Державна фінансова система

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суть фінансів та їх роль у ринковій економіці

Серед важелів впливу на сукупний попит, а отже, і на макроекономічну рівновагу суттєве місце посідає фінансова система суспільства і відповідна фінансова політика держави. Розглянемо її.

У системі економічних відносин суспільства з ринковою економікою значне місце посідають відносини з приводу руху грошей. На їх основі і виникають відносини, що називаються фінансовими. Назва походить від латинського слова financia, що означає платіж, дохід. Цей термін, як зазначають спеціалісти, почав широко використовуватися з XIII ст., пізніше став поширеним у всьому світі і зараз використовується як у господарській практиці, так і в економічній науці. Розглянемо суть фінансових відносин.

Вони виникають на основі руху грошей. Але не всі грошові відносини є фінансовими. Це лише ті з них, що пов'язані з рухом грошей у вигляді їх певних фондів. Фінанси - це сукупність економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання фондів грошових коштів. Ці відносини не включають рух грошей, одержаних від обміну товарів, набуття спадщини, дарування тощо. До фінансових відносин належать лише ті, що пов'язані з формуванням спеціальних фондів, які мають суворо визначені принципи їх розподілу і використання.

Функціонування фінансів пов'язане з грошовим обігом. Але сам собі останній не є причиною їх використання. Фінансові відносини зумовлені потребою суб'єктів економічної діяльності у забезпеченні нормальних умов для її здійснення і відновлення, з одного боку, та потребами реалізувати свої функції з боку держави, з іншого. Головне призначення фінансів - забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб'єкта господарської діяльності, кожної державної структури, а отже, і суспільства в цілому достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами, тобто створенням умов для нормального відтворення соціально-економічного життя суспільства.

Фінансові відносини суспільства включають декілька складових. Це, по-перше, фінансові відносини між державою і суб'єктами господарської діяльності. Вони становлять, з одного боку, відносини щодо вилучення державою у суб'єктів господарювання певних коштів через платежі у державний бюджет і відрахування у різні фонди державних організацій. З іншого боку це - відносини щодо надання коштів державою суб'єктам господарювання через системи платежів та державних закупках та різного роду субвенцій, дотацій, пільг за кредитами тощо.

По-друге, це фінансові відносини між державою і так званими бюджетними організаціями, через які відбувається фінансування таких організацій.

По-третє, це фінансові відносини між державою і фізичними особами, які, з одного боку, включають відносини виплати фізичними особами різних обов'язкових платежів державі, насамперед, податків, а з іншого - це відносини, через які держава здійснює різного роду виплати певним категоріям населення (пенсії, допомога, субсидії тощо).

Четверту групу становлять відносини між самими суб'єктами економічної діяльності. Вони проявляються як через формування та використання різних фондів грошових коштів такими суб'єктами, так і через штрафні санкції при порушенні певних зобов'язань.

Наступною групою фінансових відносин є відносини між структурними підрозділами великих підприємств та їх об'єднань, а також між підприємствами і їх працівниками.

Функціонування фінансових відносин пов'язано із певними інститутами, що забезпечують їх реалізацію. Сукупність фінансових відносин суспільства та закладів і організацій, що гарантують їх нормальне функціонування, утворюють фінансову систему країни. Остання включає три взаємопов'язані підсистеми: державні фінанси, фінанси суб'єктів економічної діяльності і фінанси населення (фізичних осіб) (див. схему 15.1).

Державні фінанси - це система грошових фондів, зосереджених у розпорядженні держави і призначених для забезпечення властивих їм функцій, та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Державні фінанси включають такі елементи, як державний бюджет, пенсійний фонд, фонди зайнятості населення, соціального страхування, соціального захисту та інші державні фонди цільового призначення.

Схема 15.1. Структура фінансової системи країни

Вони виконують провідну роль у всій фінансовій системі суспільства. Через державні фінанси перерозподіляється значна частина валового внутрішнього продукту (від 1/3 в Японії до 2/3 у Швеції). В Україні ця частка становить менше половини ВВП.

