Місцеві податки та збори, їх сутність

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• Розділ 1. Характеристика та економічна сутність місцевих податків та зборів
• 1.1 Економічна сутність місцевих податків та зборів
• 1.2 Роль місцевих податків і зборів у формуванні місцевих бюджетів
• Розділ 2. Аналіз структури доходів в місцеві бюджети україни
• 2.1 Аналіз структури доходів в місцеві бюджети України
• 2.2 Аналіз доходної частини місцевого бюджету у Вінниці
• 2.3 Дефіцит місцевих бюджетів України
• Розділ 3. Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення
• ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади. Децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території. Фіскальна децентралізація сприяє ефектному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими податками і уподобаннями.

Місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення, засобів масової інформації. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов'язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших. Усі ці обставини й обумовлюють актуальність даної теми та необхідність більш глибокого вивчення місцевих податків та зборів, їх сутність, роль і значення у формуванні місцевих бюджетів.

Метою дослідження є проаналізувати існуючи види доходів місцевих бюджетів, а також розглянути недоліки сучасної системи функціонування місцевих бюджетів та розробка конкретних пропозицій щодо його вдосконалення. Досягнення мети дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

– проаналізувати характеристику та економічну сутність місцевих податків та зборів;

– дослідити економічну сутність місцевих податків та зборів;

– зробити аналіз структури доходів в місцеві бюджети;

– проаналізувати дохідну частину місцевого бюджету у Вінниці;

– розкрити дефіцит місцевих бюджетів України;

– дослідити проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення;

– розкрити проблеми формування місцевих бюджетів в умовах вдосконалення стягнення місцевих податків і зборів.

Об'єктом дослідження є місцеві податки і збори та їх роль у формуванні місцевих бюджетів.

Предметом дослідження є механізм місцевого оподаткування та особливості його функціонування.

Джерельною базою даної роботи є наукові праці: монографії, статті, підручники, навчальні посібники, статистичні матеріали, Інтернет-ресурси, у яких відображена сутність місцевих бюджетів і зборів їх роль у формуванні місцевих бюджетів.

При проведенні даного дослідження були використані наступні наукові методи: збору та узагальнення інформації, спостереження, групування, таблично-графічний, аналізу та синтезу.

За структурою курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел.

Розділ 1. Характеристика та економічна сутність місцевих податків та зборів

1.1 Економічна сутність місцевих податків та зборів

Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.

Необхідність розподілу джерел доходів між загальнодержавними та місцевими бюджетами - одна з причин виникнення місцевих податків і зборів, які мають вагоме значення у забезпеченні потреб територіальних громад в багатьох розвинутих держав світу.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах [12, с. 138].

Місцеві податки та збори - це обов`язкові платежі, суми яких згідно із законодавством України встановлюються органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста чи об`єднання сіл) та які зараховуються до її місцевого бюджету.

Законодавче регулювання місцевого оподаткування базується на наступних принципах:

1. податкова система України має два рівні: державний та місцевий;

2. розмежування сфери дії державної та місцевої податкової системи здійснюється на основі конституційного закріплення та законодавчого регулювання основних принципів;

3. принципи, за допомогою яких відбувається розмежування сфери дії державної та місцевої податкових систем, підлягають неухильному дотриманню в рамках реалізації податкової дисципліни;

4. податкова політика, яка проводиться органами державної влади та місцевого самоврядування, є основою забезпечення єдності податкової системи [4, с. 434].

Слід погодитися з думкою М.М. Черновської, яка зазначає, що «місцеві податки та збори мають формувати в собі ту частину дохідної бази місцевих бюджетів, щодо якої центральні органи влади не мають жодних повноважень. Ці кошти повинні бути власністю місцевого самоврядування, на яке вони опираються при виконанні своїх завдань і функцій» [18].

Таким чином, під поняттям місцевих податків та зборів слід розуміти обов`язкові платежі, які справляються на певній чітко визначеній адміністративно-територіальній одиниці та сплачується до місцевих бюджетів для виконання останніми покладених на них функцій.

Як уже зазначалося, місцеве оподаткування виступає основою фінансової незалежності місцевих органів самоврядування. При цьому, Л.Г. Маркова та В.Б. Хмельницька зазначають, що «під фінансовою незалежністю місцевого самоврядування мається на увазі можливість самостійного вирішення питань комплексного фінансового забезпечення економічного і соціального розвитку окремої території, що входять у компетенцію місцевого управління відповідного рівня» [15]. Актуальним є питання про склад доходів та видатків місцевих бюджетів, міжбюджетного регулювання. Певну проблему становить питання щодо наповнення місцевих бюджетів за рахунок місцевих зборів, податків та тих коштів, які залишилися після здійснення відрахування обов'язкової частини загальнодержавних зборів та податків. Часто це призводить до неможливості виконання органами місцевого самоврядування закріплених за ними зобов'язань щодо забезпечення населення послугами.

