Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА УТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Основні поняття та терміни

Соціальна політика, соціальний захист, соціальне забезпечення, видатки на соціальний захист, соціальна допо-I мога. Соціальні стандарти, пенсійне забезпечення, соціальне страхування соціальна сфера, видатки на соціальну сферу, видатки на освіту, видатки на охорону здоров'я, видатки на духовний розвиток, видатки на фізичну культуру і спорт.

Характеристика видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення

Таблиця Динаміка основних соціальних стандартів

Одночасно в цьому обсязі видатків було враховано видатки на встановлення посадових окладів працівникам, у яких вони менші за мінімальну заробітну плату, на рівні мінімальної заробітної плати; а також на індексацію заробітної плати працівників відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; забезпечення додаткових виплат працівникам освіти, охорони здоров'я і культури.

Таким чином, у 2010 р. відбулося підвищення розмірів заробітної плати працівників бюджетної сфери порівняно з 2009 р. Так, розмір середньомісячної заробітної плати лікаря-хірурга вищої категорії у стаціонарі зріс на 29,5 %, завідувача дошкільного навчального закладу - 34,4 %, бібліотекаря I категорії - на 46,9 %.

Фактично видатки на оплату праці працівників бюджетних установ за Зведеним бюджетом України зросли на 16,7 % порівняно з 2009 р. (до 123 638,5 млн грн), що дало можливість повністю реалізувати завдання, установлені бюджетом на 2010 р.

Останніми роками істотно збільшено видатки бюджету на виплату допомоги сім 'ям з дітьми, малозабезпеченим сім 'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, а також на тимчасову державну допомогу.

На зазначені види допомоги у 2010 р. було спрямовано 22,7 млрд грн, що на 6,1 млрд грн більше, ніж у 2009 р.

Відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з 1 квітня 2011 р. допомога при народженні дитини надавалась у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, на першу дитину (24 тис. 480 грн); кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину (48 тис. 860 грн); кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину (97 тис. 920 грн).

Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується впродовж 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надаватиметься в розмірі, що дорівнює різниці між 100 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (з 1 грудня 2011 р. - 1004 грн), та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 грн.

Розмір державної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються опікунами (піклувальниками), батьками-вихователями та прийомними батьками, становить два прожиткові мінімуми для дітей відповідного віку.

На дітей віком до шести років розмір державної допомоги становив: з 1 січня - 1632 грн, з 1 квітня - 1664 грн, з 1 жовтня - 1706 грн, з 1 грудня - 1740 грн; на дітей віком від шести до 18 років: з 1 січня - 1954 грн, з 1 квітня - 1994 грн, з 1 жовтня - 2044 грн, з 1 грудня - 2084 грн.

Якщо дитині виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державні допомоги, розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених на дитину пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.

З 1 січня 2011 р. допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (удовам, удівцям) надавалася в розмірі різниці між 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім' ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Захист родин, середньомісячний сукупний дохід яких не досягає встановленого рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму) на сім' ю, здійснюється згідно з Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

З 1 січня 2011 р. рівень забезпечення прожиткового мінімуму становив:

- для працездатних осіб - 21 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (з 1 грудня 2011 р. ця сума становила 204,84 грн);

- для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів - 75 % прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність (з 1 грудня 2011 р. - 600,00 грн);

- для дітей - 50 % прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму, установлений для дітей відповідного віку, наведено в табл. 10.3.

Таблиця Розмір забезпечення прожиткового мінімуму для дітей

Крім того, для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму підвищується на 10 %, а для кожної дитини, яка утримується матір' ю (батьком, усиновителем), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, - на 20 %.

Законом України "Про внесення змін до статті 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"" від 21 грудня 2010 р. № 2809 запроваджується поступове збільшення розміру соціальної допомоги для сімей, у яких є діти віком від трьох до 18 років. Розмір державної соціальної допомоги передбачається збільшити на кожну дитину віком від трьох до 13 років у 2012 р. на 120 грн (проти 60 грн у 2011 р.), у 2013 р. - на 180 грн, у 2014 р. - на 250 грн, а на дітей віком від 13 до 18 років у 2012 р. - на 230 грн (проти 100 грн у 2011 р.), у 2013 р. - на 360 грн, у 2014 р. - на 500 грн.

Тобто сім'ї, які одержують соціальну допомогу як малозабезпечені, до основного розміру допомоги одержуватимуть ще допомогу на кожну дитину.

