Державний бюджет та його вплив на соціально-економічний розвиток країни

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

Кафедра фінансів

Курсова робота на тему:

«Державний бюджет та його вплив

на соціально-економічний розвиток країни»

Студента групи Ф-31

Горобця П.І.

Науковий керівник:

К.е.н., доцент

Білоус І.І.

Тернопіль - 2012

Вступ

Актуальність теми. Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належить до найактуальніших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. В умовах ринкової економіки бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. На сьогодні фінансовий потенціал реального і фінансового секторів економіки, а також доходи простих громадян та держави досить обмежені. Нажаль, нинішня бюджетна політика в Україні багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Це проявляється у відсутності сучасних бюджетних технологій, методів бюджетного управління, реального планування на середньо- і довготерміновий періоди.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І, навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

У фінансовій літературі питанням ефективності управління державним бюджетом, фінансової стабілізації,та проблемі забезпечення соціально - економічного розвитку присвяченні праці таких вітчизняних науковців як: О. Василика, В. Дем'янишина, Т. Єфименко, В. Зайчикової, О. Кириленко, В. Кравченка, М. Кульчицького, І. Луніної, К. Павлюк, Ю. Пасічника, С. Юрія, Тульчинського Р. В., Ткаченко Т. П. та ін. Серед зарубіжних учених цими питаннями займалися Р. Бірд, Л. Ігоніна, С. Їлмаз, Д. Кінг, В. Лебєдєв, Р.Масгрейв, Г. Поляк, В. Твердохлєбов та ін. Не зважаючи на досить велику кількість вчених, які досліджували дану тему і на всеохопний характер їх праць, дослідження фінансової стабілізації та проблеми забезпечення соціально - економічного розвитку суспільства, зокрема, за допомогою державного бюджету в Україні залишаються актуальними.

Мета і завдання дослідження. Метою є дослідження теоретичних засад функціонування Державного бюджету України, а також його роль у соціально-економічних процесах держави.

Під час дослідження даної теми та для досягнення поставленої мети були визначенні такі завдання:

- визначити суть та значення Державного бюджету України;

- здійснити огляд макроекономічних показників, які безпосередньо стосуються видатків бюджету на соціально - економічний розвиток а також визначити проблеми, що виникають при формуванні видаткової частини бюджету;

- запропонувати способи вирішення проблеми забезпечення соціально - економічного розвитку суспільства в Україні;

Об'єкт дослідження - Державний бюджет України.

Предмет дослідження - теоретичні й практичні проблеми та особливості соціально - економічного розвитку суспільства.

Методи дослідження. В процесі дослідження використано загальні методи наукового пізнання, системний підхід, та метод порівняння по вивченню Державного бюджету; метод наукової абстракції та аналізу - для виявлення сутності соціально - економічного розвитку; методи індукції і дедукції, а також моделювання.

Теоретичну й методологічну основу дослідження складають Закон України “Про Державний бюджет України на 2012 рік ”; нормативно - правові документи з досліджуваного питання; теоретичні висновки та узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених, що містяться у монографіях, журналах, та періодичних виданнях.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних вчених, статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України.

Курсова робота складається із вступу, основної частини, висновків та додатків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи. Містить 2 таблиці, 3 рисунки та один додаток.

державний бюджет видаток соціальний економічний



1. Соціально-економічна роль Державного бюджету

Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі формування, розподілу та використання централізованого фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб

Бюджет розглядають, по-перше, як інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту країни; по-друге, як фінансовий план держави; по-третє, як правову категорію [3, с. 140].

Сутність категорії "бюджет" можна розглядати з трьох позицій, а саме:

? за економічним змістом - система фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами з приводу формування й використання централізованого фінансового фонду, призначеного для забезпечення виконання функцій і завдань загальнодержавного масштабу;

? за матеріальним змістом - централізований фінансовий фонд держави, який за кількісними параметрами відповідає сумі фактично мобілізованих та проведених державним казначейством джерел доходів бюджету та джерел фінансування бюджету;

? за формою прояву - основний фінансовий план держави, в якому відображаються надходження й видатки державного апарату, регіональних та місцевих органів влади [18, с.12].

Державний бюджет - основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення розподілу й перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи зі стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за допомогою цього методу визначають розміри платежів до бюджету, обсяги бюджетного фінансування; обчислюють фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими видами бюджетів.

Бюджет як правова категорія дістав законодавче закріплення в Законі України "Про бюджетну систему України" та в Бюджетному кодексі України, де передбачено перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві бюджети за територіями та галузями, а також між окремими групами населення [24].

Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджує Верховна Рада України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності. Одне із центральних місць серед структурних елементів бюджетного процесу займають бюджетні форми й нормативи, бюджетні стимули та санкції, бюджетне планування й прогнозування [16, с. 78].

Більш повно сутність бюджету реалізується через виконання ним функції - розподільчої і контрольної.

Через розподільчу функцію держава акумулює в своїх руках усі джерела бюджетних надходжень з метою подальшого їх перерозподілу з найбільшою ефективністю. Сфера дії цієї функції досить значна, з огляду на участь у бюджетних відносинах усіх членів суспільства. З огляду на розподільчу функцію, бюджету притаманні такі властивості:

· бюджет є особливою формою перерозподільчих відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та його використання для задоволення фінансових потреб як суспільства загалом, так і його окремих адміністративно-територіальних одиниць;

· за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями господарського комплексу, територіями країни, сферами суспільної діяльності, окремими верствами населення;

· пропозиції бюджетного перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення загалом і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному етапі його розвитку;

· галузь бюджетного розподілу посідає чільне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими сферами й ланками фінансових відносин [6, с. 271].

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює та вирівнює бюджетний розподіл. Виконання цієї функції бюджету сприяє оптимальному рухові бюджетних коштів як у частині їх формування, так і в частині використання. Таким чином, бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих і перерозподільчих відносин, призначенням яких є задоволення фінансових потреб як суспільства загалом, так і його адміністративно-територіальних одиниць.

Як економічна категорія бюджет характеризується певними ознаками:

? історичність - бюджет, як категорія склався історично, мав свої специфічні риси зародження в різних країнах, які проявляються й в сучасних умовах;

? плановість - бюджет є головним фінансовим планом держави;

? юридичність - бюджет має силу нормативного акта;

? термін дії - бюджет складається на визначений термін (зазвичай на рік) [9, с.132].

Державний бюджет - провідна ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи й витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення, бюджет України, як і бюджети розвинутих країн, є економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямами грошових відносин [4, c. 17]:

- між державою та підприємствами, організаціями та установами державної форми власності;

- між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми власності ( акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

- між державою та підприємствами, організаціями й установами, що перебувають у приватній власності;

- між державою та громадськими організаціями;

- між державою й населенням;

- між іншими державами та міждержавними організаціями.

Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку [16, c. 167]. Централізація коштів має важливе економічне й політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів. Це дає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину економічну й фінансову політику на території України.

У розвинутих країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, та використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі , а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки [17, c. 158].

Роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу завдяки бюджету перерозподіляється від 30 до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту, тому необхідно вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу , що для України є одним із найважливіших завдань [15, c. 19].

За сучасних умов ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні бути спрямовані, насамперед, на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Державний бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб. Зважаючи на той факт, що бюджет в певній мірі є передумовою, та результатом суспільного розвитку, можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету та його використання.

Економічні фактори в значній мірі пов'язані з макроекономічними процесами, що відбуваються в сфері суспільного виробництва. Сюди відноситься сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний дохід, економічне зростання, або спад виробництва, інфляція, безробіття і т.д.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціленаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення країни в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що йдуть на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та професійно-технічних учбових установ, вузів і т.д. [7, с. 157].

Політичні фактори безпосередньо пов'язані з забезпеченням обороноздатності країни та підтримкою внутрішнього правопорядку, управлінням країною, законодавчою та виконавчою владою. Найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Через державний бюджет й інші ланки бюджетної системи країни ринкової економіки здійснюють свою соціальну політику, втручання в сферу соціальних відносин, фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області - освіта (головним чином початкова й середня освіта, а також професійну перепідготовку кадрів), охорона здоров'я (у тому числі санітарію, профілактику захворювань), соціальне забезпечення. Значна частина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а у федеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинених державах на соціальні потреби затрачається від 30 до 40% бюджетних коштів [6, с.133].

Бюджет має важливе значення для соціального напряму. Це досягається згідно із законодавчо закріпленим механізмом у кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери - науку, культуру, спорт, охорону здоров'я, освіту; надають соціальну допомогу вразливим верствам населення тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами означає задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу. Можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним та місцевим [9, с. 68].

Головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Сконцентровані в бюджеті кошти призначені для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони й безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу та культури, покращення матеріального становища населення й окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція в бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки й культури на всій території країни. Бюджет є потужним інструментом державного управління [15, с.14].

