Історичні аспекти генезису податкової системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ГЕНЕЗИСУ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Л. С. Тришак,

к. е. н., доцент кафедри фінансів

У статті розглядаються історичні аспекти генезису податкової системи України з врахуванням вимог принципу історизму - одного з елементів діалектичного методу пізнання економічних явищ і процесів. Доведено, що багато проблем в системі оподаткування, як показує історичний досвід, в різні часи були подібними, а тому вивчення цього досвіду допоможе уникнути повторення минулих хиб в майбутньому. Результати дослідження генезису оподаткування на території України довели, що для створення і розвитку ефективної податкової системи в Україні, з метою уникнення негативних помилок, що впливають на економічний розвиток держави при будь-яких змінах в теорії і практиці оподаткування та вдосконалення існуючої податкової системи, доцільно максимально враховувати історичні аспекти, щоб не допускати старих помилок та недоліків.

The article deals with the historical aspects of the genesis of the tax system of Ukraine with regard to the requirements of the principle of historicism - one of the elements of the dialectical method of cognition phenomena and processes. It has been provedthat many problems in the tax system, as history shows, at various times were similar, so studying this experience will help avoid a repeat of past shortcomings in the future. Results of the study of the genesis of taxation in Ukraine have shown that the creation anddevelopment of an efficient tax system in Ukraine, in order to avoid negative errors affecting the economic development of the country for any changes in the theory and practice of taxation and improve the existing tax system, the most expedient consider thehistorical aspects to avoid old mistakes and shortcomings.

Ключові слова: податки, оподаткування, податкова система, прямі податки, непрямі податки, історія податків.

Keywords: taxes, tax, taxation, direct taxes, indirect taxes, tax history.

Постановка проблеми. Важливим елементом діалектичного методу дослідження економічних явищ і процесів є принцип історизму, який відіграє важливу роль у пізнанні їх сутності та економічного змісту. Його застосування в дослідженні податкової системи передбачає необхідність з'ясування якісних зрушень, що відбулись під час її розвитку.

Цей принцип також вимагає знаходження притаманних податкам суперечностей, вивчення їх розвитку, можливих шляхів своєчасного вирішення проблем, що дає змогу розкрити тенденції їх розвитку. Важливо також розглядати сучасні або найновіші форми податків як закономірну ланку історії їх розвитку. Виходячи з цього помилково розглядати такі форми як раз і назавжди готовий результат, оскільки через певний проміжок часу їм на зміну прийдуть більш розвинуті і досконалі форми. Некоректно при цьому не вбачати відмінностей між різними етапами розвитку певної цілісної системи або її окремих підсистем та елементів.

При вивченні процесу генезису податкової системи та її складових слід комплексно проаналізувати передумови її виникнення та механізм взаємодії таких передумов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історичні аспекти оподаткування досліджувались значною кількістю науковців, проте питання генезису податкової системи недостатньо конкретизовано з врахуванням елементів діалектичного методу пізнання економічних явищ і процесів. Серед дослідників даного питання можна виділити таких вітчизняних вчених як А.Крисоватого, В.Мельника, Н.Нечая, В.Опаріна, Ф. Ярошенка.

Метою статті є дослідження історичних аспектів генезису податкової системи України (в тому числі різних етапів та стадій), та виявлення тенденцій наступного її розвитку.

Основні результати дослідження. Формування податкової системи України розпочинає свою історію з часів Київської Русі. Так, найпершим податком, що справляється в Україні вважається «данина», яка сплачувалась продуктами сільського господарства (медом, хлібом, шкурами тощо) й спрямовувалась на утримання княжого двору. Проте за часів Київської Русі неврегульованість розмірів податків, періодичність їх збору, випадковість і свавілля поборів призводило до зловживань особами, що збирали податки і особисто були зацікавлені в максимальному доході, результатом чого були заворушення і повстання. Давні літописи розповідають про смерть князя Ігоря, якого древляни вбили за вимагання повторної данини. Смерть Ігоря змусила княгиню Ольгу (дружину Ігоря) «уважно поставитись до справи оподаткування людності» [1].

