Фінансова діяльність Київської міської думи (1871-1914 років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДУМИ (1871-1914 років)

Досліджуються заходи київського самоврядування щодо забезпечення міста коштами, необхідними для його благоустрою. Розглядаються джерела наповнення міського бюджету, зокрема шляхом стягнення мит і податків із підприємств, нерухомості, певних видів діяльності. Ідеться про надходження коштів від оренди та продажу міської землі, про концесії й державні позики. З'ясовується, на які муніципальні потреби вони витрачалися в першу чергу, а які з них було розраховано на перспективу. Підкреслюється переобтяженість бюджету міста загальнодержавними витратами.

Ключові слова: Київська міська дума, бюджет, податки, міська нерухомість, позики.

самоврядування бюджет благоустрій кошти

Капіталізм, який почав стверджуватися в Росії внаслідок ліберальних реформ, розвивав підприємництво, сприяв розгортанню торгівлі, житлового будівництва, заснуванню кредитних товариств і банків. До реформи міського управління верховну владу підштовхували господарська занедбаність міст, відсутність соціальних послуг, антисанітарія й неспроможність місцевих властей. Київська дума, поряд з іншими в Російській імперії, отримала, згідно з Міським положенням 1870 р., можливість за власні кошти займатися благоустроєм міста. Обрані з числа платоспроможних містян гласні формували кошторис і використовували його на потреби Києва. Нижче звернемо увагу на джерела наповнення бюджету міста, з огляду на те, що кияни, крім нових міських зборів і мит, не звільнялися від сплати державних та земських податків. Важливо також з'ясувати, які соціальні сфери життя містян поліпшилися, щоб стверджувати, наскільки реформа міського управління для Києва виявилася ефективною, як і те, чи стала дума виразником інтересів населення міста.

Вивчаючи питання функціонування пореформених міських дум історики, юристи, економісти не могли обійти увагою їх фінансову діяльність, адже на прокладання водогону, каналізації, освітлення та брукування вулиць, на утримання громадського транспорту, пожежних команд, боротьбу з антисанітарією місту потрібні були чималі власні кошти. Серед історико-правових досліджень виокремимо працю І.І.Дитятіна, який чи не вперше в Російській імперії вказав, що відсутність, через нерозвиненість торгівлі й підприємництва, коштів у держави спонукала верховну владу до передачі громадам права займатися власним благоустроєм1. Дитятин И.И. К истории Городового положения // Статьи по истории русского права. -- Санкт-Петербург, 1895. - С.178.Д.Д.Семенов підкреслював, що за нормативним актом 1892 р. самоврядність міст було значно звужено, а для кращого функціонування міського господарства, навпаки, потрібно було розширити бюджетні права Семёнов Д.Д. Городское самоуправление: очерки и опыты. -- Санкт-Петербург, 1901. -- С.236, 244.. І.Х.Озеров, критикуючи реформу 1892 р., відзначав, що владу міст було обмежено в пошуках джерел прибутків, а наявні -- суворо реґламентувалися. Водночас міста були переобтяжені витратами на утримання поліції. Автор уважав, що верховна влада, за прикладом держав Західної Європи, мала всі міські підприємства передати в муніципальну власність, вирішивши проблему наповнення бюджету. Доходи міст Росії в 1900 р. становили 100 млн руб., натомість, скажімо, прибутки столиці Франції досягали 310,5 млн руб. Озеров И.К. Основы финансовой науки: Бюджет. Формы взимания. Местные финансы. Государственный кредит [Репринт. изд.]. -- Москва, 2008. -- С.359. М.П.Щепкін визначив, що збори з підприємств і торговців у сумі 1,5 млн руб. стали головним джерелом міських доходів. Автор дійшов висновку, що лише торгово-економічні міста з дорогою нерухомістю мали достатньо коштів у бюджеті для власного розвитку Щепкин М.П. Опыты изучения общественного хозяйства и управления городом. -- Ч.1. -- Москва, 1882. - С.60, 102-112..

