Вдосконалення впливу грошово-кредитної політики НБУ на стабілізацію кредитного ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: Вдосконалення впливу грошово-кредитної політики НБУ на стабілізацію кредитного ринку

На сучасному етапі розвитку національної економіки основне завдання фінансової політики полягає не у розробці додаткових заходів або використанні нових інструментів чи методів з метою протидії кризі, а в оновленні всієї системи регулювання фінансового ринку та його складових (грошового, кредитного, валютного ринків), здатної попередити виникнення системних фінансових криз і нейтралізувати їх наслідки [Науменкова C. Нові тенденції в механізмі регулювання фінансового сектору //Вісник НБУ 2011 №12 С.4-12].

Водночас посткризова стабілізація економіки та фінансової системи значною мірою визначається дієвістю відновлення кредитної діяльності банківської системи та активізацією усіх сегментів кредитного ринку. Зазначене доповнюється необхідністю досягнення макроекономічних цілей сталого економічного зростання, стабільності платіжного балансу та курсу національної валюти, цінової стабільності тощо. Однак традиційні підходи вже не відповідають вимогам розвитку світової економіки та потребують модернізації. А тому актуальним стає дослідження сучасної грошово-кредитної політики НБУ, її поточних та стратегічних цілей та вироблення низки рекомендацій щодо посилення впливу НБУ на кредитний ринок України.

2014 рік став роком випробувань для України. Відбулися політичні події, які складно було передбачити: анексія Криму, розпалювання військового конфлікту на Сході України, зміна влади в державі. Усе це негативно відобразилося на стані національної економіки та спровокувало розпал нової кризи - політично-економічної, основними тенденціями якої стали: обвал ВВП, через фактичне руйнування промисловості держави; значна девальвація національної валюти, що спричинила зростання темпу інфляції та зубожіння населення; переддефолтний стан економіки, через неможливість розрахуватися за суверенними зобов'язаннями тощо. Особливо гостро криза проявилася у банківському секторі України: політична невизначеність та інфляційні очікування вкрай знизили довіру населення та суб'єктів господарювання до банківської системи, що зумовило відплив депозитних коштів та, відповідно, призвело до скорочення банківських ресурсів і кредитних ресурсів, у тому числі. Вкрай загострилась проблема ліквідності банків тощо.

Всі ці чинники висувають нові вимоги до Національного банку України, які полягають у необхідності захисту стабільності фінансової системи держави загалом та національної грошової одиниці, зокрема, не лише від об'єктивних економічних коливань, але і від впливу зовнішніх агресорів і внутрішніх політичних протистоянь [Ментух Н.Ф. Фінансово-правові засади]. Водночас, варто зазначити, ґрунтуючись на дослідженні впровадження антикризових заходів впродовж попередніх фінансових криз (1996-1997 рр. та 2008-2009 рр.), що регулятивний ресурс держави та НБУ був і залишається визначальним чинником стабілізації фінансової системи. Допоки влада не вирішувала проблеми ліквідності банківського сектору і не забезпечувала належного фінансування реального сектору економіки, відновлення не наставало.

В умовах кризової ситуації у національній фінансовій системі, першочерговим є розроблення дієздатної грошово-кредитної політики (монетарної політики), яка стабілізує фінансово-кредитну сферу та національну економіку загалом.

Офіційну позицію щодо режиму грошово-кредитної політики НБУ висвітлює в Основних засадах грошово-кредитної політики на поточний рік. Відповідно до Конституції України, Національний банк, як головний орган державного регулювання, у межах своїх повноважень здійснює комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики та стійкого економічного зростання при забезпеченні стратегічних цілей економічної політики.

Грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання відповідних засобів та методів [Про Національний банк України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 29, ст.238)]. Грошово-кредитна політика Національного банку України, як складова частина економічної політики країни, має забезпечити відповідне монетарне підґрунтя для стабільного соціально-економічного розвитку - цінову стабільність та низьку інфляцію у довгостроковому періоді, що стане передумовами для розвитку кредитування.

Основні засади грошово-кредитної політики Національний банк України почав офіційно оприлюднювати з 2002 року. В цьому документі міститься інформація щодо політики, яку центральний банк має намір реалізовувати в поточному році та в середньостроковій перспективі з метою досягнення поставлених цілей, а також застосовуваних інструментів та монетарних індикаторів розвитку грошово-кредитної сфери. Важливим є те, що вже в першому документі у 2002 р. Національний банк проголосив свій намір щодо поступового створення умов, необхідних для переходу в перспективі до прямого таргетування інфляції [Сомик А. В. Еволюція основних/ Основні засади грошово-кредитної політики на 2002 рік].

Варіативність акцентів монетарної політики НБУ залежить від кон'юнктури міжнародних ринків, результатів зовнішньоекономічної діяльності резидентів, а також визначається структурними змінами і темпами відновлення вітчизняної економіки [Корнєєв В. Регулювання с.32]. Зазвичай, стратегія грошово-кредитної політики виражається в двох категоріях кількісних цілей: кількості грошей в обігу та обсягах кредитів. У зв'язку з цим, залежно від стану господарської кон'юнктури, центральний банк може реалізовувати два основних типи грошово-кредитної політики, які взаємно протилежно впливають на динаміку грошової маси: рестрикційну та експансійну [Люзняк М. Е. Інструменти грошово-кредитної політики]

Політика експансії полягає у швидкому збільшенні пропозиції грошей, а її наслідком є інфляція. Тому політику іноді називають політикою «дешевих грошей». Метою проведення політики експансії є економічне зростання, зменшення безробіття, посилення ділової активності тощо. Однак довготривале проведення цієї політики призведе до високої інфляції, яка негативно вплине на економіку в цілому. Тому центральні банки намагаються уникати експансійної політики.

