Аналіз можливостей та перспектив діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників на українському ринку з урахуванням зарубіжного досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

Навчально-науковий інститут фінансів, банківської справи

Кафедра фінансових ринків

Курсова робота

З навчальної дисципліни: «Фінансове посередництво»

На тему: «Аналіз можливостей та перспектив діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників на українському ринку з урахуванням зарубіжного досвіду»

Ірпінь, 2017 р.



Зміст

Вступ

1. Нормативно-правове підґрунтя функціонування саморегулівних організацій

2. Динаміка розвитку саморегулівних організацій фінансових посередників в Україні

3. Недоліки діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників в Україні та напрями їх виправлення

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Зростання і вдосконалення фінансового ринку зумовлюють потребу в постійному оновленні механізмів регулювання й нагляду шляхом розвитку принципів саморегулювання та підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів регулювання. Саморегулівні організації, які об'єднують професійних учасників фінансового ринку й ринку цінних паперів за видами діяльності (реєстроутримувачів, торговців цінними паперами, зберігачів і депозитаріїв), а також компанії з управління активами, функціонують із метою створення ефективної системи регулювання та контролю діяльності професійних учасників фінансового ринку.

Як свідчить практика, саморегулівні організації максимально наближені до своїх ринків, можуть оперативно реагувати на їх зміни та швидко пристосовувати свої правила й методи моніторингу до них, тоді як реакція державного регулятора на фактичні зміни ринків може істотно запізнюватися, особливо в умовах кризи.

Теоретичні та практичні аспекти здійснення саморегулювання у фінансовому секторі досліджували у своїх працях такі українські науковці, як М. Бурмака, С. Мошенський, І. Дорошенко, О. Кий, С. Міщенко, Н. Шапран, І. Рекуненко, С. Науменкова та інші. Слід також звернути особливу увагу на праці та дослідження з даної проблеми таких зарубіжних вчених-економістів, як П. Лансков, Я. Міркін, В. Рубцов, А. Захаров, А. Рот, Б. Борн, Р. Бернард а також експертів, які аналізували систему саморегулювання фондового ринку в Україні в рамках проектів Світового банку - Р.Страхота, М. Хьюіт.

Метою курсової роботи є аналіз можливостей та перспектив діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників на українському ринку з урахуванням зарубіжного досвіду.

Для досягнення зазначеної мети передбачається розв'язати наступні завдання:

- розглянути нормативне-правове підґрунтя функціонування саморегулівних організацій;

- проаналізувати динаміку розвитку саморегулівних організацій фінансових посередників в Україні;

- дослідити недоліки діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників в Україні та запропонувати напрями їх виправлення.

Об'єкт дослідження - економічні відносини, що виникають у процесі діяльності саморегулівних організацій.

Предмет дослідження - саморегулівні організації фінансових посередників на фінансовому ринку України.

Методологічною і теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених , пов'язаних із дослідженням саморегулівних організацій фінансових посередників, зокрема, в Україні.

У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема:

- аксіоматичний - у процесі дослідження методичних підходів до оцінки ефективності діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників;

- метод порівнянь - для виявлення особливостей розвитку діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників у світі та на фінансовому ринку України;

- системний - для обґрунтування сутності саморегулівних організацій фінансових посередників.

Інформаційну базу наукового дослідження склали нормативно-законодавчі акти, офіційні дані саморегулівних організацій, а саме, Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД), Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) та асоціації «Українські фондові торговці»(АУФТ), публікації зарубіжних і вітчизняних науковців.



1. Нормативно-правове підґрунтя функціонування саморегулівних організацій

Розвиток ринку фінансових послуг зумовлює потребу постійного оновлення механізмів регулювання та нагляду шляхом розвитку принципів саморегулювання та підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів регулювання.

Згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Таке об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведуть державні органи з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

Саморегулівна організація - неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс] : Закон України від 12.07.2001 № 2664-III. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14

До СРО, які об'єднують професійних учасників фінансового ринку та ринку цінних паперів за видами діяльності, належать:

· реєстроутримувачі;

· торговці цінними паперами;

· зберігані та депозитарії;

· компанії з управління активами. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/fund/sro

Основною проблемою розвитку саморегулівних організацій в Україні є відсутність закону про саморегулівні організації. Через відсутність спеціального закону про саморегулівні організації регуляторні органи в Україні приймають нормативні документи, якими самостійно визначають поняття та функції саморегулівних організацій.

Законодавство, що існує у сфері саморегулювання фінансового ринку України, вкрай суперечливе й непослідовне. Так, не сформульовано загального правового поняття саморегулівних організацій, не розроблено ознак саморегулівних організацій, що виокремлюють їх від інших громадських організацій.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) затвердила три нормативних документи, якими регламентується діяльність саморегулівних організацій на фінансових ринках. При цьому навіть визначення саморегулівної організації в документах регулятора різняться.

Законодавчу основу діяльності СРО в Україні становлять такі нормативні акти: Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок», положення про об'єднання професійних учасників фондового ринку, затверджене рішенням НКЦПФР від 27.12.2012 № 1925. Документ визначає основні засади та вимоги до функціонування СРО на ринку цінних паперів.

Згідно з указаними нормативними актами саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку визначається як неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку:

а) з торгівлі цінними паперами;

б) з управління активами інституційних інвесторів;

в) депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених НКЦПФР Про об'єднання професійних учасників фондового ринку [Електронний ресурс] : Положення від 27.12.2012 № 1925. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0182-13.

