Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського

Кафедра фінансів, банківської справи та страхування

Курсова робота

з дисципліни «Гроші і кредит»

на тему «ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА: ЗДОБУТКИ ТА ПРОБЛЕМИ»

Виконала студентка гр. Ф-279

Чижевська Ірина Сергіївна

Миколаїв 2017



Зміст

європейський валютний система євро

Bcтуп

1. Загальні положення Європейської валютної системи (ЄВС)

1.1 Пoняття та структура європейської валютної системи

1.2 Процес створення Європейської валютної системи (ЄВС)

2. Cучасний розвиток ЄВС

2.1 Вплив ЄВС на європейську банківську систему

2.2 Переваги використання євро в країнах з перехідною економікою

3. Проблеми та перспективи ЄВС

3.1 Проблеми та їх вирішення в ЄВС

3.2 Перспективи розвитку європейської валютної системи

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Процес глобалізації, який супроводжується регіональною економічною і валютною інтеграцією, особливо в країнах Європи, все більше і більше впливає на нашу державу. Європейське співтовариство - найбільше розвинене регіональне інтеграційне угруповання країн Західної Європи, що було створене у січені 1958 р на основі Римського договору, який підписали ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. З листопада 1993 р набула чинності Маастрихтська угода про утворення Європейського політичного, економічного і валютного союзу (скорочена назва Європейський союз (ЄС)).

Останні роки Україна все впевненіше і наполегливіше крок за кроком рухається у напрямку інтеграції з крїнами Євросоюзу, а, отже, до інтеграції з європейською валютною ситсемою (ЄВС), яка на сьогодні виявилася однією з найуспішніших і найперспективніших міждержавних валют, що існують у світі. Створення даної системи є ще одним важливим кроком до створення єдиної валюти для країн світу.

Тому безумовно актуальним є питання аналізу суті, здобутків і проблем європейської валютної системи для розуміння і прогнозування її впливу на економіку членів ЄС, в цілому країн світу і оцінки перспектив її існування.
Методологічну основу нашого дослідження склали принципи діалектичної логіки, системного аналізу і синтезу, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, в також методи порівняння і класифікації.
Інформаційною базою курсової стали законодавчі документи ЄС, дані Євростатуі Міжнародної асоціації бірж, статистичні та аналітичні матеріали Банку міжнародних розрахунків, Європейського центробанку, Єврокомісії, МВФ, тощо.

Метою дослідження є на основі аналізу літератури та статистичних даних оцінити сучасний стан ЄВС з точки зору його здобутків та проблем.

Для здійснення цієї мети сліз вирішити наступні завдання:

1. З'ясувати пoняття та структуру ЄВС.

2. Розглянути основні етапи становлення європейської валютної системи.

3. Висвітлити процес створення ЄВС.

4. Охарактеризувати вплив ЄВС на європейську банківську систему.

5. Оцінити переваги використання євро в країнах з перехідною економікою.

6. Проаналізувати проблеми ЄВС та шляхи їх вирішення.

7. Окреслити перспективи розвитку європейської валютної системи.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є єдина європейська валютна система. Предметом дослідження служать здобутки і проблеми, що характеризують розвиток європейської валютної системи.
Оцінка сучасного стану проблеми. Питання введення ЄВС розглядалися в працях багатьох іноземних та вітчизняних дослідників, зокрема, Р. Манделл запропонував теорію оптимальних валютних зон, на яку спираються більшість західних досліджень валютних союзів. Вагомим є внесок Р. Маккінона та П. Кенона, які теж працювали над даним питаням. Серед досліджень російських вчених слід зазначити наукові праці О.Буторіной, Ю.Константинова, С.Моїсеєва, В.Черкасова, В.Шемятєнкова, В. Шмельова та інших. Даний ряд вчених займався вивченням проблем розвитку європейської валютної інтеграції. Але багато аспектів ЄВС ще залишаються поза увагою дослідників.

Структура робота побудована з урахуванням основних цілей і завдань дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст курсової роботи складає - 29 сторінок. У списку джерел міститься 15 найменувань.



1. Зaгальні полoження Єврoпейської вaлютної cистеми (ЄВС)

1.1 Пoняття та структура європейської валютної системи

Cтворенню Єврoпейського валютнoго сoюзу(ЄВС) передував багатоетапний процес європейської валютнофінансової інтеграції, який був заснований ще в першіпіслявоєнні роки. Спочатку валютні угоди між країнами Західної Європи полягали головним чином надвосторонній основі. На підставі цих угод здійснювалисявзаємне регулювання платіжних балансів, безготівковірозрахунки, обов'язковий залік взаємних вимог ізобов'язань, пільгове кредитування.

У 1947-1950 pp. булоукладено понад 400 валютних клірингових угод, на якідоводилися майже дві третини внутрішньоєвропейськог товарообміну.

Створення Європейського валютного та економічного союзу є завершальним етапом у розвитку західноєвропейського інтеграційного процесу. Початок цьому процесу поклав підписаний 25 березня 1957 р. Римський договір про створення Європейського економічного союзу (його друга назва - «Спільний ринок») та продовжили Маастрихтські угоди, які проголосили створення Європейського союзу. Тоді до його складу входили шість країн: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. За більш ніж 40 років, що минули після 1957 p., процес інтегрування в Європі, незважаючи на чималі труднощі та суперечності, в цілому з успіхом розвивався як вшир (кількість повноправних країн-членів збільшилась до 15), так і вглиб (за спрямованістю до головної цілі - формування єдиного економічного простору, в якому незалежно від національних кордонів відбувається вільний рух товарів, капіталів та людей, а також діють рівні для всіх суб'єктів господарювання умови конкуренції на спільному ринку).

