Фінансова система Аргентини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Вступ до фаху «Фінанси, банківська справа та страхування»

«Фінансова система Аргентини»

Виконала:

ст. гр. ФБ - 13

Доколяса Анастасія Тарасівна

Викладач:

Побурко Олексій Ярославович

ЛЬВІВ 2016

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Модель фінансової системи Аргентини

1.1 Модель фінансової системи Аргентини у XVI ст.- XXст

1.2 Модель фінансової системи Аргентини у XXIст.- до сьогоднішніх днів

Розділ 2. Розвиток основних фінансових інститутів

2.1 Банківська система Аргентини

2.2 Страхові компанії Аргентини

2.3 Фондова біржа Аргентини

Висновки

ВСТУП

Фінанси - це економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Необхідність фінансів обумовлена об'єктивністю товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну, національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і держави фінанси, як і економічна система в цілому набувають національних ознак. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного доходу для освіти і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей. Фінанси є основою формування і дії економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку.

Призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей становлення та функціонування фінансової системи Аргентини.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· розглянути теоретичні основи фінансової системи;

· дослідити особливості розвитку та становлення фінансової системи України;

Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають з приводу взаємодії структурних елементів фінансової системи Аргентини.

В якості об'єкта курсової роботи виступає фінансова система Аргентини.

РОЗДІЛ 1. Модель фінансової системи Аргентини

Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки. Протяжність Аргентини з Півночі на Південь становить близько 3800 км і близько 1400 км із заходу на схід. Площа -- близько 2 780 400 кмІ. На півдні і заході Аргентина граничить з Чилі, на півночі -- з Болівією і Парагваєм, на північному сході і сході -- з Бразилією і Уругваєм. Південно-східну межу Аргентини окреслює Атлантичний океан, а її кордон з Чилі на заході і південному заході визначається Андами. Іспанські колонізатори назвали країну Аргентиною, тобто "срібною", однак срібла тут насправді не було, а головним багатством країни стали родючі грунти та пасовища. Це одна з найбільш "європейських" країн Південної Америки. Її столицю - Буенос-Айрес - називають Парижем Південної Америки.

1.1 Модель фінансової системи у XVI ст.- XXст.

Фінансова історія Аргентини починається із XVI ст. На початку XVI ст. територія Аргентини була захоплена іспанцями, які дали країні назву Ла-Плата за назвою р. Ріо-де-ла-Плата (Rio de la Plata, по-ісп. - Срібна річка). Вони вважали, що саме тут знаходяться величезні запаси срібла.

На захоплених іспанцями землях почало складатися і розвиватися велике поміщицьке і церковне землеволодіння.

З XVII ст. у зв'язку з нестачею робочих рук іспанці почали ввозити негрів-рабів з Африки. Хоча експлуатація рабів відігравала значну роль, в цілому в Ла-Платі з XVI ст. утвердилися феодальні відносини.

Основною галуззю економіки в колоніальний період стало скотарство. Торгівля з іншими колоніями та європейськими країнами, крім Іспанії, не допускалася. У 60-80-х рр.. XVIII в Ла-Платі були проведені деякі реформи: скасовано низку обмежень у галузі торгівлі, дозволені мануфактури (1785 р.). [3]

Англійська позика на муніципальні об'єкти, обслуговування зовнішніх операцій, будівництво залізниць існувала в Аргентині з 1824г. У фінансовій сфері лідирувала Англія, потім додалися і США - склалася трикутна система відносин. Зростання виробництва та експорту харчової промисловості вів до нагромадження свого капіталу і розвитку місцевих банків. До початку ХХ ст. Аргентина виступала кредитором. У 1899р. у Буенос-Айресі діяло 400 промислових підприємств, була фондова біржа Буенос-Айрес, де продавали боргові та пайові цінні папери. Тут рано дізналися ціну фіктивного капіталу і переваги від системи участі і переплетення інтересів, тому купівля акцій була звичайною і поширеною практикою.

Боргова криза в регіоні була уже третьою. Аргентина намагалася дотримувати зобов'язання по обслуговуванню боргу. Розмір прострочених платежів в 1935р. склав 72.2%, в 1937р. - 85.1%, але ставлення невиплачених відсотків до суми у фунтах стерлінгів було вище. Криза затягувався, засоби для виходу з нього з'явилися тільки під час "військового буму" від експорту сировини і продовольства. Саме тоді і була створена база для політики імпорт-замінної індустріалізації. Відновлення платоспроможності країни сталося тільки через півстоліття.

