Національна грошова система та її структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Грошово - валютні відносини є надзвичайно складною і важливою сферою господарського життя будь-якої сучасної держави. Органічною частиною системи грошових відносин окремих держав є національна валютна система.

Національна грошова система невіддільна від реального стану економіки країни. Вся багатогранність економічних, соціальних і політичних проблем суспільного розвитку безумовно позначається й на сфері грошового обороту. Грошова система має бути адекватною соціально-економічним умовам розвитку суспільства. Вдосконалення грошової системи, зміна її кількісних і якісних характеристик відбувається в ході проведення грошових реформ, які є одним з найважливіших інструментів грошової політики.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий радикальний спосіб використовується державою лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають відповідного ефекту.[ 4. 226-227 ]

Грошові реформи до яких вдаються окремі держави при виникненні екстремальних ситуацій - глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов'язане з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки та невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної санації (оздоровлення) економічного розвитку.

Грошові реформи, що проводились в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялись за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

Регулювання грошової пропозиції в арсеналі державної економічної політики в сучасний період трансформації набуває нового змісту і спроможне утвердити тенденції економічного зростання, стабільності цін, скорочення безробіття та прискорити інтеграцію України у світову економіку.

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності і конвертованості, відновлення дієздатності функцій грошової одиниці.



1. Теоретичні аспекти грошових реформ

1.1 Сутність, причини та методи проведення грошових реформ

Грошова реформа - проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи. Вони являють собою повну або часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу, відповідно до нових соціально-економічних умов.

Історія, увібравши в себе досвід багатьох народів і часів, знає два основних методи проведення грошових реформ: метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений час. Це дає змогу уряду мати свободу дій і відповідні кошти, які повертаються власникам лише тоді, коли виробництво пройде стадію нормалізації і розпочне зростати. Можна їх також конвертувати на цінні папери, які будуть не знецінюватися, а приносити їхнім власникам відповідний дохід; метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках та одночасної заміни їх на нову грошову одиницю за єдиним або ж диференційованим співвідношенням.

Для визначення конкретних методів проведення грошової реформи і вибору тієї чи іншої політики важливим є діагноз поточної економічної ситуації.

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов'язані між собою, але не тотожні аспекти: зовнішній - стабільність обміну національної валюти, і внутрішній - стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, украй важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора твердості” національної валюти у просторі цих двох вимірів.

Грошові реформи необхідні у випадках:

зміни державних устроїв;

глибоких економічних криз фінансової системи;

економічних потрясінь, коли гроші перестають виконувати свої функції;

поглиблення дефіциту бюджету та інфляційних процесів;

падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту.

Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золото - валютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

1.2 Класифікація грошових реформ

Грошова реформа є складним еталоном антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Кожна реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом[4. 226]. Вони проводиться в різні часи і вирішують конкретно визначене коло завдань структурної перебудови грошового обігу в окремо взятій країні. Однак світова практика показує що грошові реформи можна класифікувати через виділення певної групи спільних ознак.

Важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації грошової одиниці. При цьому необхідно всебічно проаналізувати всі внутрішні і зовнішні чинники які спонукали до глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, підготувати відповідні економічні передумови.

Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи:

- повні (структурні) ;

- часткові.

Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці.

В процесі такої грошової реформи передбачається структурна перебудова як усієї системи грошових відносин, так і кожної її окремо взятої структурної ланки.

Такі структурні зміни диктуються особливостями нової національної валюти, що запроваджується в обмін і повинні забезпечувати передумови для їх успішного функціонування.

У зв'язку з глибиною і різноплавністю реформування існуючої грошової системи структурні грошові реформи є тривалими в часовому вимірі.

Повні грошові реформи проводяться при створенні нових держав, які виникають у наслідок війн або розпаду колоніальних імперій, надвеликих держав [7, 261-264].

Найбільш яскравими прикладами грошових реформ даного виду в останні роки є насамперед це грошові реформи в країнах колишнього СРСР (90-ті роки) і постсоціалістичного альянсу і реформи в країнах Західної Європи, яка пов'язана з випуском в оборот єдиної валюти євро замість національних валют.

Реформи часткового типу - це реформи, при проведені яких реформуються окремі елементи грошової системи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії. У сучасних умовах досить часто проводяться часткові реформи, це насамперед пов'язано з тим що у всіх країнах світу запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення.

Грошові реформи часткового типу мають кілька різновидів:

- реформи формального типу;

- деномінаційні реформи.

Реформи формального типу - зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої.