Головними досягненнями на цьому довгому шляху стали створення митного союзу (скасування мита та інших обмежень у торгівлі між країнами - членами ЄС та єдиний «зовнішний тариф» у торгівлі з іншими країнами), а також уніфікація господарського законодавства країн-учасниць. Разом з тим, відмовившись від використання у взаємних відносинах деяких засобів зовнішньоекономічної політики, національні держави залишили у своїх руках засоби валютної політики (курси національних валют, процентні ставки, валютні інтервенції тощо), які могли використовуватись.

Виникла суперечність між внутрішньоторговельною та валютною складовими інтеграційного процесу. З метою пом'якшення Цього протиріччя та обмеження можливостей країн - членів ЄЕС маніпулювати курсами своїх валют ці країни ще в 1979 р. прийняли рішення про створення Європейської валютної системи, згідно з якою встановлювались певні межі коливань валютних курсів.

Створення ЄВС було стабілізувальним моментом по відношенню до цін і курсів в рамках ЄС, що сприяло формуванню єдиного ринку. Однак вона не вирішувала проблему проведення єдиної валютної політики. Практично німецька марка стала провідною валютою системи. Інші країни в своїй грошовій політиці вимушені були пристосовуватися до дій Німеччини. Виходом з цього положення було створення валютного союзу, який повинен був покласти край нерівності національних валют і проводити єдину валютну політику ЄС. В якості організаційної структури була використана модель Федеральної резервної системи США і здійснений перехід до єдиної валюти - ЄВРО. Це був якісно новий етап в розвитку світової грошової системи. Перехід до єдиної валюти був зумовлений такими причинами:

ринок ЄС може стати єдиним тільки за умови зникнення різних грошових систем, тобто “євро” стає базою для ринків товарів, послуг, капіталу і робочої сили, які склалися. Буде завершено формування єдиного спільного ринку з власним механізмом регулювання;

необхідність прискорення концентрації та централізації капіталу і посилення позицій європейських компаній. Знизяться накладні витрати як фірм, так і населення, пов'язані з обслуговуванням грошового обігу.

Процес руху до валютного союзу ЄС складається з трьох етапів:

до кінця 1993 року - лібералізація руху капіталів всередині ЄС та уніфікація економічних стандартів;

до кінця 1998 року - розробка юридичної бази і процедур системи центральних банків, установ Європейського валютного інституту;

до 30 червня 2002 року - перетворення Європейського валютного інституту в Європейський централізований банк і введення єдиної валюти [14, c. 8-10].

1.2 Процес створення Європейської валютної системи (ЄВС)

Європейська Валютна Система почала свою роботу у 1979 р. і замінила тогочасну «валютну змію». Її головною метою було забезпечення стабільності курсів валют держав-членів Співтовариства.

· Європейська Валютна Система спиралася на три елементи:

· Європейська валютна одиниця - ЕКЮ

· Курсово-інтервенційний механізм

· Кредитний механізм

Головним елементом ЄВС була Європейська валютна одиниця (ЕКЮ). ЕКЮ було лише розрахунковою одиницею, воно не мало матеріальної форми (банкноти, монети). ЕКЮ було кошиком, який складався з валют держав-членів Співтовариства. Кількість валюти держав-членів у кошику ЕКЮ залежала в першу чергу від:

- частки ВВП держави-члена в сукупному ВВП Співтовариства,

- частки експорту та імпорту держави-члена у внутрішній торгівлі Співтовариства,

- значення даної валюти як деномінатора інструментів ринків капіталу та грошей (кількість операцій у даній валюті на обох ринках).

Вага валюти в кошику - це відношення між кількістю даної валюти, що входила до кошика ЕКЮ і вартістю ЕКЮ, вираженій у цій валюті. Натомість, вартість ЕКЮ виражена в одній з валют кошика дорівнювала сумі кількості цієї валюти в кошику ЕКЮ і кількості решти складових валют ЕКЮ, перерахованій на цю валюту за чинним тоді центральним курсом.

Таблиця 1. 1

Склад ЕКЮ та вага окремих валют

Валюта	13.03.13р. (заснування екю)	16.09.14р.	19.06.15р.	02.08.16 р.
Марка ФРН	33,0	31,9	30,1	32,0
Французький франк	19,8	19,0	19,0	20,1
Фунт стерлінгів	13,3	15,0	13,0	11,2
Італійська ліра	9,5	10,3	10,1	8,5
Голландський гульден	10,5	10,1	9,4	10,0
Бельгійський франк	9,1	8,2	7 ,9	8 ,5
Люксембурзький франк	0,5	0,3
Датська крона	3,1	2,7	2,5	2,6
Ірландський фунт	1,2	1,2	1,1	1,1
Грецька драхма	--	1,3	0,8	0,8
Іспанська песета	--	--	5,3	4,5
Португальське ескудо	--	--	0,8	0,7
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0

Функції ЕКЮ:

1. міра вартості у механізмі валютних курсів.

2. основа для визначення показника відхилення курсів валют від центрального курсу.

3. платіжний засіб для розрахунків в рамках інтервенцій на валютному ринку.

4. платіжний засіб для розрахунків між органами та фінансовими інституціями Співтовариства.

5. одиниця, у якій складався бюджет Співтовариства та проводилися усі розрахунки в рамках Співтовариства.

