Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура податкової звітності. Форми податкових декларацій

Податкова декларація складається за формою, розробленою центральним органом податкової служби і затвердженою Міністерством фінансів України.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору [39, ст. 48 п. 1].

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений Кодексом [39, ст. 48 п. 2] статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити [39, ст. 48 п. 3]:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності);

розмір бази оподаткування;

суму і розмір витрат і пільг;

суму, що не оподатковується податком;

ставку оподаткування;

суму податку, що підлягає сплаті.

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити [39, ст. 48 п 4]:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана [39, ст. 48 п. 5]: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

фізичною особою - платником податків або його законним представником;

особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків [39, ст. 48 п. 6].

Податкова звітність, складена з порушеннями законодавства, не вважається податковою декларацією.

Розрізняють дві форми податкових декларацій [90, с. 125]:

1. Майнова декларація - відомості, надані фізичною особою про перелік майна, що є в її власності (у тому числі й коштів), чи майна, яке може бути джерелом доходів, які формують об'єкти оподаткування.

2. Спеціальна декларація - відомості, що надані фізичною особою за вимогою податкового органу, складені за установленою формою, містять інформацію про джерела і розміри коштів, витрачених на придбання певного майна.

Податкову декларацію подає платник податків щодо кожного податку окремо за місцем його обліку у встановлений строк. Наприклад, обов'язок подання декларації щодо податку на додану вартість закріплено у Законі України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р [25, ст. 7 п. 7]. Форма і порядок заповнення цього документа затверджені наказом ДПАУ від 30 травня 1997 р. [70]. Декларація з ПДВ (як повна, так і скорочена) складається з вступної частини і чотирьох розділів, причому платник заповнює тільки вступну частину і перші три розділи, а четвертий розділ заповнює податковий інспектор лише в оригіналі податкової декларації, який залишається в податковому органі. При поданні декларації з ПДВ до податкового органу платник також зобов'язаний надати всі необхідні додатки (довідки) до неї, наприклад, розрахунок експортного відшкодування, розрахунок коригування сум ПДВ тощо.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть [39, ст. 47 п. 1]:

юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить;

фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;

податкові агенти.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний [39, ст. 50 п 1]:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються [39, ст. 50 п 1].

Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом [39, ст. 50 п 2].

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період [39, ст. 50 п. 3].

Порядок складання звітності з податку на прибуток підприємства

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 Податкового кодексу [39], подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою.

Основна форма звітності платників податку на прибуток - це декларація про прибуток, форма і порядок складання якої затверджені наказом ДПАУ від 29.03.2003 р. № 143 (далі Порядок № 143) [72]. Вказаний Порядок обов'язковий для застосування всіма платниками податку на прибуток, за винятком страховиків і банків (для них встановлені окремі форми декларацій і порядки їх складання).

Декларація складається із заголовної і двох основних частин, а також одинадцяти додатків. Додатки К1, К2, КЗ, К4, К5, К6 і К7 подаються щоквартально, а сам бланк звітності декларації з квартальними додатками названо спрощеною декларацією. Додатки Р1, Р2, Р3 і Р4 заповнюються і подаються тільки разом з декларацією за звітний податковий рік, а декларація з квартальними і річними додатками має назву повної декларації. В порядку №143 уточнюється, що декларація подається в органи ДПС за місцезнаходженням платника податку на прибуток на одному двосторонньому аркуші формату А-4 з відповідними записами на односторонніх аркушах формату А-4. Порушення даної норми часто стає формальною причиною для відмови в прийомі декларації.

Декларація про прибуток подається платником податків в органи ДПС незалежно від наявності в звітному періоді податкового зобов'язання. За відсутності показників у відповідних рядках ставиться прочерк. А додатки до декларації подаються платником податків тільки в тому випадку, якщо в рядку декларації, до якої вони належать відображені показники.

