12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Методологічний підхід оптимальної оцінки багатофакторного ризику в системі фінансового потенціалу

Н.В. Трусова,

к. е. н, доцент, докторант

м. Дніпропетровськ

У результаті дослідження виділено новий методологічний підхід оптимальної оцінки багатофакторного ризику в системі фінансового потенціалу підприємств аграрного напряму. Обґрунтовано, що у системі фінансового потенціалу, з позиції оцінки багатофакторних подій, класичні імовірнісні описання, окрім концентрації на типових і повторюваних ситуаціях, передбачають неприпустимо граничну кількість можливих результатів. Доведено, що домінанти фактора випадковості, методи динамічного прогнозування витісняють статичні закономірності і прості екстраполяційні залежності. Прогнозна екстраполяція дозволяє отримати лише частковий прогноз, що зображує зміни лише окремих аспектів функціонування господарюючого об'єкту. Визначено, що ринкові відносини в системі фінансового потенціалу підприємства представлені множиною зворотних зв'язків сукупності її елементів, поведінка яких залежить від випадкового відхилення цілого ряду факторів, генеруючи у цьому процесі нову інформацію, яка обумовлює розмаїття і випадкову природу виникнення ризику.

Ключеві слова: система фінансового потенціалу, сільськогосподарські підприємства, багатофакторний ризик, фінансові відносини, фінансовий результат, ймовірність.

Постановка проблеми. В умовах формування нової системи фінансового потенціалу більша частина суб'єктів господарювання виявила нездатність своїх фінансових можливостей до систематичних змін розвитку майбутніх подій відносно своєї діяльності. Найбільш поширені позиції асоціюють ризик із можливістю небезпеки або втрати, недоодержанням прибутків, ймовірністю настання несприятливої події, невизначеністю фінансових результатів, подоланням невпевненості в ситуації вибору. Певна оптимістичність очікувань властива визначенням, що, окрім загрози, вбачають у ризику ймовірність можливого позитивного результату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічною основою оцінки ризику займалися багато зарубіжних дослідників, серед яких: П. Дж. Баррі, Е.Ф. Гаррісон, К. Редхед, Лестер А. Дігман. Значна увага в сучасних дослідженнях приділяється аналізу сутності категорії "ризик" систематизації їх видів, ознак та характеру проявів, яким займаються вітчизняні науковці: І.Б. Загайтов, Б.А. Райзберг, Г.Л. Вербицька, В.М. Гранатуров, О.І. Ястремський та інші. Водночас, незважаючи на наявність доволі значної кількості публікацій з окреслених питань, подальшого дослідження потребує впровадження комплексного методологічного підходу оптимальної оцінки багатофакторного ризику в системі фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Постановка завдання. Метою статті є формування методологічного базису оптимальної оцінки багатофакторного ризику та його ідентифікація в системі фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Виклад основного матеріалу. Високий динамізм ринкових відносин, постійне генерування у цьому процесі нової інформації обумовлює розмаїття і випадкову природу виникнення ризику. Так, І.Т. Балабанов і Л.Ф. Романенко ризик характеризують як подію, яка може відбутися або не відбутися. "У випадку здійснення цієї події можливі три економічні результати: негативний (програш, збиток), нульовий, позитивний (виграш, вигода, прибуток)" [1; 14, с.122]. У визначеннях Л.І. Донець та О.С. Стоянової ризик порівнюється із ймовірністю виникнення збитків чи недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом [6, с.157, с. 201; 13]. У П.Г. Грабового ризик позначає загрозу втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання прибутків або появу додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої та фінансової діяльності [13, с.7]. У роботі В.В. Шахова ризик представлений у контексті можливості негативного відхилення між плановим і фактичним результатом [16, с.33].

Проте, на нашу думку, намагання розширити і наповнити сутність поняття "ризик" універсальними характеристиками, у контекстах альтернативності, невизначеності, правомірності і, водночас, обгрунтувованості його у рамки конкретної наукової задачі є поєднання різноманітних, різнорідних і несумісних ознаки. Аналіз літературних джерел у питанні сутності ризику виявив і таку тенденцію: тлумачення його сутності не сприяє відповідному множенню нових і удосконаленню вже відомих методів оцінки ризику. Так на базі дослідження даного предмету у літературі чітко позначена тенденція виокремлення науки "ризикології", яку В.П. Буянов та К.А. Кірсанов визначають як "науку про закони і закономірності дії цілездіснюючих систем щодо визначення можливих небезпек, які можуть зустрітися в їх майбутній діяльності" [3, с.29]. Також автори позначають ризикологію у широкому трактуванні: як "науку, яку треба робити у майбутньому, щоб вижити або домогтися успіху за мінімального вкладення зусиль у власні дії" [3, с.29]. Але неочікуваним спростуванням виступає теза про те, що "ризикологія" "тільки-но підходить до створення оригінального, а не запозиченого методологічного і методичного апарату, формуючи власну теоретичну основу".

