Практика виконання бюджету у зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практика виконання бюджету у зарубіжних країнах

У зарубіжних державах діють три системи касового виконання бюджету: казначейська, банківська і змішана. Казначейська система передбачає касове виконання бюджету спеціалізованими органами Міністерства фінансів, наприклад, органами Казначейства Франції. Банківська система означає, що касове виконання бюджету здійснюється Центральним банком (США). Змішана система припускає поєднання казначейської та банківської систем. Наприклад, у ФРН касове виконання бюджету на рівні Федерації здійснюється за банківською системою, а на рівні громад - за казначейською системою.

У міжнародній практиці для виконання бюджетів властиві такі основні функції:

- планування, розробка та оцінка бюджетних надходжень і витрат;

- виконання й контроль бюджетних операцій, а також контроль операцій позабюджетних фондів і операцій органів місцевого самоврядування;

- управління коштами: ведення регістрів державних активів і зобов'язань, випуск державних цінних паперів та видача гарантій, управління зовнішнім і внутрішнім державним й муніципальним боргом;

- облік бюджетних операцій: контроль і вдосконалення системи державного бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- аудиторська перевірка й оцінка відповідності виконання бюджету затвердженому бюджету та іншим правовим положенням і, останнім часом, аналіз ефективності використання державних ресурсів.

Практично в усіх державах з розвиненою ринковою економікою та високоорганізованою бюджетною системою діє казначейська система виконання бюджету, а, отже, функціонують національні казначейства.

Роль казначейства в різних державах може бути пасивною, коли казначейство лише виділяє ресурси бюджетним установам відповідно до затвердженого бюджету, та активною, коли казначейство санкціонує витрати бюджетних установ на основі заздалегідь обумовлених критеріїв, а також бере участь в управлінні державним боргом. Активні та пасивні моделі функціонування національних казначейств різних країн відображені у табл. 9.6.

Таблиця 9.6 Моделі функціонування казначейства в зарубіжних державах

Основним призначенням національного казначейства в усіх країнах є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами. Казначейство своєчасно забезпечує бюджетні установи необхідними коштами для їх функціонування.

Казначейство у Франції було створене в 1806 році під назвою "каса обслуговування", з 1914 року - Управління руху фондів, а з 1940 року - Управління Казначейства. У даний час Франція реалізувала дворівневу модель казначейського виконання бюджету з чітким розподілом функцій і повноважень:

1-й рівень - Державне казначейство (Головне управління державних фінансів), до переліку повноважень якого входять: збір, облік податкових і неподаткових платежів, розробка політики в сфері оподаткування; витрачання державних коштів після необхідних контрольних заходів; облік операцій, пов'язаних з державним боргом; бухгалтерська регламентація доходних і витратних операцій (включаючи підготовку змін в план рахунків і бюджетну класифікацію); ведення контрольної роботи відносно державних установ.

2-й рівень - Дирекція казначейства (агентство "Франс-трезор"), до переліку повноважень якої входять: забезпечення постійного кредитового сальдо центрального єдиного казначейського рахунку; фінансування потреб для проведення касових операцій з найменшими бюджетними витратами; розміщення залишків грошових коштів на найбільш вигідних умовах; ефективне управління державним боргом Франції.

Державне казначейство Франції очолює Генеральний директор, якому підпорядковані генеральні казначеї регіонів, що одночасно очолюють, як правило, територіальні підрозділи казначейства. У 2008 році в процесі реорганізації шляхом злиття з Головним податковим управлінням Державне казначейство Франції також виконує функції у сфері оподаткування: розробляє законодавчі і нормативні акти з оподаткування та угодах з нерухомим майном, розраховує базу оподаткування й контролює податкові декларації, збирає податкові та інші платежі, здійснює витрати і веде облік операцій з фінансами держави, місцевих органів і державних установ, управляє державним майном і пропонує експертні послуги з економічний питань.

У США Казначейство було створене в 1789 р. Функції казначейства в США виконує безпосередньо Міністерство фінансів, яке підпорядковується безпосередньо Президенту. Іншими установами, задіяними у процесі виконання бюджету, є адміністративно-бюджетне управління (АБУ), що відповідає за підготовку бюджету, і Головне бюджетне управління (ГБКУ), що відповідає за ряд облікових і аудиторських функцій. Податкове управління і Митне управління є частиною Міністерства фінансів.

Міністерство фінансів США контролює усі надходження і виплати по своєму генеральному рахунку у Федеральному резервному банку в Нью-Йорку, а також контролює банківські рахунки Уряду. Міністерство фінансів збирає усі податки і митні збори та забезпечує централізований збір плати за користування і послуги для деяких установ. Для збору надходжень використовується банківська система. Контроль за рішеннями про витрачання коштів здійснюють галузеві департаменти. Витрати оплачуються Міністерством фінансів за запитом бюджетоотримувачів в межах бюджетних асигнувань і частки департаменту. Як платіжні засоби використовуються чеки або частіше електронні перекази. Структура асигнувань контролюється як Міністерством фінансів, так і АБУ. Також як і у більшості країн. Міністерство фінансів США, виконуючи функції казначейства, контролює випуск і облік державних цінних паперів та вирішує питання обсягу, термінів і структури розміщуваних на аукціонах випусків.

