Грошовий ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Гроші, їх сутність і походження

1.1 Теорії виникнення грошей

1.2 Сутність, функції і види грошей

2. Грошовий ринок України

2.1 Історія розвитку грошей в Україну

2.2 Особливості грошового обігу України

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

У системі ринкової економіки грошам належить одна з найважливіших ролей. Вони забезпечують життєдіяльність суб'єктів держави, пов'язують всі елементи системи виробничих відносин.

Якщо ще сто років тому грошові відносини охоплювали порівняно невелику частину населення Землі, цілі регіони і континенти практично не знали грошей або мали їх зародкові форми, то сучасний світ «деньгізірован» повністю і абсолютно. Число суб'єктів грошових відносин в даний час складає величину близько десяти мільярдів. Гроші з своєї порівняно підпорядкованої ролі як засобу обміну в сучасному світі стали самостійною силою, вирішальною долі людей, держав і цілих континентів. Гроші вирішують безліч проблем - економічних, політичних, соціальних, військових, кримінальних, управлінських і т.д. Фактично, гроші в сучасному світі є головним засобом перетворення людської спільності в цивілізоване суспільство.

Гроші - це невід'ємна й істотна частина фінансової системи кожної країни. Називаються вони доларами, гривнями, рублями, фунти або франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості й одиницею рахунки у всіх, крім самих початкових економічних системах. У цій роботі ми намагаємося розглянути сутність грошей, їх походження, економічне значення, і фактори, що визначають їх кількість (масу). Так само буде зроблена спроба показати, наскільки велике економічне значення грошового обміну і яку роль гроші грають у формуванні економічної політики. грошовий обіг економічний україна

Величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги, тим не менш, не кожна людина задумується про те, яке величезне значення мають гроші. Гроші є необхідною умовою функціонування сучасної економіки, оскільки саме гроші приводять у рух фінансові механізми, здатні забезпечити розвиток виробничих сил, а, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

Особливе значення вивчення ринку грошей набуває у світлі формування системи ринкової економіки. Оскільки Україна прагне до створення ринкової економіки сучасного типу, то гроші, грошовий обіг є одним з найважливіших інструментів у механізмі державного регулювання.



1. Гроші, їх сутність і походження

1.1 Теорії виникнення грошей

У первинному періоді існування людського суспільства панувало натуральне господарство. Вироблена продукція призначалася для власного споживання. Поступово відбувалася спеціалізація людей на виготовлення певних видів продукції. Надлишки стали використовуватися для обміну на іншу продукцію, необхідну даному виробнику. Господарюючі суб'єкти почали виробляти продукцію не тільки для власного споживання, але і для обміну на інші товари або для реалізації. Для безпосереднього обміну товару на товар потрібна потреба продавця саме в тому товарі, який пропонується іншою стороною. Отже, обмін товарами може відбуватися при наявності потрібних товарів в обох сторін, що вступають в угоду. Це умова істотно обмежує можливості товарообміну. Треба врахувати, що при обміні повинна дотримуватися вимога еквівалентності вартості товарів, що беруть участь в обміні, що також обмежує обмін. Прагнення до розвитку обміну стимулювало виділення з різноманіття обмінюваних товарів якогось еквівалента, використовуваного при обміні товарів. Поступово виділялися товари, що володіли високою ліквідністю (здатністю до реалізації). Це була худоба, хутра, дорогоцінні камені, сіль, зерно, дорогоцінні метали. Саме останні (головним чином золото) були виділені як загального еквівалента. Цьому сприяли кілька якостей, притаманних золоту: рідкість, однорідність, подільність, тривалість зберігання, портативність. Отже, товар, що володіє найбільшою ліквідністю стає грошима. За визначенням: гроші - це абсолютно ліквідний засіб. Треба зауважити, що гроші з'явилися як результат економічних відносин у господарському житті людей. Тобто поява грошей абсолютно об'єктивно. Гроші є товаром, а товар призначений для обміну. Ніяких протиріч.

Слово «гроші» виникло тому, що стародавні римляни використовували Храм богині Джуно Монета в якості майстерні для карбування монет. З часом всі місця, де виготовлялися монети, стали називати «монета». Англійський варіант цього слова «Мінт», французька - «монет»; від цього слова й сталося англійське слово «мані» - гроші. Монети, як такі, існують всюди приблизно вже протягом 2500 років, але, як відомо, їм передували різні предмети, що використовуються в якості грошей. У настінних малюнках Древнього Єгипту зважують на терезах золоті кільця. У самих ранніх рукописах (часів стародавньої Месопотамії) згадується використання в якості грошей Зважена металу. У Китаї, щонайменше 3000 років тому, в якості грошей застосовували шкарлупки каурі, раковини деяких видів молюсків з Індійського океану. (Деякі північноамериканські індіанці теж використовували як гроші луску молюсків, яку вони називали вампум). Є також свідчення того, що тисячі років тому в примітивних суспільствах використовували каміння. У паперових грошей були попередники у вигляді документів, які обіцяють платежі золотом, сріблом або іншими цінними предметами. Відомі історії перших знаходилися в обігу банкноти були випущені китайськими банкірами у вісімнадцятому столітті. (Банки і банкіри існували всюди вже протягом багатьох століть до появи перших банкнот. На ранній стадії банкноти підтримувалися монетами, і саме завдяки цьому їх стали сприймати як гроші. До сімнадцятого століття паперові гроші були в обігу в дуже обмежених кількостях всього в декількох країнах. Англійський банк почав випускати банкноти в 1964 році, тобто в тому році, коли було утворено ця установа [2, c.234].

Існують різні наукові концепції виникнення і сутності грошей: раціоналістична і еволюційна.

Раціоналістична концепція пояснює походження грошей як результат угоди між людьми, які переконалися в тому, що для пересування вартостей в обміні товарів необхідні спеціальні інструменти. Ця ідея про гроші як договорі безроздільно панувала аж до кінця XVIII ст. Суб'єктивно-психологічний підхід до походження грошей присутній в поглядах і багатьох сучасних буржуазних економістів.