По-перше, на нашу думку, теоретична основа дослідження має об'єктивно передувати експериментальним дослідженням, а не узагальнювати їх результати. По-друге, викликають сумніви щодо "створення оригінального методологічного і методичного апарату ризикології", адже всі наукові дослідження у цій галузі базуються на фундаментальних положеннях системного аналізу, теорії управління, теорії прийняття рішень, теорії вибору, теорії ігор. Сучасні дослідження лише поглиблюють існуючу методологію оцінки ризику, наближують її зміст до визначення "науки про майбутнє".

Виходячи з цього, широкий спектр визначень поняття "ризик" обумовлюється масштабом поставлених задач, і може в однаковій мірі позначати як локальну загрозу недоодержання прибутку у найближчій перспективі, так і стратегічну оцінку умов розвитку діяльності підприємства. Тому, з позиції універсального визначення, найбільш влучним можна вважати тлумачення В.В. Даля, який просто має на увазі "дію без вірного розрахунку" [4, с.96]. Внаслідок цього розрахунок настання ризикової події носить вельми ймовірний характер. Очевидним є те, що задача нейтралізації ризику може бути поставлена у ранг наукової проблеми. Натомість ризик, що підлягає оцінці, являє собою площину обґрунтування оптимальних управлінських рішень. Тому, першочерговою задачею мінімізації ризику є систематизація відстежень, виявлення закономірностей і істотних взаємозв'язків його прояву.

Втім, у вітчизняній економічній науці та практиці господарювання теоретико-методологічні основи і принципи управління ризиком в сільськогосподарських підприємствах не отримали необхідної фундаментальної розробки. Малодослідженими залишаються методи оцінки багатофакторного ризику, поняття якого обумовлено одночасним впливом базисних та надбудованих факторів в їх прямій та перехресній активізації відносно один одного.

Висока динаміка змін причинно-наслідкових зв'язків між факторами і фінансовими показниками у системі управління фінансами сільськогосподарських підприємств ускладнюють застосування формалізованих методів оцінки ризиків, основаних на екстраполяції минулого та традиційних методах статистичного моделювання. Адже процес прийняття фінансових рішень, зумовлює певну інформаційну ситуацію, що характеризує відповідний рівень ризику при визначені майбутніх параметрів економічної системи. Так, В.В. Вітлінський та Л.І. Донець пропонують інтерпретувати такі ситуації за допомогою апарату теорії ймовірності, адаптованого до ігрових моделей оцінки ризику [5; 6]; Г.І. Просвєтов - окрім імовірнісного розподілу та методу дерева рішень застосовує кластерний та дисперсійний аналіз [12]; Л. Є. Басовський - окрім, статистичних оцінок та регресійних моделей, пропонує застосовувати апарат імітаційного моделювання систем [2]. Але, зауважимо, що імовірнісний метод оцінки ризику не зовсім відповідає системи фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств, до того ж є доволі обмеженим у частині вибору імовірнісних переваг, що значно поступається, наприклад, множинним методам описання інформаційної ситуації у динаміці за результатами евристичного прогнозування і сценарного моделювання.

З позиції оцінки багатофакторних подій, класичні імовірнісні описання, окрім концентрації на типових і повторюваних ситуаціях, передбачають неприпустимо граничну кількість можливих результатів [10]. Також, в умовах домінанти фактора випадковості, методи динамічного прогнозування витісняють статичні закономірності і прості екстраполяційні залежності. Адже прогнозна екстраполяція дозволяє отримати лише частковий прогноз, що зображує зміни лише окремих аспектів функціонування господарюючого об'єкту. Тому на зміну прогнозуванню окремих фінансових показників без врахування їх системних властивостей приходить системне прогнозування, що ґрунтується на обробці інформації за суворими правилами логіки та математики і реалізується за допомогою комунікаційних технологій.

Так, фактор, що обумовлює зміну (модифікацію) фінансового стану підприємства і прогнозну величину фінансових результатів виступає чинником виникнення ризику. Натомість, розділяючи поняття "фактор" і "ризик", ми втрачаємо методологічну комплексність прогнозування складних явищ та процесів економічного розвитку. Комплекс вхідних та управлінських величин системи фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств являє собою початкову умову виникнення цілого спектру ризиків. Постає лише питання кількісної оцінки даного ризику, що обумовлює вихідну, прогнозну величину фінансових результатів.

