Подання та оприлюднення фінансової звітності: національні та міжнародні вимоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

Подання та оприлюднення фінансової звітності: національні та міжнародні вимоги

Т. М. Сторожук

Проведено дослідження національних та міжнародних вимог щодо подання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності. Дано трактування подання та оприлюднення звітності. Визначено фактори, які впливають на подання та оприлюднення фінансової звітності відповідно до чинного законодавчо-нормативного регулювання.

Ключові слова: фінансова звітність, консолідована фінансова звітність, подання, оприлюднення.

The study of national and international requirements for the presentation of financial statements and consolidated financial statements. The interpretation of the presentation and publication of accounts is given. The factors that influence the presentation and disclosure of financial statements in accordance with the current legislative and regulatory framework are identified.

Keywords: financial statements, consolidated financial statements, presentation, publication.

Постановка проблеми

Важливе місце в інформаційному забезпеченні займають дані фінансового обліку і фінансової звітності, тому що їх мета - надання користувачам необхідної інформації. Фінансова звітність відображає виробничі процеси і господарські засоби в узагальненому вигляді. Фінансова звітність є звітністю загального призначення і означає, що вона повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Враховуючи значні інформаційні та аналітичні можливості фінансової звітності в забезпеченні внутрішніх та зовнішніх користувачів, важливим аспектом є її подання та оприлюднення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питання значення фінансової звітності та порядок її складання в сучасних умовах господарювання висвітлюється багатьма авторами до яких можна віднести таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як: Біла Л.М., Ван Бреда М.Ф., Верига Ю. А., Голов С.Ф., Добровський В.М., Жук О.І., Журавель Г. П., Ковальов В.В., Ковальов Віт. В., Коробко О. М., Кутер М.І., Лютова О.М., Озеран А.В., Палій В.Ф., Плікус І.Й., Соколов Я.В., Хендріксен Е.С., Хомин П.Я., Чалая Г. О. та інші.

О.І.Жук та А.В.Озеран приділяли увагу інформаційному забезпеченні звітності. Ю. А. Верига, З.М. Левченко, І.Д. Ватуля висвітлювали питання складу і структури звітності. Л.М. Біла, Е. В. Бєбнєва, Л.В. Городянська, О. М. Коробко, Е. С. Соколова, Д. А. Панков, Шигун М. М., Іваненко В. О. торкалися питання класифікації звітності. Питання історії розвитку звітності розкривали Смірнова О. М., Стадник М. В. і Чалая Г. Теоретичні основи системи звітності підприємства висвітлювали в своїх роботах Г. П. Журавель і П.Я. Хомин. Крім того, П.Я. Хомин ряд публікацій присв'ятив обліковому забезпеченню звітності сільськогосподарських підприємств. Віт. В. Ковальов та Ковальов В.В. значну увагу приділяли питанням аналітичних можливостей фінансової звітності.

Мета статті

Незважаючи на широке висвітлення проблем формування та використання фінансової звітності, зміни зовнішнього середовища та потреби управління внутрі підприємства потребують вирішення ще багатьох проблем. Мета даної статті проаналізувати вітчизняні і міжнародні підходи та визначити основні чинники подання і оприлюднення фінансової звітності.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці (крім випадків, передбачених законодавством), тому передбачено її подання та оприлюднення. Оприлюднення означає винесення інформації про фінансовий стан, рух грошових коштів, зміни власного капіталу та результати діяльності підприємства (організації, установи) за межі підприємства. Оприлюдненням звітності називають офіційне подання фінансової звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної фіскальної служби України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

Посилаючись на тлумачний словник подання можна трактувати як спосіб підготовки та повідомлення (передачі) даних у формі, придатній до сприйняття людиною відповідним адресатам (у відповідні інстанції). На дотримання вимог чинного законодавства щодо подання та оприлюднення фінансової звітності буде впливати:

