Управління оборотними активами підприємства

У підприємств може виникнути кредиторська заборгованість постачальникам за товари, що надійшли, підрядчикам за виконані роботи, податкової інспекції по податках і платежам, по відрахуваннях у позабюджетні фонди.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товар в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів.

Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів.

Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо - від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Варто також виділити інші джерела формування оборотних коштів, до яких відносяться засоби підприємства, тимчасово не використовувані по цільовому призначенню (фонди, резерви й ін.).

Правильне співвідношення між власними, позиковими і залученими джерелами утворення оборотних коштів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства.

1.4 Показники стану і використання оборотних коштів

Оборотні кошти становлять значну частину матеріально-грошових активів.

Тому раціональне та економне використання має неабияке значення.

Для характеристики використання оборотних коштів застосовують такі показники:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів - характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:

2. Тривалість одного обороту:

Економічне значення оборотності оборотних коштів полягає в тім, що підприємство може зробити і реалізувати з меншими оборотними коштами той же самий обсяг продукції з тими ж засобами випустити більше продукції.

Коефіцієнт завантаження - скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції - тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності.

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Рентабельність - відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів. Унаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них, тобто відбувається процес вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшення їхнього використання).

Оптимізація запасів дає змогу скоротити запаси на підприємстві, особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на 1 день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грошей.

Якщо прискорити реалізацію продукції на 1 день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.

Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд позитивних ефектів:

Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;

Вивільняються матеріальні ресурси;

Прискорюється надходження в бюджет відрахувань від прибутку;

Поліпшується фінансове становище підприємства, тому що, вивільняються фінансові ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються до кінця року в розпорядженні підприємства і можуть бути удало використані (прибутково вкладені).[9,181-190]

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

Тобто із суми І розділу пасиву «Джерела власних та прирівняних до них коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу «Основні засоби та інші поза оборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін. оборотний кошти рентабельність прибуток

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом - явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин.[8,183-187]

Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні фонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на

продукт відразу і повністю. Раціональне й ощадливе використання оборотних фондів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці. Основна риса сучасного перехідного періоду - недостача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.

Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства. Причому, ці задачі у певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низкою, ніж гроші, ліквідністю. А для забезпечення стійкої платоспроможності в підприємства постійно повинна знаходитися на рахунку деяка сума коштів фактично вилучених з обігу для поточних платежів.

Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потреба в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Планування фінансових результатів

Фінансове планування -- це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У процесі планування розробляють узагальнюючі фінансові показники кількісного та якісного характеру і визначають найбільш ефективні шляхи їх досягнення.

Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень планових показників, безпосереднє складання планів та розробка процедури внесення коректив в процес реалізації планів.

Ретельний аналіз поточного фінансового стану дає змогу сформулювати реальні фінансові цілі, а прогнозування майбутньої діяльності підприємства -- визначити найбільш оптимальні шляхи досягнення цих цілей.

Фінансовий план починається з складання кошторису витрат.

Кошторис витрат - це зведений план усіх витрат підприємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. У зведений кошторис включають витрати підрозділів основного виробництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошовій формі.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість підприємства. Вони мають чітку сформовану структуру.

Таблица 2.1 Кошторис витрат на виробництво промислового підприємства, тис.

№ з/р	Витрати	Усього на планований рік	У тому числі на IV квартал
1	2	3	4
1	Сировина й основні матеріали	46262,4	9952,9
2	Допоміжні матеріали	7886,7	2764,1
	в тому числі:
2.1	придбані сировина і матеріали, комплектуючі вироби і послуги промислового характеру	3269,9	960,3
3	Паливо	2098,5	539,1
4	Електроенергія	3012,4	555,2
5	Плата за спеціальне використання водяних ресурсів	974,8	248,7
6	Відрахування на геологорозвідувальні роботи	218,9	49,8
7	Матеріальні витрати*	60453,7	14109,8
8	Амортизаційні відрахування*	8,98	2,24
9	Витрати на оплату праці	9632,9	2273,7
10	Єдинний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування	2119,23	500,21
	у тому числі:
11	Екологічний податок - усього*	13,8	2,8
12	Фонд охорони праці підприємства	22,7	5,5
13	Інші витрати - усього*	113,8	31,6
	у тому числі:
13.1	оплата послуг зв`язку	5,7	1,3
13.2 13.3	плата за оренду	51,1	13
	відсотки за кредит	57	17,3
14	Витрати на виробництво*	72365,11	16925,85
15	Списано витрат на невиробничі цілі	69,6	24,4
16	Витрати на виробництво*	72434,71	16950,25
17	Зміна залишків незавершеного виробництва	-6277,48	-1569,37
18	Виробнича собівартість товарної продукції*	78712,19	18519,62
19	Позавиробничі витрати*	1574,24	370,39
20	Повна собівартість товарної продукції*	80286,43	18890,01
21	Товарна продукція у відпускних цінах підприємства*	92329,39	21723,51

