Грошовий ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГРОШОВИЙ РИНОК

Біржа - це храм нових язичників. їх боги - зливки або кухлі золота; їх святі ікони - банківські білети або державні облігації; їх благочестиві вправи - спекуляції на збільшенні чи зменшенні фондів; врешті-решт, їх покаяння - ліквідації.

Н. Макаров

Сутність та особливості функціонування грошового ринку

У ринковій економіці найважливішою центральною ланкою і водночас її механізмом є ринок. У найбільш загальному визначенні він є сукупністю економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу.

Ринок - це складна система, яку утворюють багато взаємопов'язаних між собою елементів, що формують його структуру. Ця структура охоплює такі елементи: ринок товарів, ринок послуг, ринок робочої сили та інші складові. Серед цих найбільш узагальнених структурних елементів виокремлюють грошовий (фінансовий) ринок.

Грошовий ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля і продаж грошей, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар. Він є невід'ємною складовою сучасних товарно-грошових відносин. Організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування - це один із суттєвих важелів вирішення економічних і соціальних завдань.

Для розуміння сутності грошового ринку важливо визначити його суб'єктів.

Суб'єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Але серед них слід виокремити, з одного боку, домашні господарства, а з іншого - фірми. Перші - головний власник тимчасово вільних коштів, другі - позичальники цих коштів.

Особливістю грошового (фінансового) ринку є те, що надзвичайну роль у ньому відіграють посередники (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди), які забезпечують рух грошей та операції купівлі-продажу.

Взаємозв'язок суб'єктів грошового ринку зображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Потоки грошових коштів

Грошовий ринок має досить складну структуру (рис. 3.2)^*51.

*51: { Щетинін А.І. Гроші та кредит : підручник / А.І. Щетинін. - 2-ге вид., переробл. та доповн. - К.: Центр навч. л-ри, 2006. - 432 с.}

Рис. 3.2. Структура грошового (фінансового) ринку

Усі операції на грошовому ринку можна поділити на три групи (рис. 3.3)^*52.

*52: { Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. - К.: Дакор, 2005. - 528 с.}

Рис. 3.3. Суб'єкти, які беруть участь в операціях на грошовому ринку

В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління, в операціях з купівлі грошей - ті самі економічні суб'єкти: фірми, сімейні господарства, структури державного управління. У посередницьких операціях ключовими суб'єктами є так звані фінансові посередники - банки, інвестиційні, фінансові компанії та страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо. Всі вони спочатку акумулюють грошові кошти, купуючи їх у продавців, а потім від свого імені розміщують їх, пропонуючи покупцям. Особливе місце серед суб'єктів грошового ринку займають центральні банки.

Будучи "банками банків", вони можуть обслуговувати міжбанківські відносини на грошовому ринку, наприклад, здійснювати операції рефінансування, регулювати міжбанківські та валютні операції тощо. Передача грошей від одного суб'єкта грошового ринку іншому здійснюється тоді, коли в одного з них є вільні гроші і він не має потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого - немає ні грошей взагалі, ні матеріальних цінностей чи товарів, від продажу яких можна було б одержати необхідні кошти. структуризація грошовий ринок попит

Умовний характер властивий ціні на грошовому ринку. Ціна грошей має форму відсотка, або процентного доходу, на позикові чи залучені кошти, що істотно відрізняються від звичайної ціни на товарних ринках.

Розмір відсотка визначається не величиною вартості, що містять у собі куплені гроші, а їхньою споживчою вартістю, яка здатна давати покупцеві додатковий дохід або благо, необхідне для задоволення особистих або виробничих потреб. Чим більшою буде ця здатність і чим довше покупець користуватиметься отриманими грошима, тим більшою буде сума його процентних платежів.

Інституційна модель грошового ринку

Інституційна модель грошового ринку відображає взаємозв'язки між суб'єктами грошового ринку, що реалізуються через потоки грошей та інструментів (рис. 3.4)^*53.

*53: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 604 с.; Демківський A.В. Гроші та кредит : навч. посіб. / А.В. Демківський. - К.: Дакор, 2005. - 528 с.}

Рис. 3.4. Схема системної структуризації грошового ринку

Характеристика видів ринку наведено у дод. В у табл. В1.

За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:

- прямого фінансування;

- опосередкованого фінансування.