Законодавче врегулювання механізму місцевого оподаткування в Україні забезпечило необхідне правове поле для функціонування місцевих податків і зборів, але створення повноцінного та фінансово самодостатнього інституту місцевого самоврядування неможливе без їх подальшого реформування [15].

Відповідно до ст.10 ПК України законодавець до місцевих податків відносить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також єдиний податок, а до місцевих зборів - збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів, а також туристичний збір [2].

Проаналізувавши ситуацію з обсягами надходженням місцевих податків та зборів на Україні, можемо говорити, що їх структура має суттєві відмінності, які зумовлюються рівнем соціально-економічного розвитку територій, розташуванням адміністративно-територіальних одиниць, природно-кліматичними умовами, розміщенням продуктивних сил та галузевою побудовою інфраструктури населених пунктів, рівнем доходів населення, наявністю курортних чи туристичних центрів тощо. Різкий розподіл суспільства внаслідок кризових явищ мало наслідком зростання кількості безробітних, що також негативно відобразилося на справлянні місцевих податків та зборів.

1.2 Роль місцевих податків і зборів у формуванні місцевих бюджетів

Місцеві бюджети прийнято рахувати як нижчу ланку бюджетної системи України. Незважаючи на те, що питома вага доходів місцевих бюджетів в зведеному бюджеті незначна, вони є фундаментом бюджетної системи, без якого не можливо покращити бюджетні взаємовідносини в відповідності до функцій місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети, сформовані відповідно до рівнів адміністративно-територіального поділу, складають фінансову основу місцевого самоврядування в Україні. Дохідна частина місцевих бюджетів формується з трьох джерел: переданих загальнодержавних доходів, місцевих податків і зборів, міжбюджетних трансфертів.

У сучасних умовах у доходах місцевих бюджетів провідне значення мають загальнодержавні джерела надходжень, які пропорційно розподіляються за різними рівнями місцевих бюджетів. Частка переданих загальнодержавних доходів коливається на рівні 55-60%, серед них найбільшу частку займають податок з доходів фізичних осіб та плата за землю. Питома вага місцевих податків і зборів є низькою, їхня частка у структурі доходів місцевих бюджетів за період з 2008 р. по 2013 р. становила не більше 3%. Частка трансфертів становить 42-45% [11, с. 112].

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкування, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні юридичні особи, які здійснюють свою діяльність на території України, а також фізичні особи [2].

Що стосується місцевого оподаткування, то є два види місцевих податків (податок на нерухоме майно та єдиний податок) і три збори (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів й туристичний збір) [2].

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - платниками є фізичні особи, власники житлової нерухомості (набуває чинності з 01.01.2012 р.). Базою оподаткування є площа об'єкта житлової нерухомості. Ставки встановлюються органами місцевого самоврядування в залежності від площі квартири або житлового будинку (1% та 2,7%). При цьому база оподаткування зменшується: для квартир - на 120 м2, для житлових будинків - на 240 м2.

Стягнення цього податку відповідає головним принципам формування податкових доходів місцевих бюджетів.

По-перше, цей податок відповідає принципу територіальної прив'язки, оскільки об'єкти нерухомості зв'язані з певною територією.

По-друге, він відповідає принципу одержуваної вигоди, тобто його можна розглядати як плату за місцеві суспільні блага, оскільки збільшення надання таких благ (зокрема, поліпшення місцевої інфраструктури) зумовлює зростання попиту на житло та іншу нерухомість у відповідних регіонах.

По-третє, стягнення податку на нерухомість відповідає принципу широкого розподілу податкового тягаря, оскільки дозволяє залучити максимальну кількість жителів і підприємств адміністративно-територіальних одиниць, які у більшості своїй є власниками або орендарями певної нерухомості, до участі у формуванні доходів місцевих бюджетів [19, с. 95].

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів - платниками є юридичні та фізичні особи - підприємці, які проводять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за кошти місцевого бюджету. Ставки від 0,03 до 0,15% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м площі за кожний день діяльності [8].

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торговий патент). Строк дії торгового патенту - 60 місяців. Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

1) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

2) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

3) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

4) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Ставка прив'язана до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.

Туристичний збір, базою справляння цього збору визначено Податковим кодексом, як вартість усього періоду проживання (ночівлі). Відповідно до Декрету розмір курортного збору становив 10% неоподаткованого мінімуму за весь період проживання, а готельного - не більше 20% добової вартості проживання, тоді як відповідно до Податкового кодексу ставка туристичного збору становить 0,5-1% від бази справляння збору. Звітність за туристичний збір подається, як і звітність за збір за місця для паркування транспортних засобів, щокварталу [5, с. 84]. Платниками є громадяни України, іноземці, які прибувають на територію відповідної громади й отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити територію.

5. Єдиний податок. Згідно з Податковим кодексом з 1 січня 2011 року до внесення змін до вищезгаданого кодексу оподаткування суб'єктів малого підприємництва здійснюватиметься відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з урахуванням деяких особливостей. Так, якщо до 01.01.2011 р. Держказначейство розподіляло перераховані платниками суми єдиного податку у пропорціях, установлених статтею 2 Указу: до місцевого бюджету (43%), на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (15%) та до Пенсійного фонду (42%), то тепер такий розподіл не проводитиметься [8].