Політика рестрикції полягає у зменшення маси в грошей обігу, тобто скорочення пропозиції грошей. Політика досягається за допомогою обмежень грошово-кредитної емісії, зменшенням обсягу рефінансування комерційних банків, а також скорочення кредитування населення та суб'єктів господарювання. Політику ще називають політикою «дорогих грошей» і спрямована вона на гальмування інфляції. Але разом з цим вона знижує зайнятість населення, зменшує ділову активність і обсяги виробництва товарів і послуг [6, c. 49].

Упродовж 2014-2015 рр. «пріоритетною метою грошово-кредитної політики» було визначено «досягнення та підтримка цінової стабільності в державі» [осн.засади 14,15рр.]. НБУ спрямував усі зусилля для втримання «низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін у межах 3 - 5% на рік» [осн.засади 14,15рр.]. Тобто економічні та політичні виклики, яких зазнала Україна, спонукали до реалізації рестрикційної грошово-кредитна політики, яка спрямовується на швидке подолання інфляційних проявів та забезпечення фінансової стабільності в державі, однак не сприяє швидкому економічному зростанню та, відповідно, є несприятливою для розвитку кредитного ринку.

Основною передумовою успішного впровадження та реалізації грошово-кредитної політики є наявність ефективного механізму монетарної трансмісії.

Трансмісійний механізм - це сукупність інститутів, через які монетарна політика впливає на реальний сектор економіки - рівні національного виробництва, цін тощо; це процес послідовної передачі імпульсів грошово-кредитної політики центрального банку на макроекономічні змінні [64; 218]; це сукупність каналів, тобто ланцюгів макроекономічних змінних, якими передається вплив змін у грошово-кредитній політиці [75 Стельмах монографыя].

Модель монетарного трансмісійного механізму в Україні має адекватно відображати зв'язки між грошово-кредитною політикою Національного банку України і реальним сектором економіки та слугувати надійним підґрунтям для прийняття управлінських рішень з метою досягнення поставлених цілей [Стельмах монографыя]

Ґрунтуючись на дослідженнях вчених [Стельмах монографыя Міщенко В., Сомик А. Монетарний трансмісійний механізм] та проаналізувавши сучасні макроекономічні тенденції можемо виокремити у структурі монетарного трансмісійного механізму України такі канали: процентної ставки, вартості активів (канал валютного курсу), кредитний канал і канал очікувань економічних суб'єктів.

Кожен із трансмісійних каналів визначає вплив грошово-кредитної сфери на реальну економіку та на діяльність економічних суб'єктів через сукупність інструментів.

Однак, зважаючи, що темою нашого дослідження є кредитний ринок, акцентуємо увагу на напрямах впливу грошово-кредитної політики НБУ через канали трансмісійного механізму за допомогою визначених інструментів саме на кредитний ринок України (рис.5.1)

Процентний канал монетарної трансмісії традиційно вважається головним каналом механізму і визначає вплив центрального банку на кредитний ринок через зміну облікової ставки та, з певним часовим лагом, через зміну процентних ставок комерційних банків, впливаючи тим самим на інтенсивність кредитування економіки і на темпи її зростання.

Кредитний канал відображає вплив грошово-кредитної політики центрального банку на доступність ресурсів на кредитному ринку через зміну обсягів вільних резервів банківської системи та маніпулюючи банківськими процентними ставками за кредитами.

Рис. 5.1. Напрями та інструменти впливу ГКП на кредитний ринок України

Грошово-кредитна політика через канал валютного курсу впливає на сукупний попит і пропозицію фінансових ресурсів на кредитному ринку з допомогою курс національної валюти як базового інструменту валютної політики.

Канал очікувань економічних суб'єктів характеризує вплив змін у грошово-кредитній політиці на очікування економічних агентів щодо майбутніх цін та макроекономічної ситуації, і, відповідно, їхні рішення щодо споживання, отримання кредитів, інвестування тощо.

Таким чином, НБУ використовуючи передавальні канали грошово-кредитної політики та послуговуючись сукупністю монетарних інструментів, провідними з яких є облікова ставка НБУ та процентні ставки комерційних банків, безпосередньо впливає на розвиток кредитного ринку держави та обсяги кредитів, наданих в реальну економіку.

Водночас, «процес послідовної передачі імпульсів» через канали трансмісійного механізму часто є неповноцінним, через що НБУ не може досягнути очікуваного результату, а вплив на об'єкт (зокрема на кредитний ринок) є мінімальним.

Задля повноцінного функціонування трансмісійного механізму ГКП, потрібно налагодити ефективну діяльність міжбанківського ринку, на якому б банки кредитували один одного, зважаючи на потребу, а не на обсяги капіталу один одного. На сьогодні високонадійні банки неохоче кредитують невеликі банки, а співпрацюють із рівновеликими банками. Потрібно цілком трансформувати банківську систему. При прозорій банківській системі банки працюватимуть один з одним на міжбанківському ринку, і механізм трансмісії почне діяти повноцінно: незначна зміна індикаторів зі сторони НБУ буде належним чином відображатися (призводити до зростання або скорочення) на показниках діяльності складових фінансового ринку, в тому числі, і на показниках кредитного ринку, спрямовуючи розвиток національної економіки у потрібному керунку.