Відповідно до еволюційної концепції походження грошей, історія їх виникнення є результат розвитку суспільного поділу праці, обміну, товарного виробництва. Дослідивши історичний процес розвитку обміну і форм вартості, можна зрозуміти, як із загальної маси товарів виділився один товар, який виконує роль грошей і спеціальним призначенням якого є роль загального еквівалента.

Еволюція теорій грошей визначається економічними і політичними умовами розвитку, але всі ці теорії спрямовані на розробку практичних рекомендацій у галузі економічної політики. У теоріях грошей слід виділити три основні напрямки: металлистическая, номиналистическое і кількісне.

Металістична теорія грошей. Ця теорія ототожнювала гроші з благородними металами - золотом і сріблом і отримала розвиток в 15 - 17 століттях, в епоху первісного нагромадження капіталу, коли представники даної теорії виступили проти псування монет, за стійкі металеві гроші.

Ця теорія з'явилася в найбільш розвинутій країні капіталізму того часу - Англії. Одним із засновників металлистическая теорії був У. Стеффорд Прихильниками цього напряму в Англії були також Т. Мен і Д. Норс. У Франції аналогічні ідеї розвивав А. Монкретьєн, в Італії - Ф. Галіані (1728 - 1787 рр..). Історична обстановка, у якій виникла металлистическая теорія грошей, характеризувалася появою мануфактур, зростанням торгового капіталу і захопленням європейськими державами природних багатств заморських країн. Жага накопичень у зароджувалась буржуазії штовхала економістів на вивчення джерел багатства. Вони шукала ці джерела в торгівлі, в активному торговому балансі, який, на їхню думку, забезпечував приплив золота і срібла.

Таким чином, для ранньої металлистическая теорії грошей було характерне ототожнення багатства суспільства з дорогоцінними металами, яким приписувалося монопольне виконання всіх функцій грошей. Неспроможність цієї теорії полягала в наступному:

1) При аналізі функцій грошей ранні металісти не передбачали необхідність і доцільність заміни повноцінних грошей знаками вартості. Вони не зрозуміли природи паперових грошей, того, що заміна повноцінних грошей знаками вартості закономірна. Паперові гроші широко застосовувалися в той час тільки в Китаї, про що ранні металісти в Європі могли й не знати.

2) Ранні металісти не розуміли, що гроші - історична категорія, що вони виникли з товарного обігу на певному етапі розвитку людського суспільства.

3) Їх уявлення про багатство суспільства як про накопичення благородних металів було обмеженим і звідси помилковий їх погляд, що джерело багатства лежить в торгівлі. Вони не зрозуміли, що багатство суспільства полягає не в золоті, а в сукупності матеріальних і духовних благ, створених працею. Ранній металізм відбивав інтереси, передусім торгової буржуазії.

Номіналістична теорія грошей. Номіналізм можна зустріти у стародавніх філософів при рабовласницькому ладі, а потім при феодалізмі. Першими номіналістами були апологети псування монет. Помітивши той факт, що стершиеся монети звертаються так само, як і повноцінні, вони почали стверджувати, що істотно не металеве зміст грошей, а їх номінал.

Номіналізм сформувався в 17 - 18 ст., Коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними монетами. Саме неповноцінні монети, а не паперові гроші лежали в основі раннього номіналізму.

Першими буржуазними представниками раннього номіналізму так само, як і металлизма, були англійці - єпископ, філософ - ідеаліст Дж. Берклі і економіст Дж. Стюарт.

Номіналісти виходили з наступних положень: гроші створюються державою; вартість грошей визначається тим, що на них написано, їх номіналом (звідси назва теорії).

Основною помилкою номіналістів є положення їх теорії про те, що вартість грошей нібито визначається державою. Тим самим заперечуються теорія трудової вартості і товарна природа грошей. Не зрозумівши сутності грошей як загального вартісного еквівалента, об'єктивно виникла з товарного обігу, номіналісти наділили їх вартістю виходячи з суб'єктивної волі чи бажання держави.

Найважливіша помилка номіналістів полягає в тому, що вони шукають сутність грошей в їх правовій основі. Таким чином, номіналісти не зрозуміли представницький характер паперових і кредитних грошей, що випливає з об'єктивних закономірностей товарного виробництва та обігу. Відірвавши паперові гроші не тільки від золота, але і від вартості товару, вони наділили їх «вартістю», «купівельної силою» шляхом акту державного законодавства.

Кількісна теорія грошей. Монетаризм. Кількісна теорія грошей виникла в 16 - 18 століттях як реакція на концепцію меркантилістів, які стверджували, що чим більше золота в країні, тим вона багатша. Її родоначальником є ??французький економіст Ж. Боден, який намагався розкрити причини «революції цін», зв'язавши їх зростання з припливом благородних металів у Європу. У 16 - 18 століттях видобуток золота і срібла у світі приблизно в 16 разів перевищила запас благородних металів, який був у Європі в 1500 році.

Таким чином, основні положення кількісної теорії грошей зводяться до наступного: купівельна спроможність грошей, як і ціни товарів, встановлюється на ринку; в обігу перебувають всі випущені гроші; купівельна спроможність грошей обернено пропорційна кількості грошей, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей.

Кількісна теорія бачить у грошах тільки засіб обігу, стверджуючи, що в процесі обігу в результаті зіткнення грошової і товарної мас нібито встановлюються ціни, і визначається вартість грошей.

Інша помилка кількісної теорії грошей полягає в поданні, що вся грошова маса перебуває в обігу. Насправді існує об'єктивний економічний закон, що визначає необхідну кількість грошей в обігу відповідно до закону вартості. При наявності повноцінних грошей в обіг вступає не будь-яку кількість грошей, а лише таке, яке у цей період необхідно для поводження з урахуванням відстрочення платежів, безготівкових розрахунків і швидкості обігу грошових одиниць. Визначаючи ціни товарів і вартість грошей кількістю грошей, буржуазні економісти перекручували справжню причинний зв'язок явищ.