На сучасному етапі в Україні існує низка проблем, які не дозволяють місцевим податкам та зборам брати головну участь у формуванні доходів місцевих бюджетів:

– надмірні витрати на адміністрування;

– складність процедури оподаткування;

– обмеження прав місцевої влади щодо встановлення і сплати місцевих платежів;

– нераціональний розподіл повноважень місцевих органів влади на делеговані й власні завдання та функції, які призводять до зменшення ефективності та рівня відповідальності місцевого самоврядування за використання бюджетних коштів;

– пряме втручання органів державної влади у діяльність органів місцевого самоврядування;

– нерозвиненість самооподаткування як альтернативної форми надходжень до місцевого бюджету;

– фіскальна функція місцевих податків і зборів має другорядне значення, що призводить до зменшення питомої ваги в доходах місцевих бюджетів [9, с. 155].

Розділ 2. Аналіз структури доходів в місцеві бюджети україни

2.1 Аналіз структури доходів в місцеві бюджети України

На сьогодні, у розвинутих країнах світу ті територіальні громади, які забезпечені необхідним рівнем власних фінансів, є стабілізатором соціально-політичної та фінансово-економічної ситуації в державі. Тому важливим для України стає вивчення зарубіжного досвіду фінансування місцевого самоврядування із врахуванням принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.

В країнах Європи кожен бюджет самостійний і відокремлений від інших, причому бюджети адміністративних одиниць нижчого рівня не включені до бюджетів адміністративних одиниць вищого рівня. Наприклад, власні доходи місцевих бюджетів складають у Швеції та Швейцарії понад 70%, в Іспанії - 50%, у Норвегії - 56% доходів місцевих бюджетів. Це свідчить про те, що власні доходи є основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів унітарних європейських країн [4, c. 8].

На відміну від розвинутих країн, в Україні частка власних доходів місцевих бюджетів низька, що свідчить про низький рівень фінансової незалежності органів місцевого самоврядування.

За своєю економічною природою власні доходи місцевих бюджетів - це доходи, які формуються внаслідок дій і рішень, прийнятих місцевими органами самоврядування. Власними вважаються такі доходи місцевих бюджетів, які одночасно забезпечують такі вимоги:

– є територіально локалізованими;

– безпосередньо залежать від функціональної діяльності органів місцевої влади і управління;

– використовуються на заходи і програми, визначені попередньо органами місцевого самоврядування.

До власних доходів місцевих бюджетів, як правило, належать: місцеві податки та збори; платежі, запроваджені органами місцевого самоврядування; доходи від реалізації та оренди комунального майна і підприємств комунальної власності; адміністративні штрафи і санкції, плата за ліцензії та сертифікати [9, c. 152].

Більшість місцевих бюджетів України є дотаційними. Після 2010 р. частка трансфертів з державного бюджету перевищує частку власних доходів місцевих бюджетів. Дотаційність місцевих бюджетів сягає майже 60%.

Темпи приросту обсягів власних доходів місцевих бюджетів за 2015 рік у 1,7 разу менші, аніж трансфертів із державної скарбниці. Фактичні обсяги доходів місцевих бюджетів у порівнянні з 2014 роком зросли на тільки 19,1%, а суми трансфертів - аж на 33%. [22].

Рисунок 2.2. Частка власних і закріплених доходів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів України 2010-2014 рр.,% [22].

Як видно з рис. 2.2 частка власних доходів місцевих бюджетів порівняно з часткою закріплених є незначною.

У 2011 році порівняно з 2010 роком частка власних доходів значно скоротилася з 12,5% до 7,7%. З 2011 року по 2013 рік частка власних доходів коливалася в межах 7,7-7,5%, а у 2014 році різко скоротилася до 6,4%.

Частка закріплених доходів з 2010 по 2012 рік має тенденцію до скорочення. У 2013 році зросла до 30,8%, а у 2014 скоротилась до 28,2%.

Зниження частки власних доходів місцевих бюджетів вказує на зниження фінансової самостійності місцевих бюджетів у виконанні власних повноважень та зростання їх залежності від центральних органів влади.

Аналізуючи дані дод. А можна зробити висновок, що позитивну тенденцію до зростання мають місцеві податки і збори та власні надходження бюджетних установ. У 2014 році обсяг надходжень від місцевих податків і зборів зріс на 10,3%, а обсяг власних надходжень зріс на 8,1% порівняно з минулим роком [22].

Обсяги надходжень від збору за першу реєстрацію транспортного засобу має тенденцію до скорочення протягом 2012-2014 років: у 2013 році скоротився на 13,85, у 2014 році на 30,5%.

Надходження від плати за землю у 2013 році зросли до 12802,9 млн. грн., що на 1,8% більше ніж у попередньому році, а у 2014 році зазнали скорочення на 5,6%.

Плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів має різку тенденцію до скорочення. У 2013 році її обсяги скоротилися більше ніж у двічі, а у 2014 році на 97,2%.

