Особливості фінансування інноваційної діяльності підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Ефективний розвиток національної економіки вирішальним чином залежить від масштабів впровадження новітньої техніки та технологій. Підвищення активності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є однією з головних передумов стабільності та сталого розвитку економіки. Але водночас суб'єкти господарювання в умовах невизначеності стикаються з такою серйозною перешкодою як хронічний дефіцит інвестиційних ресурсів. В ринковому середовищі, яке постійно змінюється, інноваційна діяльність підприємства буде здійснюватися успішно лише за умови збільшення обсягів ресурсів і їх ефективного використання.

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що визначення джерел фінансування інноваційної діяльності лежить в основі можливості здійснення останньої. Головною проблемою на підприємстві є встановлення залежності між інноваційним проектом і фінансовими можливостями. Найважливішим завданням сучасної інноваційної політики є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи її фінансового забезпечення, яка має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження.

Метою роботи є дослідження теоретико-методологічних засад інноваційної діяльності і формування системи її фінансового забезпечення.

Завданнями, відповідно до поставленої мети, є:

- узагальнити існуючі теоретичні підходи щодо визначення інноваційної діяльності підприємства;

- проаналізувати й узагальнити основні тенденції інноваційної діяльності підприємств та її інвестиційного забезпечення;

- обґрунтувати значущі фактори впливу на обсяги фінансування інноваційної діяльності підприємств.

1. Поняття інноваційної діяльності

В сучасній економічній науці існує досить багато визначень поняття інноваційної діяльності. Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність»: інноваційна діяльність -- це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Окрім того в економічній літературі можна знайти такі визначення цього терміну. Інноваційна діяльність -- вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Усе це створює прогресивні умови для інноваційного розвитку та активізації інноваційних процесів. Тобто інноваційна діяльність розглядається як сукупність робіт, які виконуються певними організаційними структурами від зародження ідеї, її розроблення і до комерціалізації в умовах конкуренції.

2. Види і джерела фінансування інноваційної діяльності

Активізація інноваційної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки пов'язана передусім з пошуком джерел і форм інвестування, які мають забезпечити баланс між інноваційними витратами та фінансовими можливостями.

Незаперечним є той факт, що будь-яка інновація потребує залучення потрібних і в достатніх обсягах фінансових ресурсів. Проблема полягає в пошуку джерел відповідних ресурсів, і зокрема збільшенні обсягів фінансування інноваційної діяльності підприємств.

Переважна більшість суб'єктів господарювання у промисловості, зокрема у галузі машинобудування, створюють інноваційну продукцію, послуги, забезпечують фінансування інноваційних процесів за рахунок власних коштів. Тому доцільним є визначення факторів, які мають прямий вплив на обсяг фінансування інноваційної діяльності у промисловості України за такими показниками:

- фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування в промисловості;

- обсяг реалізованої промислової продукції.

Прямі інвестиції -- використовуються безпосередньо для реалізації інноваційного проекту. До них відносять:

Інвестиції в основні засоби -- включають придбання (чи виготовлення) нового обладнання, в т. ч. витрати на його постачання, встановлення і запуск;

Інвестиції в оборотні кошти забезпечують: нові та додаткові запаси основних і допоміжних матеріалів; нові та додаткові запаси готової продукції; збільшення рахунків дебіторів.

Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов'язані з придбанням нової технології (патенту чи ліцензії) і торгової марки.

Супутні інвестиції. Це вкладення в об'єкти, які пов'язані територіально і функціонально з інноваційним об'єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації (під'їзні колії, лінії електропередач, каналізація тощо).

Досить ефективним є венчурне фінансування інноваційної діяльності. Венчурний (ризиковий) капітал -- якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику. Обов'язковою умовою такого інвестування є участь інвестора в управлінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від продажу.

Фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантії з боку «венчура» (на страх і ризик власників капіталу). Тобто інвестори серйозно ризикують і в разі невдачі базової ідеї втрачають значні ресурси.

Венчурні інвестиції можна розділити на декілька груп: стартові, в період розвитку компанії, при реалізації певної операції та ін. Стартові інвестиції -- найбільш ризикована форма вкладання, оскільки вони передбачають лише початок бізнесу.