Л.О.Веліхов розглядав місто і його господарство у трьох вимірах: історичному, теоретичному, практичному. Він також указував на відсталість та занедбаність міст Росії, підкреслюючи, що запозичені від Європи юридичні норми й форми фінансування міського господарства не було належним чином адаптовано до російських умов Велихов Л.А. Основы городского хозяйства [Репринт. изд.]. -- Москва, 1996. -- С.367, 406.. В.Ф.Тотоміанц дійшов висновку: для вирішення фінансових проблем потрібно звільнити міста від утримання поліції, в'язниць, розквартированих тут військ, оскільки ці витрати поглинали значну частину бюджету та становили серйозну перешкоду для їх фінансової самостійності. Він також уважав, що необхідно розширити мережу міських підприємств і рентабельно використовувати землю, аби надати містянам мінімальний пакет безкоштовних послуг (наприклад, як шкільні сніданки в містах Англії) Тотомианц В.Ф. Самоуправление и городское хозяйство. -- Санкт-Петербург, 1910. -- С.57..

Ґ.І.Шрейдер зазначав, що за Міським положенням 1892 р. верховна влада урізала бюджети міст і відібрала на власну користь низку міських податків, поставивши загальнодержавні витрати на перше місце. Міністерство внутрішніх справ вимагало складати розписи бюджетів без дефіциту: на державні витрати -- скільки треба, а на благоустрій -- що залишиться. Це не відповідало міським потребам, призводило до заборгованості міст. На думку автора, через таку скрутну ситуацію міська дума столиці імперії з 1903 р. перейшла на окреме положення Шрейдер Г.И. Наше городское общественное управление: Этюды, очерки, заметки. -- Санкт- Петербург, 1902. -- С.180; Полное собрание законов Российской империи (далі -- ПСЗ). -- Собр. 3-е. -- Т.23. -- Санкт-Петербург, 1905. -- №23101..

Фінансову діяльність міських дум Лівобережної України досліджував П.Л.Кованько Кованько П.Л. Местный бюджет Украины в 1912 гг. (в нынешних территориальных границах и административно-территориальном делении). -- Х., 1923. -- 80 с.. На відміну від попередників автор відзначав успішне використання міської землі Києвом, який був третім (після Москви й Одеси) за дохідністю від неї. Він також уважав, що для наповнення бюджету думи мають приділяти більшу увагу міським підприємствам Кованько П.Л. Финансовые проблемы землевладения русских городов. -- К., 1919. -- С.130.. Дослідженню фінансової діяльності безпосередньо Київської міської думи присвячувалася праця її гласного, правника-економіста А.В.Рубінштейна, за словами котрого в більшості російських міст саме підприємства давали значний прибуток, тоді як Київ задовольнявся мінімумом, а його заборгованість державі в 1871--1912 рр. стала наслідком непрофесійного формування бюджету Рубинштейн А. Ближайшие задачи экономической политики г. Киева: Отдельный оттиск «Известий Киевской городской думы». -- 1912. -- №3/4. -- С.30, 36--37. [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. - К., 1917. - 39 с.. Подібних висновків дійшов ще один автор11.

Л.Ф.Писарькова також констатувала, що головними джерелами міських доходів були збори та благодійний капітал купців-старообрядців, а запорукою подальших надходжень ставали прибуткові міські підприємства, мережа яких, завдяки концесіям 1860-1870-х рр., постійно розширювалася. У 1882 р. дума звернулася до державних позик, і з огляду на вкладення 94% цих коштів у міські підприємства їх питома вага у загальноміських доходах на початку ХХ ст. становила 50% ПисарьковаЛ.Ф. Городские реформы в России и Московская дума. -- Москва, 2010. -- С.316.. Діяльність Петербурзької думи досліджував колектив авторів на чолі з В.О.Нардовою, котрі відзначили, що основними доходами також були збори, податки й підприємства. Оскільки імперську столицю обтяжували обов'язкові витрати на виділення землі та приміщень для офіційних установ, її бюджет потребував сталих державних позик Петербургская городская дума, 1846--1918. -- Санкт-Петербург, 2005. -- С.66..