У 2009 р. набули чинності положення частини першої статті 48 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно з якими з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів повинна існувати лише одна саморегулівна організація Про цінні папери та фондовий ринок [Електронний ресурс] : Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.. У результаті, відтепер на вітчизняному фондовому ринку діятимуть три єдині СРО за основними видами професійної діяльності: Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД), Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) та асоціація «Українські фондові торговці»(АУФТ).

Фактично таким чином була усунута множинність СРО на ринку цінних паперів. Основною причиною такого законодавчого кроку є унеможливлення конкуренції серед СРО і уникнення заниження планки вимог при формулюванні стандартів саморегулювання. Ця проблема існувала в Україні у зв'язку з функціонуванням Асоціації учасників фондового ринку України (АУФРУ), яка за рахунок низького розміру членських внесків та низьких стандартів конкурувала з ПАРД, що не дозволяло останній впроваджувати функції саморегулювання її членів.

Більшість прихильників «єдиності» СРО в одній сфері професійної діяльності виходять з постулату необхідності забезпечення «єдиності» фондового ринку з точки зору єдиних стандартів поведінки його учасників. Наявність двох і більше СРО в одній сфері є виправданою, якщо виправдана наявність різних стандартів діяльності. За умови «єдиності» стандарту необхідність у більш ніж одній СРО відпадає, інакше це призводить до так званого «регуляторного» арбітражу і внутрішніх конфліктів, переходу професійних учасників під регулювання більш м'якої СРО, залежності діяльності СРО більшою мірою від суб'єктивних інтересів її учасників, і якщо СРО не буде служити реалізації цих інтересів, вони можуть залишати конкретну СРО, скорочуючи фінансову базу саморегулювання.

Прибічники «множинності» (до них, зокрема, належить Я. М. Міркін) вважають, що «єдиність» стандартів на фондовому ринку може досягатися шляхом узгодження дій кількох СРО, створення ними різних робочих груп, обміну інформацією, під контролем державного регулятора. Крім того, якщо вдається формулювати міжнародні стандарти при великих розбіжностях у підходах у різних країнах і юрисдикціях, то чому цього не можна зробити в межах однієї країни і одного національного ринку.

Науковці, які підтримують «єдиність» СРО, залишають поза увагою ймовірну небезпеку монополізації ринку, яка може здійснюватися єдиною СРО. За цих умов може знівелюватися сама сутність саморегулювання, принцип добровільності та ініціативності, що обов'язково привнесе певні ризики для ринку у цілому, а також у разі, якщо СРО буде здійснювати політику, яка завдаватиме шкоди ринку (наприклад, реалізується непродумана концепція розвитку ринку, встановлюються монопольно високі ціни на послуги СРО тощо). У той же час конкуренція між різними СРО може мати позитивний ефект не тільки у сфері регулювання, а й у розв'язанні фундаментальних питань розвитку фондового ринку в державі.

Убачається, що законодавцю слід було б не скорочувати кількість СРО, а пред'являти більш суворі вимоги щодо видачі/продовження дії свідоцтва СРО (не дозволяти функціонувати суто номінальним СРО, якою, зокрема, була АУФРУ та низка бірж) та видачі ліцензій професійним учасникам фондового ринку.

Професійний учасник фондового ринку (крім фондових бірж і депозитарію) не має права здійснювати діяльність, на яку він має ліцензію, якщо він не є членом принаймні однієї СРО Про цінні папери та фондовий ринок [Електронний ресурс] : Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3480-15., до яких належать Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД), Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) та Асоціація «Українські фондові торговці» (АУФТ). Реєстр об'єднань професійних учасників фондового ринку (ОПУ) див. у Додатку А . Отже, участь у СРО є обов'язковою для професійнім учасників фондового ринку.

По-різному можна оцінювати законодавчо встановлені вимоги щодо обов'язкового членства в СРО.

Так, деякі дослідники підкреслюють антагонізм принципу обов'язкової участі в СРО і статусу останньої як добровільного об'єднання професійних учасників РЦП. Інші ж зазначають, що немає підстав говорити про те, що вимога обов'язкового членства в СРО обмежує права професійних учасників РЦП. Держава, реалізуючи суспільні відносини, що виникають на цьому ринку, встановлює певні вимоги до певних суб'єктів цього ринку. Поряд з іншими законодавчо закріплена і вимога обов'язкового членства в СРО. Тому будь-який суб'єкт, який має здійснювати відповідну діяльність на РЦП, повинен серед інших обов'язкових вимог дотримуватися і цієї вимоги. Більше того, таке положення є бажаною передумовою для делегування останній регуляторних повноважень.

Однак Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» не містить вимоги стосовно того, що професійний учасник РЦП в одній категорії ліцензування має бути членом єдиної СРО за цією категорією. Якщо ж до управління активами ніяких сумнівів щодо вибору СРО не виникає, то щодо останніх двох є певні проблеми. Так, близько 90 % усіх зберігачів цінних паперів в Україні мають ліцензію торговця цінними паперами. Отже, вони можуть стати членами як ПАРД, так і АУФТ.

Нормативно-правовими актами НКЦПФР слід вирішити цю проблему, щоб не довелось вдаватися до саморегулівного арбітражу; наприклад, безвідповідальний торговець, який має також ліцензію зберігача, може стати членом ПАРД лише для того, щоб уникнути регулювання своєї торговельної діяльності з боку єдиної СРО торговців. Експерти Проекту розвитку ринку капіталу рекомендують закріпити у Положенні НКЦПФР таку вимогу: «Кожний професійний учасник ринку цінних паперів повинен бути членом (учасником) принаймні однієї СРО, а саме такої СРО, яка стосується виду професійної діяльності, яку переважно здійснює цей учасник ринку».

