Размещено на http://www.allbest.ru/

Видатки на оборону, правоохоронну діяльність, безпеку держави і управління

Основні поняття та терміни

Національна оборона, видатки на національну оборону, прямі оборонні видатки, непрямі оборонні видатки, приховані оборонні видатки, поточні оборонні видатки, капітальні оборонні видатки, фінансування оборони, оборонний бюджет. Видатки на правоохоронну діяльність, видатки на безпеку, видатки на управління.

Фінансування оборони

Видатки на оборону поділяються на три групи: прямі, непрямі та приховані1. До прямих оборонних видатків відносять видатки оборонних міністерств та відомств, зокрема видатки на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам тощо. Прямі видатки становлять основну частину оборонних видатків.

У свою чергу, прямі оборонні видатки поділяються на поточні й капітальні (інвестиційні). До поточних видатків належать видатки, пов' язані з підтримкою бойової могутності збройних сил на досягнутому рівні: грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, видатки на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов' язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки. До капітальних належать видатки на матеріально-технічне переоснащення збройних сил, розвиток воєнних науково-дослідних робіт, купівлю озброєння та воєнної техніки, на військове будівництво та розвиток інфраструктури.

За оцінками Стокгольмського міжнародного інституту з вивчення проблем миру частки поточних та інвестиційних витрат у країнах НАТО в 2007 р. становили близько 65 % і 35 % відповідно.

Непрямі оборонні видатки - це бюджетні затрати, пов'язані з утриманням збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (проценти та погашення державного боргу, пенсії й допомога ветеранам війни, інвалідам, сім' ям загиблих, затрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).

Приховані оборонні видатки за своїм характером та значущістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.

Згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 51) до видатків на оборону відносять: затрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке мають право окремі катего-

1 Василик О. Д. Державні фінанси України / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К. : НІОС, 2002. - 483 с.

рії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, а також (у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення) члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їхніх сімей. Такі затрати здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

До згаданих затрат належать: забезпечення речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за наймання жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну та теплову енергію); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації та користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби тощо.

Вищезазначені видатки проводяться відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25 листопада 2008 р. № 495 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 січня 2009 р. за № 79/16095).

Зазначеною Інструкцією передбачено також окремий код економічної класифікації видатків бюджету - код 1150 "Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт і заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення", який передбачає придбання, утримання та ремонт військовими формуваннями товарів військового призначення, військової техніки, військове будівництво (крім житла для військовослужбовців, гуртожитків, казарм, будівництва об' єктів соціально-культурного та побутового призначення).

Важливим показником обороноздатності держави є рівень видатків на національну оборону у відсотках до ВВП. Нормою асигнувань на оборону в країнах НАТО є 2,2-2,5 % від ВВП. Наприклад, у 2010 р. він становив: у Франції - 2,3 % ВВП, Великій Британії - 2,7, Італії - 1,8, Німеччині - 1,3, США - 4,8 % (табл. 11.1), що в абсолютних цифрах у середньому дорівнює не менш ніж 15 000 дол. США на військовослужбовця на рік. У Польщі цей показник дорівнює приблизно 20 000 дол.

США, у більшості інших країн НАТО - від 40 000 до 60 000, у Великій Британії - 90 000, у США - 200 000 дол.1

Таблиця Рівень видатків на оборону в окремих країнах

В Україні частка видатків на оборону в національному продукті недостатня для підтримання на належному сучасному рівні обороноздатності країни і становить менше 1 %. З огляду на значення оборони для функціонування суверенної, незалежної держави цілком виправданим є здійснення фінансування її військових потреб включно за рахунок Державного бюджету України, що визначено як Бюджетним кодексом України, так і спеціальним законодавством.

Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини.

Існують три основні підходи до її формування: 1) повна відмова від військових видатків;

2) створення могутньої воєнної супердержави;

3) фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.

Фінансування видатків на оборону в Україні здійснюється відповідно до третього підходу. Видатки Міністерства оборони України на виконання визначених йому завдань фінансуються Кабінетом Міністрів України за рахунок виділених на ці завдання коштів або додаткових коштів.