Необхідність проведення такого виду грошової реформи може викликати необхідність зміни зовнішнього вигляду банкноти, або поліпшення фізичних властивостей, посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Усі ці причини здійснення грошової реформи мають в основному суто формальний, неконфіскаційний характер. Прикладом формальної грошової реформи є реформа яка проводиться в США, в результаті якої поступово замінюються купюри 50 і 100 доларів. Приводом для такої замінник купюр стала необхідність поліпшення їх міцності і захисту від підробки.

Деномінаційні реформи проводяться шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням. У наслідок деномінації маса грошей в обігу відповідно зменшується і відбувається укрупнення масштабу цін.

Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляційних процесів занадто збільшується масштаб номінальних грошових знаків, це приводить до виникнення проблеми в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і безготівкових розрахунках, що дуже ускладнює їх, а також збільшуються витрати на забезпечення грошового обігу. Тому вводяться нові грошові знаки з новим антиінфляційним принципом емісії. Певне значення має і психологічний фактор. Адже національна валюта, курс якої щодо основних світових валют виражається цифрами далекими від одиниці, інтуїтивно сприймається як слабка. З цієї причини національні валюти, які «накопичили» багато нулів проводять деномінацію[4.229]. Але ця дія не обов'язкова, країни зі стабільним курсом (Японія) деномінацію не проводять. У колишньому СРСР деномінація проводилась тричі. Дві в 1922 - 1923 рр. і одна в 1961. В Україні в 1996 р. у співвідношенні 100000 крб. за 1 гривню [4. 228].

За характером обміну старих грошей на нові виділяють грошові реформи:

- конфіскаційного характеру;

- неконфіскаційного характеру.

Особливість неконфіскаційних реформ полягає в тому, що для всіх економічних суб'єктів, уцінка запасу грошей, доходів і цін, здійснюється за єдиним співвідношенням обміну грошей, тобто не залежно від того чи це готівкові запаси або безготівкові. Прикладом неконфіскаційної реформи є грошова реформа в Україні у вересні 1996 р. [12, 107-109].

Грошові реформи конфіскаційного характеру («шокові» реформи) - передбачають здійснення комплексу явних або прихованих заходів конфіскаційного характеру:

- встановлення ліміту на обмін банкнот;

- обмін банкнот по дефляційному курсу на нові з метою різкого зменшення маси грошей в обігу;

- замороження (повне або часткова) депозитів населення та суб'єктів господарювання;

- тимчасове припинення валютно-обмінних операцій;

- встановлення обмеженого терміну обміну грошей;

- обмін грошей звичайно проводяться за регресивного шкалою (до повної межі старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі - зі знижувальним коефіцієнтом).

Мета заходів конфіскаційного типу - отримання додаткового доходу державою, конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості тощо.

Грошові реформи конфіскаційного типу широко застосовуються в міжнародній практиці, а саме коли нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої або якщо держава визнає себе банкрутом. В сучасних умовах даний вид реформи застосовується в країнах в яких відбувається перехід від адміністративної до ринкової економіки. В даному випадку ефективність методу «шокової терапії» залежить в основному від того, наскільки економіка той чи іншої країни далека від ринкових відносин.

До конфіскаційного типу реформ належить так звана нуліфікація. Нуліфікація - це оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними[4.229]. До цієї реформи держава вдається у безнадійних випадках. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь - який обмін їх на нові гроші. Суть даної реформи в тому, що старі грошові знаки оголошуються недійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Таким заходом користуються за радикальної зміни влади або зміни влади або створення власної національної грошової системи.

Наприклад в СРСР в 1922-1923 pp. 1 крб. новими знаками обмінювався на 1млн. крб. старими.

За порядком ведення в обіг нових грошей теорія і практика розмежовують одномоментні грошові реформи та реформи паралельного типу.

У процесі одномоментних реформ строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів. Протягом даного терміну технічно можливо обміняти старі гроші на нові, але в невеликих обсягах. Короткий термін обміну грошей встановлюється для того, щоб власники великих запасів грошей не встигли їх обміняти.

Даний тип реформ застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури.

Реформи паралельного типу передбачають, що випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обміном старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці - старі й нові, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.

Даний вид реформи має свої недоліки і переваги. Реформи паралельного типу встановлюються надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. А також існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і «тіньових» операцій. Водночас система паралельного обміну має й помітні преваги. Вона є найменш ризиковою формою грошові реформи, дає змогу уникнути заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики [8, 71-72].

Також за характером впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют розрізняють девальвацію та ревальвацію.

