Виробничі інвестиції

- Удосконалення системи економічного обґрунтування емітування різних видів та обсягів цінних паперів

- Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств

- Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів

- Здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств

- Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань

- Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються формуванням і використанням фінансових інвестицій

- Оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними та зарубіжними інвесторами

Удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціальне обґрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних паперів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а також міри впливу на розвиток виробничих та інших суб'єктів господарювання та ефективність їхньої економічної діяльності.

Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких організаційно-економічних заходів: по-перше, концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та організацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо високим рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, активний пошук за допомогою доступних методів (включаючи й залучення засобів масової інформації) потенційно можливих інвесторів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефективних суб'єктів господарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему стимулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випущених цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.

Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утвореннями, банківськими установами та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підприємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реєстраційні функції та довірчі операції; надання позик, зв'язаних із використанням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора тощо.

Одним з важливих організаційно-економічних важелів більш ефективного формування й використання фінансових інвестицій має стати відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств та інших цілісних майнових комплексів. Це пояснюється можливістю формування в такий спосіб реального власника суб'єктів підприємницької діяльності, нагромадження значних фінансових інвестицій від приватизації, підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності приватизованих підприємств та інших суб'єктів господарювання.

Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань, зокрема умов конкурсів з продажу державного майна можна досягти через: по-перше, установлення санкцій за порушення обумовлених термінів і форм інвестування об'єктів приватизації; по-друге, розробку і практичне використання економічного механізму деприватизації (націоналізації) пакетів акцій неефективно приватизованих суб'єктів господарювання.

Неодмінною умовою ефективного функціонування фондового ринку, використання всіх видів цінних паперів має бути постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно займаються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій. Досягнення такої важливої мети можливе з допомогою розширення мережі спеціальних навчальних закладів відповідних рівнів, започаткування в діючих навчальних центрах підготовки високопрофесіональних фахівців за всіма необхідними спеціальностями та спеціалізаціями.

Важливим організаційно-економічним важелем ефективнішого залучення фінансових інвестицій в економіку України треба вважати оптимізацію обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіжними інвесторами. Розроблені науковцями методичні основи оптимізації інвестиційного портфеля учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) полягають у тім, що потенційні інвестори:

1) розглядають кожну інвестицію як можливий розподіл очікуваних прибутків за період володіння цінними паперами;

2) намагаються максимально збільшити очікуваний дохід протягом одного інвестиційного циклу;

3) оцінюють можливий ризик за інвестиційним портфелем, ураховуючи мінливість очікуваних доходів;

4) приймають остаточне рішення щодо видів та обсягу купівлі цінних паперів на засаді максимізації очікуваних доходів і мінімізації можливого ризику.

Лише комплексне використання названих організаційно-економічних важелів спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування та реалізації фінансових інвестицій усіх суб'єктів підприємницької (виробничо-господарської) діяльності в Україні.

Тому всі учасники ринку цінних паперів мають одночасно й комплексно вживати конкретні заходи організаційного та економічного характеру. [9, c. 201 -- 205]

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Опис робочого місця

Велике значення має характер роботи. Зокрема, при організації робочого місця бухгалтера повинні бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, яке входить до складу робочого місця і достатній робочий простір, який дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення.

Головними елементами робочого місця бухгалтера є стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи. Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення бухгалтера. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше, розташовано в зоні легкої досяжності робочого простору.

Для комфортної роботи стіл повинен задовольняти наступним умовам:

- висота столу повинна бути вибрана з урахуванням можливості сидіти вільно, у зручній позі, при необхідності спираючись на підлокітники;

- нижня частина столу повинна бути сконструйована так, щоб бухгалтер міг зручно сидіти, не був змушений підтискати ноги;

- поверхня столу повинна володіти властивостями, що виключають появу відблисків у поле зору;

- конструкція столу повинна передбачати наявність висувних ящиків (не менше 3 для зберігання документації, лістингів, канцелярського приладдя).

- висота робочої поверхні рекомендується в межах 680-760 мм. Висота поверхні, на яку встановлюється клавіатура, повинна бути близько 650 мм.

Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Так, рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги перебуває в межах 420-550 мм. Поверхня сидіння м'яка, передній край закруглений, а кут нахилу спинки - регульований.

Створення сприятливих умов праці і правильне естетичне оформлення робочих місць на виробництві має велике значення, як для полегшення праці, так і для підвищення його привабливості, позитивно впливає на продуктивність праці.