Коридор коливань ринкових курсів між валютами країн Співтовариства був чітко визначений. Ці курси могли відхилятись до ±2, 25% (або ±6% для слабих країн, наприклад, Іспанії та Португалії) від двосторонніх центральних курсів. Цей коридор в результаті численних криз та проблем, пов'язаних з утриманням коливань курсів валют у настільки вузьких межах був у 1993 році розширений до ±15%. Це мало запобігти відмові держав Співтовариства від участі у ЄВС[5, c. 17-19].

Примусові інтервенції центральних банків на валютних ринках полягали в тому, що якщо курс однієї валюти по відношенню до другої занадто зростав або падав, то центральні банки зацікавлених держав були зобов'язані вжити відповідні заходи. До 1993 року примусових інтервенцій було небагато, оскільки банки втручались заздалегідь, ще перед тим, як курс досягав межі коридору допустимих коливань. Лише у разі, коли інтервенції не приносили бажаних результатів, можливою була зміна центральних курсів між ЕКЮ і валютами держав-членів, проте, лише шляхом вирівнювання паритетів за згоди усіх зацікавлених урядів.

Якщо досягалась нижня чи верхня межа коридору коливань курсів валют, центральні банки проводили інтервенції на валютних ринках. Якщо бракувало коштів на таку інтервенцію, то ці банки використовували взаємну кредитну допомогу. Європейський Фонд Валютної Співпраці виконував таку саму функцію, як і під час функціонування «валютної змії», тобто, надавав кредити центральним банкам країн, що належали до ЄВС.

Підводячи підсумки функціонування механізму ЄВС, необхідно підкреслити, що вона ґрунтувалася на трьох основних опорах:

механізмі валютних курсів, який був серцевиною системи;

екю, яке було ядром системи і на базі якого встановлювалися курси валют країн ЄВС.

Функціонування ЄВС довело ефективність закладеного у неї механізму міждержавного регулювання валютних відносин. ЄВС, що являє собою перш за все угоду про регулювання курсів валют країн-членів, сприяла досягненню відносної валютної стабільності в Західній Європі, а також виявилася досить ефективним інструментом посилення координації грошово-кредитної політики.

Нарешті, відносний успіх єдиного ринку відкрив співтовариству шлях до введення єдиної валюти, яка є необхідним і єдиним доповненням добре функціонуючого єдиного ринку. Спеціальною міжурядовою конференцією було доручено в грудні 1990 р. підготувати новий договір. В результаті роботи конференції зародилася Маастріхтська Угода, яка передбачає створення економічного, валютного і політичного союзу.

Проте слід зауважити, що економічний розвиток регіонів ЄВС не є рівномірним. Загалом у ЄС виділяються 42 несприятливих регіони - деякі департаменти Франції, південь Італії, острови Сардинія та Сицилія, центральна Іспанії, а також Греція, Ірландія і Португалія. Рівень життя в найбідніших районах ЄВС у 2, 5 раза нижчий, ніж у найрозвинутіших. Для найменш розвинутих економічних регіонів ЄВС створення відкритого ринку і посилення конкуренції загрожує негативними соціально-економічними наслідками. Але загальноєвропейські темпи економічного розвитку дедалі швидше нівелюють названі розбіжності[7, c. 34-37].



2. Аналіз розвитку ЄВС

2.1 Вплив ЄВС на європейську банківську систему

Введення євро має привести до подальшої сек'юритизації європейських банків, більшої уніфікації ринкової практики й інтеграції ринку.

Введення єдиної валюти поставило на порядок денний створення нової системи розрахунків, в рамках якої всіма учасниками валютного союзу підтримується режим реального часу, що забезпечує можливість майже моментальних розрахунків у будь-якій країні-члені. Платіж в такій системі може бути здійснений тільки за наявності необхідних коштів на розрахунковому (кореспондентському) рахунку у відповідному центральному банку. Якщо грошові кошти доступні, операція проводиться негайно - в реальному часі. При нестачі коштів на рахунку операція вноситься в чергу, до надходження необхідної суми. Такий механізм отримав назву Системи валових розрахунків у реальному часі (Real Time Gross Settlements - RTGS). Кліринг та розрахунки, що використовують національні RTGS, можливі на всій території зони євро. Всі національні RTGS пов'язані між собою через механізм TARGET і створюють загальноєвропейську систему розрахунків у євро. Одночасно (паралельно з RTGS) продовжує існувати традиційний механізм кореспондентських відносин, який дозволяє здійснювати операції не тільки в євро, але і в інших валютах. Крім того, важливу роль відіграє наднаціональна клірингова система Європейської банківської асоціації євро - EURO 1 (яка, по суті, є комерційним еквівалентом RTGS) та STEP 1 (орієнтована на розрахунки малих та середніх підприємств). Після введення євро у валютну систему європейського економічного та валютного союзу процес територіального розширення ЄС не зупинився, в 2004 і 2007 рр. відбулося приєднання ще 12 держав Європи до спільноти, 6 з них приєдналися також до зони євро: Словенія - у 2007 р., Кіпр та Мальта - у 2008 р., Словаччина - у 2009 р., Естонія - у 2011 р. та Латвія - у 2014 році.

Рис. 1 Взаємозв'язок систем банківських розрахунків

Під час цього процесу до нових членів були застосовані ті самі, вже існуючі критерії конв ергенції, ступінь виконання яких оцінювався відповідно до статт і 121 Протоколу конвергаційних критеріїв.

Серед іншого передбачається, що країна повинна не менш ніж два роки бути учасником нового механізму валютних курсів - так званого МВК-2 (Exchange Rate Mechanism - ERM-2), і при цьому її валютний ринок не повинен відчувати занадто великої напруги. Умови нового МВК-2 визначені в Амстердамській резолюції Ради Європи (червень 1997 р.) та Угоді між ЄЦБ та центральними банками держав, які не входять до єврозони (вересень 1998 р.).

