Размещено на http://www.allbest.ru/

Державні цінні папери

Облігація - емісійний цінний папір, що закріплює право на отримання від емітента в передбачений термін її номінальної вартості і зафіксованого у ній відсотка або іншого майнового еквівалента.

Вексель - це письмове грошове зобов'язання боржника про повернення боргу, форма і звернення якого регулюється спеціальним законодавством.

Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю.

Банківський сертифікат - це цінний папір, що засвідчує суму вкладу, внесеного у кредитну організацію, і права вкладника (власника сертифіката) на отримання після закінчення встановленого строку суми вкладу та обумовлених відсотків по ньому.

Коносамент - це документ стандартної форми, прийнятої в міжнародній практиці, на перевезення вантажу, який засвідчує його завантаження, перевезення та право на отримання.

Державні цінні папери - це боргові цінні папери, емітентом яких виступає держава.

Переінвестиції в боргові цінні папери:

вкладення в боргові цінні папери забезпечує доходи, розмір і термін отримання яких відомі вже на момент вчинення вкладення;

боргові зобов'язання та облігації є ліквідними цінними паперами, їх можна вільно купити і продати, віддати в заставу, у борг, подарувати або заповісти. Для порівняння - якщо гроші поміщені на банківський депозитний вклад і виникає необхідність їх отримати достроково, то губляться не тільки відсотки, а й за розірвання договору стягуються штрафні відсотки на основну суму депозиту;

вам не доводиться стежити за ринковою ціною цінного папера, тому дохід вже фіксований на момент її придбання;

Емітенти боргових цінних паперів: комерційні структури (підприємства, банки) і органи влади (державні, регіональні, місцеві).

У відповідності з Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» розрізняють такі типи цінних паперів:

· акції;

· облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;

· облігації підприємств;

· казначейські зобов'язання підприємств;

· ощадні сертифікати;

· векселі;

· приватизаційні цінні папери;

· інвестиційні сертифікати.

Взагалі всі цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, поділяються на:

· пайові (інвестиційні);

· позичкові (боргові);

· похідні.

Але українське законодавство не передбачає появи похідних цінних паперів від основних їх видів.

Борговий цінний папір втілює в собі зобов'язання емітента сплатити відсотки і погасити основну суму заборгованості у відповідності до встановленого графіка.

До боргових цінних паперів належать всі види облігацій, комерційні векселі, закладні, незалежно від того, хто є їх емітентом і який термін дії цих паперів.

Інвестиційний цінний папір дає її власнику право на частину активів емітента, він є посвідченням на частку власності в капіталі фірми.

До інвестиційних цінних паперів належать всі види акцій без виключення типів емітентів.

Боргові та інвестиційні цінні папери відображаються у різних статтях балансу фірми. Для емітента боргових цінних паперів - це короткострокові та довгострокові позики; вони відображаються в розділі «ПАСИВИ». Для емітентів інвестиційних цінних паперів вони заносяться в статтю «ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ».

Акція - цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Емісія акцій здійснюється у трьох випадках:

1)під час акціонування, тобто створення акціонерного товариства з метою формування акціонерного капіталу;

2)коли вже діюча компанія перетворюється на акціонерне товариство;

3)при додатковій мобілізації капіталу для збільшення наявного статутного капіталу.

Акції можуть бути іменними, на пред'явника; простими та привілейованими.

Корпорація може здійснювати випуск лише тих видів акцій, які затверджені статутом.

Іменні - це акції, власники яких мають бути зареєстрованими в реєстрі корпорації. Про власників таких акцій у книзі реєстрації акціонерів робиться відповідний запис із вказівкою часу та кількості куплених акцій.

Акції на пред'явника корпорацією не реєструються. Для керівництва корпорації більш зручними є іменні акції, бо вони дозволяють контролювати процес руху акціонерного капіталу і концентрацію акцій в руках окремих акціонерів. Акціонери надають перевагу акціям на пред'явника, тому що вони вільно продаються та обертаються на вторинному ринку.

Прості - це акції, власник яких має право голосу на загальних зборах акціонерів і право на отримання дивідендів.

Кожна акція наділяє її власника одним голосом на загальних зборах акціонерів. Вона не дає гарантії на отримання дивідендів, які залежать від господарської діяльності корпорації.

Прості акції можуть випускатися серіями А і Б. Серія А передбачена для засновників корпорації, тобто для осіб, що підписали її статут, а серія Б - для інших інвесторів.

