Управління державним боргом у світовій практиці

Размещено на http://allbest.ru

Управління державним боргом у світовій практиці

Управління державним боргом - це діяльність держави щодо залучення, обслуговування та погашення зовнішніх і внутрішніх запозичень, надання гарантій з метою забезпечення потреб держави у фінансових ресурсах за умов мінімізації кредитних ризиків та забезпечення боргової безпеки. В процесі управління державним боргом, визначається ступінь впливу держави на кількість грошей в обігу, інфляцію, кредитний ринок, зайнятість і виробництво; раціоналізується політика залучення державних запозичень.

Основним моментом при управлінні державним боргом у багатьох країнах є акцентування уваги на скороченні вартості боргу (витрат на обслуговування боргу) та збереження прийнятного рівня ризику, що відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Особливості управління державним боргом в різних країнах світу

У світі не існує уніфікованого підходу до побудови інституційного забезпечення управління державним боргом. Проте, найбільшого поширення набули три основні моделі: урядова, банківська та агентська (табл. 2).

Таблиця 2

Інституційні моделі управління державним боргом

Переважання агентської моделі можна пояснити тим, що для учасників ринку капіталу особливий статус органу управління державним боргом має вагоме значення, оскільки відокремлене відомство більш оперативно забезпечує ефективність боргового менеджменту. Зазвичай, подібні агентства мають корпоративну структуру управління.

Незалежно від інституційної моделі управління державним боргом, основними завданнями залишаються розроблення боргової стратегії, управління ліквідністю та обслуговування боргу. У фінансовій науці і практиці виділяють такі основні риси, характерні для процесу формування та управління державним боргом в розвинутих країнах:

1. Усі методи та інструменти управління державним боргом спрямовані на макроекономічну стабілізацію та. структурні перетворення, формування економіки, адаптованої до функціонування в умовах фінансової глобалізації, здатної забезпечити збалансований соціально-економічний розвиток.

2. В економічно розвинутих країнах система управління державним боргом ґрунтується на принципах відкритості, прозорості, прогнозованості та відповідальності.

3. Для розвинутих країн характерний високий рівень розвитку ринку державних цінних паперів, котрі реалізуються вітчизняним, зарубіжним інвесторам, сприяючи диверсифікації ризиків.

4. Застосовуються як ринкові, так і неринкові методи полегшення боргового навантаження. З-поміж них найпоширеніші конверсії боргових зобов'язань в акції, інші цінні папери з дисконтом від номіналу або із зниженим відсотком, конверсії у розвиток, екологію і т. п.

5. Зростають надходження валютно-фінансових ресурсів із високорозвинутих країн до країн, що розвиваються, та країн з трансформаційною економікою.

Політика управління державним боргом в розвинутих країнах передбачає розроблення відповідних стратегій, затвердження урядових директив, а також ухвалення щорічних програм фінансування та планів реалізації боргових запозичень.

У 2001 році з метою вдосконалення роботи з обслуговування державного боргу та підвищення ефективності її результатів в структурі Міністерства фінансів Франції, у віданні Міністра фінансів, створений спеціалізований підрозділ - фінансове агентство "Франс Трезор" (Agence France Trusor). Організаційно Агентство є бюджетною організацією, а основна частина його співробітників, що становить 35 осіб, є державними службовцями. запозичення банк ліквідність ризик

Основне завдання Агентства полягає в забезпеченні безумовного виконання грошових зобов'язань державного бюджету у міру настання термінів платежів за ними.

Виконуючи вказане завдання Агентство повинно підтримувати позитивне щоденне сальдо по єдиному рахунку бюджету. Результати роботи Агентства повинні при цьому характеризуватися максимальною вигодою та мінімальним ризиком для державного бюджету.

Бюджет Франції останніми роками є дефіцитним. Основним джерелом покриття дефіциту є державні запозичення. Запозичення коштів на покриття дефіциту державного бюджету відбувається за рахунок емісії цінних паперів. Державні цінні папери Франції, що мають високий рейтинг, характеризуються високим попитом з боку не лише національних, але й міжнародних інвесторів. У зв'язку з цим цінні папери розміщуються через уповноважені банки, які відбираються Агентством раз на три роки.