При розрахунку обсягу реалізації продукції та прибутку від реалізації (таблиця 2.2) використовується рівняння товарного балансу:

3П+Т = 3К+Р

де Зп - залишки готової продукції на складі, відвантажені, але не оплачені і на відповідальному збереженні на початок планованого року;

Т - планований випуск товарної продукції в плановому році;

Зк - залишки готової продукції на складі, відвантажені, але не оплачені і на відповідальному збереженні на кінець планованого року;

Р - обсяг реалізації продукції в плановому році.

Щоб розрахувати прибуток на залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок року необхідно від оптової ціни підприємства відняти повну собівартість. Для розрахунку прибутку товарної продукції на плановий рік необхідно відняти товарну продукцію на планований рік за оптовими цінами підприємства від товарної продукції на планований рік по повній собівартості.

Залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року по повній собівартості розраховуємо як товарну продукцію на планований рік по повній собівартості поділити на 360 і помножити на залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року у днях. Залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року за оптовими цінами підприємства знаходимо як товарну продукцію на планований рік за оптовими цінами підприємства поділити на 360 і помножити на залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року у днях.

Прибуток по залишкам готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року це залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року за оптовими цінами підприємства відняти залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року по повній собівартості.

Щоб знайти реалізацію продукції в плановому році по повній собівартості необхідно залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року по повній собівартості додати товарну продукцію на планований рік по повній собівартості і відняти залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року по повній собівартості.

Реалізація продукції в плановому році за оптовими цінами підприємства розраховується як залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планового року за оптовими цінами підприємства плюс товарна продукція на планований рік за оптовими цінами підприємства мінус залишки готової продукції на складах і товарів відвантажених на кінець року за оптовими цінами підприємства.

Прибуток від реалізації продукції в плановому році розраховується як реалізація продукції в плановому році за оптовими цінами підприємства мінус реалізація продукції в плановому році по повній собівартості

Таблица 2.2 Розрахунок обсягу реалізації продукції та прибутку. тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Залишки готової продукції на складі відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планованого року
1.1	по повній собівартості	840,4
1.2	за оптовими цінами підприємства	1292,9
1.3	прибуток*	452,5
2	Товарна продукція на планований рік
2.1	по повній собівартості	80286,43
2.2	за оптовими цінами підприємства	92329,39
2.3	прибуток*	12042,96
3	Залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року
3.1	у днях	13,7
3.2	по повній собівартості*	15,32
3.3	за оптовими цінами підприємства*	17,61
3.4	прибуток*	2,29
4	Реалізація продукції в планованому році
4.1	по повній собівартості*	81111,51
4.2	за оптовими цінами підприємства*	93604,68
4.3	прибуток*	12493,17

Для знаходження фінансового результату від операційної діяльності необхідно, фінансовий результат від основної діяльності додати фінансовий результат від іншої операційної діяльності(таблиця 2.3). Фінансовий результат від звичайної діяльності знаходиться як сума фінансового результату від операційної діяльності, фінансовий результат від фінансових операцій та фінансовий результат від іншої звичайної діяльності.

Таблиця 2.3 Розрахунок фінансового результату від діяльності підприємства у плановому році, тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності	12493,17
2	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої операційної діяльності	88,5
3	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності*	12581,67
4	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від фінансових операцій	245,7
5	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності	12,7
6	Фінансовий результат (прибуток, збиток) до оподаткування	12840,07

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Чистий прибуток -- це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і є джерелом формування фонду споживання і фонду накопичення.

Таблиця 2.4 Розрахунок податку на прибуток і визначення чистого прибутку підприємства тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Оподатковуваний прибуток*	12840,07
2	Ставка податку на прибуток %	18
3	Сума податку на прибуток*	2311,21
4	Чистий прибуток (збиток) підприємства*	10528,86

Додана вартість -- це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування. Платником податку виступає покупець продукції, її продавець виступає як стягувач податку -- посередник між платником та державою.

