Джерела фінансування суб'єктів туристичного бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерела фінансування суб'єктів туристичного бізнесу

Залежно від джерел отримання грошових коштів, фінансування ділиться на три основні форми: самофінансування, державне (бюджетне) фінансування і кредитування (позикові засоби).

Самофінансування засноване на використанні власних фінансових ресурсів засновників туристичної організації. Власний капітал - це особисті засоби, що вкладаються в справу. Якщо налагодити справу не вдасться, вкладник їх втратить. Однак вклавши у справу власні гроші, підприємець не змушений сплачувати процентну ставку, як за позичені у банку гроші.

Якщо власних засобів бракує, туристична організація може або скоротити деякі свої витрати, або скористатися засобами, мобілізованими на фінансовому ринку від операцій з цінними паперами, або вдатися до державного фінансування (якщо є така можливість) чи кредитування.

Державне фінансування здійснюється на безповоротній основі за рахунок засобів бюджетних і позабюджетних фондів. За допомогою такого фінансування уряд цілеспрямовано надає підтримку туристичним організаціям у межах реалізації державної політики в цій сфері. Державне фінансування може здійснюватися, наприклад, у формі грантів, які є безвідплатними.

За обмеженості власних засобів і відсутності державної підтримки туристична організація може вдатися до кредитування. Кредитування - це форма фінансового забезпечення туристичного бізнесу, за якої витрати покриваються за рахунок позики кредитора, що надається на засадах поворотності, платності, терміновості. Брати кредит для формування стартового капіталу більш ризиковано, ніж використовувати власний капітал, адже до визначеного терміну доведеться сплатити отримані кошти та відсотки. Це завжди складно для нового бізнесу, тому до кредитування краще вдаватися тоді, коли знайти інші джерела фінансування не вдалося.

Кредитування може мати різні форми. Одним з основних джерел отримання кредитів для започаткування своєї справи слугують банки, завжди готові розглянути заявку на отримання кредиту для організації підприємницької діяльності. Окрім того, кредитні схеми часто упроваджують урядові організації, в функції яких входить надання різноманітної підтримки туристичному бізнесу. Можна спробувати отримати й міжнародний кредит. Неурядові кредитні схеми також є варіантом фінансування туристичного бізнесу. У будь-якому випадку для отримання кредиту необхідно скласти техніко-економічне обґрунтування, яке дасть змогу кредиторові переконатися в економічній доцільності комерційної операції.

Туристична діяльність може фінансуватися з інших джерел. Наприклад, можна взяти кредит у родичів або у друзів. Однак при цьому слід пам'ятати, що труднощі зі сплатою кредиту можуть зіпсувати родинні чи дружні стосунки. Гроші можна позичити і в чужих людей, проте такі кредити часто мають дуже високу процентну ставку.

На практиці всі перелічені форми фінансування бізнесу можуть застосовуватися одночасно. Головне - домогтися оптимального їх співвідношення, тобто підібрати таку структуру джерел фінансування, за якої будуть досягнуті цілі і завдання туристичного бізнесу.

У фінансовому менеджменті під джерелами фінансування розуміють всі джерела грошових коштів, що акумулюються туристичною організацією для формування необхідних активів з метою провадження всіх видів статутної діяльності як за рахунок власних доходів, накопичень і капіталу, так і за рахунок різного роду надходжень.

Ефективність туристичної діяльності є високою, якщо пов'язані з виробництвом активи оптимальні. У змісті кожної групи активів (позаоборотних і оборотних) відображені закономірності їх фінансування.

За рахунок власних засобів туристичної організації повинні бути сформовані всі її позаоборотні активи і 10-15% оборотних активів, решта оборотних активів може бути сформована за рахунок залучених і позикових засобів. У разі вилучення в організації всіх залучених ресурсів в її розпорядженні повинні залишитися всі основні засоби і частина оборотних активів для забезпечення безперебійного функціонування протягом того часу, поки організація не залучить додаткові ресурси для відновлення колишніх і нарощення нових обсягів діяльності. Оптимальним вважається співвідношення між власними і позиковими засобами 2 : 1. Тобто, власні засоби повинні перевершувати позичені удвічі. За таких умов фінансове становище туристичній організації вважається стійким.