Нині Агентство працює з 17 банками з різних країн світу, менша частина з яких є французькими.

Серед вимог, що пред'являються до банків, можна виділити: наявність найвищого рейтиніу, обов'язок викуповувати не менше 2 % від випуску, забезпечення просування цінних паперів на вторинному ринку та підтримку їх ліквідності, а також надання Агентству консультаційних послуг при розміщенні цінних паперів.

Надаючи консультаційні послуги Банки пропонують Агентству своє бачення ситуації на ринку боргових запозичень і можуть рекомендувати Агентству які цінні папери, з яким терміном погашення та під яку процентну ставку можуть бути розміщені. Агентство веде внутрішній рейтинг відібраних банків, в якому враховується результативність виконання ними вимог.

Щомісячно (за винятком серпня і грудня - особливість бюджетного процесу) двічі в місяць за заздалегідь встановленому й опублікованому графіку Агентство проводить торги середньостроковими і довгостроковими цінними паперами. Зважаючи на попит на цінні папери за термінами їх погашення та показники касового плану, Агентство складає графік проведення торгів на 12 місяців наперед. Планування розміщення цінних паперів спільне з плануванням руху коштів на єдиному рахунку дозволяє Агентству забезпечити щоденне позитивне сальдо по єдиному рахунку бюджету.

Графік проведення торгів і результати розміщення цінних паперів обробляються Агентством в інформаційній системі, пов'язаній з інформаційними системами Казначейства і Національного банку. У обов'язки Агентства входить оперативно, протягом одного дня, опублікувати деталізовану інформацію про підсумки розміщення.

Агентство має право розмістити цінні папери на суму меншу, ніж заплановано бюджетом на черговий фінансовий рік, у випадку якщо показники виконання бюджету та залишку коштів на єдиному рахунку покращаться.

Португалія має окрему установу з питань управління боргом - Агентство з питань управління боргом (Instituto de Gestao do Credito Publico). Місія цього органу полягає в інтегрованому управлінні готівковими залишками і прямим боргом Португалії через: стабільне виконання боргових зобов'язань республіки; мінімізацію витрат урядового боргу в довготривалій перспективі, ґрунтуючись на урядових стратегіях ризику; оптимізацію управління обігом готівки в державному секторі.

Для забезпечення слугування державним інтересам Агентство здійснює свою діяльність керуючись принципами продуктивності, прозорості та підзвітності й відповідальності. Агентство підпорядковане та знаходиться під наглядом Міністра фінансів Португалії.

Стратегія запозичень в Португалії спрямована на ринкову економіку, на її прозорість та ефективність. Найважливішою рушійною силою є ліквідність, а основні стратегічні постулати це: передбачуваність, прозорість та підзвітність й відповідальність.

При розробці директив з управління боргом обов'язково відображаються стратегічні настанови, у тому числі через модель управління ризиками (переглядається регулярно раз на три роки) та встановлення абсолютних та індикативних лімітів. Окремо визначається портфель еталонних показників, а також встановлюються вимоги до методології та звітності з питань боргу.

Щорічно готується та схвалюється відповідна Програма запозичень, яка має передбачати стратегію фінансування. Головна її мета - мінімізувати боргові витрати у довгостроковій перспективі та протистояти надмірним ризикам.

Досягнення зазначеного здійснюється через наступні компоненти: стратегія емісії (випуску); зниження обсягу простроченого боргу; управління готівковими залишками; лімітування та контроль ризиків (включаючи рефінансування, кредитні та процентні ризики).

Уряд Португалії щорічно виходить на внутрішній ринок запозичень. При цьому, застосовуються два типи внутрішніх цінних паперів: державні (урядові) облігації з фіксованою процентною ставкою та казначейські векселі.