Девальвація - знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютно - розрахунковими одиницями[4.230].

Проявляється девальвація у підвищенні валютних курсів іноземної валюти, тобто у зниженні курсу національної валюти.

При функціонування повноцінних або розмінних на золото грошей під девальвацією розумілося зниження вартості величини грошової одиниці, що полягало у зменшенні її золотого вмісту.

Зі скасуванням золотого вмісту грошей під девальвацією розуміють таку зміну курсу національної валюти, яка супроводжується зниженням купівельної спроможності грошової одиниці.

Наприклад, девальвація франка у 1928 році полягала в тому, що його золотий вміст зменшувався у 5 разів порівняно з довоєнним.

Девальвація стимулює експорт, робить його дешевшим. Проте імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього попиту. Для населення девальвація має негативні наслідки: значне подорожання імпортних товарів, зростання реального рівня цін на всі товари.

Причиною девальвації є інфляція та хронічний дефіцит платіжного балансу.

За сучасних ринкових умов девальвація може проводитись цілеспрямовано як метод валютної політики держави з метою впливу на розвиток зовнішньоекономічних відносин: підвищення конкурентоспроможності продукції, урегулювання платіжного балансу тощо. Більше того, за режиму плаваючих курсів валют девальвація може відбуватись стихійно і вигляді тривалого зниження ринкового курсу валют.

Ревальвація - підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют[4.230]. Головна причина ревальвації - тривале активне сальдо платіжного балансу держави, що означає наявність дефіцитів у її партнерів. Ревальвацію може спричинити якась велика валютна спекуляція, коли на національну валюту обмінюється така сума іноземної валюти, що перевищує інтервентні можливості центрального банку. Поштовхом до ревальвації може бути також значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропозиція іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі.

Вплив ревальвації на економіку протилежний впливові девальвації[11, 86-89]. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після ревальвації дорожчає експорт, оскільки іноземні імпортери змушені давати більше власної валюти за ревальвовану, проте це погіршує конкурентоспроможність експортера. Одночасно стає дешевшим імпорт, бо для оплати імпортних товарів національної валюти потрібно менше. Кредитори, що надали позики нерезидентам у національній валюті, після її ревальвації отримують значний зиск, і ринкова ціна її в іноземній валюті зростатиме в міру ревальвації. Для населення, з одного боку, ревальвація приваблива тим, що вона спонукає зниження цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, проте з іншого - вона призводить до зменшення експорту, що створює реальну загрозу безробіття. Тому оцінювати ревальвацію необхідно, виходячи з макроекономічної ситуації[18. 69-70].

Отже, і ревальвація, і девальвація - явища однаково небажані. Політика регулювання валютного курсу має бути такою, щоб і інтересам експортерів не заважати, і стабільність національної валюти утримати. Тобто валютний курс має бути певним компромісом між Інтересами експортерів і стабільністю грошей. Для України нині прийнятним варіантом вирішення проблеми є встановлення досить вузького валютного коридору і проведення в його межах відповідної курсової (кон'юнктурної) політики.



1.3 Зарубіжний досвід здійснення грошових реформ

Грошова реформа в Естонії

Для безпосереднього керівництва підготовкою і проведенням грошової реформи в березні 1991 року був утворений комітет з грошової реформи, до складу якого входили прем'єр-міністр, президент Банку Естонії та незалежний експерт. Це з одного боку забезпечувало достатню компетентність і зв'язок реформи із загальною економічною політикою держави, а з іншого-давало можливість зберегти незалежність комітету. Розпорядження комітету за силою були рівнозначні постанов Парламенту, що дозволяло досить вільно і оперативно приймати необхідні рішення. До обов'язків комітету входила і розробка принципів національної грошової системи і грошової політики.

Саме комітет з грошової реформи визначив термін обміну грошей і правила, за якими цей обмін відбувався. На перший погляд правила ці можуть здатися досить жорсткими: так, обміняти гроші могли тільки ті, хто попередньо перевірив наявність свого прізвища у списках, а що підлягає обміну сума готівкових була обмежена 150 кронами на людину. Своя логіка в цьому, безумовно, була: оскільки кількість випущених в обіг крон не повинна була перевищувати золото - валютних резервів республіки, необхідно було чітко обмежити суму обмінюваних грошей, без цього реформа не мала б сенсу.