1. Звітний період, який визначатиме дату подання та склад звіту. Звітним періодом для складання фінансової звітності законодавством визначено календарний рік та квартал. За рік в Україні складають річну звітність в обсязі передбачених шести форм: Баланс (Звіт про фінансовий стан підприємства) ф.1, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) ф. 2, Звіт про рух грошових коштів ф.3 або 3-н, Звіт про власний капітал ф. 4, Примітки до річної фінансової звітності ф.5 та текстова частина і ф.6. «Додаток до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами». Повний комплект фінансової звітності за міжнародними стандартами включає: звіт про фінансовий стан на кінець періоду; звіт про сукупні доходи за період; звіт про зміни у власному капіталі за період; звіт про рух грошових коштів за період; примітки, що містять стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснення; звіт про фінансовий стан на початок найбільш давнього порівняльного періоду, коли суб'єкт господарювання застосовує облікову політику ретроспективно або здійснює ретроспективний перерахунок статей своєї фінансової звітності, або коли він перекласифікує статті своєї фінансової звітності. При цьому суб'єкт господарювання може використовувати інші назви для звітів, ніж ті, що передбачено міжнародними стандартами [2].

Проміжна звітність в Україні складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі лише балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року). Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 34 «Проміжна фінансова звітність»[3] не визначає, яким суб'єктам господарювання слід публікувати проміжні фінансові звіти, з якою періодичністю чи в який термін після закінчення проміжного періоду. Але суб'єкти господарювання, чиї цінні папери продаються та купуються на відкритому ринку, заохочуються подавати проміжні фінансові звіти щонайменше станом на кінець першої половини їхнього фінансового року; та робити їхні проміжні фінансові звіти доступними не пізніше, ніж через 60 днів після закінчення проміжного періоду.

Річний звітний період діючого підприємства складає 365 календарних днів або 12 місяців, новоствореного підприємства може бути мінімум 3 місяці максимум - 15. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Якісна відмінність між квартальним і річним фінансовим звітом полягає в тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов'язань, що забезпечує їх достовірність.

Відповідно до МСБО 1 «Подання фінансової звітності»[2] суб'єкт господарювання послідовно складає фінансову звітність за період тривалістю в один рік. Однак стандарт не забороняє, якщо з практичних причин деякі суб'єкти господарювання вважають за краще звітувати, наприклад, за період у 52 тижні.

2. Суб'єкти складання звітності та ступінь узагальнення даних, що визначатиме форми звітності: первинна, зведена чи консолідована. Первинна звітність є звітністю окремого підприємства, що складається безпосередньо за даними бухгалтерського обліку конкретного підприємства (організації, установи). Консолідована звітність фінансова звітність відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Тобто, підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність. Стаття 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] передбачає складання консолідованої і зведеної фінансової звітності. Так міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Крім того, ст. 12 передбачає, що об'єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства. Таким чином, в Україні на відміну від міжнародних стандартів, практики європейських країн передбачено складання крім консолідованої також зведену звітність, які відрізняються порядком складання. Наприклад, в Росії консолідована і зведена звітність є тотожними поняттями. МСФЗ передбачають складання лише консолідованої звітності. Таким чином, консолідована та зведена звітність складається на основі первинної звітності підприємств - учасників об'єднання (групи).

3. Величина суб'єкта підприємництва та форма організації обліку, які визначають вид форм звітності-звіт стандартний (повний) чи скорочений звіт суб'єкта малого підприємництва та звітний період подання звітності. Повний фінансовий звіт складають великі та середні підприємства в обсязі шести форм. Суб'єкти малого підприємництва відповідно до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» [4] складають фінансовий звіт двох типів: фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, який об'єднує Баланс ф.1-м та Звіт про фінансові результати ф.2-м (готують юридичні особи, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства) і спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва у складі Балансу ф.1-мс та Звіт про фінансові результати ф.2-мс (готують суб'єкти мікропідприємництва). Спрощений фінансовий звіт готують суб'єкти малого підприємництва, які відповідають критеріям, визначеним у п. 154.6. ПКУ[5] та ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат. Відповідно до ст.11 п. 7 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] такі підприємства зобов'язані складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва, один раз на рік. Отже, склад фінансової звітності залежить від того, належить підприємство до суб'єктів великого, середнього, малого чи мікропідприємництва. Тому важливо розуміти, які підприємства належать до тієї чи іншої категорії [6]. Критерії віднесення підприємств до різних суб'єктів підприємництва ч. 3 ст. 55 ГКУ[7].

