Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування

Видатки бюджету відображають економічні відносини, у процесі розподілу і перерозподілу основного централізованого фонду грошових коштів держави. В свою чергу, вони виступають інструментом досягнення справедливого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

За матеріальним змістом видатки бюджету є грошовими коштами, за допомогою яких держава виконує свої функції.

Згідно з Бюджетним кодексом України видатки бюджету це - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування. У бюджетній сфері застосовується два поняття видатків: видатки бюджету і витрати бюджету. Вони різні за змістом тому, що видатки бюджету направляються на фінансування завдань і функцій держави і місцевого фінансування, а витрати бюджету, це кошти які спрямовуються на погашення основної суми боргу та кошти, які спрямовуються розпорядниками й отримувачами бюджетних коштів відповідно до їхніх фінансових планів.

Ознаками видатків бюджету є:

- кошти, які отримуються з бюджету;

- цільовий характер їх використання;

- використання у повному обсязі;

- ефективність використання;

- фінансове забезпечення функцій держави.

Фінансування видатків з бюджетів ґрунтується на наступних принципах:

- єдності;

- повноти;

- обґрунтованості;

- ефективності використання;

- субсидіарності;

- цільового використання;

- фінансового контролю.

У табл. приведені види видатків бюджету та їхня класифікація.

Види видатків бюджету

Складовими частинами видатків бюджету є загальний та спеціальний фонд. Загальний фонд видатків бюджету - це видатки, спрямовані на забезпечення фінансування виконання основних функцій і завдань держави, територіальних громад, які певною мірою є узагальненими. Спеціальний фонд видатків бюджету - це видатки, здійснені за рахунок конкретно визначених джерел надходжень, грантів або дарунків (у вартісному виразі), одержаних розпорядниками бюджетних коштів з конкретною метою.

Видатки бюджету розподіляються на:

- поточні бюджетні видатки (пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. До них відносять: закупівлю товарів і послуг, необхідних для утримання економічної і соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів і матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних і комунальних послуг та ін.); трансферти населенню (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати); поточні субсидії державним і приватним підприємствам, а також нижчестоящим органам влади; виплату процентів за державним боргом та ін. У своїй сукупності поточні видатки формують звичайний (поточний) бюджет, на який припадає основна частина всіх бюджетних видатків);

- капітальні видатки (пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів. Вони включають видатки на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної і комунальної власності (їх розширення, реконструкцію і технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти).

Згідно з Бюджетним кодексом України видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікація видатків бюджету подана на рис. 2.5.

Найважливішою формою фінансування видатків бюджету - є бюджетне фінансування, сутність якого полягає в організації грошових відносин, які виникають між державою, з одного боку і юридичними та фізичними особами, - з іншого, з метою спрямування та використання грошових коштів основного центрального фонду держави на виконання нею покладених функцій (економічної, соціальної, управлінської, оборонної*).

Класифікація видатків бюджету

видатки бюджет фінансування

Сформована в Україні система розподілу та перерозподілу ВВП передбачає наступні джерела фінансування видатків бюджету.

В економічній теорії бюджетне фінансування трактується як безповоротне надання коштів з Державного бюджету підприємствам, установам, організаціям для покриття їхніх видатків, передбачених планом економічного і соціального розвитку країни та фінансовими планами.

Більшість вітчизняних економістів трактує бюджетне фінансування як безповоротне і безоплатне виділення грошових коштів відповідним суб'єктам з бюджету, з метою повноцінного функціонування держави і задоволення суспільних потреб.

Основним методом фінансування видатків бюджету є кошторисне фінансування. За радянських часів кошторисне фінансування - надання грошових коштів з Державного бюджету для покриття видатків установ невиробничої сфери, які, як правило, не мають власних доходів. Це визначення було актуальним тоді, коли кошторисне фінансування забезпечувалося повністю за рахунок бюджетних коштів, Однак в умовах становлення ринкових відносин подібний підхід у трактуванні змісту цього поняття є звуженим і не відповідає вимогам сучасності.

Взаємозв'язок джерел, форм і методів фінансування видатків бюджету

У сучасній літературі з теорії фінансів і бюджету кошторисне фінансування визначається як найпоширеніша форма виділення бюджетних коштів установам соціально-культурної сфери, оборони та управління у межах їхніх кошторисів. З наведеного визначення видно, що кошторисне фінансування розглядається як форма, за якою кошти виділяються з бюджету на основі фінансового плану установи. Як відомо, форма - це зовнішній бік чого-небудь, що не завжди відображає суть справи; шаблон, за допомогою якого предметам надають певного вигляду, певних обрисів.

На думку В. Опаріна під кошторисним фінансуванням вважається виділення коштів на утримання закладів, установ та організацій, виконання певних програм і реалізацію певних заходів на підставі спеціального фінансового документа - кошторису. У даному формулюванні автор свідомо не акцентує уваги на джерелах, за рахунок яких відбувається виділення коштів для виконання певних цілей. Очевидно він вважає, що кошторисне фінансування може здійснюватися не лише за рахунок бюджету, а й за рахунок інших коштів, а головною умовою повинна бути лише наявність фінансового документа, як кошторис. Цей підхід є об'єктивнішим щодо сучасних реалій, оскільки на основі нього можна вважати, що кошторисне фінансування здійснюється не тільки за рахунок бюджетних коштів, а на основі поєднання різних джерел фінансування, включаючи бюджет.

У вітчизняних наукових джерелах наявні визначення кошторисного фінансування не завжди формально відповідають нормам чинного бюджетного законодавства, яке передбачає, щоб власні надходження бюджетних установ соціального захисту населення повинні зараховуватися до спеціального фонду бюджету і використовуватися як бюджетні асигнування.

Бюджетне інвестування - це надання бюджетних коштів на інвестиційну та інноваційну діяльність. В сучасних умовах цю форму потрібно використовувати в першу чергу у розвитку економіки і за їх допомогою нарощувати потужність матеріально-технічної бази у галузях економіки, соціальної сфери, оборони тощо.

Надання державних трансфертів мають сприяти виконанню загальнодержавних програм і надання державного субсидіювання і державної допомоги населенню. Державні трансферти - це невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу.

Згідно з Бюджетним кодексом України, державні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основне завдання трансфертів полягає у вирішенні проблем незбалансованості, що виникають внаслідок невідповідності між відповідальністю за видатками та податкоспроможністю. Джерелами виплат державних трансфертів здебільшого є відрахування частини надходжень від одного або кількох податків або щорічні асигнування з відповідного бюджету, що в наш час є найпоширенішим і не дає змоги надавати трансферти на розвиток економіки. У даний час державні трансферти у більшості випадків спрямовуються на покриття дефіциту доходів для виконання власних і делегованих функцій місцевих органів влади та самоврядування, що в основному надаються у вигляді дотацій вирівнювання. Трансфертна політика, яка спрямована на виконання інвестиційних проектів є досить несуттєвою, трансферти, які надаються місцевим бюджетам в даний час не спрямовані на забезпечення економічного розвитку регіонів.

Размещено на Allbest.ru