Так, протягом 945-957 рр. Ольга започаткувала стабільне стягнення податків, впорядкувавши цим фінансову систему. Розмір данини не був однаковим для всіх, адже у ті часи також існували податкові пільги, що звільняли від сплати данини для князівських слуг, духовенства.

Після хрещення Київської Русі князь Володимир Святославович запровадив новий податок - церковну «десятину» (становив десяту частину усіх доходів населення). Цей податок забезпечував потреби духовенства, сплачувався як добровільні пожертви на користь церкви і з тимчасового переріс у постійний податок [2, с.20].

За часів Ярослава Мудрого (правнука Ольги) було укладено «Руську правду» - перший звід законів, одна із складових якого містила положення щодо регламентування тогочасної податкової системи (а саме «Покон вірний) [3, с.22]. Так, основним прямим податком був податок на «дим», що залежав від кількості димарів і печей у дворі. Непрямі податки справлялись у формі торгових, перевізних і судових зборів (мит).

У першій половині ХІІІ ст. Київську Русь завоювали монголо-татари, які запровадили власну податкову систему, для чого періодично проводились переписи населення та майна. Багато податків стягувались у натуральній формі і в народі їх називали «татарщина». Податкова система Золотої Орди передбачала пільги для духовенства, але, натомість воно було зобов'язане публічно молитись за татарських ханів. Цей історичний досвід показує, що в державі де існує свавільне оподаткування притаманні бунти та кровопролиття.

Отже, за часів Київської Русі цілісної податкової системи ще не було, а не регламентованість процесу справляння податків уможливлювала численні зловживання збирачів податків.

У другій половні ХІV ст. більшість українських земель увійшли до складу Великого князівства Литовського, основну масу населення яких становили вільні землероби, що були основними платниками податків. Всі податки (а саме данина, серебщина, подимщина, стація, воловщина, поголовщина, ординщина, поштучне, посощина, чинш) та натуральні платежі (хміль, дрова тощо), які надходили до казни Литовської держави, спрямовувались на утримання князівського двору, княжої адміністрації, армії, ведення війн [4, с.23].

У ХV- ХVІ ст. в Україні був відпрацьований порядок справляння грошових податків. Головною податковою одиницею було окреме селянське господарство (до якого могло входити декілька дворів), яке володіло певним наділом землі. Так, такі господарства частину урожаю та худоби сплачували як натуральну данину, решту - продавали на ринку, аби із зароблених грошей сплатити грошовий поземельний податок [4, с.23]. Отже, на той час в Україні вже була створена достатньо ефективна податкова система, головним об'єктом оподаткування якої була земля.

На українських землях, які увійшли до Речі Посполитої (після підписання Люблінської унії Литви з Польщею в 1569 р.) було впроваджено польську податкову систему, яка передбачала звільнення від сплати податків шляхти та маєтків католицької церкви, а основний податковий тягар несли селяни. В Речі Посполитій (а отже і в Україні) право на збирання податків можна було надавати в оренду, і така практика уможливила зловживання збирачів податків, адже вони намагались зібрати щось і на власні потреби. В результаті міжнаціональні, соціально-економічні та політичні стосунки загострились, що призвело до визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького[5, с.300].

Запорізька Січ мала власну податкову систему. Так, постійними податками («поборами») та надзвичайними податками («стацією») обкладались селяни і міщани, а козаки служили у війську і не сплачували податків. Крім того, козацьку казну поповнювала військова здобич, яку ще називали «козацьким хлібом».

Після Переяславської угоди 1654 р. України потрапила у залежність від Росії, за якої цар (сильніша сторона) погоджувався захищати Україну (слабшу сторону), за умови сплати українцями податків цареві. Наприкінці ХVІІ ст. фінансова політика Петра І була спрямована на пошук джерел грошових коштів для фінансування війн, максимально використовуючи для цього матеріальні та людські ресурси України. Збільшення державних доходів забезпечувалось за рахунок підвищення ставок існуючих податків та за рахунок запровадження нових податків.