Значення державного бюджету зумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено в ньому. У безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їх пріоритетності протягом певного проміжку часу.



2. Практика здійснення видатків державного бюджету України на соціально-економічний розвиток

Згідно Бюджетного кодексу України, «бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду» [3, с.141].

Бюджетна політика - сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох органічних складових: бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Для практичної реалізації бюджетної політики в державі створюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин складній соціально-економічній системі держави.

Бюджетний механізм - це сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічного і соціального розвитку.

Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, використовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси. Умовно це можна зобразити як показано на рисунку 1 [13, с.210].

Рис. 1. Вплив бюджету на соціально-економічні процеси

Розглянемо детальніше вплив бюджету на соціально-економічні процеси. До прямих методів впливу бюджету на соціально-економічні процеси можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють всіх учасників економічних відносин - держави, суб'єктів господарювання та населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення. Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання. Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються складові соціальної сфери - наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо. Відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання бюджетна політика виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби. Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин [9, с.352].

Закон «Про бюджетну систему України» визначає бюджетну класифікацію як «єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних». Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України.

Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів:

Розділ 1. Доходи бюджету.

Розділ 2. Видатки бюджету.

Розділ 3. Фінансування бюджету.

Розділ 4. Державний борг.

Розділ 1 «Доходи бюджету» поділяється на групи,підгрупи, статті і підстатті. Групи доходів - це податкові надходження та неподаткові доходи, доходи від операцій капіталом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

У розділі 2 «Видатки бюджету» класифікуються за функціональною, відомчою та економічною структурою видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України визначає основні напрями державної діяльності:

- Державне управління

- Міжнародна діяльність

- Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу

- Національна оборона і т.д. (усього 24 розділи)

Економічна структура видатків групує видатки державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона поділяється на поточні і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.

Розділ 3 «Фінансування бюджету» передбачає залучення коштів для фінансування бюджету - внутрішнє і зовнішнє фінансування.

У розділі 4 «Державний борг» наводиться структура державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Видатки державного бюджету відіграють важливу роль в розвитку країни. Вони є основою забезпечення фінансування соціальних програм, регулювання економіки, проведення структурної перебудови народного господарства, створення загальних умов розвитку ринкових відносин, збільшення обсягів кредитування юридичних та фізичних осіб, розвитку міжнародних відносин та інших важливих напрямів діяльності [2, с.111].

Видатки державного бюджету - це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.

Фінансування видатків здійснюється із різних джерел: бюджетів різних рівнів, позабюджетних цільових фондів, власних коштів державних та комунальних підприємств. В залежності від джерел фінансування можна виділити такі його види: бюджетне фінансування, самофінансування та державне кредитування [7, с.158].

Важливо дослідити структуру видаткової частину Державного бюджету, оскільки в ній акцентуються найважливіші проблеми в країні.

Поточні видатки - витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти, культури та мистецтва, фінансування національної оборони, державного управління, судової влади, правоохоронної діяльності та інших заходів. Ці видатки складають близько 90% суми видатків бюджету.

Капітальні видатки - це видатки бюджету для фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Сюди можна віднести видатки на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширенням відтворення. Вони досягають біля 9-10% видатків [18, с.15].

Протягом останніх років спостерігається тенденція до зростання частки поточних видатків та скорочення частки капітальних видатків, (Рис.2.). Зростання капітальних видатків відбувається не так стрімко, як поточних. Починаючи з 2009 року відбулось навіть деяке їх скорочення [20, с.8].



Рис. 2. Динаміка поточних і капітальних видатків

Згідно з таблиці 1 поточні видатки, як і видатки загалом у 2006-2011 роках зростають [24].

Таблиця 1

Показники виконання видаткової частини бюджету

Роки	Показник, млрд. грн.	Темпи росту, %
	Поточні видатки	Капітальні видатки	Разом	Поточні видатки	Капітальні видатки	Разом
2006	121,60	15,50	137,10
2007	148,40	25,80	174,20	122,04	166,45	127,06
2008	215,80	25,60	241,40	145,42	99,22	138,58
2009	205,10	37,70	242,80	95,04	147,27	100,58
2010	231,62	9,37	240,99	112,93	24,86	99,25
2011	250,40	45,57	295,97	108,11	486,18	122,81