Передбачено, що центральні курси між євро та національними валютами встановлює та коригує ЄЦБ спільно з центральними банками відповідних країн. Тимчасові коливання курсу допустимі в межах 15 %, при досягненні яких національні цент ральні банки зобов'язані здійснювати необмежені інтервенції на валютному ринку з метою утримання курсу у встановлених межах. Таким чином, новий механ ізм сумісний з доволі широкимспектром валютних режимів, не визнаючи лише три з них: а) без узгодженого центрального курсу щодо євро; б) «повзучою» прив'язкою (crawling peg); в) прив'язаний до будьякої іншої валюти, крім євро. Не можна не звернути увагу на те, що країні-претенденту доводиться-таки перейти до фіксованого курсу євро (як передостаннього етапу конвергенції) і що протягом двохрічного «випробувального терміну» вона не може самостійно маніпулювати курсом власно ї валюти (наприклад, з метою підвищення конкурентоспроможності власного виробника).

Таким чином, усього до Європейського економічного та валютного союзу (або «зони євро») входять 18 країн ЄС. Введення євро принесло для них низку переваг. Зокрема, слід відзначити, що був виключений валютний ризик, усунені витрати, пов'язані з конверсійними операціями, фінансові ринки стали більш стійкими та однорідними, в значній мірі усунені організаційно-технічні, правові та регулюючі перешкоди на території єврозони, що приводило у минулому до сегментації та роз'єднаності національних ринків. Втім, подальше розширення зони євро знаходиться під великим питанням.

З 1 січня 2015 року до валютного союзу повинна приєднатися Литва. Раніше (у 2007 р.) цій країні було відмовлено у приєднанні до зони євро у зв'язку з невиконанням «інфляційного критерію» (на 0,1 %). Цього разу знову можуть виникнути проблеми, але вже з «бюджетним критерієм»: хоча бюджетний дефіцит заплановано на рівні 2,5 % ВВП, що нижче «рівня доступу» на 3 %, але експерти вказують на можливість фактичного збільшення дефіциту, що може знову поставити під загрозу впровадження в Литві єдиної європейської валюти.

Крім того, в самій Литві підтримка переходу на євро недостатньо висока23. Аналогічні настрої спостерігаються також в Польщі ( яка раніше неодноразово заявляла про наміри вступу до валютного союзу спочатку прем'єр - міністр Польщі Д. Туск оголосив на міжнародному форумі в Криниці у 2008 р., що Польща приєднається до валютного союзу з січня 2012 р. Потім цей термін переносився на 2014, 2015 та 2016 рр. На сьогодні основна проблема в цьому питанні полягає у відсутності у уряду підтримки в Сеймі, яка необхідна для змін в Конституції країни, адже вона передбачає, що єдиним емісійним органом є Національний банк Польщі.

Встановлено, що, по-перше, введення євро зменшує прямі витрати по здійсненню операцій “спот”, а також дає можливість запобігти порівняно непостійному елементу ринкового ризику - зміні валютного курсу. По-друге, запобігання валютного ризику збільшує відносну вагу інших елементів ризику, включаючи кредитний і правовий ризик, ризик ліквідації і ризик здійснення перерахунку. Запобігання валютного ризику, зближення кредитного спреда і велика уніфікованість ринкових практик разом можуть призвести до збільшення глибини і ліквідності європейських ринків цінних паперів. По-третє, введення євро зменшить певну кількість існуючих бар'єрів на шляху внутрішньоєвропейського інвестування і зніме деякі обмеження щодо використання інструментів, деномінованих не в національних валютах “пулами” і їх різновидами (пенсійними фондами, страховими компаніями, іншими компаніями по управлінню коштами). По-четверте, можливості для диверсифікації портфелів цінних паперів значно зростають. Переважання валютної диверсифікації втратить своє значення, оскільки воно базувалось на асинхронності ділових циклів і асиметричності шоків.

З розвитком в ЄВСУ ринку РЕПО забезпечене кредитування дасть можливість фінансовим інститутам рефінансувати свої операції по процентних ставках, нижчих, ніж на міжбанківському ринку. Формування такого всеєвропейського ринку буде сприяти розвитку інших ринків капіталів у Європі. Він також відкриє великим транснаціональним фінансовим інститутам перспективи більш повної і активної участі на короткострокових ринках ЄВСУ з метою управління ліквідністю. Це, в свою чергу, надасть глибини, ліквідності та ефективності європейським ринкам капіталів. Можливими бар'єрами на шляху становлення ринків РЕПО, які охоплюватимуть всі країни ЄВСУ, залишаються резервні вимоги по РЕПО-операціях.

Сприяючи запобіганню валютного ризику по внутрішньоєвропейських операціях і скороченню трансакційних витрат, введення євро зменшує витрати на випуск і інвестування в державні цінні папери. План впровадження євро надав нового імпульсу конкуренції серед європейських суверенних емітентів, які прагнуть, щоб саме за їхніми цінними паперами визначався базисний рівень прибутковості, що є основою для визначення ціни інших емісій державних і корпоративних паперів. Ця відновлена конкуренція, напевно, збільшить потенціал для подальшої десигментації ринків національного боргу[25, c. 59-61].

Введення євро прискорить розвиток ринків корпоративних облігацій. По-перше, спільна валюта забезпечує стимули для формування більш ефективного кола інституційних інвесторів у Європі. По-друге, фірми країн-членів ЄС почали демонструвати все більше бажання виходити на ринки боргових цінних паперів. Введення євро вочевидь підсилить і прискорить процес конкуренції і консолідації в здійсненні технологічних інновацій.

