністрування всіх податків.

Українська податкова система є однією із найскладніших і найобтяжливіших у світі за показниками кількості платежів та часових витрат на адміністрування. Велика кількість бюрократичних процедур, фіскальний тиск з боку податкових органів поряд із корумпованістю державних службовців та низькою культурою сплати податків у суспільстві є ключовими перешкодами ведення бізнесу та створення передумов для тінізації економіки.[22]

Тому на сьогодні визріла необхідність негайного реформування податкової сфери. Це зумовлено тим, що, з одного боку, країна перебуває в складній фінансово-економічній ситуації і об'єктивно вирішити ці проблеми можуть лише кардинальні реформи. А з іншого боку, в результаті політичних подій, що відбулися, суспільство та бізнес надає сьогодні владі кредит довіри на проведення непопулярних рішень для одержання довгострокового ефекту. Зарубіжний досвід податкового реформування, переконливо свідчить, що при наявній політичній волі, готовності суспільства до змін та міжнародній підтримці, можна в дуже стислі терміни подолати такі негативні явища, притаманні українській податковій системі, як бюрократія, корупція, ухиляння від оподаткування.[6]

Сьогодні практично всі науковці, економісти та політики погоджуються з необхідністю реформування податкової системи України, орієнтованої на стабільне економічне зростання. Крім того, обрання курсу на вступ до ЄС передбачає досягнення певного рівня соціально-економічного розвитку, що в умовах дефіцитності державного бюджету(3,7%ВВП) вимагає підвищення рівня мобілізації ресурсів. У цьому контексті особливого значення набуває створення такого механізму справляння податків і податкових платежів, який би відповідав потребам соціально-економічного розвитку держави, сприяв зростанню заощаджень населення, поповненню оборотних коштів підприємства та залученню інвестицій.

В Україні на сьогодні сформувалась неадекватна сучасному рівню соціально-економічного розвитку податкова структура: більшість податкових надходжень до зведеного бюджету України (близько 60%) становлять прибуткові податки - податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб. Зазначимо, така тенденція характерна і для економічно розвинутих країн, причому головні акценти в оподаткуванні доходів ставляться на фізичних осіб. Однак низький рівень доходів переважної більшості населення та незначна частка високорентабельних галузей народного господарства в Україні вказує на відсутність базису для наслідування такої структури податкової системи в Україні.[7]

Введення пропорційного податку на доходи фізичних осіб у період значної диференціації доходів суперечить теорії та практиці. В розвинутих країнах у такі періоди максимальна ставка прибуткового податку з громадян досягала 80%. Уникаючи надмірної диференціації, на нашу думку, на сучасному етапі економічного розвитку України доцільно встановити дві ставки: знижену - до доходів громадян, величина яких у розрахунку на одного члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму (в 2014 р. до такої категорії за даними Держкомстату України належало 21,44% населення); стандартну - до доходу, що перевищує попередньо зазначену величину. Запропонований підхід обумовить зростання рівня соціальної захищеності громадян із низьким і середнім рівнем доходу, встановлення ж підвищеної ставки податку для громадян із високим рівнем доходу на цьому етапі спонукатиме до зловживань з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Стратегічними орієнтирами реформування податкової реформи в Україні повинні стати: формування нового інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом; недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань; підвищення фіскальної ефективності податків з одночасним скороченням їх кількості; покращення адміністрування і зменшення масштабів ухилення від сплати податків; забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків; демократизація податкової служби України, а саме зміна ідеології її функціонування на основі реформування фіскальної служби.

Важливим недоліком сучасного законодавства у сфері правового регулювання адміністрування податків та зборів, є часті внесення змін до Податкового Кодексу України. Це в основному пов'язано з тим, що його було прийнято не у досконалому вигляді і він потребував подальшого доопрацювання. І зараз знову йдеться про вдосконалення податкового законодавства, Кабміном на розгляд ВР України внесено знов таки низку пропозицій до Податкового кодексу України. В результаті, серед платників податків виникає плутанина щодо розуміння зазначеного нормативно-правового акту. Щодо працівників Державної фіскальної служби України, то дана ситуація призводить до того, що вони не можуть якісно організувати роботу та оптимально використовувати свій робочий час.