Порівняно з 2006 роком, видатки 2011 року зросли на 28,8 млрд. що є позитивним явищем для соціально-економічного розвитку. Проте капітальні видатки не відзначаються такою ж стабільністю, про що говорить їх відносне зменшення у 2008 та 2010 роках. Це, насамперед, є наслідком економічної кризи. У 2011році поточні видатки становили 250,4 млрд. грн., капітальні видатки - 45,6 млрд. грн. За 2009 рік поточних видатків здійснено на суму 205,1 млрд. грн., капітальних видатків - 37,7 млрд. грн. Так, в 2011 році сукупні видатки зросли на 54,03 млрд. грн., що було спричинене зростанням поточних видатків, а також зростанням капітальних видатків у 4,86 рази порівняно з попереднім, або на 31,2 млрд. грн. В той же час капітальні видатки порівняно з поточними є досить незначними. Так, порівняно з 2006 роком капітальні видатки які становили 15,5 млрд. грн. збільшились на 30,07 млрд. грн. у 2011. Аналізуючи темпи росту капітальних видатків згідно з таблиці 1 у 2007 році становили 166,45 %, що на 67,35 % перевищує темпи росту у 2008 році які становили 99,2 %. Проте суттєве Що ж до зменшення капітальних видатків спостерігається вже у 2008 та у 2010 роках. Щодо поточних видатків, то у 2011 році вони збільшились на 8,11 % порівняно з попереднім роком, що є одним із найменших показників росту за останні кілька років.

Поточні видатки складаються з видатків на товари та послуги, виплат процентів за зобов'язаннями, субсидій і поточних трансфертів. Капітальні видатки складаються з вартості придбаного основного капіталу, створених державних запасів і резервів, придбаної землі і нематеріальних активів, капітальних трансфертів.

Витрати являють собою обсяг коштів, що спрямовуються на надання певних послуг. Тобто витрати виступають інструментом здійснення видатків, засобом проведення обміну фінансових ресурсів на конкретну потребу. Видатки та витрати бюджету повинні відповідати стратегії соціально - економічного розвитку країни в цілому й адміністративно-територіальних одиниць зокрема, а також забезпечувати реалізацію відповідної політики держави. Сучасний стан формування видатків бюджетів різних рівнів свідчить про соціальну спрямованість державної політики. Варто зазначити, що видатки на соціальний розвиток повинні забезпечувати вирішення питань економічного розвитку в майбутньому. Наприклад, реалізація довгострокових програм зайнятості сприяє боротьбі з безробіттям серед молоді і, як результат, покращується соціальне становище останніх. Також доведено, що інвестиції в людський капітал є високоефективними вкладеннями в розвиток соціуму й економіки в цілому [12, с. 223].

Проте нині в Україні видатки соціального напряму спрямовані виключно на фінансування споживчих потреб, зокрема, на збільшення розмірів соціальних виплат і поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати. У процесі формування видаткової частини бюджетів на наступний рік основні зусилля держави спрямовуються переважно на вирішення поточних проблем без достатньої оцінки впливу таких рішень на майбутній економічний розвиток [2, с.223].

Проте законодавство України у 2009 році розробило нову програму економічних реформ на 2010 - 2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [4, с.26] спрямована на виконання поставленого Президентом України завдання з відновлення економічного зростання й модернізації економіки, а також підвищення загального добробуту населення.

Ця програма поклала початок глибинним соціально-економічним перетворенням. Нею передбачено такі основні стратегічні напрями реформування:

- забезпечення сталого економічного розвитку шляхом підвищення стійкості фінансової системи країни, стабілізації державних фінансів, утримання низьких темпів інфляції;

- удосконалення державно-приватного партнерства та сприяння розвитку бізнесу шляхом зниження адміністративних перешкод, реформування податкової системи та поглиблення інтеграційних процесів України до світової економіки;

- модернізація інфраструктури та базових секторів економіки шляхом здійснення структурних перетворень в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях та житлово-комунальному господарстві, розвитку транспортної інфраструктури і земельного ринку, підтримки розвитку сільського господарства;

- підвищення стандартів життя та розвиток людського капіталу шляхом реформування системи освіти, підвищення якості та доступності медичного обслуговування, ефективності системи соціального захисту населення;

- поліпшення інвестиційного й бізнес-клімату за допомогою забезпечення пріоритетного розвитку науково-технічної та інноваційної сфери, підтримки розвитку підприємництва та реформування механізму управління державною власністю [11, с.135].

Пріоритетними напрямками використання бюджетних коштів у 2009-2011 році було фінансування соціально-культурної сфери і захищених статей витрат. Розглянемо структуру видатків Державного бюджету України (Додаток 1) [23].