Надходження від орендної плати за користуванням цілісним майновим комплексом у 2014 році порівняно з минули роком зазнали скорочення на 224,4 млн. грн. або на 23,5,5.

Цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади у 2013 році порівняно з 2012 роком зросли майже на третину, але у 2014 році знову зазнали різкого скорочення майже у двічі.

Важливим джерелом власних доходів місцевих бюджетів виступають місцеві податки і збори.

Як видно з рис. 2.3 надходження до місцевих бюджетів від місцевих податки і зборів протягом 2010-2014 рр. мають постійну тенденцію до зростання.

У 2011 році порівняно з 2010 роком обсяг надходжень від місцевих податків і зборів зріс більше ніж у 3 рази. Дане зростання пов'язане із прийняттям Податкового кодексу України у 2011 році та зарахуванням до місцевих податків і зборів єдиного податку, що значно підвищило частку місцевих податків і зборів в структурі доходів місцевих бюджетів.

Рисунок 2.3 Динаміка надходжень місцевих податків і зборі до місцевих бюджетів, 2010-2014 рр. [22].

У 2012 році обсяг надходжень від місцевих податків і зборів склав 5456,9 млн. грн., що у 2,2 рази більше ніж у попередньому періоді, у 2013 році доходи на 34,1%, у 2014 році на 10,1%, саме у ці роки починають діяти та приносити результат прийняти у 2011 році зміни у податковому законодавстві. Здійснивши аналіз власних надходжень місцевих бюджетів можна зробити висновок, що власні надходження місцевих бюджетів є основою їх фінансової самостійності і незалежності. Україні частка власних доходів місцевих бюджетів низька, що свідчить про високий ступінь залежності місцевих бюджетів від державного бюджету.

Більшість власних доходів місцевих бюджетів мають тенденцію до скорочення, окрім надходжень від місцевих податків та зборів та власних надходжень бюджетних установ. Основними бюжето-утворюючими власними надходженням місцевих бюджетів є плата за землю, місцеві податки і збори, власні надходження бюджетних установ.

Отже, основними стратегічними напрямами наповнення і зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів України є:

1. формування сприятливого інвестиційного середовища у регіонах і забезпечення інвестиційними ресурсами регіонів України;

2. посилення фінансової достатності місцевих бюджетів через розширення переліку місцевих податків і зборів, перерахування частини від надходження загальнодержавних податків, зміни принципів фінансування повноважень місцевих органів та системи розрахунку міжбюджетних трансфертів;

3. зменшення ролі суб'єктивного чинника при розподілі субвенцій на соціально-економічний розвиток із Державного бюджету через запровадження формалізованих параметрів надання інвестиційних субвенцій;

4. перетворення Державного фонду регіонального розвитку України на реальний інструмент фінансування капітальних видатків, які можуть дати потенційний довгостроковий ефект;

5. розширення переліку міських рад, які мають право здійснювати емісію муніципальних цінних паперів; залучення заощаджень населення до обігу у фінансовій сфері та трансформація їх у кредитні та інвестиційні ресурси;

6. залучення до проектів у рамках міжнародного співробітництва якомога більшого числа регіонів.

2.2 Аналіз доходної частини місцевого бюджету у Вінниці

місцевий податок збір україна вінниця

Фінансовою базою органів місцевого самоврядування та важливим фактором регіонального розвитку є місцеві бюджети, наявність яких закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування що передбачено Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. Тому саме місцеві бюджети, як основна фінансова база органів місцевого самоврядування, є однією із двох складових бюджетній системі нашої держави [21, с. 280].

У розвинутій ринковій економіці бюджет міста являє собою один із головних фінансових документів територіальної громади, план утворення та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи місцевого самоврядування протягом бюджетного року. Міський бюджет м. Вінниці розробляється відповідно до положень Бюджетного кодексу України, показників міжбюджетних трансфертів, затверджених для міста Законом України про Державний бюджет України та рішенням обласної ради про обласний бюджет на відповідний рік, очікуваних надходжень доходів до бюджету відповідно до Податкового кодексу України, бюджетних запитів головних розпорядників коштів, на виконання заходів програми економічного і соціального розвитку міста та стратегії розвитку «Вінниця-2020» [22].

Існує велика кількість критеріїв згідно яких аналізуються доходи місцевих бюджетів. Проте доцільно перш за все проаналізувати рівень надходжень до місцевого бюджеті м. Вінниці за критерієм способу зарахування, тобто надходження до загального та спеціального фондів. Структура зарахування доходів наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка (в розрізі фондів) дохідної частини бюджету м. Вінниці за 2013-2015 рр.

Показник	Роки	Абсолютне відхилення, млн. грн.	Темп приросту,%
	2013	2014	2015	2014/2013	2015/2014	2014/2013	2015/2014
Доходи загального фонду	1155,7	1269,6	2110,7	113,9	841,1	9,9	66,25
Доходи спеціального фонду	199,1	523,5	138,4	324,4	-385,1	>2,6	-73,5
Разом доходи	1354 ,8	793,1	249,1	38,3	56,0	2,4	5,4

Джерело: побудовано за даними [22].