У 1724 р. Петро І провів податкову реформу, ввівши єдиний грошовий податок, який замінив десятки дрібних зборів [6, с.23]. У 1762 р. на престол зійшла Катерина ІІ, яка спростила податкову систему скасувавши всі приватні податки та подушний податок з купецтва та ввівши гільдійський збір. оподаткування податковий система генезис

Після зруйнування Запорізької Січі (1775р.) українські землі були поділені між двох імперій - Російської імперії (ввійшли землі Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережної та Південної України) та Австро-Угорщини (ввійшли землі Східної Галичини, Буковини і Закарпаття). Податковий тиск на українських землях, підвладних Австро-Угорщині був слабшим, ніж на українських землях, що входили до складу Російської імперії.

Податкова політика Австро-Угорщини полягала в недопущенні подвійного оподаткування, а за несплату податків існували такі покарання: військова екзекуція, продаж на аукціоні рухомого майна боржника або конфіскацію грошей та продаж нерухомого майна боржника.

Податкова політика Російської імперії передбачала подушний податок, який справлявся з кожної селянської душі в однаковому розмірі, хоча доходи селянства були значно диференційованими, «питний» (горілчаний) податок, земські та місцеві збори, а також натуральні повинності.

Ніде в Європі бюрократія не була такою деспотичною, а народ таким безправним як в Російській імперії, наслідком чого стала революція 1917 р., результатом якої був повалений царизм. В тому ж 1917 р. було утворено Українську Центральну Раду, уряд якої не провів жодних реформ щодо вдосконалення фінансово-економічного стану країни, і в результаті перевороту, що відбувся в Києві в квітні 1918 року, Центральну Раду було розпущено, і до влади прийшов Павло Скоропадський, якого проголосили гетьманом України.

Спершу гетьманський уряд підвищив ставки прямих податків та мит, пізніше непрямих податків (акцизи на пиво, вино, чай, цигаркові гільзи, тютюновий папір тощо), і через майже вісім місяців, в умовах розрухи та війни, податки почали надходити регулярно. Восени 1918 р. більшу територію України охопили повстання проти гетьманського правління і до влади прийшла Директорія, яку очолили В.Винниченко та С.Петлюра, на зміну якої прийшла радянська влада.

Система оподаткування радянської влади ґрунтувалась на жорсткому класовому підході, була неграмотною та спричинила певні негативні наслідки (сільське населення Росії перейшло на бік контрреволюції).

Роль податків у фінансовій системі країни докорінно змінила нова економічна політика (НЕП), проголошена в 1920-1921 рр. Так, було прийнято декрет, що регламентував норми та розміри податку з урожаю, стягнення яких здійснювалось примусово-репресивними методами [7, с.302].

У 1930-1932 рр. була проведена податкова реформа, і замість 86 податкових платежів було запроваджено два, а саме податок з обігу і податок з чистого прибутку.

Отже, в довоєнний період в Радянському Союзі сформувалась певна податкова система, що існувала протягом тривалого часу.

З початком Другої світової війни (1939-1945рр.) витрати бюджету Радянського Союзу зросли в зв'язку з фінансуванням військових потреб, а тому і зріс податковий тягар - було впроваджено нові податки, наприклад, військовий податок (стягувався до 1946року), податок на неодружених та незаміжніх і бездітних громадян. Так, в роки війни оподаткування населення значно збільшилось, від чого доходи громадян були переобтяжені платежами на користь держави. За період 1942-1945 рр. розмір надходження до бюджету за рахунок військового податку становив понад 7,2 млр. крб., що забезпечило фінансування військових видатків [8, с.91].

На окупованій території України німецькі окупанти встановили 25 видів податків (наприклад, податок з обороту, прибутковий податок, податок зі спадщини).