Таким чином, первісно в Україні була запроваджена модель СРО, яка була заснована на добровільності членства у СРО, а також їх множинності. Однак численні зловживання на ринку цінних паперів змусили державу відійти від неї та закріпити жорстку модель, засновану на обов'язковому членстві у СРО, кількість яких становить одна СРО з кожного виду професійної діяльності на РЦП.

Законодавством передбачається також ще низка обов'язкових вимог, що пред'являються при створенні СРО. До них належать такі:

1) СРО повинна об'єднувати більше 75 відсотків професійних учасників фондового ринку з відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку, за яким об'єднання має намір отримати статус СРО;

2) мати затверджені внутрішні документи СРО (внутрішні правила СРО, Правила (стандарти) професійної діяльності на фондовому ринку, інші внутрішні документи СРО) для реалізації визначених статутом об'єднання функцій;

3) керівник та заступники керівника виконавчого органу СРО, керівники структурних підрозділів СРО не можуть перебувати у трудових відносинах із членами СРО та прямо або опосередковано бути пов'язаними відносинами контролю з членами СРО, мати судимість за корисливі чи посадові злочини, не зняту або не погашену в установленому законом порядку, та повинні мати стаж роботи на фондовому ринку не менше п'яти років Про цінні папери та фондовий ринок [Електронний ресурс] : Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3480-15..

Метою діяльності СРО професійних учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами саморегулівної організації, розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності.

До основних функцій саморегулівних організацій на фінансовому ринку належать:

1) нормотворча, яка реалізується шляхом прийняття внутрішніх нормативних актів, що регулюють порядок здійснення професійної діяльності та проведення операцій з цінними паперами, а також шляхом участі у законотворчій діяльності;

2) контрольна, що полягає в організації нагляду за дотриманням учасниками ринку цінних паперів внутрішніх вимог саморегулівних організацій та національного законодавства;

3) функція примусу, що передбачає розробку санкцій, заходів впливу та дисциплінарних заходів стосовно членів саморегулівних організацій та порядок їх застосування;

4) арбітражна, яка реалізується через діяльність створених при саморегулівних організаціях третейських судів.

Основними повноваженнями СРО є:

1) впровадження норм професійної етики у практичній діяльності учасників об'єднання;

2) розроблення і затвердження методичних рекомендацій щодо провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку;

3) впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів, пов'язаних з професійною діяльністю учасників об'єднання;

4) моніторинг дотримання Статуту та внутрішніх документів об'єднання його учасниками. Ці повноваження, як правило, надаються саморегулівним організаціям шляхом делегування відповідних функцій офіційним державним регулятором недержавній організації Про цінні папери та фондовий ринок [Електронний ресурс] : Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3480-15..

НКЦПФР делегує СРО повноваження з регулювання фондового ринку в установленому нею порядку за заявою цієї організації.

У місячний строк після отримання заяви від СРО НКЦПФР приймає рішення про делегування або відмову в делегуванні повноважень СРО.

У рішенні про делегування СРО повноважень зазначаються: найменування СРО, якій делегуються повноваження; повноваження, які делегуються; строк, на який делегуються повноваження; порядок державного контролю за здійсненням делегованих повноважень. Воно підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства.

Строк делегованих СРО повноважень продовжується в порядку, встановленому для їх отримання.

СРО має право подавати заяву про делегування їй додаткових повноважень лише за умови задовільного виконання раніше делегованих повноважень.

Умовами для прийняття рішення про делегування організації-претенденту професійних учасників фондового ринку повноважень НКЦПФР щодо регулювання фондового ринку є: наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, що є обов'язковими для виконання всіма членами саморегулівної організації; статус непідприємницької організації; наявність у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше ніж 600 тисяч гривень.

СРО професійних учасників фондового ринку набуває делегованих їй НКЦПФР повноважень з дня опублікування в офіційному друкованому виданні її рішення НКЦПФР про делегування відповідних повноважень саморегулівній організації Про об'єднання професійних учасників фондового ринку [Електронний ресурс] : Положення від 27.12.2012 № 1925. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0182-13.

Із метою регулювання та контролю за діяльністю СРО НКЦПФР має право:

1) призначати представника для участі в засіданнях ради ОПУ та СРО, який бере участь у засіданні з правом дорадчого голосу;

2) надавати СРО обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати звіти про їх виконання;

3) порушувати питання перед загальними зборами членів ОПУ та СРО про звільнення з посад керівників ОПУ та СРО в разі виявлення у їх роботі особистої зацікавленості у вирішенні питань, що належать до компетенції ОПУ та СРО, та з метою захисту членів ОПУ та СРО, їх клієнтів, учасників фондового ринку;

4) розглядати скарги професійних учасників фондового ринку про відмову в прийнятті до складу ОПУ та СРО;

5) розглядати скарги членів СРО щодо заходів дисциплінарного впливу, застосованих до них СРО;

6) здійснювати самостійно або спільно з іншими відповідними органами перевірки СРО;

7) отримувати адміністративні дані від СРО за формою і в порядку, встановленому НКЦПФР, та здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації СРО та її відповідністю встановленим вимогам;

8) отримувати інформацію від ОПУ про його діяльність та контролювати її достовірність;

9) вимагати від ОПУ та СРО усунення порушень законодавства України про цінні папери та надання необхідних документів відповідно до законодавства Про об'єднання професійних учасників фондового ринку [Електронний ресурс] : Положення від 27.12.2012 № 1925. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0182-13.