Важливе значення для реалізації грошово-кредитної політики має набір інструментів, які використовуються НБУ для досягнення поставлених цілей та завдань. Саме перелік інструментів визначає вид та тип грошово-кредитної політики та впливає на темп розвитку національної економіки.

Головним інструментом грошово-кредитної політики в Україні у 2014-15 рр. визначена облікова ставка (інструмент процентної політики), яка доповнюється постійно діючими кредитним та депозитним механізмами овернайт [осн. засади 15рр.]. За умови зниження темпів інфляції здійснюватиметься регулювання облікової ставки в напрямку її зниження, що сприятиме полегшенню доступу суб'єктів господарювання до можливості отримання кредитних ресурсів. Доповнюючими інструментами монетарного регулювання виступають обмеження обсягів регулярних операцій, регулювання переліку прийнятної застави, установлення додаткових вимог до банків, що матимуть намір підтримувати ліквідність через інструменти рефінансування, проведення позачергових тендерів тощо [осн. засади 15рр.].

Підвищення облікової ставки (рестрикційна політика) є антиінфляційним заходом, який, водночас, спричиняє обмеженню обсягів кредитних операцій, підвищенню рівня процентних ставок і гальмує темпи зростання економіки.

Упродовж 2014 р. облікову ставку «з метою протидії інфляційному та девальваційному тиску» було підвищено у квітні (з 6,5% до 9,5%), липні (до 12,5%) та листопаді (до 14,0%). На початку 2015 р. облікову ставку було підвищено у лютому - до 19,5% річних та у березні - до 30,0% річних [облікова ставка НБУ ???].

Значне підвищення облікової ставки НБУ у березні 2015 р. з 19,5% до 30% стало екстраординарною мірою реагування на те, що відбувалося на валютному ринку. Однак значного впливу на кредитний ринок це не справило: вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту) на початку 2015 р. (станом на 6.01.2015р.) становила у національній валюті 18,8%, а у іноземній валюті - 8,3%; станом на 1.04.2015 р. кредитні ставки зросли до 23,9% - у національній валюті та знизилися до 7,6% у іноземній валюті [Вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України]. Тобто визначального впливу облікова ставка НБУ не справляє, а виступає, радше, номінальним інструментом впливу на кредитний ринок.

Однак, незважаючи на відсутність впливу грошово-кредитної політики НБУ на кредитний ринок через процентний та кредитний канали, негативні тенденції 2014 р. у кредитуванні продовжувалися і у 2015 р. Так, у березні 2015 р. залишки за кредитами в національній валюті зменшилися на 2,7% (з початку 2015 р. - на 4,9%) - до 516,4 млрд. грн. Залишки за кредитами в іноземній валюті скоротилися за місяць на 1,9 % (з початку 2015 р. - на 6,1%) - до 28,2 млрд. дол. США (у доларовому еквіваленті) [Основні тенденції грошово-кредитного ринку України за березень 2015 року]

Тобто причина скорочення кредитування у 2014-2015 рр. полягала не у жорсткій монетарній політиці Національного банку, а в спаді економіки, добробуту населення та у девальвації національної валюти. Економічні суб'єкти виявилися просто не готовими брати довгострокові кредити та інвестувати їх через загальну невизначеність, у тому числі, і війну. А визначальний вплив на скорочення короткострокового кредитування справила ситуація із непрогнозованим зростанням курсу валюти.

Задля уникнення повторення такої ситуації у майбутньому, має ефективно працювати механізм монетарної трансмісії: НБУ змінює облікову ставку змінюються відсоткові ставки на міжбанківському ринку та у банківській системі змінюються обсяги кредитування та залучення коштів змінюються макроекономічні показники, в тому числі, і валютний курс.

Тому, задля посилення впливу НБУ на розвиток національної економіки в цілому, та кредитного ринку, зокрема, в Україні необхідно вдосконалити роль облікової ставки як інструменту грошово-кредитної політики. Облікова ставка не повинна виступати лише номінальним інструментом. Звісно ж, що визначальним чинником «бездієвості» облікової ставки є велика присутність іноземного капіталу у банківській системі, який потрібно змусити працювати на загальнонаціональних підставах.

Таким чином, грошово-кредитна політика «дорогих грошей» через процентний канал з основним інструментом - обліковою ставкою НБУ, достатньо сильно гальмує інфляцію, але, водночас, стримує ділову активність та попит на гроші. Це негативно відображається на кредитному ринку через скорочення обсягів кредитування: фінансові ресурси для багатьох позичальників стаються дефіцитом внаслідок їх дорожнечі, а підприємства і домогосподарства потерпають від браку обігових коштів. Заразом, скорочується інвестування та загальний макроекономічний розвиток держави.

Водночас, Національний банк України у «Основних засадах грошово-кредитної політики на 2014 рік» задекларував, що «подальшому вдосконаленню процентних важелів впливу, поліпшенню роботи трансмісійних механізмів та протидії зовнішнім шокам сприятиме використання системи гнучкого (плаваючого) обмінного курсу гривні» [осн.засади 2014]. Тобто НБУ, окрім процентної політики для стабілізації макроекономічної ситуації, використовує також валютну політику, яка через канал валютного курсу має безпосередній вплив на кредитний ринок.

На виконання задекларованого завдання, з 7 лютого 2014 р. НБУ перейшов до встановлення офіційного курсу гривні до долара США на рівні його середньозважених ринкових котирувань (гнучкий режим курсоутворення). У зв'язку з цим була прийнята Постанова НБУ №180 «Про внесення змін до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» від 31.03.2014 р., відповідно до якої «офіційний курс гривні до іноземних валют визначається як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного дня на міжбанківському валютному ринку України».

