Фінансовий контроль в Україні та напрями його вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансовий контроль в Україні та напрями його вдосконалення



Вступ

Державний фінансовий контроль - важливий фактор підвищення ефективності функціонування фінансів, діяльності органів влади і дотримання законності в бюджетній сфері. Підсумки кожного контрольного заходу передбачають об'єктивний аналіз стану справ на об'єкті контролю, конструктивні напрацювання щодо усунення виявлених упущень та недоліків, наслідків нормативних і недовиконання законодавчих регламентів, які регулюють бюджетний процес.

Зміцнення держави як суспільного інституту супроводжувалося розвитком численних її функцій, які виражають, що і як держава робить для вдосконалення та впорядкування приватної, суспільної і колективної життєдіяльності людей. фінансовий контроль управління майновий

Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Виходячи з реальної дійсності, питання фінансового контролю є актуальним у наш час. Адже реформування народного господарства неможливе без фінансової дисципліни, що може бути забезпечена саме фінансовим контролем.

Фінансовий контроль - це форма управління фінансово-майновими ресурсами. Він являє собою вид спостереження, перевірки й оцінки таких чинників як законність володіння, розпорядження фінансовими ресурсами і майном та ефективність їх використання і формування в усіх сферах економіки та в державному секторі країни. Мета цих дій - захист законних інтересів у фінансово - майновому забезпеченні потреб держави, органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємництва, бюджетних установ і організацій, навчальних, наукових та інших закладів, громадських організацій, громадян України. Суб'єктами фінансового контролю виступають відповідні органи і служби державної виконавчої влади, державного управління, органи місцевого самоврядування, організаційні формування незалежного контролю, громадські формування та інші структури [7, С. 22-23].

Фінансовий контроль передбачає контрольний захід господарських та фінансових процедур чи окремих операцій, у процесі якої відслідковується їх законність, економічна доцільність та ступінь досягнення позитивних кінцевих результатів [3, с.153-156].

Метою державного фінансового контролю є виявлення відхилень від прийнятих норм та стандартів, порушень принципів законності, ефективності і економії витрачання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити коригувальних заходів, а в окремих випадках -- притягти винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення подібних порушень у майбутньому.

Недооцінка ролі фінансового контролю призводить до значних порушень і зловживань у сфері фінансових відносин у державі, що і спостерігається в останні роки. Україну у світовому співтоваристві сприймають як країну, яка має високий рівень корупції. Цей фактор є одним із наслідків недосконалості контролю з боку держави, в тому числі і фінансового контролю.

Актуальність теми визначається тим, що найважливішою умовою ефективного функціонування національної економіки є раціональне й ощадливе використання засобів державного бюджету, підвищення ефективності функціонування фінансів, діяльності органів влади і дотримання законності в бюджетній сфері.

Предметом дослідження є удосконалення процесу здійснення державного фінансового контролю за законним та цільовим використанням бюджетних коштів.



1. Економічна сутність та функції фінансового контролю

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Це передусім розробка, розгляд, затвердження та виконання бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за фінансовою діяльністю підприємств та організацій, банків і фінансових корпорацій. Фінансовий контроль держави за недержавною сферою економіки охоплює лише сферу виконання грошових зобов'язань перед бюджетом, включно з податками та іншими обов'язковими платежами, дотримання законності та доцільності у витрачанні виділених їм бюджетних субсидій і кредитів, а також встановлених правил організації грошових розрахунків, ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Державний фінансовий контроль слід розглядати як невід'ємну складову державного регулювання економіки, оскільки його головною метою є надання достовірної інформації про використання і збереження державних фінансових ресурсів, виявлення явищ, які перешкоджають цільовому та ефективному їх використанню, а також вжиття відповідних заходів щодо усунення таких явищ та недопущення їх в майбутньому. [20,с.132]

Мета державного фінансового контролю - забезпечення дотримання принципів законності, доцільності та ефективності розпорядчих і виконавчих дій з управління державними фінансовими ресурсами, матеріальними цінностями і нематеріальними об'єктами, їх збереження та збільшення для виконання функцій держави.

Суб'єкт фінансового контролю - це орган чи особа, які відповідно до визначених законодавством повноважень мають право здійснювати фінансовий контроль.

Об'єкт фінансового контролю - це повний комплекс (система) або окремі процеси (етапи) фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, на які спрямовано контрольні заходи суб'єкта фінансового контролю. [9]

Державний фінансовий контроль -- різновид фінансового контролю, що здійснюється відповідними органами державного фінансового контролю. Він полягає в установленні фактичного стану справ щодо дотримання вимог чинного законодавства на підконтрольному об'єкті, спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності під час формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі, а також використання коштів, що залишаються в суб'єкта фінансових правовідносин у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, державних позабюджетних фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.[25]

Призначення фінансового контролю полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи.