До бюджету міста Вінниця за 2013 рік надійшло 1354,8 млн.грн., в тому числі до загального фонду - 1155,7 млн. грн., до спеціального фонду 199,1 млн. грн., що становить 99,6 відсотків до уточненого плану на рік, в тому числі по загальному фонду 98,0 відсотків, по спеціальному фонду - 109,7 відсотка.

Порівняно з 2014р. у 2015 році надходження до міського бюджету м. Вінниці зросли на 456,3 млн. грн. або 25,4% зокрема, доходи загального фонду зросли на 841,1 млн. грн., а спеціального фонду скоротилися на 73,5% у 2015 році становили 138,4 млн.грн.

Таблиця 2.2

Структура (в розрізі фондів) дохідної частини бюджету м. Вінниці за 2013-2015 рр.

Показник	Роки
	2013	2014	2015
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Доходи загального фонду	1155,7	85,3	1269,6	70,8	2110,7	93,8
Доходи спеціального фонду	199,1	17,7	523,5	29,2	138,4	6,2
Разом доходи	1 354 ,8	100	1793,1	100	2249,1	100

Джерело: побудовано за даними [22].

Як видно з табл. 2.2 структурі доходів бюджету м. Вінниці у 2013-2015 роках спостерігалося переважання надходжень загального фонду. Можемо спостерігати тенденцію поступового збільшення частки доходів зарахованих до спеціального фонду до 2014 року, коли вона становила 29,2% по відношенню до усіх доходів. Дане зростання зумовлене зарахуванням єдиного податку до спеціального фонду та зростання власних надходжень бюджетних установ. Але у 2015 році частка доходів спеціального фонду різко скоротилася до 6,2% через зарахування з 2015 року єдиного податку до загального фонду бюджету.

Проведений аналіз динаміки доходів бюджету міста Вінниця свідчить про наявність тенденцій до нарощування їх обсягів, що безумовно є позитивним аспектом діяльності органів місцевого самоврядування, що свідчить про зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів.

Таблиця 2.3

Динаміка доходів бюджету м. Вінниці за 2013-2015 рр.

Показник	Роки	Абсолютне відхилення, млн. грн	Темп приросту,%
	2013	2014	2015	2014/2013	2015/2014	2014/2013	2015/2014
Податкові надходження	508,4	554,54	833,9	46,15	279,36	9,1	50,38
Неподаткові надходження	57,5	201,05	107,0	143,58	-94,0	>3,5	-46,78
Доходи від операцій з капіталом	15,32	27,42	67,2	12,1	39,78	35,2	>2,5
Цільові фонди	6,96	7,19	9,7	0,21	2,51	3,4	34,9
Трансферти	766,63	1002,84	1231,3	236209,7	228,46	30,8	22,78
Всього	1354,77	1793,05	2249,1	438280,1	456,05	32,4	25,43

Джерело: побудовано за даними [15, 16].

Таким чином, за даними табл. 2.3 обсяг доходів бюджету м. Вінниці у 2014 році зріс на 32,4%, а у 2015 році на 24,43%.

Істотну частку серед доходів бюджету м. Вінниці займають податкові надходження. Протягом 2013-2015 рр. обсяг податкових надходжень має постійну тенденцію до зростання, у 2014 році порівняно з 2013роком обсяг податкових надходжень зріс на 9,1%, у 2015 у порівнянні з 2014 роком на 50,385.

Неподаткові надходження у 2014році становили 201,05 млн.грн., що у 3,5 рази більше ніж у попередньому періоді, а у 2015 році скоротилися на 46,78%.

Доходи від операцій з капіталом мають позитивну тенденцію до зростання протягом 2013-2015 рр. і у 2014 році порівняно з минулим періодом зросли на 35,2%, у 2015 році зросли у 2,5 рази у порівнянні з минулим роком.

Структуру доходів бюджету м. Вінниці відображено у табл. 2.4.

Найменшу частку доходів складають цільові фонди, які у 2013 році становили 6,96 млн. грн. (лише 0,5% загального обсягу доходів), у 2014 році їх частка скоротилась до 0,4%, у 2015 році зросла на 0,03 відсоткових пунктів порівняно з минулим роком.

Таблиця 2.4

Структура доходів бюджету м. Вінниці за 2013-2015 рр.

Показник	Роки
	2013	2014	2015
	млн. грн	%	млн. грн	%	млн. грн	%
Податкові надходження	508,4	37,5	554,54	30,9	833,9	37,3
Неподаткові надходження	57,5	4,2	201,05	11,2	107,0	4,8
Доходи від операцій з капіталом	15,32	1,1	27,42	1,5	67,2	2,9
Цільові фонди	6,96	0,5	7,19	0,4	9,7	0,43
Трансферти	766,63	56,6	1002,84	55,9	1231,3	54,7
Всього	1354,77	100	1793,05	100	2249,1	100

Джерело: побудовано за даними [15, 16].