Це призвело до того, що за 2014 р. офіційний курс гривні відносно долара США знизився на 97%, євро - на 74,2%, російського рубля - на 23,7%. [Банківська система 2015: виклики та перспективи НБУ]

Девальвація гривні стала базовим чинником, який призвів до скорочення обсягів кредитування у 2014 р. Загалом, обсяг банківських кредитних операцій у 2014 р. зріс на 95 млрд. грн., або на 10%, однак без врахування валютних коливань - скоротився на 139 млрд. грн. (15%), в тому числі, у іноземній валюті - на 79 млрд. грн. (у доларовому еквіваленті - на 10 млрд. дол. США) (25%) [Банківська система 2015: виклики та перспективи НБУ].

Тобто політика гнучкого режиму курсоутворення хоча і спрямована на перехід у майбутньому до інфляційного таргетування, однак у сьогоденні достатньо негативно впливає на національну економіку та на кредитний ринок і не сприяє подоланню кризових явищ.

Окрім плаваючого курсоутворення, аналіз основних нормативно-правових актів, прийнятих НБУ у 2014-2015 рр., засвідчив застосування низки інших жорстких директивних засобів врегулювання валютної системи з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що опосередковано впливає і на кредитний ринок.

Так, 30 травня 2014 р. Правління Національного банку України прийняло постанову № 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», якою було введено тимчасові заходи щодо діяльності банків та фінансових установ, а саме:

- визначено строки погашення кредитів та позик в іноземній валюті;

- введено обмеження сум продажу та видачі (отримання) коштів в іноземній валюті;

- установлено, що видача готівкових коштів у межах України за електронними платіжними засобами, здійснюється виключно у гривнях;

- іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь фізичної особи виплачується одержувачу виключно в гривнях [№ 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій].

Дія вищезазначених адміністративних заходів НБУ була пролонгована постановою Правління НБУ № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 29 серпня 2014 р. грошово-кредитний політика національний банк

Обмеження на валютні операції впродовж ІІ півріччя 2014 р. виявилася достатньо результативними та дозволили втримати індекс споживчих цін на рівні 124,9 % річних, а курс гривні до долара США знизився за цей же період на 36,8%. При цьому, найбільше зниження курсу гривні відбулося у листопаді-грудні: на 113,1% та на 106,5% до попереднього місяця відповідно (відразу після виборів до ВРУ - тобто на утримання курсу впливав політичний чинник).

Отож, жорстка антиінфляційна рестрикційна грошово-кредитна політика реалізовувалася НБУ впродовж усього 2014 р. і певних результатів було досягнуто. Проте, акцентування лише на монетарних індикаторах і не бажання впливати на економічний розвиток не призвели до фінансової та економічної стабілізації. Водночас, гостро почав спрацьовувати канал очікувань економічних суб'єктів: будь-які дії НБУ та Уряду приводили суб'єктів у паніку, що лише дестабілізувало і без того складну ситуацію. Кредитування реальної економіки в таких умовах майже зупинилося.

Відсутність комбінованих (дуальних) стабілізаційних інструментів для монетарної та економічної сфер та песимістичні очікування населення призвели до того, що 2015 рік розпочався із нової хвилі девальвації гривні. Станом на 01.01.2015 р. курс гривні до долара США становив 15,7685 грн., станом на 01.02.2015р. - 16,1578 грн., а станом на 01.03.2015 р. - 27,7631 грн., тобто фактично за два місяці гривня знецінилася на 76,07% [Валютные курсы НБУ]. Особливо негативно на валютному курсі відобразилася відмова Національного банку України з 5 лютого 2015 р. від використання індикативного курсу на валютному ринку, що мало забезпечити єдиний валютний курс на рівні ринкового. На думку експертів, продовження використання системи гнучкого (плаваючого) обмінного курсу гривні мало сприяти вдосконаленню процентних важелів впливу, поліпшенню роботи каналів трансмісійного механізму та протидії зовнішнім шокам.

Саме надмірне зростання валютного курсу стало основним чинником підвищення інфляції: індекс інфляції у січні 2015 р. становив 103,1%; у лютому - 105,3%; а у березні - 110,8%, що стало найбільшим знеціненням національної валюти (Ікв.2015р. - 120,3%) [Индекс инфляции (Украина)] починаючи з 2000 року. Тому Національний банк з метою зниження напруги на грошово-кредитному ринку та стримування девальваційного тиску на гривню суттєво підвищив облікову ставку (до 30%) разом із процентними ставками за своїми операціями та посилив адміністративні заходи на валютному ринку: 3 березня 2015 р. Правління НБУ прийняло Постанову № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Постановою передбачено низку заходів для сприяння стабілізації валютного ринку шляхом забезпечення ритмічності валютних надходжень на ринок, що дасть змогу запобігати непродуктивному витоку капіталу за межі України.

Цією ж постановою введено певні обмеження і щодо регулювання кредитного ринку. Зокрема, «заборонено надавати банками кредити в національній валюті (у тому числі, за відкритими кредитними лініями та шляхом пролонгації раніше наданих кредитів), якщо в забезпечення виконання зобов'язань за ними клієнтом надаються майнові права на кошти в іноземній валюті, що розміщені на рахунках у банках» [постанова НБУ 160 від 03 березня 2015 р].