За рахунок коштів державного бюджету утримуються органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, Генеральний штаб Збройних сил України, штаби, командування, управління, постійні й тимчасово створені органи у Збройних силах України, призначені для виконання функцій з управління військами, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Переважна частина зазначених видатків фінансується з державного бюджету. Місцеві бюджети забезпечують утримання військових комісаріатів.

Чинне законодавство передбачає, що Збройні сили України можуть здійснювати господарську діяльність. Так, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, що належить їм на праві оперативного управління, та звільняється від сплати всіх видів податків. Отже, законодавство передбачає можливість національних збройних сил отримувати доходи від господарської діяльності, що витрачатимуться на їх власні потреби.

Зауважимо, що відповідно до спрямованості воєнної доктрини особливістю видатків на національну оборону і безпеку є те, що вони не пов' язані з проведенням агресії, війн, з участю у міжнародних конфліктах тощо.

Фінансування оборони - це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних сил України згідно з кошторисом Міністерства оборони України на рік. Видатки здійснюються в межах сум, затверджених у Державному бюджеті України через систему головних розпорядників бюджетних коштів.

Утримання армійських частин здійснюється на основі кошторису. Основні статті видатків - грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата вільнонайманих.

Фінансування на придбання озброєння та військової техніки визначає потреби, пов' язані з постійною заміною техніки й озброєння у зв' язку з закінченням термінів їх експлуатації та моральним старінням.

У Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оборону України" від 5 жовтня 2000 р. зазначено, що фінансування потреб національної оборони держави здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Обсяг фінансування визначається щорічно Законом про Державний бюджет України. Він має забезпечувати належне виконання завдань, що стоять перед національною обороною, і бути не меншим ніж 3 % від запланованого обсягу ВВП.

Фінансування видатків на оборону, передбачених Державним бюджетом України, здійснюється через Державну казначейську службу України. Для цього розпорядником бюджетних коштів у органі Державної казначейської служби України відкриваються особові та реєстраційні рахунки.

Динаміка видатків на оборону та їх частка у видатках зведеного бюджету наведена в табл. 11.2.

Таблиця Динаміка видатків на оборону в 2006-2010

Як свідчать дані таблиці, за 2006-2010 рр. частка бюджетних асигнувань Міністерства оборони України скоротилася з 5,42 % від загальної суми видатків Державного бюджету України у 2006 р. до 3,68 % у 2010 р. При цьому розподіл видатків Міністерства оборони за їх функціональним призначенням був таким (табл. 11.3):

Таблиця Розподіл видатків міністерства оборони за функціональним призначенням

Отже, кошти, які виділялися Міністерству оборони України з державного бюджету, переважно використовувалися на утримання особового складу (у 2010 р. - 87,9 % від загального обсягу виділених з бюджету коштів). Як наслідок, рівень бойової підготовки збройних сил та наявні озброєння й військова техніка не відповідають сучасним вимогам. Така ситуація пояснюється відсутністю державної політики в питаннях матеріального та фінансового забезпечення Збройних сил України. Зокрема, Міністерство фінансів України при формуванні бюджету Міністерства оборони України не враховувало вимог Державної програми розвитку Збройних сил України. Кошти державного бюджету в основному планувалися на утримання нереформованої системи Збройних сил України без відповідного їх розвитку.

Аналіз структури військових видатків України за даними Міністерства оборони свідчить про те, що сьогодні частка видатків на утримання збройних сил країни перевищує майже втричі граничний показник, а частка видатків, спрямованих на розвиток озброєнь, військової техніки та інфраструктури, становить менше чверті від мінімального граничного показника, при цьому планові показники фактично не виконувалися. Переконливим у цьому контексті є той факт, що, наприклад, із запланованих 3078,8 млн грн у 2009 р. на фінансування розвитку озброєнь, військової техніки та інфраструктури міністерство отримало лише 602,8 млн грн, або 16,8 % від запланованого обсягу.

Якщо порівняти видатки 2006 р. з видатками 2010 р. за кодами програмної кваліфікації, то можна пересвідчитись у повному згортанні фінансування за такими важливими позиціями, як матеріально-технічне забезпечення бойової підготовки; державні цільові програми розроблення та створення нових видів озброєння; конверсія колишніх військових об' єктів.