Всі показники, що підлягають відображенню в декларації, розраховуються платником податків наростаючим підсумком за кожен звітний період (квартал, півріччя, три квартали і рік) і приводяться в гривнях без копійок з відповідним округленням до загальновстановлених правил (починаючи з І кварталу 2006 року, а до цієї дати - в тисячах гривень з одним десятковим знаком).

Граничні терміни представлення декларації передбачені п. 4.1.4 ст. 4 Закону № 2181 [22] - 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного податкового періоду. Виняток становлять підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції. Вони подають декларацію за підсумками року протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Терміни сплати податку на прибуток також регулюються відповідними нормами Закону № 2181 [22, ст. 5 п. 3]: граничний термін подання звітності плюс ще 10 календарних днів, але якщо граничний термін припадає на вихідний або святковий день, то платник подає декларацію наступного робочого дня. звітність податок платник зобов'язання

Складання декларації починається із заповнення її заголовної частини, в якій необхідно вказати: повну назву підприємства (згідно із засновницькими документами); ідентифікаційний код; код виду економічної діяльності; місцезнаходження платника податків, номер його телефону; факсу, електронну адресу (за бажанням платника податків).

Крім того, у відповідних графах заголовної частини необхідно зробити відмітку про те, яка саме декларація подається (звітна, звітна консолідована або звітна нова); належить платник до юридичних осіб або до інших категорій платників податку на прибуток; чи застосовується спеціальний режим оподаткування (для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільгосппродукції, і для суб'єктів космічної діяльності).

Достовірність інформації у податковій декларації підтверджують підписи керівника підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліста, який веде облік, та засвідчують печаткою підприємства.

Загальні правила самостійного виправлення помилок, допущених платником податків при складанні декларацій (у тому числі і по податку на прибуток підприємств), встановлені п. 5.1 ст. 5 і п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 [22]. Цей порядок припускає, що платник податків може на свій розсуд або подавати в органи ДПС Уточнюючий розрахунок, або відображати суму помилки в декларації за наступний звітний період.

Уточнюючий розрахунок є самостійною формою звітності, на підставі якої орган податкової служби за місцезнаходженням платника податків вносить зміни до даних електронної бази податкової звітності (тобто в особовий рахунок платника податків). Якщо платник податків вибирає саме такий спосіб коректування податкового результату своєї діяльності, то йому не слід заповнювати відповідні рядки в самій декларації про прибуток (стр. 02.2, 05.2, 22). Інакше це вважатиметься подвійним декларуванням помилок, що може привести до додаткового відображення на особовому рахунку одних і тих же сум.

Уточнюючий розрахунок є універсальним документом, за допомогою якого можна виправити будь-які помилки (що не завжди можливо при заповненні рядків 02.2 і 05.2 декларації про прибуток).

Оскільки для виправлення помилок згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 [22] існує термін давності в 1095 днів (від моменту виявлення помилки до дати представлення Декларації, в якій була допущена помилка), то помилки, виявлені платником податків після закінчення цього терміну, вже не можуть бути виправлені. Це стосується як недоплат, так і переплат до бюджету.

Уточнюючий розрахунок зазвичай подається один раз, оскільки його показники не дублюються в декларації про прибуток, що заповнюється наростаючим підсумком.

Виходячи з формулювань п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 [22] і п. 2.3 Порядку № 143 [72], можна зробити висновок, що Уточнюючий розрахунок може бути поданий платником податків у будь-який момент до початку його перевірки (у тому числі і протягом 10 днів від моменту отримання повідомлення про перевірку). Отже, на такий розрахунок не розповсюджуються вимоги про терміни давнини, встановлені для звичайних податкових декларацій. Хоча дані Уточнюючого розрахунку служать підставою для нарахування податкових зобов'язань на картці особового рахунку, сплата самого зобов'язання (недоплати і штрафу у розмірі 5 % від неї) здійснюється до моменту представлення Уточнюючого розрахунку (п. 1.2 Закону № 2181 [22]). Результати документальної перевірки представниками податкового органу в Уточнюючому розрахунку не відображаються, оскільки їхнє нарахування відбувається на підставі рішення-повідомлення ДІЛ.