За своєю сутністю фінансовий контроль - комплекс заходів які вживаються державою з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів, через його основні складники, які визначають його мету, завдання, суб'єкти і об'єкти, предмет, принципи, форми і методи контролю. [23].

Передусім до суб'єктів, що здійснюють загальний державний фінансовий контроль, треба віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна.

За кожним учасником бюджетного процесу закріплені відповідні повноваження щодо здійснення фінансового контролю, який поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати: постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам; інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах. Керівні працівники, повинні розуміти, що бюджетні правопорушення, невиконання норм бюджетного законодавства призводять до негативних наслідків у діяльності очолюваних ними підприємств, установ та організацій.

Зовнішній державний фінансовий контроль має на меті забезпечення ефективного використання державних фінансових ресурсів та державної власності, забезпечення фінансової дисципліни, вдосконалення бюджетної системи, державного управління, зменшення проявів корупції та правопорушень у сфері державних фінансів.[12,c.839]

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою -- в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України [2], Головним контрольно-ревізійним управлінням України -- відповідно до його повноважень, визначених законом.

Своєю чергою належне функціонування системи державного фінансового контролю має важливе значення для фінансової безпеки України. Зумовлено це тим, що чільне місце серед чинників, які її визначають, посідають бюджетна безпека і боротьба з фінансовими злочинами [5, С. 19].

Залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю:

- попередній, що здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань, до початку здійснення фінансових операцій;

- поточний, що застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень і проводиться у процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);

- наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року.[19]

Методи фінансового контролю, як конкретні способи і прийоми його проведення, включають ревізії, тематичні перевірки, обстеження.

Ревізія -- це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Залежно від об'єкта ревізії бувають:

комплексні, що охоплюють усі сторони діяльності підприємства.

часткові (охоплюють лише її окремі сторони);

тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах з певного переліку питань);

планові і позапланові.

Залежно від обсягу даних ревізії поділяють на суцільні й вибіркові (залежно від повноти залучення документів).

Перевірка -- здійснюється з метою докладного вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Зокрема, це ке маральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій і звітів. Результати документальної перевірки можуть оформлятися довідкою (якщо порушень не виявлено) і актом (при встановленні порушень податкового законодавства).

Обстеження являє собою ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем і шляхів їх удосконалення. Характерним для обстеження є зіставлення фактичного стану справ з нормативним.[6,с.49]

Щодо визначення та видiв функцiй фiнансового контролю у науковiй лiтературi не iснує. Функцiї фiнансового контролю можна видiлити виходячи iз його сутностi та завдань, що вiн виконує.

М. Ф. Базась [4], вказуючи на те, що функцiї фiнансового контролю спрямованi на забезпечення потреб управлiння, визначає наступнi його функцiї:

* спостереження i контроль за дiяльнiстю та фактичним станом суб'єкта господарювання;

* пiзнавальна (виявлення причин та доведення фактiв, якi негативно впливають на функцiонування системи управлiння та упорядкування адмiнiстративних вiдносин);

* iнформацiйно-аналiтична (одержана пiд час контролю iнформацiя є пiдставою для прийняття адекватних управлiнських рiшень i проведення коригуючих дiй, щоб забезпечити нормальне функцiонування об'єкта перевiрки);

* профiлактична (виявлення фактiв порушення законодавства та сприяння лiквiдацiї явищ, якi породжують безгосподарнiсть пiдприємств та недотримання вимог чинних нормативних документiв у майбутньому); * сприяння дiяльностi суб'єктiв господарювання рiзних форм власностi за допомогою економiчних важелiв та стимулiв;

* мобiлiзуюча (при здiйсненнi контролю виявляють i недолiки, i позитивне у дiяльностi пiдприємств, якi як позитивний досвiд можуть використовуватись на iнших пiдприємствах);

* культурна (виховання ощадливостi при витрачаннi матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв);

* перспективно - дiйова функцiя (надання рекомендацiй для вжиття заходiв i вдосконалення системи управлiння).