Кількісна теорія грошей ігнорувала роль скарби як стихійного регулятора металевого обігу. Її прихильники виходили з того, що у зверненні могло знаходитися надмірна кількість золота і срібла.

Сучасні монетаристи внесли ряд нових моментів у кількісну теорію грошей своїх попередників. По-перше, вони відмовилися від твердження про пропорційності динаміки грошової маси і цін, зберігши лише однобічну причинно-наслідковий зв'язок. По-друге, вони визнають за необхідне враховувати зміни швидкості обігу грошової одиниці, але не надають цьому фактору великого значення. По-третє, вони відмовилися від сформульованого Фішером умови сталості товарної маси при аналізі тривалих періодів. По-четверте, їх грошова теорія зв'язується з виробництвом, оскільки динаміка грошової маси у них має першорядне значення для пояснення коливань у процесі відтворення. Звідси робиться висновок, що грошово-кредитна політика є найбільш ефективним інструментом регулювання економічного розвитку.

Сучасний монетаризм характеризується перебільшенням ролі грошей в економіці. У дійсності національний дохід і його динаміка визначаються не грошовими, а реальними факторами: продуктивністю суспільної праці і чисельністю зайнятих у виробничому процесі. В основі циклічного руху виробництва лежать суперечності капіталізму, а не грошовий обіг. Сучасному монетаризму притаманний корінний методологічний порок - він проникнуть мінової концепцією, ставить на перше місце не виробництво, а звернення.

На підставі усього вищевикладеного можна зробити висновок про те, що кожна з перерахованих теорій грошей і кредиту має свої недоліки і свої переваги.

З розвитком суспільства змінювалися погляди на теорії грошей. В обіг були випущені паперові гроші, які в обов'язковому порядку підкріплювалися золотим запасом країни. Якщо ця рівновага порушується, то в країні відбувається фінансова криза, зубожіння населення, тобто невідповідність доходів і можливістю придбання на них засобів існування. Але щоб вийти з цієї ситуації, додаткова емісія грошей - не вихід, тому що це спричинить за собою знецінення грошей.

1.2 Сутність, функції і види грошей

Гроші це те, що приймають як сплату за товари, послуги і борги. Гроші - це засіб обміну; люди приймають гроші в обмін на товари і послуги, які вони надають в очікуванні, що зможуть потім обміняти гроші на ті товари і послуги, які вони хочуть придбати. Без такого засобу обміну люди повинні звертатися до бартеру - безпосереднього обміну товарів і послуг на інші товари та послуги - дуже неефективного засобу здійснення обміну. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. Це вимагає вишукування всіх потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби і побажання один одного в товарах і послугах, а потім досягнення згоди за умовами обміну. Таким чином, бартер приводить до високих витрат, пов'язаних з пошуком, і транзакційних витрат. Іншими словами, при натуральному обміні людям доводиться витрачати багато часу на пошук, ведення переговорів і брати на себе інші значні витрати у торговельній діяльності.

Гроші служать також розрахунковою одиницею або «мірою вартості». Роль грошей як «одиниці виміру» дозволяє використовувати встановлені ціни для угод. Функції грошей, як розрахункової одиниці, дозволяють вимірювати економічні величини зрозумілим для всіх (майже) способом. Крім того, що гроші служать засобом обміну і розрахунковою одиницею, вони ще забезпечують дуже зручний спосіб заощадження (засіб заощадження) і зручний спосіб запозичення грошей (засіб відстроченого платежу). Як «засіб заощадження» гроші полегшують процес здійснення накопичення з поточного доходу за рахунок гарантування майбутньої купівельної спроможності. Як «засіб відстроченого платежу» гроші полегшують запозичення (і надання позик), забезпечуючи ту міру купівельної спроможності, яку на даний момент часу запозичують і позичають. Гроші унікальні за своєю простотою, як засіб платежу за товари та послуги: вони мають самої високою ліквідністю серед всіх фінансових засобів.

Функції грошей розглядаються як прояв їх сутності, вони стабільні і мало піддані змінам. У більшості випадків здійснюються лише грошима і можуть виконуватися тільки за участю людей. Такий підхід до функцій грошей означає, що гроші представляють інструмент економічних відносин у суспільстві, і саме люди, використовуючи можливості грошей, можуть визначати ціни товарів, застосовувати гроші в процесах реалізації та платежів, а також використовувати їх в якості засобу накопичення.

Гроші володіють певними функціями (див. рис. 1.1): міра вартості, засіб платежу, засіб обігу, засіб накопичення (заощадження), світові гроші.

Гроші виступають мірою вартості. Суспільство вважає зручним використовувати грошову одиницю як масштаб для порівняння відносних вартостей різноманітних благ і ресурсів. Завдяки грошовій системі нам не треба виражати ціну кожного продукту через всі інші продукти, на які він міг би бути обміняний; ми не повинні виражати вартість худоби через зерно, кольорові олівці, сигари, автомобілі і т.д.

Використання грошей в якості спільного знаменника означає, що ціну будь-якого продукту досить виразити тільки через грошову одиницю. Таке використання грошей дозволяє учасникам угоди легко порівнювати відносну цінність різних товарів і ресурсів. Подібні порівняння полегшують прийняття раціональних рішень. В якості міри вартості гроші використовуються і в угодах з майбутніми платежами.

Гроші виступають як засіб платежу. Ця функція грошей проявляється, перш за все, в обслуговуванні платежів поза сферою товарообігу. Це податки, соціальні виплати, відсотки за кредит. Гроші легко приймаються як засіб платежу. Це зручне, на мій погляд, соціальне винахід, що дозволяє платити власникам ресурсів і виробникам "товаром" (грошима), який може бути використаний для купівлі будь-якого з усього набору товарів і послуг, наявних на ринку.

Гроші виступають як засіб обігу обслуговування товарообігу. По-перше, перш за все гроші є сьогодні засобом обігу, гроші можна використовувати при купівлі і продажу товарів і послуг. Як засіб обміну гроші дозволяють суспільству уникнути незручностей бартерного обміну. І представляючи зручний спосіб обміну товарами, гроші дозволяють суспільству скористатися плодами географічної спеціалізації і поділу праці між людьми.

