Бюджетна політика як інструмент соціально-економічного розвитку держави в умовах євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бюджетна політика як інструмент соціально-економічного розвитку держави в умовах євроінтеграції

І.Г. Канцур

к. е. н., доцент кафедри менеджменту

Університет державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

У статті досліджено сутність бюджетної політики та її значення в соціально-економічному розвитку країни в умовах євроінтеграції. Визначено, що бюджетна політика є одним із ефективних інструментів впливу держави на соціально-економічні процеси, що в ній відбуваються. Встановлено, що реалізація бюджетної політики здійснюється за допомогою бюджетного механізму. Проаналізовано вплив інструментів бюджетного механізму на економічний та соціальний стан країни. Зроблено висновок, що за допомогою інструментів бюджетного механізму здійснюється розподіл та використання бюджетних коштів на соціально-економічний розвиток країни. Визначено, що в умовах євроінтеграції основною проблемою у фінансуванні суспільних потреб є удосконалення бюджетної політики відповідно до європейських стандартів. Здійснено порівняльний аналіз макроекономічних показників України з деякими європейськими країнами та визначено відповідність сучасного економічного стану України вимогам Маастрихтського договору.

Ключові слова: бюджет, бюджетна політика, бюджетний механізм, соціально-економічний розвиток, євроінтеграція.

Постановка проблеми. Діяльність та функціонування держави не можливе без наявності фінансових ресурсів, рівень яких є важливим для забезпечення соціально-економічного розвитку країни. Саме бюджетна політика і є одним із ефективних інструментів впливу держави на соціально-економічні процеси, що в ній відбуваються. Враховуючи посилення євро інтеграційних процесів та нестабільний і тяжкий сучасний економічний та політичний стан країни, особливої уваги потребує дослідження як теоретичних, так і практичних аспектів формування нових підходів до управління бюджетним процесом та реалізації бюджетної політики України, які б відповідали європейським стандартам. Основним орієнтиром і вектором руху на даному шляху має стати діюча в провідних європейських країнах світу соціально-економічна модель розвитку. Саме тому, окремої актуальності потребує питання реалізації бюджетної політики України в умовах євроінтеграції-

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у сферу досліджень бюджетної політики зробили такі вітчизняні науковці, як: В. Базилевич, Т. Боголіб, О. Василик, В. Геєць, І. Запатріна, Л. Лисяк, І. Лук'яненко, І. Луніна, І. Лютий, А. Мазаракі, В. Опарін, Д. Полозенко, В. Федосов, І. Чугунов, А. Чухно, С. Юрій тощо. Концептуальні основи формування бюджетної політики та її вплив на соціально-економічний розвиток держави відображено в працях зарубіжних вчених-науковців, серед яких праці: Дж. Б'юкенена, А. Вагнера, Н. Вільяма, Дж. М. Кейнса, П. Кругмана, А. Лаффера, Р. Масгрейва, В. Парето, К. Рау, Дж. Сакса, П. Самуельсона, А. Сміта, Р. Солоу, Дж. Стігліца, В. Танзі, А. Улюкаєва, С. Фішера, Дж. Хікса тощо. Однак подальшого дослідження потребують питання формування нових підходів щодо реалізації бюджетної політики в умовах євро інтеграційних процесів, визначення її основних стратегічних пріоритетів з метою стабілізації економічного та соціального рівня розвитку країни.

Формулюванняцілейстатті. Метою статті є дослідження сутності та значення бюджетної політики як інструменту соціально-економічного розвитку держави в умовах євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до Стратегічного плану діяльності Міністерства фінансів України на 2016 бюджетний рік та два бюджетних періоди, що настають за плановим (2018.2018 роки) визначено шість стратегічних цілей діяльності, а саме: 1) забезпечення стійкості, прозорості та передбачуваності бюджетної політики; 2) удосконалення системи управління державними фінансами та запровадження середньострокового бюджетного планування; 3) якісне удосконалення системи оподаткування та фінансової звітності, модернізація методології бухгалтерського обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів, підвищення рівня митної безпеки; 4) удосконалення системи управління державним боргом, ефективна реалізація національних інтересів на міжнародній арені та сприяння підвищенню кредитного рейтингу країни; 5) удосконалення міжбюджетних відносин; 6) якісний розвиток менеджменту Міністерства фінансів України [1]. Зазначені цілі спрямовані на забезпечення стабілізації фінансової системи України та управління державними фінансами, враховуючи умови та нормативні стандарти європейських країн. Як зазначено в документі Національного банку України від 12 вересня 2017 року «Основні засади грошово-кредитноїполітики на 2018 рік та середньострокову перспективу» [2], фінансова стабільність - це стан фінансовоїсистеми, в якому вона здатна належним чином забезпечити можливість ефективно виконувати свої ключові функції, такі як фінансове посередництво та забезпечення здійснення платежів, і, таким чином, сприятистійкому економічному зростанню, а також протистояти негативному впливу кризових явищ на економіку-