Оптимізація співвідношення власних і позикових засобів вимагає не лише знання інструментів формування й утримання оптимальних розмірів активів туристичної організації, а й розуміння закономірностей функціонування зовнішнього середовища, яке впливає на її фінансові можливості. Для кожного окремого виду підприємництва в сфері туризму можна добрати свою оптимальну структуру джерел фінансування.

Туристичні фірми фінансуються головно за рахунок залучених (більше 2/3) і частково - за рахунок власних засобів. Це пов'язано з тим, що туроператори і турагенти гроші за продані путівки отримують раніше, ніж надають з них послуги. Цими ресурсами туроператори і турагенти можуть користуватися безкоштовно і на довготривалій основі.

Туроператори і турагенти, як правило, не вдаються до кредитування під оборотні кошти. Потреба в позикових засобах у них постає зі зміною стратегії (розширенні бізнесу, входження в новий бізнес, наприклад, для придбання автобусів).

У будь-якому випадку для побудови оптимальної структури фінансування бізнесу потрібно докладно проаналізувати всі можливі джерела покриття бізнес-витрат туристичної організації.

Власні джерела підприємництва

Основними джерелами фінансування туристичного бізнесу є власні засоби.

До власних джерел фінансування бізнесу належать статутний, додатковий і резервний капітали, прибуток і сформовані з нього фонди, а також амортизаційні відрахування.

Статутний капітал формується у момент організації бізнесу і є сумою коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності туристичної організації. Зміст категорії "статутний капітал" залежить від організаційно-правової форми туристичної організації:

o для державного підприємства - це вартісна оцінка майна, закріпленого державою за підприємством на праві повного господарського розпорядження;

o для товариства з обмеженою відповідальністю - сума часток власників;

o для акціонерного товариства - сукупна номінальна вартість акцій усіх типів.

При створенні туристичної організації у формі господарського товариства внесками в її статутний капітал можуть бути грошові кошти, матеріальні і нематеріальні активи. У момент передання активів як внеску в статутний капітал право власності на них переходить до туристичної організації, тобто інвестори втрачають майнові права на ці об'єкти. Таким чином у разі ліквідації туристичної організації або виходу учасника зі складу товариства він має право лише на компенсацію своєї частки в межах залишкового майна, але не на повернення об'єктів, переданих ним свого часу у формі внеску в статутний капітал. Отже, статутний капітал відображає суму зобов'язань суб'єкта господарювання перед інвесторами.

Статутний капітал формується при первинному інвестуванні. Його вартість оголошується при реєстрації туристичної організації, а будь-яке корегування (додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових внесків, прийом нового учасника тощо) допускаються лише у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством і установчими документами.

Формування статутного капіталу може супроводжуватися отриманням емісійного доходу, який виникає тоді, коли в ході первинної емісії акції продаються за ціною, що перевищує номінальну. Після надходження ці суми зараховуються до додаткового капіталу.

Якщо бізнес успішний діяльність туристичної організації фінансується переважно за рахунок прибутку. Прибуток у балансі організації показаний як нерозподілений прибуток, а також як створені за рахунок прибутку фонди і резерви. Отже, прибуток - джерело формування резервного капіталу (фонду). Цей капітал призначений для відшкодування непередбачених втрат і можливих збитків бізнесу, тобто є за своєю природою страховим. Порядок формування резервного капіталу визначається нормативними документами, що регулюють діяльність туристичної організації, а також її статутними документами.

Перелічені джерела дають змогу туристичній організації функціонувати на засадах принципу самофінансування, що передбачає повну окупність, тобто туристична організація покриває свої поточні і капітальні витрати з власних джерел. Сенс інвестування засобів у турбізнес полягає в отриманні чистого доходу, і якщо виручка перевищує собівартість, то організація отримує прибуток. Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу вкладених у бізнес засобів, і належать до власних фінансових ресурсів організації, якими вона розпоряджається самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку дає змогу туристичній організації досягти поставлених цілей.