Введення євро створить стимули для концентрації серед європейських бірж. Поява євро усуне відмінності в континентальних системах торгів і зробить їх фактично ідентичними.

Введення євро матиме подвійний вплив на ринки деривативів: деякі види контрагентів перестануть існувати або об'єднають контракти, а невелика частина контрактів посилить конкуренцію серед європейських бірж, на яких відбувається торгівля деривативами.

Введення євро і створення ЄВС призведе до змін в розмірах і схемах грошових потоків до та із зони євро, а також в розміщенні міжнародних портфельних інвестицій. Три головних фактори будуть визначати ці майбутні потоки: (1) сила і стабільність євро; (2) роль євро в міжнародній валютній системі як резервної валюти і як валюти проведення платежів по міжнародних торгових контрактах; (3) майбутня глибина і ліквідність фінансових ринків ЄС.

Роль євро як резервної валюти буде зростати в міру того, як певні країни, особливо в Східній та Центральній Європі і, можливо, в Західній Африці, будуть прив'язувати свої валюти до євро в своєму прагненні стати в майбутньому членами валютного союзу.

В цілому, оцінюючи перспективи світової валютної системи в умовах виваженої і стратегічної поведінки європейських політиків і фінансистів, для євро можна прогнозувати поступове зростання його ролі і заміну позицій долара на євро до певної пропорції на користь євро. Далі ж процеси глобалізації, інтеграції і небезпечність світових валютних процесів призведе до появи принципово нового валютно-кредитного інструмента, який може включати в себе риси попередніх валютних систем з урахуванням нових економічних реалій ХХІ століття.

Будь-які прогнози стосовно майбутнього положення євро на світовому валютному ринку є відносними. На перехідному етапі може спостерігатися значна нестабільність обмінного курсу євро до долара, коливання якого будуть набагато більшими, ніж коливання курсу долара і окремої національної валюти європейських країн. Долар на певний період може і надалі залишитися провідною валютою світу, але поява євро звузить, а, можливо, й знищить існуючий сьогодні розрив між США та Європою [12, c. 22-23].

Існує цілий ряд факторів, які сприяють зміцненню євро:

За два минулі роки із усіх країн ЄС тільки національні валюти Великої Британії та Ірландії не змінили своєї вартості по відношенню до долара. Зараз в більшості країн ЄС, які розташовані на європейському континенті, відбувається економічний підйом, що базується на рості експорту. Це пов'язано з відносно низьким курсом їх національних валют і низькою процентною ставкою. Якщо такий розвиток подій сприятиме стійкому зростанню інвестицій і споживчих витрат, то відлив може замінити приплив капіталу. Таким чином, курс євро може підвищитися.

Жорстка антиінфляційна політика ЄЦБ збільшить кількість міжнародних інвесторів, які бажають придбати цінні папери, номіновані в євро, що також сприяє підвищенню їх курсу.

Міжнародний статус євро може піднятися у тому разі, якщо євро і надалі буде використовуватися як фінансовий інструмент на ринку цінних паперів так само, як і долар США, або у більших масштабах.

Спеціалісти прогнозують, що розширення меж спільного ринку може привести до збільшення обсягів операцій, які будуть здійснюватися в євро.

Заключним логічним висновком є те, що внаслідок введення євро створюється новий фінансовий простір, який являтиме собою четверту частину світової капіталізації ринку облігацій і значну частину капіталізації ринку акцій. Єдиний фінансовий простір, широкий вибір можливостей для міжнародних інвесторів і конкуренція фінансових центрів стане більш жорсткою. Конкурентна боротьба розгортатиметься між трьома наймогутнішими європейськими фінансовими центрами: Лондоном, Франкфуртом-на-Майні і Парижем [15, c. 94].

2.2 Переваги використання євро в країнах з перехідною економікою

Євро знаходиться в обігу в єврозоні, до якої сьогодні входить 13 країн Європейського Союзу (Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Португалія, Фінляндія та Словенія).

Певні частини єврозони знаходяться за межами Європейського континенту: це, зокрема, чотири французькі заморські департаменти (Гваделупа, Французька Гайана, Мартиніка та Реюньон), а також Мадейра, Канарські острови та деякі інші.

Євро також циркулює поза межами Європейського Союзу:

Треті країни, де євро використовується як національна валюта: Монако, Ватикан і Сан-Марино

Заморські території, де євро використовується як офіційна валюта: Сен-П'єр і Мікелон та Майотт

Країни та території, де євро використовується де факто: Андорра, Косово та Чорногорія

Використання єдиної валюта та економічно-валютний союз посилюють роль Європи на міжнародній арені та у рамках таких організацій, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Організація з питань економічної співпраці та розвитку.

Євро відіграє важливу роль у здійсненні міжнародних інвестицій як світова та резервна валюта.

Євро вже стала однією з основних валют, у якій здійснюється позика коштів: емісія міжнародних цінних паперів, виражених у євро, нині суперничає з випуском паперів у доларах.

Використання євро у міжнародній торгівлі також розширюється, що відображає вагу Європи у світовій економіці.

Єдина валюта робить Європу потужним партнером у торгових відносинах зі спільним ринком і спрощує доступ іноземних компаній до спільного ринку, де вони можуть отримати переваги від нижчої вартості ведення бізнесу в Європі.

Переваги для інвесторів, які мають доступ до більших і ліквідніших фінансових ринків.