Адресною допомогою держави малозабезпеченим сім'ям на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу та твердого палива є субсидія. Допомога надається у безготівковому вигляді на оплату житлово-комунальних послуг та в готівковому вигляді на придбання скрапленого газу і твердого палива.

Право на призначення субсидії мають сім' ї, у яких розмір плати за житлово-комунальні послуги в межах норм споживання, з урахуванням пільг, перевищує обсяг визначеного Кабінетом Міністрів України обов' язкового відсотка платежу (10 чи 15 % середньомісячного сукупного доходу).

Сім' ї, яким призначено субсидію, повинні обов' язково сплачувати за житлово-комунальні послуги щомісячно 15 або 10 % свого середньомісячного сукупного доходу. Ті сім' ї, які складаються лише з непрацездатних громадян, сплачують за житлово-комунальні послуги в межах установлених норм 10 % середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - 10 % річного сукупного доходу.

Сім' ї, у складі яких є неповнолітні діти, інваліди трьох груп, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного зареєстрованого в житловому приміщенні не перевищує 50 % прожиткового мінімуму, тобто 266 грн, сплачують за житлово-комунальні послуги 10 % сукупного доходу сім' ї, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - 10 % річного сукупного доходу. Інші сім' ї сплачують 15 % свого сукупного середньомісячного доходу.

Таблиця 10.4 Житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг і скрапленого газу та палива

Як видно з таблиці, у січні-грудні 2010 р. за субсидіями для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг звернулося 2256,9 тис. сімей, що на 38,23 % більше, ніж у січні-грудні 2009 р.

У грудні 2010 р. кількість сімей - учасників Програми житлових субсидій, які одержували субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, становила 8,2 % від загальної кількості сімей України, що на 3,1 % більше, ніж у грудні 2009 р.

Загальна сума субсидій, призначених сім' ям для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг у січні-грудні 2010 р., становила 237,4 млн грн, що на 94,0 млн грн більше відповідного показника 2009 р.

Середній розмір субсидії готівкою на відшкодування витрат для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у грудні 2010 р. на одну сім' ю становив 466,8 грн, що на 46,1 грн більше відповідного показника 2009 р.

Станом на 1 січня 2011 р. субсидії на оплату житлово-комунальних послуг отримали 1 373,5 тис. сімей - 8 % усіх до-могосподарств України, що на 60 % більше, ніж в аналогічний період попереднього року (868,9 тис. сімей).

Відзначаючи зростання видатків державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення громадян, зауважимо, що попри це їх рівень на сьогодні є досить низьким. Як свідчать дані Рахункової палати України, на суму, нижчу за прожитковий мінімум, в Україні живуть 12,5 млн осіб1. За даними підсумкового моніторингу розвитку соціальної сфери в 2010 р., проведеного Центром перспективних досліджень Міністерства праці та соціальної політики і НАН України, розмір прожиткового мінімуму за 2010 р. номінально збільшився всього лише на 2,2 %, але якщо врахувати інфляцію, то реально він знизився на 4,8 %. Опосередковано про це свідчать і результати опитування "Українського демократичного кола" на замовлення Інституту політики в кінці січня 2011 р., які були презентовані у Верховній Раді України. Майже 62 % українців стали жити гірше і відчувають на собі незадовільний матеріальний стан2.

Отже, поліпшення рівня та якості життя громадян в Україні є нагальною проблемою. Для її вирішення в умовах недостатності державних коштів доцільно було б, зокрема, розширити залучення альтернативних джерел фінансування соціальної сфери, у тому числі приватного інвестування або фінансування за рахунок коштів громадських організацій.

Необхідно також від політики державних соціальних виплат поступово переходити до політики, спрямованої на стимулювання трудової активності за європейськими стандартами, а саме:

-збільшити частку оплати праці в структурі ВВП;

- підвищити частку оплати праці в собівартості - не нижче 30 %;

- підвищити мінімальну зарплату до західноєвропейського рівня;

- сформувати середній клас на основі зниження децильного коефіцієнта диференціації доходів громадян до обґрунтованого рівня - не вище 1 : 5;

-зменшити міграційні потоки до рівня країн ЄС;

- збільшити ВВП на душу населення до середньоєвропейського розміру (не нижче 9 тис. євро).

Державна система соціального захисту повинна відігравати підпорядковану роль, мати адресний характер і стосуватися не-імущих верств, тобто непрацездатної частини населення. Саме цей напрям у соціальній політиці держави має стати пріоритетним, він сприятиме соціальній стабільності в суспільстві - необхідній умові економічного зростання й підвищення рівня добробуту громадян.