Зростання інтересу сучасних вітчизняних істориків Згадаймо працю колективу авторів на чолі зі В.А.Студінським про історичну ретроспективу фінансів Києва від найдавніших часів до сьогодення, де визначено основні віхи розвитку торгово-промислової та банківсько-кредитної систем міста, однак не йдеться про міське самоврядування і його бюджет (див.: Фінанси Києва: історія та сьогодення: Інформаційно-аналітичний довідник. -- К., 2010. -- 320 с.). до питання діяльності міських дум засвідчують дослідження Д.М.Чорного Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX -- початок XX ст.). -- X., 2007. -- 304 с., В.П.Горбачова Горбачев В.П. Городская реформа 1870 г. в Украине. -- Донецк, 2008. -- 320 с., Л.М.Шари Шара Л.М. Чернігівська міська дума (70--90-ті рр. ХІХ ст.). -- Чернігів, 2010. -- 224 с., О.П.Прищепи Прищепа О.П. Міста Волині у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст. -- Рівне, 2010. -- 267 с., В.М.Константінової Константинова В.М. Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861--1904 рр.). -- Запоріжжя, 2010. -- 596 с. та ін. Зокрема перший виокремив підприємства як головне джерело наповнення міського бюджету (далі йшли надходження від оціночного збору та податків). Особливістю фінансового становища міст Лівобережжя стала тенденція до прискореного зростання витрат: найбільш значні з них ішли на сплату боргів (16,4%) та утримання міських підприємств (14,7%) Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України. -- С.170.. Найґрунтовніше фінансову діяльність міст України вивчив В.П.Горбачов. Головним джерелом міського бюджету впродовж 1871--1914 рр. були міські збори, питома частка яких не опускалася нижче 50%. Автор також з'ясував, що через державні витрати не менше 2/5 українських міст мали дефіцитні бюджети Горбачев В.П. Городская реформа 1870 г. в Украине. -- С.210..

Аналізуючи діяльність Чернігівської думи, Л.М.Шара дійшла висновку, що ключове значення в наповненні бюджету міста мав оціночний збір, який 1895 р. становив 45% загальноміських надходжень. Чернігів, як й інші міста, багато втрачав від загальнодержавних витрат, котрі на початку 1870-х рр. складали 37% (проте з часом знизилися до 14%) Шара Л.М. Чернігівська міська дума (70-90-ті рр. ХІХ ст.). -- С.57..

О.П.Прищепа виявила, що через слабкий торговельно-економічний розвиток міст Волині вони не мали достатніх джерел для наповнення бюджету, тож із 1880-х рр. потонули в боргах. Виходом із ситуації стало залучення позик і надходження від зростання місцевої торгівлі, що дозволяло тримати бюджети на достатньому рівні Прищепа О.П. Міста Волині у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст. -- С.165.. В.М.Константінова зауважила виняткову роль у формуванні бюджетів міст півдня України міської землі, яку вигідно було не продавати, а передавати в оренду Константинова В.М. Урбанізація: південноукраїнський вимір... -- С.214--216..

Джерельною базою нашого дослідження послужило фінансове діловодство Київської міської управи, що складалося з розписів бюджету міста, щорічних звітів, які вона готувала для думи, ґубернської адміністрації, а в окремих випадках і для ґенерал-ґубернатора. Основна частина цих звітів зберігається у паперах Київського ґубернського в міських справах присутствія (Державний архів Київської області, ф.9) і Київської міської управи (Держархів м. Києва, ф.163). Протоколи засідань Київської думи, котрі з 1880 р. друкувалися в «Известиях Киевской городской думы», дозволяють простежити, як відбувалося обговорення фінансових питань. Постанови думи та фінзвітність публікувалися в місцевих газетах -- це давало киянам можливість бачити, на що витрачалися сплачені ними податки. Гласні навіть складали спеціальні фінансові огляди, в яких висловлювали власні судження щодо показників бюджету та пропозиції з їх поліпшення Обозрение деятельности Киевского городского общественного управления с 1871 по 1875 год. -- К., 1875. -- 59 с.; [Кониський О.Я.]. Обзор деятельности городской думы за 1871-- 1882 гг. -- К., 1883. -- 262 с.; Обзор деятельности Киевской городской думы за четырёхлетие 1906-- 1910 гг.: Издания группы гласных думы. -- К., 1910. -- 118 с.. Також використано мемуари сучасників про діяльність думи щодо благоустрою міста Ярон С.Г. Киев в восьмидесятых годах: Воспоминания старожила. -- К., 1910. -- 211 с.; Паталеев А.В. Старый Киев: Из воспоминаний старого грешника. -- К., 2008. -- 432 с..