Підвищення облікової ставки до 30% у березні 2015 р. показало, що перший етап трансмісії, у певні мірі, виконав поставлене завдання: курс національної валюти на міжбанківському валютному ринку почав поволі знижуватися - із 27,9999 / 30,2550 грн./дол. США станом на 28.02.2015 р. до рівня 23,46 / 23,58 грн./дол. США станом на 01.04.2015р., а за операціями з продажу населенню готівкового долара США - з 32,46 до 26,67 грн./дол. США за цей же період [Міжбанк онлайн, міжбанківский курс валют в Україне. http://minfin.com.ua/currency/mb/]. Валютну паніку вдалося припинити. Однак, через недосконалість трансмісійного механізму, підвищення облікової ставки на рекордні 10,5 % справили відносно «легкий» вплив на фінансовий ринок та його складові: суб'єкти ринку вже адаптувалися до економічних катаклізмів та майже не реагують на них. Хоча у розвинутих країнах зміна облікової ставки навіть на 1% досить сильно впливає на показники грошово-кредитного ринку.

Отож як бачимо, засоби та методи грошово-кредитної політики використовуються насамперед для контролю впливу монетарних чинників на стабільність грошової одиниці. Навіть якщо певні інструменти і впливають на регулювання кредитного ринку, то все одно кінцевою метою їх застосування є досягнення відповідних монетарних показників та фінансової стабільності у державі.

Ще одним інструментом кредитного каналу, який активно використовується НБУ для регулювання ліквідності банків, є рефінансування банків. За допомогою механізму рефінансування НБУ може впливати на кредитні можливості банків. На сучасному етапі найістотніший вплив мають тендерні операції та кредити овернайт.

З метою сприяння своєчасному виконанню банками своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та з урахуванням стану грошово-кредитного ринку, Національний банк України з 16 лютого 2015 р. пом'якшив правила надання банкам кредитів овернайт для підтримки ліквідності. Таке рішення було затверджене постановою Правління Національного банку України № 104 «Про деякі питання регулювання грошово-кредитного ринку» від 12 лютого 2015 р. Згідно з документом, з 16 лютого 2015 р. банки можуть отримувати бланкові (не забезпечені заставою) кредити в обсязі до 25% від норми обов'язкового резервування, а під заставу облігацій внутрішньої державної позики та грошових коштів - до 100% від норми обов'язкового резервування. Раніше банки могли отримати бланкові кредити овернайт у розмірі не більше 70% від суми обсягу обов'язкових резервів на своєму кореспондентському рахунку.

Варто зазначити, що при обліковій ставці НБУ, станом на березень 2015р., - 30%, середньозважена ставка рефінансування банків НБУ становила 32,26%, при цьому ставка за кредитами, наданими шляхом проведення тендера - 31,52%, а за кредитами овернайт - 33%. Інші довгострокові кредити під програми фінансового оздоровлення надавалися НБУ у кінці березня 2015 р. під 30,88% річних [Процентні ставки рефінансування банків Національним банком України. Дані НБУ]. Для порівняння: згідно з Основними показниками стану міжбанківського кредитного ринку [ ], середньозважена відсоткова ставка за кредитами овернайт міжбанківському кредитному ринку у березні 2015 р. становила 25,1%. Тобто на міжбанківському кредитному ринку можна було отримати кредит овернайт майже на 8% дешевше, ніж його надавав НБУ. Для прикладу, 2 квітня 2015 р. Нацбанк надав банкам рефінансування на суму 879,3 млн. грн. під 33% річних, а обсяг міжбанківського кредитного ринку за цей же день становив 9,128 млрд. грн., при середньозваженій ставці - 26,4% річних, зокрема за кредитами «овернайт» - 25,6%. 3 квітня 2015 р. Національний банк України надав 4 банкам рефінансування на суму 1,059 млрд. грн., а обсяг міжбанківського кредитного ринку за цей день зріс до 9,374 млрд. грн., при середньозваженій ставці - 27,2% річних, та ставці за кредитами «овернайт» на рівні 25,6% річних.

Це свідчить про обмежену дієздатність інструментів рефінансування на грошово-кредитному ринку, основною причиною чого є значна частка банків з іноземним капіталом в Україні (на початок 2015 р. - 51 банк із часткою статутного капіталу - 32,5 %) [осн. пок діяльності БС Укр], які є нечутливими до політики рефінансування НБУ. Водночас, НБУ рефінансує системно важливі банки, а інші банки змушені самостійно дбати про власну ліквідність.

Таким чином, можемо констатувати, що на сьогодні кредитний канал впливу грошово-кредитної політики на кредитний ринок України є майже атрофованим: НБУ не вживає заходів щодо активізації банківського кредитування з метою стимулювання економічного зростання в державі. Кредитний ринок залишений регулятором на «самовиживання», а кволі спроби спрощення процедури отримання кредитів овернайт для підтримки ліквідності - це лише спосіб підтримки існування системноважливих банків, і аж ніяк не стимулювання їх кредитної діяльності, оскільки на міжбанківському ринку ці ж кредити можна отримати за значно меншу вартість.

Доходимо висновку, що кредитне регулювання в Україні шляхом реалізації кредитної політики НБУ буде здійснюватися лише після досягнення визначених інфляційних орієнтирів. Це підтверджено і в «Основних засадах грошово-кредитної політики НБУ на 2015 рік»: «умови для активізації кредитної підтримки банками реального сектору економіки» будуть створюватися лише «у міру прогресу в напрямі досягнення визначеного інфляційного орієнтиру на 2015 рік, а також стабілізації діяльності банківської системи» [осн.зас 2015 ].

Отож, дослідивши грошово-кредитну політику НБУ на сучасному етапі розвитку економіки у період фінансово-політичної кризи 2014-2015 рр. можемо констатувати її переважаючий вплив на врегулювання цінової та фінансової стабільності та незначний вплив (майже відсутній) - на кредитний ринок.

