Ключові напрями валютної інтеграції в регіоні Південно-східної Азії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Ключові напрями валютної інтеграції в регіоні Південно-східної Азії

А. В. Шлапак

здобувач кафедри міжнародного обліку і аудиту

В статті розглянуто два вектори валютної інтеграції держав реалізуються. Визначено причини, згідно теорії оптимальних валютних зон Р. Манделла, що є ключовими передумовами валютної інтеграції в регіоні Південно-Східної Азії. Проаналізовано ступінь синхронізації національних бізнес-циклів країн Південно-Східної Азії та розраховано асиметрію реальних шоків з метою визначення рівня їх готовності до процесів валютної інтеграції. валютний інтеграція національний бізнес

Ключові слова: диверсифікація фінансових ринків, валютні операції, валютна конвергенція, національні бізнес-цикли, валютна інтеграція.

This article deals with analysis of two vectors of monetary integration. The author discovered the reasons, according to the theory of optimum currency areas R. Mundell, which are key prerequisites for monetary integration in Southeast Asia. The degree of Southeast Asia national business cycles synchronization is analyzed and the asymmetry of the real shocks is calculated to assess their level of readiness for monetary integration processes.

Key words: financial market diversification, monetary operations, monetary convergence, national business-cycles, monetary integration.

Постановка проблеми. Динамічний розвиток, стабільність і подальша диверсифікація фінансових ринків країн Південно-Східної Азії вимагають чимраз більшої конвергенції їх валютних політик та реалізації комплексу заходів з поглиблення валютної інтеграції в даному регіоні. Так, перші обговорення проектів створення єдиної валютної зони в Азії сягають своїм корінням ще середини 1970-х років; у 1999 р. ініціатива щодо формування Азійського валютного союзу - АКЮ(ACU - Asian Currency Unit) з подальшим запровадженням єдиної валюти (за зразком ЕКЮ 1970-х років в Європейському економічному співтоваристві) стала центральною ідеєю саміту країн-членів угруповання АСЕАН+3; а у 2006 р. - знайшла свій відгук у представників Азійського банку розвитку.

Однак, реальні передумови щодо формування повноцінної валютної системи у Південно-Східній Азії сформувались, на нашу думку, тільки після глобальної фінансової кризи 2007-2010 рр., яка поставила перед державами регіону нагальні завдання - з одного боку, розробити оптимальну модель організації і регулювання міждержавних відносин, здатну мінімізувати валютні ризики торговельних, інвестиційних і фінансових операцій в межах Азійського спільного ринку, а з другого - знизити залежність країн інтеграційних угруповань формату АСЕАН+ від американського долара. Більше того, є всі підстави стверджувати, що валютна інтеграція в регіоні ПСА повною мірою кореспондується з загальним трендом реформування світової валютної системи, а саме: формуванням регіональних резервних валют на основі реалізації країнами-членами інтеграційних блоків узгоджених дій зі стимулювання розвитку великих регіональних фінансових центрів. Такі регіональні валюти потрібні перше за все для забезпечення конкурентоспроможності національних грошових одиниць країн-учасниць регіональних угруповань за умов наростання нестабільності світових резервних валют.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Багато робіт вітчизняних та зарубіжних вчених присвячено питанням валютної інтеграції у Південно-Азійському регіоні, а саме: Казарінов Д. В., Лузгина А., Вольз У., Хамада К. та ін..

Мета статті полягає у аналізі напрямків валютної інтеграції в регіоні Південно-Східної Азіі.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні в азійському регіоні одночасно реалізуються два вектори валютної інтеграції держав. Перший вектор - це проект формування єдиного Азійського валютного союзу - АКЮ, який за своєю сутністю найбільшою мірою відповідає європейській валютній моделі. Ключовими рисами даного проекту є: по-перше, орієнтація на копіювання механізмів функціонування єврозони; по-друге, планування запровадження єдиної наднаціональної азійської валюти.