Вирішення зазначеної проблеми можливе лише у тому випадку, якщо Законодавець надасть можливість працювати органам ДФС та платникам податків без постійних змін хоча б протягом 2-3 років. Це дозволить одній, та другій стороні ефективно побудувати свою роботу як у сфері оподаткування, так і в виробничій сфері, адже чим ефективнішою є діяльність платника податків і більше його прибуток, тим більшу суму податків він сплатить. В результаті вигоду отримує як держава так і платник податків. [8]

Наступним суттєвим недоліком, який обов'язково слід відмітити, так це те, що адміністрування податків і зборів по своїй суті спрямоване на примус, але дотримання вимог податкового законодавства не може бути досягнуто лише внаслідок використання примусових заходів. Варто погодитись, що застосування примусу є доцільним та виправданим щодо платників, які не виконують свої обов'язки, або у разі стягнення податків, що не сплачувались у встановлений терміни.

Вирішення зазначеної проблеми, вбачається, шляхом застосовування засобів заохочення щодо платників податків. Доцільно зауважити, що основи заохочення все ж таки існують. Це дозволить додатково простимулювати платників податків, вивести капітал із тіні, а також налагодити партнерські відносини між ними та Державною фіскальною службою України.

Наступним проблемним питанням, на якому необхідно загострити увагу є повернення довіри платників податків до Державної фіскальної служби України. Ця проблема, нажаль, залишається завжди, оскільки має місце високий рівень корумпованості серед службовців. Часті перевірки, що здебільшого спрямовані не на контроль та попередження, а на те, щоб будь-яким чином та ціною знайти привід для штрафу, або навіть для того, щоб отримати хабара, підривають довіру платників податків, порушують їх «спокій» та заважають спокійно працювати.

Для вирішення окресленої вище проблеми необхідно розробити ефективний механізм боротьби зі зловживанням службовими повноваженнями посадовими особами Державної фіскальної служби України. Це стосується не лише безпосередніх виконавців, але й осіб котрі займають посади керівників, оскільки часто трапляється, що саме вони змушують працівників здійснювати корупційні дії під страхом буди звільненими чи покараними. У цьому контексті несправедливо говорити лише про працівників органів ДФС чи будь-яких інших державних органів, також слід підкреслити що самі платники податків свідомо здійснюють порушення податкового законодавства, знаючи що можуть просто відкупитись. Саме тому слід загострити уваги на тому, щоб одні перестали «брати», а другі - «давати», тоді таке поняття як корупція може зникнути як явище.

Таким чином, головною проблемою системи адміністрування податків і зборів в Україні є те, що вона побудована на протистоянні держави і платників податків. Головним недоліком є те, що жодна із сторін податкових відносин не бажає поступатися своїми принципами та враховувати інтересів одне одного.

Окреслений вище перелік проблем не є вичерпним, проте, він має досить суттєвий негативний вплив на адміністрування податків і зборів в Україні. Вирішення їх здебільшого спрямоване на підвищення довіри до Державної фіскальної служби України, а також на налагодження партнерських відносин між платником податків і Державою. Це повинне сприяти виведенню капіталу з тіні, що в результаті призведе до збільшення надходжень до бюджету, логічним наслідком чого стане покращення благополуччя держави і кожного громадянина України зокрема.

Необхідно розробити ефективний механізм боротьби зі зловживанням службовими повноваженнями посадовими особами Державної фіскальної служби України, розробити механізм стимулювання платників до дотримання вимог податкового законодавства та додатково простимулювати платників податків, вивести капітал із тіні, а також налагодити партнерські відносини між ними та Державною фіскальною службою України.