СРО встановлюють для своїх членів єдині обов'язкові до виконання правила, стандарти і вимоги щодо здійснення операцій на ринку фінансових послуг, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а також здійснює контроль за дотриманням своїми членами стандартів та правил здійснення відповідного виду професійної діяльності.

Спираючись на звіт Консультативного комітету з питань саморегулювання Міжнародної організації комісій з цінних паперів, слід звернути увагу на переваги саморегулівних організацій у таких сферах, як:

- застосування спеціалізованих знань у відповідному сегменті фінансового сектору, фінансуванні його розвитку;

- забезпечення мотивації, договірних відносин, прозорості, відповідальності та гнучкого дотримання відповідних правил;

- здійснення професійних перевірок придатності окремих установ щодо отримання доступу на ринок;

- врегулювання скарг і претензій споживачів;

- реалізація програм моніторингу для виявлення зловживань на ринку;

- забезпечення механізму вирішення спорів;

- співпраця з іншими саморегулівними організаціями. International Organization of Securities Commissions (IOSCO) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.iosco.org/

Важливим питанням, що потребує чіткого визначення, є характер взаємовідносини між державним регулятором і саморегулівними організаціями. Щоб використати всі переваги саморегулівних організацій, вони повинні мати чітко визначені повноваження, включаючи повноваження на розробку та забезпечення дотримання власних правил. У такому разі державний регулятор виконуватиме переважно функції нагляду, використовуючи такі методи, як перевірки на місцях і періодичний нагляд.

Саморегулівна організація має періодично звітувати перед державним регулятором про виконання своїх обов'язків і отримувати схвалення регулятора щодо власних правил. Разом із тим недоцільною слід визнати практику, коли регулятор дає вказівки саморегулівним організаціям або дублює їх функції.

Регулятор не повинен долучатися до оперативних і повсякденних питань адміністрування ринків. Чітке визначення відповідних функцій саморегулівних організацій і державного регулятора має встановлюватися в законодавчих актах і нормативних документах або забезпечуватися шляхом підписання меморандумів про взаєморозуміння чи співробітництво.

Саморегулювання забезпечує унікальне узгодження приватних інтересів із системою державного нагляду за ринками, є дієвою й ефективною формою регулювання складних фінансових ринків, що динамічно розвиваються і змінюються під впливом низки чинників. СРО набагато ефективніше порівняно із державними регуляторами виконують інформаційну функцію, забезпечуючи зменшення інформаційної асиметрії.

Таким чином, СРО є складовою частиною нормально функціонуючого фондового ринку. Розвиток саморегулювання сприяє підвищенню ефективності державної регуляторної політики, формуванню конкурентних ринкових відносин, гармонізації відносин між бізнесом та владою. Разом із тим в умовах фінансової кризи у всьому світі посилюється роль державного регулювання. Зі свого боку професійні об'єднання мають доводити ефективність їхньої діяльності. Незважаючи на це, фондовий ринок має йти шляхом підвищення ролі СРО професійних учасників РЦП та встановлення їх більш тісного зв'язку з регуляторними органами. Для цього необхідно сформувати концепцію саморегулювання та прийняти спеціальний закон «Про саморегулівні організації на фінансових ринках», в якому мають бути закріплені основні принципи діяльності СРО; визначення процедури делегування СРО повноважень; сприяння створенню за участю СРО страхових та гарантійних фондів, що забезпечують додатковий захист прав інвесторів.



2. Динаміка розвитку саморегулівних організацій фінансових посередників в Україні

З метою створення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за ініціативою НКЦПФР були утворені саморегулівні організації ринку цінних паперів, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів за видами діяльності, а саме: реєстраторів, торговців, зберігачів та депозитаріїв, а також інвестиційних керуючих.

Важливою умовою успішного функціонування фондового ринку є досконала система його регулювання, яка охоплює всіх учасників фондового ринку і забезпечує здійснення ними своєї діяльності відповідно до встановлених правил. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» регулювання фондового ринку здійснюють держава та саморегулівні організації. Про цінні папери та фондовий ринок [Електронний ресурс] : Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.

Метою діяльності СРО є посилення дієвості саморегулювання, упорядкованості на фондовому ринку, дисциплінованості учасників ринку цінних паперів та захист інтересів їхніх членів.

У 2015 році з метою удосконалення саморегулювання на фондовому ринку прийнято рішення Комісії від 31.03.2015 року № 405 «Про затвердження Змін до Положення про об'єднання професійних учасників фондового ринку», Про затвердження Положення про об'єднання професійних учасників фондового ринку [Електронний ресурс] : Рішення від 17.04.2015 № 434/26789. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0182-13 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2015 року за № 434/26879, яким концептуально переглянуто підходи щодо реєстрації об'єднання як СРО. Зазначеними Змінами передбачено можливість професійних учасників фондового ринку на власний вибір бути членами однієї або кількох СРО з одного й того самого виду професійної діяльності, у разі реєстрації більш ніж одного СРО за одним і тим самим видом професійної діяльності Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/.