Гроші служать засобом заощадження. Оскільки гроші найбільш ліквідне майно, вони є найбільш зручною формою зберігання багатства. Володіння грошима за рідкісним винятком не приносить грошового доходу, який витягується при зберіганні багатства, наприклад, у формі нерухомого майна (власності) або цінних паперів (акцій, облігацій і т.д.). Однак гроші мають ту перевагу, що вони можуть бути невідкладно використані фірмою чи домашнім господарством для будь-якого фінансового зобов'язання.

Функція "світові гроші" - це гроші у системі міжнародних економічних відносин. Вони функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і загальна матеріалізація суспільного багатства. Світові гроші в якості міжнародного кошти виступають при розрахунках по міжнародним балансам: якщо платежі даної країни за певний період перевищує її грошові надходження від інших країн, то гроші є засіб платежу.

Гроші в своєму розвитку виступали у двох видах: дійсні гроші, заступники дійсних грошей (знаки вартості).

Дійсні гроші - це гроші, у яких номінальна вартість відповідає їх реальній вартості, тобто вартості металу, з якого вони виготовлені. Для дійсних грошей характерна стійкість, що забезпечувалося вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільної чеканкою золотих монет, при певному і незмінному золотом змісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами.

Поява знаків вартості при золотому обігу була викликана об'єктивною необхідністю:

· золотодобування не встигала за виробництвом товарів і не забезпечувала повну потребу в грошах;

· золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот;

· золоте звернення не володіло в силу об'єктивності економічної еластичністю, тобто швидко розширюватися і стискуватися;

· золотий стандарт у цілому не стимулював виробництво і товарообіг.

Золоте звернення проіснувало в світі відносно недовго - до першої світової війни, коли воюючі країни для покриття своїх витрат здійснювали емісію знаків вартості. І поступово золото зникло з обігу.

З'явилися заступники паперових грошей (знаки вартості) - гроші, номінальна вартість яких вище реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці. До них відносяться: металеві знаки вартості; паперові знаки вартості, які діляться на:

1. Паперові гроші

2. Кредитні гроші

Металеві знаки вартості - це стерлася золота монета і білонна монета (дрібна монета, виготовлена ??з дешевих металів, наприклад міді або алюмінію).

Паперові гроші - банкноти і казначейські квитки - обов'язкові до прийому в якості платіжного засобу на території даної держави. Їх вартість визначається лише кількістю товарів і послуг, які можна купити на ці гроші.

Кредитні гроші виникають з функції грошей як засобу платежу, розвиток якого відбувається на основі капіталістичного кредиту. Існує три види кредитних знарядь звернення: вексель, банкнота, чек.

Причому найстарішим є вексель - він з'явився вже в XII столітті як засіб розрахунків між купцями, а два останні були створені банками як кредитних знарядь.

Вексель - це письмове, абстрактне і безперечне зобов'язання позичальника про сплату певної суми кредиторові після закінчення зазначеного в ньому терміну. Пояснимо деякі слова з визначення.

Векселі бувають прості і перекладні.

Простий вексель - письмове зобов'язання, видане боржником кредитору про сплату після закінчення терміну.

Переказний вексель - письмове зобов'язання, видане боржником кредитору про сплату після закінчення терміну кредитору чи тому, кому він скаже.

Банкнота - це вексель емісійного банку. Банкнота відрізняється від векселя, оскільки не випускаються тільки для якоїсь конкретної угоди. На відміну від векселя, банкнота є безстроковим зобов'язанням банку, що підлягала раніше обміну на золото за пред'явленням.

Чек є письмовий наказ власника поточного рахунку в банку про виплату вказаної суми певній особі, або кому особа накаже, чи пред'явнику чека.

Чек використовується як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. На відміну від векселя, він є безстроковим зобов'язанням.

Кредитна картка - іменний документ, випущений банком або торговою фірмою, що засвідчує особу власника рахунку в банку і дає йому право на придбання товарів і послуг у роздрібній торгівлі без оплати готівкою.

Існують різні види пластикових карток, які розрізняються своїм призначенням, функціонуванням та технічними характеристиками.

З точки зору механізму розрахунків карткові системи діляться на двосторонні і багатосторонні.

З точки зору функціонування карткові системи діляться на дебетові та кредитні.

Крім названих існують ще гроші, звані «майже-грошима». Це ліквідні активи, що мають фіксовану номінальну вартість і легко звертаються в готівку або чекові вклади. До «майже-грошима» відносяться безчекові ощадні рахунки, строкові вклади і короткострокові державні цінні папери.



2. Грошовий ринок України

2.1 Історія розвитку грошей в Україну

Найпершими в історії України грошима, що існують на її території, слід вважати монети давньогрецьких полісів і Боспорського царства, які датуються VI століттям до Різдва Христова - IV століття після Різдва Христового. Ці монети чеканилися переважно зі срібла, рідше - з Електра (сплаву золота з сріблом). Зображення на античних монетах не відзначалися змістовним різноманітністю. Так, основними елементами карбування на боспорських монетах були родові знаки місцевих царів, на грецьких - емблеми полісів, а також зображення богів, які вважалися покровителями цих полісів.

Пізніше на землях сучасної України активно побутували римські монети - денарії. Пізніше, під час козацької доби, ці срібні монети одержали в народі назву дотепне "Іванови голівки".

У VI-VII століттях тодішнє населення українських земель - анти - вживали візантійські монети: соліди (золоті), гексаграми (срібні) фоліси (мідні). Фоліси, у свою чергу, ділився на 40 нуміі (монети номіналом у різну кількість нумій також побутували у антів).

За часів Київської Русі (протягом ІХ-Х століть) основною грошовою одиницею стає арабський диргему (срібна монета, що пізніше дорівнювала київської ногаті), що поширився в Європі внаслідок тодішньої інтенсивної торгівлі з мусульманськими країнами.