Привілейовані акції - є іменними і дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна товариства в разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають право брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись з фіксованими (у % до їх номінальної вартості), щорічно виплачуваними дивідендами. Виплату дивідендів здійснюють у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від величини одержаного товариством прибутку.

Акція містить такі реквізити:

· фірмове найменування товариства та його адресу;

· назву цінного папера - «АКЦІЯ»;

· порядковий номер;

· дату випуску;

· вид акції;

· номінальну вартість;

· ім'я власника (для іменної акції);

· розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються;

· термін виплати дивідендів;

· підпис Голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;

· печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, що містять такі основні данні:

· порядковий номер купона на виплату дивідендів;

· порядковий номер акції за якою виплачуються дивіденди;

· найменування акціонерного товариства;

· рік виплати дивідендів.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власників певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику номінальні вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін і з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Можуть випускатися державою (державна позика), місцевими органами самоврядування (муніципальні позики), підприємствами чи їх об'єднаннями. Облігації випускають з метою залучення коштів. Вони є формою кредитування емітентів особами, що придбали облігації. До загальних витрат емітентів облігацій належать:

· сумарні річні доходи на обслуговування облігацій;

· технічні витрати на випуск облігацій;

· витрати на розміщення облігацій.

Гарантією погашення облігації як строкового боргового зобов'язання є загальна гарантія з боку емітента. Цією гарантією є право власника облігації на частину майна у випадку невиконання емітентом своїх зобов'язань, але без права на арешт цього майна.

Облігації можуть бути іменними та на пред'явника; відсоткові, за якими % сплачується у відповідності з умовами їх випуску, розмірами і терміном випуску, і безвідсоткові, тобто цільові, за якими відсотки не сплачуються, але власник може придбати на них певні товари, конвертовані, які можна обмінювати на інші цінні папери; гарантовані, під які є застава нерухомості; незабезпечені серійні, які погашаються серіями; ординарні - всі одразу з правом дострокового погашення за бажанням власника; компенсаційні, які в будь-який момент можна обміняти на готівку.

Різниця між акціями та облігаціями полягає в тому, що:

· власник облігацій є кредитором корпорації, а акціонер - одним з її власників;

· власник облігацій отримує на нею %, які є фіксованими та визначеними, протягом вказаного в ній терміну. Акціонер отримує дивіденди, які корпорація сплачує лише за умови отримання прибутку;

· як і інші кредитори, власники облігацій не мають права голосу; акціонер має право голосу при розв'язанні всіх питань, що стосуються його майнових інтересів;

· процентні платежі, що сплачуються за облігаціями, відносяться на витрати корпорації. Вони здійснюються з оподаткованого прибутку. Джерелом дивідендів є чистий дохід, який залишається після сплати податків.

Облігація має такі обов'язкові елементи:

Номінал - грошова сума, що вказана на лицевій стороні сертифікату облігації. Її отримує власник у день погашення.

Купонна ставка - обумовлений відсоток від номінальної вартості, який емітент має сплачувати щорічно.

Дата погашення - календарна дата, день, коли компанія повертає покупцю суму, що дорівнює номіналу облігації, і припиняє виплату %.

Договір емісії - контракт на випуск облігаційної позики.

Він є договором між емітентом та трастовою компанією.

Положення про виплату - пункт угоди про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого здійснюється виплата % і номінальної вартості облігацій.

Забезпечення - активи або майно корпорації, яке є поручительством під час випуску облігацій.

Рейтинг - оцінка інвестиційних якостей облігації спеціальними фірмами.

Оцінюються лише облігації, які мають широкий вторинний ринок, облігації, що мають високий рейтинг, отримали назву облігацій інвестиційного класу.

Облігації мають ринковий курс.

Вексель - це документ, складений за встановленою формою, який підтверджує безумовний обов'язок векселедавця сплатити у зазначений термін вказану у векселі суму.

Розрізняють два види векселів:

· простий (соловексель);

· переказний (тратта).

Простий вексель містить такі реквізити:

· найменування «ВЕКСЕЛЬ»;

· просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

· зазначення терміну платежу;

· зазначення місця, в якому має здійснитися платіж;

· найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

· дату і місце складання векселя;

· підпис векселедавця.

Переказний вексель має містити, крім вищеназваних реквізитів, найменування того, хто повинен платити (платника.