Станом на кінець 2016 року, в Україні здійснювали діяльність наступні саморегулівні організації:

1. Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (за видом професійної діяльності - депозитарна діяльність);

2. Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (за видом професійної діяльності - діяльність з торгівлі цінними паперами);

3. Українська асоціація інвестиційного бізнесу (за видом професійної діяльності - діяльність з управління активами інституційних інвесторів);

4. Асоціація «Українські фондові торговці (за видом професійної діяльності - діяльність з торгівлі цінними паперами);

5. Асоціація «Українські фондові торговці (за видом професійної діяльності - депозитарна діяльність).

Протягом останніх років Комісією проводиться послідовна робота щодо встановлення єдиного підходу до створення та функціонування ОПУ та СРО, зокрема, створення уніфікованої правової бази за кожним видом професійної діяльності на ринку цінних паперів, спрямованої на забезпечення стабільності ринку та безпеки діяльності на ньому як для професійних учасників, так і для інвесторів; посилення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регуляторних вимог, уніфікованих правил та стандартів, а також підвищення дієвості саморегулювання та покращення взаємодії з державними органами Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/.

Українська Асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) є добровільною, недержавною, некомерційною організацією, заснованою в квітні 1995 р. з метою забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів, представництва членів СРО та захисту їх професійних інтересів.Українська Асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

УАІБ на сьогодні є єдиною в Україні саморегулівною недержавною організацією, якій держава делегувала частку своїх повноважень, визначивши їх в Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Також Асоціація розглянула пропозиції Комісії щодо удосконалення контролю за недержавними пенсійними фондами з боку зберігачів та надала свої пропозиції щодо недоцільності внесення змін до законодавства з цього питання. саморегулівний організація фінансовий посередник

У 2016 році, третій рік, поспіль тривало скорочення кількості учасників індустрії управління активами в Україні - як КУА, так і діючих фондів в управлінні та їхніх інвесторів. Зменшилися цього року й активи в управлінні.

Український фондовий ринок, після втрати третини капіталізації рік перед тим, у 2016-му отримав доволі суттєвий приріст завдяки низці позитивних внутрішніх факторів та попри різке звуження ринку за наслідками змін у регуляторному полі.

Розвиток подій в українській індустрії управління активами інституційних інвесторів у 2016 році переважно продовжив і поглибив тенденції попередніх років. Так, умови діяльності для професійних учасників і надалі ускладнювалися, кількість компаній та діючих фондів, що досягли нормативів, скорочувалася, а обсяг активів в управлінні зростав практично протягом усього року, хоча у 4-му кварталі активи вперше суттєво зменшилися.

Станом на 31.12.2016 р. в Україні діяли 295 компаній з управління активами.

Упродовж року кількість КУА скорочувалася на 4-5 компаній щоквартально (рис. 2.1), що врешті призвело до річного зменшення на 18 компаній, -5.8%, (за 2015 рік - на 23, або 6.8%, за 2013-16 рр. - на 58, -16.7%). Як і раніше, нові компанії виходили на ринок протягом року, але їх було менше, ніж тих, що закривалися. У 4-му кварталі було ліквідовано 5 КУА.

Кількість зареєстрованих інститутів спільного інвестування у 2016 році,

вперше з 2013 року, зросла - +58 фондів (після -2 у 2015-му та -35 у 2014-му), причому у 4-му кварталі - +24, до 1625. Як наслідок, прискорилося посилення концентрації на ринку управління активами ІСІ: на одну КУА припадало у середньому 5.5 фонду (рис. 2.1).

Венчурні фонди лідирували не лише за кількістю нових ІСІ, що досягли нормативів, але і тих, що закривалися: загальна чисельність визнаних венчурних ІСІ на кінець 2016 року зросла лише на 6 фондів - до 998 (+0.6%, після -1.4% у 2015-му), причому кількість венчурних ПІФ за рік скоротилася на 38 фондів, до 765 (-4.7%, після -5.1% у 2015-му). Венчурних КІФ за рік стало більше на 44 (+23.3%, після +18.1% у 2015-му), у т. ч. на 14 фондів - за 4-й квартал.



Рис. 2.1. Динаміка кількості КУА та ІСІ у 2014-2016 рр.

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

У розподілі КУА за регіонами (рис. 2.2) у 2016 році частка Києва та області майже не змінилася: із майже 71.6% до понад 71.5%. Це відбулося за умов зменшення чисельності компаній у регіоні із 224 на початку до 211 на кінець року (після -14 у 2015 році).

Частки Дніпра (7.1%), Харкова (6.1%) та Одеси (3.1%) зросли, хоча кількість КУА у цих містах та відповідних регіонах не змінилася за рік. У Львові та області на одну компанію стало менше, тож і частка регіону скоротилася (2.7%).

Решта регіонів України, поза Топ-5, охоплювала 9.5% загальної кількості компаній (у 2015 році - 10.2%) - 28 КУА (рік тому - 32). Кількість КУА, зареєстрованих у Донецькій області, у 2016 році скоротилася із 5-ти до 4-х, як і у Запорізькій та Полтавській областях. Такою ж вона залишилася і в Iвано-Франкiвську. Разом ці чотири регіони охоплювали понад 5% усіх КУА.

Отже, регіональна концентрація індустрії у 2016 році посилилася на користь Києва та центральних областей України.

Рис. 2.2. Регіональний розподіл кількості КУА станом на 31.12.2016 р.

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

Сукупні загальні активи ІСІ, що перебували в управлінні КУА та досягли нормативів, станом на 31.12.2016 становили 230,19 млрд. грн. (рис. 2.3). У 2016 році вони вперше скоротилися - на 2.5 % (після зростання на 14.4% у 2015-му), причому у 4-му кварталі зменшення було значно стрімкіше - на 9.2% - протягом перших трьох кварталів активи індустрії зростали.