Схему руху грошових потоків на фінансовому ринку наведено на рис. 3.5.

У секторі прямого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним. Брокери та дилери, що тут функціонують, виконують технічну роль звичайних посередників, допомагаючи продавцям і покупцям швидше знайти один одного.

Рис. 3.5. Схема руху грошових потоків на фінансовому ринку

У цьому секторі виокремлюють два канали руху грошей:

- капітального фінансування, завдяки якому покупці назавжди залучають кошти до свого обігу, використовуючи для цього як інструмент акції;

- запозичень, яким покупці тимчасово залучають кошти до свого обігу, використовуючи для цього як інструмент облігації та інші подібні цінні папери.

У секторі опосередкованого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у собі ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони створюють власні зобов'язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків. Тому фінансові посередники цього сектору істотно відрізняються від технічних посередників першого сектору як за роллю в економіці, так і за технологічними процесами функціонування.

За економічним призначенням ресурсів розрізняють:

- ринок грошей - частина фінансового ринку, де здійснюються короткострокові кредитні операції;

- ринок капіталів - частина фінансового ринку, де здійснюються серед- ньо- і довгострокові кредитні операції.

Об'єктом цих операцій є як гроші, так і цінні папери. Ці ринки мають тісний взаємозв'язок.

Ринок капіталів - найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкладень має з урахуванням відповідного ризику як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів.

Обліковий ринок - частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі- продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

Обліковий ринок виник у XIX ст. у процесі розвитку торгівлі і банківської справи. Його основа - облікові й переоблікові операції банків, тобто купівля- продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо.

З кінця XIX ст. почав розвиватися ринок короткострокових казначейських векселів, які викуповуються для фінансування державного боргу. їх продають і купують із дисконтом. Поняття облікового ринку в деяких країнах поширюється також на операції з державними облігаціями, до погашення яких залишається не більше 5 років.

Облікові ставки великою мірою визначаються ставкою центрального банку, оскільки останній регулює операції грошового ринку і розмір грошової маси, що перебуває в обігу. Операції на обліковому ринку мають велике значення для управління державним боргом.

До інституційної структури облікового ринку входять такі елементи:

- центральний банк (в Україні - Національний банк України);

- комерційні банки;

- спеціальні кредитні інститути, кошти яких формуються за рахунок залучення онкольних кредитів і 7-денних позик банків (під цінні папери).

Велике значення на обліковому ринку мають онкольний та вексельний кредити.

Онкольний кредит (on-call credit) - короткостроковий кредит, який погашається за першою вимогою. Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими векселями, цінними паперами, товарами і погашається позичальником зазвичай з попередженням за 2-7 днів. Онкольний кредит вважається най ліквіднішою статтею активу банку після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі порівняно з іншими видами позик.

Обліковий ринок і його інститути допомагають підприємствам здійснювати фінансування на основі короткострокового залучення капіталу - вексельних кредитів. За допомогою комерційних векселів закуповуються сировина і товари. Погашаються вони за рахунок виручки від проданого готового товару. Вексельний кредит надається здебільшого постачальникам.

Вексельний кредит - це банківська операція з урахування (дисконту) векселів і видачі позик до запитання під забезпечення векселів.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, прийнятнішим видом вексельного кредиту є позики, що видаються під заставу векселів. Бан ки можуть відкривати клієнтам за їхньою заявою спеціальні позикові рахунки і відображати на них суму наданої позики під забезпечення прийнятих векселів. Векселі приймаються (депонуються) при цьому не на повну вартість, а на 60-90 % їх номінальної суми залежно від розміру, визначеного банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред'явлених ним векселів.

Казначейський вексель - один із видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Це короткострокові зобов'язання держави (до 12 місяців). Казначейські векселі випускаються на пред'явника й обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки за дорученням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні банки, а також центральний банк. їх широка емісія приховує в собі загрозу інфляції, оскільки вони є сурогатами грошей, які легко можуть перетворюватись на капітал або депозити. Для комерційних банків це високоліквідні активи, що не дають високого прибутку. Вони є соло-векселями. В Україні казначейські векселі до останнього часу не застосовувалися в обігу.

Таким чином, на обліковому ринку обертається величезна маса короткострокових цінних паперів, головна характеристика яких - висока ліквідність і мобільність.

Размещено на Allbest.ru