Сама концепція і механізм запровадження АКЮ дуже схожі на європейський аналог ЕКЮ, або спеціальних прав запозичень як облікової одиниці у МВФ. Разом з тим, азійська модель валютної інтеграції принципово відрізняється від європейської яскраво вираженим плюралістичним характером, що виявляється у відсутності як домінуючої інституції валютного співробітництва країн регіону та держави-лідера процесів регіональної валютної інтеграції, так і контролюючого чи регуляторного центру (на кшталт МВФ), який у перспективі міг би виконувати функції емітента регіональної валюти[1; c.142].

Що стосується режиму курсоутворення АКЮ, то її курс передбачається розраховувати на основі валютної корзини, до якої будуть включені євро, долар США, єна, південнокорейський зон, а також регіональні валюти країн Південно-Східної Азії (частка яких пропорційно залежатиме від питомої ваги країн-емітентів у сукупному ВВП та обсягів взаємної торгівлі цього регіону). Інакше кажучи, АКЮ за своєю природою відбиватиме взаємні котирування національних грошових одиниць держав регіону і використовуватиметься в якості індикатора їх взаємних коливань відносно американського долара і євро, а також стану регіональної економіки.

Дана валюта матиме також золоте забезпечення і використовуватиметься не тільки в якості облікової одиниці, але й при розрахунковому обслуговуванні регіональних торговельних, інвестиційних і фінансових операцій, а її реальне використання буде найбільш імовірно номінальним. Це означає її використання як базової одиниці при розрахунках офіційних резервів, тарифів та інших показників, а також емісії місцевих облігацій[2; c.32].

Первинно передбачалось, що азійські грошові одиниці будуть об'єднуватись навколо японської єни, однак в останні роки уявлення про регіональне економічне лідерство в регіоні Південно-Східної Азії суттєво змінились. Йдеться про те, що незважаючи на усталений статус японської єни як «валюти-притулку», її широке використання в Азійсько-Тихоокеанському регіоні в якості валюти розрахунків і платежів за торговельними, неторговельними і фінансовими операціями, а також реалізацію японським урядом після азійської фінансової кризи 1997-1998 рр. доволі агресивної політики стимулювання інтернаціоналізації єни, у період з 2012 р. по 2015 р. вона зазнала суттєвої девальвації. Причинами її девальвації стала реалізація Центральним банком Японії агресивної програми кількісного пом'якшення в рамках програми «Абеноміка»[3], яка стартувала у 2012 р. і стосується головним чином штучної девальвації єни за рахунок подвоєння грошової маси в обігу. Це викликає критику у низки економічних експертів, котрі побоюються не тільки початку нових валютних війн, але й дефолту самої Японії.

Крім того, міжнародне використання єни і дотепер гальмується збереженням доволі жорстких нормативних бар'єрів, значними проблемами японської фінансової системи, а також суттєвим опором низки місцевих ТНК та підприємств малого і середнього бізнесу[4; c. 152]. Не слід скидати з рахунків також культурну відособленість Японії та колосальний розмір її державного боргу, який на початку 2015 р. становив понад 11 трлн дол. США, або 400% ВВП країни. Тож використання єни як резервної валюти навіть в регіоні Південно-Східної Азії має сьогодні доволі обмежений характер, а її частка у валютних резервах країн світу не перевищувала у 2014 р. 4,0%[5].

З огляду на це, цілком закономірним є той факт, що вже сьогодні паралельно з формуванням Азійського валютного союзу АКЮ в регіоні Південно-Східної Азії поглиблюється і регіональна валютна конвергенція з «китайським ядром», тобто з пріоритетною роллю Китаю і китайського юаня у формуванні валютного блоку держав ПСА. І хоч на перший погляд реалізація подібного проекту, на відміну від валютного союзу Європейського Союзу, виглядає на сьогодні малореалістично, однак повною мірою «вписується» в теорію оптимальних валютних зон, розроблену лауреатом Нобелівської премії Р. Манделлом. Згідно цієї теорії, запровадження на території певного регіону спільної валюти зазвичай має значний економічний ефект, пов'язаний з формуванням більш прозорих і оптимальних цін на товари і послуги; зниженням трансакційних витрат; а також розвитком міждержавних торговельних зв'язків і регіонального ринку робочої сили за рахунок усунення міждержавних бар'єрів на шляху реалізації конкурентних переваг країн.