Рис. 2.3. Динаміка ринку управління активами ІСІ у 2014-2016 рр.

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

Співвідношення активів ІСІ до ВВП України у 2016 році зменшилося другий рік поспіль - із 11.9% до 9.7% - на тлі зростання як номінального (+20.5%), так і реального (+2.3%) валового внутрішнього продукту. Скорочення активів ІСІ підсилило падіння ваги до однознакового рівня (рис. 2.4).

Відношення до активів банків України зменшилося, в умовах зростання останніх, - із 19.4% до 18.5%5. Таким чином, співвідношення повернулося практично до рівня 2010 року, проте залишалося вищим, ніж у 2007-му (6.8%).



Рис. 2.4 Динаміка ІСІ на тлі ВВП та банківського сектору України у 2014-2016 рр.

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

Протягом 2016 року активи індустрії демонстрували звичний ріст, однак 4-й квартал став винятком: скоротилися не лише активи ІСІ з публічним розміщенням, на які значною мірою впливав розвиток ситуації на фондовому ринку, а й венчурних фондів.

Разом активи невенчурних ІСІ за 4-й квартал зменшилися на 8.8%, за 2016 рік - на 24.3%, до 8 049.5 млн. грн. (рис. 2.5). Це найбільшою мірою пов'язано зі скороченням активів закритих ІСІ з приватною емісією, зокрема у 4-му кварталі, у т. ч. за рахунок закриття кількох таких фондів. Українська Асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/



Рис. 2.5 Динаміка вартості активів ІСІ у 4 кв. 2015 р. та у 2016 році

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

Упродовж 2016 року найбільшими інвесторами ІСІ залишалися юридичні особи- резиденти, хоча їхні сукупні вкладення вперше різко скоротилися, і саме це визначило зменшення активів ІСІ (-23.61 млрд. грн., після +10.66 млрд. грн. у 2015-му та +14.95 млрд. грн. у 2014 році). Левова частка цього зменшення припала на 4-й квартал (-22.62 млрд. грн.).

Громадяни України продовжували нарощувати вкладення в ІСІ у 2016 році практично тими ж темпами, що й у 2015-му: їхні сукупні кошти в усіх фондах за рік зросли на 3 973.04 млн. грн. (після +3 722.06 млн. грн.), 933.40 млн. грн. із них - у 4-му кварталі.

Участь іноземних інвесторів, зокрема юридичних осіб, в ІСІ у 2016 році продовжувала збільшуватися як в абсолютних показниках, так і відносно інших категорій вкладників. Збільшення сукупної вартості коштів цих учасників за рік відбулося тільки у відкритих та венчурних ІСІ (+2.57 млн. грн. та +1 761.40 млн. грн. відповідно), хоча у 4-му кварталі приріст був лише у секторі інтервальних ІСІ (+0.64 млн. грн.). Українська Асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

Обсяг активів НПФ в управлінні у 2016 році продовжував зростати, хоча тривало і зменшення кількості КУА, які управляють недержавними пенсійними фондами, як і самих фондів.

Кількість пенсійних фондів в управлінні у 2016 році скоротилася на 12.7% за рік (після -4.1% у 2015-му) - із 71 до 62 НПФ (крім корпоративного фонду НБУ). Станом на 31.12.2016 в управлінні КУА перебували 48 відкритих, 8 корпоративних та 6 професійних НПФ (табл. 2.1).

Усі із закритих протягом року НПФ були відкритого виду, а, отже, їхні частки ринку зменшилася (із 80% у 2015 році до 77%, рис. 2.6).

Таблиця 2.1. Кількість НПФ в управлінні КУА за видами фондів у 4 кв. 2015 року та у 2016 році

Кількість КУА, що мають активи НПФ в управлінні
Вид НПФ	31.12.2015	30.09.2016	31.12.2016	Зміна за 4-й квартал 2016	Зміна за 2016 рік
Відкриті	42	37	37	0,0%	-11,9%
Корпоративні	7	6	7	16,7%	0,0%
Професійні	7	6	6	0,0%	-14,3%
Всього	44	39	39	0,0%	-11,4%

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/



Рис. 2.6. Розподіл кількості НПФ за видами фондів станом на 31.12.2016 р.

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

Рис. 2.7. Розподіл вартості їхніх активів в управлінні КУА за видами фондів станом на 31.12.2016 р.

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

Кількість компаній, що управляють НПФ, у 2016 році зменшилася з 44 до 39.

Вартість активів НПФ в управлінні КУА за рік прискорила зростання до 11.7% (після +10.6% у 2015-му) - із 928.2 до 1 036.6 млн. грн. (рис. 2.8). Це відбулося попри стрімке скорочення лістингу фондових бірж з початку року, а також подальше масове закриття банків.

Рис. 2.8. Динаміка ринку управління активами НПФ у 2014-2016 рр.

Джерело: офіційні дані Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/

У 2016 році активи страхових компаній (СК) в управлінні значно зросли, хоча цей ринок залишався малим.

Кількість СК, що передали свої активи в управління, протягом року збільшилася із 5 до 7, а КУА, які надавали такі послуги - із 3 до 4 (в обох випадках - до рівня 2014 року). При цьому активи СК в управлінні зросли за рік на 65.7% (після +7.5 у 2015-му та +53.2% у 2014 році), і станом на 31.12.2016 становили 54.3 млн. грн.

