Бюджетний процес в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Шляхи вдосконалення бюджетного процесу в Україні

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, соціальний рівень життя у державі.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів -- це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розроблення відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання бюджетних коштів, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та виконанням бюджетних повноважень.

Державний бюджет -- основне знаряддя економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної і видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Бюджет є передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію фінансової конституції. В Україні на сьогодні ефективна бюджетна система не побудована. Державний бюджет України в 2016 595,1 млрд грн (+ 15,1% в порівнянні з Законом про державний бюджет на 2015 рік), а витрати 667,7 млрд грн. Граничний обсяг державного боргу, обрахований у національній валюті, складе 1 501,5 млрд. грн (66,4% від ВВП)

Таким чином, державний бюджет уже в першому кварталі недовиконаний на 72,6 млн. грн. Ці дані свідчать про необхідність удосконалення бюджетного процесу в Україні.

Бюджетний процес -- це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за виконанням, заслуховуванням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Бюджетний процес має такі стадії:

-складання проектів бюджетів;

-розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень

про місцеві бюджети;

-виконання бюджету, рішень про місцеві бюджети;

-підготовка й розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Існуючий сьогодні бюджетний процес має ряд переваг і недоліків, які виражаються: по-перше, в тому, що існуюча дохідна база в бюджетах усіх рівнів не дає змогу здійснювати повне фінансування і задовольнити потребу в бюджетних коштах; по-друге, вимушені заходи, щодо планування і виконання бюджету скорочують можливість розвитку установ, відповідних мереж і це має досить негативні наслідки, так як школи залишаються не забезпечені новими засобами навчання, підручниками; лікарні медикаментами, приладами, устаткуванням так необхідними для забезпечення здоров'я нації, пенсіонери, малозабезпечені громадяни залишаються без пенсій, допомоги, заробітної плати, працівники бюджетних установ не одержують заробітну плату; по-третє, існуючий бюджетний процес не забезпечує повного контролю за використанням бюджетних коштів.

На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу залишається досить актуальним завданням, виконання якого дасть змогу успішновпроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна із стадій бюджетного процесу.

Головні проблеми сучасного бюджетного процесу в Україні:

-об'єктивне бюджетне планування, яке б забезпечило реальні надходження до бюджету;

-складання та виконання цільових бюджетних програм;

-підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів;

-забезпечення дійового бюджетного контролю на кожній стадії бюджетного процесу.

Найважливішого значення при організації складання проектів бюджетів набуває методика бюджетного планування. Значення бюджетного планування не викликає заперечень -- об'єктивні реальні плани -- запорука ефективного виконання бюджету, фінансування визначених статей видатків у повному обсязі. Відповідно до Бюджетного кодексу в Україні впроваджується програмно-цільовий метод формування бюджетів, що потребує удосконалення методики бюджетного планування.

Бюджетування, орієнтоване на результати -- метод планування, виконання та контролю за виконанням бюджету, який забезпечує розподіл бюджетних ресурсів відповідно до цілей, завдань і функцій держави з урахуванням пріоритетів державної політики й суспільного значення очікуваних безпосередніх та кінцевих результатів використання бюджетних коштів.

Застосування цього методу потребує впровадження відповідних правил та процедур у бюджетний процес, зокрема:

- удосконалення стратегічного державного планування;

- посилення відповідальності розпорядників щодо прогнозування та виконання бюджету.

Значною проблемою для України є здійснення стратегічного планування, визначення пріоритетів державної економічної, фінансової, соціальної політики урядом на законодавчій основі. Мають бути розроблені стратегічні завдання держави на довгострокову (10--15 років) та середньострокову (3--5 років) перспективу.

З огляду на вимоги програмно-цільового методу значно доповнюються функції розпорядників бюджетних коштів щодо бюджетного планування.

Розпорядники визначають:

- стратегічні завдання своєї діяльності відповідно до середньострокової та довгострокової перспективи згідно з покладеними на них функціями;

- тактичні завдання, які забезпечують стратегічні цілі;

- відомчі програми, що містять перелік суспільних послуг, спрямованих на виконання конкретних тактичних завдань.

Оптимізація системи бюджетних установ передбачає чітке визначення та розмежування бюджетних установ, які повинні бути підвідомчі відповідному розпоряднику бюджетних коштів. Таке чітке підпорядкування дасть змогу виконувати завдання, спрямовані на реалізацію бюджетних програм, здійснювати оптимальний розподіл бюджетних коштів для розпорядників.