Частка податкових доходів у загальному обсязі доходів бюджету у 2013 році становила 37,5%, у 2014 році скоротилась до 30,9% і у 2015 році знову досягла рівня 37,3%.

Частка неподаткових доходів у 2013 році скоротилася з 6,9% до 4,2%, а у 2014роцізросла до 11,2%.

Частка доходів від операцій з капіталом також має тенденцію до зростання: 2013 рік - 1,1%, 2014 рік - 1,5%, 2015 рік - 2,9%.

Найвагомішу частку в доходах бюджету м. Вінниці становлять трансферти. У 2013 році їх частка становила 56,6% загального обсягу доходів, у 2014 - 55,9%, у 2015 - 54,7%. Це пояснюється тим, що Вінницька область є областю реципієнтом, тобто витрати якої певною мірою формуються за рахунок доходів інших областей. Обсяг трансфертів у 2014 році зріс до 1002,84 млн. грн, порівняно з минулим роком, а у 2015 році зріс більше ніж у двічі і склав 1231,3 млн. грн.

Найменшу частку доходів складають цільові фонди лише 0,5% загального фонду.

Таблиця 2.5

Динаміка податкових доходів бюджету м. Вінниці за 2013-2015 рр.

Показник	Роки	Абсолютне відхилення, млн. грн	Темп приросту,%
	2013	2014	2015	2014/2013	2015/2014	2014/2013	2015/2014
Податок з доходів фізичних осіб	314,73	336,92	493,57	22,19	156,65	7,05	46,49
Податок на прибуток	5,67	0,5	0,6	-5,17	0,1	-91,18	20,0
Акцизний податок	-	-	93,3	-	93,3	-	-
Плата за землю	79,3	87,9	101,5	8,6	13,6	10,84	15,47
Єдиний податок	92,5	114,9	144,9	22,4	30,0	24,22	26,11

Джерело: побудовано за даними [22].

Аналізуючи табл. 2.5, видно, що податкові надходження м. Вінниці мають тенденцію до збільшення протягом 2013-2015 років. В абсолютному вираженні збільшилися податкові надходження на 279,36 млн. грн у 2015 році.

Зі структури податкових надходжень мають прогресивний абсолютний приріст найбільше податок з доходів фізичних осіб (у 2015 році зріс на 156,65 млн.грн.) і єдиний податок (зріс на 30,0млн.грн.).

По податку на доходи фізичних осіб, який залишається основним доходним джерелом у доходах надходження за 2015 рік склали 493,57 млн.грн, що на156,65млн. грн, або на 46,49% більше проти фактичного показника 2013 року.

У 2014 році обсяги надходжень податку з доходів фізичних осіб зросли на 7,05% у порівнянні з 2013 роком.

Збільшення надходжень пояснюється тим, що є ряд підприємств, які постійно забезпечують своєчасну виплату заробітної плати своїм працівникам, не допускають заборгованості, відповідно своєчасно розраховуються з бюджетом, наповнюючи його за рахунок податку на доходи фізичних осіб. Це:

– ТОВ «Барлінек», яке до місцевого бюджету з початку року сплатило 7620,9 тис. грн податку на доходи фізичних осіб (2013 р. - 4818,6 тис. грн);

– ПАТ «Вінницягаз» - відповідно 4065,2 тис. грн;

– ТОВ «Вінінтерактив» - відповідно 4627,5 тис. грн;

– ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» - відповідно 22106,3 тис. грн (2013 р. - 20551,2 тис. грн).

Враховуючи, що податок на доходи фізичних осіб займає значну частину в доходах міського бюджету, зусилля щодо наповнення бюджету повинні бути зосереджені саме на цьому доходному джерелі [16].

Обсяги податку на прибуток у 2014 році істотно скоротилися на 92,8% і порівняно з минулим роком, у 2015 році відбулося не значне збільшення надходжень на 0,1 млн. грн.

У 2015 році було введено акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, який стан вагомим джерелом наповнення місцевих бюджетів. Надходження від даного податку у 2015 році становило 93,3 млн. грн.

Надходження від плати за землю мають постійну тенденцію до збільшення: у 2014 році обсяги надходжень зросли на 1,6%, у 2015 році на 15,47% у порівнянні з фактичними показниками минулого року.

Порівняно з показником 2014 року надходження по єдиному податку збільшились на 24,22 млн. грн, або 26,11%, що пов'язано з збільшенням кількості фізичних осіб - підприємців, які працюють на ІІІ групі, базою оподаткування для яких встановлено обсяг доходу, і передбачено відповідну ставку у розмірі 3% або 5% доходу та віднесення до єдиного податку податку з сільськогосподарських виробників.

Таблиця 2.6

Динаміка неподаткових надходжень бюджету міста Вінниці за 2013-2015 рр.