Основним інструментом фінансової й економічної стабілізації для країн Єврозони в короткостроковій і середньостроковій перспективах є фіскальна політика (передбачається твердість цін і заробітних плат у короткостроковому й середньостроковому періодах). За наявності впливу на економіку асиметричного шоку насамперед задіяні автоматичні стабілізуючі властивості фіскальної політики (так звані властивості автоматичного стабілізатора): за незмінної податкової системи економічний спад супроводжується зростанням бюджетних витрат і зниженням бюджетних доходів. Якщо ж стабілізаційний ефект виявиться недостатнім, то додаткова зміна податкового законодавства або системи соціальної підтримки населення дозволить підвищити ефективність фіскальної політики (дискреційна фіскальна політика) [3]. Таким чином, в умовах євроінтеграції України та з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку країни, значна роль у сфері фінансової політики повинна бути зосереджена на фіскальній політиці держави, складовими якої є бюджетна та податкова політики.

Реалізація бюджетної політики здійснюється за допомогою бюджетного механізму, під яким ми розуміємо систему інструментів, методів, засобів, які здійснюють формування грошових коштів держави, забезпечують процес розподілу (перерозподілу) фінансових ресурсів, функціонування бюджетної системи з метою вирішення соціально-економічних проблем і створення сприятливих умов для розвитку суспільства. У праці [4, с. 17] авторами визначено основні інструменти бюджетного механізму, а саме: суб'єкти бюджетного процесу, бюджетні плани, бюджетні норми і нормативи, доходи бюджету, видатки бюджету, бюджетні санкції, бюджетний контроль, міжбюджетний баланс, автоматизація бюджетного процесу тощо.

Тобто за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл ВВП з метою забезпечення соціальної рівності, створення сприятливого соціального клімату в державі. За допомогою бюджетних планів відбувається визначення альтернативних методів вирішення проблемних питань соціально-економічного розвитку держави, а бюджетне планування виступає важливим інструментом підвищення ефективності витрачання коштів бюджету на всі складові соціального та економічного розвитку країни. При цьому бюджетні норми та нормативи визначають гарантований мінімум витрат на соціально-економічний розвиток в розрахунку на душу населення які забезпечують рівні права для всього населення в отриманні певного набору освітніх, медичних, культурних послуг тощо. Тобто, від доходів держави залежить соціально-економічний розвиток країни та рівень життя населення.

Використовуючи видатки бюджету держава впливає на загальний рівень доходів і життя населення та відображає перерозподільчі процеси в країні. Ефективність державних витрат забезпечується в тому випадку, коли вони стимулюють економічне зростання, покращують формування сукупного попиту і споживання. Ефективному та раціональному фінансуванню суспільних потреб сприяє бюджетний контроль, за допомогою якого можна виявити та попередити порушення у бюджетному механізмі щодо цільового використання бюджетних коштів. Він сприяє зростанню доходів бюджету та ефективному їх використанню, виступає найважливішою умовою соціально-економічного розвитку та дає змогу вплинути на захищеність соціальних інтересів суспільства. У разі виявлення бюджетних порушень щодо використання бюджетних коштів на соціальну сферу застосовуються різного роду бюджетні санкції за порушення при використанні бюджетних коштів та при нерівномірному розподілі коштів між бюджетами одного рівня.

За допомогою міжбюджетного балансу забезпечується вирівнювання нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями, створення умов для соціального розвитку територіальних громад і підвищення рівня суспільних благ. При цьому основним інструментом міжбюджетного вирівнювання є міжбюджетні трансферти, видами яких є дотація вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються від одного бюджету до іншого, додаткові дотації. Також слід зазначити, що більш раціональному розподілу бюджетних коштів при забезпеченні міжбюджетного балансу і взагалі за цільовим використанням коштів державного бюджету сприятиме покращення автоматизації бюджетного процесу. ЇЇ удосконалення повинно супроводжуватись сучасним програмним забезпеченням в інтерактивному режимі та сприяти контролю за ефективним використанням бюджетних коштів соціального призначення [4]. Таким чином, за допомогою інструментів бюджетного механізму здійснюється розподіл та використання бюджетних коштів на соціально-економічний розвиток країни.