Євро посилюватиме свої функції як світова валюта, міжнародна ключова резервна грошова одиниця. За середньостроковою перспективою євро буде другою після долара світовою валютою, а в подальшому євро може стати провідною валютою у світі. В цілому, з консолідацією і зменшенням сегментації ринків ЄВСУ посилиться рух капіталів як всередині єврозони, так і за її межами. Разом з тим, коли перспективи перетворення євро принаймі в другу міжнародну ключову валюту після долара США зрозумілі й незаперечні, його перспективи в області фінансових операцій і торгівельних платежів в світовій економіці не настільки визначені і доказові. Однак євро значно впливатиме на європейський ринок капіталів і посилить в його структурі пряме внутрішньоєвропейське інвестування.

Введення євро посилює і загострює боротьбу між трьома наймогутнішими європейськими фінансовими центрами: Лондоном, Франкфуртом-на-Майні і Парижем. Це може привести до збільшення і укрупнення європейських фінансових центрів і можливого створення мега-центру з великим обсягом фінансових операцій з євро[15, c. 96-98].



3. Проблеми та перспективи ЄВС

3.1 Проблеми та їх вирішення в ЄВС

Попередні етапи економічної інтеграції країн ЄС обумовили необхідність створення цими країнами економічного та валютного союзу. Невизначеність, пов'язана з коливаннями курсів валют країн ЄС, подібно офіційним торговим бар'єрам, перешкоджала збільшенню взаємної торгівлі й інвестицій між країнами ЄС, створенню дійсно об'єднаного ринку.

Підтвердженням неможливості проведення незалежної грошово-кредитної політики й одночасного досягнення вільного переміщення капіталу і стабільних валютних курсів у ЄС виявилися кризи 1992 і 1993 років, що змусили італійську ліру й англійський фунт стерлінгів залишити механізм валютних курсів Європейської валютної системи і призвели до збільшення припустимих меж коливань валют до 15%. Ці валютні кризи також показали, що Європейська валютна система є неспроможною у вирішенні зазначених протиріч. Недосконалість даної системи полягала в тому, що механізм стабілізації валют у ній спирався на марку ФРН - найбільш вагомий компонент ЕКЮ, що створювало залежність країн-учасниць Європейської валютної системи від грошово-кредитної політики Німеччини, яка часто не узгоджувалася з економічними інтересами деяких з цих країн. Кризи 1992 і 1993 років є доказом того, що національна валютна автономія не сумісна з метою забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили й одночасної підтримки фіксованих валютних курсів. Національні інтереси у валютній сфері завжди будуть брати верх над спільними інтересами країн ЄС, поки існує суверенітет на національну валюту.

Необхідність створення Європейського економічного та валютного союзу передбачає необхідність створення умов для його успішного функціонування. Аналіз результатів першого і другого етапів створення ЄЕВС, проведений у цьому розділі дисертації, показав, що одна з основних умов його успішного функціонування - досягнення критеріїв економічної конвергенції - не була виконана повною мірою.

Кризи Європейської валютної системи 1992 і 1993 років свідчать про неможливість проведення країнами незалежної грошово-кредитної політики й одночасного досягнення вільного переміщення капіталу і стабільних валютних курсів у ЄС. Національна валютна автономія є несумісною з метою забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили й одночасної підтримки фіксованих валютних курсів.

Створення ЄВС і введення єдиної валюти надає його країнам-учасницям істотні економічні вигоди у відношенні збільшення прозорості цін, підвищення конкуренції, зменшення трансзакційних витрат, зменшення інвестиційних ризиків, ліквідації невизначеностей і втрат, пов'язаних з коливаннями валютних курсів країн-учасниць валютного союзу. Однак, участь у валютному союзі позбавляє країн-учасниць можливості проводити незалежну грошово-кредитну і валютну політику для стабілізації рівня виробництва і зайнятості. Ця втрата є особливо відчутною, якщо економічні цикли в країнах-учасницях валютного союзу є асиметричними. Країни з ідіосинкразичними економічними циклами втрачають потенційно важливий стабілізуючий інструмент у випадку вступу до валютного союзу.

Запровадження ЄВС приводить до значного зниження трансакційних витрат компаній, перш за все, при здійсненні обмінних операцій з національними та іноземними валютами. Слід чекати певного вирівнювання ставок заробітної платні і структури витрат компаній в різних країнах ЄВС. В країнах ЄВС посилиться конкуренція, і регіони з фундаментально відмінними конкурентними умовами не зможуть довго зберігатися в умовах єдиного ринкового простору з єдиною євровалютою[4, c. 36-38].



3.2 Перспективи розвитку європейської валютної системи

Серед позитивних наслідків утворення ЕВС можна виокремити:

- ліквідацію витрат на обмін валют, великі заощадження.

- усунення курсового ризику в діяльності підприємств та банків.

- покращення планування виробництва, розвиток виробництва в масштабах цілого європейського ринку.

- прозорість цін, зростання конкуренції.

- поглиблення спеціалізації економік окремих держав-членів.

- злиття національних ринків капіталів у єдиний європейський ринок.

- євро стане валютою, здатною конкурувати з доларом.

- прискорення темпів економічного зростання у державах-членах.

Створення ЕВС дає його членам шанси швидкого розвитку, але несе із собою і загрози, пов'язані із:

втратою можливості державами-членами ЕВС користуватись політикою валютного курсу, відсотковими ставками, а також значною мірою, фіскальною політикою з метою протидії сповільненню економічного зростання.

труднощами у виробленні економічної та монетарної політики, що відповідала б потребам усіх держав-членів (через відмінності у рівнях економічного розвитку).