Формування муніципального бюджету Києва

Закон визначав основні джерела наповнення міської скарбниці. Головним став оціночний збір із нерухомого майна мешканців, котрим дума відтепер їх обкладала. Крім нього, вона могла поповнювати бюджет з оренди та продажу землі чи приміщень і запроваджувати збори: з документів на право торгівлі, заняття промислами, з власників трактирів, постоялих дворів, квартир, а також з утримувачів собак, коней, екіпажів і т.п. Дума могла ініціювати будь-який інший місцевий збір чи мито за умови схвалення його міністерством внутрішніх справ.

Щорічний проект бюджету Києва готувала думська фінансова комісія. Вона ж складала кошторисний розпис, звітувала про доходи і витрати, зокрема контролювала виконання угод, контрактів, сплату боргів, виплату жалувань, пенсій. Як видно з табл.1, на початку діяльності Київської думи суттєву роль у наповненні бюджету відігравали збори й мита. Якщо за міськими положеннями 1870 і 1892 рр. оціночний збір із доходів нерухомої власності не мав перевищувати 10%, то в Києві він становив 7%.

Таблиця 1 - Доходи Києва впродовж 1871-1914 рр. Рубинштейн А. Ближайшие задачи экономической политики г. Киева. -- С.14--15 (дані взято до 1911 р. включно); [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. -- С.36--37 (дані взято за 1912--1914 рр. разом із передмістями, див.: Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі -- ЦДІАК України). - Ф.442. - Оп.53. - Спр.357. - Арк.10; Оп.647. - Спр.21. - Арк.1-10). Відсоток визначено автором.

Незмінність такого низького показника впродовж тривалого часу пояснюється складом думи, в якій переважали гласні -- власники нерухомості, через що Київ недоотримував коштів на благоустрій. Ускладнювало ситуацію обкладання й перебування тут військових об'єктів, які нічого не сплачували до бюджету, але утримувалися коштом міста. У 1884 р. між міською владою та військовим відомством розгорівся конфлікт щодо еспланади Києво-Печерської фортеці. Міністерство вважало, що вона не повинна сплачувати збір, на що дума резонно відмовлялася обслуговувати об'єкт. Упродовж багатьох років сторони «шукали правду» у Сенаті Ярон С.Г. Киев в восьмидесятых годах: Воспоминания старожила. -- С.90..

Загальна сума надходжень від оціночного збору стрімко зросла в 1890-х рр. у зв'язку з початком інтенсивної забудови міста одно- та двоповерховими будинками, чому сприяло Товариство взаємного кредиту. Саме воно надавало кошти багатьом і, зокрема, архітекторові й домовласникові