З цією ж метою починаючи з 1 травня були різко обмежені рублеві перерахування до Естонії, а з 16 червня всі поштові перекази поверталися відправникам. На жаль, ця міра теж була вимушеною: якби тіньова економіка вирішила скористатися обміном грошей в Естонії, всі розрахунки економістів були б перекинуті валом інфляційних рублів. Ту ж мету переслідував Банк Естонії і тоді, коли почав встановлювати офіційний курс крони тільки до вільно конвертованих валют. І мета була досягнута: кількість крон, випущених в обіг 20-22 червня, було зведено до мінімуму без ущемлення інтересів переважної більшості жителів республіки. Однак, обмін грошей це не кінець реформи, а тільки завершення першого її етапу.

Закон про валюту, прийнятий у 1992 році встановлював досить жорсткі правила обігу іноземної валюти, але в міру виходу з кризи ці правила все більше і більше пом'якшувалися. Починаючи з 1993 року підприємствам, які мають значний оборот зовнішньої торгівлі, дозволено відкривати валютні рахунки, а з грудня 1993 року порядок відкриття цих рахунків був спрощений. Тепер, коли естонська крона довела свою життєздатність, подібне послаблення тільки піднімало довіру до грошової політики держави, перешкоджало відтоку валюти з країни, зменшило роль готівкового обігу валюти на користь безготівкового і розширювало можливості комерційних банків по залученню коштів.

Грошові реформи в Польщі.

Грошова реформа в Польщі є Найбільш яскравим прикладом, шокової терапії конфіскаційної реформи, яка проводилась в кінці 1989р.,вона була заснована на широкому використані вільного ціноутворення і тимчасового заморожування заробітної плати. За короткий період до початку 1990р. Польща позбавилась товарного дефіциту, після восьмикратного зростання цін спостерігалось уповільнення темпів інфляції. І хоч реформа конфіскаційного типу сприймається економічно не так болісно, як інфляція, вона часто призводить до тих самих політичних і соціальних наслідків. Якщо розглянути їх на прикладі Польщі, то необхідно зазначити, що стабілізація дісталась досить дорогою ціною життєвий рівень населення знизився майже вдвічі, а безробіття в осені 1990 р. досягло 10%. Але ефект реформи був досить високим, а головне - стабілізувався ринок, почався реальний процес відродження й розвитку.

Елементи конфіскації було застосовано і в процесі грошової реформи 1917 р. в колишньому СРСР. Під час її проведення було використано диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові. Це торкнулося насамперед, власників готівкових та безготівкових грошей. Якщо наявна готівка обмінювалася у співвідношенні 10: 1, то вклади населення в ощадних касах до 3000 рублів взагалі не піддавалися переоцінці, від 3000 до 10000 руб. обмінювались у співвідношенні 3: 2, понад 10000 - відповідно 2: 1.

На диференційних засадах здійснювався процес обміну грошових рахунків підприємств різних форм власності. Було застосовано дискримінаційну процедуру стосовно недержавного сектора економіки. Якщо грошові кошти на рахунках з державних підприємств було переоцінено у співвідношенні 1: 1, то комерційних підприємств і колгоспів - відповідно 5: 4 [5, 99-101].



2. Аналіз грошової реформи в Україні

2.1 Механізм проведення грошової реформи 1996 року

Україна як молода суверенна держава утворилась 24 серпня 1991 року. У винятково складних умовах становлення національної економіки вона першою почала формувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитних політики.

Таблиця 1. Макроекономічні показники розвитку України

Розпад СРСР і утворення на його території суверенних держав, а також перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовили необхідність виходу з рублевої зони всіх країн - колишніх республік, запровадження власної грошової одиниці та проведення на цій основі глибокої структурної перебудови грошової системи. На той момент країну охопила інфляція.

Інфляційні процеси в Україні з часу отримання нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів.

Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи з 1991 року необхідно зазначити наступні:

- політичні трансформації 1991-1992 рр., що фактично спровокували різкий економічний спад, хоча його глибинні причини назрівали давно і корінилися не в політичній, а в суто економічній, виробничій сферах;

- розбалансованість економічної системи, надмірна частка базових галузей, низька частка галузей, що працюють безпосередньо на споживача;

- значна залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв, і як наслідок величезні втрати від росту цін на імпортні енергоносії у 1991р.;

- надлишкова емісія НБУ, що викликала «інфляційний розрив», загострення економічної ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993р.;

- некоректна грошово-кредитна політика з боку держави.

- надмірна долоризація економіки, коли паралельно з національною валютою функціонує інша (долар). Рост попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат, криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки;

- затягування грошової реформи, що умовно розтягнулася на 5 років (1992-1996рр.) [19].