Крім того, запровадження регіональної валюти має значні переваги для інвесторів як з міркувань макроекономічної стабільності, так і з урахуванням розширення ринків збуту продукції, виготовленої з використанням залучених інвестиційних ресурсів. При цьому найголовнішою передумовою отримання такого ефекту, на думку Р. Манделла, є перебування країн-членів валютної зони в одній і тій же фазі національних бізнес-циклів і ідентичність їх структури, тобто синхронізація національних бізнес-циклів.

Ще одним важливим методологічним засновком теорії Р. Манделла є визначення основних умов створення оптимальної валютної зони - висока мобільність праці та капіталу, регіональна спеціалізація, а також загальна система податків, субсидій та фінансової допомоги. Таким чином, створення оптимальної валютної зони, на думку вченого, має розпочинатись з реалізації державами регіону єдиної валютної політики за тривалого збереження різноманіття національних валют. Інакше кажучи, валютна конвергенція держав певного регіону може існувати навіть за відсутності її формальної структури та чітких кордонів дії, що повною мірою відповідає принципам оптимальної валютної зони, що формується навколо китайського юаня.

Підтвердженням готовності формування навколо китайського юаня оптимальної валютної зони є наступні факти. По-перше, величезні розміри китайської економіки і високий рівень її залучення у глобальні економічні і фінансові процеси. Достатньо сказати, що ще у 2008 р. Китай вперше потіснив США за показниками макроекономічного зростання; за абсолютними обсягами ВВП (у перерахунку за поточним валютним курсом у дол. США) у 2014 р. він посів перше місце у світі (17,6 трлн дол. США, або 16,3% глобального ВВП[6]); а середньорічні показники обсягів експорту Китаю за 1990-2013 рр. стабільно перевищували 750 млрд дол. США (тоді як США становили 1200 млрд, Канади - 340 млрд, країн ЄС - 4293 млрд відповідно)[7]. За збереження показників середньорічних темпів зростання ВВП (2010-2020 рр. - 6,4%; 2030-2040 рр. - 5,4%; 2030-2040 рр. ? 4,9%; 2040-2050 рр. ? 4,3%) на період до 2050 р. КНР має усі перспективи не тільки утримати, але й суттєво наростити своє глобальне економічне лідерство за розмірами національної економіки[8; c.23].

По-друге, високий рівень інтернаціоналізації китайського юаня, його вільна конвертованість та висока затребуваність в якості валюти платежу при розрахунковому обслуговуванні різного роду зовнішньоекономічних операцій в регіоні Південно-Східної Азії. Так, згідно прогнозів авторитетних міжнародних експертів, вже до 2025 р. китайський юань стане третьою світовою валютою нарівні з американським доларом і євро. Такий висновок випливає з історичного досвіду розвитку міжнародних валют протягом минулого століття, який підтверджує, що основним фактором закріплення за валютою тієї чи іншої країни статусу міжнародної є розмір національної економіки, хоча не слід ігнорувати також масштаби і ступінь диверсифікованості торговельних зв'язків, глибину і ліквідність фінансових ринків, а також рівень лібералізації капітальних операцій. Тож з урахуванням колосальних масштабів економіки Китаю, його перетворення на новий глобальний центр нагромадження фінансового капіталу та ядро економічного і валютного союзу країн Південно-Східної Азії, китайський юань має на сьогодні чи не найбільший потенціал інтернаціоналізації з-поміж валют держав з новостворюваними ринками.