З таким широким спектром функцiй фiнансового контролю навряд чи можна погодитися, але деякi з них заслуговують на увагу О. Ю. Грачова [8] зазначає, що активна, творча роль фiнансового контролю проявляється в наступних його функцiях:

виявлення вiдхилень (встановлення вiдхилень у: виконаннi законiв у частинi використання коштiв державного бюджету; формуваннi доходної частини i використаннi видаткової частини бюджету; сферi фiнансової дiяльностi мiнiстерств i вiдомств, пiдприємств i органiзацiй);

аналiз виявлених вiдхилень (передбачає дослiдження фактiв, що визначили те чи iнше вiдхилення, встановлення особистостей, вiдповiдальних за вiдхилення);

корегування (полягає у розробцi пропозицiй по усуненню виявлених вiдхилень у процесi формування та виконання бюджету, а також у процесi фінансово - господарської дiяльностi пiдприємств i органiзацiй);

превенцiї (проявляється у проведеннi профiлактичної роботи по запобiганню правопорушенням);

правоохорони (спрямована на запобiгання, зупинення неправомiрних дiй i пов'язана iз застосуванням заходiв юридичної вiдповiдальностi до винних осiб);

профiлактичну (полягає у викриттi рiзного роду проявiв халатностi та недбалостi у роботi з фiнансами, їх облiком);

мобiлiзуючу (за результатами перевiрок на пiдконтрольному пiдприємствi, установi, в органiзацiї вживаються заходи щодо покращання фiнансової, господарської дiяльностi) та деякi iншi.

З огляду на зазначене, можна сказати, що до основних функцiй фiнансового контролю вiдносяться: iнформацiйна, аналiтична, стабiлiзуюча, правоохоронна та запобiжна функцiї.

Iнформацiйна функцiя полягає в тому, що одержана під час проведення контролю інформація є підставою для прийнятгя адекватних рішень і проведення коригуючих дій, завдяки чому забезпечується нормальне функціонування об'єкта, що перевіряється. При здійсненні контролю виявляють не тільки недоліки, а й позитивні явища в діяльності підприємств. З цiєю функцiєю тiсно пов'язана iнша -- аналiтична, оскiльки будь-яка iнформацiя, яка отримується пiд час проведення контрольних дiй, пiдлягає аналiзу, бо необхiдно виявити порушення та визначити причини, що привели до їх вчинення, провести корегуючi дiї з метою запобiгання фiнансовим порушенням у майбутньому, а при наявностi заподiяної шкоди вжити заходiв щодо її вiдшкодування[17,с.65].

В Україні функції державного фінансового контролю здійснюють: - Верховна Рада України - законодавчий контроль, супровідний контроль на всіх стадіях: від планування бюджету до звіту про його виконання;

- Рахункова палата - контроль за витрачанням державних коштів, дотриманням норм фінансового законодавства, за реалізацією фінансової політики органами виконавчої влади;

- Міністерство фінансів України - на кожній стадії бюджетного процесу;

- Державна податкова адміністрація - на стадії збирання доходів і формування бюджетних ресурсів;

- Державне казначейство України - на стадії виконання бюджету;

- Державна контрольно-ревізійна служба - на стадії здійснення видатків і звітності; в здійсненні ревізій та перевірок, узагальненні їх результатів, а також в організації заходів щодо усунення та попередження фінансових порушень;

- інші органи центральної виконавчої влади - спеціалізований контроль, визначений законодавством.[15,c.79].

2. Методи оцінки ефективності фінансового контролю

Фінансовий контроль існує в будь-якому суспільстві, що обумовлено необхідністю впорядкування економічних, розподільних, фінансових, бюджетних та податкових відносин. Значні соціально-економічні перетворення, що відбувалися в Україні в останні роки, відповідним чином позначилися на трансформації змісту, функцій, методів та механізмів державного фінансового контролю [16, с.39].

Державний фінансовий контроль є одним із найважливіших видів фінансового контролю, що здійснюється державою. Справді, будь-яка діяльність, зокрема діяльність державних органів, вимагає певних фінансових витрат, результати ж її так чи інакше мають фінансові наслідки, які в сучасному світі впливають на прийняття управлінських рішень. Взагалі ж, на сучасному етапі економічного розвитку фінансові відносини пронизують усі сфери господарської діяльності держави та її економічних суб'єктів, а економічна ефективність є основою побудови кількісних критеріїв цінності прийняття рішень у будь-яких господарської діяльності на всіх рівнях.

Питання підвищення ефективності державного фінансового контролю є актуальним на сучасному етапі, оскільки від ефективної системи державного контролю безпосередньо залежить ефективність соціально-економічного розвитку країни, регіонів, місцевого самоврядування і суб'єктів господарювання [13, с.287-288].

В сучасних умовах серед проблем, пов'язаних з проведенням державного фінансового контролю, центральне місце займає саме проблема ефективності. Для формування комплексного механізму державного фінансового контролю важливе значення має саме оцінка ефективності через її критерії. У той же час є помилковим ототожнювати "ефективність" з "ефектом". Ці два поняття походять від одного латинського слова Еffectus (результативність), проте зміст їх різний.