У світі існує три основні ринки венчурного капіталу -- США і Канада, Південно-Східна Азія, Європа. США і Канада традиційно орієнтуються на фінансування насамперед нових і дуже молодих інноваційних об'єктів. У Західній Європі венчурний капітал використовується переважно на розвиток. Адже венчурне фінансування окремих операцій у більшості випадків приносить низький дохід, проте пов'язане із значно меншим ризиком.

Щодо розвитку венчурного підприємства в Україні, то необхідно зауважити, що воно ще не затверджено на законодавчому рівні так, як у високорозвинутих країнах і потребує значної підтримки з боку держави. Станом на 2011 рік венчурних фондів в Україні близько десяти. Зокрема основною венчурною формою є стартами, такі як ABRT, Virex Capital, KM Core, Take Advantage Venture тощо. До основних чинників, які обмежують розвиток венчурного бізнесу в нашій країні, можна віднести: відсутність економічної зацікавленості більшості суб'єктів господарювання у реалізації принципово нових розробок, нововведень високого техніко-економічного рівня; відсутність оптової торгівлі засобами виробництва; відсутність належного ринку цінних паперів; слабка конкуренція на внутрішньому ринку інноваційної продукції.

Окрім того як варіант можна розглядати лізингове фінансування. Лізинг - довготермінова оренда машин, обладнання, транспортних засобів на підставі договору, що передбачає їх викуп орендарем.

До основних елементів лізингового платежу належать:

- амортизація;

- плата за фінансові ресурси, залучені лізингодавцем для здійснення угоди;

- лізингова маржа -- 1-3% (дохід лізингодавця за надані ним послуги);

- ризикова премія, величина якої залежить від видів і ступеня ризику, що несе за даним договором лізингодавець.

Розвиток лізингу в країні залежить від прийнятності умов оплати лізингового договору для лізингоотримувача. Сучасний ринок лізингових послуг -- один з найдинамічніших. У США, наприклад, частка лізингу становить 25-30% загальної суми капітальних вкладень у машини й устаткування.

Одним із джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств можуть бути банківські кредити. Реальна ситуація є такою, що довгострокові кредити, які мають бути основними підоймами стимулювання інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, становлять небезпечно малу частку в загальному обсязі кредитних вкладень у національну економіку.

Серед суттєвих чинників, що обмежують довгострокове інноваційне кредитування, слід назвати такі: високий рівень відсоткових ставок за банківські кредити; великий кредитний ризик, ризик зміни відсоткових ставок, ризик незбалансованої ліквідності; переважно поточний та короткостроковий характер банківських пасивів; низька ліквідність об'єктів застави, що можуть бути передані для забезпечення інноваційного кредиту; зацікавленість банків у кредитуванні господарських операцій із швидкою оборотністю грошових потоків; обмежена можливість рефінансування в НБУ.

Окрім того розвиток довгострокового інноваційного кредитування обмежується високим рівнем відсоткових ставок за банківськими кредитами; наявністю кредитного ризику та ризику зміни відсоткових ставок, низькою ліквідністю об'єктів застави, що можуть бути передані у забезпечення інноваційного кредиту; зацікавленістю банків у кредитуванні господарських операцій із швидким обігом грошових потоків; обмеженими можливостями рефінансування у НБУ.

Проблеми впровадження та використання інноваційних позичок банківською системою України полягають як у відносно обмежених обсягах акумульованих ресурсів (неможливість кредитування великомасштабних проектів), так і в порівняльній складності кредитування реального виробництва при відсутності необхідних технологій та досвіду ефективного проектного фінансування. Тому, в цьому випадку, кредитування за інноваційними програмами суб'єктів малого підприємництва є більш доцільним.

Перспективною формою залучення додаткових фінансових ресурсів для довгострокового кредитування проектів з модернізації промисловості може стати випуск спеціалізованим державним банком довгострокових облігацій розвитку з розміщенням їх на фондових ринках. Для цього треба розроби ти спеціальний порядок розміщення облігацій на внутрішньому і зовнішньому ринках, передбачивши можливість придбання частини їх випуску за рахунок коштів бюджету розвитку. Такий банк зможе акумулювати обмежені бюджетні ресурси, що призначені для фінансування державних цільових наукових та науково-технічних програм і планів, заснованих виключно на найперспективніших дослідженнях. Це є слідством сучасної практики фінансування, яка сьогодні призводить не лише до розпорошення ресурсів, а й до нецільового використання бюджетних коштів. Велика кількість таких програм та відсутність належного контролю за їх виконанням дискредитують сам метод фінансування.