Отже, власні джерела фінансування є визначальними в туристичному бізнесі. Саме вони слугують фундаментом успішного бізнесу, забезпечують туристичній організації незалежність і фінансову стійкість.

Бюджетне державне фінансування - це надання грошових коштів суб'єктам господарювання на проведення заходів, передбачених державним бюджетом. Бюджетне фінансування туристичного сектора економіки здійснюється в межах реалізації державної політики в цій сфері. Всі фінансові заходи уряду спрямовані на розширення фінансових можливостей туристичних організацій, мають стимулюючий характер і покликані узгодити їх розвиток із загальнонаціональними інтересами. Держава підтримує туристичний бізнес, як правило, в таких сферах, як нововведення, і спирається на різноманітний арсенал фінансових важелів.

Бюджетне фінансування базується на певних принципах (наприклад, максимальної ефективності використання державних ресурсів) і характеризується специфічними формами надання засобів, які в процесі еволюції економіки країни зазнають істотних змін. Державне фінансування має такі особливості:

o джерелом державного фінансування є засоби державного бюджету або бюджету суб'єкта України;

o державне фінансування туристичної діяльності має чітко окреслений цільовий характер, закріплений в актах державних органів; витрачання засобів не за цільовим призначенням слід розглядати як порушення зобов'язань з боку одержувача бюджетних коштів, що може служити підставою для притягнення до відповідальності;

o найчастіше державне фінансування туристичних організацій здійснюється в межах вирішення загальнодержавних потреб.

Ці особливості виражаються в методах державного впливу на розширення фінансових можливостей підприємництва у туризмі. До таких методів, передусім, належать: надання бюджетних коштів для оплати витрат з відновлення і розвитку об'єктів туристичній привабливості державного, регіонального або муніципального значення; надання бюджетних коштів у формі дотацій, субсидій, субвенцій; надання бюджетних засобів державним (казенним) туристичним організаціям у формі асигнувань.

Кредитування

На практиці туристичні організації найчастіше вдаються до банківського кредитування - форми відносин, об'єктом яких є процес передання в позику грошових коштів. Банківські кредити надається спеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від Центрального банку України; позичальником є суб'єкти господарювання, а інструментом економічних відносин - кредитний договір.

Банківське кредитування туристичних організацій здійснюється за суворого дотримання принципів кредитування, які є основою, головним елементом системи кредитування, оскільки відображають суть і зміст кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів, зокрема, у сфері кредитних відносин. фінансування туризм кредитування грошовий

Основні принципи кредитування:

o поворотність - обов'язковість повернення суми, наданої у борг;

o терміновість - кредит треба не просто повернути, а поверне-нути в чітко визначений термін (це необхідна форма досягнення поворотності кредиту);

o диференційованість - комерційні банки не повинні підходити до вирішення питання про надання кредиту своїм клієнтам однозначно: диференціація кредитування, як правило, забезпечується аналізом показників кредитоспроможності, тобто фінансового стану туристичної організації, що дає упевненість в її здатності і готовності повернути кредит в обумовлений договором термін;

o забезпеченість - наявність юридично оформлених зобов'язань: заставного зобов'язання, договори гарантії, договори поручительства, договори страхування відповідальності за несплату кредиту;

o платність - організація-позичальник повинна заплатити банку за позичені у нього грошові засоби; на практиці цей принцип реалізовується через механізм банківського відсотка.

Важливою умовою в процесі ухвалення рішення про взяття кредиту є обґрунтування його необхідності для виконання бізнес-завдань. Насамперед слід визначитися із цільовим призначенням кредиту, терміном кредитування, способами сплати кредиту, можливостями забезпечення кредиту (заставою, гарантією), методом кредитування (разовий кредит, відкриття кредитної лінії), оцінити можливі ризики.

Размещено на Allbest.ru