Ефект характеризує кінцевий результат дії або процесу, ефективність - ступінь досягнення обраної мети. Ефект є властивістю будь-якої дії або процесу, який би не був результат (позитивний чи негативний), ефективність має місце там, де є цілеспрямованість дії або процесу. Ефект - величина абсолютна, ефективність - завжди величина відносна, оскільки при її визначенні співвідносять або результат і цілі, або отримані позитивні результати і можливі негативні результати. Саме цілеспрямованість дії дозволяє віднести ефективність до категорії управлінських рішень [45].

В економічній науці докладно обґрунтовані категорії економічної ефективності та відповідні критерії її оцінки, пов'язані, перш за все, з діяльністю суб'єктів господарювання. У державному секторі ці поняття перебувають на етапі формулювання у зв'язку з неоднозначністю й багатогранністю різних аспектів управління державними коштами.

На думку М.П. Прідачука, під ефективністю слід розуміти ступінь досягнення поставлених цілей. Оцінка ефективності можлива за допомогою індексу ефективності, який відображає фактично досягнутий рівень аналізованого показника до"потенційного" [48]. В.Б. Христенко при визначенні ефективності користується показником розподільної ефективності (allocative efficiency) [50]. Розподільна ефективність досягається у разі, якщо витрати на отримання кожного виду результату мінімізовані таким чином, що ні один вхідний ресурс не може бути замінений іншим без підвищення витрат. При практичному використанні цього показника стосовно управління фінансовими ресурсами держави виникають складності, які пов'язані як зі специфікою діяльності державних органів, так і з визначенням вхідних ресурсів і результатів діяльності державних органів.

У великому економічному словнику ефективність визначена як результат діяльності, програм та заходів, що характеризується відношенням отриманого економічного ефекту, до чинників, які зумовили отримання цього результату, досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів певної вартості [44].

Проблему оцінки ефективності державного фінансового контролю намагалисядослідити і досліджують сьогодні багато фахівців. Варто відзначити, що вони по-різному підходять до проблеми оцінки ефективності державного фінансового контролю. Так, С.О. Шохін вважає, що ефективність контролю визначається співставленням його результатів до витрат на його проведення [51]. Отже, для підвищення ефективності необхідно знижувати витрати. Однак, як показує досвід, зниження витрат не завжди призводить до підвищення ефективності. Тому необхідно здійснювати регулювання витрат у деяких межах, за яких буде зберігатися певна оперативність і якість контролю. У той же час необхідно досить точно оцінити результат контролю.

У свою чергу, Ю. Ігнатов [47] дотримується думки, що "саме у збільшенні кінцевих результатів за рахунок поліпшення організаційних зв'язків та раціонального використання наявних ресурсів знаходить своє кількісне вираження ефективність державного управління в цілому та ефективність державного фінансового контролю зокрема. Звідси випливає, що показники ефективності контрольної діяльності повинні враховувати не тільки величину одержуваних кінцевих результатів, а й величину наявних державних ресурсів, а також рівень їх використання" .

Цікавим є підхід до оцінки ефективності державного фінансового контролю В.О. Жукова і С.П. Опенишева [46]. Автори розрізняють народногосподарську ефективність і ефективність роботи органу фінансового контролю. Народногосподарська ефективність визначається як сума окремих ефектів від проведення контролю, які можна класифікувати наступним чином: 1) соціальний ефект (за підсумками контрольних заходів застосовуються заходи до осіб, що допустили порушення фінансового законодавства, що тягне за собою довіру суспільства до державної влади, підвищується її професіоналізм тощо); 2) організаційний ефект (за підсумками контрольних заходів пропонуються і реалізуються заходи щодо поліпшення структури державної влади); 3) економічний ефект (в результаті контролю повертаються неправомірно використані кошти, поліпшується діяльність державних органів в частині економії при використанні державних коштів, підвищення ефективності їх використання). У свою чергу ефективність роботи органу фінансового контролю визначається як відношення суми грошових виразів соціального, організаційного та економічного ефектів до витрат на утримання органу фінансового контролю. Крім того, ефективність роботи органу фінансового контролю залежить, в першу чергу, від роботи його структурних підрозділів та інспекторів [52].

Таким чином, можна зробити висновок, що при оцінці ефективності державного фінансового контролю та розробці методичних прийомів вимірювання та формування критеріїв ефективності слід враховувати не тільки економічну складову, але і різні інші складові ефективності.

Ефективність державного фінансового контролю може бути забезпечена, якщо зовнішній та внутрішній контроль будуть своєчасними та об'єктивними, чітко регламентованими, орієнтованими на кінцевий результат, що забезпечить виконання визначених завдань та досягнення цілей соціально-економічного розвитку. Важливе місце при цьому займає формування інституційного забезпечення, встановлення правового статусу інституцій, чітке визначення прав і обов'язків, методів і форм контрольних заходів у сфері управління державним фінансами [11, с.14].