3. Система фінансування інноваційної діяльності в Україні

Одним із пріоритетів державної інвестиційної політики має бути сприяння розвитку фінансового ринку та підвищення інвестиційної привабливості залучення інвестицій. У світовій практиці ними є банківські кредити та цінні папери. Український ринок довгострокових банківських кредитів дуже обмежений. Основними фінансовими інструментами залучення довгострокових інвестицій у найближчий час будуть цінні папери -- акції та облігації. Можливості використання цих інструментів в Україні мають свої відмінності. За своєю економічною сутністю акції - це інструмент розподілу власності. Однак результативність використання цього механізму в Україні знижено внаслідок процесів приватизації державних підприємств. Кошти від продажу державних пакетів акцій використовують переважно для покриття бюджетного дефіциту, пов'язаного з необхідністю виконання соціальних програм. Тому використання акцій для фінансування інноваційної діяльності пов'язано з багатьма труднощами. Отже, внесення коригувань і проведення державної політики, спрямованої на підвищення привабливості цінних паперів в Україні, вкрай необхідні для залучення інвестицій в інновації.

Згідно із українським законодавством джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

1) кошти Державного бюджету України;

2) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим;

3) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

4) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

5) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

6) інші джерела, не заборонені законодавством України.

Окрім того законом передбачено, що суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

- повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

- часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

- повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

- надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

- майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування».

Для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності створює спеціалізовані державні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку.

Як видно з рисунку, лінійна модель для обчислення розрахункового значення була вибрана правильно і має надзвичайно ефективне застосування в сучасних умовах, що підтверджується отриманими даними, оскільки фактичний і розрахунковий показники обсягу фінансування інноваційної діяльності у промисловості України мають незначне відхилення.

Станом на 2010 рік на світовому фінансовому ринку спостерігається надходження інвестицій в Україну. Вони надійшли з 118 країн світу, при цьому на 10 із них припадає майже 85% їх загального обсягу. Основними країнами-інвесторами української економіки є Німеччина -- 33,6% загального обсягу інвестицій, Кіпр -- 9,5%, Австрія -- 8,7%, США -- 8,4%, Сполучене Королівство - 7,1%, Російська Федерація - 4,9%, Нідерланди - 4,4%, Швейцарія - 2,7% та Польща - 1,4% . Але із загального обсягу зарубіжних інвестицій лише 1-2 % справді інноваційні.

Висновки

лізинг фінансовий облігація фондовий

В результаті дослідження даної теми, опрацювання відповідної літератури та статистичних показників можна зробити такі висновки:

Інноваційна діяльність -- це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

В загальному випадку можна виділити три основні джерела фінансування інноваційної діяльності. Венчурний (ризиковий) капітал -- якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику. Лізинг -- довготермінова оренда машин, обладнання, транспортних засобів на підставі договору, що передбачає їх викуп орендарем. Одним із джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств можуть бути банківські кредити.

Згідно із українським законодавством джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є: кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності; кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Аналіз сучасної ситуації з фінансуванням інноваційної діяльності в Україні дає можливість зробити висновки, в даній сфері існує досить багато проблем. Однак водночас існують досить значні перспективи для розвитку. Головною тенденцією є створення власних інноваційних фінансово-кредитних установ та залучення фінансових коштів з-за кордону.

Список використаних джерел

1. Гусакова Н.Ю. Визначення можливостей участі банків у фінансуванні інноваційної діяльності малих підприємств.

2. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник / Н.В. Краснокутська -- К.: КНЕУ, 2003. -- 504с.

3. Костак З.Р. Венчурне фінансування інноваційної діяльності.

4. Кузнєцова А.Я. Інвестиційно-інноваційна діяльність та система її фінансового забезпечення -- ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» -- автореф. -- К. 2005.

5. Кукарських А.Л. Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств України / А.Л. Кукарських -- Донецьк: ДонНТУ, 2008. -- 456с.

6. Мартякова О.В. Венчурне інвестування в системі фінансування інноваційної діяльності / О.В. Мартякова, І.В. Трикоз // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу №2(10). -- 2010.

7. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. -- К.: Академія, 2000. -- 864с.

Размещено на Allbest.ru