Політика індустріалізації була проведена в 1939-1947рр. при уряді Х. Д. Перона. Були створені банки по обслуговуванню держкредиту, взято курс на обмеження діяльності іноземного капіталу, проведена націоналізація іноземної власності. Число підприємств подвоїлася. Цей період увійшов в історію як "золоте десятиліття". Економічні показники країни покращувалися і в 60-х роках країна зайняла п'яте місце в світі за величиною ВВП.

Рівень життя, соціальна інфраструктура не поступалися європейському. Держсектор сприяв впровадженню сучасного виробництва в традиційне господарство, змінюючи аграрно-тваринницький профіль економіки. Розвиток середніх міських шарів стимулювало розвиток споживчого та комерційного кредиту. Розворот політико-економічного курсу в бік більшої відкритості починається в 1955р. Після перевороту уряд А. Фрондиси піднімає планку допуску діяльності іноземних інвесторів: зростає їх частка в акціонерному капіталі банків (з 20% до 30%). Посилено увагу до науково-технічного розвитку, але центральні відомства, створені в Аргентині в 1958р. (у Мексиці в 1970р., Чилі в 1967р.) виявилися слабкими через брак коштів і фахівців. Вони здійснювали консультації і координацію, а треба було масштабне технологічне переозброєння з опорою на національні ресурси. Сума зовнішнього боргу становила половину суми експорту. Рівний вплив на владу надавали промислова, торговельна та фінансова буржуазія. Схильність до вкладень в непродуктивні сфери деформувала процес накопичення капіталу. [4]

У 1973-1976 рр. на хвилі розладу економіки повертається пероніська коаліція. Відновлюється обмежувальна політика щодо іноземного капіталу. Але криза конкурентоспроможності була властива національній промисловості багатьох країн світу, вона носила і, і кейнсіанський характер одночасно . Відновлення протекціонізму в таких умовах було неадекватним заходом. Заборона на розміщення іноземних капіталів в транспорті, торгівлі, банках і страхування, енергетики, оборонної промисловості, поділ компаній на національні, іноземні, змішані не були панацеєю від кризи. Нові умови виявилися неприйнятними для американських інвестицій, частка яких становила понад 50% накопичених приватних інвестицій. Криза розросталася і в 1976р. військовий переворот ознаменував наступ новітньої економічної (неоліберальної) історії.

24 березня 1976 року відбувся військовий переворот, який повалив президента Марію Естелу Мартінес де Перон і встановив в Аргентині нову диктатуру під назвою «процес національної реорганізації».

Для економіки часів диктатури була характерна деіндустріалізація, різке збільшення зовнішнього боргу (від 7 млрд доларів у 1976 році до 66 млрд у 1983) і корупції. Кількість населення за межею бідності зросла з 5% у 1974 році до 25% у 1983 році.

30 жовтня 1983 року на виборах переміг Рауль Альфонсін, набравши 52% голосів. Партія Радикального цивільного союзу, від якої він висувався, також здобула більшість у парламенті.

У період знаходження при владі Альфонсіна економіка Аргентини пережила гостру кризу з рекордним рівнем інфляції, яка 1988 року сягнула 343%, а 1989 року -- 3000% річних. Кількість населення за межею бідності сягнула 47% у 1989 році, безробіття -- 8%. У цих непростих умовах 14 травня 1989 року відбулися президентські вибори, на яких очікувано переміг кандидат від опозиції.[5]

Економічні реформи в дев'яностих роках були засновані на приватизації державних послуг і відкриття до економіки. У 1991 році міністр економіки Домінго Кавалло звернувся до паритету песо по відношенню до долара для боротьби з гіперінфляцією.

ВВП досяг 300 000 мільйонів доларів в 1998 році, збільшившись на 86,8% по порівнянні з 1990 роком, що становить щорічно 8,1% в середньому. Номінальний ВВП на душу населення досяг $ 8300 в цьому ж році, це був найвищий показник протягом дев'яностих років в Латинській Америці. Протягом терміну дії закону конвертованості , в результаті експоненціального зростання державного і приватного боргу, державні витрати зросли з 46,351 млн. доларів в 1991 році до 82,842 млн на 2001 році, збільшившись на 79%, виробляючи постійний і зростаючий дефіцит бюджету. Зовнішній борг Аргентини зріс із $ 60 000 млн до $ 105,000 млн. Хоча більшість публічних компаній були продані.