Робота з комп'ютером характеризується значною розумовою напругою і нервово-емоційним навантаженням бухгалтерів, високою напруженістю зорової роботи і достатньо великим навантаженням на м'язи рук при роботі з клавіатурою ЕОМ. Велике значення має раціональна конструкція і розташування елементів робочого місця, що важливе для підтримки оптимальної робочої пози людини-бухгалтера.

Впроцесі роботи з комп'ютером необхідно дотримувати правильний режим праці та відпочинку. В іншому випадку у бухгалтера наголошуються значна напруга зорового апарату з появою скарг на незадоволеність роботою, головні болі, дратівливість, порушення сну, втому і хворобливі відчуття в очах, в поясниці, в області шиї і руках.

Бухгалтер, приходячи на робоче місце повинен слідувати інструкції.

Помітивши порушеннявимог охорони праці та техніки безпеки іншими працівниками або небезпеки для оточуючих, попередити їх про небезпеку, про необхідність дотримання правил безпеки.

4.2 Небезпечні та шкідливі фактори

Небезпека - це процеси, явища, предмети, що роблять негативний вплив на життя за допомогою нанесення збитку здоров'ю безпосередньо або побічно. Розрізняють потенційні або приховані і реальні небезпеки.

Небезпеки поділяються на такі групи:

1) Фізичні - обумовлені наявністю рухомих частин машин і механізмів. Можливістю поразки електричним струмом, можливістю зіткнення з елементами, що мають підвищену або знижену температуру, наявністю підвищеного рівня шуму або вібрації.

2) Хімічні - шкідливий вплив хімічних речовин, що приводить до отруєнь.

3) Психофізіологічні - до них відносять фізичні перевантаження і нервово-психічні перевантаження.

Також на організм бухгалтера впливають:

1) Мікроклімат. Обчислювальнатехніка є джерелом істотних тепловиділень, що може привести до підвищення температури і зниження відносної вологості в приміщенні. В приміщеннях, де встановлені комп'ютери, повинні дотримуватися певні параметри мікроклімату. Ці норми встановлюються залежно від пори року, характеру трудового процесу і характеру виробничогоприміщення.

2) Шум погіршує умови праці, надаючи шкідливу дію на організм людини. Працюючі в умовах тривалої шумової дії випробовують дратівливість, головні болі, запаморочення, зниження пам'яті, підвищену стомлюваність, зниження апетиту, біль у вухах і т.д. Під впливом шуму знижується концентрація уваги, порушуються фізіологічні функції, з'являється втома у зв'язку з підвищеними енергетичними витратами і нервово-психічною напругою, погіршується мовна комутація.

3) Електромагнітне іонізуюче випромінювання. Більшість вчених вважають, що як короткочасна, так і тривала дія всіх видів випромінювання від екрану монітора небезпечне для здоров'я персоналу, обслуговуючого комп'ютери.

Також на підприємстві проводять оцінку умов праці на робочих місцях з метою виявлення шкідливих і(або) небезпечних виробничих факторів і здійснення заходів щодо приведення умов праці у відповідності з державними нормативними вимогами охорони праці (ст. 209 ТК) - атестацію робочих місць.

Атестації підлягають усі наявні в організації робочі місця не рідше одного разу на п'ять років.

Обов'язковій повторній атестації робочих місць за умовами праці (переатестації) підлягають робочі місця:

· після заміни виробничого обладнання;

· після зміни технологічного процесу, засобів колективного захисту та ін;

· при виявленні порушень встановленого Порядку.

4.3 Захист від негативних факторів

Бухгалтер зобов'язаний дотримуватися правил охорони праці для забезпечення захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, пов'язаних з характером роботи, включаючи:

· Підвищені зорові навантаження при роботі протягом тривалого часу на комп'ютері і з паперовими документами.

· Куріння і вживання алкогольних напоїв на роботі, а також вихід на роботу в нетверезому вигляді забороняється.

Відповідно до чинного законодавства співробітник несе відповідальність за порушення вимог цієї інструкції, виробничий травматизм і аварії, що сталися з його вини.

Під час роботи бухгалтер повинен:

1) Під час роботи не допускати сторонніх розмов і дратівливих шумів. Сидіти за робочим столом слід прямо, вільно, не напружуючись. Слід дотримуватися регламентовані перерви протягом робочого дня для проведення загальної виробничої гімнастики, масажу пальців і кистей рук і вправ для очей. Забороняється працювати при недостатньому освітленні й при місцевому освітленні.

2) Слідкувати за чистотою повітря в приміщенні. При провітрюванні не допускати утворення протягів. Утримувати робоче місце в порядку і чистоті. Сміття слід збирати в спеціальні ємності і кожен день видаляти з приміщення.