Узагальнення впливу грошово-кредитну політику НБУ на кредитний ринок України дозволяє виокремити певні моменти:

- основними трансмісійними каналами впливу НБУ на кредитний ринок є: процентний канал, канал валютного курсу, кредитний канал та канал очікувань економічних суб'єктів;

- кожному із каналів притаманні інструменти впливу на кредитний ринок: облікова ставка, процентні ставки, рефінансування, валютний курс, очікування економічних суб'єктів тощо;

- процентний канал грошово-кредитної політики НБУ, який ґрунтується на використанні облікової ставки, та кредитний канал, основними інструментами якого виступають рефінансування та процентні ставки, виявилися абсолютно нездатними впливати на стан кредитного ринку України, в основному через їх надмірне жорстке адміністрування з боку НБУ та надмірну присутність іноземного капіталу у банківській системі держави;

- водночас, більш вагомий вплив на кредитний ринок в сучасних умовах мають канал валютного курсу та канал очікувань економічних суб'єктів, оскільки вони є спонтанними, ринково регульованими, а їх вплив визначається валютним курсом та економічними настроями населення;

- ефективність грошово-кредитної політики знижують наступні чинники: послаблена управлінська позиція НБУ внаслідок суттєвої частки іноземного капіталу в банківській системі України; негативні очікування економічних суб'єктів; низька довіра економічних суб'єктів до банківської системи; надмірна доларизація економіки тощо.

Таким чином, ґрунтуючись на визначених недоопрацюваннях у регуляторній діяльності НБУ щодо кредитного ринку, можемо виокремити основні напрямки її вдосконалення.

Перш за все, НБУ слід не лише декларативно, а й на практиці, втілити в життя одну з основних засад: «грошово-кредитна політика повинна спрямовуватися на сприяння стабільності банківської системи, а також на сприяння стійким темпам економічного зростання та підтримку урядової економічної політики». Тобто грошово-кредитна політика повинна вирішувати комбіновані завдання, а не спрямовуватися лише в один бік. При цьому «успішність роботи Національного банку визначатиметься в комплексі з результативністю заходів економічної політики Уряду на підставі критеріїв відповідних прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку» [Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік [Електронний ресурс] : рішення Ради Національного банку України від 11 вересня 2014 р. № 28. - Режим доступу:].

Варто зазначити, що в певній мірі, для розв'язання зазначеної проблеми, Президент України Указом № 170/2015 «Про Раду з фінансової стабільності» від 24 березня 2015 р. створив Раду з фінансової стабільності, яка на рівні представництва Національного банку та Міністерства фінансів буде вирішувати комплексні питання і проблеми фінансової сфери та повинна об'єднати напрями грошово-кредитної та фіскальної політики. Однак, з іншого боку, створення чергового управлінського органу, який об'єднає різні урядові структури, ще не гарантує їх плідної співпраці та комплексного вирішення проблем у фінансовій системі держави.

Проаналізувавши сучасні тенденції розвитку кредитного ринку та вплив регуляторних інструментів і заходів на стан кредитної діяльності, першочерговим завданням для активізації кредитування вбачаємо відновлення стабільності банківської системи та збільшення довіри до банків зі сторони економічних суб'єктів.

Певні кроки до стабілізації банківської системи у період сучасної кризи 2014-2015 рр. вже зроблені НБУ - це: врегулювання темпу інфляції, забезпечення гнучкого курсоутворення, підтримання ліквідності банків через рефінансування тощо. Однак багато проблем все ще залишаються не вирішеними.

Зокрема, актуальним є питання наявності великої кількості проблемних банків, які знижують управлінську ефективність регулятора щодо банківської системи та кредитного ринку, а їх діяльність знижує сукупну ефективність банківської системи.

Тенденції щодо укрупнення невеликих банків та ліквідації проблемних банків, вже були розпочаті у 2014 р. (впродовж 2014 р. було ліквідовано 17 банків) та успішно продовжуються у 2015 р.: за Ікв. 2015 р. ліквідовано 12 банків [осн. показники діяльності банків], ще 13 банків знаходяться на стадії ліквідації , а в 14 банках введено тимчасові адміністрації [Проблемні банки http://minfin.com.ua/banks/problem/]. Проте, вважаємо, що з метою стабілізації банківської системи та оптимізації її кредитного потенціалу, НБУ необхідно розробити комплексний план фінансового оздоровлення банків, який би окрім закриття, передбачав такі заходи з реорганізації як націоналізація, злиття та реструктуризація, які дали б змогу підвищити ліквідність банків, їх кредитоспроможність, покращити управління ними тощо.

Водночас, потрібно вживати жорстких заходів щодо вдосконалення систем управління ризиками у банках та зменшення обсягів їх проблемних активів.

Надмірне зростання кредитних ризиків у 2014 р. призвело до того, що обсяг частки простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів банків України впродовж року зріс до 13,5% із 7,7% у 2013р., а станом на початок березня 2015 р. - вже становив 16,8 %. Тобто підвищився ще на 3,3 п.п., що свідчить про непродуману кредитну політику банків у попередні роки. Це значно знижує фінансову стійкість банків та створює передумови для їх неплатоспроможності за зобов'язаннями, що у свою чергу - підриває довіру до банків.

Задля «очищення» банків від проблемних кредитів потрібно розробити механізм передачі (викупу) проблемних кредитів відповідним організаціям, які б спеціалізувалися на стягненні простроченої заборгованості з безвідповідальних позичальників.