Розмір видатків за окремими позиціями істотно зменшився у 2010 р. порівняно з 2006 р. Зокрема видатки на реформування та розвиток Збройних сил України скоротилися майже на 60 %; на будівництво і капітальний ремонт військових об' єктів - більш ніж на 80 %; на утилізацію звичайних видів боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива - на понад 60 %; на захист важливих державних об' єктів; соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців, що звільняються в запас або у відставку, - більш ніж на 80 %.

Тим часом аналіз тенденцій фінансування армій провідних країн світу показує, що військові видатки мають розподілятися приблизно так: на НДДКР та закупівлю озброєння - від 30 до 65 %; матеріально-технічне забезпечення - від 15 до 30 %; утримання особового складу - від 10 до 30 %; капітальне будівництво - від 5 до 10 %1.

Крім зазначеного, великою проблемою в Україні є нерівномірне фінансування заходів розвитку озброєнь, військової техніки та інфраструктури упродовж року. Так, за даними Міністерства оборони України Міністерство фінансів України в помісячних розписах асигнувань основну суму коштів виділяє, як правило, в IV кварталі. Це унеможливлює використання призначених коштів у повному обсязі, порушує послідовність та повноту виконання заходів із розроблення та закупівлі озброєння, не дає можливості ефективно спланувати фінансування заходів, призводить до ситуації, коли Міністерство оборони України змушене здійснювати авансування виконання заходів із розвитку озброєнь, військової техніки та інфраструктури, що, у свою чергу, призводить до збільшення дебіторської заборгованості.

Видатки на правоохоронну діяльність, безпеку держави і державне управління

Видатки на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її внутрішніх і зовнішніх інтересів. Видатки державного бюджету на забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади у 2010 р. становили 28 570,7 млн грн, у тому числі за загальним фондом - 23 977,2 млн грн. оборонний витрата воєнний бюджет

Таблиця Видатки державного бюджету україни на громадський порядок, безпеку та судову владу

* Джерело: складено за звітами Міністерства фінансів України за відповідні роки.

Склад видатків на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави такий:

- видатки на утримання органів внутрішніх справ: матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю; підрозділів органів внутрішніх справ; підрозділів державно-патрульної служби; інспекції у справах неповнолітніх; утримання приймальників-розподільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-розподільників;

- видатки на внутрішні війська: поточне утримання внутрішніх військ МВС України;

- видатки на утримання прокуратури: Генеральної прокуратури України; місцевих органів прокуратури;

- видатки на кримінально-виправні системи: установи і підприємства України з питань покарань;

- видатки на Прикордонні війська України: утримання Прикордонних військ України; комплексну програму розбудови державного кордону України;

- видатки на Службу безпеки України: поточне утримання Служби безпеки України й антитерористичного центру Служби безпеки України; матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;

- видатки на пожежну охорону;

- видатки на утримання інших правоохоронних органів: управлінь державної охорони; спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів;

- видатки на утримання розвідувальних органів;

- видатки, пов'язані зі зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також конфіскованої валюти;

- видатки на утримання національного бюро розслідувань. Крім того, передбачаються видатки на здійснення наукових та

науково-технічних розробок, підготовку наукових кадрів у сфері удосконалення законодавства України.

Планування видатків на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави здійснюється через складання індивідуальних і зведених кошторисів за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України окремим рядком.

Витрати на утримання судової влади здійснюються за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисного фінансування. На бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, Державна судова адміністрація України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З державного бюджету фінансуються заходи, спрямовані на підтримку громадського порядку, національної безпеки держави, та органи, на які чинним законодавством покладено функції щодо їх забезпечення. На кошторисному фінансуванні перебувають органи, що проводять діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю та охорони державного кордону (органи внутрішніх справ, дорожньо-патрульна служба, Прикордонні війська України, національне бюро розслідування). Обсяг видатків на утримання Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розписами та кошторисами витрат цих органів.

Контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, які спрямовуються на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави, здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

Однією з функцій держави є управління. У зв' язку з цим певне місце в бюджеті займають видатки на державне управління. Політика і дії держави мають бути спрямовані на економію бюджетних коштів та оптимізацію видатків на утримання апарату державних органів влади. На утримання вищих органів державного управління, органів місцевої влади й місцевого управління, фінансову та зовнішньополітичну діяльність у 2010 р. було використано 14 473,3 млн грн.