Потребує уваги реорганізація розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. У багатьох регіонах України актуальною є проблема реорганізації сільських шкіл, лікарень. Проте при здійсненні таких змін треба враховувати принципи субсидіарності та ефективності використання бюджетних коштів.

Ефективний бюджетний процес неможливий без належно організованого фінансового контролю. Важливим є поєднання функцій внутрішнього та зовнішнього контролю за дотриманням чинного законодавства щодо складання, розгляду, виконання бюджетів усіх рівнів, здійсненням діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, який повинен забезпечувати: постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; оцінку відповідності результатів встановленим завданням та планам; інформування керівника бюджетної установи про результати перевірки, проведено підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Розпорядники бюджетних коштів відповідають за організацію та стан внутрішнього контролю й аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих установах. Організація ефективної системи внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю установи покладається на її керівника.

Зовнішній контроль й аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою -- у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України -- відповідно до його повноважень, визначених законом.

Крім того, функції фінансового контролю здійснює Державне казначейство -- через регіональні підрозділи обліковує усі доходи й видатки бюджетів і здійснює моніторинг виконання бюджету з метою забезпечення відповідності платежів зобов'язанням та бюджетним призначенням. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачене законодавством України.

Існує проблема дублювання контрольних функцій відповідними органами фінансового контролю на певних стадіях бюджетного процесу. У цьому зв'язку одним із завдань удосконалення фінансового контролю є визначення завдань і сфери відповідальності кожного підрозділу.

Одним із головних принципів, що визначає Бюджетний кодекс при забезпеченні бюджетного процесу, є принцип відповідальності. Відповідальність учасників бюджетного процесу на всіх його стадіях -- запорука ефективної бюджетної політики в державі, цільового використання бюджетних коштів.

Важливим кроком у цьому напрямку є встановлення відповідальності на стадії планування та використання бюджетних коштів.

Бюджетне законодавство передбачає конкретні вимоги та відповідальність, які стосуються усіх учасників бюджетного процесу щодо виконання їхніх обов'язків.

Концепція правопорушень охоплює такі елементи:

- невідповідне використання фінансових та матеріальних ресурсів;

- нездатність ефективно виконувати бюджетні та інші рішення;

- обман або помилки;

- нездатність подавати своєчасну й достовірну інформацію щодо фінансових та інших ресурсів.

Спираючись на зарубіжний досвід, поряд із державними контрольними органами повинні діяти суспільні аудиторські організації з достатніми повноваженнями на здійснення перевірок усіх громадських суб'єктів. Прозорість формування та використання бюджетних коштів зумовлені як якістю підготовки, розгляду, прийняття бюджетів, внесення до них змін, так і формою оприлюднення цих дій.

Забезпеченню підвищення рівня прозорості формування та використання бюджетних коштів сприятиме:

- впровадження гласності процедури розроблення, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, звітів про їх виконання;

- координація дій різних контрольних органів.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано з приводу проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради й посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

В Україні накопичено певний досвід відкритості та прозорості бюджетного процесу -- коли бюджетна інформація оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, внаслідок чого громадяни краще розуміють й активніше підтримують ініціативи місцевих органів влади. Один із аспектів такої прозорості -- поширення інформації через мережу Інтернет та публікації проекту бюджету у місцевій пресі.

Упродовж року фінансовий план коригується відповідно до обставин, що змінюються. Багато міст в Україні також удосконалили свій бюджетний процес, створивши дорадчі громадські комісії та робочі групи. Такі групи зосереджувалися на питаннях економічного розвитку, комунальних послугах, стратегічного планування, туризму і допомоги працівникам органів влади встановлювати цілі, пріоритети, бажані рівні надання послуг. Рекомендації комісій і робочих груп сприяли прийнятно стратегічних планів, внаслідок чого виділялось фінансування на нові важливі проекти та сфери діяльності на користь усієї громади.

Бюджетний процес -- це багатогранне і динамічне явище, що потребує постійного вивчення й удосконалення відповідно до вимог економічного, соціального, демографічного, політичного, екологічного стану держави і відповідних цілей та завдань держави на певному етапі розвитку суспільства.

2. Звітність про виконання бюджету

державний бюджет звітність

Звіт про виконання бюджетів як форма письмового повідомлення про виконання Державного бюджету України є завершальним етапом бюджетного процесу та бухгалтерським узагальненням інформації.