Сума податкових зобов'язань знаходиться як: вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами плюс реалізація продукції підсобного господарства плюс реалізація продукції, послуг допоміжного виробництва і все це помножити на 20% (0,2). Потім знаходимо суму податкового кредиту це витрати, пов'язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення діляться на 6 додається вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів і множиться на 0,2. Податок на додаткову вартість, що підлягає сплаті в державний бюджет, визначається за формулою:

ПДВ = Податкові зобов'язання - Податковий кредит

Цей результат вноситься до суми, що підлягає сплаті в бюджет.

Податкові зобов'язання - загальна сума податку, отримана платником податків у звітному (податковому) періоді в результаті продажу товарів і послуг. Податковий кредит - сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Звичайно податковий кредит являє собою суму сплаченого (вхідного) ПДВ, витрати на який зроблені при покупці сировини, товарів, послуг і т.д.

Таблиця 2.5 Розрахунок податку на додану вартість, тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
1	Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами	93604,68
2	Реалізація продукції підсобного господарства	6520,3
3	Реалізація продукції, послуг, допоміжного виробництва	199,1
4	Витрати пов`язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення	89689,6
5	Вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів	3269,9
	Сума податкових зобов`язань	20064,81
	Сума податкового кредиту	18591,9
6	Ставка ПДВ, %	20
7	Сума, що підлягає сплаті в бюджет*	1472,91
8	Сума, що підлягає відшкодуванню в бюджет*

Норматив обігових коштів - це мінімальна сума грошових коштів, постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності. Норма обігових коштів - це виражена у відносних величинах (днях або відсотках) мінімальна потреба в окремих видах товарно-матеріальних цінностей, яка забезпечує безперебійний, ритмічний процес виробництва. Норматив обігових коштів (Н) у грошовому виразі за основними елементами виробничих запасів визначається таким чином:

Н=В*Д,

де В - середньоденні витрати матеріалів за кошторисом витрат на виробництво за даним елементом витрат, грн; Д - середня норма запасу для даного елемента обігових коштів, тобто часовий період, протягом якого передбачається робота на даному запасі, днів або відсотків.

Таблиця 2.6 Норми і умови для розрахунку нормативу власних обігових коштів, тис. грн.

№ з/р	Нормовані оборотні кошти	Норматив на початок року	Норматив на планований рік	Приріст (зменшення) нормативу
			Витрати IV кварта-лу	Норма запасу в днях	Норма-тив на кінець року
1	Сировина й основні матеріали	5302,1	9952,9	35,2	3,14	-5298,96
2	Допоміжні матеріали	992,8	2764,1	27,4	1,12	-991,68
3	Паливо	135,2	539,1	26	0,23	-134,97
4	Покупна тара	19,8	235,5	10,3	0,25	-19,55
5	Незавершене виробництво	1597,9	16950,25	6,6	28,53	-1569,37
6	Витрати майбутніх періодів	56,5	-	-	60,2	3,7
7	Готові вироби	1157,5	18519,62	5,4	38,1	-1119,4

З урахуванням зміни потреб країни в оборотних коштах складається план мобілізації внутрішніх ресурсів у будівництві. Зростання виробничої програми пов'язаний з іммобілізацією ресурсів у капітальному будівництві та викликає необхідність передбачити використання відповідних коштів на приріст оборотних активів, і навпаки, зменшення виробничої програми веде до вивільнення оборотних коштів. Деякі будівництва створюють запаси матеріалів, обладнання та інших активів в розмірах, що перевищують планову потребу, а також відволікають кошти в дебіторську заборгованість, тому при розрахунку мобілізації внутрішніх ресурсів у будівництві враховуються можливість мобілізації цих ресурсів. Її планова величена залежить від стійкої кредиторської заборгованості. Приріст такої заборгованості означає збільшення ресурсів і відповідно зменшення потреби в фінансуванні, а зниження навпаки.

Розмір мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів у будівництві визначається за формулою:

М = А - Н + (-) К, де

А - очікувана наявність оборотних активів на початок планованого року;

Н - планова потреба в оборотних коштах будівництва на кінець планованого року;

К - приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості протягом планованого року.