Державні фінанси насамперед забезпечують надання так званих суспільних благ, здійснюючи перерозподіл економічних ресурсів на користь виробників таких благ. З допомогою державних фінансів здійснюється перерозподіл доходів та майна з метою виконання державою соціальної функції, пов'язаної з наданням допомоги соціально незахищеним прошаркам населення. Важливу роль відіграють державні фінанси у забезпеченні нормального функціонування державного сектора економіки. Державні фінанси виступають важливим фактором стабілізації економіки. Мобілізовані через державні фінанси кошти використовуються для здійснення заходів щодо регулювання зайнятості та цін, особливо у періоди економічних спадів.

Другою складовою фінансової системи є фінанси суб'єктів економічної діяльності. Вони складаються з двох елементів - фінансів підприємницьких структур і фінансів неприбуткових та громадських організацій. Фінанси підприємницьких структур - це система грошових фондів, що забезпечують процес відтворення підприємницької структури. Вони набувають форми основних та оборотних фондів, прибутку, амортизаційних відрахувань, страхових фондів тощо. Об'єктом цих фінансів є дохід від підприємницької діяльності, при розподілі якого і формуються фонди грошових коштів та платежі і внески у державні фонди. Фонди суб'єктів підприємницької діяльності спрямовуються на здійснення інвестиційних та інших витрат. Фінанси підприємницьких структур виступають базовим елементом фінансової системи, бо саме завдяки їм створюється внутрішній валовий продукт, що служить джерелом усіх видів фінансів.

Фінанси населення або фізичних осіб - це фонди грошових коштів, що формуються з доходів фізичних осіб. їх ще називають фінансами домогосподарств. Це та частина доходів домогосподарств, що використовується для придбання цінних паперів або формування особистих фондів - пенсійного, медичного страхування та інших. їх призначення - задоволення певних потреб у майбутньому та збільшення особистих доходів.

Усі названі підсистеми фінансів тісно пов'язані між собою. Саме з фінансів юридичних осіб (фірм) та населення (фізичних осіб) надходять ресурси до державних фінансів і саме на них спрямовані механізми формування останніх: податкова система, митні платежі тощо. У свою чергу, державні фінансові ресурси значною мірою повертаються населенню та юридичним особам у вигляді фінансування соціальних програм, субсидій, дотацій чи капіталовкладень. Фінанси юридичних осіб (фірм) та населення (фізичних осіб) також пов'язані між собою: для більшості фізичних осіб заробітна плата та дивіденди є основним джерелом формування фінансів населення. З іншого боку, фінансові ресурси населення наповнюють фінанси юридичних осіб (фірм) головним чином через купівлю акцій та утворення різного роду товариств.

Повніше суть фінансів проявляється у тих функціях, які вони виконують (див. схему 15.2).

Основоположною функцією фінансів є відтворювальна. Вона полягає в тому, що через фінансову систему здійснюються нагромадження необхідної кількості грошових фондів суб'єктами господарювання (підприємництва) для здійснення процесу розширеного відтворення (нагромадження). Через систему фінансів відбувається обслуговування безперервного руху капіталу, створюється передумова як для відновлення спожитих економічних ресурсів, так і для їх розширення з метою нагромадження. Важливу роль відіграють фінанси і у відтворенні такого економічного ресурсу, як праця або робоча сила.

Другою функцією фінансів є розподільна. Через систему фінансів відбувається перерозподіл доданої вартості, що зрештою приводить до перерозподілу валового внутрішнього продукту. Фінанси є основним цільовим інструментом розподілу і перерозподілу національного продукту.

Фінанси виконують і контрольну функцію. Суть її полягає в тому, що фінанси є інструментом контролю за діяльністю суб'єктів обмінно-розподільних відносин.

Схема 15.2. Функції фінансів

Рух грошових потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості, а тому об'єктивно потребує контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб'єкти контролюють один одного, що забезпечує збереження фінансових ресурсів і формування доходів на законній основі. Ця функція реалізується у двох напрямах. У процесі утворення, розподілу і використання грошових фондів здійснюється контроль за рухом матеріальних ресурсів з боку суб'єктів підприємництва. В той же час цей процес використовується державою для контролю за дотриманням в економічному житті чинного законодавства.