4. Визначені межі суттєвості до підприємства в цілому та конкретних статей звітності, що буде визначати можливість використання спрощених форм бухгалтерського обліку і звітності підприємством, обсяги діяльності якого нижче встановленого порогу суттєвості та відображення інформації у звітності, що визначатиме кількість додаткових статей у звітності. Критерії визначення порогу суттєвості визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та підприємством самостійно в межах облікової політики підприємства. Суттєва інформація -- це інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість -- це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і вартісних факторів.

Суттєвість також розглядається у контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві статті можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. При цьому перевага надається якісним факторам. Рекомендації Міністерства фінансів України щодо суттєвості наведені у листі Мінфіну України “Про суттєвість у бухгалтерському обліку і звітності” від 29.07.03 №04230-04108[8].

5. Форма власності, організаційно-правова форма підприємства, що визначатиме термін і адресат подання та спосіб оприлюднення звітності. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України, а для банків - Національним банком України. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна -- не пізніше 28 лютого наступного за звітним року. Зведена та консолідована фінансова звітність підприємства подається не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний -- не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний -- не пізніше 22 січня наступного за звітним року.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] передбачено, що підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом.

Публічні акціонерні товариства, підприємства - емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях. Державні і комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі чи територіальній громаді, а також господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави чи територіальної громади в яких становить 100%, зобов'язані
оприлюднювати інформацію про свою діяльність (квартальну, річну фінансову звітність, у тому числі консолідовану, за останні три роки) шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті відповідного суб'єкта управління об'єктами державної або комунальної власності. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним. міжнародний фінансова звітність оприлюднення

Річна фінансова звітність (у тому числі консолідована) зазначених суб'єктів господарювання оприлюднюється до 30 квітня року, що настає за звітним періодом. Якщо річна фінансова звітність (у тому числі консолідована) зазначених суб'єктів господарювання підлягає обов'язковому аудиту, аудиторський висновок публікується разом із звітністю.

Національний орган України з акредитації зобов'язаний не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річні фінансові звіти шляхом розповсюдження їх у вигляді окремих видань та/або розміщення на власному веб-сайті в Інтернеті.

При ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] також визначає адресати подання квартальної та річної фінансової звітності підприємствами:

* органам, до сфери управління яких вони належать;

* трудовим колективам на їх вимогу;

* власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено Законом;

* органам виконавчої влади та іншим користувачам, зокрема:

- органам державної статистики - відповідно до законодавства;

- органам Державного казначейства - щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету;

- фінансовим відділам держадміністрацій - щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою -- дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

6. Склад користувачів звітності та їх інформаційні запити, що визначатиме складання фінансової звітності за міжнародними чи національними стандартами. Відповідно до «Порядку подання фінансової звітності»[9] суб'єкти господарювання можуть складати фінансову звітність (в т. ч. консолідовану фінансову звітність) за національними стандартами бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. За міжнародними стандартами складають публічні акціонерні товариства, банки, страховики починаючи з 1 січня 2012 р., кредитні спілки - з 1 січня 2015р., а також підприємства, які провадять господарську діяльність за такими видами: як надання фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), за винятком діяльності з управління активами, а також недержавне пенсійне забезпечення - починаючи з 1 січня 2013; допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування - починаючи з 1 січня 2014 р., а діяльність з управління активами - починаючи з 1 січня 2015 року. Таким чином, згідно з листом Міністерства фінансів України на запит щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності[10], якщо підприємства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, то складання фінансової звітності такими підприємствами за національними стандартами не вимагається.