Але першою спробою виготовлення системи власної валюти стало карбування під керівництвом князя Володимира Великого київських злотників та срібняків. Нині відомо багато зразків цих князівських монет. Злотник Володимира мав вагу в 4,4 г, срібняк - довільний вага від 1,73 до 4,68 р. На лицьовому боці (аверсі) цих монет звичайно карбує зображення самого князя, на зворотному (реверсі) - князівський родовий знак (тризуб) . Саме зображення на срібників Володимира стало підставою для створення в 1917-1918 роках сучасного державного герба України.

Крім Володимира Великого, князівську монету чеканили також його син Ярослав Мудрий (1019-1054) і двоюрідний брат Ярослава Святослав Туровський, а також невідомий нині російський князь із хресним ім'ям Петро.

У XI-XII століттях у Київській Русі складається так звана Кунна система грошей. Відомості про її функціонування зафіксовано вже в "Руській правді" - кодексі законів, розробленому Ярославом Мудрим та його синами Ізяславом, Святославом і Всеволодом.

Гривня в Київській Русі мала два різновиди - київську та чернігівську. Київська гривня в XI-XII століттях була злитком срібла шестикутної форми вагою близько 160 г, в XIII столітті - вагою 196 г. Крім срібної, в XII столітті існували також золоті гривні, які ділилися на 72 золотника (один золотник дорівнював 4,4 г золота).

Сучасні етимологи виводять походження назви "гривня" від старослов'янського "гривня" - "намисто, браслет". "Гривня" іноді називали також металеві амулети (медальйони), які також носилися на шиї (наприклад, так звані амулети-змійовики). На думку етимологів, первісне значення слова "гривня" - "шийна прикраса" - доповнилося значенням "грошова одиниця" внаслідок звичаю робити шийні прикраси з монет.

У XIII столітті з'явилися також рублі - срібні злитки вагою, удвічі менше ніж гривні. Ця грошова одиниця, однак, недовго існувала на українських землях і закріпилася переважно в Новгородській і Московській землях. Так, у Новгороді в XV столітті срібний рубль уже остаточно витіснив гривню з обороту.

Інший "металевою" грошовою одиницею, Київської Русі Х-XI століть була ногата - відповідність арабського диргему. Спочатку, як вважає більшість дослідників, назва "ногата" було просто місцевою назвою диргему. Ногата (диргему) Х сторіччя мала вага в 3,41 р. У другій половині цього ж століття ногата поділилася на два різновиди - північний в 2,56 г і південний У 4,56 м.

Інші, більш дрібні, грошові одиниці Київської держави були, так званими "шкіряними" грошима, тобто загальної вартості грошей тоді придбали шкури хутрових тварин. Так, "куна" (двадцять п'ята, а пізніше п'ятидесятих частина гривні) являла собою, очевидно, шкірку куниці. Зрештою, у другій половині XII століття металеву куну остаточно витиснула з обороту шкурка куниці, яка вживалася в Україну, але поступово замінялася срібними грошима, аж до початку XV століття.

Одиниця "різана" існувала лише до XII сторіччя. Спочатку це була назва половини срібного арабського діргема, в першій половині XI сторіччя - динарії в 1,02 г (пізніше, як уже зазначалося, ця монета називалася "куною").

"Віверіцей" або "білкою", яка дорівнювала сотої частини гривні, була, очевидно, шкурка білки (у деяких регіонах України білку і до цих пір називають "білкою" або "вивірянням"),

В кінці XII століття кунная система в Київській Русі випробувала занепад, її початку заміняти "більш тверда валюта" - київські та чернігівські гривні. Однак окремі залишки кунной системи зберігалися аж до початку XV століття.

Наступною спробою ввести на українських землях свою грошову систему стало карбування монет київськими князями литовської династії.

Проте, до кінця XIV сторіччя всі ці спроби були припинені. Грошовий обіг на Україні цілком заповнили польські й литовські одиниці. Основною такою одиницею був гріш. В Україні на той час існували такі монети: полуденьгі, гроші, Третяк, шостаки (шестіденежние), а також монети западнопольськіх вільних міст (Гданська, Ельблонг, Торуня, Пізнай). Крім польських, на Україні потрапляли також генуезкіе (аспр), кримськотатарські (акче) і деякі інші монети.

Після повного розподілу українських земель наприкінці XVIII сторіччя між двома імперіями - Російською та Австрійською - всі згадки про національну грошову систему зникли. На східноукраїнських землях тоді запанували російські рубль і копійка, на західноукраїнських - австрійські крона і крейцери. До речі, цікаво, що найменування розмінних монет "копійка" і "крейцер" походять від зображень на цих монетах: так, на копійках первісне карбує герб Москви - зображення святого Юрія Переможця зі списом ("списом"), на крейцерам - зображення хреста (слово "хрест" німецькою мовою перекладається як "Кreuz").

Слово "гривна", однак, існувало й тоді в українській мові. У різні історичні періоди воно означало мідну монету в дві з половиною копійки, згодом - у три і, врешті-решт, назва "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів ). Цікаво, що разом з тим з назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок. Ось перед нами цитата з розповіді Володимира Винниченка "Уміркований" та "щирий", написаного в 1907 році: "А тут, як на зло, ніяк злота не знайду. А гривеника дати мало, двадцять копійок - багато".

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада почала робити досить упевнені кроки в справі впровадження в Україні нової національної валюти. Спочатку такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 частини справжнього золота (1 частина == 0,044 г золота). Постановою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було надруковано перший грошовий знак Української Народної Республіки - купюру вартістю у 100 карбованців. В обороті ця купюра з'явилася декількома днями пізніше - 24 грудня. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.

Після переходу влади в Україні в грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком і Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

Гривня на Україні була введена в грошовий обіг 2 вересня 1996 року. До цього з листопада 1990 року на Україну на додаток до радянських рублів використовувалися так звані одноразові купони, без яких була неможлива покупка більшості товарів, а з 10 січня 1992 були введені в обіг тимчасові українські банкноти, також названі купонами і номіновані в українських гривнях (укр . карбованець). Вони отримали в народі назву купонокарбованці. При введенні гривні купонокарбованці обмінювалися на гривні у співвідношенні 100000:1. Протягом приблизно 2 років після введення курс гривні до американського долара тримався на рівні 2 грн. / $, Після кризи 1998 року курс впав приблизно до 5,5 грн. / $. З квітня 2005 керівництво Нацбанку Україна підтримує фіксований офіційний курс 5,05 грн. / $.

