Видатки бюджету на державне управління та національну оборону

Управління є однією з основних функцій держави. Видатки на державне управління включають:

-- па функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, Верховної Ради АРК, Рахункової палати та ін.);

-- функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету міністрів України, Ради міністрів АРК і місцевих органів влади);

-- утримання Президента України та його Секретаріату;

-- утримання фінансових і фіскальних органів (Державної податкової служби, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства та ін.);

-- загальне планування та статистичні служби;

-- утримання судової влади (Конституційного суду України, Верховного суду України);

-- інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення та перевезення національної валюти та ін.).

Із Державного бюджету України фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої та судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. Видатки державного бюджету на забезпечення громадського порядку та безпеки і судову владу протягом останніх трьох років мають стійку тенденцію до зростання, станом на кінець 2009 р. вони становили 17,4 млрд грн. На тому ж рівні здійснювалися видатки на виконання загальнодержавних функцій (16,4 млрд грн). З республіканського бюджету АРК утримуються органи влади і управління АРК. З обласних, районних бюджетів і бюджетів самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів та видатків. Разом із кошторисом затверджується штатний розпис державного управління, включаючи їх структурні підрозділи. Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджує Міністерство фінансів України. Чисельність апарату органів законодавчої та виконавчої влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, за період 1991--2006 рр. збільшилася в цілому на 44 %. У 2006 р. витрати на утримання апарату державного управління зросли щодо ВВП у 1,4 раза. Апарат Верховної Ради України зріс на 114 одиниць (на 17 %), апарат центральних органів виконавчої влади -- на 5311 одиниць (55,8 %). У зв'язку з великою чисельністю апарату державного управління постійно виникає питання проведення його оптимізації та скорочення.

Контроль за плануванням і витрачанням коштів на управління здійснює Міністерство фінансів України. Всі міністерства і відомства подають йому зведені кошториси своїх витрат для включення до бюджету.

Недосконале управління залишається одним з найістотніших факторів, що гальмують реформування економіки. Повільно впроваджуються заходи щодо структурної перебудови системи управління економікою, зокрема забезпечення поетапного переходу від галузевої до функціональної структури управління, а також перенесення значної частини функцій управління у регіони. Структурно невизначеною та малоефективною є система органів центрального управління економікою. Великої шкоди прийняттю управлінських рішень завдає паралелізм функціональних повноважень деяких підрозділів Уряду України. Прикладом структурної невпорядкованості може бути організація управління соціальною сферою економіки та її фінансового забезпечення. Розподілом грошових ресурсів цієї сфери займаються: Міністерство праці, Міністерство соціального захисту, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості, Фонд Чорнобиля, відповідні підрозділи Кабінету Міністрів України, Міністерство економіки, Міністерство фінансів. Разом з тим, до останнього часу не було ефективної вертикальної системи організації адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення. Недостатньо дієвими є поки що органи державного управління, створені у зв'язку з ринковою трансформацією економіки: Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Державний комітет по земельних ресурсах та ін.

За роки незалежності процес формування та виконання оборонного бюджету зазнав значних змін. Важливим кроком у розвитку формування оборонного бюджету України стало впровадження програмного цільового підходу в бюджетному процесі України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 747, а також запровадження бюджетних паспортів. Цією постановою визначено завдання щодо застосування принципів середньострокового планування під час формування державного бюджету та створення передумов для програмно-цільового планування. Нині в Україні, враховуючи досвід Франції, Німеччини, Фінляндії та інших країн, відбувається перехід до системи складання оборонного бюджету за програмно-цільовим методом, яка включає такі етапи: процес стратегічного планування (визначається потреба у коштах на основі аналізу), формування програм та їх фінансове узгодження, затвердження оборонного бюджету.

Оборона України (згідно із Законом України "Про оборону України") -- це система політичних, економічних, соціальних, військових, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних та інших заходів держави щодо підготовки до збройного конфлікту.

Оборонні видатки -- це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, військові дослідження, а також видатки па ліквідацію їх наслідків. бюджет видаток планування кошторис

Одним із чинників, який визначає оборонні видатки країни, є рівень воєнної загрози. Обсяг оборонного бюджету визначається рівнем безпеки, залежить від ступеня оснащеності та підготовленості військ і законодавчо затверджений у воєнній доктрині держави. Оборонний бюджет за своєю структурою становить зведений кошторис Міністерства оборони, який є основним правовим документом головним військовим фінансовим планом, що визначає обсяг асигнувань за загальним і спеціальним фондами для потреб армії.

Формування оборонного бюджету має здійснюватися на основі таких принципів:

-- оптимальне поєднання бюджетних і власних джерел;

-- дотримання режиму економії;

-- здійснення контролю за використанням коштів;

-- плановість;

-- цільове спрямування асигнувань;

-- безповоротність і безоплатність;

-- ефективне використання коштів;

-- фінансування у міру виконання планів. Оборонні видатки поділяються на три групи.

1. Прямі -- витрати оборонних міністерств та відомств і формують основну частку оборонних видатків. Це витрати на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, видатки на цивільну оборону, військову допомогу іноземним державам та ін. Вони можуть бути поточними і капітальними.

2. Побічні -- витрати, пов'язані з утриманням збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (пенсії, допомога ветеранам війни, виплати репатріації).

3. Приховані -- витрати, які за своїм характером і значущістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних відомств.

Згідно з функціональною класифікацією видатків бюджету до складу видатків на оборону належать:

-- утримання збройних сил України;

-- закупівля озброєння та військової техніки;

-- капітальне будівництво;

-- фінансування науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

-- інші видатки (забезпечення участі у міжнародних миротворчих заходах та ін.).

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України "Про Державний бюджет України".

Останніми роками в Україні запроваджено низку заходів, спрямованих на підвищення рівня фінансування армії у зв'язку з переходом на контрактну основу комплектування. Проблемним в Україні є фінансування інноваційних військових технологій. Протягом 2007--2009 рр. видатки державного бюджету на оборону сягнули рівня 6,7 млрд грн (при різкому зростанні у 2008 р. на 2,7 млрд грн і падінні у 2009 р. на 1,4 млрд грн). Світова практика свідчить, що у випадку непро-ведення щорічної заміни 4--5 % парку озброєння збройні сили деградуватимуть. З метою вдосконалення національної системи оборонного планування, уточнення завдань, структури і чисельності Збройних сил України та інших військових формувань започатковано проведення в Україні оборонного огляду, сутність якого полягає у приведенні видатків національної оборони у відповідність до можливостей ресурсного забезпечення.

Видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її внутрішніх і зовнішніх інтересів.

До складу видатків на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави відповідно до функціональної класифікації видатків бюджету належать видатки:

-- на утримання органів внутрішніх справ;

-- внутрішні війська;

-- утримання прокуратури;

-- кримінально-виправні системи;

-- прикордонні війська;

-- Службу безпеки України;

-- пожежну охорону;

-- утримання Головного управління урядового зв'язку;

-- утримання розвідувальних органів;

-- утримання Національного бюро розслідувань;

-- утримання інших правоохоронних органів;

-- зміцнення правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, валюти та інших цінностей.

За рахунок місцевих бюджетів плануються видатки на утримання підрозділів місцевої міліції. Планування видатків на правоохоронну діяльність із державного бюджету здійснюється за програмно-цільовим методом.

Размещено на Allbest.ru