У США налагоджена чітка координація між Міністерством. фінансів і Бюджетним департаментом. Міністерство фінансів готує оцінку бюджетних надходжень та бере участь у розробці макроекономічної політики. АБУ готує кошторис витрат і зводить воєдино бюджет, що представляється Президентом конгресу, а також контролює питання обліку на рівні департаментів. Міністерство фінансів здійснює управління грошовими потоками та облік боргових зобов'язань. Між системою Міністерства фінансів і системами галузевих департаментів проходить обмін інформацією в діалоговому режимі.

Організація касового обслуговування виконання видаткової частини бюджету у Канаді покладене на Раду казначейства, очолювану її Президентом, який входить до складу Кабінету міністрів. Міністр фінансів за посадою є віце- президентом Ради казначейства. До складу Ради казначейства також входять ще п'ять членів Уряду (як правило, вони очолюють ті міністерства, які мають найбільшу питому вагу у витратах федерального бюджету).

Рада казначейства Канади є органом, який наділений такими повноваженнями: встановлює стандарти та правила управління бюджетними витратами, розробляє рекомендації з підвищення ефективності витрачання державних коштів; розробляє заходи з підвищення ефективності системи державного управління та діяльності державної служби; проводить оцінку ефективності урядових програм виходячи з контрольних фінансових показників і досягнутих результатів; здійснює оцінку результатів діяльності міністерств, відомств і державних компаній та контроль за ефективністю державних інвестицій; аналізує щорічну звітність федеральних відомств, розробляє методичні вказівки щодо її складання; щорічно представляє до Парламенту проекти бюджетів міністерств і відомств Канади, доповідей про результати їх діяльності. казначейство касовий бюджет борг

Органи казначейства Канади виконують функції, що мають принципові відмінності від функцій, покладених на Казначейство України. Крім того, низка повноважень, які в Україні покладені на Казначейство, в Канаді виконується не казначейством, а іншими органами влади. Так, наприклад, Міністерство громадських робіт і урядових служб Канади відповідає за роботу єдиного рахунку, є відповідальним за емісію і прийняття усіх здійснених та отриманих Урядом платежів і за підготовку й публікацію державного бюджету.

Функції касового виконання федерального бюджету в Німеччині здійснюються федеральними касами, що мають територіальну підпорядкованість на чолі з Головною федеральною касою, що входить до складу Федерального відомства з фінансів. Головна федеральна каса виконує функцію розрахункового центру для усіх федеральних кас, веде Головну книгу, в якій відображаються усі операції, управляє єдиним рахунком Федерації. Таким чином, система федеральних кас забезпечує наявність щоденної інформації про стан доходів і витрат Федерації.

У Скандинавських державах (Данія, Норвегія, Швеція) виконання бюджету є, в основному, функцією галузевих міністерств. Галузеві міністерства використовують для перерахування коштів комерційні банки (чи поштову службу). Організаційна структура систем цих державах різна. Так, в Швеції і Норвегії функціонує єдиний казначейський рахунок. У кінці кожного дня усі кошти центрального Уряду переказуються на один рахунок в національному банку. Кожне галузеве міністерство у рамках вказаного рахунку може мати ряд субрахунків для обліку своїх казначейських операцій. На додаток до цих рахунків міністерства мають розрахункові рахунки у банках для переказу коштів.

Данія не вводила систему єдиного казначейського рахунку, але там були створені стимули та умови для ефективного управління грошовими коштами в міністерствах і підзвітних організаціях. У Данії усі кошти перераховуються на банківські рахунки міністерств на регулярній основі. їм дозволено утримувати частину процентного доходу на цих рахунках для забезпечення своєчасності платежів та ефективності збору заборгованості.

У структурі центральних органів виконавчої влади Італії немає відомства, що має функції, подібні до функцій Казначейства України на стадії виконання бюджету. Реалізація здійснюваних Казначейством України функцій в Італії покладена на декілька відомств і організацій: Міністерство економіки і фінансів, Центральний банк, уповноважені комерційні банки, державну компанію "Еквіталія" (Податкова служба Італії).

У складі Міністерства економіки і фінансів можна виділити такі структурні ланки: Департамент казначейства, Департамент податкової політики, Генеральне управління з бухгалтерського обліку. Департамент податкової політики розробляє і реалізує основні напрями державної політики у сфері бюджетних надходжень. У своїй структурі Генеральне управління з бухгалтерського обліку має не лише функціональні спеціалізовані і галузеві підрозділи - інспекторати, але й територіальні органи в кожному з міністерств, а також в усіх регіонах держави для організації касового обслуговування виконання бюджетів центрального Уряду на основі контрольних принципів лімітації і санкціонування. Незважаючи на своє найменування, Департамент казначейства Міністерства економіки і фінансів Італії займається абсолютно іншими питаннями, ніж Казначейство України. До його функцій віднесені: планування бюджетної політики, управління державним боргом спільно з Центральним банком Італії; міжнародні фінансові відносини; управління фінансовими активами, приватизація державного майна і низка інших запитань.