Вже сьогодні спостерігається зростаюче використання юаня як валюти розрахунків за міжнародними торговельними, інвестиційними і кредитними операціями Китаю. Так, хоча долар США і залишається на сьогодні домінуючою розрахунковою валютою за цими операціями, у період з 2010 р. до 2013 р. частка юаня у міжнародних розрахунках Китаю зросла практично з нуля[9] до майже 14,4%[10; c.65]. При цьому загальний обсяг зовнішньоторговельних операцій у національній валюті КНР зріс з 500 млрд у 2010 р. до 3,64 трлн у 2013 р. Згідно прогнозів «HSBC», вже на кінець 2015 р. до 30% загальних зовнішньорговельних потоків Китаю здійснюватимуться у китайських юанях, що суттєво зміцнить позиції цієї валюти у списку найбільш часто використовуваних національних валют світу нарівні з доларом і євро. Прикметно також відзначити, що левова частка розрахунків у юанях (до 80%) на сьогодні припадає на імпорт Китаю і тільки 20% - на оплату його експорту, що пов'язано з наслідками обмежень, що зберігались для китайських компаній-експортерів до середини 2010 р. в частині отримання ними експортної виручки у національній валюті. В результаті на рахунках гонконгських банків нагромадились значні кошти у юанях, що почали суттєво стримувати процес переведення розрахунків за зовнішньоторговельними операціями китайських компаній у китайський юань[10; c.65].

На сьогодні понад 40% торговельних операцій у неяпонській Азії здійснюється в межах регіону у китайських юанях, а ті країни ПСА, що мають слабкі національні валюти і зазнають значного впливу інфляційних процесів, розглядають китайський юань в якості реальної альтернативи не тільки валюти платежу, але й валюти нагромадження капіталу та валюти офіційних валютних резервів різних країн світу. Так, юанева корзина уже протягом кількох років присутня у золотовалютних резервах практично усіх країн Азії, а також Бразилії, України та Венесуели, а у 2013 р. до цих держав долучилась також низка країн Африки. У квітні 2013 р. Центральний банк Австралії оголосив про свій намір інвестувати близько 5% свої міжнародних резервів (близько 2 млрд дол. США, або 12,5 млрд юанів) у державні облігації КНР[10; c. 67].

І це при тому, що згідно розрахунків авторитетних міжнародних експертів, зростання частки конкретної країни у глобальному ВВП на 1% призводить до зростання питомої частки її національної валюти у золотовалютних резервах інших країн на 0,1% у короткостроковому періоді і на 2,2% - у довгостроковому. Таким чином, нинішня динаміка макроекономічного зростання Китаю є важливою передумовою до зростання ролі китайського юаня в якості світової резервної валюти, коли на період до 2030 р. його частка у світових резервах може зрости до 13%[10; c. 68]. Тож є всі підстави стверджувати, що нині чимраз більша кількість територій країн Південно-Східної Азії зазнають впливу торговельної експансії КНР і динамічно включаються у зону валютного впливу китайського юаня.

По-третє, підтвердженням готовності формування навколо китайського юаня оптимальної валютної зони є також зростання ролі КНР у глобальних потоках капіталу. Так, понад п'ятнадцяти років Китай є одним з найбільших серед країн з новостворюваними ринками реципієнтом іноземного інвестиційного капіталу, а в останнє десятиліття суттєво зміцнились його позиції в якості міжнародного інвестора. Якщо у 2014 р. притік іноземного капіталу в економіку Китаю оцінювався на рівні 129 млрд дол. США (без урахування іноземних вкладень в економіку Гонконгу на суму 103 млрд)[11; p.3], то китайські інвестори здійснили зарубіжних інвестицій на суму понад 116,0 млрд (143,0 млрд відповідно зарубіжних інвестицій Гонконгу)[11; p.8], що були вкладені у понад 5090 компаній зі 156 країн світу і регіонів світу. За даними ЮНКТАД, на сьогодні Китай є третім найбільшим міжнародним інвестором, який за обсягами капіталовкладень поступається тільки США (337,0 млрд дол. США у 2014 р.) та Японії (114,0 млрд відповідно)[11; p. 8].