Підготовка до грошової реформи

Таблиця 2. Історичні аспекти розвитку грошової реформи в Україні (з січня 1992- до вересня 1996р.)

Етапи реформи	Основні результати реформи
Перший етап (січень-листопад 1992 р.)	В грошовий обіг з 10 січня 1992 р. було запроваджено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. В той час це було єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. На цьому етапі Уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і отримав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі.
Другий етап (листопад 1992 р. - серпень 1996 р.)	7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ «Про реформу грошової системи України», за яким з 12. 11. 1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні і фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу.
Третій етап (2-16 вересня 1996 р.)	Успішно була проведена грошова реформа, в результаті якої була введена в оборот постійна грошова одиниця - гривня. Головним досягненням було дотримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків.

У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать:

1) багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування;

2)тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпер високе знецінення;

3) створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало що найменше три мети:

- створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;

- забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;

- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.

Грошову реформу в Україні поділяють на 3 етапи:

· 1 етап - січень - листопад 1992 р.

· 2 етап - листопад 1992 р. - серпень 1996 р.

· 3 етап - 2 - 16 вересня 1996 р.

Головними завданнями грошової реформи були:

- заміна тимчасової грошової одиниці - українського карбованця на національну валюту - гривню;

- зміна масштабу цін, - створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного й соціального розвитку.

Це передбачало втримання фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахунків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

З 10 січня 1992 року в Україні запроваджено в обіг купони багаторазового використання як доповнення до рублевої готівкової маси (банкноти Держбанку СРСР, казначейські білети, розмінна монета) для хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акту була викликана тим, що: з вересня 1991 року Україна практично не отримувала від ЦБ Російської Федерації нових рубльових надходжень; напередодні 1992 року Україна вимушена була вслід за Росією піти на лібералізацію цін - їх майже десятикратне підвищення.

Проте очікуваного результату ці заходи не дали і намітилось різке знецінення купоно-карбованця. Причинами чого були: глибокий спад виробництва (у січні 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, у тому числі: товарів широкого вжитку - на 28,1%, продуктів харчування на - 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився на 61%); різка нестача рубльової маси; у березні 1992 року практично весь готівковий обіг був переведений на купонне обслуговування, хоча попередньо планувалось його поетапне впровадження в обсягах, адекватних товарній масі; у результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватись російським рублем. Утворилась спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігах роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведенням безготівкових капіталі з України в Росію.

І лише з 12 листопада 1992 р., згідно з Указом президента України “Про реформу грошової системи України”, купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу.

Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Так завершився перший етап грошової реформи.

Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992-1993) маса грошей в обороті зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи[16].

Другий етап (листопад 1992 р. - серпень 1996 p.). Здійснені перетворення остаточно закріпили український карбованець в обороті як єдину національну валюту. Хоч він і виконував роль тимчасової валюти, але на основі створення економічних і фінансових передумов став діяти як стабільний засіб обігу і платежу, що отримав міжнародну визнану вартість на основі регулярних валютних торгів УМВБ. Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства - функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити складні питання, проблеми платіжного балансу[4. 330].

На другому підготовчому етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 p., велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно - та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове резервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994-1995 pp. ці методи та інструменти були широко випробовані в діяльності НБУ для подолання інфляції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.

Відповідно до указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» в країні було проведено низку підготовчих заходів:

1) Створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків (10 тис.) Для обслуговування пенсіонерів створено 14тис. підприємств зв'язку. Створено близько 92 тисяч комісій з обміну на підприємствах в установах і організаціях. Цього було достатньо для забезпечення нормальної роботи з обміну карбованців на гривні.

2) Усі установи банків та підприємств зв'язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів (банкнот і монет) для проведення обміну карбованців на гривні .

3) Проводилася широка роз'яснювальна робота через засоби масової інформації щодо характеру та механізму здійснення грошової реформи. В усіх регіонах України було проведено наради - семінари, куди виїжджали відповідальні працівники НБУ.

4) У цілодобовому режимі працювала електронна пошта Національного банку, яка забезпечувала безперебійний зв'язок Національного банку з комерційними банками.

Отже банківська система України на кінець дня 1 вересня 1996 року була готова до проведення грошової реформи.

Метод проведення грошової реформи.

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні проводилась з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100000 купоно-карбованців. Одночасно відбулось зменшення у тій самій пропорції всіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася в 100 000 разів сильнішою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. Проте співвідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать про те, що в цілому реформа проходила організовано, якнайзручніше для населення і без значних соціальних конфліктів.