Як ми бачимо з додатку, на 2012 рік заплановано загальний обсяг видатків на суму 361585950 тис. грн., з них 3 напрямки займають більше ніж 70%: загальнодержавні функції, економічна діяльність, соціальний захист та соціальне забезпечення (44,43%, 13,12% та 15,63% відповідно або 157028887, 47433148 і 56507808 тис. грн. у абсолютному вимірі).

Також ми можемо побачити тенденції до зміни обсягів та часток окремих напрямків видатків у загальному обсязі видатків (Рис. 3.).

Рис.3. Структура видатків 2011р.

Так, наприклад, частка видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення зростала до 2010 року, досягши відмітки у 22,85% державного бюджету, після чого знижувалась. Окрім того, у порівнянні з 2007 роком, зросли видатки на загальнодержавні функції з 37,32% до 43,43% державного бюджету або з 60223360 до 157028887 тис. грн. Частка видатків на соціальну сферу, що мала тенденцію до зростання і досягла максимуму у 2010 році (34,73%), отримала тенденцію до зменшення і в 2012 запланована на рівні 27,78% від усіх видатків.

На законодавчому рівні поняття «ефективність бюджетних видатків» конкретно не визначено. Більшість науковців визначають поняття «ефективність» як здатність забезпечувати результативність, тобто ефект процесу, проекту тощо як відношення результату до витрат, що забезпечили цей результат [16, с. 342]. Відповідно, під ефективністю використання бюджетних засобів (ресурсів) слід розуміти досягнення поставлених цілей і задач у межах реалізації державних програм шляхом співвідношення отриманого результату й виконаних затрат. Відповідно, критерії ефективності характеризують об'єм виконаних видатків на виконання державних послуг.

Збільшення рівня ефективності використання бюджетних видатків дасть можливість уникнути ризику щорічного збільшення податків, тому необхідність проведення оцінки ефективності бюджетних ресурсів є очевидною. Але загальноприйнятої методики комплексної оцінки ефективності державного бюджету, його видаткової частини в України не існує, у зв'язку з чим сучасні економісти оцінку ефективності державного бюджету здійснюють за окремими показниками. Але вибір цих показників, критеріїв їх оцінки, визначення ваги окремого показника у загальній їх кількості часто має суб'єктивний характер.

Результативними показниками витрачання бюджетних коштів є динаміка змін макроекономічних показників, тому при аналізі ефективності видаткової частини державного бюджету слід дотримуватись схем, які використовує Рахункова палата України, Міністерство фінансів України, Державний комітет статистики. Тому. Для аналізу ефективності витрачання бюджетних коштів запропоновано провести аналіз виконання державного бюджету протягом 2004--2011 рр. за такими макроекономічними показниками: зростання ВВП, розмір дефіциту (профіциту) державного бюджету, рівень інфляції, експорт товарів і послуг, інвестиції в основний капітал, рівень безробіття, доходи населення, державний борг (прямий і гарантований). Динаміку основних показників наведено у табл. 2 [23].

Таблиця 2

Основні макроекономічні показники

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Номінальний ВВП, млн грн.	345113	414152	544153	720731	948056	914720	953138	1002701,43
Темпи росту/ реального ВВП, %	112,10	102,70	107,30	107,90	102,10	84,90	104,20	105,20
Дефіцит державного бюджету, млн. грн.	10216,5	7945,70	3776,60	9842,9	12502	35517,2	56564,57	40066,70
Темпи росту/ дефіцщу державного бюджету, %	979,44	77,77	47,53	260,63	127,02	284,09	159,26	70,83
Рівень інфляції. %	12,30	10,30	11,60	16,60	22,30	12,30	9,10	4,60
Експорт товарів і послуг, млрд. дол. США	38,00	40,40	45,90	58,30	78,70	49,30	69,30	88,80
Темпи росту експорту товарів і послуг	139,20	106,30	113,60	122,00	134,99	62,60	140,57	128,14
Інвестиції в основний капітал у фатичних цінах; млрд. грн.	75,70	93,10	125,30	188,50	233,10	151,80	150,70	209,10
Темп росту інвестицій в основний каптал, %	148,40	12% 99	134,60	150,40	123,70	65,12	99,28	138,75
Рівень безробіття за методологією МОП, %	8,60	7,20	6,80	6,40	6,40	9,60	8,80	8,50
Доходи населення, млн грн.	274241	381404	472061	623289	845633	897669	1101,20	1251,00
Темп росту доходів населення, %	127,10	139,10	123,80	132,00	135,70	106,20	0,12	113,60
Загальний обсяг державного боргу прямого та гарантованого, млн. грн.	85401	78145,7	80548,5	887447	189410	316884	432153	473165,00
Темпи росту державного боргу, %	110,15	91,5	103,07	110,1	213,43	167,30	136,38	109,49