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

· вексель, термін платежу за яким на вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;

· при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника;

· вексель, в якому не вказане місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Переказний вексель являє собою документ, в якому зазначена письмова вказівка векселедержателя, (трасанту) особі, на яку виставлений вексель, тобто платнику (трасату), сплатити зазначену суму грошей пред'явнику векселя чи особі, що вказана у векселі, (ремітенту) через певний термін або на вимогу.

Депозитний сертифікат - це грошовий документ, що підтверджує внесення в банк коштів на певний термін.

Він має фіксовану відсоткову ставку, кошти можуть бути стягнутими, лише за поданням в банк правильно оформленого сертифіката.

Депозитні сертифікати можуть бути купленими протягом всього терміну їх дії, а відсоток за ними нараховується з дня придбання.

Термін дії депозитних сертифікатів - 10 днів - 8 років, відповідно їх сума від 500 до 5 млн. дол., відсоткова ставки залежать від розміру і терміну дії вкладу.

Після закінчення терміну дії сертифіката, останній стає документом за вимогою і банк має сплатити всю суму за ним за першою вимогою власника.

Банки можуть розповсюджувати власні сертифікати як через філії, так і через брокерські фірми на умовах комісії.

Комерційні папери - це короткострокові зобов'язання без забезпечення, які випускаються великими банками з високою ліквідністю.

Їх випускають для залучення короткострокових коштів для фінансування сезонних потреб в обіговому капіталі; номіналом 1000 дол.; терміном дії 30-270діб. Вторинний ринок таких зобов'язань фактично відсутній.

Інвестори купують комерційні папери, бо дохід за ними є більш високим, ніж за державними фондами або казначейськими векселями. Для емітентів випуск комерційних цінних паперів також вигідний, тому що відсоток за ними нижчий, ніж за банківськими позиками.

Банк-емітент повинен мати високий рейтинг кредитоспроможності. Як правило, на суму випуску відкривається кредитна лінія, яка є гарантією погашення комерційних цінних паперів після закінчення терміну їх дії.

Паритетні, преміальні та дисконтні облігації Порівнюючи обчислену внутрішню вартість облігації з її номіналь ною вартістю, можна виокремити три типи облігацій:

-- паритетні облігації - ті, що розміщують на ринку за номіналом;

-- дисконтні облігації - ті, що розміщують на ринку з дисконтом (зниж кою від номіналу);

-- преміальні облігації - ті, що розміщують на ринку з премією (надбав кою до номіналу).

Внутрішня (інвестиційна, капітальна) вартість облігації - це теперішня вартість майбутніх надходжень коштів (купонних виплат та номіналу), дисконтованих з урахуванням діючої ставки приведення.

Основні теорії оцінки цінних паперів

Теорія чистої приведеної вартості. Вартість визначається за допомогою дисконтування грошових потоків за ставкою, рівної прибутковості, витрат і ризиків альтернативного інвестування, тобто очікуваної норми прибутковості інших цінних паперів, що мають аналогічний рівень ризиків: інвестиційних, країнових і т. д.

Теорія інвестиційного ризику (модель оцінки дохідності фінансових активів САРМ). Вартість визначається на основі взаємозв'язку ризику інвестицій і очікуваної прибутковості (коефіцієнта бета).

Теорія ефективності ринків капіталу. Вартість визначається на фондовому ринку, такому що не піддається зовсім різких змін в умовах конкуренції. У цьому випадку курси цінних паперів на ринку капіталу визначаються станом емітентів, часом, доступністю і обсягом інформації:

1) низька ефективність або теорія випадкового блукання (ціни відображають курси цінних паперів на основі інформації, отриманої в минулому);

2) середня ефективність (ціни відображають опубліковану інформацію);

3) висока ефективність (ціпи відображають всю інформацію, яку можна отримати).

Ощадний (депозитний) сертифікат є одним із видів боргових цінних паперів, який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання із закінченням встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Вексель -- це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Іншими словами: вексель - це цінний папір, який є засобом оформлення кредиту, що надається в товарній формі продавцями покупцям шляхом відтермінування оплати за продані товари.

Вексель допомагає прискорити реалізацію товарів і збільшує швидкість руху обігових коштів. Вексель - це вид кредитних грошей.

Векселі бувають двох видів:

¦ звичайний, простий (соло-вексель);

¦ переказний (тратта).