В.Городецькому для зведення відомого «Будинку з химерами» Паталеев А.В. Старый Киев: Из воспоминаний старого грешника. -- С.63; Кальницький М. Кредитна історія // Контракти. -- 2006. -- №12.. Товариство очолювали члени міського управління М.Х.Бунґе (у 1881--1886 рр. обіймав посаду міністра фінансів, а з 1887 р. очолював Комітет міністрів Російської імперії), Ґ.І.Ейсман, М.Л.Сеґет. Лише під час Першої світової війни оціночний збір було піднято до 9,7%. Відносно до всіх щорічних надходжень у бюджет міста його частка в перший рік діяльності думи склала 9% (27,2 тис. руб.), а в 1914 р. -- 16,7% (837,6 тис. руб.). Як бачимо, цей відсоток міських надходжень збільшився майже вдвічі, тоді як у грошовому еквіваленті сума зросла у 30 разів. Водночас у 1913 р. в Москві він становив 14,7%, а в містах Лівобережної України -- 9,8% [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. -- С.12.. Попри невдоволення киян збільшенням стягнень, свідченням чого стали численні скарги, у цілому ініціативи міської влади підтримувалися Волынский М.Т. Справедливо ли распределение налога между недвижимыми имущества- ми в г. Киеве? - К., 1905. - 20 с.. Містяни бачили, що вулиці вкриваються бруківкою, освітлюються, упорядковуються. Запроваджений 1896 р. каналізаційний збір, який брався з установ, товариств, власників будинків і садиб, поповнював міську скарбницю щорічно у середньому на 30 тис. руб. Збір із промислових свідоцтв торговців 1--2-ї і промислових підприємств 1--5-ї категорій становив 15% із прибутків, а з 3--5-ї категорій торгівців і дрібних підприємств -- 10%. Також дума щорічно встановлювала розмір збору з трактирів і пивних «лавок», які приносили місту кошти, хоча й менше. Крім того, стягувався візницький збір з екіпажів, щорічні надходження від чого повільно, але впевнено зростали -- у 1871--1910 рр. його сума збільшилась удвічі. їх питома вага становила половину всіх надходжень, а на початку ХХ ст. вже навіть 70%. Відносно всіх міських прибутків його частка становила 7%, зокрема 1906 р. із них місто отримало 190 тис. руб., а 1910 р. - 267 тис. руб. [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. -- С.13. Зростання пояснювалося подвоєнням кількості торговельних закладів. Цією ситуацією користувалися службовці поліції, змушуючи підприємців і купців при оформленні документів на торгівлю сплачувати «данину» поліцмейстерам, котрі, говорячи словами відомого письменника, не любили пропускати те, що саме пливло в руки Гоголь Н.В. Ревизор // Его же. Собрание сочинений в семи томах. -- Т.4. -- Москва, 1977. -- С.3.. Так, свого часу пристав Подільської дільниці Михайлов із місцевих юдеїв брав гроші, а з православних -- товари, за що поплатився посадою й був відданий під суд Ярон С.Г. Киев в восьмидесятых годах: Воспоминания старожила. -- С.30.. Стрімка модернізація Києва спонукала міську владу постійно переглядати розміри та види зборів і мит. Для цього було створено комісію з пошуку нових джерел прибутків, результатами роботи якої стало запровадження зборів на власників кінних екіпажів, автомобілів та велосипедів, утримувачів собак і коней, що давало місту певні надходження. Установлювалися такі розміри: з коня першої категорії -- 8 руб., другої -- 4 руб., із закритого екіпажу -- 10 руб., відкритого -- 5 руб., із карет, ландо, омнібусів, диліжансів і катафалків -- по 15 руб. ЦДІАК України. - Ф.442. - Оп.549. - Спр.34. - Арк.18. Із появою 1912 р. автомобілів і велосипедів їхні власники сплачували по 2 руб., а утримувачі собак -- 1 руб. [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. - С.13-14. Київські тарифи не були завищеними, адже, скажімо, Бахмутська дума встановила податок на тяглових і легких візників 3 руб. 25 коп. на кожного коня Подов В.І., Курило В.С. Історія Донбасу. - Луганськ, 2009. - С.256.. У Москві стягувалося на 1 руб. більше, натомість у Санкт-Петербурзі тарифи були меншими, що пов'язувалося зі значнішою кількістю екіпажів і транспорту Петербургская городская дума, 1846-1918. - С.206; ПисарьковаЛ.