Фінансам притаманна і стимулююча функція. Система формування фондів грошових коштів базується на таких засадах, коли вона може створювати заінтересованість суб'єктів підприємництва у розширенні діяльності, підвищенні її ефективності, а може і гальмувати її, сприяючи розширенню "тіньової" діяльності.

Отже, фінанси - це, з одного боку, розгалужена сукупність фінансових відносин, що охоплює суттєві сторони повсякденного економічного життя суспільства, а з іншого - сукупність закладів, організацій та методів, що забезпечують функціонування фінансових відносин.

Фінанси відіграють важливу роль у ринковій економіці. За допомогою фінансів реалізуються відносини між державою і суб'єктами підприємницької діяльності. Фінансова система створює умови для реалізації такого принципу підприємницької діяльності, як економічна самостійність її суб'єктів. Держава здійснює свій регулюючий вплив на цих суб'єктів саме через фінансові відносини, встановлюючи певні нормативи відрахувань від їх доходів на реалізацію загальносуспільних потреб. При виборі форм фінансових взаємовідносин держави і суб'єктів підприємницької діяльності є можливість гнучкого маневрування, що свідчить про досить високий динамізм і універсалізм цих відносин, визначення най раціональніших і взаємоприйнятних рішень як держави, так і суб'єктів підприємницької діяльності на основі об'єктивних закономірностей розвитку економіки.

Важливу роль відіграють фінанси і у функціонуванні неприбуткових громадських організацій. Вони, як правило, пов'язані зі сферою нематеріального виробництва і можуть нормально здійснювати свою діяльність лише за умови отримання певних коштів від держави. Саме фінансова система і створює мережу тих каналів, за якими такі організації забезпечуються коштами.

Фінанси суттєво впливають і на населення. Саме через фінансову систему складаються відносини держави з фізичними особами щодо надання останнім різного роду виплат - пенсій, допомоги, стипендій тощо. Через фінансову систему надходять кошти на освіту, лікування та покриття інших благ, що надаються населенню безплатно або на частково оплачуваній основі. Тому фінансова система є важливим фактором забезпечення життєдіяльності тієї частини населення, що потребує соціального захисту.

Отже, фінансова система відіграє важливу роль у суспільстві. Тому держава використовує її для активного впливу на всі сторони суспільного життя і насамперед на забезпечення стабільності економіки.

Державний бюджет і бюджетний дефіцит

Фінансові відносини, що складаються у держави з підприємствами, закладами та населенням, називаються бюджетними. Вони, по-перше, виникають у розподільному процесі, обов'язковим учасником яких є держава, і, по-друге, пов'язані з формуванням та використанням централізованого фонду грошових коштів, призначених для задоволення загальнодержавних потреб.

Бюджетні відносини - багатоманітні, бо опосередковують різні напрями розподільного процесу - між секторами та галузями економіки і територіями країни. їх реалізація здійснюється через систему установ та організацій. Сукупність бюджетних відносин та відповідних їм інституцій становить бюджетну систему країни. її структура залежить від державного устрою країни. Цілісність бюджетної системи забезпечується детальним ув'язуванням доходів та витрат уряду, закріплених в юридичних нормах. У федеральних державах вона трирівнева: федеральний рівень, рівень суб'єктів федерації і місцевий рівень. У державах з унітарним устроєм бюджетна система дворівнева - державний бюджет і місцеві бюджети. Бюджетна система України складається з Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність цих бюджетів, що входять до складу бюджетної системи, є зведеним бюджетом. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку країни.

Бюджетна система ґрунтується на устрої, що визначений Бюджетним кодексом України. Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Він ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, погодженими принципами бюджетного процесу і єдиною грошовою системою.

Схема 15.3. Функції державного бюджету

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків. Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників та науково обґрунтованих нормативів. Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджету і звітів про їх виконання. Принцип самостійності означає забезпечення бюджетів усіх рівнів наявністю власних доходів згідно з чинним законодавством.

Сукупність бюджетних відносин щодо формування та використання бюджетного фонду країни становить державний бюджет. Це грошові відносини, що виникають у держави з юридичними та фізичними особами з приводу перерозподілу чистого внутрішнього продукту у зв'язку з утворенням та використанням бюджетного фонду, призначеного на фінансування економіки, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління. Державний бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади. Завдяки бюджету держава має можливості зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку. Природа бюджету кожної країни визначається соціально-економічним ладом суспільства, рівнем економічного розвитку країни, виконуваними державою функціями та іншими факторами.