браком можливостей підтримки ресурсами з бюджету ЄС проблемних регіонів, що могло б компенсувати втрату традиційних інструментів.

Перспективи перетворення євро в одну з ключових валют фінансових і інвестиційних операцій у значній мірі залежать також від сприйняття євро в країнах, що є найбільш пов'язаними з ЄС: країнах Центральної і Східної Європи (ЦСЄ). Інтерес до євро з боку держав ЦСЄ буде залежати від того, наскільки важливими виявляться вигоди єдиної валюти для конкретної країни і чи перебільшать вони переваги долара.

у залежності від орієнтації на євро країни ЦСЄ можна умовно поділити на три основні групи. Угорщина, Словаччина, Словенія і Чехія складають першу, найбільш зацікавлену, групу країн. Ці країни - першочергові кандидати на вступ до ЄС, у яких життєвий рівень є відносно високим, зовнішня торгівля помітно орієнтована на ЄС і особливо на країни ЄЕВС, значним є обсяг торгівлі з ЄС на душу населення. Друга група включає Прибалтійські країни, Болгарію, Румунію і Польщу. Їхня орієнтація на зону євро є менш вираженою: прибалтійські країни в більшій мірі залучені до торгових відносин з Великобританією, Швецією і Данією і залежать від експорту в країни СНД. Країни СНД утворюють третю групу. У Росії і Білорусії розмір ВВП на душу населення є близьким до відповідного показника у країнах Балтії, Болгарії і Румунії, на Україні цей показник є у два рази нижчим, а в Молдавії - навіть у чотири. Європейські країни СНД, за традицією, ведуть інтенсивну торгівлю одна з одною. В усіх цих країнах, крім Молдавії, частка сировинних матеріалів в експорті є великою, внаслідок чого валютна структура пасивів компаній цих країн визначається доларом. Залежність СНД від євро є низькою, і за винятком деяких специфічних сфер, мотивація до негайного переведення зовнішньоекономічних розрахунків на євро практично відсутня[1, c. 41-43].

Незважаючи на те, що інтеграція України в ЄС, принаймні, у найближчі 10 років не уявляється можливою, інтеграційні процеси, що відбуваються в ЄС, безпосередньо вплинуть і на Україну. Цей вплив може бути двоїстим. З одного боку, валютна інтеграція країн ЄС спростить торгівлю і фінансові операції з зоною євро, а надлишок доларів може бути спрямований на підтримку України. З іншого боку, вступ у ЄС країн, що є торговими партнерами України, вплине на торгівлю України з цими країнами. Єдиний зовнішній тариф ЄС, що буде використовуватися в країнах, які вступили до ЄС, зробить українські товари, що імпортуються в ЄС, дорожчими, а отже, і менш конкурентоздатними. Вступ східноєвропейських країн до ЄС вимагатиме введення ними більш суворих міграційних правил. Крім того, перспектива вступу деяких східноєвропейських країн до ЄС вплине на зміну потоків інвестицій на користь країн, що забезпечать потенційний доступ на європейський ринок.

Таким чином, інтеграція України в ЄС є необхідною умовою збереження і розширення ринків збуту, подолання технологічної й економічної відсталості, підвищення інвестиційної привабливості економіки. Якнайшвидше одержання Україною статусу асоційованого члена ЄС надасть їй можливість одержання додаткового фінансування з боку ЄС. Однак, для цього Україна повинна продемонструвати своє прагнення до ЄС і здатність швидкого збільшення свого економічного потенціалу.

Введення євро в одинадцяти країнах Європейського валютного союзу свідчить про позитивні результати економічних та техніко-організаційних процедур та механізмів, розроблених та запроваджених інституціями ЄВСУ. В цілому задовільне функціонування системи євро в безготівковій сфері та національних валютних одиниць в готівковій є результатом високого рівня проекту впровадження євро. Це є також доказом того, що ЄВС створила необхідні і достатні передумови для становлення ЄВСУ.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що введення євро не є нейтральною подією в економічному та фінансово-валютному відношенні, що являє собою тільки номінальну заміну валют. Виникнення ЄВСУ призводить до появи євро як світової валюти, до об'єднання національних валютно-фінансових ринків на єдиній основі. Валютно-фінансова інтеграція приведе до координації макроі мікрополітики в різних країнах, створення зони валютної та економічної стабільності[11, c. 40-43].



Висновки

Валютний союз є досить важливим елементом інтеграційних процесів. Необхідність валютної стабілізації зумовлюється поглибленням взаємозв'язків між національними економіками. В останні роки у світовому господарстві поширюються процеси економічної інтеграції. Найбільшого розвитку ці процеси досягли в Західній Європі в межах Європейського валютного союзу. Дослідивши процес формування ЄВС можна зробити наступні висновки. По-перше, причини розвитку інтеграційних процесів в Європі невід'ємні від змін в світовому господарстві: в кінці 70-х років змінилось співвідношення сил в світі на користь країна Західної Європи і Японії, зростання їх економічної потужності призвело до їх виступів проти валютної гегемонії США. Країни Західної Європи були незадоволені переважним домінуванням американського долара в світовому господарстві. Також їх не влаштовувала система плаваючих курсів, що негативно позначалась на їх зовнішній торгівлі. Так, після розпаду Бреттон-Вудської валютної системи, країни світу постали перед вибором одного з 3-х режимів валютних курсів: фіксованих, плаваючих або введення спільної грошової одиниці. Європа пішла шляхом фіксування валютних курсів. По-друге, фіксування свого валютного курсу може призвести як до виграшу так і до програшу Саме це і є вихідною ідеєю теорії оптимальних валютних зон, проблематикою якої займалися такі вчені як Манделл, МакКіннон, Кенен, Ваубель та інші. По-третє, згідно з Маастрихтським договором, валютний союз мав бути реалізованим у три етапи.