В умовах євроінтеграції основною проблемою у фінансуванні суспільних потреб залишається удосконалення інструментів дії бюджетного механізму та бюджетної політики відповідно до європейських стандартів, що забезпечуватиме раціональний та ефективний перерозподіл національного доходу з метою підвищення рівня життя і соціальних гарантій населення країни. Актуальним наразі є застосування таких сучасних методик і прогресивних підходів в удосконаленні бюджетної політики, які підтверджені світовим досвідом. Адже у розвинутих європейських країнах бюджетну політику уже довгий час розглядають як ключовий фактор соціально-економічного розвитку.

Розглядаючи процес удосконалення бюджетної політики в умовах євроінтеграції, варто зосередити увагу на дослідженні основних умов та критеріїв, виконання яких дає країнам право вступу до економічного та валютного союзу. Ці вимоги було визначено в Маастрихтському договорі (1992 р.) [5], в якому виділено п'ять критеріїв конвергенції, які стосуються цінової стабільності, дефіциту бюджету, державного боргу, стабільності національної валюти та відсоткових ставок, а саме:

- відношення державного дефіциту до ВВП не повинно перевищувати 3%;

- відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%;

- стабільність цін і сталість середніх темпів інфляції протягом одного року до проведення оцінювання; при цьому показник росту інфляції не можебільшніж на 1,5 % перевищувати відповідні показники трьох найкращих (з погляду цінової стабільності) країн-членів;

- протягом що найменше двох років і без значного напруження з боку відповідної країни, нормальнее відхилення величини обмінного курсу не повинно виходити за граничні значення, передбачені механізмом обмінного курсу країн-членів.

Доцільним, на нашу думку, є здійснення порівняльного аналізу макроекономічних показників України з відповідними показниками країн Центральної та Східної Європи, які є членами Європейського Союзу (табл.1), що дасть змогу визначити на скільки сучасний економічний стан України відповідає вимогам Маастрихтського договору.

євроінтеграція соціальний бюджетний економічний

Таблиця 1. Макроекономічні показники України та країн Центральної та Східної Європи за 2016 р.

Аналізуючи наведені дані в табл.1 варто зазначити, що за такими показниками, як ВВП на душу населення та рівень інфляції, Україна значно відстає від розвитку Європейських країн, які є новими членами Європейського Союзу. Високий рівень інфляції негативно впливає на соціально-економічний стан країни, адже в умовах значного рівня інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується рівень життя населення та економічний рівень розвитку держави. ВВП на душу населення в Україні становив у 2016 р. 8300 дол. США, в той час, як, наприклад, у Чехії - 33200 дол. США. Даний показник майже в 2,5 рази менший від аналогічного найнижчого показника серед досліджуваних країн (Україна - 8300 дол. США, Болгарія - 20300 дол. США). Такий показник, як рівень інфляції в Україні є занадто високим (13,9 %) порівняно з показниками європейських країн, в яких гранично допустимий рівень становить 3.5%. Однак, якщо взяти до уваги прогнозні показники, які зазначені в «Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу» [2], то в найближчий час (до 2020 року) Україна досягне гранично допустимих показників рівня інфляції європейських країн (табл. 2).

Таблиця 2. Прогноз динаміки деяких макроекономічних показників розвитку України на 2018.2020 рр.

Відповідно до даних, наведених в табл. 2, середньострокова ціль щодо інфляції (приріст індексу споживчих цін у річному вимірі) встановлена на рівні 5% з допустимим діапазоном відхилень ± 1 п. п. досягатиметься протягом 2018 - 2020 років [2]. Як зазначено в [2] середньострокова ціль щодо інфляції є вищою, ніж у розвинених країнах, але близькою до інфляційних цілей країн з ринком, що розвивається. Установлення середньострокової цілі на рівні 5% пов'язано з історично високою та мінливою інфляцією в Україні та вищою амплітудою інфляційних шоків. Тобто грошово-кредитна політика Національного банку України спрямована на досягнення наступного рівня інфляції: грудень 2018 року - 6% з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п. п.; грудень 2019 року - 5% з допустимим діапазоном відхилень ± 1 п. п.; грудень 2020 року і надалі - 5% з допустимим діапазоном відхилень ± 1 п. п. Таким чином, поступове зниження рівня інфляції сприятиме як економічному зростанню країни, так і підвищенню рівня зайнятості населення, а досягнення поставлених інфляційних цілей сприятиме забезпеченню очікуваних темпів зростання реального ВВП, який у відповідності з прогнозними показниками Уряду і Національного банку України в 2018 році повинен прискоритися до 3%, а до 2019 року - до 4% [2]. Отже, на основі дослідження прогнозних макроекономічних показників розвитку України на середньострокову перспективу можна зробити висновок, що тільки протягом наступних трьох років Україна зможе досягти гранично допустимих показників рівня інфляції європейських країн.