Суть державного бюджету проявляється в його функціях (див. схему 15.3).

По-перше, він виконує перерозподільну функцію, через яку здійснюється концентрація грошових коштів у розпорядженні держави і їх використання для задоволення загальнодержавних потреб. З допомогою державного бюджету перерозподіляється ВВП і національний дохід між галузями, регіонами та різними прошарками населення. По-друге, державний бюджет використовується для державного регулювання і стимулювання економіки. По-третє, за допомогою державного бюджету здійснюється фінансове забезпечення соціальної політики. З його допомогою відбувається широкомасштабний перерозподіл доходів з метою досягнення більшої соціальної справедливості. По-четверте, бюджет дозволяє здійснювати контроль за утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів, дає можливість встановити, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції у розпорядженні бюджетними коштами, наскільки ефективно вони використовуються.

Доходна частина державного бюджету країни ринкової економіки формується переважно за рахунок податкових надходжень. У деяких розвинутих країнах вони досягають 90 % усіх доходів бюджету. При цьому у другій половині XX ст. і на початку XXI ст. частка податків у ВВП має яскраво виражену тенденцію до зростання. Це зумовлено як зміцненням економічного потенціалу країн, що створює можливості для такого зростання, так і посиленням ролі держави у суспільному житті, що вимагає розширення обсягу державних витрат.

Розглянемо доходи державного бюджету України. Доходи включають неповоротні платежі, що надходять до бюджету. Згідно з чинним законодавством доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також неподаткових надходжень. До податкових належать обов'язкові безвідплатні неповоротні платежі на користь бюджету. Сюди також включаються штрафи та пеня, що стягуються за порушення податкового законодавства. Ця група надходжень до державного бюджету включає податки на додану вартість, на прибуток підприємств і організацій всіх форм власності, на майно підприємств і організацій, акцизний збір, плату за землю. Місцеві бюджети до цієї групи доходів включають місцеві податки і збори.

Неподатковими доходами є доходи від державної власності, зокрема плата за оренду державного майна, дивіденди, одержані від акцій та інших цінних паперів, що належать державі у господарських товариствах, надходження від зовнішньоекономічної діяльності, надходження від реалізації державного майна, в тому числі і в процесі приватизації, надходження від внутрішніх і зовнішніх позик і повернутих державі позик та відсотків по наданих державою позиках і кредитах. Третю групу доходів державного бюджету становлять доходи цільових бюджетних фондів, зокрема внески до фондів пенсійного, сприяння зайнятості населення, здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Конкретне уявлення про структуру державного бюджету дає таблиця 15.1.

Таблиця 15.1. Доходи бюджету України у 2008 році

З таблиці 15.1 можна зробити такі висновки. По-перше, головним джерелом доходів бюджетів усіх рівнів є податкові надходження. Вони становлять понад 76 % усіх доходів, як і в розвинутих країнах ринкової економіки. В Україні найбільша частка в доходах державного бюджету належить податку на додану вартість, яка становить майже 31 % усіх доходів бюджету. Він характеризується відносною простотою стягування. Значну роль відіграють податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з населення. їх частка становить понад 4 І % доходів.

По-друге, суттєву роль у наповненні бюджетів відіграють неподаткові надходження, частка яких становить майже чверть доходів зведеного бюджету. Серед них значне місце займають доходи від приватизації державного майна. Але це тимчасове джерело доходів. Потрібно розширити базу неподаткових надходжень за рахунок зовнішньоекономічної діяльності, доходів від державної власності та повернення кредитів, наданих під державні гарантії.

По-третє, джерелом доходів державного бюджету є доходи цільових фондів. Вони формально збільшують доходи державного бюджету, оскільки мають цільовий характер використання, тобто використовуються на чітко визначені цілі. Тому роль їх скорочується як за рахунок скасування окремих фондів (наприклад, Державний інноваційний фонд, Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу), так і шляхом виведення їх із складу централізованого бюджету.