Загальна відповідальність за досягнення мети управління боргом у Великобританії лежить на Казначействі як головному органі. Казначейство здійснює такі функції: визначає загальні обсяги боргових запозичень; погоджує структуру боргових запозичень Уряду; призначає агентів з питань управління боргом для забезпечення консультацій та виконання програм запозичень, а також встановлює межі та параметри для кожного агента; здійснює моніторинг діяльності агентів з управління боргом.

Для забезпечення потреб у боргових запозиченнях Уряду Казначейство Великобританії діє через своїх агентів:

1) Агентство з питань управління боргом, яке, у доповнення до продажу цінних паперів "гілтс" та казначейських векселів, консультує Казначейство з питань управління боргом і здійснює діяльність з управління ринками (як первинним ринком, так і вторинним);

2) комерційний провайдер послуг Computershare здійснює функції з реєстрації та адміністрування гілтс;

3) Національний ощадно-інвестиційний банк, який розробляє і постачає портфель інвестиційних продуктів на внутрішній роздрібний ринок;

4) Банк Англії, який консультує і організовує продаж державних (урядових) облігацій деномінованих в іноземній валюті для фінансування міжнародних валютних резервів Великобританії.

Агентство з питань управління боргом Великобританії (The UK Debt Management Office) створене 1 квітня 1998 року як виконавчий орган Казначейства Великобританії. З того часу одна з головних його ролей полягає у здійсненні запозичень для фінансування державних (урядових) витрат. Це робиться переважно шляхом продажу цінних паперів "гілтс" та казначейських векселів.

На Агентство з питань управління боргом, поряд із здійсненням боргових запозичень, покладається й низка інших обов'язків, а саме: управління державними грошовими залишками, обслуговування функцій Уповноважених зі зниження національного боргу та Ради кредитних державних проектів, оперативне управління депозитами, адміністрування інших державних зобов'язань з питань гарантування кредитів й інвестицій, а також управління послугами з придбання та продажу цінних паперів гілтс.

Основна мета управління боргом у Великобританії полягає у мінімізації у довгостроковій перспективі витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансових потреб Уряду, беручи до уваги ризик і водночас забезпечуючи те, що політика управління боргом не буде суперечити цілям грошово-кредитної політики. У межах встановленої відповідальності Казначейство готує Програму фінансування держави (уряду). Щорічний звіт з управління боргом та резервами за попередній рік містить щорічний план фінансування Агентства з питань управління боргом. Цей план ухвалюється міністрами Казначейства та встановлює ключові параметри для запозичень у наступному році.

Питаннями державного боргу в Німеччині займається окремо створене в 2001 році ТОВ "Федеральне фінансове агентство", єдиним засновником якого є держава в особі Міністерства фінансів ФРН. Предметом діяльності Фінансового агентства є надання послуг для Міністерства фінансів Німеччини в частині бюджетного та касового фінансування бюджету федерації і її особливого майна шляхом проведення операцій на фінансових ринках.

Основними завданнями та цілями Фінансового агентства є:

1) управління державним боргом і ліквідністю, з метою зменшення витрат на виплату відсотків і оптимізації умов фінансування;

2) консультування федерального Міністерства фінансів у сфері управління й реструктуризації державного боргу;

3) проведення аналізу ринку, розвиток моделі для управління існуючим борговим портфелем і відносин з інвесторами, контроль ризиків, звідки випливає завдання з розробки ефективної фінансової стратегії та структур по боротьбі з ризиками в частині кредитного портфеля.

До таких послуг, зокрема, відносяться послуги, пов'язані з емісією федеральних цінних паперів, залучення кредитів за допомогою позик під боргові зобов'язання, проведення своп-угод для вирівнювання єдиного бюджетного рахунку у Бундесбанку.

Борговими інструментами Німеччини є: федеральна позика від 10 до 30 років (Федерації заборонено залучати позики від Федерального Банку Німеччини); дворічні казначейські облігації; безвідсоткові казначейські облігації; позики.