Аналіз макроекономічних показників України за 2016 рік та їх відповідність п'яти критеріям, визначених Маастрихтським договором виглядає наступним чином:

1. Відношення державного дефіциту України до ВВП у 2016 р. становило 2,3%, на одну особу це становить 1 279 грн. [9]. Цей критерій по відношенню до визначених умов Україною виконується.

2. Відношення державного боргу до ВВП у 2016 р. року становило 81%, в грошовому виразі це дорівнює 1 929 759 млн. грн. [9]. Даний показник перевищує критерії Маастрихтського договору на 21%. Тому за даним показником Україна не відповідає зазначеним вимогам.

3. Індекс споживчих цін на кінець 2016 р. становив 112,4 %, а на кінець 2015 р. цей показник був на рівні 143,3% [9]. Тобто протягом 2016 р. відбулось зниження рівня інфляції з 43,3% до 12,4%, що є позитивним елементом в економіці країни, однак недостатнім і невідповідним показником до критеріїв конвергенції. Ключовим чинником виступає стабільність цін і сталість середніх темпів інфляції протягом одного року до проведення оцінювання.

4. Протягом січня - грудня 2016 р. Національним банком України було поступово знижено облікову ставку з 22% до 14% річних [9]. Як зазначено в звіті Національного банку України «Подальше пом'якшення монетарної політики обумовлено зниженням ризиків для цінової стабільності та узгоджується з необхідністю досягнення цілей щодо інфляції у 2018.2018 рр.». Даний показник перевищує критерії Маастрихтського договору.

5. Протягом 2016 р. девальвація гривні відносно долара становила 12,9% [9]- За даними дослідження аналітичного департаменту «ForexClub» у Польщі даний показник у 2016 р. дорівнював 8,6%, Чехії - 5,2%, Болгарії - 4,7%. За показником обмінного курсу Україна перевищує критерії, визначені в Маастрихтському договорі.

Враховуючи аналіз макропоказників економічного розвитку України та порівнюючи їх із критеріями конвергенції доцільно зазначити, що виконується лише одна вимога. А за такими показниками, як ВВП, зростання реального ВВП та державний борг Україна є наближеною до аналогічних показників досліджуваних країн. Таким чином, економічний стан країни є недостатньо стабільним і не повністю відповідає економічним показникам європейських країн-

Висновки з данного дослідження і перспективи подальших розвідок. Розвиток України в умовах євро інтеграційних процесів можливий за рахунок зростання та покращення макроекономічних показників країни, удосконалення бюджетної політики та забезпечення її ефективності. Важливим завданням бюджетної політики як ефективного інструменту соціально-економічного розвитку України в умовах євроінтеграції є гармонізація структури доходної та видаткової частин бюджету. Адже бюджетний механізм країн Єврозони полягає у застосуванні нормативних показників щодо відсоткового значення величини бюджетного дефіциту та державного боргу до ВВП, відповідальності (санкцій) за порушення встановлених стандартів та нормативів, розробці програм та прогнозних показників стабільного розвитку показників бюджету. Тому стабільний розвиток економіки України за рахунок дії інструментів бюджетної політики є однією з умов досягнення рівня розвитку європейських країни. Цьому має сприяти бюджетна стратегія держави, яка є фактором забезпечення економічного зростання. Таким чином, перспективи подальших розвідок повинні бути направлені на дослідження бюджетної стратегії України в умовах євро інтеграційного курсу.

Список літератури

1. Мельник В.М. Фіскальний механізм забезпечення соціального розвиткуУкраїни: монографія / В.М. Мельник, І.Г. Канцур, М.М. Мельник. - Тернопіль: ФОП Осадца В.М., 2017. - 200 с.

Размещено на Allbest.ur