Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ

Кафедра обліку та оподаткування

РЕФЕРАТ

на тему :« Основні принципи аналізу господарської діяльності»

Викладач від університету

Соболева І.В

Виконавець

Студентка групи Е - 219 ск

Новіцька І.В

Миколаїв 2017

Зміст

Вступ

1. Аналітичне дослідження, його результати та їхнє використання в управлінні виробництвом

1.1 Принципи проведення аналізу господарської діяльності

2. Взаємозв'язок управлінських рішень та аналізу господарської діяльності

2.1 Основні моделі прийняття рішень

Висновки

Список використаних джерел

1. Аналітичне дослідження, його результати та їхнє використання в управлінні виробництвом

Аналітичне дослідження, його результати та їхнє використання в управлінні виробництвом мають відповідати визначеним вимогам. Важливішими принципами аналізу є (рис. 1.1):

-державний підхід - оцінка результатів діяльності підприємства з урахуванням державної, економічної, соціальної, екологічної, міжнародної політики та чинного законодавства тощо;

-науковість - використання діалектичної теорії пізнання, економічних законів розвитку, інноваційного підходу, новітніх прогресивних методів економічних досліджень;

1.1 Принципи проведення аналізу господарської діяльності

1.2

Рис. 1.1. Принципи проведення аналізу господарської діяльності

Основні принципи :

- комплексність - охоплення максимуму структурних підрозділів і напрямків діяльності, всебічне вивчення причинно-наслідкових залежностей розвитку основної діяльності підприємства;

- системність - розуміння об'єкту, що вивчається, як складної динамічної системи, що містить елементи, пов'язані між собою та з зовнішнім середовищем;

- об'єктивність - використання перевіреної інформації, яка достовірно відбиває об'єктивну реальність;

- точність - обґрунтування висновків точними аналітичними розрахунками;

- дієвість - активний вплив на результати діяльності підприємства, своєчасне - виявлення недоліків та прийняття відповідних управлінських рішень;

- плановість - проведення за планом і систематично, що викликає необхідність планування і контролю за проведенням аналітичної роботи на підприємстві, обумовлює розподіл обов'язків між виконавцями;

- оперативність - швидкий і чіткий аналіз ситуацій, генерування відповідних управлінських рішень і втілення їх у життя підприємства.

Реалізація зазначених принципів на практиці сприятиме ефективній організації і результативності аналізу господарської діяльності.

2. Взаємозв'язок управлінських рішень та аналізу господарської діяльності

У спеціальній літературі застосовується двояке розуміння процесу прийняття управлінських рішень.

- у розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення.

- У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але і з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

Зважаючи на це, можна запропонувати наступне визначення: прийняття рішення - це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших об'єктивних факторів відносяться такі:

- ступінь ризику - розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію;

- обмеженість часу, який відводиться менеджерові для прийняття рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об'єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

2.1 Основні моделі прийняття рішень

У теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

- класична модель;

- поведінкова модель;

- ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття "раціональності" в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об'єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи. Отже, основні характеристики класичної моделі наступні:

Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуть вибирати альтернативу, яка найкраще відповідає потребам організації. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають чисельні обмежуючі та суб'єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.

Поведінкова модель, на відміну від класичної, має наступні основні характеристики:

- не повна інформація щодо ситуації, яка аналізується;

- не повна інформація щодо всіх можливих альтернатив;

- особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше одночасно) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

- для вирішення принципово нових, незвичайних, складних проблем;

- для вирішення проблем в умовах значного дефіциту часу;

- коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав'язати своє рішення.

Прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу здійснюється у рамках класичної моделі.

У спеціальній літературі застосовується двояке розуміння процесу прийняття управлінських рішень. У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення.

У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але і з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альте рнатив тощо.

Зважаючи на це, можна запропонувати наступне визначення: прийняття рішення - це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших об'єктивних факторів відносяться такі:

- ступінь ризику - розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію;

- обмеженість часу, який відводиться менеджерові для прийняття рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об'єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

У теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

- класична модель;

- поведінкова модель;

- ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття "раціональності" в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об'єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Отже, основні характеристики класичної моделі наступні:

- чітка мета прийняття рішення;

- повна інформація щодо ситуації, яка аналізується;

- повна інформація щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

- раціональна система впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

- мета особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоби зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації.

Поведінкова модель, на відміну від класичної, має наступні основні характеристики:

- не повна інформація щодо ситуації, яка аналізується;

- не повна інформація щодо всіх можливих альтернатив;

- особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше одночасно) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

- для вирішення принципово нових, незвичайних, складних проблем;

- для вирішення проблем в умовах значного дефіциту часу;

- коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав'язати своє рішення.

Прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу здійснюється у рамках класичної моделі.

Висновок

Для будь-якої науки характерне визначення базових принципів дослідження, які виражають стан і етику дослідника, регулюють процедурну сторону методології і методики.

Аналітик повинен дотримуватися таких основних принципів.