Поряд з обміном карбованців на гривні, вилучення карбованців з готівкового обігу здійснювалося також іншими шляхами: використанням їх населенням на купівлю товарів, оплату послуг та внесення на вклади в банки, під підприємств зв'язку та інші надходження та платежі, в тому числі комунальні.

17 вересня 1996 р. закінчилася грошова реформа і функціонування у готівковому обігу карбованців було припинено, і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета - копійка.

За масштабами і глибиною перетворень грошова реформа класифікується як структурна, повна і широкомасштабна грошова реформа. Перебіг процесів її реалізації охопив створення нових грошей і системи їх обороту, започатковано реструктуризацію адміністративно-командної економіки і формування соціально орієнтованої ринкової економіки, набувають динаміки інші прогресивні процеси, які покликані забезпечити самостійне стабільне функціонування нової грошової системи України.

До характерних ознак цієї грошової реформи належать: багатофакторна причинність і багатоцільове спрямування; тривалий період проведення (1991-1996 pp.) ; застосування тимчасових грошей (купоно-карбованців) як перехідних; тривалий період використання купоно-карбованців та їх гіпервисоке знецінення; створення нового механізму емісії, інкасування і забезпечення грошового обігу та його регулювання; особлива соціальна спрямованість та ін. В процесі її підготовки і здійснення проведено оздоровлення фінансово-грошової системи, суттєво знижено інтенсивність інфляційного процесу, стабілізовано курс національної валюти, уповільнено темпи падіння рівня промислового виробництва й обсягів ВВП [17, 152-154].

Лише після успішних наслідків економічних перетворень і розвитку національної грошової системи було розпочато завершальну фазу грошової реформи. В ході її проведення 2-16 вересня 1996 р. реалізовано такий комплекс заходів:

- проведено деномінацію українського карбованця;

- у грошовий обіг впроваджено нову постійно діючу національну грошову одиницю - гривню;

- замінено чинний тоді масштаб цін: 100 тис. українських карбованців на 1 гривню;

- впродовж всього періоду обміну старої грошової одиниці на гривню діяв єдиний порядок обміну без будь-яких обмежень;

- замінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, платіжних зобов'язань тощо.

Проведена деномінація за співвідношенням 1: 100000 всіх цінових показників і запасів грошей (готівкових і безготівкових) та всіх поточних доходів фізичних та юридичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених запасів грошей і розмірів доходів, підтвердила соціально справедливий характер реформи, її неконфіскаційний характер. А використані принципи організованості й забезпеченості матеріальними ресурсами та прозорість грошової реформи завоювали довіру до гривні з боку громадян і підприємців. Обґрунтованість розрахунково - встановленого курсу гривні до долара як 1, 76 грн. /1 дол. підтвердили вільні ринкові торги на Міжбанківській валютній біржі України впродовж наступних років. Лише світова фінансова криза 1998 р. та зовнішній інфляційний тиск перервали стабільність курсу гривні. Процеси зростання виробництва, зміцнення фінансів і банківської системи у 2001 р. створили умови для поступового піднесення курсу і стабілізації купівельної спроможності гривні в нових економічних умовах.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на загальну суму 6,5 млрд. крб. Найбільші обсяги фальшивих грошей було виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівській, Запорізькій, Чернівецькій областях та в Автономній Республіці Крим. Ця робота проводилася в тісному контакті з органами МВС України.

Підводячи підсумок, необхідно зазначити що в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до структурних реформ.

Головним досягненням було утримання стабільності грошового, споживчого й валового ринків, що сприяло цілеспрямованому розвитку економіки України.

Грошова реформа (1992-1996рр.) в Україні, це надзвичайна подія для молодої, незалежної держави, в результаті якої створено власну національну валюту, як один із невід'ємних атрибутів державності [14, 163-167].

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.

Головним досягненням є те, що вдалося утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках. Прогнози щодо наслідків реформи, які були розроблені Урядом і Національним банком України, повністю виправдалися.

По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5, 7% за серпень, 2, 0% за вересень, 1, 5% за жовтень.

Деякий ажіотаж на споживчому і валютному ринках, що на короткий проміжок часу виник напередодні проведення реформи, швидко був погашений шляхом розяснення через засоби масової інформації механізмів і характеру проведення реформи, а також здійснення термінових заходів адміністративного і фінансового характеру та встановлення жорсткого контролю за роботою обмінних пунктів з іноземною валютою.