Таблиця 2.7 Розрахунок мобілізації (іммобілізації) оборотних коштів у будівництві, тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	Наявність оборотних активів на початок року	18310,8
2	Потреба в оборотних активах на кінець року	14166,3
3	Наявність кредиторської заборгованості на початок	1215,8
4	Перехідна кредиторська заборгованність	1721,5
5	Мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів у капітальному будивництві	4650,2

Капітальні вкладення -- це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих ОФ. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення ОФ.

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обчислення запланованих витрат на капітальні вкладення: первісна вартість всіх ОФ на початок планового періоду; наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду; сума амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду; приблизний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду; приблизну суму амортизаційних відрахувань на придбані ОФ протягом планового періоду; вартість ОФ та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

Таблиця 2.8 Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на технічне переозброєння та реконструкцію діючого обладнання підприємства, тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	Обсяг капітальних вкладень усього	28658,7
1.1	у тому числі обсяг будівельно-монтажних робіт, виконува-них господарським способом	1946,7
2	Джерела фінансування	-
2.1	Використання перерозподіленого прибутку в капітальному будівництві, %	85,5
	тис. грн	5428,08
2.2	Амортизація	8,98
2.3	Виторг від реалізації вибулого і зайвого майна	5,3
2.4	Оредна плата	60,9
2.5	Мобілізація внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві	4650,2
2.6	Частка планових накопичень від обсягу будівельно-монтажних робіт, виконаних господарським способом, %	16,6
	тис. грн..	323,15
2.7	Довгостроковий кредит*	18182,09

До складу капітальних вкладень невиробничого призначення відносяться витрати на створення об'єктів житлового і комунального господарства, закладів охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідницьких та інших організацій, пов'язаних із розвитком науки

Таблиця 2.9 Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на невиробниче будівництво, тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	Обсяг капітальних вкладень, усього	1754,3
2	Джерела фінансування	-
2.1	Використання нерозподіленого прибутку в невиробничому будівництві, %	10,9
	тис. грн	692
2.2	Кошти пайової участі	102,2
2.3	Кредити банків*	1164,5
	Разом джерел*	1754,3

Під розподілом прибутку підприємства розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

Таблиця 2.10 Використання чистого прибутку підприємства, тис. грн.

№ з/р	Показники	%	Значення
1	Створення резервного фонду	4,3	452,74
2	Виплата дивідендів	19,7	2074,18
3	Поповнення статутного капіталу	15,7	1653,03
4	Нерозподілений прибуток (збиток)*	60,3	6348,64
5	Разом чистого прибутку (збитку)	100	10528,86

2.2 Планування балансу доходів і витрат

В таблицю 2.11 Перевірочна шахова таблиця до балансу доходів і витрат підприємства вносяться данні які були розраховані в попередніх таблицях для перевірки правильності розрахунків.

В таблицю 2.12 Баланс доходів і витрат (фінансовий план) підприємства вносяться дані з таблиці 2.11. В ній розраховується правильність всіх попередніх розрахунків.

Таблиця 2.12 Баланс доходів і витрат (фінансовий план) підприємства, тис. грн.

№ з/р	Показники	Значення
1	2	3
Розділ 1 Доходи і надходження
1	ПДВ	1472,91
2	Оподатковуваний прибуток	12839,8
3	Амортизаційні відрахування	8,98
4	Виторг від реалізації вибулого і зайвого майна	5,3
5	Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві	4650,2
6	Кошти, які надходять від пайової участі в будівництві	102,2
7	Орендна плата	60,9
8	Інші джерела фінансування капітальних вкладень	323,15
9	Кредити банків	19346,59
9.1	на технічне переозброєння і реконструкцію	18182,09
9.2	на невиробниче будівництво	1164,5
10	Відрахування від собівартості в межах установлених норм витрат ресурсів	72356,13
	Усього доходів і надходжень коштів	111166,16
Розділ 2 Витрати і відрахування
1	Резервний фонд	452,74
2	Виплата дивідендів	2074,18
3	Поповнення статутного капіталу	1653,03
4	Капітальні вкладення у тому числі	30617,4
4.1	витрати на технічне переозброєння і реконструкцію	28658,7
4.2	витрати на невиробниче будівництво	1958,7
5	Залишок нерозподіленого прибутку (збитку)	228,56
6	Сума, що відчисляється у фонд охорони праці підприємства	22,7
7	Погашення кредитів і відсотки за користування кредитом	57
8	Інші витрати	68949,7
	Усього витрат і відрахувань коштів	104055,31
Розділ 3 Взаємини з бюджетом і позабюджетними фондами
1	ПДВ	1472,91
2	Податок на прибуток	2311,21
3	Внески в бюджет, які відносяться на собівартість продукції	1193,7
4	Відрахування у фонд соціального страхування	2119,23
5	Відрахування у фонд захисту навколишнього середовища	13,8
	Усього платежів у бюджет і відрахувань у позабюджетні фонди	7110,85
	Разом доходів і надходжень коштів	111166,16
	Разом витрат, відрахувань, коштів і відрахувань у позабюджетні фонди	111166,16

Фінансове планування є категорією ринкового господарювання та є перевіреним інструментом максимізації прибутку підприємства в умовах конкуренції та вільного підприємництва.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення.

Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії. Це виявляється в тому, що воно, по-перше, націнює на найефективніше використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку й інших фінансових показників (наприклад, розміру амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів) можливе за умови дотримання планових норм затрат праці та матеріальних ресурсів; по-третє, обсяг фінансових ресурсів, визначений планом, не дає змоги підприємству створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, роботи позапланові капітальні вкладення.

В процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансове планування охоплює найважливіші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стана підприємства. Складання фінансового плану бажане після проведеним ретельної оцінки фінансового стану підприємства.

В даній роботі був проведений фінансовий аналіз підприємства. Метою фінансового оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Найважливішим заходом для поліпшення діяльності підприємства виявляється реконструкція та модернізація технічного обладнання та введення нових заощаджувальних технологій.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

В процесі аналізу показників ефективності використання оборотних активів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями підвищення ефективності використання оборотних активів можна виділити в три підгрупи, що представляють:

1) передвиробничу стадію;

2) виробничу стадію (незавершене виробництво);

3) реалізаційну стадію.

Саме за такими стадіями більшість авторів виділяють шляхи підвищення оборотності оборотних активів. Зокрема, Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. пропонують наступні шляхи підвищення оборотності оборотних активів.

Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:

* прискорення і здешевлення перевезень;

* поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;

* застосування більш точного нормування витрат матеріалів;

* скорочення невиробничих затрат матеріалів;

* повторного використання відходів виробництва.

На думку Молякова Д.С. крім зазначених вище шляхів підвищення оборотності оборотних активів на стадії підготовки до виробництва доцільним буде:

* заміна дорогих матеріалів більш дешевими;

* заміна використаних запасних частин, тари, інструментів тощо.

Пропонуємо також звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат пов'язаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити псування та безконтрольне використання активів.

Наступна стадія виробнича. Погоджуємося з пропозиціями Мельник Л.Г. та Корінцевої О.І. щодо підвищення оборотності оборотних активів. Дані автори підкреслюють те, що незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:

* упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;

* зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;

* застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;

* підвищення змінності виробництва.

Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов'язані з роботою підприємств, інші - з організацією збуту продукції.

До факторів, що безпосередньо пов'язані з роботою підприємства належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.

До факторів, що пов'язані зі збутом продукції належить організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів.

Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи: підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту тако-к сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. вважають, що важливим напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:

* економічно обґрунтований вибір сировини;

* підвищення коефіцієнта використання матеріалів;

* комплексне використання сировини і відходів виробництва;

* підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;

* удосконалення конструкцій виробів;

* удосконалення виробничих процесів;

* впровадження нової прогресивної технології;

* застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Узагальнемо інформацію, що стосується шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів у вигляді наступної таблиці № 3.1.

Таблиця № 3.1 Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів

№з/п	Передвиробни-ча стадія	Виробнича стадія	Реалізаційна стадія
1	прискорення і здешевлення перевезень;	упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;	економічно обґрунтований вибір сировини
2	поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;	зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;	підвищення коефіцієнта використання матеріалів;
3	застосування більш точного нормування витрат матеріалів;	застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;	комплексне використання сировини і відходів виробництва;
4	скорочення невиробничих затрат матеріалів;	підвищення змінності виробництва	підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції
5	заміна дорогих матеріалів більш дешеви-ми, тобто здешевлення матеріалів	покращення системи постачання та збуту	удосконалення конструкцій виробів

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та найефективнішим.

Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем.

Важливим завданням для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних активів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом задіяння таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних активів (зростання оборотності та ліквідності оборотних активів).

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів; Широке використання прямих тривалих зв'язків;

Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах. На стадії незавершеного виробництва: Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва); Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів; Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

Удосконалювання системи розрахунків;

Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає поз...