Рейтинг -- це така оцінка основних показників емітента (якості управління, платоспроможності, структури капіталу, ділової репутації, ризику видів його діяльності і інше), що знаходить своє вираження в присвоюванні емітенту визначеного місця за умовною шкалою щодо інших об'єктів для порівняння. Фондові рейтинги можуть складатися не тільки у відношенні емітентів, але і безпосередньо у відношенні їхніх цінних паперів, а також у відношенні професійних учасників фондового ринку, що обслуговують угоди з цінними паперами. Чим вище і стабільніше позиції емітента або його цінних паперів у рейтингу, тим вище надійність.

Таким чином, рейтинг -- це оцінка ризику, пов'язаного з цінними паперами даного емітента, в порівнянні з ризиком, пов'язаним з іншими цінними паперами.

Існують три основні теорії оцінки цінних паперів.

1. «Теорія ходьби навмання» (вона ж теорія «ефективності ринку або «випадкових блукань») заснована на думці, що вся інформація, що має відношення до цінних паперів, уже сконцентрована в їх поточних ринкових цінах, а тому пошук і аналіз додаткової інформації для прогнозування зміни цін у майбутньому марні. Перш, ніж обробка такої інформації дозволить дати ухвалення про внутрішню вартість цінного папера, ринкова ціна зміниться, «охопивши» в собі нові зведення і давши поштовх наступним інформаційним потокам. Відповідно до цієї теорії, ринок сам по собі ефективно справляється з функцією ціноутворення і збіг суб'єктивної думки інвестора з поводженням ринку -- це тільки вірогідна подія.

2. Теорія технічного аналізу затверджує, що поточна внутрішня вартість цінного папера може бути визначена, виходячи з даних про зміни ринкових цін у минулому. Використовуючи статистику зміни цін за попередні періоди, фахівці -- технократи намагаються виявити короткострокові і тривалі закономірності зміни цін. При цьому справжньою внутрішньою вартістю вважається величина, що відповідає цим тенденціям змін, а відхилення ринкової ціни від розрахованих закономірностей розцінюється як випадкова подія.

Застосування технічного аналізу вимагає наявності великого обсягу статистичної інформації за тривалі періоди часу. При обробці інформації використовуються методи кореляції і регресії, інші складні статистичні методи. На жаль, український фондовий ринок має занадто коротку історію і, відповідно, малу базу даних, недостатню для широкого застосування методів технічного аналізу.

3. Фундаментальна теорія оцінки виходить з того, що головним джерелом вигоди для набувача цінних паперів є їхня прибутковість з виправленням на ризик. Відповідно до теорії фундаментального аналізу, внутрішня вартість цінного папера визначається як дисконтована сума майбутніх грошових надходжень від даного цінного папера:

Основні операції фондового ринку

Окремі сектори (сегменти) ринку цінних паперів суттєво впливають на його розвиток і визначають специфіку операцій на ньому.

Операції з цінними паперами (фондові операції) - це дія з цінними паперами чи коштами на ринку цінних паперів для досягнення поставленої мети. До основних операцій відносять:

емісійні - забезпечення діяльності суб'єкта фінансовими ресурсами -

формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу чи ресурсів в обіг. За своїм економічним призначенням це - пасивні операції, які здійснюються через емісію цінних паперів;

інвестиційні - вкладання суб'єктом операцій власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи від власного імені. За своїм економічним призначенням це - активні операції, які здійснюються шляхом придбання фондових активів на біржі, в торговельній системі, на позабіржовому ринку;

клієнтські - забезпечення зобов'язань суб'єкта операцій перед клієнтом щодо цінних паперів чи зобов'язань клієнта, пов'язаних із цінними паперами.

Самими поширеними фондовими операціями є:

