Аналіз фінансового механізму надання субвенцій соціального спрямування з державного місцевим бюджетам

Размещено на http://www.allbest.ru

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ НАДАННЯ СУБВЕНЦІЙ СОЦІАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ З ДЕРЖАВНОГО МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТАМ

Аспір. Р.О. Мааіик

Досліджено суть поняття субвенцій, проаналізовано основні види субвенції та акцентовано увагу на субвенціях соціального спрямування. Проаналізовано механізм та виявлено особливості фінансового забезпечення надання субвенцій з державного до місцевих бюджетів в Україні за 2008-2013 рр. Наведено оцінку нормативно-правовій базі щодо визначення порядку надання субвенцій. Окреслено основні шляхи до вдосконалення системи підтримки місцевих бюджетів державним бюджетом.

Ключові слова: фінансове забезпечення, міжбюджетні трансферти, субвенції, частка субвенцій соціального спрямування.

субвенція фінансовий бюджет державний місцевий

Постановка проблеми. Міжбюджетні відносини є основною складовою взаємин різних рівнів влади в галузі держаних фінансів. Міжбюджетне регулювання відбувається шляхом перерозподілу міжбюджетних трансфертів, до яких належать дотації вирівнювання та субвенції. Щорічно з державного бюджету України місцевим бюджетам виділяється значний обсяг субвенцій, відповідно до положень статті 97 Бюджетного кодексу України на фінансування великої кількості заходів. Субвенції займають вагому частку в їхньому загальному обсязі міжбюджетних трансфертів. Більша половина субвенцій з державного бюджету направляється на соціальну підтримку місцевих бюджетів. На сьогодні характерними проблемами у плануванні видатків за рахунок субвенцій є відсутність чіткого переліку субвенцій та їх обсягів. Тому актуальним є розгляд системи фінансування субвенцій соціального спрямування з державного бюджету місцевим і визначення основних її слабких сторін.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблему сутності міжбюджетних відносин, а зокрема субвенцій, досліджено у багатьох працях науковців, серед яких: В. Федосова, О. Василик, В. Опаріна, О. Кириленко, І. Волохова, З. Лободіна, С. Осадчук та інші. Також у працях висвітлено особливості функціонування субвенцій, відмінності їх від інших видів міжбюджетних трансфертів. Незважаючи на значні дослідження у цій сфері, певні питання залишаються невирішеними. При значній питомій вазі субвенцій (соціального спрямування) в загальному обсязі субвенцій з державного бюджету місцевим, їхнє вдосконалення та перегляд потребує дослідження.

Мета роботи - аналіз особливостей фінансового забезпечення надання субвенцій соціального спрямування з державного бюджету місцевим та визначення основних його недоліків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Субвенція (від лат. зцЬуєпіо "приходжу на допомогу") - це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно прописаної цілі/цілей [1, с. 206]. Бюджетним кодексом України субвенції визначені як міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Міжбюджетні трансферти визначаються як кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (ст. 2) [2]. Шляхом об'єднання наведених визначень субвенцій і міжбюджетних трансфертів отримуємо, що субвенції - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

У СРСР субвенції з державного бюджету було запроваджено в 1924 р. і як метод бюджетного регулювання місцевих бюджетів практично замінили дотації. З цього моменту субвенції відіграють значну роль при наповненні місцевих бюджетів, що обумовлює необхідність вивчення чинної організації їхнього функціонування, розкриття проблемних питань та пошуку оптимальної моделі їхнього запровадження в сучасних умовах [1, с. 206].

Ст. 97 Бюджетного кодексу передбачає трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, серед яких передбачено такі види субвенцій:

• на здійснення програм соціального захисту;

• на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

• на виконання інвестиційних проектів;

• інші субвенції.

Ст. 102, 104-107 Бюджетного кодексу зазначають порядок надання різного роду субвенцій. Ст. 102 передбачає порядок надання субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту. Ще одним важливим документом є постанова КМУ від 15 грудня 2010 р. "Про затвердження Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів". У п. 17 постанови зазначено, що субвенції з державного бюджету обласним бюджетам, бюджетам м. Києва, іншим місцевим бюджетам, для яких у державному бюджеті визначаються субвенції (далі - субвенції з державного бюджету), перераховуються Державною казначейською службою в обсягах, установлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на рахунки таких бюджетів, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби в областях, м. Києві, згідно з розписом державного бюджету (у разі перерахування із спеціального фонду державного бюджету - також у межах і за рахунок відповідних надходжень) [3].

Субвенції на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає обмеженій групі населення України, виділяється бюджетам органів самоврядування. Розмір субвенції визначається шляхом безпосереднього розрахунку потреби у видатках на підставі встановленої кількості споживачів відповідних соціально-культурних програм чи послуг та їх вартості. Для надання субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів органів самоврядування, пов'язаних з виконанням їх повноважень з надання пільг, встановлених у Державному бюджеті України, формування відповідних коштів передбачається окремою статтею [4, с. 331-332].