Згідно з Маастрихтським договором, щодо валюти країн-нечленів ЄС було прийнято рішення стосовно валютного курсу на користь режиму вільного плавання, тобто формування валютного курсу євро відповідно до співвідношення попиту і пропозиції на світових валютних ринках. Пізніше було доповнено це положеня тим, що проведення валютних інтервенцій на підтримку курсу євро на світових ринках можливе лише «за надзвичайних обставин», за наявності загрози «значних курсових коливань».

Для інших країн ЄС, які не входять до валютного союзу, діє модифікований варіант механізму валютних курсів Європейської валютної системи, так званий МВК II. У межах МВК II ці країни здійснюють прив'язку курсів своїх валют до євро з урахуванням діапазону коливань ±15%. Якщо валюти цих країн виходять за межі діапазону, їхні центральні банки та ЄЦБ зобов'язані вжити захисних заходів, але за умови, що при цьому не порушується мета цінової стабільності. Із започаткуванням ЄВС євро став важливою складовою міжнародної валютної системи. По-п'яте, засади монетарної політики країн ЄС розробляються Європейською системою центральних банків (ЄСЦБ), а головні повноваження отримав Європейський центральний банк (ЄЦБ). Основні завдання ЄСЦБ:

розробка та реалізація грошової політики; - проведення валютних операцій;

зберігання та управління офіційними валютними резервами членів ЄВС;

сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;

ЄЦБ підпорядковується меті дотримання грошової стабільності в Європі. По-шостє, міжнародна роль євро визначається виконанням таких функцій:

валюти розрахунків (міжнародний платіжний засіб) ;

валюти прив'язки, або «якоря» (використовується іншими країнами для прив'язки своїх валют, міжнародна роль яких є незначною). По-сьоме, розширений Євросоюз може стати найбільш значним ринком збуту українських товарів та джерелом українського імпорту і стати для України головним торговельним партнером.

Таким чином, все вказує на те, що на сьогодні Європейський валютний союз вичерпав енергію свого розвитку по раніше заданій траєкторії і знаходиться в точці біфуркації, від напрямку проходження якої залежить його подальше вдосконалення (можливо в рамках конфедеративної політичної структури) або поступова консервація та занепад. Скоріш за усе, зміни в політичній (вибори та створення нової Єврокомісії) та економічній (формування фіскального та банківського союзів) системі ЄС у 2014 року не дозволять валютному союзу залишатися у стані невизначеності занадто довго.



Список використаної літератури

1. Міжнародні організації: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Мін-во освіти і науки України; Ред. Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Зіяд Кутайні,. 2-ге вид., переробл. і доп.. К.: Центр навчальної літератури, 2010. 439 с.

2. Ніколайчук С., Хом'як В. Криза в єврозоні: результат відсутності фіскальної дисципліни чи накопичення зовнішніх дисбалансів? / Вісник Національного банку України. 2013. № 2.

3. Базилевич В. Д. Кредитна система та її структура [Електронний ресурс]: підручник / В. Д. Базилевич. Електрон. дані. Режим доступу: http://pidruchniki.com/1382032839996/politekonomiya/kreditna_sistema_struktura. Назва з екрана. Дата звернення: 20.04.17.

4. Базилевич В. Д. Сутність кредитної системи та її структура [Електронний ресурс]: підручник / В. Д. Базилевич - Електрон. Дані. Режим доступу: http://pidruchniki.com/18120108/politekonomiya/sutnist_kreditnoyi_sistemi_struktura. Назва з екрана. Дата звернення: 20.04.17.

5. Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми // Банківська справа. 2013. № 1. С. 15.

6. Іванов О. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн [Електронний ресурс]: курс лекцій / О. М. Іванов - Електрон. Дані. Режим доступу: file:///C:/Users/Admin/uspy/Downloads/[UAReferats.com]_book_C8N314.zip. Назва з екрана. Дата звернення: 10.04.17.

7. Ігнатенко С. О. Кредитна система України [Електронний ресурс]: курсова робота / С. О. Ігнатенко - Електрон. дані. Режим доступу: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=726789. Назва з екрана. Дата звернення: 16.04.17.

8. Конкретно про банки в Україні // Додаток до тижневика «Галицькі контракти».2015. № 9. С. 25-33.

9. Денисенко М. Грошово-кредитна діяльність банків: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Микола Денисенко, Володимир Кабанов, Любов Худолій, ; Європ. ун-т. К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2016. 338 с.

10. Міжнародні організації: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Мін-во освіти і науки України; Ред. Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Зіяд Кутайні,. 2-ге вид., переробл. і доп.. К.: Центр навчальної літератури, 2010. 439 с.

11. Ніколайчук С., Хом'як В. Криза в єврозоні: результат відсутності фіскальної дисципліни чи накопичення зовнішніх дисбалансів? / Вісник Національного банку України. 2013. № 2.

12. Kawalec S., Pytlarczyk E. Controlled dismantlement of the Eurozone: A proposal for a New European Monetary System and a new role for the European Central Bank/ National Bank of Poland, Working Paper No. 155-Warsaw, 2013.

13. Lastra R.M. Ch 6: History of monetary integration in Europe / In: The Legal Foundations of International Monetary Stability. Oxford University Press, 2011.

Размещено на Allbest.ru

...