І, нарешті, по-четверте, не слід скидати з рахунків значну роль китайської діаспори в економічному розвитку країн Південно-Східної Азії. За різними підрахунками, за межами «Великого Китаю» на сьогодні проживає від 30 до 60 млн етнічних китайців «хуацяо». Багаточисельні китайські общини є на усіх п'яти континентах; у багатьох державах Південно-Східної Азії (особливо в Індонезії, Філіппінах, Сінгапурі і Таїланді) китайці становлять значну частину населення; а ключові сектори їх економік фактично перебувають під контролем китайських емігрантів. Крім того, близько 70-80% торговельного капіталу Індонезії і Таїланду також контролює китайська діаспора[2; c. 31].

Тож саме перераховані вище причини, згідно теорії оптимальних валютних зон Р. Манделла, є ключовими передумовами валютної інтеграції в регіоні Південно-Східної Азії, ядро якої, на нашу думку, формуватиме саме китайський юань. Разом з тим, подібна модель валютної інтеграції не відповідає головному критерію оптимальної валютної зони - соціально-економічній однорідності регіону. Навіть у самому Китаї рівень розвитку окремих територій і провінцій відрізняється у рази, а тому потужним стимулом поглиблення валютної інтеграції у Південно-Східній Азії стане поступова конвергенція рівнів розвитку держав та синхронізація їх національних бізнес-циклів.

З метою визначення рівня готовності країн Південно-Східної Азії до процесів валютної інтеграції оцінимо ступінь синхронізації їх національних бізнес-циклів та розрахуємо асиметрію реальних шоків на основі взаємозв'язку між щорічними темпами приросту ВВП країн Південно-Східної Азії у доларових цінах. Відповідно до методології У. Вольфа і К. Хамада[12] та використовуючи можливості програмного продукту STATISTICA 10.0 розрахуємо коефіцієнти кореляції Пірсона для 14 азійських країн за період з 2000 р. по 2014 р.

Як відомо, коефіцієнт кореляції Пірсона є одним з основних у математичній статистиці показників кореляції (лінійної залежності) між двома змінними kx, ky, який може набувати значень від -1 до +1 включно. При цьому значення коефіцієнта на рівні +1 означає, що залежність між змінними kx , ky є лінійною і відображає зростання показника Y при зростанні показника X, тоді як значення -1 - відображає зменшення Y при зростанні X. Якщо ж коефіцієнт кореляції Пірсона рівний 0, то лінійної кореляції між змінними немає.

Коефіцієнт кореляції Пірсона за властивостями аналогічний коваріації, але завдяки нормуванню (у знаменнику - добуток стандартних відхилень обох величин) є безрозмірною величиною:

На відміну від функціональної залежності, за якої кожному значенню однієї величини відповідає точно відоме значення іншої, імовірнісний зв'язок характеризується тим, що кожному значенню однієї змінної відповідає множина значень другої змінної. При цьому сила зв'язку характеризується також і абсолютною величиною коефіцієнта кореляції[13].

У проведеному нами аналізі оцінка рівня готовності країн Південно-Східної Азії до процесів валютної інтеграції здійснюється на основі визначення ступеня синхронізації їх національних бізнес-циклів та порівняння критичних значень коефіцієнтів кореляції Пірсона. Для розрахунку тестових значень коефіцієнтів у нашому аналізі використовувались дані щодо:

щорічних темпів зростання ВВП;

інфляції за індексом споживчих цін;

чистих потоків прямих іноземних інвестицій (за даними платіжних балансів країн);

рівня безробіття.

Для аналітичної оцінки значення коефіцієнта кореляції Пірсона використовуються такі градації: від 0 до 0,2 - дуже низький кореляційний зв'язок; від 0,2 до 0,5 - низький; від 0,5 до 0,7 - середній; від 0,7 до 0,9 - високий; від 0,9 до 1,0 - дуже високий. Як свідчать підсумкові дані наших розрахунків, представлені у табл. 1, середній коефіцієнт темпів приросту ВВП у постійних доларових цінах за групою досліджуваних країн Південно-Східної Азії становить 0,38, що відповідає рівню низького кореляційного зв'язку.