Можна визначити такі шляхи для введення показників оцінки ефективності фінансового контролю, які повинні відображати:

виявлення відхилень від стандартів;

виявлення порушень принципу законності;

виявлення порушення ефективного та доцільного використання фінансових ресурсів;

виявлення порушень економного управління фінансовими ресурсами.

Оцінка ефективності державного фінансового контролю дає можливість досліджувати якісну характеристику як окремих заходів контролю, так і окремих контролюючих органів, які утворюють систему державного фінансового контролю. Причому, кількісно оцінити ефективність державного фінансового контролю можна лише відносно органів (у тому числі структурних одиниць цих органів або, навпаки, груп органів), а не в цілому по країні, оскільки проблематично оцінити діяльність усіх суб'єктів державного фінансового контролю, до числа яких входять також і керівники усіх державних органів, які в силу своїх повноважень зобов'язані здійснювати фінансовий контроль. Крім того, в окремих контролюючих органах є власні погляди на ефективність контрольної діяльності. При цьому найчастіше ефективність діяльності ототожнюється з масштабами виявлених порушень, обсягами застосованими до порушників санкцій тощо.

Оцінка ефективності державного фінансового контролю здійснюється за певними критеріями шляхом дослідження множини взаємопов'язаних показників.

Наведені критерії оцінки дозволяють зробити висновок про ефективність державного фінансового контролю тільки в загальній формі. Конкретно оцінювати практичні результати контролю допомагають розробка та використання стійких, постійних вимірників - показників. Якщо критерії досягнення мети контролю мають загальний характер, то для показників характерно розкриття внутрішнього змісту контрольної роботи, виявлення складових частин, з яких складається отриманий позитивний результат, що і дає можливість оцінювати якість державного фінансового контролю. Показники відіграють подвійну роль: з одного боку, свідчать про рівень роботи контролюючого органу, є основою оцінки його роботи, а з іншого - виявляють і усувають фінансові порушення. Показники завжди повинні містити в собі кількісну оцінку проведеної контрольним органом роботи.

Критерії ефективності фінансового контролю характеризуються більшою стійкістю, ніж показники. Це закономірно, оскільки показників набагато більше, вони різноманітніші та відображають відмінність завдань конкретних перевірок, специфіку діяльності органів управління різними галузями економіки. Таким чином, якщо критерії ефективності фінансового контролю відрізняються єдністю, загальним характером, то для показників ефективності характерні конкретність, множинність і різноманітність [49].

Кожен із вищенаведених критеріїв може бути оцінений кількісно. Але система показників за складом може бути різною, враховуючи специфіку окремого контролюючого органу, так і його окремих підрозділів. Розглянемо критеріальні показники ефективності державного фінансового контролю на прикладі Державної фінансової інспекції України (колишня Державна контрольно-ревізійна служба), яка здійснює незалежний внутрішній фінансовий контроль від імені виконавчої гілки влади.

Критерій результативності характеризує результати діяльності контролюючого органу. Оцінка даного критерію може здійснюватися з використанням таких показників: 1) виявлений обсяг коштів, використаних з порушеннями законодавства; 2) виявлений обсяг неефективно використаних коштів; 3) виявлений обсяг коштів, використаних не за цільовим призначенням; 4) кількість підготовлених актів ревізій і приписів тощо.

Оцінку критерію дієвості можна здійснювати за такими показниками: 1) кількість виконаних приписів; 2) обсяг коштів, повернутих у бюджет; 3) обсяг збільшення дохідної частини бюджету або економії його видаткової частини; 4) кількість рішень (наказів, розпоряджень); 5) кількість кримінальних справ; 6) кількість справ про адміністративні порушення тощо.

Критерій економічності безпосередньо пов'язаний з обсягами кошторисного фінансування контролюючого органу та може включати в себе оцінку таких показників: 1) обсяг фінансування контролюючого органу; 2) обсяг коштів, витрачених на здійснення контрольних заходів; 3) обсяг коштів, витрачених на підготовку матеріалів для перевіряючих; 4) рівень економічності тощо.

Крім названих критеріїв та їх показників, що визначають власне ефективність фінансового контролю як дії, доцільно використовувати ще два критерії, що оцінюють діяльність Державної фінансової інспекції України як контролюючого органу. Такими критеріями є:

- критерій інтенсивності діяльності (включає показники: 1) кількість контрольних заходів (на одного інспектора, інспекцію); 2) кількість перевірених підконтрольних об'єктів (одним інспектором, інспекцією) та ін.);

- критерій динамічності діяльності (включає показники: 1) рівень результативності контрольних заходів; 2) рівень ефективності контрольних заходів; 3) рівень жорсткості фінансового контролю; 4) рівень дієвості результатів контролю тощо).