Видатки бюджету на соціальний захист населення та соціальну сферу

Система соціального захисту складається з трьох елементів, кожен з яких має різне коло суб'єктів, джерела фінансування, умови та мету забезпечення. Система соціального захисту включає такі форми:

- соціальне страхування за рахунок обов'язкових страхових і добровільних внесків;

-- державне забезпечення та надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету;

-- соціальну допомогу та соціальну підтримку непрацездатних громадян. бюджетний фінансування видаток пенсія

На сьогодні нараховується понад 20 різних видів допомог і пільг, а падання їх закріплено десятками законів. Система є складною, окремі соціальні програми не мають стабільного фінансування або за їх затвердження не передбачалися цільові джерела фінансування. Видатки зведеного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення з 2002 по 2005 р. зросли з 12,6 млрд до майже 40 млрд грн. Технічні можливості подальшого збільшення соціальних трансфертів були вичерпані вже у 2002 p., коли їх частка досягла 17,2 % ВВП і 42,2 % державних видатків. У 2003--2004 pp. було наявне певне випередження темпів зростання ВВП над зростанням видатків на освіту і охорону здоров'я. Основні принципи системи соціального захисту населення закладені в Конституції України ст. 46--53. Соціальний захист забезпечується соціальною допомогою і соціальним страхуванням.

Соціальний захист -- це система відносин між державою, господарськими структурами з одного боку та з громадянами з іншого, у процесі яких за рахунок частили ВВП утворюються і використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій і груп громадян. Видатки бюджету на соціальний захист населення -- це насамперед видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо).

Видатки бюджету на соціальний захист класифікуються так:

1) за джерелами фінансування:

-- за рахунок коштів державного бюджету;

-- за рахунок коштів місцевого бюджету;

2) за ініціатором:

-- витрати на реалізацію загальнодержавних програм;

- витрати на місцеві програми (рішення місцевих органів влади);

3) за метою використання:

-- видатки на соціальний захист у зв'язку з малозабезпеченістю;

-- виплати як компенсація втраченого доходу (допомога по вагітності і пологам);

-- компенсація втраченого здоров'я або майна;

-- витрати, пов'язанні з наданням підтримки в облаштуванні (притулки для тимчасового утримання біженців);

-- витрати на надання пільг і привілеїв окремим категоріям громадян;

4) за формами:

-- грошові;

-- безготівкові;

-- натуральні.

Усі форми соціальної допомоги визначаються законами України або рішеннями місцевих органів влади.

Система соціального захисту населення включає такі форми:

-- соціальне страхування за рахунок страхових внесків до фондів соціального страхування (державні або недержавні);

-- державне забезпечення та надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету;

-- соціальна допомога та соціальна підтримка непрацездатних громадян за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Соціальне страхування здійснюється на таких загальних засадах:

1) обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;

2) забезпечення осіб, що працюють самостійно, тільки тими видами захисту, у фінансуванні яких вони беруть участь;

3) надання можливості додаткового добровільного страхування у системі загальнообов'язкового соціального страхування з метою одержання додаткового матеріального забезпечення;

4) рівноправність усіх застрахованих осіб стосовно зобов'язань з фінансування витрат і отримуваних у результаті цього прав та гарантій;

5) державна гарантованість виплат щодо загальнообов'язкового соціального страхування.

Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни після досягнення пенсійного віку мають право отримувати пенсію. Крім того, є категорія громадян, яка має право отримувати пенсію раніше, ніж після досягнення пенсійного віку (військові, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, особи зайняті на шкідливих виробництвах та ін.). Пільги і допомога громадянам, які мають особливі заслуги перед державою, призначаються на основі чинного законодавства окремо за кожною категорією (закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні").

Ветеранам можуть надаватися такі пільги:

-- безплатний проїзд усіма видами міського і приміського пасажирського транспорту;

-- звільнення від плати за землю;

-- першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах.

Державне забезпечення -- це форма соціального захисту, яка полягає у наданні соціальних виплат та інших соціальних послуг окремим громадянам за рахунок державного бюджету. Всі такі виплати, послуги та суб'єкти визначаються окремим законодавством. Кошти державного бюджету за цією формою соціального захисту спрямовуються:

-- на пенсійне забезпечення і надання соціальних послуг військовослужбовцям та особам, що проходять службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України;

-- виплату та підвищення пенсій, надання пільг учасникам воєнних дій;

-- виплату та підвищення пенсій, надання пільг громадянам, потерпілим від техногенно-екологічних і природних катастроф;

-- виплати реабілітованим громадянам.