Приміром, розглянемо можливості застосування найбільш поширеного в літературі [7; 11] методу оцінки ризикової ситуації на базі теорії ігор. Мова йде про методи визначення оптимальної поведінки при управлінні системами, в яких характерною є наявність конфліктної ситуації. Формалізація змістовного описання конфлікту представляє собою його математичну модель, яка включає дві сторони із протилежними інтересами. Найбільш застосовними вважаються ігри двох гравців; ігри трьох та більше учасників менш досліджені внаслідок труднощів отримання рішення.

Найбільш розповсюджений випадок розрахунків передбачає кінцеву кількість варіантів вибору рішень (кожному варіанту відповідає результат ), треба знайти варіант з найбільшим значенням результату - . Як за приймається прибуток, чистий дохід, рентабельність, інший інтегральний показник фінансової ефективності господарювання. Доцільним є застосування критерію:

, (1)

Множинність можливих рішень описується матрицею:

, (2)

Далі у пошуку найбільш оптимального варіанту рішення вводяться цільові функції за такими критеріями, наприклад, як:

1. Мінімаксний критерій: , (3);

2. Азартного гравця: , (4);

3. Критерій Севіджа: , (5);

4. Критерій нейтрального гравця: , (6)

та іншими критеріями (Байеса-Лапласа, Ходжа-Лемана, Гермейера тощо [17]).

Втім, система фінансових відносин представлена множиною зворотних зв'язків сукупності її елементів, поведінка яких залежить від випадкового відхилення цілого ряду факторів. Так, гра - як спрощена формалізована модель реальної ситуації здатна описати лише проблему підприємницького вибору (, або , або , або ). До того ж, в теорії ігор не розглядається питання методів оцінки та вимірювання цінності альтернатив. Наслідком цього є недостовірність більшості припущень при описанні гри, наявність декількох принципів оптимальності при рішенні однієї й тієї ж задачі тощо.

На рис.1 зображено композицію методів оцінки багатофакторного ризику на основних етапах формування системи фінансового потенціалу сільськогосподарського підприємства.

У задачах оцінки ризикової ситуації також успішно застосовується метод аналізу ієрархій (Analytic Hierarchy Process [15]), що є "систематизованою математичною процедурою для ієрархічного подання елементів, які визначають сутність певної економічної проблеми" [7, с.280]. Метод аналізу ієрархій (МАІ) будується на принципі ідентичності і включає процедури синтезу множину отримання пріоритетності критеріїв та знаходження альтернативних рішень. Метод відрізняється можливістю представлення складної проблеми у вигляді дерева альтернатив; визначення пріоритетів шляхом експертного опитування; розрахунку пріоритетів відносно довільної вершини дерева декомпозиції. Але недоліком даного методу можна вважати суб'єктивність вибору параметрів експертної оцінки та суджень щодо оцінки переваг у попарних порівняннях. Тому, вважаємо, що метод МАІ найбільш доцільно застосувати у моделі, на рівні синтезу пріоритетів побудови системи фінансового потенціалу і оптимізації окремих її підсистем. Система методів та моделей оцінки якості фінансових рішень, прийнятих в умовах ризику, повинна враховувати специфіку і функціональні зв'язки методів оцінки багатофакторного ризику для всіх організаційних підсистем сільськогосподарського підприємства.

Рис. 1. Композиція методів оцінки багатофакторного ризику на основних етапах формування системи фінансового потенціалу сільськогосподарського підприємства

Джерело: власні дослідження автора

Висновки. Ризик-фактори виступають невпорядкованою множиною ознак, які в сукупності розкривають і формалізують фінансову парадигму. Причому факторні події внутрішнього середовища та області управлінського впливу інтегровані у ринкову ризик-множину, і таким чином, обумовлюють явище багатофакторності ризикових ситуацій. Розпізнані за класифікаційними ознаками ризики аналізуються з позиції забезпеченості інформацією, глибини дослідження та розробленої системи показників оцінки. Якщо характер інформації слабо піддає формалізації, вибір здійснюється на користь інтуїтивних методів прогнозування. Треба зазначити, що рішення, отримані на основі евристичних методів відносяться лише до множини припустимих рішень і не гарантують точного рішення задачі прогнозування ризику. Проте саме евристика відіграє важливу роль у визначенні варіантів структури прогнозної моделі, параметри якої у подальшому оцінюються за допомогою формальних методів. Наявність достовірної статистичної інформації про ризикову ситуацію сприяє можливості прояву змін математичних закономірностей. Тоді як взаємодія евристичних процедур оцінки ризик-факторів формує множину блок-схем їх сумісного рішення у побудові прогнозних моделей.

оптимальна оцінка багатофакторний ризик

Список використаних джерел