Таблиця 1.

Середні дані коефіцієнтів кореляції пірсона за окремими показниками за країнами Південно-східної Азії[14]

При цьому прикметно також відзначити, що за досліджуваною країновою групою АСЕАН+3 відсутні держави з від'ємним коефіцієнтом кореляції. Інакше кажучи, в даному регіональному угрупованні немає країн, макроекономічна динаміка яких рухається у протифазі з іншими державами-членами. Найнижчі показники кореляції за темпами приросту реального ВВП у середньому з усіма країнами регіону зафіксовано у Лаосі (0,07), Індонезії (0,13) та Брунеї (0,25). Водночас, у п'яти з досліджуваних азійських країн (Гонконзі, Сінгапурі, Японії, Малайзії та Таїланді) хоча й були зафіксовані максимальні коефіцієнти кореляції (0,56; 0,54; 0,53; 0,51 та 0,49), однак навіть ці значення не досягають порогового значення, встановленого для високого рівня кореляційного зв'язку.

Зупинимося детальніше на показниках інфляції в країнах азійського регіону, розглянутої на підставі кореляції даних інфляції за індексами споживчих цін (ІСЦ) протягом 2000-2014 рр. Середній рівень коефіцієнта кореляції ІСЦ для країн АСЕАН+3 становить тільки 0,25. Причому у даній вибірці є дві країни з від'ємним коефіцієнтом кореляції інфляції за індексом споживчих цін відносно решти країн блоку - Лаос (-0,12) та М'янма (-0,15). Важливість показника кореляції темпів інфляції в оцінці рівня інтеграційної готовності країн у валютній сфері обумовлена тим, що високий його рівень у держав інтеграційного об'єднання свідчить про зниження трансакційних витрат операцій їх суб'єктів господарювання за умов валютної інтеграції. За цим показником найвищу готовність до інтеграційного взаємодії у валютній сфері демонструють Камбоджа (0,48), Китай (0,38), Малайзія (0,46), Сінгапур (0,36), Таїланд (0,43) та В'єтнам (0,40).

Що стосується кореляції показника чистого припливу прямих іноземних інвестицій за статтями платіжних балансів азійських країн, то вона є помірною і становить 0,38. Це означає, що інвестори не сприймають країни АСЕАН+3 як єдиний регіональний інвестиційний портфель, а виділяють країни-лідери і країни-аутсайдери, з погляду привабливості інвестиційних капіталовкладень. Подібна мотивація зарубіжних інвесторів стає причиною доволі нерівномірного розподілу прямих інвестицій в регіоні, коли низка досліджуваних країн постійно відчувають надлишковий приплив інвестицій (Гонконг, Китай, Малайзія, Сінгапур та Таїланд), а решта (Бруней, Камбоджа, Лаос, М'янма) - потерпають від браку інвестиційного капіталу. На цій основі можна зробити висновок, що при запровадженні країнами АСЕАН+3 єдиної регіональної валюти міжкраїнові диспропорції у соціально-економічному розвитку ще більше поглибляться. Тож, виходячи з методологічних засновків теорії оптимальних валютних зон Р. Манделла, ці диспропорції повинні будуть компенсовуватись гнучкістю заробітних плат та внутрішньорегіональною мобільністю робочої сили.

У даному контексті слід відзначити, що в останні два десятиліття суттєво активізувались внутрішньорегіональні переміщення трудових ресурсів під впливом зростання народонаселення та відповідно безробіття у більшості країн, що розвиваються, даного регіону. Крім того, суттєвий стимулюючий вплив на міграційні процеси у Південно-Східній Азії справляють також інтенсивне старіння населення Японії та Китаю, зростання міграційної привабливості Австралії та Нової Зеландії, а також висока динаміка макроекономічного зростання Сінгапуру. Як результат - усі ці країни у відносно короткі терміни часу стали «пристановищем» робочої сили з Бангладеш, М'янми, Камбоджі та інших відсталих країн даного регіону.