До системи органів державної влади в Україні належать: законодавча, виконавча та судова влада. Видатки на утримання органів управління здійснюються за такими напрямами:

- функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати, інші видатки);

- функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

- утримання Президента України та його апарату;

- утримання фінансових та фіскальних органів (Державної податкової служби України, місцевих органів державних податкових служб, Державної фінансової інспекції України, Державної казначейської служби України, місцевих органів Державної казначейської служби, Митної служби України, на створення державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов' язкових платежів, витрати на комп' ю-теризацію Державної казначейської служби України та інших фінансових органів управління, витрати на виготовлення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби);

- загальне планування і статистичні служби (проведення статистичних досліджень і переписів, ведення записів щодо сімейних бюджетів);

- інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення орденів, медалей, документів до них; виготовлення та перевезення національної валюти, придбання устаткування для виробництва цінних паперів і монет, виробництво бланків цінних паперів і документів суворого обліку, утримання Пробірної палати України, утримання Центру правових реформ і за-конопроектних робіт; утримання Фонду сприяння становленню місцевого та регіонального самоврядування; видатків на паспортизацію населення України, видатків на запровадження нового податкового і бюджетного законодавства);

- утримання судової влади (Конституційного Суду України, Верховного Суду України, обласних судів, районних (міських) судів тощо;

- інші напрями.

На державне управління спрямовуються кошти бюджетів усіх рівнів.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, у тому числі на законодавчу і виконавчу владу та Президента України; судову владу; правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави; проведення виборів та референдумів тощо.

На кошторисному фінансуванні перебувають вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування.

З державного бюджету фінансується утримання апаратів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України, Державного управління справами та органів, що входять до його системи; апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим. З державного бюджету фінансується діяльність народних депутатів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; забезпечується здійснення загальнодержавних повноважень Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Держава бере на себе фінансування видатків на утримання місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до функціональної класифікації видатків відбувається фінансування фінансової та фіскальної діяльності, зокрема утримуються апарати Рахункової палати України, Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також органи зі спеціальною фінансовою компетенцією - Державна податкова служба України, Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України, Митна служба тощо.

За рахунок коштів державного бюджету з огляду на їх загальнодержавне значення фінансуються державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, а також із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм із загальнодержавного рівня. У цьому разі держава фінансує здійснення таких делегованих повноважень за рахунок коштів державного бюджету або віднесенням до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків і зборів, передає органам місцевого самоврядування відповідні об' єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції затверджують плани й програми економічного та соціального розвитку відповідної території, місцеві екологічні програми, плани приватизації об' єктів комунальної власності.

Видатки на утримання апарату органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів також визначаються кошторисами.

З бюджетів відповідного рівня здійснюється фінансування протипожежного захисту та рятування. Видатки на місцеву пожежну охорону фінансуються з місцевих бюджетів і не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів.

З Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим утримуються органи влади й управління АРК.

З обласних, районних бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів.

Індивідуальні кошториси складаються в розрізі окремих бюджетних організацій та установ.

На рівні міністерств складаються зведені кошториси, які включають доходи та видатки індивідуальних кошторисів підпорядкованих установ.

Основним показником, який характеризує обсяг видатків на управління в цілому в країні, є його частка в загальній сумі видатків зведеного бюджету. Аналізуючи видатки на забезпечення діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, наведені в табл. 11.7, спостерігаємо постійну тенденцію до їх зростання протягом 2005-2010 рр. Зростала частка цих видатків як у загальній сумі видатків зведеного бюджету, так і відносно ВВП.

Таблиця Динаміка видатків на забезпечення діяльності органів державного управління

Видатки на державне управління в нашій країні займають у загальній сумі бюджетних видатків близько 6 %, а у ВВП - від 1,6 до 2,1 %. Рекордного показника було досягнуто в 2006 р., коли частка цих видатків становила 6,6 % у загальній сумі видатків зведеного бюджету і 2,1 % у ВВП.