За порушення правил валютних операцій Національний банк України застосував штрафні санкції до 5 комерційних банків. Для 4 банків та їх філій обмежив дії ліцензій та припинив дію 70 угод з юридичними особами агентами комерційних банків з проведення обміну іноземної валюти.

По-друге, з перших днів реформи Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют, зокрема 176 гривень за 100 дол. США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи. Фактично в період реформи і в перші 20 днів після її завершення було зафіксовано курс української грошової одиниці для забезпечення фінансової стабільності. Деяке падіння курсу гривні, яке почалося 7 жовтня, є підтвердженням відновлення режиму плаваючого курсу і виведення його на реальне значення з метою підтримки вітчизняного виробника і стимулювання експорту.

Готівковий курс гривні до іноземних валют в комерційних банках та пунктах обміну іноземних валют в період реформи відповідає офіційному, а в деяких банківських установах був навіть нижчим офіційного.

Національний банк України розробив нові нормативні документи, які значно розширюють можливості фізичних осіб резидентів та неризидентів, у здійсненні через українські уповноважені банки соціальних платежів в іноземній валюті за межі України, що сприятиме створенню умов для приєднання України до 8 статті Статусу Міжнародного валютного фонду і означатиме офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою валютою за поточними операціями.

За рахунок збільшення строкових депозитів суб'єктів господарювання та населення ліквідність комерційних банків зросла приблизно на таку ж суму і на кінець жовтня досягла 500-600 млн. грн.

Це сприяло зростанню обсягів кредитів, які комерційні банки надають субєктам господарювання. Загальний обсяг заборгованості за кредитами в національній валюті збільшився з 3, 2 млрд. грн. на 1 серпня до майже 3, 5 млрд. грн. на 1 листопада, а в іноземній валюті відповідно з 1, 30 млрд. грн. до 1, 35 млрд. грн. Намітилася тенденція зростання обсягів довгострокового кредитування. Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1 листопада цей показник зменшився і становить 43%.

Напередодні грошової реформи прискореними темпами відбувалось залучення коштів населення на депозити в комерційних банках. Ця тенденція зберігалась під час реформи і після її закінчення. За період з 1 серпня по 1 листопада обсяги вкладів збільшились на 101 млн. грн. (15%) і досягли 785 млн. грн., що свідчить про довіру населення до гривні.

Необхідно відмітити також стабільність рівня процентних ставок банківської системи України за цей період та їх поступове зниження за останні три місяці. Середній рівень процентних ставок за кредитами комерційних банків з 73, 4% у червні поступово знизився до 63, 6% у жовтні, а за депозитами відповідно з 32, 3% до 27, 7% (у річному обчисленні) [7, 127-128].



2.2 Аналіз стану грошового обороту в процесі проведення грошової реформ 1996 року

Гривня -- відповідно до ст. 99 Конституції України -- єдиний законний платіжний засіб в Україні при тому, що ст. 92 Конституції України закріплює факт того, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України.

Законодавством регламентуються основні показники, за якими здійснюється грошово-кредитна політика. Відповідно до ст. 51 Закону України "Про НБУ" НБУ двічі на рік має надавати Президенту України та Верховній Раді України інформацію про стан грошово-кредитного ринку в державі. Національний банк України має право подавати Президенту України в установленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій НБУ.

Указ Президента України "Про реформу грошової системи України" від 7 листопада 1992 р. № 549/92, відповідно до якого, починаючи з 23 год, 12 листопада 1992 р. було припинено функціонування рубля у грошовому обігові на території України. Єдиним законним засобом платежу на території України став український карбованець, який у готівковому обігу представляв купон НБУ. Готівка у рублях та переоцінка активів і пасивів юридичних та фізичних осіб, як резидентів, так і нерезидентів, здійснювалися у співвідношенні 1:1 без обмежень щодо сум коштів.

У межах грошової реформи з вересня 1996 р. в обіг була випущена гривня -- єдина національна валюта згідно з Конституцією України. Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996 р.: випущено в обіг у вигляді банкнот номінальною вартістю 1, 2, 5, 10 і 20 грн зразка 1992 р., а також номінальною вартістю 1, 50 і 100 грн зразка 1994 р. Реформа проводилася з 2 до 16 вересня 1996 р. За встановленим курсом 1,76 грн - 1 дол. США було перераховано у гривні ціни, тарифи, заробітну плату, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, вклади громадян.

У 2001 р. в обіг випущено -- 200 грн. Розмінні монети -- 1, 2 і 5 коп., 10, 25 і 50 коп.

Гроші в Україні, як і в усьому світі, існують у вигляді готівки (грошові знаки) або у безготівковій формі (записи на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у вигляді банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Вони обертаються через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави. Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

За час проведення реформи Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132, 5 млн. гривень.