Разом з тим, країни групи АСЕАН+3, на нашу думку, не мають нині достатньо ґрунтовних передумов для формування спільного регіонального ринку робочої сили. З-поміж причин, що обумовлюють такий стан речей, слід відзначити насамперед суттєві відмінності у рівнях цін на нерухомість, мовні проблеми потенційних трудових мігрантів, наявність помірного (а не слабкого) коефіцієнта кореляції між рівнем безробіття в країнах АСЕАН+3 (0,45), а також відсутність скоординованих дій країн щодо усунення обмежень на міграцію висококваліфікованих кадрів.

Ще один «зріз» нашого аналізу в оцінці нинішнього рівня інтеграційної готовності у валютній сфері - це співвідношення розмірів економік країн групи АСЕАН+3, що розглядають нині питання щодо поглиблення валютно-фінансової інтеграції та формування монетарного союзу. Дане питання було включено у наш аналіз не випадково, оскільки теорія оптимальних валютних зон передбачає, що малі за розміром економіки країни в силу мінімізації трансакційних витрат при експортній діяльності об'єктивно отримують більше вигод від участі у валютній зоні порівняно з великими економіками.

Тож для регіону Південно-Східної Азії в якості бази для порівняння була обрана Індонезія - країна, яка має найбільше абсолютне значення ВВП з-поміж держав-членів АСЕАН+3. Не випадково, при оцінці їх інтеграційної готовності у валютній сфері не були взяті до уваги Японія, Китай та Республіка Корея, розміри ВВП яких настільки великі, що економіки Брунею (1,9% від ВВП Індонезії у 2013 р.), Камбоджі, М'янми та Лаосу (1,8%, 7,0% та 1,2% відповідно), не можна було б навіть включити до нашого аналізу.

Крім того, надмірно малий розмір економік цих країн та їх слаборозвиненість порівняно з державами-членами даного інтеграційного угруповання змушує замислюватися вже не стільки про вигоди і економічні ефекти їх приєднання до валютного союзу, скільки про гарантування їх національної економічної безпеки за умов слабкості і нерозвиненості їх економік. Проведений нами аналіз дає підстави стверджувати, що прямі економічні збитки Брунею, Камбоджі, М'янми і Лаосу від їх вступу до валютного союзу держав АСЕАН+3 суттєво перевищать їхні вигоди.

Підсумовуючи можна стверджувати, що нинішні перспективи валютно-фінансової інтеграції у Південно-Східної Азії навколо китайського юаня для більшості країн регіону є переважно позитивні. Найвищий рівень синхронізації національних бізнес-циклів мають Гонконг, Сінгапур, Японія, Китай, Малайзія та Таїланд, котрі мають всі передумови, щоб стати ядром азійського валютного союзу. Запровадження спільної регіональної валюти суттєво підвищить рівень кореляції показників ВВП цих держав, а також пом'якшить асиметричні шоки у процесі їх валютної інтеграції.

Зрозуміло, що повноцінний формат функціонування валютного союзу країн Південно-Східної Азії може бути реалізований тільки за умов перетворення інтеграційного блоку АСЕАН у високоінтегрований спільний ринок, що не тільки може зайняти кілька десятиліть, але й вимагатиме зміцнення регіональної системи надання міждержавних валютно-фінансових гарантій, всебічного розвитку і державної підтримки національних фондових ринків та нарощування масштабів торгівлі між країнами-членами АСЕАН+3. Реалізація даного напряму їх фінансової інтеграції має передбачати формування відповідних умов для нарощування масштабів міждержавного руху капіталу в регіоні Південно-Східної Азії, конвергенції і гармонізації національних грошово-кредитних і валютних політик країн, адаптації національних податкових систем та систем субсидій і допомог, а також вирішення питання щодо структури валютної корзини визначення курсу наднаціональної валюти, як і частки у ній кожної з національних валют країн-учасниць.

Список використаних джерел

1. Казарінов Д. В. Міжнародний досвід регіональної валютної інтеграції // Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. - 2012. - Вип. 3 (13). - С. 140-153.