Винятком є 2007 р., коли їх частка у загальних видатках зменшилася на 0,03 %, у ВВП - на 0,1 %. У 2008 р. частка зазначених видатків зросла на 0,1 % порівняно з 2007 р. як у загальній сумі видатків, так і у ВВП. У 2009 р. порівняно з попереднім роком вона зменшилася. У цей період частка видатків на державне управління та місцеве самоврядування у видатках зведеного бюджету зменшилась на 0,6 %, у ВВП - на 0,2 %. У 2010 р. при зростанні ВВП частка видатків на забезпечення діяльності органів державного управління, залишаючись відносно ВВП на рівні попереднього року, у загальній сумі видатків зведеного бюджету скоротилася на 0,35 %.

Тенденції змін видатків на забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій відповідали загальним тенденціям зростання видатків на державне управління. Видатки на забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування зростали протягом усього періоду. Навіть у 2009 р. при зменшенні видатків на утримання органів державного управління видатки органів місцевого самоврядування зросли на 0,7 %.

Разом з тим слід відзначити більш уповільнений темп зростання видатків на утримання місцевих державних адміністрацій порівняно зі зростанням видатків на утримання органів місцевого самоврядування.

Забезпеченість видатками одного працівника органів місцевого самоврядування, у тому числі й видатками на оплату праці, майже удвічі перевищує забезпеченість одного працівника місцевих державних адміністрацій. Це пояснюється, зокрема, різними підходами до визначення чисельності працівників зазначених органів та видатків на їх утримання. Так, видатки на забезпечення діяльності органів виконавчої влади для кожної області затверджуються в державному бюджеті, а гранична чисельність працівників місцевих державних адміністрацій установлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" самостійно встановлюють чисельність своїх працівників та затверджують обсяг видатків на їх утримання.

Аналіз існуючих підходів до планування видатків на утримання державних органів також свідчить про відсутність належної системи та чітко визначених процедур.

У бюджетному плануванні видатків на утримання державних органів використовується в основному метод відповідних коефіцієнтів до обсягів видатків, затверджених на попередній рік. Ці коефіцієнти враховують зміни, що передбачаються на плановий рік.

Зокрема, при формуванні проекту Державного бюджету України на наступний рік загальний обсяг видатків на оплату праці працівників органів державного управління визначається так. Фонд оплати праці, затверджений у бюджеті на поточний рік, індексується відповідно на заплановане зростання мінімальної заробітної плати, а також ураховуються зміни граничної чисельності працівників органів державного управління та умов оплати їхньої праці.

Видатки на оплату комунальних послуг визначаються відповідно до зростання цін на енергоносії. При цьому на зміну обсягу вказаних видатків може впливати також установлення лічильників, зміна площ приміщень тощо.

Інші поточні видатки розраховуються відповідно до обсягу поточних видатків, передбачених у Державному бюджеті України на поточний рік, з урахуванням запланованого індексу інфляції на наступний рік.

При плануванні інших видатків на оплату праці також ураховуються зміни в системі органів влади та чисельності цих органів, які відбулися протягом поточного року, і прийняті рішення про зміни в плановому періоді. Цей показник застосовується при плануванні як поточних видатків, так і видатків капітального характеру. Однак до державних органів, у яких не відбуваються зазначені зміни, застосовується метод коефіцієнтів. При цьому з обсягів видатків поточного року вилучаються разові й капітальні видатки.

Аналіз видатків, затверджених органам державної влади, свідчить, що єдиних підходів до планування видатків на утримання цих органів немає. Визначення обсягів видатків на державне управління здійснюється без прив'язки до результатів діяльності органів влади і часто має політичний, а не економічний характер. Прийняття фінансових рішень концентрується на найвищих рівнях управління. Процеси планування діяльності та планування витрат не пов' язані один з одним або мають формальний зв' язок.

З огляду на це більшої уваги потребує бюджетування, орієнтоване на покращення соціально-економічної ситуації в країні. Його можна визначити як ефективнішу форму бюджетного планування, що пов'язує видатки на утримання апарату органів влади, здійснені у зв'язку з виконанням ними встановлених функцій, з їх соціальною та економічною ефективністю.

Размещено на Allbest.ru