Розглянемо видатки державного бюджету. Вони включають усі неповоротні платежі незалежно від того, чи є вони оплатними (тобто заплаченими в обмін на щось) чи безоплатними.

Їх здійснення відбувається через асигнування, субсидії, субвенції та дотації. Асигнування - це видатки на утримання державних підприємств та бюджетних організацій. Субсидіями є допомога держави у грошовій або натуральній формі місцевим бюджетам, юридичним і фізичним особам, іншим державам. Субвенції - це грошова допомога, яку виділяють центральні органи влади на програми і заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не покривається власними бюджетними коштами з незалежних від них причин економічного розвитку. Вони спрямовуються також на розвиток соціально-культурної та побутової сфер, розв'язання проблем зайнятості тощо. Дотаціями є допомога з державного бюджету підприємствам, організаціям та установам для покриття їх збитків. Дотації можуть надаватися і місцевим бюджетам, щоб забезпечити їх збалансованість.

Використання бюджетних коштів визначеними вище каналами пов'язане із бюджетним фінансуванням. Останнє є безповоротним наданням бюджетних коштів підприємствам, установам та організаціям на витрати, пов'язані з виконанням державних замовлень, державних програм, утриманням державних організацій. Здійснюється у формі виділення грошових коштів за певним призначенням для досягнення загальнодержавних цілей або для покриття витрат галузей, підприємств, які перебувають на повному чи частковому державному грошовому забезпеченні. Як правило, базується на таких принципах: цільовий характер, нормування коштів та контроль за їх використанням.

Видатки державного бюджету поділяються на поточні та видатки розвитку. Поточні видатки - це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також фінансування заходів щодо соціального захисту населення. Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. До них належать фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого характеру, структурної перебудови економіки, субсидій та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Основними напрямами витрат державного бюджету є такі:

1) фінансування програм підтримки та підвищення життєвого рівня і заходів соціального захисту населення;

2) фінансування заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури;

3) фінансування галузей економіки;

4) утримання органів державної влади і управління;

5) витрати на оборону;

6) здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

7) обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу. У країнах із соціальною ринковою економікою головне місце посідають витрати на фінансування соціально-культурного розвитку та соціальний захист населення. їх частка становить до половини бюджетних витрат. Така структура витрат свідчить про соціальну спрямованість бюджетної політики держави. Соціальні витрати бюджету створюють сприятливі умови для збереження і примноження освітнього, культурного, наукового потенціалу суспільства, зміцнення здоров'я населення, надання допомоги найменш соціально захищеним прошаркам населення.

Таким чином, соціальні бюджетні витрати відіграють подвійну роль. З одного боку, вони сприяють соціальній стабілізації суспільства, зростанню його життєвого рівня, а з іншого - створюють такий фактор економічного розвитку, як кваліфікована робоча сила. На жаль, в Україні ще немає сприятливих умов для такої спрямованості витрат бюджетів усіх рівнів. Уявлення про них дає таблиця 15.2.

Таблиця 15.2. Видатки бюджету України у 2008 році

З таблиці видно, що понад 46 % видатків зведеного бюджету використовується на заходи, пов'язані із соціальним захистом населення і задоволенням соціально-культурних потреб. Однак ця частина суттєво нижча, ніж у країнах розвинутої ринкової економіки. Досить висока питома вага видатків на обслуговування державного боргу, що пов'язано із значною як зовнішньою, так і внутрішньою заборгованістю держави. Суттєво нижча, ніж у розвинутих країнах, частка видатків на науку та охорону здоров'я, правоохоронну діяльність і оборону. З розвитком економіки України ці недоліки у структурі бюджетних видатків будуть долатись.

Однією з найважливіших макроекономічних проблем є збалансованість державного бюджету. Оптимальним є таке співвідношення, коли доходи та видатки урівноважуються. Уразі перевищення видатків над доходами виникає бюджетний дефіцит. Таке становище пов'язане як з об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. До перших належать різні природні та соціальні катаклізми, що спричиняють непередбачені видатки. До дефіциту можуть привести і спади в економіці, коли обсяги виробництва скорочуються, що приводить до зменшення доходів суб'єктів господарської діяльності, і відповідного зменшення надходжень до бюджету. Суб'єктивними факторами є вольові рішення, що приймаються представниками влади, нерідко з порушенням чинного законодавства до них належать збільшення витрат на військові цілі, утримання державного апарату, економічно необґрунтоване зростання видатків на соціальні цілі, наявність "тіньового" сектора економіки, що не сплачує податки.