Водночас, з метою недопущення ненадійних позичальників до отримання кредитів, або мінімізації їх кількості, потрібно створити електронну базу даних позичальників України, яка б поєднувала кредитну історію та поточну кредитну заборгованість позичальника. Моментальне відстеження чинної кредитної заборгованості позичальника забезпечувало б обґрунтовану відмову у наданні кредиту ненадійному позичальнику. Це дозволило б зменшити кредитні ризики банків, обсяги простроченої заборгованості за банківськими кредитами, покращило би фінансові результати діяльності банків, зміцнило б їх ринкові позиції та відновило б довіру до банківської системи в цілому.

Ще одним із заходів відновлення довіри до банків мала б стати посилена комунікація НБУ та уряду із населенням. Вкладники повинні бути проінформовані про механізм забезпечення повернення їх вкладів на випадок неплатоспроможності банку. Вони повинні знати про повну підтримку банківської системи з боку НБУ, незважаючи на розмір банку. Потрібно активно використовувати комунікаційну політику як один із інструментів грошово-кредитної політики НБУ, що сприятиме «прозорості» та відкритості діяльності регулятора.

Достатньо вагоме значення для стабілізації банківської системи та фінансової системи, загалом, має зниження доларизації національної економіки. Значна прив'язка до іноземних валют негативно відображається і на функціонуванні кредитного ринку. Відповідно, обмеження обігу готівкової іноземної валюти всередині держави з боку НБУ позитивно вплине на усі сфери національної економіки і кредитний ринок, у тому числі.

Для цього потрібно:

- припинити продаж іноземної валюти фізичним особам для локального користування із одночасним посиленням відповідальності за незаконні валютні операції;

- недопущення обміну валют валютними спекулянтами під відділеннями банків та встановлення адміністративної відповідальності за проведення таких валютних операцій;

- надати можливість придбання валюти виключно для погашення кредитів, здійснення міжнародних переказів (оплат), а також із метою розміщення на валютних картках із подальшим розрахунком за кордоном (Пропозиції по комплексу заходів з припинення відтоку коштів із банківської системи. Доповідь Малкіна О. на парламентських слуханнях у ВРУ «Про стабілізацію банківської системи»)

При цьому, НБУ варто зняти обмеження на внесення та зберігання коштів у банках у іноземній валюті, а також без обмежень здійснювати перерахування між банками та, навіть, між фізичними особами. Однак, зняття коштів із рахунків фізичних осіб здійснювати виключно в національній валюті, в т.ч. і перекази, які надійшли із-за кордону [Пропозиції по комплексу заходів з припинення відтоку коштів із банківської системи. Доповідь Малкіна О. на парламентських слуханнях у ВРУ «Про стабілізацію банківської системи»].

Усі напрями використання іноземної валюти в Україні слід визначати на принципах розумної достатності з урахуванням стану розвитку економіки та фінансових ринків.

Таким чином, вважаємо, що стабілізація фінансової системи та відновлення довіри населення до банківської системи стануть базовими засадами та визначальними передумовами для можливості НБУ ефективно регулювати діяльність кредитного ринку держави. Однак безпосередній вплив регуляторної політики НБУ на кредитний ринок повинен ґрунтуватися на відновленні трансмісійного механізму грошово-кредитної політики та на постійному моніторингу і оцінці основних фінансово-економічних показників усіх сфер національної економіки - макропруденційному аналізі. Лише так Національний банк може проводити аналіз зростання кредитування, змін цін на активи, імовірні дисбаланси, відслідковувати можливості виникнення фінансових бульбашок та через відповідні монетарні інструменти коригувати ситуацію.

Макропруденційна політика НБУ повинна спрямовуватися на здійснення нагляду, оцінку та прийняття належних політичних заходів щодо розвитку фінансової системи в цілому та окремих установ чи певних економічних заходів. Тобто дана політика повинна підвищити ефективність регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні, що сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності фінансових установ, забезпечить стійкість фінансового сектору, а в кінцевому результаті - зробить її невразливою до системних фінансових ризиків.

Однак, для досягнення поставленої мети необхідно посилити незалежність НБУ як регулятора банківських установ в напрямку: удосконалення інституційних основи його діяльності, реорганізації управління та організаційної структури Національного банку України, підвищення самостійності у прийнятті рішень тощо.

Підґрунтям для ефективної роботи трансмісійного механізму мають стати усі вище перелічені передумови, які забезпечують ефективність грошово-кредитної політики Нацбанку та дозволять досягнути фінансової стабільності у державі. Кризова ситуація спотворює імпульси, що передаються трансмісійними каналами, а тому першочерговим є фінансова стабілізація. Логічно, що найбільш визначальний вплив НБУ на кредитний ринок має справляти через кредитний канал. Однак, передумовою його діяльності має стати створення відповідного інвестиційного середовища, в якому б кредитні відносини могли розвиватися з врахуванням інтересів кредиторів, позичальників та держави, не створюючи загроз ціновій та фінансовій стабільності. І саме для цього необхідним є об'єднання зусиль різних гілок влади та регулюючих органів із різних сфер фінансової системи.

Перспективним напрямком подальшого розвитку банківської сфери та, відповідно, вдосконаленням регуляторного впливу на розвиток кредитного ринку України, є робота над впровадженням вимог Базель ІІІ у банківській системі держави, що в кінцевому результаті забезпечить посилення стійкості банківських систем та їх протидію кризовим явищам.

Отож, на сучасному кризовому етапі розвитку національної економіки, НБУ провадить жорстку рестрикційну грошово-кредитну політику, яка ґрунтується на використанні облікової ставки, як основного антиінфляційного інструменту, та низки адміністративних важелів.