Соціальна допомога -- це встановлені законодавством види матеріального забезпечення, які надаються громадянам за певних обставин та у визначених розмірах за рахунок державного бюджету. Майнове становище одержувача не враховується.

Соціальна допомога надається:

-- при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-- на дітей одиноким матерям;

-- батькам, зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом;

-- на дітей військовослужбовців строкової служби;

-- на дітей багатодітним сім'ям;

-- інвалідам і громадянам похилого віку, які з поважних причин не набули права па пенсію та інші допомоги.

За допомогою кошторисного фінансування забезпечується фінансування грошовими коштами установ і організацій невиробничої сфери.

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних установ -- це основний документ, що визначає загальний обсяг цільового надходження і поквартальний розподіл бюджету України. Формування єдиного кошторису доходів і видатків здійснюється на підставі лімітної довідки асигнувань з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий строк після затвердження бюджету. Лімітна довідка має враховувати потреби кожної установи відповідно до її виробничих показників. Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами та затверджується керівниками вищестоящої організації. Одночасно з кошторисами на затвердження подається штатний розпис.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається з трьох розділів:

1) бюджетних асигнувань;

2) інших коштів;

3) видатків за рахунок спеціальних та інших позабюджетних коштів.

Кожен з цих розділів ділиться на дохідну і видаткову частини. До першої належать планові обсяги бюджетних асигнувань, а також надходження з інших дохідних джерел. Формування дохідної частини здійснюється на підставі індивідуальних розрахунків, а також платежів і відрахувань до бюджету. Видаткова частина -- загальна сума витрат з розподілом за категоріями видатків економічної класифікації, а також встановлення витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань і за рахунок позабюджетних надходжень.

У бюджетному фінансуванні крім єдиного кошторису доходів і видатків застосовуються такі кошториси:

-- загальні кошториси, які складаються за однотипними малими установами (клубами, бібліотеками та ін.) з невеликим обсягом фінансування, а також за однотипними великими установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано;

-- зведені кошториси -- це об'єднані індивідуальні кошториси однотипних установ.

Кошториси складаються на основі виробничої програми підрозділу відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.

Результатом діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціокультурних і побутових послуг. Як правило, до соціально-культурної сфери належать заклади освіти, підготовки кадрів, охорони здоров'я, науки і культури. У галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів, які становлять понад ЗО % ВВП. Крім того, галузі соціальної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за наданні послуги та виконані роботи.

Планування витрат, що спрямовуються з бюджету на соціальний розвиток, відбувається на основі економічних нормативів і фінансових норм. Нормативи встановлюються Кабінетом Міністрів України, як правило, на одного учня, одного жителя, одну установу тощо. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або додаткових джерел, знайдених місцевими радами.

Для поліпшення планування витрат на утримання установ соціальної сфери є розроблення фінансових норм за категоріями видатків.

Фінансова норма -- це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю.

Розрахунок фінансових норм для бюджетних установ є таким:

1) розрахунок індивідуальних норм за категоріями видатків бюджетних установ;

2) на основі індивідуальних норм -- розроблення укрупнених норм;

3) на основі укрупнених норм -- розроблення зведених норм.

Фінансові норми уточнюються і переглядаються один раз на 5 років. Індивідуальні норми використовуються під час планування на рівні бюджетних установ, укрупнені -- на рівні міністерств і відомств, зведені -- держави чи області.

Бюджетна установа складає кошторис доходів і витрат, який є основним плановим документом, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис -- це фінансовий документ, у якому в плановому порядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об'єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення та розподілом за окремими періодами фінансування. Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.

Кошторис має:

-- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

-- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року, називається планом асигнувань.

Асигнування -- це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов'язань і витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним. Установи мають право брати зобов'язання і витрачати бюджетні кошти на цілі та в установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань межах. Керівники установ, яким надано право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених у кошторисах і планах асигнувань, називаються розпорядниками коштів бюджету.

Бюджетні установи можуть отримувати позабюджетні кошти -- кошти понад асигнування, що виділяються їм з державного або місцевого бюджетів.

Позабюджетні кошти поділяються за принципом походження та використання:

-- на спеціальні кошти;

-- суми за дорученнями;

-- депозитні кошти;

-- інші позабюджетні кошти

Размещено на Allbest.ru