Показник	Роки	Абсолютне відхилення, млн. грн.	Темп приросту,%
	2013	2014	2015	2014/2013	2015/2014	2014/2013	2015/2014
Власні надходження бюджетних установ та організацій	47,29	192,44	56,9	45,16	-135,54	>4,07	-70,43
Відсотки банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами	1,12	0,0	1,8	0,0	1,8	0,0	-
Плата за оренду майнових комплексів та іншого майна, що є комунальній власності	3,07	2,47	4,7	-0,6	2,23	-19,5	90,28
Державне мито	0,62	0,53	8,67	-0,09	8,14	-14,6	>16,4

Джерело: побудовано за даними [22].

Як видно з табл. 2.6 у 2014 році обсяг власних надходжень бюджетних установ та організацій становив 192,44 млн.грн., що у 4,6 рази більше ніж у попередньому році. У 2015 році надходження від даного джерела зазнали значного скорочення на 70,43%.

По платі за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів протягом 2013 року до міського бюджету залучено надходження сум відсотків у розмірі 1,12 млн.грн., що пояснюється збільшенням відсоткової ставки за розміщення коштів на депозитних рахунках у банку .У 2014 році даний вид надходжень відсутній. У 2015 році обсяг надходжень по платі за розміщення тимчасово вільних коштів становив 1,8 млн. грн.

По надходженнях від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, надходження за звітний період склали 4,7 млн. грн, що значно переважає показник минулого року, а саме на 90,28%.

У 2014 році порівняно з минулим роком надходження зменшились на 599,3 тис. грн. або на 19,5%, в зв'язку з тим, що відповідно до пункту 8.6. розділу 8 рішення міської ради від 01.07.2011 року №357 «Про порядок оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці» (зі змінами), кошти, отримані від оренди комплексу будівель та споруди по вул.50-річчя Перемоги,16 з 01.01.2014 року зараховуються на рахунок підприємства, на балансі якого вони перебувають (МКП «Центральний міський стадіон»), і розподілу не підлягають.

Також, у 2013 році ТОВ «Акцент» сплатило заборгованість по орендній платі у сумі 286,5 тис. грн.

По державному миту до бюджету міста за 2014 рік надійшло 527,9 тис.грн. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження зменшились на 90,4 тис. грн. або на 14,6%, в зв'язку з зменшенням кількості вчинених нотаріальних дій. У 2015 році обсяг надходжень від державного мита зріс у 16,4 рази порівняно з минулим роком.

Загальну структуру доходів бюджету міста Вінниці представлено на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 Структура доходів по міському бюджету м. Вінниці, 2015 р.

Отже, здійснивши аналіз бюджету м. Вінниці, можна зробити висновок що протягом 2013-2015 рр. бюджет міста мав збалансований характер.

У структурі доходів бюджету м. Вінниці спостерігається переважно надходження, що зараховуються до загального фонду (в середньому 85%). У 2014 році частка доходів спеціального фонду становила 6,2%, дане скорочення пояснюється зарахуванням єдиного податку до загального фонду бюджету та значним скорочення надходжень бюджетних установ.

Найбільшу частку надходжень бюджету м. Вінниці становлять офіційні трансферти - в протягом звітного періоду 54,7% та податкові надходження - 37,3%. Податок на доходи фізичних осіб є основним доходним джерелом у власних і закріплених доходах бюджету.

2.3 Дефіцит місцевих бюджетів України

Дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів із бюджету та поверненням кредитів до бюджету) дозволяється приймати в разі наявності обґрунтованих джерел його фінансування. У ч. 3 ст. 95 Конституції України визначено, що держава прагне до збалансованості бюджету України [3].

Затвердження дефіциту місцевих бюджетів дозволяється за наявності визначених джерел фінансування. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу, дефіцит загального фонду місцевого бюджету затверджується лише шляхом внесення змін у відповідний бюджет, якщо за результатами річного звіту про виконання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прийняття бюджету поточного періоду, виявлено вільний залишок бюджетних коштів [3]. Дефіцит спеціального фонду дозволяється затверджувати, якщо його фінансування буде здійснюватися за рахунок:

1. місцевих запозичень;

2. коштів загального фонду такого місцевого бюджету;

3. надходжень від продажу пред'явлення цінних паперів;

4. використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ, якщо за результатами річного звіту про виконання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прийняття бюджету поточного періоду, виявлено залишок бюджетних коштів за спеціальним фондом.

Виключення з джерел фінансування дефіциту спеціального фонду залишків коштів від власних надходжень бюджетних установ обумовлене тим, що місцеві ради не можуть впливати на видатки бюджетних установ за рахунок цих ресурсів. Тобто, дефіцит спеціального фонду місцевих бюджетів може виникати і покриватися за рахунок залишків коштів від власних надходжень бюджетних установ за попередній бюджетний період, однак його затвердження в рішенні про місцевий бюджет не передбачається.

Для покриття бюджетного дефіциту держава вдається до позик, що спричиняють державний борг.

Державний борг - це сума нагромаджених у країні за певний час бюджетних дефіцитів. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг [3].

Зовнішній державний борг - це борг іноземним державам, організаціям і окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватись за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг [3].