У 2016 році, третій рік, поспіль тривало скорочення кількості учасників індустрії управління активами в Україні - як КУА, так і діючих фондів в управлінні та їхніх інвесторів. Зменшилися цього року й активи в управлінні.

Кількість компаній з управління активами у 2016 році скоротилася із 313 до 295.

Кількість інститутів спільного інвестування - тих, що досягли нормативу мінімального обсягу активів, - зменшилася, а проте нових зареєстрованих ІСІ за рік з'явилося більше, ніж тих, що закрилися, - вперше за три роки. Протягом року найбільше було ліквідовано венчурних ПІФ, а також відкритих та закритих диверсифікованих ПІФ, тоді як кількість діючих венчурних КІФ продовжила стрімке зростання.

У цілому, результати 2016 року були переважно позитивними для інвесторів ІСІ з публічною пропозицією, зокрема відкритих фондів та диверсифікованих фондів, зорієнтованих на інвестиції в акції, адже фондові індекси протягом року рухалися переважно вгору.

Водночас, нестабільне регуляторне середовище, зокрема штучне звуження фондового ринку адміністративними методами, заважало активнішому та глибшому зростанню індустрії. Фонди з приватним розміщенням знаходили нові інструменти для інвестиційної діяльності, а професійні учасники ринку - КУА пристосовувалися до підвищених вимог регулятора українського фондового ринку, зокрема скорочення лістингу бірж.

Серед очікуваних змін у регулюванні ринку - подальші зміни в регулюванні, зокрема, підвищення пруденційних вимог до КУА, як і решти професійних учасників ринку, та загалом підготовка змін до законодавства про ІСІ, з огляду на плани регулятора щодо транспонування норм європейського законодавства з інвестиційних фондів та управління активами з метою імплементації Угоди про Асоціацію з ЄС та реалізацією Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року.

Сподівання учасників ринку на зважену, системну розробку та поетапне впровадження змін, що були висловлені раніше, залишаються актуальними і на наступний рік.



3. Недоліки діяльності саморегулівних організацій фінансових посередників в Україні та напрями їх виправлення

Для створення ефективної системи регулювання діяльності професійних учасників ринку цінних паперів та контролю на ринку цінних паперів доцільно покращити діяльність саморегулівних організацій, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів за видами діяльності цінними паперами реєстроутримувачів і зберігачів, а також компанії з управління активами.

Як свідчить практика, саморегулівні організації максимально наближені до своїх ринків. Вони можуть оперативно реагувати на їх зміни та швидко застосовувати свої правила й методи моніторингу до них. Тоді як реакція державного регулятора на фактичні зміни ринків може істотно запізнюватися, особливо в умовах кризи.

Важливими питаннями, що потребують чіткого визначення є характер взаємовідносин державного регулятора й саморегулівних організацій. Щоб використати всі переваги свого функціонування, вони повинні мати чітко визначені повноваження, зокрема на розробку й забезпечення дотримання власних правил. У такому разі державний регулятор виконуватиме переважно функції нагляду, використовуючи такі методи, як перевірка на місцях і періодичний нагляд. Саморегулівна організація повинна періодично звітувати перед державним регулятором про виконання своїх обов'язків.

Розвиток саморегулювання й посилення взаємодії саморегулівних організацій і державних органів є необхідними умовами підвищення якості регулювання та доступною для суб'єктів ринку альтернативою державному втручанню в економіку. В умовах інтернаціоналізації фінансових ринків і ускладнення їх структури, поряд зі створенням об'єднань саморегулівних організацій за галузевою (професійною) ознакою, виникає об'єктивна потреба у формуванні міжгалузевих, міждержавних і міжнародних союзів саморегулівних організацій Міщенко С.В., Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку // Фінанси України. - 2009. - №9. - С.43-52..

Досвід розвинутих країн світу переконливо свідчить, що наявність у системі національного регулювання діяльності фінансових установ саморегулівних організацій і розширення основ саморегулювання є обов'язковими умовами для стабільного розвитку фінансових ринків.

Створення механізму саморегулювання на фінансових ринках, що розвиваються, вимагає розробки чітких принципів взаємодії державних органів і саморегулівних організацій, насамперед шляхом створення ефективної системи підзвітності.

Кількісне зростання та якісне ускладнення фінансового ринку зумовлює об'єктивну потребу в розвитку функцій саморегулювання, що означає, з одного боку, посилення ролі операторів ринку в його подальшій розбудові, а з іншого боку, необхідністю підвищення ефективності взаємодії саморегулюючих організацій (СРО) і державних регуляторних органів влади, які об'єднують професійних учасників фінансового ринку й ринку цінних паперів за видами діяльності, а також компаній з управління активами, які функціонують з метою створення ефективної системи регулювання та контролю діяльності професійних учасників фінансового ринку.

Відповідно статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс] : Закон України вiд 12.07.2001 № 2664-III- Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 в Україні існує множинна система органів регулювання у фінансовому секторі, структурована за видами фінансових установ. До основних повноважень саморегулюючих організацій належать розробка і внесення змін до нормативних документів, запровадження й забезпечення дотримання правил поведінки, врегулювання спорів, переважно через арбітраж, тощо. Переваги використання саморегулюючих організацій полягають у тому, що вони добре обізнані зі специфікою розвитку відповідного сегмента фінансового ринку та характером його фінансових послуг, а тому спроможні належним чином запроваджувати ефективні регуляторні програми.