Відповідно до статті 30 розділу 7 «Оприлюднення» Директиви 2013/34/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського союзу від 26 червня 2013 року про щорічну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов'язані з ними звіти певних типів компаній [11] держави-члени ЄС забезпечують оприлюднення підприємствами у прийнятний строк, що не перевищує 12 місяців після дати балансового звіту, належним чином ухвалену річну фінансову звітність та звіт про управління, а також думку аудитора або аудиторської фірми, як передбачено законодавством кожної держави-члени. Водночас держава-член може звільнити підприємства від обов'язкового оприлюднення звіту про управління, якщо копію всього звіту або будь-якої його частини можна легко отримати за запитом за ціною, що не перевищує адміністративних витрат на неї. Стаття 31 передбачає спрощення для малих та середніх підприємств. Так, держави-члени ЄС можуть звільнити малі підприємства від обов'язку оприлюднювати свої звіти про прибутки та збитки, а також звіти про управління. Крім того, Держави-члени можуть дозволити середнім підприємствам оприлюднювати скорочені балансові звіти та скорочені примітки до своєї фінансової звітності. Якщо річна фінансова звітність та звіт про управління оприлюднюються у повному обсязі, то вони мають повинні бути викладені у формі і в редакції, на підставі яких аудитор або аудиторська фірма склали свій висновок. Зазначені звіти мають супроводжуватися повним текстом аудиторського звіту. Якщо річна фінансова звітність оприлюднюється не в повному обсязі, то у скороченому варіанті цієї фінансової звітності, який не повинен супроводжуватися аудиторським звітом необхідно:

- зазначити, що оприлюднена версія є скороченою;

- зробити посилання на реєстр, до якого була подана фінансова звітність, або, якщо фінансова звітність ще не подана, розкрити цей факт;

- розкрити інформацію про те, який висновок склав аудитор: без застережень, із застереженнями чи негативний висновок, або аудитор або аудиторська фірма не змогла скласти аудиторський висновок;

- розкрити інформацію про те, чи вказані в аудиторському звіті якісь питання, на які аудитор або аудиторська фірма звернули увагу без внесення застережень в аудиторський висновок [11].

Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби -- керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Висновки і перспективи подальших досліджень

За результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що в останній час інтенсивно проводились наукові дослідження багатьма авторами щодо удосконалення фінансової звітності. Але нові умови господарювання, інтеграційні процеси та вимоги часу висувають нові проблеми. Основним орієнтиром удосконалення звітності є забезпечення інформативних потреб користувачів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Оприлюднення фінансової звітності передбачає офіційне її подання до визначених чинним законодавством інстанцій.

Підготовка та повідомлення (передача) даних фінансової звітності у будь-якій формі, яка придатна до сприйняття користувачами (визначеними адресатами) відповідно до чинного законодавства називається поданням. На дотримання вимог діючих нормативно-правових актів щодо подання та оприлюднення фінансової звітності буде впливати: звітний період, суб'єкти складання звітності та ступінь узагальнення даних звітності, величина суб'єкта підприємництва і форма організації обліку, визначенні межі суттєвості, форма власності і організаційно-правова форма підприємства, склад користувачів звітності та їх інформаційні запити.

Подальшими напрямками наукових досліджень є удосконалення інформативності та аналітичних можливостей звітності шляхом розширення інформаційного змісту форм фінансової звітності, її соціальної направленості та створення інтегрованої звітності.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

2. МСБО 1 «Подання фінансової звітності»// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_004.

3. МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність»// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_049.

4. П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0161-00.

5. ПКУ//[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

6. Вороная Н., Чернишова Н. Річна фінзвітність: основні вимоги // Податки та бухгалтерський облік/Н. Вороная, Н.Чернишова. - № 06. - січень, 2017//[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2017/january/issue-06/article-24493.html

7. ГКУ// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

8. Лист Мінфіну України «Про суттєвість у бухгалтерському обліку і звітності» від 29.07.03 №04230-04108//[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minfin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=33638&cat_id=34931&search_param=%EF%EE%EA&searchPublishing=1

9. Порядок подання фінансової звітності: затв. постановою Кабінету Міністрів України: від 28.02.2000 р. № 419 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/419-2000-%D0%BF

10. Щодо застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності: Лист Міністерства фінансів України: від 06.03.2012 р. №31- 08410 - 07-29/5792 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.profiwins.com.ua/ru/letters and - orders/treasur y/2853- 792.html

11. Directive 2013/34/EU of the European Parliament and of the Council of 26 June 2013 on the annual financial statements, consolidated financial statements and related reports of certain types of undertakings, amending Directive 2006/43/EC of the European Parliament and of the Council and repealing Council Directives 78/660/EEC and 83/349/EEC [Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri= OJ:L:2013:182:0019:0076:EN:PDF.

Размещено на Allbest.ru