Обсяг запозичень визначається законом про бюджет. Взаємовідносини Федерального міністерства фінансів і Фінансового агентства визначені договором. Фінансове агентство Німеччини заздалегідь дає пропозиції за календарем емісії державних цінних паперів, керуючись розрахунками по бюджету, які є у федеральному Міністерстві фінансів, та затверджує його в Міністерстві фінансів.

Як правило, в середині грудня Федеральним Міністерством фінансів розробляється емісійний план, завдяки чому ринок капіталу проінформований про рішення Федерації. Державні цінні папери розміщуються в банках, які пройшли тендерну процедуру. У випадку, якщо Федерацією випускається новий вид боргового інструменту, та не відомо, як він сприйметься ринком, застосовується процедура синдикату. Щорічно Федерацією формується звіт про стан державного боргу, в якому містяться дані про стан боргу на початок звітного року і на кінець звітного року, дані про процентні витрати.

У Польщі управління державним боргом здійснюється окремим відомством у складі Міністерства фінансів. Відповідно до положень Закону Польщі "Про державні фінанси", Міністр фінансів відповідає за управління державним боргом. До його обов'язків також входить контроль за станом державного боргу та дотримання допустимих меж боргової позиції державного сектору.

У 1998 році усі функції з управління внутрішнім і зовнішнім боргом були зосереджені в Департаменті державного боргу, розділеному на чотири функціональні підрозділи: операційний відділ, проміжний відділ, відділ обробки документації та підрозділ зовнішнього боргу. Рішення створити окремий підрозділ для управління зовнішнім боргом було викликане тим, що зовнішній борг складає значну частку сукупного боргу.

Проте велика частина операцій, що традиційно відносяться до компетенції операційного і проміжного відділів, виконується сторонніми фінансовими установами, тому діяльність Департаменту носить значною мірою аналітичний характер.

Запозичення органів державного управління Польщі здійснюються, головним чином, на внутрішньому ринку шляхом випуску казначейських векселів, казначейських облігацій, що пропонуються на аукціонах, та казначейських облігацій, що пропонуються в роздрібній мережі. Запозичення на зовнішньому ринку обмежуються завданнями рефінансування боргових зобов'язань з термінами погашення, що настають.

У Данії відповідальність перед Парламентом відносно запозичень центрального Уряду покладена на Міністерство фінансів. З 1991 року центральний банк виконує усі адміністративні функції, пов'язані з управлінням державним боргом.

У рамках Національного банку Данії в управлінні боргом центрального Уряду беруть участь в основному чотири департаменти - Підрозділ з управління державним боргом Департаменту фінансових ринків, Департамент ринкових операцій, Департамент обліку і звітності та Департамент внутрішнього аудиту. Розмежування відповідальності встановлюється в угоді між Міністерством фінансів і Національним банком Данії.

Міністерство фінансів і Національний банк Данії визначають загальну стратегію державних запозичень в ході квартальних нарад на основі письмових пропозицій Національного банку. Прийнята стратегія затверджується і візується Міністерством фінансів шляхом прийняття переліку письмових висновків на установчому засіданні. Щорічно в грудні визначається загальна стратегія наступного року, а також детальна стратегія на перший квартал наступного року.

На подальших квартальних нарадах приймаються рішення про внесення поправок в основну стратегію на наступний квартал і про її конкретизацію.

Залучення внутрішніх позик передбачає формування великих серій державних цінних паперів в сегментах термінів погашення в 2, 5 і 10 років, що мають міжнародну значимість. Для формування великих ліквідних еталонних випусків цінних паперів використовується цілу низку державних боргових інструментів.

До них відносяться свопи внутрішніх процентних ставок, викупи та свопи датських крон на євро. Усі зовнішні запозичення здійснюються безпосередньо в євро або шляхом залучення позик, з якими проводяться своп- операції в євро.

Всі методи та інструменти управління державним боргом в розвинених країнах світу спрямовані на макроекономічну стабілізацію та структурні перетворення, формування адаптованої економіки, яка здатна функціонувати в умовах подальшої фінансової глобалізації, забезпечуючи економічне зростання, соціально-економічний розвиток та дотримання екологічної рівноваги.

Размещено на Allbest.ru