Українські офіційні особи і багато російськомовні громадяни України вважають, що правильна назва грошової одиниці по-російськи (як і по-українськи) - «гри вня». У побуті можна зустріти обидва варіанти назви. Багато російськомовні жителі Україні іменують гривню в побуті рублем.

2.2 Особливості грошового обігу України

Від історії походження грошей до сьогоднішніх днів економісти виділили чотири функції грошей. Це міра вартості, засіб обміну, засіб нагромадження. засіб платежу. Ринкова економіка вимагає обов'язкового виконання даних функцій усіма національними валютами. Розглянемо, що ж відбувається, якщо гроші перестають виконувати свої функції, і яким чином можна охарактеризувати сучасні гроші Україні.

Візьмемо сьогоднішню економічну ситуацію в Україні і спробуємо розібратися в деяких питаннях грошового обігу. Отже, перша функція полягає в тому, що гроші повинні служити мірою вартості товару. Міра вартості - це суспільний вимірювач та показник ринкової цінності будь-якого товару. Але економічний аналіз цін на товари та послуги сьогодні дає всі підстави сумніватися в тому, що гроші виконують цю функцію. Так, якщо спробувати порівняти існуючі ціни на об'єкти нерухомості, то в очі впадає такий факт: сам об'єкт нерухомості (припустимо, будинок, квартира, гараж) коштують значно менше, ніж сума витрачених на їх будівництво будівельних матеріалів, витрати на оплату будівельно-монтажних робіт . Тут можна спробувати все пов'язати з попитом і пропозицією, тобто якщо обсяг пропозицій настільки великий, то при відносно невеликому попиті ринкова ціна встановлюється саме такий. З таким твердженням можна було б погодитися, якби дійсно не було попиту. При цьому необхідно відзначити, що попит на об'єкти нерухомості може бути зменшений тільки після того, як забезпечимо всіх бажаючих нормальними житловими умовами. Якщо ж врахувати, що обсяг введення житла значно скоротився за останні 5 років (наприклад, в 1996 році в м. Красноперекопську не введено в дію жодного квадратного метра житла), то говорити про падіння попиту на цей вид товару не можна. Не можна також говорити про падіння платіжного попиту, так як це можливо тільки в тих випадках, коли люди свої кошти в результаті інфляції, низького рівня доходів чи інших об'єктивних причин направляють на задоволення найперших і необхідних для виживання потреб.

Інфляція в Україні така низька, що США можуть нам позаздрити. Середня заробітна плата сьогодні в 3-4 рази вище, ніж у 1992 році, а житло не будується. Крім того, в газетах постійно йде реклама з пропозицією товару за вартістю "значно нижче ціни виробника". Таким чином, можна констатувати той факт, що сьогодні єдина оцінка товару неможлива. Але ж таке було притаманне того періоду, коли гроші були відсутні. Отже, за аналогією, можна стверджувати, що сьогодні гроші офіційно є, але, оскільки вони не виконують функцію міри вартості товару, необхідно говорити про їх відсутність.

Друга функція грошей - це засіб обміну. Функція грошей як засобу обміну виступає в якості посередника в процесі обміну товарів. Ця функція грошей реалізується тим, що гроші, по суті, стали інструментом простого і швидкого обміну товарів, тому що з їх появою продаж звелася до обміну товару на гроші, а купівля - до обміну грошей на товар. Таким чином, на якомусь історичному відрізку часу суспільство відмовилося від простого товарного обміну, оскільки він став перешкоджати нарощуванню виробництва товарів з-за неможливості його збуту, і почало використовувати в якості ефективного еквівалента в товарному обміні - гроші.

Сьогодні процес товарного обміну настільки захлеснув економіку Україну, що, як і в давні століття, через неможливість обміняти весь вироблений товар на потрібний товар йде подальше падіння виробництва, при цьому необхідно відзначити, що попит на вироблені товари, як об'єктивна необхідність у виробничому процесі , не знижується. Досить сказати, що в України підготовлено проект Указу Президента про фінансовий покарання підприємств, що займаються бартерними операціями. Причому до таких в указі віднесені ті, у кого обсяг бартеру в товарообігу перевищує 70%. Звідси необхідно зробити висновок: обмін товарів в Україні носить переважно товарний характер, а це можливо тоді, коли немає ефективного еквівалента - грошей або вони не виконують функцію обміну.

Гроші виконують функцію засобу нагромадження, коли вони виступають у вигляді фінансового активу, що зберігається у суб'єкта ринкового господарства після продажу ним будь-яких товарів і послуг. Говорити про виконання цієї третьої функції грошей в Україну не доводиться, тому що ту кризу неплатежів, бартеризація відносин, колосальний спад виробництва повністю перекреслив можливість накопичення коштів як у юридичних, так і у фізичних осіб. Крім того, останні 5 років повного знецінення колишніх заощаджень у більшості населення України викликає взагалі сумнів можливість накопичувати кошти в національній валюті, а тим більше користуватися послугами різного роду банків. Тому функція накопичення у тієї частини населення, яка ще має таку можливість, звелася до елементарної скупці іноземної валюти, як правило, американського долара. Якщо на проблему накопичення коштів подивитися ширше, то це один з тих головних показників, за яким можна визначити як ступінь довіри до уряду, так і ступінь стійкості національної валюти. Кінцева мета кожного процесу накопичення грошових коштів - їх інвестування в економіку країни у вигляді кредитів. Тому необхідно зробити наступні висновки:

1. Населення не довіряє уряду України, не вважає його фінансову політику правильної і стійкою, тому гроші краще вкладати в купівлю іноземної валюти.

2. Ступінь стійкості національної валюти населенням оцінюється невисоко, незважаючи на досить стійкий курс гривні до інших валют. Позначається ефект ще зовсім недавньої обвальної інфляції.