ВИСНОВКИ

Податкова система являє собою сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми і терміни стягування податків та платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів. Податкова система діє на основі загальноприйнятих фіскально-бюджетних, політико-економічних, соціально-етичних та організаційних принципів.

Адміністрування процесів оподаткування об'єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Об'єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов'язань платників податків. Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У межах податкового адміністрування здійснюються такі дії: взяття на облік, декларування податкових зобов'язань, визначення податкових зобов'язань органами контролю, зміна строків виконання податкових зобов'язань, повернення зайво сплачених податків, стягнення несплачених податків, застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів), оскарження рішень органів контролю і т. п. Податкове адміністрування діє на основі принципів єдиноначальності, плановості, економічності, комплексності та виконує ряд функцій, таких як планування, облік, контроль, регулювання.

Адміністрування податків в Україні здійснюєДержавна фіскальна служба. Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

ДФС здійснює адміністрування податків і зборів за такими напрямками: реєстрація та облік платників податків, обробка податкових декларацій, облік платежів (податкові зобов'язання), обслуговування платників податків, податковий контроль, апеляції платників податків, адміністрування податковим боргом.

Головними проблемами адміністрування податків в Україні є часті внесення змін до Податкового Кодексу України, недовіра платників до ДФС через високий рівень корумпованості серед службовців, а також те, що адміністрування податків і зборів по своїй суті спрямоване на примус, але дотримання вимог податкового законодавства не може бути досягнуто лише внаслідок використання примусових заходів.

Необхідно розробити ефективний механізм боротьби зі зловживанням службовими повноваженнями посадовими особами Державної фіскальної служби України, розробити механізм стимулювання платників до дотримання вимог податкового законодавства та додатково простимулювати платників податків, вивести капітал із тіні, а також налагодити партнерські відносини між ними та Державною фіскальною службою України.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрущенко В.Л. Фіскальне адміністрування як наука і мистецтво // Фінанси України. - 2003. - № 6 - С. 27 - 35.

2. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2014 рік/ [Зубенко В.В., Самчинська І.В., Рудик В.Ю. та ін]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи впровадження», USAID.-K., 2015. - 77c.

3. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2015 рік/ [Зубенко В.В., Самчинська І.В., Рудик В.Ю. та ін]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи впровадження», USAID.-K., 2016. - 77c.

4. Гетманцев Д.О. Непряме оподаткування. Правова сутність та адміністрування: наук.-практ. посіб. /[Д.О. Гетманцев, В.Л. Форсюк, Н.В. Бойко] // - К.: Юрид. компанія «Jurimex», Юрінком Інтер, 2013. - С. 302-322.

5. Довгалюк В.І. Податкова система/ В.І. Довгалюк // М-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 315 с.

6. Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн (Порівняльний аналіз) [Текст]/ Н.І. Дорош // Фінанси України. - 2008. - № 6 - С. 75 - 82

7. Єфименко Т. Цілі Податкового кодексу - налагодження прозорої процедури адміністрування податків та стимулювання переходу тіньового сектора економіки в легальний [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=76797&cat_id=53608

8. Журавський О.А., Косач О.В. Менеджмент як складова ефективної діяльності державної фіскальної служби України [Текст], І -2014.

9. Золотько І. А. Податкова система : навч. посібник / І. А. Золотько ; Мін-во освіти і науки України. КНЕУ.- К. : КНЕУ, 2005. - 204 с.

10. Іванов Ю. Податкова система: Підручник/ Юрій Іванов, Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк; Міністерство освіти і науки України. - К.: Атіка, 2006. - 918 с.

11. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 525с.

12. Касперович Ю.В. Стратегічні пріоритети і завдання податкової реформи в Україні [Текст] //Реформування податкової системи Україна в контексті глобалізацій них викликів - І.-2014, С. 104-108.

13. Литвиненко Я.В Податкова політика: Навчальний посібник. / Я.В. Литвиненко - К.: МАУП 2003. - 224 с.

...