Аналіз даних табл. 2 показує, що темпи зростання вітчизняних макроекономічних показників протягом 2004--2011 рр. характеризується позитивними тенденціями. Проте з 2009 р. спостерігається значний спад росту таких показників, як реальний ВВП (на 15,1% від попереднього року), експорт товарів і послуг (на 37,4% від попереднього року), інвестиції в основний капітал (на 34,88% від попереднього року), доходи населення (на 29,5% від попереднього року). Причинами такого спаду є наслідки світової фінансово-економічної кризи, банкрутство багатьох підприємств та організацій, масові скорочення кількості робочих місць.

Розглядаючи інші показники, можна стверджувати, що найбільших розмірів бюджетний дефіцит досяг у 2010 р. -- 56564,57 тис. грн. Найменший розмір дефіциту спостерігається в бюджеті 2006 р. -- 3 млрд. 776,6 млн. грн. (0,69%. від ВВП) при затвердженому граничному розмірі у сумі 13 млрд. 245,7 млн. грн. (2,6% від ВВП). Найбільш інфляційним роком досліджуваного періоду був 2008 р. -- 22,3%, що перевищило в 1,4 раза урядовий прогноз і в 1,3 раза -- показник попереднього року (16,6%). Причинами різкого зростання індексу інфляції у 2008 р. стали: поглиблення макроекономічних дисбалансів, пов'язаних із неадекватністю темпів і структурою зростання доходів населення динаміці кількісних і якісних показників економічного розвитку; загальносвітове зростання цін на енергоносії та продовольство; збільшення гуртових цін виробників промислової продукції тощо. Індекс інфляції інших років досліджуваного періоду тримається в межах 10--16%.

Позитивна динаміка (зростання) таких показників, як ВВП, експорт товарів і послуг, інвестиції, доходи населення визначають покращення добробуту населення, стабілізацію економіки та її розвиток в цілому, підтверджуючи таким чином факт ефективного використання бюджетних видатків. З іншого боку, навіть незначне збільшення таких показників, як рівень безробіття, державний борг, інфляція, дефіцит бюджету демонструє неефективне використання бюджетних коштів.

3. Проблеми забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства за допомогою державного бюджету та шляхи їх вирішення у сучасних умовах

Сучасний стан розвитку України супроводжується появою гострих соціально-економічних проблем, які спричиняють серйозні зміни якості життя населення, що виявляється у скрутному економічному становищі населення країни, погіршенні фізичного здоров'я, скороченні середньої тривалості життя, збільшенні диференціації доходів різних груп населення, погіршенні соціальної захищеності, соціального забезпечення, зниженні реальної заробітної плати, середньої пенсії, розвитку небезпечної ситуації у галузях соціальної сфери тощо.

Проведений аналіз здійснення видатків Державного бюджету на соціально-економічний розвиток формування в Україні дозволяє дійти висновку, що мають місце системні деформації, які негативно впливають на соціально-економічну ситуацію в країні. Серед таких проблем слід відзначити [21, с.135]:

- концептуальну неусвідомленість соціальної складової (державна політика поки що розділяється на окремі економічну і соціальну складові);

- відсутність системного підходу до формування державних соціальних гарантій, сучасного інструментарію вибору пріоритетів соціальної політики і механізмів її реалізації;

- повільне просування соціальних реформ (механічне збільшення ресурсного забезпечення соціальної сфери підмінило собою зміни, які мали відбутися в її реорганізації, технологіях забезпечення соціальних потреб, збільшенні соціальної віддачі ресурсів, що направляються на розвиток соціальної сфери);

- уповільнення темпів зростання реальної заробітної плати через прискорення інфляційних тенденцій;

- значну диференціацію заробітної плати в регіональному вимірюванні та за видами економічної діяльності (жителі регіонів із найнижчою заробітною платою одержують в 2,2 раза менше жителів м. Києва);

- гальмування пенсійної реформи при погіршенні фінансового стану діючої пенсійної системи: Пенсійний фонд практично наполовину переведений на дотації з Державного бюджету;

- різке погіршення становища на ринку праці, тенденції активного вивільнення працівників і погіршення стану з оплатою праці працюючих;

- недосконалість нормативно-правового забезпечення у сфері соціального захисту, відсутність єдиної системи соціального права;