Бюджетний рахунок центрального Уряду, що функціонує в режимі єдиного казначейського рахунку (ЄКР), так само як і бюджетні рахунки регіонів, провінцій та комун підлягають відкриттю виключно в підрозділах Банку Італії та ведуться ним на частково відшкодувальній основі. При цьому Банк Італії сплачує відсотки у розмірі 1 % від обсягу фактичної наявності коштів на ЄКР, здійснюючи усі операції у межах його кредитового залишку на кінець кожного операційного дня. Параметри, що є основою для взаєморозрахунків між Урядом і Банком Італії, встановлюються на основі неринкових принципів та щорічно регулюються відповідними двосторонніми угодами. Тимчасово вільні ліквідні кошти бюджету не розміщуються на фінансових ринках і використовуються з метою скорочення розміру державної заборгованості та бюджетного дефіциту.

Виконання бюджету у Бразилії здійснюється Казначейським секретаріатом, який є підрозділом другого рівня Міністерства фінансів. Окрім Казначейського секретаріату в підпорядкуванні Міністерства фінансів знаходиться Секретаріат федеральних доходів та Секретаріат федерального контролю, які також виконують деякі функції казначейства.

Казначейський секретаріат контролює усі надходження і виплати по єдиному рахунку та встановлює готівкові ліміти за типами витрат кожного міністерства. Міністерства розподіляють ліміти серед своїх бюджетоотримувачів та виконують через систему Казначейського секретаріату усі адміністративні дії зі взяття зобов'язань, перевірки й оплати за умови дотримання бюджетних і фінансових лімітів. Хоча безпосередній контроль здійснюють бюджетоотримувачі, казначейський секретаріат через свою інформаційну систему жорстко контролює ситуацію та має широкі повноваження з введення готівкових лімітів. Він також координує та контролює процес виплат. З цією метою Казначейський секретаріат готує ковзаючий фінансовий план з розбиттям за місяцями та за поточним місяцем з розбиттям по днях. Казначейство бере участь в обговоренні макроекономічних параметрів, прогнозів надходжень і фінансового боргу на початкових етапах складання бюджету.

Казначейський Секретаріат Бразилії контролює зовнішній і внутрішній борг. Він визначає терміни, обсяги та умови будь-якого запозичення в тісній координації з Центральним банком, який є агентом на аукціонах і в обслуговуванні боргу, контролює позики, що видаються Урядом, а також управляє фінансовою участю держави в державних підприємствах. Встановлення нормативів бухгалтерського обліку також відноситься до функцій Казначейського секретаріату.

Казначейські функції в Японії покладені на казначейський відділ, відділ управління боргом, фінансовий відділ, бюджетний відділ, відділ виконання бюджету і юридичний відділ. Ці відділи входять до складу бюджетного і фінансового бюро, яке є підрозділом Міністерства фінансів. Таким чином, в

Японії виконання бюджету покладене на підрозділи, що мають вузьку спеціалізацію. Так, казначейський відділ готує фінансовий план з розбиттям по днях. Спільно з відділом виконання бюджету він також контролює надходження та виплати по державному рахунку у Банку Японії.

За збір надходжень відповідають Національна податкова служба та Митний департамент (обидва - підрозділи Міністерства фінансів). Податки можуть бути сплачені у Банку Японії, уповноважених комерційних банках, за допомогою поштової системи та через місцеві відділення Національної податкової служби і Митного департаменту.

Питання випуску цінних паперів, їх обсягу, термінів погашення, їх структури вирішує відділ управління боргом, використовуючи як агента Банк Японії. Відділ виконання бюджету затверджує графік платежів, в межах якого бюджетні міністерства витрачають кошти. За деякими витратними статтями на етапі взяття зобов'язань потрібно згоду Міністерства фінансів. Банк Японії контролює виконання міністерствами бюджетних і готівкових лімітів.

Усі державні кошти акумулюються у Банку Японії на єдиному рахунку Уряду. Проте для галузевих міністерств відкриті субрахунки, які використовуються для кредитування та контролю їх витратних лімітів. Банк Японії не може видавати кредити Уряду на суми касового розриву, за винятком короткострокового фінансування. Кредитування здійснюється шляхом купівлі банком непроданої частини фінансових зобов'язань держави, що зазвичай проводиться з інтервалом в один день. Існує загальний ліміт у бюджеті на випуск цих зобов'язань, та вони мають бути повністю погашені до кінця кожного року.

Основним завданням будь-якого національного казначейства є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами шляхом забезпечення своєчасного отримання бюджетними установами необхідних коштів для їх безперебійного функціонування.

Размещено на Allbest.ru