Різні цілі оцінки ефективності за різними категоріями користувачів піднімають проблему інтерпретації результатів оцінки за вищенаведеними критеріями і показниками. Так, з точки зору одержувачів бюджетних коштів, відповідальних за здійснення прямих бюджетних витрат, інформація повинна використовуватися з метою планування їх власної діяльності, постановки завдань та забезпечення більш ефективного розподілу фінансових ресурсів. А для органів державного фінансового контролю метою може бути перевірка ефективності витрачання бюджетних коштів, досягнення поставлених завдань і виконання покладених функцій на одержувача бюджетних коштів.

З іншого боку, якщо бюджетна організація стане об'єктом перевірки ефективності використання державних коштів, то на етапі планування та здійснення своєї діяльності по витрачанню державних коштів їй необхідно ідентифікувати показники оцінки та критерії ефективності, що використовуються в таких перевірках [49]. На сьогоднішній день однією з сучасних форм державного фінансового контролю в цьому напрямку виступає аудит ефективності використання бюджетних коштів.

Також слід відзначити, що переважна більшість контрольно-ревізійних процедур має фіскальний характер, а практично здійснюється у вигляді перевірок і ревізій. Ці методи не дають запобігти існуванню негативних явищ чи усунути причини їх виникнення, а лише констатують фінансові порушення [21, с. 4].

Застосування єдиної системи показників для оцінки ефективності державного фінансового контролю дозволять оцінювати ступінь досягнення поставлених цілей щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів держави за допомогою комплексу певних критеріїв. Використання загальної методики спростить порівняння ефективності витрачання державних коштів як між окремими контролюючими органами, так і між різними регіональними підрозділами цих органів.

3. Принципи здійснення державного фінансового контролю в Україні

Державний фінансовий контроль лише тоді виконує призначену йому роль, якщо ґрунтуватиметься на певних принципах. До їх числа належать:

принцип законності, об'єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;

принцип розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю між суб'єктами;

принцип повноти охоплення об'єктів контролем, який досягається завдяки суцільному стеженню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об'єктів;

принцип достовірності фактичної інформації, дотримання якого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, які відображає ця інформація;

принцип збалансованості контрольних дій, який передбачає узгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;

принцип превентивності контрольних дій, завдяки якому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню суттєвих відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

принцип самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування й розвитку;

принцип ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб'єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення, старанним і повним щодо охоплення об'єктів контролю;

в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування.[16]

Серед основних принципів здійснення контролю виокремлюються також:

* регулярність, повсюдність, універсальність, превентивність, дієвість, реальність, гласність, неупередженість, незалежність працівників контрольних органів [27];

* плановість, системність, безперервність, демократичний централізм, законність, об'єктивність, гласність, ефективність;

* незалежність, відповідальність, збалансованість.

Цілком можна погодитися і з вітчизняними вченими [18, c. 37], на думку яких, ефективне функціонування системи державного фінансового контролю можливе за умови реалізації таких принципів у діяльності контрольних органів:

* достатності законодавчо встановлених повноважень для контрольних органів гілок державної влади;

* об'єктивності органів загальнодержавного фінансового контролю і гласності їх діяльності;

* невідворотності покарання за порушення податкового і бюджетного законодавства;

* планомірності в системі добору об'єктів фінансового контролю, заснованій на циклічності (періодичності) перевірок;

* консолідованої взаємодії органів загальнодержавного фінансового контролю, здійснюваного в формі спільних перевірок, інших організаційних формах тимчасового характеру як по лінії однойменних різнорівневих органів, так і по лінії різнойменних органів, функціонуючих на одному рівні - державному, регіональному, муніципальному.

Цей перелік має бути доповнений принципом пріоритетності законодавчої регламентації здійснення державного фінансового контролю. Поряд із систематизацією та уточненням теоретико-методологічних засад державного фінансового контролю слід звернути увагу на виявлення перспективних напрямів його розвитку й вдосконалення в Україні.

Увага контролюючих органів має концентруватися не лише на дотриманні норм податкового і митного законодавства, а й на їх ефективності та якості адміністрування, розробці конкретних рекомендацій з розв'язання системних проблем, що знижують ефективність роботи державних податкової та митної служб. Предметом постійних перевірок мають бути обґрунтованість планування та дієвість контролю податковою службою повноти нарахувань і своєчасності надходжень до бюджету податків, обов'язкових зборів і платежів (зокрема, за використання природних ресурсів).[26,c.47]

Виходячи із сутності державного фінансового контролю, його об'єкта та суб'єкта, а також зважаючи на практичний досвід здійснення державного фінансового контролю, контрольні дії пропонується подати як сукупність шести етапів.