Ф. Московская городская дума: 1863-1917. - С.311.. Збір із кошерних продуктів брався в основному на потреби єврейських товариств, місто ж отримувало від нього 80 тис. руб. щороку [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. - С.15-16.. Надзвичайними прибутками вважалися надходження з тих підприємств, на викуп яких місто брало позики в держави. Вони не були постійними та становили 11% питомої частки надходжень 1895 р., а на початку ХХ ст. - 15% Там же. - С.2-3.. Крім приватновласницьких підприємств, зборами обкладалися ті, що належали місту. Дума укладала угоди з підприємствами та підрядниками, які запроваджували нові технології й вимагала від них чітких, вигідних місту розрахунків. Так, Товариство київської міської залізниці проклало колії для конки й електричного трамвая, що стали основою транспортної мережі Києва. Підприємство «Савицький і Страус» займалося електрифікацією міста. Оболонська гавань перевозила товари Дніпром. Товариство Балкіна спроектувало й проклало каналізаційну мережу. Міську скарбницю з 1895 р. поповнював 1,5-процентний збір із прибутків Товариства київської міської залізниці, яке перебувало в концесійній власності й щороку давало місту 30 тис. руб. Ідея його створення належала інженерові А.Є.Струве, котрий ще 1886 р. уклав угоду з управою на прокладення залізничної конки Киевлянин. - 1886. - №213. - С.2.. Згодом, 8 липня 1889 р., між ним та міською владою було підписано 45-річний концесійний договір, по завершенні якого всі активи підприємства мали перейти в муніципальну власність. Через деякий час, збагачений досвідом, набутим у США й Німеччині, А.Є.Струве переконав гласних думи замінити конку на більш ефективний електричний трамвай, розрахований на 50 пасажирів. У травні 1890 р. на замовлення А.Є.Струве компанія «Allgemeine Electricitats Gesellschaft Berlin» уже почала виготовляти вагони, а дума для перевірки проектних даних запросила техніків, котрі підтвердили спроможність електромоторів працювати в умовах київського ландшафту Известия Киевской городской думы. - 1890. - №5. - С.265-269.. Уже у червні 1892 р. в Києві відкрився перший маршрут електричного трамваю - від Царської (Європейської) до Олександрівської (Контрактової) площі Державний архів м. Києва (далі - ДАМК). - Ф.163. - Оп.8. - Спр.5. - Арк.341; Киевлянин. - 1892. - №55. - С.2.. До 1913 р. в місті успішно діяло 20 ліній, а 1915 р. дума достроково викупила це підприємство. До того ж Київ отримував 1,5% від прибутків електричного підприємства «Савицький і Страус», яке також перебувало в концесійній власності й забезпечувало центр міста електрикою Забудова Києва доби класичного капіталізму. -- К., 2012. -- С.278--280.. Із відкриттям у 1901 р. гавані на Оболоні до міської скарбниці щорічно надходило у середньому 25 тис. руб. Надходження з міських підприємств у бюджет були замалими (див. табл.1), що не давало думі впевненості стосовно того, чи їх вистачить на благоустрій Києва. Водночас досвід планомірного вливання позик у прибуткові підприємства Москви збільшив питому частку надходжень від них до 50% Писарькова Л.Ф. Московская городская дума: 1863--1917. -- С.317.. У Західній Європі цей відсоток був набагато вищим і дозволяв узагалі не обкладати містян зборами й митом. Зокрема наприкінці ХІХ ст. в багатьох німецьких містах влада щороку могла видавати по 500--600 марок на сім'ю, а в деяких містах Швеції користування трамваєм і телефоном було безкоштовним Там же. - С.373-374., що стало прикладом європейських стандартів розвитку міста. Отже, домовласницький склад київської, як і інших міських дум в імперії, підтримував лише приватну ініціативу, а не шлях муніципалізації підприємств, і тільки після 1905 р. ситуація почала змінюватися на краще Велихов Л.А. Основы городского хозяйства. -- С.442. [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. -- С.24; Рубинштейн А. Ближайшие задачи экономической политики г. Киева. -- С.14--15., адже міські підприємства стали прибутковими (див. табл.2).