випуск (емісія) - операція з випуску в обіг та продажу цінних паперів; розміщення - продаж цінних паперів потенційним інвесторам; конвертація - обмін цінних паперів одного виду на інший; зберігання - забезпечення збереженості й цілісності цінних паперів; траст - довірче управління переданими у власність цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі; менеджмент - сукупність принципів, форм, методів, засобів управління фінансовими ресурсами, персоналом ізвикористанням досягнень науки; застава - передача цінних паперів , які є забезпеченням позики; кліринг - система безготівкових розрахунків за цінні папери та послуги, що базується на заліку взаємних вимог і зобов'язань; реєстрація і перереєстрація власників цінних паперів - закріплення та зміна прав власності на цінні папери; маркетинг - система внутрішньо фірмового управління, спрямована на вивчення і врахування попиту й вимог ринку для орієнтації діяльності; ціноутворення - процес формування ціни на цінні папери; страхування - створення за рахунок суб'єктів господарювання та фізичних осіб спеціальних резервних фондів, які призначені для відшкодування збитків і втрат, викликаних несприятливими обставинами; погашення - повернення коштів позичальником кредитору; дарування - перехід права власності на цінні папери від однієї особи до іншої на основі договору дарування; успадкування - перехід права власності на цінні папери від однієї особи до іншої у випадку смерті першої; спліт (розщеплення) чи дроблення - поділ нереалізованих акцій акціонерних товариств на їх більшу кількість; консолідація (об'єднання) - вкладання прибутку, отриманого від торгівлі спекулятивними акціями, у надійніші акції а також об'єднання, злиття двох або декількох фірм, компаній; передача (індосамент) - форма передачі простих та переказних векселів, якою є передатний напис на звороті векселя; визначення ринкової вартості - встановлення ціни на цінні папери, що котируються на біржі залежно від попиту і пропозиції на них; бухгалтерський облік - система обліку ресурсів та результатів фінансової і господарської діяльності підприємств, фірм; аудит - фінансовий аналіз, бухгалтерський контроль, ревізія фінансово-господарської діяльності підприємств, фірм, організацій; посередництво - сприяння у встановленні контактів та укладанні угод, контрактів між покупцями і продавцями фінансових активів і послуг; формування і управління по консалтинг - діяльність спеціальних компаній, що полягає в консультування продавців та покупців із широкого кола питань фондового ринку та ін.

Інструменти фондового ринку

Основними інструментами фондового ринку є цінні папери, які частково уже розглядалися в попередніх темах.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право на володіння позикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником, і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Розвиток комп'ютерних засобів збору, обробки і збереження

інформації створив умови для поступової заміни на ринках певної частини паперових цінних паперів, їх стали називати безпаперовими - запис, що зберігається в комп'ютерних файлах ( «електронні цінні папери»).

Цінні папери, як грошові документи, включають три аспекти:

1) документальний - випуск та обіг обумовлює виникнення певних відносин між емітентом і власником цього цінного паперу. Тобто поняття "документальний характер" має те саме значення, що й "офіційний";

2) матеріальна форма документа - означає форму матеріального носія, на якому виготовлений документ;

3) наявність певного набору взаємних прав та зобов'язань, що випливають із власності на конкретний цінний папір - включає наявність достатньої інформації про учасників ринку, про ціни, угоди й пропозиції щодо цінних паперів, чесність, високу ступінь взаємної довіри.

Цінний папір як грошовий документ - це закріплена на матеріальному носії офіційна інформація емітента, придбання якої призводить до виникнення взаємних прав і зобов'язань між емітентом та власником даного документа. Матеріальним носієм може бути папір (папери, сертифікати, цінні папери) або комп'ютерний запис (електронні цінні папери). Не кожний грошовий документ може мати статус цінного папера. В більшості країн світу існує перелік грошових документів, що закріплюється законодавчо в актах, що мають юридичну силу. Деякі цінні папери мають більшу юридичну силу, інші - меншу. Перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн, може бути вичерпним або відкритим.

Цінні папери поділяють на три групи:

пайові - емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують його участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів або частини майна при ліквідації емітента;

боргові - емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не надають їх власникам прав на участь в управлінні справами емітента;

похідні - механізм обігу їх пов'язано з пайовими, борговими цінними паперами або з іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них (детально розглядались у темі 8).

Найпоширенішими видами цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринках цінних паперів країн світу є: акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати.

Самими поширеними інструментами фондового ринку є акції та облігації.

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства (АТ), підтверджує членство в АТ та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ. Отже, акція - безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути тільки АТ. Самими поширеними видами акцій є:

1) прості - власникам яких надаються права майнові й особисті на одержання дивідендів залежно від обсягу прибутку АТ; на участь в управлінні АТ шляхом голосування на зборах; на одержання частини майна у разі ліквідації товариства;

2) привілейовані - називаються так тому, що їх власник має певні привілеї у порівнянні з власниками звичайних акцій того самого емітента. Загальна кількість привілейованих акцій не має перевищувати 10% статутного фонду АТ. У світовій практиці основними видами привілейованих акцій є:

Облігації - це один з видів боргових цінних паперів, що підтверджують наявність кредиторсько-дебіторських взаємовідносин між емітентом і власником облігацій. Згідно з Законом «облігація - це цінний папір, що підтверджує внесення її власником грошових коштів і засвідчує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою встановлених відсотків».

В Україні випускаються облігації таких видів: облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств.

цінний папір облігація

Размещено на Allbest.ru

...