Насамперед контролюючому органу потрібно зібрати інформацію про діяльність підконтрольного об'єкта. Таку процедуру варто робити як на підставі внутрішньої інформації та даних інших контролюючих органів (зокрема і правоохоронних), так і на підставі відомостей, розміщених у засобах масової інформації, мережі Інтернет тощо.

Після цього суб'єктові контролю необхідно встановити фактичний стан справ діяльності підконтрольного об'єкта, провести аналіз інформації про фактичну ситуацію, а також перевірити відповідність управлінських рішень чинному законодавству та встановленим вимогам.

За результатами такого дослідження та відповідного порівняння обґрунтовується висновок про наявність або відсутність недоліків і помилок у діяльності підконтрольного об'єкта. У разі встановлення відхилень від вимог чинного законодавства слід обов'язково дослідити природу та причини таких відхилень.

Поряд з тим, контролюючий орган надає оцінку діяльності підконтрольного об'єкта (як загалом, так і окремих його функцій та завдань), вживає заходів щодо усунення виявлених недоліків, приведення діяльності підконтрольного об'єкта у відповідність з установленими нормами та вимогами, а також щодо попередження допущення підконтрольним об'єктом помилок і недоліків у майбутньому.[20,c.134]

Таким чином, результатом здійснення зазначених контрольних дій суб'єкт контролю встановлює фактичний стан справ підконтрольного об'єкта, виявляє відхилення його діяльності від установлених норм, аналізує причини таких відхилень, а також надає оцінку діяльності підконтрольного об'єкта.

Раціональне та правильне використання всієї сукупності елементів державного фінансового контролю є запорукою його ефективності та запобігання втрати контролю за діяльністю галузей економіки, утворенню неконтрольованих її сегментів, а також уникнення дублювання у здійсненні контролю.

Основні завдання державного фінансового контролю полягають у забезпеченні:

контролю за законністю, доцільністю, повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням і використанням державних фінансових ресурсів (у тому числі бюджетних дотацій, субвенцій, кредитів тощо);

контролю за законністю та доцільністю надання державних фінансових і майнових гарантій, які забезпечують відповідну угоду;

виявлення резервів у формуванні державних фінансових ресурсів, розроблення пропозицій щодо скорочення нераціональних видатків, бюджетного дефіциту та дефіциту платіжного балансу;

контролю за схоронністю, правильністю збереження і обслуговування, за законністю і правильністю користування, доцільністю та ефективністю розпорядження матеріальними цінностями (ресурсами) держави, ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів, станом схоронності та дотриманням законності і раціональним використанням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву тощо;

контролю за законністю, доцільністю та ефективністю використання і розпорядження державними майновими правами (правами власності на акції підприємств тощо);

оцінки ефективності організації і проведення перетворення форм власності (приватизації);

контролю за законністю, правильністю та ефективністю розпорядження нематеріальними об'єктами державної власності (які створюють фінансові ресурси);

контролю за станом та використанням державних запасів і резервів;

контролю за використанням планових завдань з надання державних послуг і дотримання нормативів фінансових витрат з надання цих послуг;

контролю за забезпеченням фінансової безпеки держави (у бюджетному процесі);

контролю за законністю і правильністю квотування та дотримання експортних квот;

контролю за забезпеченням конкурентних умов у всіх сегментах внутрішнього ринку (конкурентного середовища);

оцінки макроекономічної ситуації в країні та перспектив економічного зростання;

контролю за забезпеченням оптимізації цін у монопольних галузях економіки;

контролю за законністю і правильністю надання та використання податкових, митних та інших фінансових пільг і переваг, які надаються суб'єктам господарювання;

контролю за обігом державних коштів в кредитній системі;

контролю за організацією грошового обігу в цілому;

контролю за повнотою та своєчасністю виконання банківською системою відповідних операцій з перерахування бюджетних коштів;

перевірки дотримання головними розпорядниками, розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів умов виділення, розподілу, отримання, використання і повернення державних коштів;

контролю за правильним та економічно обґрунтованим розподілом всіх видів платежів затвердженого бюджету, правильністю і обґрунтованістю розрахунків кошторису призначень;

контролю за повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням виконання доходних і видаткових статей Державного і місцевих бюджетів, а також повноти і достовірності відповідної звітності;

виявлення резервів зростання доходів Державного бюджету, удосконалення бюджетного процесу в цілому;

контролю за станом, обслуговуванням та погашенням державного зовнішнього і внутрішнього боргу;

фінансової експертизи проектів міжнародних договорів України, нормативно-правових актів та інших документів, які стосуються державних коштів;

оцінки фінансового стану та ефективності систем управління і контролю в бюджетних установах, державних і казенних підприємствах, а також підприємств, де є частка державного майна;

контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади, на які згідно з діючим законодавством покладені функції щодо розроблення і реалізації державної фінансової політики.[10]



Висновок

Під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що становить собою діяльність фінансових органів з виявлення порушень законності, фінансової дисципліни й доцільності під час формування, розподілу й використання державних коштів. Функції фінансового контролю визначаються інтересами суспільства.