Повоєнний період характеризується податковою реформою щодо зниження рівня оподаткування (наприклад, прибуткове сільськогосподарське оподаткування було замінено погектарним), а також було відмінено обов'язкові натуральні поставки продуктів та скасовано податок з нетоварних операцій.

Бюджет Радянського союзу, окрім обов'язкових платежів державних організацій та підприємств, наповнювався за рахунок податків кооперативно-колгоспних підприємств, податків з населення, місцевих податків і зборів, неподаткових доходів та плати за державні кредити. Податкова система СРСР практично не змінювалась протягом багатьох років, допоки ця країна припинила своє існування.

З розпадом Радянського Союзу і набуття незалежності, Україна розпочала нову сторінку в історії, як сторінку власного самостійного розвитку. Успадкована з СРСР податкова система перестала відповідати вимогам часу і не могла забезпечити потреби держави і громадян.

Формування податкової системи незалежної України розпочалось у 1990 р. і триває досі.

Отже, виходячи з вищезазначеного, еволюційний шлях генезису податкової системи України характеризується достатньою тривалістю, періодичність якої можна розглядати як сукупність таких етапів:

1) найдавніша податкова система Київської Русі (ІХ-ХІІІст);

2) податкова система Литовсько-Польської Доби (поч. ХІV ст. );

3) податкова система Козацької держави (1648-1654рр.);

4) податкова система Російської та Австро-Угорської імперій (середина ХVІ - поч.ХХст.);

5) податкова система СРСР (1917 - 1990 рр.);

6) податкова система незалежної України (поч.1990 р.)

Отже, як випливає з викладеного, податкова система на території України пройшла тривалий історичний шлях, організація якої на різних етапах залежала від рівня розвитку держави. Багато проблем в системі оподаткування, як показує історичний досвід, в різні часи були подібними (наприклад, недотримання принципу соціальної справедливості), а тому вивчення цього досвіду допоможе уникнути повторення помилок та недоліків.

Висновок

У різні періоди розвитку суспільства змінювались види оподаткування, форми їх стягнення. Результати історичних аспектів дослідження генезису податкової системи мають використовуватись для створення та розвитку ефективної системи оподаткування в Україні, так як сьогодні повторюються ті ж помилки й прорахунки, що негативно впливають на економічний розвиток держави. Перш, ніж вдаватись до будь-яких змін в теорії і практиці оподаткування та вдосконалення існуючої податкової системи, доцільно максимально глибоко дослідити історичні аспекти, щоб не припуститись старих помилок, хиб та недоліків.

Література

1. Повість минулих літ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://litopys.org.ua/.

2. Нечай Н. Від «десятини» князя Володимира до «вихода» Батия /Н.В. Нечай // Вісник податкової служби України. 2011. №12. С. 20-21.

3. Нечай Н. «Руська правда» - податковий кодекс Київської Русі /Н.В. Нечай // Вісник податкової служби України. 2011. №11. С. 22-23.

4. Нечай Н. Податки за часів Великого князівства Литовського (ХІV- ХV ст. ) /Н.В. Нечай // Вісник податкової служби України. 2011. №13. С. 22-23.

5. Паславська Р. Справляння податків на території України: історична ретроспектива /Р.Ю.Паславська // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Чернівці-Луцьк: ЧТЕІ КНТЕУ, 2011. Вип. 2 (42). Ч.2. Т.1. Економічні науки. С. 297 - 304.

6. Нечай Н. Фінансова політика Петра І /Н.В. Нечай // Вісник податкової служби України. 2011. №19. С. 22-23.

7. Нечай Н. Нариси з історії оподаткування /Н.В. Нечай. К.: Вісник податкової служби України, 2002. 144 с.

8. Ярошенко Ф. Історія податків та оподаткування в Україні: навчальний посібник /Ф.О. Ярошенко, В.Л. Павленко. Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. 240 с.

Размещено на Allbest.ru