У 1995 році у зв'язку з глобалізацією ВВП скоротився на 0,9%, а безробіття зросло до 18,4% . [6]

Все це разом зумовило нову економічну кризу в Аргентині, яка розпочалася 1998 року і продовжувалася наступні 4 роки.

На виборах 24 жовтня 1999 року з 48,5% голосів переміг Фернандо де ла Руа. На уряд де ла Руа, до якого входила значна кількість економістів, покладалися великі надії на подолання економічної кризи у країні. Перш за все уряд скоротив дефіцит бюджету за рахунок кредитів МВФ.

1.2 Розвиток економіки Аргентини у XXIст.- до сьогоднішніх днів

2001 року пішов у відставку міністр економіки Лопес Мерфі, а його місце зайняв Домінго Кавальйо, який займав цю посаду за часів президентства Менема. 1 грудня 2001 року Кавальйо видав наказ про заборону видачі готівки з депозитів у банках. Цей захід сильно вдарив по середньому класу і викликав протести населення. Під тиском маніфестацій Кавальйо пішов у відставку 19 грудня. 20 грудня сутички між поліцією і маніфестантами продовжилися, загинуло близько 30 осіб. Це в свою чергу спричинило відставку президента. 2 січня 2002 року за пропозицією хустисіалістської партії тимчасовим президентом став Едуардо Дуальде. Дуальде відразу ж почав рішучі дії по подоланню кризи. Було скасовано жорсткий курс долара, прийнято програми подолання бідності і безробіття, які сягнули рекордних відміток за всю історію Аргентини -- 56% і 31% відповідно. Також виконувалися рекомендації МВФ по подоланню кризи.

Наступним президентом Аргентини став Нестор Кіршнер. За його президентства економіка Аргентини пішла вгору, перш за все за рахунок зростання експорту. ВВП зріс на 10%. Було призупинено виплати по старим кредитам, 9,8 млрд доларів боргу було списано. Інфляція, бідність і безробіття значно скоротилися. Критики уряду Кіршнера відзначають, що зростання економіки завдячує значною мірою загальносвітовим тенденціям, а також скороченню соціальних програм в Аргентині.

10 грудня 2007 року президентом Аргентини було обрано дружину Нестора Кіршнера Крістіну Фернандес, яка з перших же днів свого правління трималася лінії свого чоловіка. Крістіна Фернандес стала першою обраною жінкою-президентом в Аргентині.

Однією з перших дій Фернандес при владі було підвищення на 20% тарифів на проїзд у громадському транспорті і залізниці у січні 2008 року.

На початку 2008 року ФБР заявило, що президентська кампанія Крістіни Фернандес була профінансована урядом Венесуели. Це спричинило різке погіршення відносин між Аргентиною і США. Також виникли тертя у відносинах з Ватиканом через відставку військового єпископа, посада якого вакантна досі.

З 12 березня по 18 липня 2008 року у країні пройшла серія страйків виробників сільськогосподарської продукції, які вимагали зменшення податкового тиску. Ці виступи завершилися задоволенням вимог селян.

На початок всесвітньої економічної кризи 2008 року уряд Крістіни Фернандес зреагував рядом заходів, зокрема підтримкою машинобудівної галузі і наданням кредитів підприємствам.

Відтоді як 2007 року Крістіна Кіршнер обійняла посаду президента, звичним фактом стало викривлення статистики. Так, 2013 року недовіру до показників ВВП, які представив офіційний Буенос-Айрес, висловив Міжнародний валютний фонд. У червні поточного року організація визнала, що ряд висунутих тоді для розв'язання проблеми вимог Аргентина так і не виконала.

