Головною проблемою ефективного функціонування підприємств України є відсутність комплексної системи оцінки фінансової стійкості підприємств, яка б справді допомагала керівництву підприємства виявляти "вузькі" міста та ухвалювати правильні управлінські рішення. Поява значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, недосконала система оподаткування, кредитування і розрахунків, певний розвиток ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин - усе це вимагає від суб'єктів господарювання вміння оцінювати фінансову стійкість свого підприємства [1].

Отже, значення оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в тому, що за її результатами в умовах кризової економіки у суб'єктів господарювання з'являється можливість якісніше здійснювати фінансове управління стосовно забезпечення стабільного і поступального розвитку підприємства, оперативно реагувати на зміни його ринкового середовища, спостерігати за показниками, що впливають на платоспроможність і фінансову рівновагу, визначати заходи щодо збереження підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.63 ГК України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності) [2].

У процесі аналізу використовують відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості підприємства. Розраховані коефіцієнти за звітний період порівнюють з їх нормативним рівнем, із відповідними показниками за попередні періоди та на аналогічних підприємствах. На основі отриманих результатів визначають рівень фінансового стану, слабкі і сильні сторони діяльності підприємства. Алгоритм розрахунку найбільш використовуваних показників наведений у табл.1.

Таблиця 1. Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів) фінансової стійкості підприємств

Для неприбуткових підприємств рекомендованим є розрахунок відносних показників фінансової стійкості, наведених у табл.2, які певною мірою відображають саме достатність їх фінансування.

Таблиця 2. Аналіз відносних показників фінансової стійкості неприбуткових підприємств

Аналіз сучасної наукової літератури викриває недостатність висвітлення особливостей оцінки рівня фінансової стійкості підприємств у складних умовах ринкової економіки з урахуванням впливу економічної кризи та пост - кризових явищ. Систему показників оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно формувати на підґрунті оцінювання рівня його платоспроможності, структури капіталу, стану основних і оборотних засобів, оборотності і рентабельності. Слід зазначити, що серед великої кількості запропонованого економіко-методичного забезпечення оцінки рівня достатності фінансових ресурсів не існує узагальнюючої або уніфікованої системи. У табл.3 наведено системи показників оцінки фінансової стійкості, запропоновані різними авторами.

Таблиця 3. Використання системи показників для дослідження фінансової стійкості підприємства

На нашу думку, сучасні системи показників оцінки фінансової стійкості суб'єктів господарювання насамперед повинні бути зорієнтовані на використання розширеного, структурованого переліку. Необхідність та значення оцінки фінансової стійкості зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи підприємств в умовах ринкових відносин, необхідності перманентного контролю ефективності використання фінансових ресурсів, а також пошуку резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства в складних економічних умовах.

На думку С.О. Корецької, С.Я. Салиги, Н.В. Дацій, усі відносні показники фінансової стійкості можна поділити на дві групи:

коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів;

фінансова стійкість достатність оцінка

коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість із позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування [3].

Аналіз літературних джерел з оцінки фінансової стійкості підприємств та формування на цій основі оптимального балансу між власним та залученим капіталом свідчить про існування певних протиріч і неоднозначності у визначенні фінансових показників для проведення рейтингової оцінки діяльності підприємств. Різні методики мають різний набір коефіцієнтів. Отже, існує необхідність дослідження сукупності показників, запропонованих різними авторами, для побудови методики оптимального балансу між власним та залученим капіталом, а також отримання найбільш повної та достовірної інформації про фінансово-майновий стан підприємства, фінансову стійкість [4].

У цілому використання українськими аналітиками фінансових коефіцієнтів має свої недоліки. По-перше, велику кількість показників було запозичено у зарубіжних економістів без будь-яких коментарів або мінімальної адаптації до специфіки функціонування українських підприємств з урахуванням впливу факторів трансформаційної економіки. По-друге, на відміну від західної практики відбору показників залежно від мети аналізу сучасними українськими економістами пропонуються до розрахунку всі існуючі показники.

Загальне оцінювання фінансової стійкості передбачає визначення: стійкості джерел формування капіталу; ресурсної стійкості; стійкості управління [5].

Дослідження структури пасиву балансу дає змогу встановити можливі причини фінансової стійкості (нестійкості) підприємства. Так, збільшення частки власного капіталу за рахунок будь-якого джерела сприяє посиленню фінансової стійкості підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку може розглядатися як джерело поповнення оборотних засобів і зменшення поточної кредитної заборгованості. Особлива роль аналізу власного капіталу під час оцінювання фінансової стійкості зумовлена його функціями. Статутний і додатковий капітал підприємства дають змогу ефективно організувати процес виробництва продукції, застосовувати прогресивні технології, висококваліфіковану робочу силу, посилити позиції на ринку. Величина власного капіталу забезпечує довіру партнерів підприємства, що визначає можливість отримання від них фінансових вкладень у разі необхідності усунення впливу несприятливих факторів. Незначна частка власного капіталу посилює підприємницький ризик кредиторів [6].