Як знаряддя управління соціально-економічним розвитком суспільства звіт про виконання бюджетів повинен відповідати певним вимогам. Це, по-перше, забезпечення формування обґєктивної, повної, якісної і точної інформації про стан і результати виконання бюджету. Показники звітності мають підтверджуватися відповідними обліковими даними. По-друге, інформація, наведена у звітах, повинна сприяти прийняттю економічно обґрунтованих рішень на основі оцінки минулих, теперішніх і майбутніх подій, підтвердженню або коригуванню їх оцінки, здійсненої у минулому. По-третє, забезпечувати зіставлення показників звітної інформації за різні періоди та порівнювання різними органами Державного казначейства.

За терміном складання і подання звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною і річною.

До оперативних звітів належать щоденні, тижневі, декадні та звіти за інші періоди, що визначені Державним казначейством України. При цьому показники місячної і квартальної звітності складаються за наростаючим підсумком з початку звітного року. Місячний, квартальний і річний звіти мають відповідати тій структурі та бюджетній класифікації, що застосовувалися при затвердженні бюджету. Звіти складаються на основі даних облікових регістрів та зведених звітів, показники яких відображають результати виконання бюджету за відповідний період.

Органи казначейства складають консолідовану (зведену) фінансову звітність, яка включає звітність підвідомчих органів з виконання державного та місцевих бюджетів. Дані фінансової звітності використовуються Державним казначейством України, Міністерством фінансів України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, податковими органами у своїй діяльності для прийняття управлінських рішень, а також органами статистики і для публікації у пресі. Поряд з фінансовою складається і статистична звітність. її метою є надання користувачам статистичної інформації про виконання Державного бюджету, необхідної для економічного аналізу та відповідного прогнозування на поточний і перспективний періоди.

Місячна звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету включає:

а) сальдовий баланс рахунків, який складається на підставі даних синтетичного обліку, звірених з даними аналітичного обліку за всіма рахунками 1--7 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів;

б) звіт про виконання Державного бюджету, який включає два розділи: «Доходи» і «Видатки»;

в) звіт про використання коштів Державного бюджету з міжнародної діяльності України;

г) звіт про бюджетну заборгованість, який включає два розділи: «Дані про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості розпорядників» та «Звіт про фінансові зобовґязання розпорядників бюджетних коштів».

Місячні звіти органів казначейства також включають звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України, довідку про повернення кредитів, наданих з державного бюджету, інформацію про використання захищених статей видатків Державного бюджету України і деякі інші. Вся місячна звітність подається вищому органу Державного казначейства на електронних носіях у повному обсязі та у паперовій формі - за скороченою формою.

Відповідно до ст. 59 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України подає місячну звітність Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України у такі терміни:

- звітність про виконання Державного бюджету України та звіт про бюджетну заборгованість - не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним;

- зведені показники звітів про виконання бюджетів, дані про виконання захищених статей Державного бюджету України та інформацію про використання коштів з резервного фонду - не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Місячні звіти про фактичні надходження податків і зборів (обовґязкових платежів) та інших доходів до бюджету, місячний звіт про податкову заборгованість, включаючи суми недоплати та переплат (у галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел доходів та форм власності), подається органами стягнення Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України у строки до 12 числа місяця, наступного за звітним.

Квартальна звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету включає:

а) звіт про фінансовий стан Державного бюджету України (баланс);

б) звіт про рух грошових коштів, який включає чотири розділи: «Операційна діяльність», «Інвестиційна діяльність», «Нерозподілені видатки», «Фінансова діяльність»;

в) звіт про виконання Державного бюджету України, який включає три розділи: «Доходи», «Видатки», «Фінансування Державного бюджету України за типом боргового зобовґязання»;

г) інформацію про стан державного боргу;

д) зведені показники звітів про виконання бюджетів;

є) звіт про кредити та операції, що стосується державних гарантійних зобовґязань.

Квартальні звіти органів казначейства включають також звіт про використання коштів з резервного фонду Державного бюджету України, довідки про повернення кредитів, наданих з Державного бюджету, інформація про стан державного боргу, довідки про суми за-лишків коштів, перерахованих у поточному році, інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України, а також розшифровки власних надходжень бюджетних установ -- «Плата за послуги, що надаються бюджетними установами», та «Інші джерела власних надходжень бюджетних установ».