- надмірну кількість задекларованих соціальних пільг при фактичному недотриманні принципів їх цільового призначення, збільшення кількості пільг і розширення кола пільговиків не підкріплено можливостями бюджетного фінансування;

- нераціональність системи соціальних послуг, перевантаженість держави мережею бюджетних установ, які виконують різні функції в соціальній сфері;

- активне збільшення бюджетних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. У той же час недостатньо фінансуються програми охорони здоров' я, заходи щодо підтримки соціального захисту дітей, інформатизації освітніх установ, охорони праці тощо;

- зведення соціальної політики до переважання заходів компенсаційного характеру відносно окремих верств населення, різних регіонів, здійснення заходів на рівні грошово-компенсаційних механізмів;

- безадресність при розподілі значної частини державних коштів, які направляються на соціальний захист населення.

Причинами зазначених проблем є неефективна бюджетна політика у системі регулювання соціально-економічного розвитку суспільства. Саме бюджетна політика повинна забезпечувати сталий розвиток економічної і соціальної сфери. Проте на сучасному етапі розвитку простежуються певні проблеми функціонування бюджетної політики [19, с.246]:

· неефективність й негнучкість видатків. Структура видатків бюджету негнучка, що підвищує уразливість економіки щодо шоків. У 2009 р. понад 90 % загального фонду держбюджету складали захищені статті. При цьому, згідно зі звітами Рахункової палати, кожна третя гривня з бюджету витрачалася неефективно;

· хронічне перевищення та швидке зростання зобов'язань стосовно бюджетних ресурсів, що спричинює постійне коригування бюджету, податкового законодавства й ускладнює адміністрування та прогнозування

· слабкий фіскальний менеджмент. Бюджетне планування обмежується річним горизонтом. Аудит державних фінансів зосереджений на фінансових аспектах, а аналіз ефективності видатків вимагає поглиблення;

· слабке управління державним боргом. Значна частка зовнішніх зобов'язань (66,8 %) у сукупному державному боргу робить його уразливим до валютних коливань. Значна частка гарантованого державного боргу (28,4%) створює ризик зростання урядових зобов'язань;

· непрозорість державних фінансів. Неповне розкриття інформації про стан держсектору призводить до прихованих дисбалансів і зростання держсектору [9,с.61].

Подолання цих негативних явищ може забезпечити лише вдосконалення бюджетної політики країни. Бюджетна політика в Україні постійно перебуває в центрі уваги суспільства, що зумовлено як її місцем серед основних інструментів економічної політики, так і гострою критикою, якій вона регулярно піддається з боку органів влади, громадських і міжнародних організацій, засобів масової інформації. І це не дивно, оскільки саме в бюджетній політиці найбільш яскраво проявляються та найбільш жорстко конфліктують інтереси різних суспільних груп.

Взаємозв'язок категорій “ефективність” і “бюджетна політика” можна розглядати з точки зору, по-перше, впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток держави, по-друге, ефективності бюджетної політики як такої, [10, с.12].

Тому для вирішення проблем забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства через Державний бюджет необхідно здійснити наступні перетворення в бюджетній політиці держави:

1. Стабілізація дефіциту й державного боргу через:

- посилення фінансової й фіскальної дисципліни:

- прийняття законів про державні закупівлі та про державну допомогу підприємствам відповідно до стандартів ЄС і СОТ ;

- оптимізація кількості державних цільових і бюджетних програм;

-посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

- прийняття Закону «Про державний борг», що визначить основні терміни, принципи й механізми управління державним боргом та інструменти державних запозичень.

2. Підвищення ефективності державних видатків шляхом:

- підвищення якості капітального бюджетування:

- впровадження на рівні головних розпорядників бюджетних коштів середньострокових інвестиційних планів у межах граничних сум середньострокового бюджету з проектів, що пройшли процедуру оцінювання;

- інтеграція процесу формування інвестиційних проектів у загальний бюджетний процес та чіткий розподіл повноважень;

- створення бази даних щодо стану активів державної форми власності і впливу нових інвестицій на цей стан;

- законодавче визначення критеріїв і принципів розподілу інвестиційних субвенцій;

- спрямування надпланових доходів і доходів від приватизації до Фонду майбутніх поколінь для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів і соціальних реформ [18, с. 8].