Принцип науковості передбачає глибоке пізнання об'єктивної реальності функціонування економічної системи, впливу об'єктивних факторів її зміни та розвитку, застосування наукової методики та організації аналітичних досліджень. Рівень науковості методики досягається розвитком методології аналізу та застосуванням його сучасних організаційних систем, новітніх досягнень в теорії та методиці економічних досліджень. Значний прогрес забезпечив широке застосування в економічному аналізі економіко-математичних методів і моделей та комп'ютерної технології обробки економічної інформації. господарський управлінський рішення виробництво

Принцип системності передбачає дослідження економічних явищ і процесів як складних систем з функціонально-структурною будовою елементів взаємозв'язку і взаємообумовленості їх складових. Тобто під системним економічним аналізом розуміють сукупність наукових методів і практичних прийомів розв'язання складних економічних проблем. Він базується на використанні категорій системи як єдності взаємопов'язаних елементів, які спільно діють для досягнення єдиної мети. Системність, як поняття кібернетичного порядку, потребує дослідження об'єкта як єдиного цілого, єдиної системи, що включає інші складові елементи, які знаходяться у визначеній взаємодії; об'єкта, що є частиною іншої, більш високого рівня системи, у якій він взаємодіє з іншими підсистемами.

Принцип комплексності тісно пов'язаний з принципом системного підходу, хоча має більш вузьке значення. Він передбачає всебічне дослідження причинних взаємозалежностей, комплексну оцінку вхідних параметрів функціонально-структурної будови, їх зміну та розвиток на досліджуваному об'єкті у просторі і часі, за кількісними й якісними ознаками та вихідні параметри цього процесу. У полі зору аналітика повинні бути не лише основні результати, а й побічні. Цілісність системи, яка відрізняється визначеною завершеністю, припускає й відокремлений аналіз її складових елементів.

Системність -- поняття більш змістовніше, ніж комплексність, а тому останнє можна розглядати як важливу складову системного підходу. Методологічна єдність системності та комплексності економічного аналізу знаходить своє вираження в єдності політичного й економічного, економічного, соціального та економіко-соціально-екологічного; у єдності цілого та його частин; у розробці єдиної, універсальної системи показників; у використанні всіх видів економічної інформації.

Комплексний аналіз -- це всебічний аналіз діяльності підприємства та його підрозділів, який упорядковує аналітичну роботу, підвищує її ефективність, допомагає приймати обґрунтовані управлінські рішення. Таким чином, комплексний економічний аналіз означає:

-- дослідження економіки об'єднань і підприємств як відносно відособленої системи в межах економічної системи;

-- встановлення цілей функціонування підприємства та його підрозділів як критеріїв ефективності їх роботи;

-- використання конкретної системи економічних показників, що характеризують виробничо-господарську діяльність у цілому й окремі її сторони;

-- дослідження причинних залежностей між економічними показниками роботи підприємства;

-- побудову кількісних залежностей (рівнянь взаємозв'язку) між економічними показниками;

-- вивчення змін економічних показників у динаміці, а також протирічь господарської діяльності та шляхів їх подолання як причини розвитку економічної системи.

Список використаних джерел

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2014. - 416с.

2. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Фінансово-экономический аналіз. - Х.: Изд-во Харьк.ун-та внутр дел, 2014. - 394с.

3. Бланк И.А. Управление денежными потоками. - К.: Ника - Центр: Эльга, 2017. - 736с.

4. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів: В-во «Сполом», 2015. - 212с.

5. Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Ніка - Центр: Ольга, 2014. - 256с.

6. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум. Навчальний посібник для студентів ВУЗів. - Житомир: ТУТУ, 2014. - 416с.

7. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер.с англ. - М.: Финансы и статистика, 2013. - 800с.

8. Вартов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація та методологія. - М: Фінанси та статистика, 2013 - 287с.

9. Гринів Б.В. Економічний аналіз - К.: КНЕУ, 2015 - 312с.

10. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.пос. - 3-тє вид., доп.і переробл. - К.: Знання - Прес, 2016. - 190с.

11. Іващенко В.М., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: Нічлава, 20014. - 204с.

12. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. Монографія. - К.: КНЕУ, 2016. - 387с.

13. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник (Під ред. проф. Н.М.Ушакової) - К.: «Хрещатик»,2014. - 800с.

14. Мельник В.М. Основи економічного аналізу. Короткий теоретико-методологічний курс. - Навч.пос. - К.: Кондор, 2015. - 128с.

15. Мельничук М.М. Основи економічного аналізу. - К., 2015. - 360с.

16. Основи фінансового аналізу: Навч. пос. / За ред. Я.І. Єлейко та ін. - Л.: Банк. ін-т НБУ, 2014. - 141с.

17. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. пос. - Львів: ЛБІ НБУ, 2013. - 265с.

18. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. - Тернопіль: Економічна думка, 2014. - 200с.

19. Русак Н.А., Русак А.В. Фінансовий аналіз суб'єкта господарювання. - М: Вища школа, 2014. - 309с.

20. Савицька Т.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - К: Нове видання, 2012. - 398с.

Размещено на Allbest.ru