Згідно зі ст. 60 Бюджетного Кодексу України Державне казначейство України надає квартальний звіт про виконання Державного бюджету України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу. У такі ж терміни органи стягнення надають інформацію Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг, а також про суми реструктуризовано! та списаної податкової заборгованості (у галузевому і територіальному розрізі, у розрізі джерел доходів та форм власності) і суми відстрочених та розстрочених платежів.

Річна звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету включає:

а) звіт про фінансовий стан Державного бюджету України (баланс);

б) звіт про результати виконання Державного бюджету, який складається з трьох розділів: «Операційний дохід», «Операційні витрати», «Фінансування»;

в) звіт про рух грошових коштів, який включає чотири розділи: «Операційна діяльність», «Інвестиційна діяльність», «Нерозподілені видатки», «Фінансова діяльність»;

г) інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України;

д) звіт про бюджетну заборгованість;

є) звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України;

є) інформацію про стан державного боргу;

ж) звіти про кредити та операції, щодо державних гарантійних зобовґязань;

з) зведені показники звітів про виконання бюджетів;

и) інформацію про виконання місцевих бюджетів.

До річної звітності органів казначейства додається довідка про перераховані кошти Державного бюджету транзитними управліннями Державного казначейства на здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів, довідка про звірку доходів державного та місцевих бюджетів між органами Державного казначейства, фінансовими органами та органами Державної податкової адміністрації, інформація про надходження та використання коштів державних цільових фондів, які не входять до складу Державного бюджету, довідки і звіти, що можуть бути кваліфіковані як фінансова звітність, та іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.

Інформація про річні звіти подається до вищого органу Державного казначейства на паперовому носії та електронною поштою у вигляді файлів з набором відповідних економічних показників. Зведені звітні дані органів Державного казначейства України повинні відповідати аналогічним даним зведеної фінансової звітності міністерств, центральних органів виконавчої влади, інших головних розпорядників бюджетних коштів. Річний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством Міністерству фінансів України до 25-го березня року, наступного за звітним. До звіту про виконання Державного бюджету України додаються пояснення щодо відхилень від затвердженого Закону «Про Державний бюджет України» за доходами і за видатками.

Державне казначейство України складає звіти та пояснення щодо відхилень звітних показників за доходами і видатками Державного бюджету та стану розрахунків Державного бюджету України з бюджетами адміністративно-територіальних одиниць і до 5-го квітня наступного за звітним року подає їх Міністерству фінансів України, а з необхідними матеріалами до 20 квітня подаються Кабінету Міністрів України. Бюджетним кодексом України (ст.61) передбачається подання річного звіту про виконання Закону «Про Державний бюджет України» Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України до 1-го травня року, наступного за звітним.

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання Закону «Про Державний бюджет України» готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету України. Верховна Рада України розглядає звіт про виконання Закону «Про Державний бюджет України» у двотижневий термін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України.

Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання Закону «Про Державний бюджет України» представляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України може заслухати головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодо використання ними бюджетних коштів.

Із співдоповіддю про виконання Закону «Про Державний бюджет України» виступають голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету та голова Рахункової палати. За результатами розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет.

Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством відповідно до вимог, встановлених для подання звітності про виконання Державного бюджету.

Територіальні органи Державного казначейства складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та формами, встановленими Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державного казначейства відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчим органам відповідних рад.

Квартальні та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) не пізніше двох місяців після завершення відповідного бюджетного періоду.

Територіальні органи Державного казначейства подають звіти про виконання місцевих бюджетів відповідним фінансовим органам. Фінансові органи складають пояснювальну записку, звіт про виконання плану по штатах і контингентах і разом зі звітністю, отриманою від органів Державного казначейства, подають до вищого фінансового органу.

Органи Державного казначейства подають звіти про виконання місцевих бюджетів до Державного казначейства України. Державне казначейство України подає зведений звіт про виконання місцевих бюджетів Міністерству фінансів України.

3. Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1. Класифікація доходів бюджету;

1.1. податкові надходження - визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

1.2. неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; інші неподаткові надходження;

1.3. доходи від операцій з капіталом;

1.4. трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

2. Класифікація видатків та кредитування бюджету;

2.1.бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, для цілей Бюджетного кодексу вживаються в контексті терміна "бюджетна програма".

2.2. ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

2.3. функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

2.4. за економічною характеристикою операцій

2.4.1. Поточні видатки

2.4.2. Капітальні видатки

3. Класифікація фінансування бюджету;

3.1. типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);

3.2. типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

4. Класифікація боргу.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом зобов'язання

Размещено на Allbest.ru