2. Лузгина А. Единая валюта для стран Юго-Восточной Азии // Банкавкі веснік, Май 2006. - С. 30-35.

3. Програма прем'єр-міністра Японії Сіндзо Абе з відновлення японської економіки.

4. Терещенко С. В. Формування полівалютної світової фінансової системи // Економіка і прогнозування. - 2014. - №2. - С.149-16.

5. Сurrency Composition of Official Foreign Exchange Reserves 2014 (COFER). - [Electronic Resource]. - Available from: http://data.imf.org/?sk=E6A5F467-C14B-4AA8-9F6D-5A09EC4E62A4

6. Китай опередил США по ВВП // Фокус. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://focus.ua/money/317292/

7. International Trade Statistics відповідні роки. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its_e.htm

8. Santoro M. A. China 2020: How Western Business can and should Influence Social and Political Change in the coming decade // Ithaca. - NY: Cornell University Press, 2009.

9. Тhe international role of the euro. - European Central Bank, July 2013. - P. 45. - [Electronic Resource]. - Available from: http://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/other/euro-international-role201307en.pdf

10. Новоселова Л. Новый этап экономическоц реформы в КНР: финансовые аспекты // Российский экономический журнал. - 2014. №2. - С. 58-69.

11. World Investment Report 2015: Reforming International Investment Governance. Key Massages Overview. - UNCTAD, 2015.

12. Volz U., Hamada K. Prospects for Monetary Cooperation and Integration in East Asia. - Cambridge: The MIT Press, 2010.

13. Коефіцієнт кореляції за Пірсоном. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/ posibnuku/210/32.pdf

14. World Economic Outlook Database. - International Monetary Fund, April 2015. - [Electronic Resource]. - Available from: https://www.imf.org/external/pubs/ft/ weo/2015/01/weodata/index.aspx;

References.

1. Kazarinov D. V. (2012), “International experience of regional monetary integration”, Visnyk Shidnoievropeiskogo universytetu ekonomiky I menedzhmentu, vol. 3(13), pp. 140-153

2. Luzgina A. (2006), “A single currency for the countries of South East Asia”, Bankavi vesnik, vol. 5, pp. 30-35

3. Programa premier ministra Iaponii Sindzo Abe z vidnovlennia iaponskoi ekonomiki [The Prime Minister of Japan Shinzo Abe program to restore the Japanese economy]

4. Terescenko S.V. (2014), “Forming of global policurrency financial system”, Ekonomika I prognozuvannia, vol. 2, pp. 149-156

5. Сurrency Composition of Official Foreign Exchange Reserves 2014 (COFER)(2014), available at: http://data.imf.org/?sk=E6A5F467-C14B-4AA8-9F6D-5A09EC4E62A4

6. Kitai operedil SSHA po VVP (2014), Focus, available at: http://focus.ua/money/317292/

7. International Trade Statistics (2014), available at: https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its_e.htm

8. Santoro M. A. (2009), China 2020: How Western Business can and should Influence Social and Political Change in the coming decade, Cornell University Press,NY, USA

9. Тhe international role of the euro(2013), European Central Bank [online], vol. 6, available at: http://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/other/euro-international-role201307en.pdf

10. Novosielova, L. (2014) “A new stage of economic reform in China: financial aspects”, Rosiiskii ekonomicheskii zhurnal, vol. 2, pp. 58-69

11. World Investment Report 2015: Reforming International Investment Governance. Key Massages Overview(2015), UNCTAD

12. Volz U., Hamada K.(2010), Prospects for Monetary Cooperation and Integration in East Asia, The MIT Press, Cambridge, UK

13. Koeficient koreliacii za Pirsonom, available at: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/ posibnuku/210/32.pdf

14. World Economic Outlook Database, (2015), International Monetary Fund, available at: https://www.imf.org/external/pubs/ft/ weo/2015/01/weodata/index.aspx;

Размещено на Allbest.ru