В останні чотири роки економіка сповільнилася, зросли податки та ціни. Останніми роками активне втручання держави в ринкові процеси, жорстке валютне й цінове регулювання викликали застій в економіці Аргентини -- третьої за розміром країні в Латинській Америці -- та стимулювало розвиток тіньового сектора. Обмеження на купівлю валюти для населення призвели до появи подвійного курсу. Інфляція, за деякими оцінками, становить близько 30%, а в країні процвітає корупція. Згідно з даними світового економічного звіту МВФ, опублікованого в жовтні 2015 року, ВВП колись успішної Аргентини 2014 року скотився до одного з найнижчих показників серед країн Південної Америки і становить 0,5%. А от 2010-2011 рр. Аргентина була лідером регіону з показником близько 9%.

При цьому країна має нерозв'язану проблему повернення міжнародних запозичень і дефіцит бюджету в розмірі 2,7% ВВП. А за даними ЦРУ, 2014 року видатки бюджету Аргентини перевищували доходи більш ніж на $13 млрд.[7]

Рис. 1.1 Відображення росту номінально та реального ВВП Арнтини (з 1976 року до 2015 рік)

фінансовий біржа страховий аргентина

Рис.1.2 Відображення росту ВВП на душу населення Аргентини у порівнянні з іншими країнами (Чилі, Бразилія, Мексика з 1900 року по 2015 рік)

РОЗДІЛ 2. Розвиток основних фінансових інститутів

2.1 Банківська система

Сучасна банківська система Аргентини сформувалася на початку 90-х., у період, пов'язаний зі значним припливом в країну іноземних інвестицій. Позитивну роль при цьому зіграла відміна обмежень на доступ іноземного капіталу в національну банківську систему. У кінці 2001г. у Аргентині вибухнула великомасштабна економічна криза, яка сильно похитнула усю банківську систему країни. Загальний капітал комерційних банків Аргентини, що складав в 2000р. 16,5 млрд.дол., до 2003р. зменшився до 9,3 млрд.дол. Перелік інститутів держрегулювання кредитно-грошової політики був значно звужений у зв'язку з введенням в січні 2002р. Закону про надзвичайний економічний стан.

Банківська система Аргентини включає: ЦБ (Banco Central de la Republrca Argentina), державні і приватні комерційні банки, включаючи іноземні банки, банки розвитку, офіційні провінційні і муніципальні банки.

Центральний банк Аргентини створений в 1935р. У його функції входить регулювання і контроль за банківською і кредитною системою держави, системою обміну іноземних валют і випуском грошових знаків. ЦБ встановлює офіційний курс песо по відношенню до іноземних валют, управляє валютними резервами держави, здійснює контроль за фінансовим ринком, проводить адміністрування фінансових інститутів, діє в якості державного фінансового агента в стосунках з міжнародними фінансовими і банківськими організаціями, а також є національним депозитарієм

ЦБ (Закон №24144) грає головну роль в забезпеченні стабільності національної валюти і її конвертованості. Оскільки відповідно до Закону про фінансові установи (Закон №21526, а також закони №24485 і №24627) фактично під його контроль значною мірою поставлений допуск інших банків і інших фінансових установі до діяльності на фінансовому ринку країни, вказаний банк має в розпорядженні істотні можливості дії і на конкретних суб'єктів фінансової діяльності.[2]

Рис. 2.1 Рейтинг банків Аргентини за депозитами.

2.2 Страхові компанії Аргентини

Страхові компанії -- це фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі страхування (страховому полісі).

Тривалий час ринок Аргентини відчував на собі сильний тиск з боку контролюючих органів, а саме: обмеження або заборона створення нових страхових компаній; нав'язування єдиних умов і загальних тарифів всім компаніям ринку; нав'язування програм перестрахування, затверджених органами нагляду і часто зарезервованих для державного перестраховика; нав'язування відсотка і т.д. Таке втручання в діяльність страховиків призвело до краху деяких з них, або в чому завадило їхньому розвитку. Зараз ситуація швидко змінюється, тому колишні монополії в галузі перестрахування поступово відмирають, і страховики знову вільні у виборі тарифів, підписання контрактів. Крім того, стабілізація економіки в сукупності з економічним зростанням, що знижується рівень інфляції, приватизація підприємств державного сектора, часткова приватизація недержавних пенсійних фондів в окремих країнах, все це сприяє зростанню попиту на недержавне страхування.

Аргентинські банки також пропонують страхове консультування як частину їх фінансової поради. Деякі консультанти отримують комісії із страхування, яке вони продають, тому їх порада може бути хибною.