Основна відмінність використання з метою виправлення помилок Уточнюючого розрахунку від декларації про прибуток полягає в такому. Уточнюючий розрахунок може містити виправлення помилок, допущених в одному якомусь звітному періоді, тоді як в рядках 02.2 і 05.2 декларацій за один звітний період можна одночасно відображати помилки різних попередніх звітних періодів. При цьому суму 5 % "штрафу" необхідно розрахувати (і, відповідно, відобразити в рядку 22 декларації) по кожному конкретному випадку недоплати з урахуванням результатів всіх попередніх податкових періодів.

Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом

Нарахування податкових зобов'язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться також у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" особового рахунку платника.

Рис. 5.1. Схема обліку в ДІЛ документів щодо податкового зобов'язання, визначеного самостійно платником податків

Автоматизована інформаційна система забезпечує можливість окремого обліку нарахованих платежів за актами документальних перевірок, при виявленні арифметичних та методологічних помилок, а також нарахованих штрафних санкцій за даними платника та податкового органу.

Для контролю за повнотою та своєчасністю рознесення нарахованих платежів підрозділи обліку і звітності щомісяця в автоматичному режимі звіряють суми податкових зобов'язань, визначених у реєстрах рознесених сум, з даними реєстрів структурних підрозділів інспекції, які безпосередньо адмініструють податки з юридичних та фізичних осіб. При виникненні розбіжностей в автоматичному режимі формується протокол розбіжностей та вживаються заходи щодо виявлення та усунення причин невідповідності [60, с. 83].

Рис. 5.2. Схема обліку в ДІЛ документів щодо податкового зобов'язання, визначеного державною податковою службою

Найбільш поширеним способом погашення податкових зобов'язань платників податків є перерахування коштів з поточних рахунків в банківських установах на відповідні рахунки бюджетів та державних цільових фондів. Проте ряд платежів, особливо платниками - фізичними особами, здійснюється у готівковій формі через установи Ощадного банку і Державного комітету зв'язку України та в касах органів місцевого самоврядування.

Для зарахування податкових платежів на балансах обласних управлінь Державного казначейства в розрізі районів та кодів бюджетної класифікації відкриваються відповідні рахунки. Зарахування коштів на такі рахунки проводиться на підставі [60, с. 83]:

- при безготівковому порядку - копій платіжних доручень платників;

- при готівкових розрахунках - копій платіжних доручень відділень Ощадбанку та корінців прибуткових документів ("повідомлення") про прийняття установою банку платежів до державного та місцевих бюджетів готівкою;

- платіжних доручень установ Держкомзв'язку України на перекази з додатком до них талонів поштових переказів; копій, виданих органами місцевого самоврядування, квитанцій на сплату податкових та неподаткових платежів і державного мита.

Інформація про надходження платежів до Державного та місцевих бюджетів попередньо обробляється відповідно органами казначейства та фінансовими органами і в систематизованому вигляді надається податковому органу для обліку сплачених податкових зобов'язань в картках особових рахунків платників.

Дані про надходження платежів до бюджету розносяться спеціалістами підрозділів обліку і звітності податкової інспекції в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень в день отримання від органів Державного казначейства та фінансових органів відомостей про зарахування платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. У разі виявлення у зазначеному реєстрі сум надходжень, структура яких не відповідає вимогам автоматичного обліку платежів до бюджету, ці доходи до з'ясування їхнього походження та адреси обліковуються за спеціальним кодом в окремому особовому рахунку і реєстрі надходжень та повернень. Не пізніше 5 денного терміну після одержання копій розрахункових документів від органу казначейства чи фінансового органу ці суми підлягають з'ясуванню і рознесенню у відповідні картки особових рахунків.

Забезпечуючи достовірність даних про сплачені платежі, податкові органи щомісячно проводяться звірки надходжень з органами казначейства та фінансовими органами за всіма кодами бюджетної класифікації.

Размещено на Allbest.ru