Щодо методів оцінки ефективності фінансового контролю , які були розглянуті у роботі, то можна сказати, що питання підвищення ефективності державного фінансового контролю є актуальним на сучасному етапі, оскільки від ефективної системи державного контролю безпосередньо залежить ефективність соціально-економічного розвитку країни, регіонів, місцевого самоврядування і суб'єктів господарювання. Оцінка ефективності державного фінансового контролю здійснюється за певними критеріями - результативністю, дієвістю, економічністю, інтенсивністю та динамічністю. Необхідною умовою забезпечення ефективності фінансового контролю є оптимальність і системність дій контролюючих органів. Іншими словами, фінансовий контроль не може бути ефективним, якщо він не охоплює всіх сфер обігу фінансових ресурсів.

У третьому розділі було розглянуто принципи здійснення державного фінансового контролю в Україні, до яких належать: законність, повнота і суцільність перевірок, відшкодування збитків, відповідність винних службових осіб за допущені порушення та інщі. А також було розглянуто етапи здійснення державного фінансового контролю, результатом послідовного виконання яких буде досягнення мети державного фінансового контролю.



Список літератури

1. ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 5463 - VI від 16.10.2012

2. Базась М.Ф. «Методика та організація фінансового контролю»: Підручник для студентів вищ.навч.закл.-К.: МАУП,2004-с.12-13

3. Венгер В.В. «Фінанси»: Навч. посіб. -К.: Центр учбової літератури, 2009- 432с.

4. Грачьова Є.Ю.,Хоріна Л.Я. «Державний фінансовий контроль», 2005-с.26-30

5. Гуцеленко Л.В. Державний фінансовий контроль: Навч. посіб-К.: Центр учбової літератури ,2009 -424с.

6. Дікань П.В. «Фінансово - господарський контроль»: навч. посіб./ХНЕУ, 2008-346с.

7. Єрмійчук Н.І. Напрями вдосконалення державного фінансового контролю в Україні // Науковий вісник -2012.-с.13-16

8. Коваленко К.В. Проблеми та перспективи оцінювання ефективності зовнішнього державного фінансового контролю в Україні.-2015-вип.4.

9. Мельничук Н.Ю. Державний внутрішній фінансовий контроль в Україні: стан та перспективи розвитку / /Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України-2011-№1 с.286-295

10. Піхоцький В.Ф. «Система державного фінансового контролю як інструмент соціально - економічного розвитку» № 647(2009)

11. Роль В.Ф., Сергієнко В.В., Попова С.М. «Фінансове право»: Навч. посіб.-К.: Центр учбової літератури, 2011-392с.

12. Савченко Л.А. «Правові основи фінансового контролю» : Навч.посібник, К.-2008, 504с.

13. Симоненко В.К., Барановський О.І., Петренко П.С. «Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні» -К.: Знання України, 2006-280с

14. Ткаченко О.І. «Сутність і складові системи державного фінансового контролю»// Облік і фінанси-2013-№4

15. Фоміцька Н.В.Результативність діяльності органів державного фінансового контролю в Україні: проблеми оцінки// Теорія та практика державного управління. - 2013 -Вип. 4(43)-с.1-8

16. Фурман І.В. Проблеми підвищення ефективності здійснення державного фінансового контролю в Україні / І.В.Фурман, Б.В. Сивак, Ю.І.Покотило// Збірник наукових праць ВНАУ.-2012- №2(64)-с.198-202

17. Чистов С.М., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. «Державне регулювання економіки» : Навчальний посібник, 2000-316с.

18. Шевченко Н. «Оцінка ефективності державного фінансового контролю в системі фінансових відносин/ Н.Шевченко // Науковий вісник «Демократичне врядування»-2011 - Вип.7-с.38-44

19. Шевчук О.А. «Державний фінансовий контроль бюджетних установ», 2007-216с.

20. Шевчук О.А. «Фінанси та банківська справа». Державний фінансовий контроль: Наукова Парадигма.

21. Шутов М.І. Державний фінансовий контроль в Україні (теорія і практика): [монографія] / М.І. Шутов, В.А. Бабенко, Н.М. Стоянова. - Одеса: Юридична література, 2004. - 136 с.

Размещено на Allbest.ru

...