На ефективність регулювання у фінансовому секторі України негативно впливає слабка узгодженість регуляторних дій та недостатня співпраця з професійними учасниками фінансового ринку, їх саморегулівними організаціями та об'єднаннями споживачів фінансових послуг. За таких обставин перехід до сучасної моделі регулювання вимагає масштабного та досить глибокого реформування існуючої в Україні системи регулювання на фінансовому ринку. Ініціатором повноцінного саморегулювання в Україні повинна стати держава, що об'єднує споживачів фінансових послуг.

Принципи діяльності саморегулюючих організацій закріплено в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок», а також у нормативних документах, розроблених Національною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України.

Для посилення ролі саморегулівних організацій та професійних об'єднань на фінансовому ринку необхідно здійснити в першу чергу наступні заходи:

- розробити та прийняти базовий закон про саморегулювання на фінансових ринках, в якому мають бути закріплені принципи та стандарти діяльності СРО, їх статус та порядок взаємодії з державними регуляторними органами;

- сприяти створенню за участю СРО страхових та гарантійних фондів, що мають забезпечувати додатковий захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг.

Як засвідчила світова практика, найефективнішим використання принципів саморегулювання є у країнах з тривалим досвідом функціонування фінансових ринків. В Україні використання можливостей саморегулюючих організацій має бути пов'язане передусім з перенесенням на них частки витрат щодо регулювання, делегуванням функцій моніторингу ринку, забезпечення правозастосування та інших аспектів детального адміністрування, а також залучення їх до захисту прав споживачів фінансових послуг і реалізації фінансових програм Хьюїт М. Саморегулівні організації (СРО) / М. Хьюїт // Проект ЄС "Посилення сектору фінансових послуг України". - 2009. - №7. - С.10.

Протягом останніх років проводиться послідовна робота щодо запровадження єдиного підходу до створення й функціонування саморегулюючих організацій, передання їм частини регуляторних повноважень для здійснення державного регулювання фінансового ринку та створення уніфікованої правової бази за кожним видом професійної діяльності.

Підвищення ролі саморегулювання на фінансовому ринку має відбуватися шляхом поступового передання повноважень саморегулюючим організаціям.

Зі свого боку організації повинні функціонувати відповідально, втілювати передовий досвід та здійснювати моніторинг своїх ринків, виходячи не тільки із власних економічних, репутаційних інтересів.

Включення саморегулювання до загального державного регуляторного режиму функціонування установ фінансового сектору дає змогу ефективної реалізації державних цілей відповідно до інтересів як суспільства, так і суб'єктів регулювання.

На мій погляд, перевагами використання СРО є:

1) обширніші знання поточної діяльності;

2) правила більш гнучкі і адаптивні;

3) контроль на місцях;

4) знижуються державні витрати на надмірні функції;

5) ефективне конкурентне середовище та підвищення доходів членів.

У світовій практиці регулювання фондового ринку повністю використовує потенціал СРО. За законодавством США, кожний дилер і брокер повинен зареєструватися в Комісії з цінних паперів та бірж, і стати членом Національної асоціації дилерів цінних паперів. В повноваження СРО покладається регулювання діяльності своїх членів з питань емісії облігацій, проведення іспитів на право займатися професійною діяльністю та реєстрацією професіоналів, регулювання рекламної та видавничої діяльності, інспектування фірм, що спеціалізуються на торгівлі цінними паперами Полюхович В. І. Особливості використання світового досвідуу процесі формування моделі державного регулюванняфондового ринку України / В. І. Полюхович // Проблеми правовогозабезпечення підприємництва в Україні.- 2011. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ppip/2011_10/Polyhovich.pdf. У Німеччині, Франції та Італії контрольні функції покладені на утворені вищими органами влади рахункові палати, які в той же час є незалежними у внутрішніх і зовнішніх питаннях їх діяльності. Вони побудовані за колегіальним принципом, для якого характерна децентралізація прийняття рішень і наявність спеціальних органів, уповноважених приймати ці рішення більшістю голосів.

В Україні держава використовує зарубіжний досвід регулювання фондового ринку. В зв`язку із цим представлений проект Закону «Про саморегулівні організації». Це важливий підготовчий етап становлення ознак саморегулювання, який визначає правові й організаційні засади діяльності саморегулівних організацій в Україні, особливості правового регулювання та гарантії їх діяльності, а також основні засади їх взаємодії з органами державної влади, об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями Проект Закону «Про саморегулівні організації» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/ . У той же час, в законопроекті існує ряд негативних факторів. Головним є створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності саморегулівних організацій, який буде здійснювати нагляд за дотриманням вимог закону. На мою думку, це додатковий орган виконавчої влади та утиск саморегулювання. Вважаю, що взаємодія між органами державної виконавчої влади та саморегулівними організаціями повинна будуватися за галузевим принципом, оскільки саморегулівні організації згідно проекту Закону створюються за професійними ознаками.

Однією з форм СРО, що володіє великим потенціалом у плані введення вимог про розкриття інформації емітентом, є фондова біржа, яка при наданні права на торгівлю може вимагати дотримання певних стандартів, які зазвичай називаються правилами допуску цінних паперів на фондову біржу

Отже, саморегулювання фінансового ринку буде ефективним при кращому розвитку, вдосконаленню та функціонуванні ринку. Саморегулівні організації фінансового ринку повинні забезпечувати діяльність професійних учасників фінансового ринку. Також розробляти і затверджувати правила та стандарти професійної поведінки. З метою посилення ролі саморегулівних організацій і професійних об'єднань на фінансовому ринку потрібно розробити і прийняти закон про саморегулювання на фінансових ринках.

...