3. Виходячи з перших двох висновків, приходимо до дуже сумного для економіки України висновку про те, що населення скупкою іноземної валюти фінансує економіку цих країн. Причому парадоксальний факт: банки Україна сьогодні дають вкладникам гарантії збереження їх коштів і процентними ставками по внесках, і власним майном, - іншими заходами і неможливо поки залучити стійкий потік вкладів. Але ж тим, хто купує іноземну валюту, ніхто не дає ніякої гарантії того, що завтра уряд країни валюти не проведе обмін з елементами конфіскаційного характеру. Купівельна спроможність валюти падає, і тим не менш її купують і використовують як засіб накопичення.

Четверта функція грошей з'явилася тоді, коли у світі почали використовувати форми угод, при яких виявилося розбіжність за часом покупок і продажів. Тут гроші виступають з функцією засобу платежу. Це неспівпадіння за часом покупок і продажів можна охарактеризувати як продаж товарів у кредит. Зупинятися на цій функції не будемо, тому що сьогодні гроші в Україну цю функцію не виконують, тому що не здійснюється продаж товарів у кредит, а якщо і є форми товарного кредиту, то вони існують тільки тому, що цілий ряд виробництв, в силу своїх технологічних характеристик, змушений передавати виготовлені товари без попередньої оплати . Наприклад, на Кримському содовому заводі є ємності складів для зберігання готової продукції, які заповнюються протягом 7 днів роботи заводу, і якщо кальцинована сода - продукт виробництва - не буде відвантажена споживачу, завод просто зупиниться. Тому, обираючи з двох зол найменше, доводиться відвантажувати соду споживачам. При цьому сода виступає як товарний кредит, але оскільки цикл четвертої функції грошей передбачає оплату за отриману продукцію через певний час, то при реалізації соди він залишається незамкнутим через неплатежі споживачів за отриману продукцію. Таким чином, гроші в Україну ще не стали дійсно засобом платежу.

На підставі аналізу всіх чотирьох функцій грошей можна зробити висновок про те, що гроші в повній мірі не виконують жодної з функцій, заради яких вони взагалі були створені.

На підставі цього висновку в такому випадку можна досить легко оцінити економічну ситуацію в Україні:

1. Ціни в Україну на багато видів продукції не відображають реальних витрат на їх виробництво, що в кінцевому підсумку призводить до неможливості вести не тільки розширене відтворення, а й просте.

2. Через відсутність функції обміну грошей виробництво в Україні звелося до елементарного товарного обміну, що характерно для історичного періоду, коли грошей як еквівалента вартості не існувало. Цей спосіб обміну товарів неминуче веде до зниження виробництва, тому що знайти потрібну кількість продавців товарів для товарного обміну з метою навіть покупки сировини для свого виробництва вкрай важко. Крім того, якщо навіть і станеться неможливе і підприємство знайде на ринку така кількість продавців, то через відсутність "живих" грошей все одно не вдасться вести розширене відтворення, тому що воно передбачає інвестиції на придбання обладнання, передових технологій і т.д.

3. Не виконуючи функцію нагромадження, гроші фактично не можуть бути інвестовані в економіку країни. Виходить парадоксальна ситуація, при якій національна валюта позбавлена ??можливості до накопичення з подальшим інвестуванням у виробництво, але при цьому ми постійно просимо кредити від іноземних держав на підйом власної економіки. Відновивши цю функцію власних грошей, можна було б багато разів знизити потребу в іноземних кредитах.

4. Відсутність платежів за вже отримані товари призводить до неможливості купувати сировину, обладнання, виплачувати зарплату, веде до зупинки виробництва. Крім того, підприємства не можуть розрахуватися перед державою за боргами до бюджету, що значно погіршує стан соціальної сфери держави в цілому. Ці процеси сьогодні в Україні викликають соціальну напруженість, що переростає у протистояння різних верств суспільства.

Хто ж у державі несе відповідальність за те, щоб гроші виконували всі свої функції? Можна твердо і впевнено відповісти: "Ніхто!" - Так як ні в одному документі, ні в одному виступі, ніде не відображені завдання з відновлення функцій грошей. У Національного банку України в області грошового обігу одне головне завдання: не допустити інфляції, тобто знецінення грошей, а чи виконують вони свої функції чи ні, такого аналізу не роблять у загальнодержавному масштабі ні Національний банк, ні Кабінет Міністрів.

Якщо порівняти ті проблеми, які ми розглянули, з аналогічними проблемами в розвинених країнах, то можна зробити висновок, що такий стан економіки характерно для фази перехідного періоду від планової економіки до ринкової. Тому необхідно скорегувати й функції Національного банку. До наявних емісійним, підзорні функцій необхідно додати обов'язок суворо стежити за виконанням грошима всіх своїх функцій. Причому на час перехідного періоду необхідно ввести відповідну форму аналізу, який би разом з іншими статистичними даними щоквартально публікувався для загального огляду. Аналіз виконання функції грошей пропоную висловлювати через схему коефіцієнтів.

1. Коефіцієнт функції міри вартості:

K = Sst / Z

де Sst-сума реалізацій товарів власного виробництва за гроші;

Z-витрати на виробництво цих товарів.

2. Коефіцієнт функції засобу обміну:

K ₂ = Spr / T,

де Spr - сума продажів товарів за гроші;

Т - загальний товарообіг.

Загальний товарообіг = Spr (6артерних операцій) + Spr (продажів за гроші).

3. Коефіцієнт виконання функції накопичення:

K ₃ = Ssh / D,

Де Ssh - сума коштів на рахунках підприємств і фізичних осіб, включаючи суми куплених за гроші цінних паперів;

D - загальна грошова маса країни.

Загальний висновок, який можна зробити, виходячи з проведеного аналізу, такий: "Не відновивши всі функції грошей, неможливо розраховувати на підйом економіки країни".