В Аргентині, страховим компаніям не дозволяється піднімати ціни без повідомлення клієнтів і пояснення, чому підвищення в цінах мало місце, також не дозволяється оновлення політики без попереднього повідомлення змін в політиці. Якщо страхова компанія не підкоряється цьому регулюванню, можна вжити законні заходи проти них. Сконтактувавшись із Співвітчизником Контролюючим від Страхувань ( Superintendencia de Seguros de la Naciуn).

В Аргентині частка страхування життя висока, порівняно з іншими видами страхування.

В даний час в країнах Латинської Америки, не існує будь-яких обмежень для іноземних страховиків на участь у частці капіталу акціонерної компанії або при відкритті дочірньої компанії. Не допускається відкриття філій і агентств, в Аргентині. На всіх страхових ринках країн регіону, роль іноземних страховиків збільшилася практично вдвічі. У країнах, що розвиваються, частка на ринку компаній з участю в капіталі іноземних інвесторів є найвищою в світі. Найбільша кількість іноземних страхових компаній присутній на страхових ринках Аргентини. Так у цій країні працює більше 20 іноземних компаній, що займаються страхуванням життя. На частку іноземних страховиків в секторі страхування життя в Аргентині припадає 80% ринку, а Колумбії менше 30%.

Автомобільне страхування.

Згідно із законом обов'язково мати автомобільне страхування в Аргентині. Автомобільне страхування в Аргентині покриває водія і/або страхував person і треті сторони від ушкоджень страждали від вогню, крадійства і нещасних випадків. Премії сплатили вичислені заснував на наступних чинниках:

· марка і модель автомобіля

· використання автомобіля

· географічне розташування

· сімейний стан

· стать

· вік[8]

Найбільша компанія, яка функціонує в Аргентині є Allianz. Група Allianz є з 1988 року. Присутність в основних регіонах країни та торгова політика, орієнтована на розвиток великих ризиків промислових, комерційних і приватних осіб, що Allianz пропонує комплексні рішення і якості для захисту всіх активів та діяльності своїх клієнтів, надаючи надійні і прямі відповіді на запитання. Allianz Аргентина має сертифікат якості згідно з міжнародним стандартом ISO 9001:2008 для процесів маркетингу і підписки страхування, видачі, оформлення та адміністрування полісів.[9]

2.3 Фондова біржа Аргентини

Фондова біржа Буенос-Айреса (ісп. Bolsa de Comercio de Buenos Aires) -- головний аргентинський торговельний майданчик, на долю якого припадає до 95 % усіх біржових операцій в країні. Заснована 1854 року на базі Торгового банку, є найстарішою біржею Латинської Америки. Здійснює торги акціями, облігаціями, опціонами та ф'ючерсами. Є самоврядною некомерційною організацією.

Індекс MERVAL - індекс фондового ринку Аргентини, включає 19 найбільш активно торгованих акцій на біржі Буенос-Айреса.

Індекс Merval закрив першу половину листопада на 16,478.38 пунктів, що означає скорочення на 6,43% в порівнянні з кінцем жовтня. До сих пір в цьому році, Merval має збільшення на 41,14%.

Якщо вимірювати індекс в доларах США, втрата 8,64% була перевірена на два тижні, враховуючи амортизацію 2,42% в Аргентинський песо по відношенню до валюти США. До сих пір в цьому році, Merval має збільшення на 18,10% в доларах.

Дії, в цілому, протягом перших 11 коліс листопада мали тенденцію до зниження; уклавши 71 документів і 4 з яких малинегативний вплив на продуктивність з позитивною віддачі в порівнянні з кінцем попереднього місяця.

Якщо проаналізувати тільки 23 акцій, які складають MERVAL індекс сьогодні, 20 компаній мали негативні зміни, і тільки 3 працює вгору протягом двох тижнів. Найвищі підйоми були помічені в TS (+ 15,92%) і EDN (+ 3,37%), в той час як найбільші втрати були для SAMI (-21,05%) і CEПU (-17,47%).

Рис. 2.2 Еволюція індекса цін (з грудня 2015 року до листопада 2016 року)

Промисловий індекс Доу-Джонса (англ. Dow Jones Industrial Average, DJIA, Dow 30, або неформально Dow Jones чи The Dow) -- біржовий індекс цінних паперів (акцій) 30 найбільших американських підприємств, створений у 1896 році редактором The Wall Street Journal і співзасновником Dow Jones & Company Чарльзом Доу. Індекс був створений для зведення інформації по акціях індустріальних підприємств на американській біржі цінних паперів. Він залишається разом з Dow Jones Transportation Average найстарішим індексом цінних паперів у США.

