Податкова поведінка: теоретичний базис та практичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В умовах інституційних трансформацій особливої актуальності набуває дослідження податкової поведінки.

Вивчення поведінки платників податків є вкрай важливим завданням на сучасному етапі розвитку економіки. Як зазначає вітчизняний вчений Т. Меркулова: «Податкова поведінка - це складова економічної поведінки, що пов'язана зі сплатою податків, взаємодія агента з навколишнім середовищем із даного приводу. До податкової поведінки слід віднести дії економічного агента, які зумовлені його роллю платника податків (… реєстрація платником податків, ведення податкового обліку та подача податкової звітності, розрахунки з бюджетом, взаємовідносини з податковими органами тощо)».

При цьому, Т. Меркулова виділяє чотири типи податкової поведінки:

1) оппортуніст-максимізатор. Його податкова поведінка спрямована на мінімізацію усіх витрат, пов'язаних зі сплатою податків, при цьому допустимими засобами досягнення цієї цілі вважаються усі можливі, включаючи порушення формальних та неформальних норм оподаткування;

2) оппортуніст із обмеженою формою раціональності прагне мінімальних податкових витрат, але обирає деяку компромісну суму податків;

3) законослухняний максимізатор (… активно розробляє і впроваджує податкову оптимізацію);

4) законослухняний платник податків із обмеженою раціональністю (… орієнтується на формальні правила та неформальні норми податкових правовідносин).

Так, на інституційному рівні визначено обов'язки платників податків, зокрема платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах, вести облік доходів і витрат, складати і подавати податкову звітність, сплачувати податки та збори, виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених податкових правопорушень тощо.

Своєю чергою, М. Алтман розставляє фундаментальні акценти обґрунтовуючи економічні підходи до дотримання податкового законодавства крізь призму важливих концептів - економічної раціональності, з одного боку, та рівності й справедливості, з іншого боку (рис. 1).

Рис. 1. Економічні підходи до дотримання податкового законодавства

При цьому, В. Брайсвайт виокремлює наступні мотиваційні постулати із відповідними твердженнями у контексті дотримання податкового законодавства:

- зобов'язання («я відчуває моральний обов'язок сплачувати податки» чи «я приймаю відповідальність за сплату справедливої частки податку»);

- капітуляція («податкова система може бути не досконалою, проте вона працює для більшості» чи «незалежно від того наскільки кооперативними чи ні є податкові органи, найкраще бути кооперативними із ними»);

- опір («як суспільство ми потребуємо більше людей, що прагнуть протистояти податковим органам»»);

- невтручання («я точно не знаю, чого очікують від мене податкові органи, і не збираюся запитувати»);

- гра («мені до вподоби виклик мінімізувати податок, який необхідно сплатити»).

Своєю чергою, Е. Кірхлер, Дж. Алм та ряд інших авторів виділяють економічні та психологічні фактори, що впливають на податкову поведінку платників податків. Так, до економічних автори відносять наступні фактори: частоту проведення аудиту, штрафні санкції, граничну податкову ставку, рівень доходу, можливість уникнути оподаткування чи ухилитися від сплати податків. До числа психологічних - складність податкового законодавства, персональні норми, соціальні та суспільні норми, дистрибутивну справедливість (питання рівності в оподаткуванні та справедливості обміну), процедурну справедливість (питання прозорості, нейтральності, справедливості взаємодії податкових органів та платників податків) та каральне правосуддя (справедливість форми та суворості покарання, що накладається на правопорушників).

У свою чергу, Н. Міту узагальнює фактори, що впливають на податкову поведінку, відносячи до їх числа наступні: якість публічних інститутів, рівень довіри до владних інституцій, неприйняття ризику, географічні фактори, політичний режим, релігійна орієнтація, вікові особливості, стать, сімейний статус, рівень освіти, податковий статус, зайнятість, податкові ставки, сектор економіки, рівень доходу, санкції, послуги податкових консультантів, форма податкової звітності. При цьому, науковець класифікує фактори впливу на внутрішні (освіта, традиції, норми, ментальність, мотиваційні фактори тощо) та зовнішні (інституційні), до яких належать зокрема правові норми, складність законодавства, надмірне регулювання, економічна стабільність, соціальна політика, доступ до ресурсів, рівень доходу, ймовірність податкового контролю тощо.

На нашу думку, рівень довіри у суспільстві відіграє одне з вирішальних значень. Так, згідно даних опитування Центру Разумкова, уряду України довіряють 12,8% громадян, Верховній Раді України - 9,0%, Національному банку України - 11,7%, політичним партіям - 8,6% та рівень довіри до державного апарату (чиновників) - 7,9% опитаних громадян із усіх регіонів України за винятком окупованих територій.

Відзначимо, що рівень довіри до національних інституцій у країнах-членах Європейського Союзу суттєво відрізняється, хоча середнє значення по країнах Європи є достатньо високим (табл. 1). Як видно з табл. 1, найвищий рівень довіри до парламенту, уряду та політичних партій демонструють країни Північної Європи, за ними слідують країни Західної Європи. При цьому, рівень довіри до національних парламентів та урядів знизився у всіх регіонах Європи.

Таблиця 1. Довіра до національних інституцій в країнах Європи

Варто відзначити, що Україна посідає 84 місце у рейтингу за сплатою податків, при цьому платники податків витрачають на сплату податків 355,5 год. на рік, що в 1,3 рази більше, ніж у Польщі (табл. 2). Такий фактор безпосередньо впливає на податкову поведінку платників податків, тому реформи у сфері податкового адміністрування є вкрай важливими для бізнесу та держави в цілому.

Таблиця 2. Місце України в рейтингу Doing Business: компаративний аспект

податковий фінансовий платник

Таким чином, податкова поведінка платників податків детермінується як чинниками, на які має безпосередній вплив держава, а саме стабільність правового поля та якість регуляторних інституцій, так і внутрішніми мотиваційними установками. При цьому, визначальну роль, на нашу думку, відіграє рівень фінансування суспільних благ. Відтак, для підвищення рівня добровільної сплати податків держава має достатньо важелів впливу, зокрема наступні реформи у фіскальній сфері мають бути комплексними та спрямовані на підвищення якості економічного середовища, податкового адміністрування й ефективності витрачання мобілізованих фінансових ресурсів.

Размещено на Allbest.ru