Однак, опираючись на проведене дослідження вважаємо, що грошово-кредитна політика НБУ щодо врегулювання кредитного ринку України повинна опиратися на ефективний трансмісійний механізм та дієвість його каналів. Це можна реалізувати шляхом відновлення стабільності у банківській системі та посилення її кредитного та інвестиційного потенціалу. Тісна співпраця НБУ та Уряду (зокрема через створення Ради з фінансової стабільності) дозволить комплексно вирішувати проблеми фінансової сфери та забезпечить запровадження системи моніторингу фінансової стабільності через проведення макропруденційного аналізу. Разом з тим, внутрішнє реформування банківської системи через розробку комплексної програми її оздоровлення, боротьби із проблемною заборгованістю та підвищення ризик-менеджменту дозволять відновити довіру населення до банків та зміцнити їх кредитоспроможність.

Усі ці заходи, зреалізовані НБУ, позитивно вплинуть на розвиток кредитного ринку України та відобразять структурними зрушеннями у реальній економіці.

Література

1. Enhancing Financial Stability and Resilience: Macroprudential Policy, Tools, and Systems for the Future // Group of Thirty. - 2010. - Оctober. - P. 96

2. Алімпієв Є. В. Інфляційне таргетування за умови асиметрії загального рівня цін / Є. В. Алімпієв // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 21-28.

3. Гонтарева підтвердила перехід на єдиний ринковий курс валют [Електронний ресурс] // УНІАН. - Режим доступу :

4. Корнєєв В. Регулювання кредитних ринків і перспективи стабілізації фінансової системи України // Вісник КНТЕУ - 2011. - №5. - С.28-35 с. 32

5. Люзняк М. Е. Інструменти грошово-кредитної політики НБУ та їх вплив на депозитний і кредитний ринки [Електронний ресурс] / М. Е. Люзняк, О. М. Бартош // Ефективна економіка. - 2011. - №12. - Режим доступу :

6. Макаренко М. І. Ефективність грошово-кредитного регулювання макроекономічної динаміки: монографія / М. І. Макаренко, К. М. Жулінська. - Суми : ТОВ «Друкарський дім «Папірус», 2013. - 204 с.

7. Ментух Н. Ф. Фінансово-правові засади діяльності Національного банку України у сфері стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України / Н. Ф. Ментух // Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія право. - 2015. - Випуск 30. - Том 2. - С.92-95.

8. Міщенко В. Монетарний трансмісійний механізм в Україні. Стаття1. Теоретичні засади трансмісійного механізму грошово-кредитної політики / В. Міщенко, А. Сомик // Вісник НБУ. - 2007. - №6. - С. 24-27.

9. Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік [Електронний ресурс] : рішення Ради Національного банку України від 11 вересня 2014 р. № 28. - Режим доступу :

10. Основні тенденції грошово-кредитного ринку України за березень 2015 року [Електронний ресурс] : дані офіційного сайту Національного банку України.

11. Малкіна О. Пропозиції по комплексу заходів з припинення відтоку коштів із банківської системи [Електронний ресурс] : доповідь на парламентських слуханнях у ВРУ «Про стабілізацію банківської системи». - Режим доступу

12. Пропозиції стосовно розроблення «Основних засад грошово-кредитної політики на 2015 рік» [Електронний ресурс] : Постанова Правління Національного банку України №201 від 27.03.2015р. - Режим доступу :

13. Сомик А. В. Еволюція основних засад грошово-кредитної політики в аспекті визначення монетарного та валютного режимів / А. В. Сомик // Вісник Української академії банківської справи. - 2013. - № 1(34). - С.37-44.

14. Основні засади грошово-кредитної політики на 2002 рік [Електронний ресурс] : рішення Ради Національного банку України від 14 вересня 2001 р. № 24. - Режим доступу :

15. Банківська система 2015: виклики та перспективи НБУ [Електронний ресурс] : дані офіційного сайту Національного банку України.

16. Валютные курсы НБУ [Електронний ресурс] : дані офіційного сайту Міністерства фінансів України.

17. Міжбанк онлайн, міжбанківский курс валют в Україне [Електронний ресурс] : дані офіційного сайту Міністерства фінансів України. -

18. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / [За ред. В. С. Стельмаха]. - К. : Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. - 404 с.

19. Науменкова C. Нові тенденції в механізмі регулювання фінансового сектору / C. Науменкова // Вісник НБУ. - 2011. - №12. - С.4-12.

20. НБУ за день надав банкам понад мільярд гривень рефінансування [Електронний ресурс] // УНІАН.

21. Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік [Електронний ресурс] : рішення Ради Національного банку України від __ вересня 2013 р. № ___. - Режим доступу :

22. Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України [Електронний ресурс] : Постанова НБУ № 160 від 3 березня 2015 р.

23. Процентні ставки рефінансування банків Національним банком України [Електронний ресурс] : дані офіційного сайту Національного банку України.

24. Корчагин О. Модели трансмиссионного механизма денежно-кредит-ной политики / О. Корчагин // Банковский вестник. - 2004. - №11. - С. 40-44.

25. Каллаур П. В. Механизм трансмиссии денежно-кредитной политики в экономике республики Беларусь / П. В. Каллаур, В. Н. Комков, В. А. Чорноокий // Белорусский экономический журнал. - 2005. - №3. - С. 4-16.

26. Унковська Т. Є. Трансмісійний механізм монетарної політики в контексті економічного зростання / Т. Є. Унковська // Економіка і прогнозування. - 2004. - №2. - С. 89-100.