Для запобігання аварійних ситуацій і виробничих травм забороняється:

· курити в приміщеннях;

· доторкатися до оголених електропроводів;

· працювати на несправному обладнанні;

· залишати без нагляду електронагрівальні прилади;

· використовувати електронагрівальні прилади з відкритою спіраллю.

3) Постійно стежити за справністю обладнання, інструментів, блокувальних, які включають і вимикають пристроїв, сигналізації, електропроводки, штепсельних вилок, розеток та заземлення.

По закінченні роботи бухгалтер повинен:

1) Привести в порядок робоче місце.

2) Відключити і знеструмити обладнання, оргтехніку, опалювальні прилади і світильники.

3) Прибрати використовувані інструменти та матеріали в призначене для їх зберігання місце.

4) Повідомити своєму безпосередньому або вищестоящому керівнику, а при необхідності представникам ремонтно-технічних та адміністративно-господарських служб, про виявлені під час роботи неполадки і несправності обладнання та інших факторах, що впливають на безпеку праці.

Основними методами захисту від шуму є:

· Раціональне розміщення технологічного обладнання.

· Впровадження малошумних технологічних процесів.

· Застосування засобів індивідуального захисту

Рівень шуму на робочому місці не повинен перевищувати 50 дБА. Для зниження рівня шуму стіни і стеля приміщень, де встановлені комп'ютери, можуть бути облицьовані звукопоглинальними матеріалами. Рівень вібрації в приміщеннях обчислювальних центрів може бути понижений шляхом встановлення устаткування на спеціальні віброізолятори.

ВИСНОВОК

На сьогоднішній день більшість підприємств України, що успішно займалися виробництвом в радянські часи, якщо не повністю розформовані, то жевріють на виробничому ринку, залучаючи при цьому морально і фізично-застаріле обладнання. За статистичними даними, більшість великих підприємств експлуатують обладнання, знос яких складає понад 80%, і яке потребує негайного оновлення. Проте сьогоднішня економіка України «тримається» на діяльності приватного малого та середнього бізнесу, а тому кожен керівник такого підприємства зацікавлений якщо не в розширенні виробничих потужностей, то хоча б в оновленні капіталу. Саме такі основні завдання виконують інвестиції.

Інвестування є формою фінансово-економічної діяльності, що має за мету нарощування, примноження капіталу. Інвестиції можуть здійснюватися як в основний капітал, так і в оборотній, як за рахунок залучених джерел фінансування, так і за рахунок власних. Роль інвестування є дуже важливою в процесі оновлення капіталу. Без нових технологій та актуального для підприємства обладнання неможливо ефективно здійснювати господарську діяльність. Отже, інвестиції -- це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Розглядають декілька видів інвестицій. В курсовій роботі розглянуто виробничі (реальні) інвестиції, а також фінансові. Реальні інвестиції охоплюють діяльність, пов'язану зі створенням нових матеріальних об'єктів, що матимуть прибуток за рахунок виробництва й продажу товарів і послуг. Фінансові інвестиції є вкладанням коштів у фінансові операції та цінні папери.

Інвестиційна діяльність підприємства -- це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність. для визначення необхідного обсягу інвестицій та джерел їх фінансування. Використовується ряд показників:

- необхідна середньорічна величина виробничої потужності підприємства;

- величина середньорічної виробничої потужності; - абсолютна величина необхідної додаткової виробничої потужності підприємства.

Джерелами формування інвестицій може бути як власний, так і залучений капітал. Для визначення ефективності інвестицій обчислюють такі показники:

- абсолютну ефективність інвестицій;

- коефіцієнт економічної ефективності;

- визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник -- К.: Атіка, 2004. -- 480 с.

2. Вігуржинська С.Ю. Економіка підприємства: конспект лекцій. -- Одеса: Одеська державна академiя холоду, 2004. -- 486 с.

3. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. -- К.: ВІРА-Р, 1999. -- 320 с.

4. Мельник В.М. Управління податкоспроможністю суб'єктів господарювання: Навчальний посібник для самостійної роботи. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. -- 116 c.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. -- Вид. 2-ге, перероб. Та доп. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 528 с.

6. Петрова В.И. Системный анализ себестоимости. -- М.: Финансы и статистика, 1996. -- 175 с.

7. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. -- К.: Вікар, 2002. -- 176 с.

8. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. / Г.В. Савицкая. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: ИНФРА-М, 2003. -- 400 с.

9. Слав`юк Р. А. Фінанси підприємств.: Навчальний посібник. -- К.: ЦУЛ, 2005. -- 460 с.

10. Федоренко В. Гаврилова Т. Економічне становище підприємств та інвестиційні процеси // Економіка України. -- № 5. -- 2003. -- C. 28 -- 33

Размещено на Allbest.ru