3. Поліпшення управління державними фінансами через:

· запровадження середньострокового планування:

· прийняття змін до Бюджетного кодексу з метою законодавчого визначення принципів і методів середньострокового планування;

· прийняття Закону України «Про державне прогнозування й стратегічне планування в Україні»;

· комплексне використання програмно-цільового методу (ПЦМ) бюджетування для бюджетів усіх рівнів:

· внесення змін до Бюджетного кодексу з метою чіткого законодавчого визначення ПЦМ;

· запровадження інтегрованої комплексної системи управління державними фінансами, поліпшення відповідних інформаційних систем;

· посилення ролі Міністерства фінансів щодо контролю за органами, що займаються доходами і видатками;

· запровадження ефективного моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору;

· здійснення інвентаризації об'єктів державної власності.

4. Стабілізація бюджету, що передбачає також проведення реформ у:

· інфраструктурних та базових секторах (зокрема реструктуризація держмонополій і вирівнювання до економічно обґрунтованого рівня регульованих тарифів, залучення позабюджетних коштів для розвитку інфраструктури);

· соціальних секторах з метою підвищення ефективності видатків [22,с.165].

Крім того, підвищення ефективності бюджетної політики держави, а тому і стану соціально-економічної системи, передбачає створення принципово нової системи державного фінансового контролю -- одного з найважливіших інструментів забезпечення поступального соціально-економічного розвитку й розбудови громадянського суспільства.

За таких умов постає потреба в переорієнтації бюджетної політики на нові цілі і пріоритети, а саме в переході від моделі економічного розвитку, орієнтованого на стимулювання споживання, до моделі сприяння інвестиційній активності й розвитку вітчизняного виробництва. На переконання як науковців, так і практиків, проведення активної політики підтримки національного виробника, вітчизняного експорту й розвитку певних галузей дасть змогу досягти реальних (а не проміжних, нерідко мізерних) результатів, зокрема зменшення залежності України від імпорту. Націленість на підтримку вітчизняного господарського комплексу -- єдина реальна основа забезпечення його прискореного зростання, [13, с.58].

Діяльність вітчизняних владних структур повинна спрямовуватися на формування нової моделі соціального й економічного розвитку країни. Для цього потрібно визначити конкретні орієнтири -- показники рівня життя, досягнутого в розвинутих країнах. При цьому завдання з розвитку економіки відіграватимуть роль засобів реалізації поставленої мети. За таких умов перетворення в економічній сфері повинні спрямовуватися на розв'язання нагальних соціальних проблем. Тому слід узяти курс на формування конкурентоспроможної й водночас соціально орієнтованої економіки.

Підсумовуючи, слід зазначити, шо останніми роками бюджетна політика в Україні не відзначалася послідовністю та орієнтувалася переважно на розв'язання соціальних проблем шляхом підвищення номінальних доходів населення. Було досягнуто зростання платоспроможного попиту громадян, який, утім, не перетворився на потужний стимул інвестиційної діяльності й розвитку вітчизняного виробництва. Отже, бюджетна політика потребує переорієнтації на забезпечення економічного зростання, яке має стати основою істотного підвищення рівня життя народу України.

Підвищення ефективності бюджетної політики держави можна досягти за рахунок якісного поліпшення нормативно-правової бази, що регламентує перебіг бюджетного процесу в Україні, шляхом її уніфікації, консолідації і спрощення. При цьому вітчизняна бюджетна система повинна будуватися на принципах стабільності, економічної обгрунтованості, достовірності, соціальної справедливості (неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами й територіальними громадами), збалансованості, фінансової єдності, адміністративної самостійності, рівнозначності видатків, повноти, прозорості.



Висновки

Проведене дослідження дозволило сформувати ряд висновків:

1. Бюджет - складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, державний бюджет - це грошові відносини, що виникають у держави з фізичними та юридичними особами у зв'язку з розподілом та перерозподілом національного доходу, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів та установ, управління державою, укріплення обороноздатності країни.

2. Розвиток суспільно - економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації. Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І, навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

3. Фактори впливу на формування Державного бюджету є трьох видів: економічні,соціальні і політичні. Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення країни в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що йдуть на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та професійно-технічних учбових установ, вузів і т.д.

4. Витрати являють собою обсяг коштів, що спрямовуються на надання певних послуг. Тобто витрати виступають інструментом здійснення видатків, засобом проведення обміну фінансових ресурсів на конкретну потребу. Видатки та витрати бюджету повинні відповідати стратегії соціально - економічного розвитку країни в цілому й адміністративно-територіальних одиниць зокрема, а також забезпечувати реалізацію відповідної політики держави. Сучасний стан формування видатків бюджетів різних рівнів свідчить про соціальну спрямованість державної політики. Варто зазначити, що видатки на соціальний розвиток повинні забезпечувати вирішення питань економічного розвитку в майбутньому.

5. Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.

...