Внутрішній державний борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до законодавства державним внутрішнім боргом є боргове зобов'язання уряду, виражене у валюті перед юридичними і фізичними особами [3]. Тобто зобов'язання можуть мати форму певних позик, здійснених шляхом випуску цінних паперів від імені Уряду.

Бюджетний дефіцит вимагає вжиття енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед це - це скорочення витрат бюджету, про те цей шлях дуже складний. Реальнішим і досконалішим є зміни у податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення економічного життя, передусім зростання виробництва і його ефективності.

У своєму дослідженні Н.Я. Кравчук [17, с. 236 ] доходить до висновків, що державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання та нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків, міжнародну платоспроможність та кредитний рейтинг держави. Тому держава не повинна категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного інструменту у процесі реформ. Залучення зовнішніх позик означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями [17, с. 237-238].

Розділ 3. Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення

Аналіз проблем місцевих бюджетів України, а також теорії та практики побудови багаторівневих бюджетних систем у країнах з ринковою економікою дозволяє зробити висновок, що існуюча система формування місцевих бюджетів має ряд серйозних недоліків:

1. висока ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні важливих для населення завдань;

2. регулюючі доходи відіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевих бюджетів, в той час як частка закріплених за територіями податкових платежів низька;

3. практично щорічна зміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів;

4. відсутність єдиних та досить стабільних нормативів (наприклад, на кілька років) відрахувань від загально державних податків до місцевих бюджетів;

5. відсутність єдиних правил ув'язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також науково обґрунтованої методики міжрегіонального перерозподілу доходів [19, с. 94].

Сьогодні найбільш проблемним є питання взаємовідносин між бюджетами різних рівнів з приводу розподілу між ними доходів і видатків. Як показали результати досліджень, нині діючий бюджетний механізм, при якому місцеві ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регулюючих податків і зборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевих бюджетів нижчого рівня. Це, в свою чергу, не дає змоги профінансувати всі необхідні видатки, що тягне за собою погіршення стану соціально-економічного розвитку [5, с. 83].

Проблема формування дохідної бази місцевих бюджетів останніми роками перебуває в центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та фінансових органів. Але на сьогодні спроби їх реформування в Україні не призвели до створення зваженої системи розподілу повноважень між органами державної та місцевої влади.

Не було розроблено адекватного механізму формування місцевих бюджетів і вирівнювання їх фінансових можливостей. В економічній літературі немає науково обґрунтованих положень формування дохідної бази місцевого бюджету, яка відповідала б фінансовим вимогам покладених на місцеві органи влади повноваженням. Місцевий бюджет повинен бути потужним інструментом пристосування поточного рівня економічного та соціального розвитку країни до пріоритетів розвитку суспільства, в ідеальному випадку він має бути складений як засіб збереження балансу інтересів між перспективами економічного росту та потребами соціального розвитку [18].

Для вирішення соціальних проблем та підвищення інноваційної інвестиційної складової регіональної політики необхідні подальші перетворення, зокрема реформування міжбюджетних відносин, яке в країні проводиться повільніше, ніж реформування усієї економіки загалом, що може стати значною перешкодою для подальшого економічного зростання. Тому удосконалення процесів організації міжбюджетних відносин у частині формування фінансових ресурсів регіонів залишається дуже актуальним питанням [13, с. 100].

На сьогодні в Україні існує низка проблем в фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування, зокрема пов'язаних із:

– невідповідністю між завданнями органів місцевого самоврядування і ресурсами, необхідними для їх виконання;

– невизначеністю критеріїв фінансового вирівнювання та розподілу місцевих субвенцій;

– необґрунтованим обмеженням використання позикових капіталів;

– суттєвим домінуванням трансфертів над власними фінансовими ресурсами;

– обмеженою часткою надходжень від місцевого оподаткування [9, с. 154].

Українська практика свідчить про недостатність дохідної бази місцевих бюджетів для забезпечення виконання функцій, доручених місцевому самоврядуванню. Тому проблеми формування доходів місцевих бюджетів залишаються вкрай актуальними. За таких умов серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне функціонування місцевих фінансів, спроможне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб'єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів, спроможні розв'язувати будь-які соціально-економічні проблеми [20, с. 184].

За нинішніх умов при розв'язанні проблеми формування доходів місцевих бюджетів головну увагу приділяють не забезпеченню ефективного функціонування багаторівневих систем, зокрема бюджетної системи України, а наповненню доходів місцевих бюджетів «достатнім» обсягом доходів. Але саме призначення таких систем полягає у створенні умов для ефективного надання суспільних благ і послуг, які, на відміну від ринкових, надають усім споживачам в однаковому обсязі й фінансують за рахунок податків, що встановлює та збирає держава. Отже, при формуванні доходів місцевих бюджетів за рахунок податків, котрі стягують із жителів відповідної території, потрібно враховувати принцип еквівалентності, згідно з яким обсяг послуг, що їх отримують мешканці територіальної одиниці, має відповідати обсягові сплачених податків [21].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В результаті опрацювання матеріалів виявлено, що місцеві бюджети - це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу яких становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих резу...