Залежно від впливу факторів В.М. Радіо - нова, М.А. Федотова розрізняють внутрішню ізовнішню фінансову стійкість. Так, зовнішня фінансова стійкість підприємства пов'язана зі стабільністю економічного середовища, в якому вона функціонує. Ця стабільність у більшості випадків визначається ефективністю державного регулювання на макрорівні та динамікою кон'юнктури фінансового ринку [7].

А.Д. Шеремет і Р.С. Сейфулин рекомендують для оцінки фінансової стійкості визначати трикомпонентний показник типу фінансової стійкості (табл.4).

Таблиця 4. Послідовність визначення складових оцінки фінансової стійкості підприємства

Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування трансформуються у трифакторну модель (М):

М = (Д ВОК; Д ВДД; Д ЗДЗ), (1)

де Д ВОК - надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів;

Д ВДД - надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових зобов'язань;

Д ЗДЗ - надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів.

Дана модель характеризує тип фінансової стійкості підприємства. Так, на практиці зустрічається чотири типи фінансової стійкості (табл.5).

Таблиця 5 Визначення типу фінансової стійкості підприємства

Заслуговує на увагу також концепція оцінки фінансової стійкості, запропонована М.С. Абрю - тіним і А.В. Грачовим, в основі якої лежить розподіл активів підприємства на фінансові та нефінансові. Фінансові активи, своєю чергою, поділяються на мобільні та немобільні [9].

Мобільні фінансові активи - це високоліквідні активи, тобто грошові кошти і поточні фінансові вкладення. Немобільні фінансові активи містять у собі довгострокові вкладення та усі види дебіторської заборгованості. Нефінансові активи поділяються на довгострокові та оборотні. Довгострокові нефінансові активи включають основні засоби, нематеріальні активи та незавершене будівництво. До складу оборотних нефінансових активів входять запаси і витрати. Відповідно до зазначеної концепції, фінансова рівновага і стійкість фінансового стану підприємства досягаються за умови, що нефінансові активи покриваються власним капіталом, а фінансові - позиковим.

Запас стійкості збільшується в міру перевищення власного капіталу над нефінансовими активами або в міру перевищення фінансових активів над позиковим капіталом. Протилежне відхилення від параметрів рівноваги в бік перевищення нефінансових активів над власним капіталом свідчить про втрату стійкості. Відповідно до цього, автори запропонованої концепції виділяють кілька варіантів фінансової стійкості підприємства (табл.6) [9].

Таблиця 6. Можливі варіанти фінансової стійкості підприємства

Головною складовою стійкості неприбуткових підприємств, яка характеризує ступінь його фінансової незалежності щодо володіння фінансовими ресурсами та їх використання, є фінансова стійкість. За методикою М.А. Болюх та А.П. Заросило запропоновано оцінювати за такими критеріями: рівень покриття запасів стабільними джерелами фінансування; платоспроможність організації (потенційна спроможність покрити термінові зобов'язання мобільними активами); частка власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування [10].

Відповідно до забезпеченості запасів варіантами фінансування, можливі такі типи фінансової стійкості: абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо власних оборотних коштів, платоспроможність організації гарантована; нормальна стійкість - для забезпечення запасів окрім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики, платоспроможність гарантована; нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів окрім власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити і позики, платоспроможність порушена, але її можна відновити; кризовий стан - для забезпечення запасів не вистачає власних оборотних коштів, кредитів і позик, організації загрожує банкрутство.

Визначення типу фінансової стійкості неприбуткових підприємств за абсолютними показниками здійснюється в послідовності, наведеній у табл.7.

Таблиця 7. Визначення типу фінансової стійкості неприбуткових підприємств

На відміну від визначення типу фінансової стійкості на основі розрахунку трикомпонентного показника, згідно з методикою А.Д. Шеремета і Р.С. Сейфуліна, даний підхід містить лише два компоненти, яки відображають надлишок (або нестачу) власних коштів та надлишок (або нестачу) основних джерел покриття запасів, але не мають узагальнюючої оцінки, яка враховує рівень загальної величини основних джерел формування запасів і витрат.

У сучасній міжнародній і вітчизняній аналітичній практиці більшість аналітиків здійснює оцінку фінансової стійкості підприємств за допомогою фінансових коефіцієнтів:

- співвідношення власних і залучених коштів;

- темпи накопичення власних джерел;

- співвідношення довгострокових і короткострокових зобов'язань;

- забезпечення матеріальних оборотних коштів власними джерелами (взаємозв'язок активів та пасивів).

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що більш доцільним та таким, що відповідає сучасним вимогам, є визначення саме такої системи показників, яка враховує не лише певні характеристики співвідношень фінансових ресурсів, але й дає змогу здійснити їх динамічний аналіз та структуру.

Висновки