За останні роки готівковий обіг в Україні постійно зростає. Це, в основному, пов'язано із зростанням доходів населення і повільним розвитком безготівкових розрахунків. Для порівняння, в кінці 2000 року загальна сума готівки в обігу поза банками становила 12,8 млрд. гривень, станом на 01.01.2005 р. вона склала 42,3 млрд. гривень, а вже на початку 2006 року - 60200 млн . гривень. Частка готівки в грошовій масі за цей період зменшилась лише на 8,8 відсотка - з 39,7% в кінці 2000 року до 30,9% наприкінці 2005 року.

На сьогоднішній день в Україні, де функціонують внутрішньодержавні та міжнародні платіжні системи, понад 100 банків здійснюють емісію (випуск платіжних карток) та еквайринг (обслуговування торгових і сервісних підприємств з питань прийому платіжних карток до оплати за придбані товари чи отримані послуги, організація самого процесу обслуговування , що включає в себе укладання угоди з підприємством, встановлення терміналів, поточне обслуговування, інформаційно-консультативна підтримка тощо). Загальна кількість платіжних карток, емітованих українськими банками за 2005 рік, збільшилася на 45 відсотків і становить 24,8 мільйона.

За минулий рік кількість банкоматів, які обслуговували платіжні картки, збільшилося на 39,7 відсотка, платіжних терміналів - на 26,8, імпринтерів (пристроїв, призначених для перенесення рельєфних реквізитів платіжної картки на паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки) - на 18 відсотків. Тим не менш, можна стверджувати, що сама інфраструктура приймання платіжних карток розвивається меншими темпами, ніж їх випуск, а використання картки їх користувачами зводиться до простого зняття готівки з банкомату. Низький показник в Україну кількості платіжних терміналів у розрахунку на мільйон чоловік населення - всього 707 одиниць. Для порівняння, в країнах Європейського Союзу цей показник ще на початку 2003 року становив близько 13 тис. одиниць. Як наслідок, низьке співвідношення безготівкових та готівкових операцій в нашій державі за платіжними картками - приблизно 5% до 95%. Це свідчить, що безготівкові розрахунки з використанням платіжних карток у нас не набули масового характеру.

Схвалена Концепція (постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2006 р. № 753) передбачає ряд заходів, серед яких, розробка протягом 2006-2007 років проекту закону про електронну комерцію, внесення змін до існуючих нормативно-правові акти з питань торговельної діяльності, розробка національних стандартів, гармонізованих з міжнародними. Цікавим елементом є підготовка пропозицій щодо можливості впровадження електронного студентського квитка на основі платіжної картки. Уряд також сприятиме поширенню безготівкових розрахунків населення за житлово-комунальні послуги, спожиту електричну енергію, природний газ, послуги зв'язку, здійснення грошових переказів, забезпечення виплати стипендій, пенсій, адресної грошової допомоги та інших виплат малозабезпеченим громадянам, за їх згодою, звичайно, через установи банків.

Світовий досвід показує, що використання платіжних карток замість готівки у розрахунках за товари і послуги вигідне не лише громадянам, а й державі. Тому, ще постановою Уряду від 29 березня 2006 року № 377, затверджено умови і терміни переведення торговців у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на обов'язкове приймання в оплату спеціальних платіжних засобів. Безготівкові платежі сприятимуть збільшенню надходжень до державного бюджету за рахунок більш повного оподаткування суб'єктів господарської діяльності, зменшення зловживань у сфері торгівлі та послуг і витрат держави на підтримку готівкового обігу. Крім того, залучення коштів у банківську систему і збільшення її інвестиційних можливостей буде мати позитивний вплив на розвиток економіки держави в цілому.



Висновок

З вищесказаного видно, що економічне значення грошей важко переоцінити. Без розуміння сутності грошей та їх функцій неможливе розуміння дії механізмів ринкової економіки, а головне - вплив на них. При написанні курсової роботи була розглянута і проаналізована самостійна роль грошей в сучасній економіці не тільки на прикладі України, а й інших країн світу, так як грошові відносини настільки глобальні, що аналіз їх в рамках однієї держави не може претендувати на об'єктивність.

Як бачимо, існують різні наукові концепції виникнення і сутності грошей: раціоналістична і еволюційна. Раціоналістична концепція пояснює походження грошей як результат угоди між людьми, які переконалися в тому, що для пересування вартостей в обміні товарів необхідні спеціальні інструменти. Відповідно до еволюційної концепції походження грошей, історія їх виникнення є результат розвитку суспільного поділу праці, обміну, товарного виробництва.

З розвитком суспільства змінювалися погляди на теорії грошей. В обіг були випущені паперові гроші, які в обов'язковому порядку підкріплювалися золотим запасом країни. Якщо ця рівновага порушується, то в країні відбувається фінансова криза, зубожіння населення, тобто невідповідність доходів і можливістю придбання на них засобів існування. Але щоб вийти з цієї ситуації, додаткова емісія грошей - не вихід, тому що це спричинить за собою знецінення грошей.

Гроші - це засіб обміну; люди приймають гроші в обмін на товари і послуги, які вони надають в очікуванні, що зможуть потім обміняти гроші на ті товари і послуги, які вони хочуть придбати.

Функції грошей розглядаються як прояв їх сутності, вони стабільні і мало піддані змінам. Гроші володіють певними функціями такими як: міра вартості, засіб платежу, засіб обігу, засіб накопичення (заощадження), світові гроші. Гроші в своєму розвитку виступали у двох видах: дійсні гроші, заступники дійсних грошей (знаки вартості). Найважливішим кількісним показником грошового обігу є грошова маса, що представляє собою сукупний обсяг купівельних і платіжних засобів, які обслуговують господарський обіг і належать приватним особам, підприємствам, і державі.

Гроші в якості світових грошей обслуговують зовнішньоекономічні відносини. На перших етапах світові гроші застосовувалися у вигляді золота. У сучасних умовах в якості світових грошей можуть виступати стабільні валюти низки держав або світові кредитні гроші. Гроші в якості світових грошей виконують усі чотири функції грошей, тобто ця функція грошей є інтегральною. В даний час все більш бачу різницю між національним, внутрішньодержавною зверненням, і циркулювання грошових потоків між державами.

...