В основі індексу Доу-Джонса -- теорія Доу про аналіз ринку за допомогою середніх показників котирувань промислових і транспортних акцій. Вважається, що тенденція ринку загалом позитивна, якщо один з цих середніх показників піднімається вище попереднього локального піку, за яким настає аналогічне зростання другого показника. Коли ж обидва показники знижуються нижче попереднього локального мінімуму, це підтверджує загальну тенденцію до спаду. Цю теорію покладено в основу прогнозування майбутніх змін на фондовому ринку.

Промисловий індекс Доу-Джонса закінчив першу половину листопада з ростом 4,30%. Цього року індекс Доу-Джонса зріс на 8,6%. [1]

Рис. 2.3 Біржові індекси цінних паперів (з грудня 2015 року до листопада 2016)

ВИСНОВКИ

Фінансова система - це сукупність фінансових відносин, пов'язаних з товарообміном. Фінансова система є складовою економічної системи, яка визначає форму і зміст основних економічних відносин, котрі виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту. Основними її складовими є державні фінанси, фінансовий ринок, фінанси суб'єктів господарювання та страхові фонди. Основною її ланкою є бюджетна система.

Фінансова система Аргентини стабільно розвивається, але певні проблеми все-таки є. Однією з проблем є сильна залежність економіки від зовнішньої торгівлі (насамперед від економічних відносин із США). Наступна - це висока роль сільського господарства в структурі економіки. Експорт сільськогосподарської продукції є основним джерелом існування для 60% населення країни.

Окрема проблема, яка потребує уваги - це висока залежність економічного розвитку країни від іноземних інвестицій, у цілому, дестабілізує економіку країни. Сьогодні ця залежність одна із основних чинників, які забезпечують зростання господарської нестійкості в Аргентині.

Зазначені економічні проблеми зумовлюють проблеми соціальні.

Але незважаючи на це сучасна Аргентина -- індустріально-аграрна країна. А основні галузі економіки - це харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна. Географічна різноманітність і багатство природних ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку господарства Аргентини. Вона першою з латиноамериканських країн створила сучасну потужну індустріальну базу.

Отже, фінансова система є життєво важливою в економіці та суспільстві і є запорукою нормальної життєдіяльності країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Christopher Towe, Alejandro Werner. « ARGENTINA FINANCIAL SYSTEM STABILITY ASSESSMENT». Washington Post, 2008.

2. Forero, Juan. "Doctored Data Cast Doubt on Argentina: Economists Dispute Inflation Numbers". Washington Post, 16 Aug 2009.

3. Бредіхин А. Історичні особливості формування політичних систем і режимів у Латинській Америці та Аргентині. - К., 2004.

4. Ковальова О. Латинська Америка: базова теорія регіональної інтеграції // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць. Вип. 17. Відповідальний редактор Камінський Є.Є. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2001. - С. 76-83.

5. Ковальова О.І. Політична інтеграція в Латинській Америці: генеза, ключові характеристики, детермінанти кризових тенденцій. - Київ, 2004.

6. Ткач О.І. Латинська Америка -- деякі аспекти конституційних реформ // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія »Міжнародні відносини». -- Випуск 12. -- 1999. -- C. 63-69.

7. Ткач О.І. Політичні партії як фактор демократизації політичного життя країн Латинської Америки. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія »Міжнародні відносини». -- Випуск 13. -- 1999. -- С.62-65.

8. Insurance Types of Insurance [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://www.justlanded.com/english/Argentina/Argentina-Guide/Money/Insurance

9. 125 aсos de Allianz tambiйn significan 125 aсos de desarrollo sostenible que influencia la forma en que conducimos nuestro negocio diario [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://www.allianz.com.ar/allianz-en-el-mundo/sustentabilidad/porque-lo-hacemos

10. La economнa argentina entrу en recesiуn, segъn las estadнsticas del Indec [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.bigbangnews.com/dinero/La-economia-argentina-entro-en-recesion-segun-las-estadisticas-del-Indec-20160629-0042.html

Размещено на Allbest.ru