За період з 2 по 16 вересня 1996 р. банківською системою вилучено з обігу, кас банків у резервні фонди Національного банку готівки на загальну суму 327, 9 трлн. Карбованців, або 97, 3% карбованців готівки, емітованої Національним банком України. Після закінчення реформи залишилися не вилученими 10, 2 трлн. карбованців.

Проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу на фоні деякого зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційних банків, що не спостерігалось останнім часом. Так, протягом серпня-жовтня темпи зростання цін споживчого ринку становили 9, 4%, а обсяги готівки в обігу за цей період не тільки не зросли, а зменшились на суму близько 150 млн. грн. [1, 60-62].



Висновок

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися до таких заходів, як грошові реформи. Тобто повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу, що є головною функцією грошової реформи.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Тому при виборі виду реформи та методу її здійсння необхідно враховувати нові соціально-економічні умови.

Успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: оздоровлення державних фінансів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, нагромадження золото-валютних та матеріальних резервів та ін. Тобто, недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти щоб забезпечити успіх грошової реформи, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови.

Також для успішного здійснення грошової реформи важливе значення має вибір метода стабілізації грошового обігу. Що й є головною функцією грошових реформ. Всього методів стабілізації виділяють п'ять : деномінація, нуліфікація, дефляція, девальвація, ревальвація. Деномінація - зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків, нуліфікація - метод стабілізації валюти, за якого держава скасовує знецінені грошові знаки й замінює їх новими, дефляція - це штучне вилучення з обігу чистини надлишкової грошової маси порівняно з потребами грошового обігу паперових грошей, девальвація - офіційне зниження державного металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, ревальвація - підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют.

Грошові реформи здійснюють у випадках: глибоких економічних криз фінансової системи, економічних потрясінь, падіння ролі грошей, розрахунків кредиту, зміни державних устроїв.

Світова практика, на прикладі численних країн в яких проводилися реформи, показує, що завдяки проведенню глибоких грошових реформ в обмежені строки вдавалося досягти значної стабілізації грошового обігу, отже і загального оздоровлення економічного розвитку.

Так само і грошова реформа в Україні ( 01.01.1992 р - 16.09.1996 р.) Її особливість була в тому, що вона була багатоцільового спрямування, мала тривалий період проведення, а також багаточинникова її зумовленість полягала не лише в економічних, а й в досить могутніх політичних причинах її проведення.

Перед країною постала задача у створенні нової грошової системи, забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни, сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Грошова реформа в Україні це надзвичайна подія для нашої держави, в результаті якої створено один з невід'ємних атрибутів державності, а саме грошову одиницю - гривню. Ця реформа була першою в історії теперішньої України.

Грошова реформа в Україні за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ. Вона тривала близько п'яти років (січень 1992 - вересень 1996р.) і забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки.

В результаті проведення грошової реформи вдалося забезпечити певне покращення стану фінансово-грошової системи, але не на довгий час. Адже в умовах сучасної фінансової кризи цінність гривні знизилася, а грошовий обіг збільшився. Але завдяки іноземним інвестиціям (та інвестиціям в країні взагалі) та політиці яку проводить наша держава гривня потрохи повертає собі цінність та стабільність.

грошовий валютний державний фінанси



Список використаних джерел

1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник / Мирослав Артус; Європейський ун-т. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2009. - 161 с.

2. Глущенко С. Гроші та кредит: конспект лекцій / Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». - К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - 186c.

3. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. - К. : КНЕУ, 2009. - 602 с.

4. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Богдана Івасіва; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2009. - 510с.

5. Гроші та кредит: Опорний конспект лекцій / Київський національний торговельно-економічний ун-т / Наталія Мар'янівна Сушко (уклад.). - К. : Видавництво КНЕУ, 2008. - 210 с.

6. Грошово-кредитна політика в Україні / Володимир Стельмах, Анатолій Епіфанов, Наталія Гребеник, Володимир Міщенко, Ред. В. І. Міщенко. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К. : Знання, 2003. - 421 с.

7. Демківський Анатолій Васильович. Гроші та кредит: Навчальний посібник. - К. : Дакор: ВИРА-Р, 2010. - 527 с.

8. Добросердова Т. О., Кардашова Т. М. Гроші, грошовий обіг та кредит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Азовський регіональний ін-т управління при Запорізькому держ. ун-ті. - Бердянськ: ТОВ «Будинок техніки плюс», 2008. - 110 с.

...