Міжбюджетні трансферти складають більшу половину доходів місцевого бюджету залежно від його рівня. У структурі міжбюджетних трансфертів переважна частина припадає на дотації вирівнювання (48 %), на субвенції (47 %) та додаткові дотації (4 %). Зокрема, субвенції на фінансування програм соціального захисту з державного бюджету припадає понад 30 % відповідних ресурсів і ця цифра постійно зростає (табл.) [5, с. 66]. Так, якщо у 2009 р. субвенції соціального значення були перераховані місцевим бюджетам у розмірі 22 млрд грн, то у 2010 р. - вже у розмірі 30 млрд грн, у 2011 р. - 36 млрд грн, а в 2013 р. - 48 млрд грн., що становить 42% від міжбюджетних трансфертів.

Табл. Динаміка трансфертів із Державного бюджету до місцевих бюджетів за 2008-2013 рр. *

Як свідчать дані із рис., частка субвенцій соціального значення є значною. Це показують показники зростання відсотка з кожним роком. Розглянемо детальніше стан фінансування субвенцій зі соціального захисту. У 2013 р. субвенції соціального спрямування були перераховані в обсязі 48,6 млрд грн (у 2012 р. - 42,7 млрд грн), зокрема [5, с. 68-69]:

- субвенція на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям - 39,6 млрд грн, що становить 99,6 % від плану на рік (у 2012 р. - 33,3 млрд грн, що становило 99,9 % від плану на рік);

- субвенція на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот - 6,0 млрд грн або 93,6 % від річного плану (у 2012 р. - 6,7 млрд грн або 94,0 % від річного плану);

- субвенція на надання пільг з послуг зв'язку, на компенсацію втрати частини доходів, пов'язаних із відміною податку з власників транспортних засобів, та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян - 1,8 млрд грн або 86,4 % річного плану (у 2012 р. - 1,9 млрд грн або 91,1 % від річного плану);

- субвенція на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу - 733,0 млн грн або 95,3 % річного плану (у 2012 р. - 0,9 млрд грн або 99,9 % від річного плану);

- субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною" - 460,5 млн грн або 94,6 % від річного плану.

Отже, і у 2012 р., і у 2013 р. субвенції зі соціального захисту було профінансовано на 100 %, що є позитивною тенденцією. Негативним у цьому випадку є присутність перевищення темпів зростання трансфертів з Державного бюджету України місцевим над темпами зростання доходів місцевих бюджетів. Протягом аналізованого періоду (2008-2013 рр.) відбулося зменшення трансфертів на 6,9 % від обсягів міжбюджетних трансфертів, порівняно з попереднім роком. Зауважимо, що темп зростання трансфертів вперше за досліджуваний період був нижчим, ніж доходів місцевих бюджетів [5, с. 66].

Наголосимо, що внаслідок дії механізму міжбюджетного вирівнювання, саме місцеві бюджети виступають основними "інвесторами" соціального розвитку України, оскільки на цей управлінський рівень покладено основні повноваження щодо задоволення базових потреб населення у соціальній підтримці. Як показує аналіз структури видатків місцевих бюджетів за функціональною класифікацією, на соціально-культурні цілі спрямовується до 85 % сукупних ресурсів місцевих бюджетів, з них понад 25 % - на соціальний захист і соціальне забезпечення населення [5, с. 63].

Висновки

Проаналізувавши стан фінансування субвенцій зі соціального захисту, можна зробити висновки, що обсяги субвенцій зростають і теоретично вони можуть збільшуватись до безкінечності. Це, своєю чергою, призводить до появи ефекту непрозорості їх визначення і використання. Така ситуація призводить до зниження економічної ефективності бюджетних програм. На наш погляд, доцільним у цій сфері буде:

1. Встановити ліміт коштів, які можуть перерозподілятись на бюджетні субвенції;

2. Забезпечити пріоритетність надання цільових субвенцій;

3. Посилити адресність надання субвенцій;

4. Зменшити частку субвенцій у загальному обсязі міжбюджетних трансфертів задля посилення самостійності місцевих бюджетів.

Література

1. Волохова І.С. Проблеми функціонування цільових міжбюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення / І.С. Волохова // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2013. - № 39. - С. 206-211.

2. Бюджетний кодекс України. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon1.ra- da.gov.ua/laws/show/2456-17.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 р., № 1132 "Про порядок нарахування міжбюджетних трансфертів". [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon2.ra- da.gov.ua/laws/show/1132-2010-п

4. Сунцова О.О. Місцеві фінанси : навч. посібн. / О.О. Сунцова. - К. : Вид-во "Центр навч. літ-ри", 2010. - 488 с.

5. Зубенко В.В. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2013, 2012, 2011, 2010, 2009, 2008 роки / В.В. Зубенко, І.В. Самчинська, А.Ю. Рудик та ін.; ІБСЕД Проект "Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-II) впровадження". - К. : Вид-во USAID, 2014. - 80 c.

6. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_036.

Размещено на Allbest.ru