Дефіцитність державного бюджету є досить поширеним явищем. Воно характерне для більшості країн. Деякі фахівці навіть вважають помірний дефіцит корисним для економічного розвитку. Однак у цілому бюджетний дефіцит негативно впливає на стан економіки і соціальну сферу суспільства. Він породжує державний борг. Це, по суті, сума минулих непогашених бюджетних дефіцитів країни.

Виникнення державного боргу, як правило, зумовлюється такими причинами, як ведення війн, мілітаризація економіки, надмірне розширення державного впливу на економіку, особливо в періоди економічних спадів. Державний борг поділяють на внутрішній і зовнішній. Внутрішнім є борг уряду країни своїм громадянам. Він не справляє відчутного негативного впливу на економіку, бо не супроводжується вивозом за межі країни матеріальних цінностей, а приводить до перерозподілу доходів всередині країни. Зовнішній борг - це борг іноземним державам, юридичним і фізичним особам, міжнародним організаціям. Він негативно позначається на становищі країни, оскільки призводить до вивезення з країни матеріальних благ для погашення боргу.

У сучасних умовах переважна частина держав світу мають державний борг, який має чітку тенденцію до зростання, що зумовлено хронічною дефіцитністю державного бюджету. Якщо в 1929 р. державний борг США становив 10 % валового національного продукту, та на початок XXI ст. він досяг 64 % ВНП. В Японії нині державний борг перевищив 90 % ВВП, в Італії - 120 %. В Україні рівень державного боргу по відношенню до ВВП - один із найнижчих.

Зростання державної заборгованості має переважно негативні наслідки. По-перше, обслуговування боргу вимагає значних витрат державного бюджету, що приводить до зростання податкового навантаження для отримання коштів. А наслідком цього є зниження стимулів суб'єктів господарювання до економічної діяльності. По-друге, збільшуючи запозичення коштів на внутрішньому ринку, держава негативно впливає на стан ринку капіталів, провокуючи зростання процентних ставок, що негативно позначається на інвестиційній діяльності приватного капіталу. По-третє, витрачання коштів державою на обслуговування зовнішнього боргу знижує можливість економічного зростання, оскільки звужує обсяги внутрішніх інвестиційних ресурсів. По-четверте, державна заборгованість створює сприятливі умови для інфляційних процесів.

Усе це зумовлює здійснення заходів управління державним боргом. Насамперед це використання законодавчих норм, що регулюють величину державного боргу. Світова практика показала, що перевищення державного боргу вдвічі порівняно з ВВП призводить до дестабілізації економіки, розладу грошового обігу, різкого скорочення соціальних програм та інших негативних наслідків. Тому кожна держава, як правило, законодавчо обмежує розмір державного боргу. Бюджетним кодексом України встановлено, що величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу ВВП. До інших заходів управління державним боргом належать: фінанси функція бюджет дефіцит

1) одержання позик у банків та позабюджетних фондів;

2) додаткова грошова емісія.

В Україні тривалий час для покриття бюджетного дефіциту використовується випуск облігацій та пряме кредитування Національного банку. Це і призвело до утворення того державного боргу, про який говорилося раніше.

Одним із важелів зниження державного дефіциту є зменшення у процесі виконання державного бюджету передбачених видатків. Це так званий секвестр бюджету. Чинним законодавством України закріплено, що у разі, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту перевищує встановлений або реєструється значне зниження надходжень, органи законодавчої влади за пропозицією виконавчої приймають рішення про пропорційне скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно за всіма статтями бюджету до кінця бюджетного року. При цьому таке скорочення не повинно стосуватися так званих захищених статей, перелік яких визначається відповідним органом законодавчої влади. Процедура такого уточнення в нашій країні визначається Бюджетним кодексом України.

Размещено на Allbest.ru