Таблиця 2 - Прибутковість міських підприємств48

Слід зауважити, що київська влада оперативно запровадила лікарняний збір (1904 р.), згідно з яким кожен містянин сплачував 1 руб. ЦДІАК України. -- Ф.442. -- Оп.657. -- Спр.100. -- Арк.12. Це дозволило забезпечити мешканців належним медичним обслуговуванням, особливо під час епідемій холери. У 1903 р. комісія з пошуку нових джерел прибутків підготувала звіт про кількість вантажів, які прибували залізницею до Києва, унаслідок чого було запроваджено попудний збір, що використовувався на поліпшення під'їзних шляхів. Цей податок дума могла запроваджувати лише з 1910 р. та й то за умови, що в неї на ці роботи бракувало б власних коштів Обзор деятельности Киевской городской думы за четырёхлетие 1906--1910 гг. -- С.16; ПСЗ. -- Собр. 3-е. -- Т.30: 1910. -- Санкт-Петербург, 1913. -- №33154. -- Ст.2..

Таблица 3 - Надходження до міського бюджету від зборів і мит за 1871-1912 рр. Складено на основі: Рубинштейн А. Ближайшие задачи экономической политики г. Киева. -- С.6--13; [Коиава Н.]. Финансы г. Киева. -- С.7. Візницький збір поділявся на ломовий і легковий. За 1892--1897 рр. наведено лише чистий прибуток у міську скарбницю.

Як бачимо, із перших років діяльності думи збори й мита зросли майже в десять разів, але їх частка до загальних надходжень зменшилася (див. табл.1). Різноманітність джерел наповнення скарбниці вказує на гнучку фінансову політику Київської міської думи. Окрім обкладання підприємств зборами вона вдавалася до активної здачі в оренду й продажу землі. Саме у цій сфері виникали конфлікти, адже земля була одним зі способів збагачення різноманітних аферистів. У перші десять років дума продала понад 49 га за 190 тис. руб. [Конисский А.Я.]. Обзор деятельности городской думы за 1871--1882 гг. -- С.89--92. (див. табл.4). Міська влада не напрацювала механізму приватизації та продажу власних земель, тому нерідкими були випадки самовільного захоплення ділянок і пустирів на околицях Києва, від чого міська скарбниця втрачала чимало коштів. Наприклад, 1886 р. один із ченців Видубицького монастиря подав в управу документ, згідно з яким дума здавна мала у своїй власності 71 га Труханового острова й отримувала з цього немалий прибуток, але з часом перестала збирати з цих земель податок Ярон С.Г. Киев в восьмидесятых годах: Воспоминания старожила. -- С.83--84. Кованько П.Л. Финансовые проблемы землевладения русских городов. -- С.137..

Таблиця 4 - Надходження до міської скарбниці від продажу та здачі в оренду землі 1871-1912 рр.54

Найприбутковішими періодами продажу й здачі в оренду землі було перше десятиліття, рубіж ХІХ--ХХ ст. і 1906 р. Як зазначали гласні оновленої Міським положенням 1892 р. думи, розпродаж за безцінь землі з центральних частин міста в перше десятиліття був поспішним, адже, по-перше, вона з часом значно зросла у ціні, а по-друге - раціональніше було б здавати її в оренду, не втрачаючи цінне джерело прибутку Известия Киевской городской думы. -- 1906. -- №2. -- С.14..

До категорії «Інші прибутки» відносилися: плата містян за лікування в Олександрівській лікарні й навчання в міських школах, дотації держави на розквартирування військ та утримання поліції, розвиток початкової освіти, оборотні доходи, а також випадкові надходження.

Період інтенсивного зростання прибутків Києва припав на початок ХХ ст. - час збільшення населення, будівельного буму й загального розвитку промисловості міста. Найдинамічніше вони зростали в Товариства київської міської залізниці, від здачі в оренду міського лісу та дач у Пущі-Водиці, від будівель і крамниць, трактирного господарства й гавані.

Певну роль у поповненні міського кошторису відігравала доброчинність. Серед інших вирізнялася родина Терещенків, зокрема Олександр Ніколович заповів місту 5 млн руб., Іван Ніколович -- близько 50 тис. на розбудову реального училища, Нікола Артемович -- 1 млн на будівництво та ремонт лікарень і нічліжок для безхатченків56. Єврейська благодійність у Києві проявлялася у зведенні корпусів Єврейської лікарні, школи-палацу Бродського тощо. Таким чином громада намагалася підкреслити власну успішність і тому підтримувала збіднілих одноплемінників57. Благочинних товариств на 1913 р. у місті нараховувалося 86, серед яких найбільшим було Київське, засноване ще 1834 р., котре утримувало будинок для бідних (128 осіб), пансіон шляхетних дівчат, дівочу рукодільну та юначу ремісничу школи, на що витрачало 62 715 руб.58

Коли не вистачало власних коштів для першочергових потреб, дума вдавалася до державних позик, обсяги яких за 187...